ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2025 року
м. Київ
справа № 363/130/23
провадження № 61-15170св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А., учасники справи:
позивач - Державне підприємство «Вищедубичанське лісове господарство»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Вишгородська міська рада,
треті особи: Кабінет Міністрів України, ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Боднар Богдана Євгеніївна, на постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та позицій інших учасників справи
У січні 2023 року Державне підприємство «Вищедубичанське лісове господарство» (далі - ДП «Вищедубечанське лісове господарство») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Вишгородської міської ради, треті особи: Кабінет Міністрів України, ОСОБА_3 , про визнання недійсним рішення, державного акта та повернення у постійне користування земельної ділянки.
Позовну заяву мотивувало тим, що воно є постійним користувачем земельної ділянки площею 294,0 га у Вишгородському районі Київської області, що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 1993 року (планшет № 5).
Посилалось на те, що без відома та погодження лісгоспу з його земель від`єднано та передано у приватну власність земельну ділянку, кадастровий номер 3221810100:38:095:0181, площею 0,0600 га.
Також посилалось на те, що згідно з листом ВО «Укрдержліспроект» від 12 серпня 2019 року № 530 земельні ділянки, кадастрові номери 3221810100:38:095:6007, 3221810100:38:095:6006, 3221810100:38:095:6019, 3221810100:38:095:6020, які утворилися внаслідок поділу земельної ділянки, кадастровий номер 3221810100:38:095:0181, накладаються на землі лісогосподарського призначення, які перебувають в його постійному користуванні, та повністю накладаються на землі лісгоспу Хотянівського лісництва в квартал № НОМЕР_1 виділ 3.
Зазначило, що оскільки спірна земельна ділянка не перебувала в користуванні Садового товариства «Дніпро-8» (далі - СТ «Дніпро-8»), то вона не могла бути надана фізичним особам, як членам товариства, оскільки зазначена земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває в його постійному користуванні.
Переконувало, що станом на час прийняття рішення тридцять першої сесії V скликання Вишгородської міської ради Київської області від 29 грудня 2009 року № 31/16 спірна земельна ділянка з постійного користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» не вилучалось, жодних погоджень на її вилучення воно не надавало. Це підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, розробленими та затвердженими в 1993 році при проведенні базового лісовпорядкування.
Наголошувало на тому, що Вишгородська міська рада незаконно розпорядилась спірною земельною ділянкою та змінила її цільове призначення з перевищенням передбачених законом повноважень, оскільки ці дії належать до виключної компетенції Кабінету Міністрів України та з обов`язковим погодженням органу з питань лісового господарства.
Також посилалось на те, що факт протиправності та незаконності винесення рішення тридцять першої сесії сесії V скликання Вишгородської міської ради Київської області від 29 грудня 2009 року № 31/16 встановлений у великій кількості судових справ, рішення у яких вже набрали законної сили.
З огляду на наведені обставини, ДП «Вищедубечанське лісове господарство» просило суд усунути йому перешкоди у здійсненні права постійного користування та розпоряджання земельними ділянками: площею 0,0143 га, кадастровий номер 3221810100:38:095:6007, цільове призначення - для колективного садівництва; площею 0,0157 га, кадастровий номер 3221810100:38:095:6006, цільове призначення - для колективного садівництва; 0,0169 га, кадастровий номер 3221810100:38:095:6019, цільове призначення - для колективного садівництва; 0,0131 га, кадастровий номер 3221810100:38:095:6020, цільове призначення - для колективного садівництва; земельною ділянкою площею 0,0806 га, кадастровий номер 3221810100:38:095:0181, що розташовані в СТ «Дніпро-8» Вишгородської міської ради Київської області, шляхом:
- визнання недійсним рішення тридцять першої сесії 5 скликання Вишгородської міської ради Київської області від 29 грудня 2009 року № 31/16 в частині надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер 3221810100:38:095:0181, площею 0,0600 га, для ведення колективного садівництва, що розташована в СТ «Дніпро-8»;
- визнання недійсним державного акта серії ЯЛ № 296841 на право власності на земельну ділянку площею 0,1072 га, кадастровий номер 3221810100:38:095:0181, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі від 10 червня 2011 року № 322180001002359.
