Постанова

Іменем України

15 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 363/360/18

провадження № 61-19779св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., ФаловськоїІ. М.,

учасники справи:

заявник ОСОБА_1 ,

заінтересована особа орган опіки та піклування Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 03 липня 2019року у складі судді Рудюка О. Д. та постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є рідним дядьком ОСОБА_2 , якому на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

У зазначеній квартирі заявник проживає з грудня 2004 року самостійно. Заявник періодично спілкувався з племінником ОСОБА_2 до 2014 року за допомогою засобів телефонного зв`язку та зустрічався в громадських місцях. Однак, починаючи з 2015 року племінник з ним не зустрічався, не виходив на телефонний зв`язок, не з`являвся за місцем реєстрації, не повідомляв про себе жодних відомостей, а тому його місце перебування заявнику невідоме.

Через втрату будь-якого зв`язку із племінником він звертався до Вишгородського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області 09 листопада 2016 року та до Вишгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області у липні 2017 року щодо вжиття заходів з встановлення місця перебування племінника ОСОБА_2 , однак вжиті заходи щодо його розшуку виявились безрезультатними, місце перебування ОСОБА_2 не встановлено.

Заявник зазначав, що визнання племінника ОСОБА_2 безвісно відсутнім необхідне йому для встановлення опіки над його майном.

Заявник просив суд визнати ОСОБА_2 безвісно відсутнім з 01 січня 2016року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 03 липня 2019року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 не було надано суду належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 є безвісно відсутнім, а пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також листи начальника Вишгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області підполковника поліції Панфьорова П. І. не можуть розцінюватися судом, як належні докази того, що ОСОБА_2 є безвісно відсутнім.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення заяви.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що заявник надав належні докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 є безвісно відсутнім, а суди взяли до уваги заяву невідомої особи, яка видає себе за ОСОБА_2 , до участі у справі не залучена та в судове засідання не з`являлася.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія НОМЕР_1 від 07жовтня 2014 року, його мати ОСОБА_5 (а. с. 5).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 09 жовтня 2014 року, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 народила дитину ОСОБА_6 (а. с. 10).

18 лютого 1965 року на підставі актового запису про шлюб від 18 лютого 1965року № 89, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_7 » (а. с. 11).

18 лютого 1965 року на підставі заяви батьків, поданої до відділу державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, внесено зміни щодо народженої ІНФОРМАЦІЯ_3 дитини, а саме: змінено прізвище ОСОБА_8 на ОСОБА_7 , по батькові ОСОБА_9 (а. с. 7-11).

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, 31 серпня 1984 року ОСОБА_10 уклала шлюб з ОСОБА_11 та змінила прізвище з ОСОБА_7 на Мотрусь (а. с. 6).

ОСОБА_1 є дядьком ОСОБА_2 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126 133 135 СК України, батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є: батько ОСОБА_11 , мати ОСОБА_12 (а. с. 7).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 07 жовтня 2003 року ОСОБА_2 є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 12).

З письмових пояснень ОСОБА_3 від 16 грудня 2017 року та ОСОБА_13 від 08 грудня 2017 року, які були надані адвокату Приходько І. А., лише ОСОБА_1 з кінця 2004 року проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 13-14).

Відповідно до листа начальника Вишгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області підполковника поліції Панфьорова П. І. від 12 грудня 2016 року № В-1043, який адресований ОСОБА_1 , в ході розгляду скарги встановлено, що Вишгородським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з метою встановлення місця знаходження племінника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця міста Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який з 2015 року за місцем реєстрації не з`являється та не виходить на телефонний зв`язок з родичами та друзями, 21 вересня 2016 року заведено оперативно-розшукову справу категорії «Розшук» в рамках якої проводяться оперативно-розшукові заходи.

Станом на 09 грудня 2016 року місцезнаходження гр. ОСОБА_2 не встановлено. Під час розгляду скарги здійснено додаткову перевірку гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за обліками Інтегрованої інформаційно-пошукової системи ОВС України (у тому числі підсистеми «Розшук» серед невпізнаних трупів та невідомих хворих), але позитивного результату не отримано. З метою перевірки інформації про можливу участь гр. ОСОБА_2 у проведенні антитерористичної операції на сході України СКП Вишгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області до Вишгородського районного військового комісаріату в Київській області направлено запит, однак позитивного результату про місце знаходження зниклого ОСОБА_2 не отримано (а. с. 15).

Відповідно до листа начальника Вишгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області підполковника поліції Панфьорова П. І. від 25 жовтня 2017 року № 913, який адресовано ОСОБА_1 , за фактом звернення працівниками СКП Вишгородського відділу поліції здійснено всі необхідні розшукові заходи на встановлення місця перебування племінника про встановлення місця знаходження безвісно зниклого гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , котрий з 2015 року не виходить на зв`язок та місце знаходження його невідоме. Працівниками СКП Вишгородського відділу поліції заведено оперативно-розшукову справу категорії «Розшук» від 21 вересня 2016 року.

Станом на 20 жовтня 2017 року місцезнаходження гр. ОСОБА_2 не встановлено. Здійснено додаткову перевірку гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за обліками Інтегрованої інформаційно-пошукової системи ОВС України (у тому числі підсистеми «Розшук» серед невпізнаних трупів та невідомих хворих), але позитивного результату не отримано. З метою перевірки інформації про можливу участь гр. ОСОБА_2 у проведенні антитерористичної операції на сході України СКП Вишгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області до Вишгородського районного військового комісаріату в Київській області направлено запит, однак позитивного результату про місце знаходження зниклого ОСОБА_2 не отримано (а. с. 16).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані ірозгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи вкасаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Згідно з статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце перебування адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

З огляду на статті 305309 ЦПК України виникнення справ про визнання громадян безвісно відсутніми зумовлені необхідністю захисту майнових прав громадян, справи про правовий статус яких розглядається судом, захистом інтересів осіб, які мають певні правовідносини з особою, тривала відсутність якої позбавляє їх можливості користуватись своїми правами.

Статтею 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експерта; показаннями свідків.

Встановивши, що ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання безвісно відсутнім ОСОБА_2 з метою встановлення опіки над його майном, а в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 від 29 жовтня 2018 року про те, що факти, викладені в заяві ОСОБА_1 не відповідають дійсним обставинам справи, а він є живим та здоровим, та ОСОБА_2 просив у задоволенні заявлених ОСОБА_1 вимог відмовити за безпідставністю, надавши до заяви копію паспорту, з якої вбачається, що зазначений документ йому було видано 15 серпня 2018 року та є дійсним до 15 серпня 2028 року, а також копію картки платника податків, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що заявник не надав доказів того, що ОСОБА_2 є безвісно відсутнім.

Крім того, суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що суд першої інстанції, отримавши 29 жовтня 2018 року від ОСОБА_2 вище вказану заяву, останнього не залучив до участі у справі як заінтересовану особу, хоча розгляд заяви може вплинути на його права та обов`язки, а заявник також будучи обізнаним про надходження вказаної заяви до суду клопотань про залучення ОСОБА_2 як зацікавленої особи на подавав, а суд апеляційної інстанції з огляду на чинне на час розгляду справи законодавство на стадії апеляційного перегляду не вправі вирішувати вказане питання.

Доводи касаційної скарги про те, що заявник надав належні докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 є безвісно відсутнім, а суди взяли до уваги заяву невідомої особи, яка видає себе за ОСОБА_2 , до участі у справі не залучена та в судове засідання не з`являлася, висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 03 липня 2019року та постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук І. М. Фаловська