Також ДП «Вищедубечанське лісове господарство» просило суд повернути у його постійне користування земельні ділянки, кадастрові номери: 3221810100:38:095:6007, 3221810100:38:095:6006, 3221810100:38:095:6019, 3221810100:38:095:6020, що розташовані в СТ «Дніпро-8» Вишгородської міської ради Київської області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 31 липня 2023 року у складі судді Чіркова Г. Є. у задоволенні позову ДП «Вищедубечанське лісове господарство» відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що спірні земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення лісового фонду Хотянівського лісництва в кварталі 892 виділ 3, а також те, що Вишгородська міська рада незаконно розпорядилась спірною земельною ділянкою та змінила цільове призначення земель лісогосподарського призначення з перевищенням передбачених законом повноважень, а ці дії відносяться до виключної компетенції Кабінету Міністрів України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року апеляційну скаргу ДП «Вищедубечанське лісове господарство» задоволено частково. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 31 липня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ДП «Вищедубечанське лісове господарство» задоволено частково. Усунуто перешкоди у здійсненні ДП «Вищедубечанське лісове господарство» права постійного користування та розпоряджання земельними ділянками: площею 0,0143 га, кадастровий номер 3221810100:38:095:6007, цільове призначення - для колективного садівництва; площею 0,0157 га, кадастровий номер 3221810100:38:095:6006, цільове призначення - для колективного садівництва; площею 0,0169 га, кадастровий номер 3221810100:38:095:6019, цільове призначення - для колективного садівництва; площею 0,0131 га, кадастровий номер 3221810100:38:095:6020, цільове призначення - для колективного садівництва, що розташовані в СТ «Дніпро-8» Вишгородської міської ради Київської області. Ухвалено повернути у постійне користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» земельні ділянки, кадастрові номери: 3221810100:38:095:6007, 3221810100:38:095:6006, 3221810100:38:095:6019, 3221810100:38:095:6020, що розташовані в СТ «Дніпро-8» Вишгородської міської ради Київської області. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Вишгородської міської ради на користь ДП «Вищедубичанське лісове господарство» судовий збір у розмірі по 6 202,50 грн з кожного окремо.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення позову ДП «Вищедубечанське лісове господарство», апеляційний суд виходив із того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, яка розташована в кварталі № НОМЕР_1 Хотянівського лісництва та перебуває в постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство», з постійного користування підприємства у законний спосіб не вилучалась. Жодних погоджень на її вилучення ДП «Вищедубечанське лісове господарство» не надавало. Вказане підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування (планшет № 5), розробленими та затвердженими в 2003 році при проведенні базового лісовпорядкування, та планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, розробленими та затвердженими в 1993 році.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення Вишгородської міської ради від 29 грудня 2009 року № 31/16 в частині надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер 3221810100:38:095:0181, площею 0,0600 га, для ведення садівництва, що розташована у СТ «Дніпро-8», було прийнято всупереч вимог земельного, лісового та цивільного законодавства та порушує права власника - держави та інтереси постійного землекористувача - ДП «Вищедубечанське лісове господарство» правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Вищедубечанське лісове господарство».
Також апеляційний суд дійшов висновку, що державний акт на право власності на спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення, приватизовану всупереч вимог закону, як землю, виділену під садівництво, також виданий неправомірно.
Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки позов ДП «Вищедубечанське лісове господарство» спрямований на усунення з боку відповідачів перешкод у здійсненні ним права постійного користування та володіння спірною земельною ділянкою, то він є негаторним і до нього не застосовується позовна давність.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У листопаді 2024 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції у цій справі про відмову у задоволенні позову ДП «Вищедубечанське лісове господарство».
Як на підставу касаційного оскарження заявник вказує на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального права без урахування правових висновків, висловлених у постановах Верховного Суду: від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16, від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 20 липня 2022 року у справі № 683/2422/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:
- безпідставно зазначив в оскаржуваному судовому рішення про те, що ним досліджено матеріали лісовпорядкування 2003 року, які надані позивачем, а також планово-картографічні матеріали лісовпорядкування 1993 року, які оглядалися в судовому засіданні, тому що фактично такі матеріали судом не оглядались та не досліджувались, оскільки такі документи чи їх копії в матеріалах цієї справи фактично відсутні;
- проігнорував, що ефективним способом захисту відповідних порушених прав держави в особі ДП «Вищедубечанське лісове господарство»на землі лісового фонду є віндикаційний позов;
- не врахував, що для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані та вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна, державного акта на право власності не є ефективним способом захисту прав;
- не звернув увагу на те, що заявнику на праві власності належить об`єкт нерухомості - будинок, який розташований на спірній земельній ділянці і право власності на який ним зареєстроване у встановленому законом порядку;
- не надав належної оцінки тому, що позбавлення заявника спірної земельної ділянки і побудованого на ній будинку покладає на нього надмірний та непропорційний тягар та інше.
Разом із касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , подав до Верховного Суду клопотання про поновлення йому строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року.
Клопотання обґрунтував тим, що повний текст оскаржуваного судового рішення складено 25 вересня 2024 року, отримав засобами поштового зв`язку 12 жовтня 2024 року, а до електронного кабінету його адвоката цей документ доставлено 04 листопада 2024 року.
На підтвердження зазначених обставин заявник надав суду відповідні докази.
Станом на момент розгляду справи Верховним Судом відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_2 від інших учасників справи не надходило.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 14 листопада 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Боднар Б. Є., на постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року передано на розгляд судді- доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2024 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху, з наданням заявнику строку для усунення її недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2024 року (після усунення заявником недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Вишгородського районного суду Київської області матеріали справи № 363/130/23; надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву.
У січні 2025 року матеріали справи № 363/130/23 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2025 року справу № 363/130/23 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріали справи свідчать про те, що пунктом 95 рішення тридцять першої сесії V скликання Вишгородської міської ради від 29 грудня 2009 року № 31/16 «Про передачу земельних ділянок у власність громадян» ОСОБА_1 безкоштовно передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0600 га для ведення садівництва в СТ «Дніпро-8».
10 червня 2011 року на підставі вказаного рішення Вишгородської міської ради ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯЛ № 296841 на право власності на земельну ділянку площею 0,0600 га, кадастровий номер 3221810100:38:095:0181, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності не землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 322180001002359.
13 серпня 2019 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельниченко І. О. та зареєстрованого в реєстрі за № 1552, відчужила ОСОБА_3 спірну земельну ділянку, кадастровий номер 3221810100:38:095:0181, площею 0,0600 га.
У подальшому за заявою ОСОБА_3 від 06 вересня 2019 року земельну ділянку, кадастровий номер 3221810100:38:095:0181, було розподілено на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3221810100:38:095:6014, 3221810100:38:095:6013, та які 26 жовтня 2019 року було продано ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, реєстраційний № 1920.
Надалі за заявою ОСОБА_2 від 29 листопада 2019 року земельні ділянки, кадастрові номери 3221810100:38:095:6014, 3221810100:38:095:6013, об`єднано в одну.
У результаті об`єднання вказаних земельних ділянок утворилася земельна ділянка, кадастровий номер 3221810100:38:095:6011.
Після цього, за заявою ОСОБА_2 від 22 травня 2019 року, земельна ділянка, кадастровий номер 3221810100:38:095:6011, була розподілена на дві земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221810100:38:095:6017, 3221810100:38:095:6018.
Надалі за заявою ОСОБА_2 від 24 січня 2022 року здійснено поділ земельних ділянок за кадастровими номерами: 3221810100:38:095:6017, 3221810100:38:095:6018, та утворились такі земельні ділянки: площею 0,0143 га, кадастровий номер 3221810100:38:095:6007, цільове призначення - для колективного садівництва; площею 0,0157 га, кадастровий номер 3221810100:38:095:6006, цільове призначення - для колективного садівництва; площею 0,0169 га, кадастровий номер 3221810100:38:095:6019, цільове призначення - для колективного садівництва; площею 0,0131 га, кадастровий номер 3221810100:38:095:6020, цільове призначення - для колективного садівництва.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25 листопада 2022 року № 316046504 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3221810100:38:095:0181, після реєстрації за ОСОБА_3 30 серпня 2019 року є погашеним у зв`язку з реєстрацією її поділу.
Власником земельних ділянок, що розташовані за адресою: Київська область, м. Вишгород, СТ «Дніпро-8», кадастрові номери: 3221810100:38:095:6007, площею 0,0143; 3221810100:38:095:6006, площею 0,0157 га; 3221810100:38:095:6019, площею 0,0169 га; 3221810100:38:095:6020, площею 0,0131 га, з цільовими призначеннями для колективного садівництва, є ОСОБА_2 , що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28 листопада 2022 року № 316196256, 316225400, 316225264, 316225325.
22 березня 2023 року у відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 , в інтересах якого діяв адвокат Боднар Б. Є., заявив суду про необхідність застосування позовної давності до позовних вимог позивача.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та їх правове обґрунтування
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржена постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.
Предметом позову у цій справі є усунення ДП «Вищедубечанське лісове господарство» перешкод у здійсненні права постійного користування та розпоряджання земельними ділянками: площею 0,0143 га, кадастровий номер 3221810100:38:095:6007, цільове призначення - для колективного садівництва; площею 0,0157 га, кадастровий номер 3221810100:38:095:6006, цільове призначення - для колективного садівництва; площею 0,0169 га, кадастровий номер 3221810100:38:095:6019, цільове призначення - для колективного садівництва; площею 0,0131 га, кадастровий номер 3221810100:38:095:6020, цільове призначення - для колективного садівництва; площею 0,0806 га, кадастровий номер 3221810100:38:095:0181, що розташована в СТ «Дніпро-8» Вишгородської міської ради Київської області, шляхом: визнання недійсним рішення тридцять першої сесії V скликання Вишгородської міської ради Київської області від 29 грудня 2009 року № 31/16 в частині надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер 3221810100:38:095:0181, площею 0,0600 га, для ведення колективного садівництва, що розташована в СТ «Дніпро-8»; а також, визнання недійсним державного акта серії ЯЛ № 296841 на право власності на земельну ділянку площею 0,1072 га, кадастровий номер 3221810100:38:095:0181, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі 10 червня 2011 року за № 322180001002359. Крім того, предметом позову є повернення у постійне користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» земельних ділянок, кадастрові номери 3221810100:38:095:6007, 3221810100:38:095:6006, 3221810100:38:095:6019, 3221810100:38:095:6020, що розташовані в СТ «Дніпро-8» Вишгородської міської ради Київської області.
На думку позивача, Вишгородська міська рада незаконно розпорядилась земельною ділянкою,кадастровий номер 3221810100:38:095:0181, площею 0,0600 га, а також змінила її цільове призначення із земель лісогосподарського призначення з перевищенням передбачених законом повноважень, оскільки ці дії відносяться до виключної компетенції Кабінету Міністрів України та з обов`язковим погодженням органу з питань лісового господарства.
Отже, позовні вимоги заявлено позивачем, зокрема, з підстав порушення міською радою норм ЗК України при виділенні земельної ділянки ОСОБА_1 .
Разом із тим, встановлено, що 13 серпня 2019 року ОСОБА_1 продала ОСОБА_3 спірну земельну ділянку площею 0,0600 га, кадастровий номер 3221810100:38:095:0181, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, на підставі договору купівлі-продажу №1552.
В подальшому за заявою ОСОБА_3 земельну ділянку, кадастровий номер 3221810100:38:095:0181, було розподілено на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3221810100:38:095:6014, 3221810100:38:095:6013, та які 26 жовтня 2019 року було продано ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, реєстраційний № 1920.
Надалі за заявою ОСОБА_2 земельні ділянки, кадастрові номери 3221810100:38:095:6014, 3221810100:38:095:6013, об`єднано, у результаті об`єднання вказаних земельних ділянок, утворилася земельна ділянка, кадастровий номер 3221810100:38:095:6011.
Після цього, за заявою ОСОБА_2 , земельна ділянка, кадастровий номер 3221810100:38:095:6011, була розподілена на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3221810100:38:095:6017, 3221810100:38:095:6018.
В подальшому 24 січня 2022 року за заявою ОСОБА_2 здійснено поділ земельних ділянок за кадастровими номерами: 3221810100:38:095:6017, 3221810100:38:095:6018, та утворились такі земельні ділянки: площею 0,0143 га, кадастровий номер 3221810100:38:095:6007, цільове призначення - для колективного садівництва; площею 0,0157 га, кадастровий номер 3221810100:38:095:6006, цільове призначення - для колективного садівництва; площею 0,0169 га, кадастровий номер 3221810100:38:095:6019, цільове призначення - для колективного садівництва; площею 0,0131 га, кадастровий номер 3221810100:38:095:6020, цільове призначення - для колективного садівництва
Колегія суддів Верховного Суду вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні права постійного користування та розпоряджання спірними земельними ділянками, шляхом визнання недійсним рішення міської ради, державного акта, не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності). Більше того, він призведе до необхідності пред`явлення нового позову за захистом речового права.
Серед способів захисту речових прав ЦК України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166,1167,1173).
Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна, державного акта на право власності не є ефективним способом захисту прав. Позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування без заявлення вимоги про визнання його недійсним. Таке рішення за умови його невідповідності закону не створює правових наслідків, на які воно спрямоване.
Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86, 94), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 01 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункти 42, 43, 47, 49).
Верховний Суд зазначає, що судовий захист повинен бути повним, відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204 гс 19), пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).
У справі, що переглядається, задоволення позовних вимог ДП «Вищедубечанське лісове господарство» не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження спірною земельною ділянкою, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів судового захисту.
Отже, заявлені вище позовні вимоги, у разі їх доведення, жодним чином не відновлюють права позивача на користування земельною ділянкою, а потребуватимуть повторного звернення до суду з позовом за захистом речового права.
Вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння позивач не заявляв, суд же повинен діяти відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства і розглядати справи не інакше як за зверненням особи (частина перша статті 13 ЦПК України).
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції вказаного не врахував та дійшов помилкового висновку про розгляд позовних вимог по суті, які були заявлені позивачем.
При цьому апеляційний суд безпідставно дійшов висновку, що позовні вимоги щодо усунення перешкод у здійснені права постійного користування та володіння спірною земельною ділянкою шляхом скасування рішення міської ради та визнання недійсним державного акта є вимогами негаторного позову (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, провадження № 12-97гс19; постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 683/2422/19, провадження № 61-13607св21).
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 31 травня 2023 року у справі № 363/849/21 (провадження № 61-654св23) та від 03 квітня 2024 року у справі № 363/3808/22 (провадження № 61-16414св23).
Враховуючи, що позивачем обрано неправильний спосіб судового захисту, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові, але помилився щодо мотивів такої відмови.
З огляду на висновки у цій справі щодо відмови у задоволенні позову ДП «Вищедубичанське лісове господарство» у зв`язку з обранням неправильного способу захисту, Верховний Суд не дає оцінки доводам заявника по суті спору.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Боднар Б. Є., задовольнити частково, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції змінити, виклавши мотиви відмови у позові в редакції цієї постанови.
Розподіл судових витрат
Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Ураховуючи висновки Верховного Суду, скасування постанови апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову зі зміною мотивів, відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України, з ДП «Вищедубичанське лісове господарство» на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню фактично сплачені судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 6 056 грн.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Боднар Богдана Євгеніївна, задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року скасувати.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 31 липня 2023 року змінити, виклавши мотиви відмови у позові в редакції цієї постанови.
У решті рішення Вишгородського районного суду Київської області від 31 липня 2023 року залишити без змін.
Стягнути з Державного підприємства «Вищедубичанське лісове господарство» на користь ОСОБА_2 на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийД. Д. Луспеник Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець