Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 363/4109/16-ц

провадження № 61-6698св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - орган опіки та піклування Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 березня 2019 року у складі судді Оніщука М. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - орган опіки та піклування Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення додаткових витрат на утримання дитини.

Позов обґрунтований тим, що з 07 липня 2001 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 від шлюбу у них народилась дочка - ОСОБА_3 . Рішенням Вишгородського районного суду Київської області 25 грудня 2009 року шлюб між сторонами розірвано. Батько дитини, відповідач у справі, ОСОБА_2 з травня 2009 року проживає окремо в іншому місті та не виконує обов`язків батька, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, трудової або будь - якої іншої участі у вихованні дитини.

Позивач просила суд позбавити відповідача батьківських прав стосовно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути з відповідача додаткові витрати на її утримання, на оздоровлення, розумовий і духовний розвиток у розмірі 8 400,00 грн, а також витрати зі сплати судового збору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28 вересня 2017 року в позові відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні належні та допустимі докази на підтвердження особливих обставин, як підстави для стягнення додаткових витрат на утримання дитини.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто заявнику без розгляду на підставі підпункту 15.5 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а не через суд першої інстанції, тобто з порушенням порядку її подання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 березня 2019 року, просила її скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для відкриття апеляційного провадження.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

У травні 2019 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

27 грудня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права (підпункту 15.5 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України), що позбавило ОСОБА_1 права на судовий захист.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право особі на доступ до суду і справедливий розгляд її справи судом. Суд апеляційної інстанції порушив гарантоване конституційне право особи на апеляційний перегляд судового рішення.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини

Суд апеляційної інстанції встановив, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28 вересня 2017 року в позові відмовлено.

Непогодившись із рішенням суду першої інстанції безпосередньо до Апеляційного суду Київської області ОСОБА_1 надала апеляційну скаргу

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частинами першою та другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, пунктом 8 частини третьої статті 2 ЦПК України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно із статтею 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. В разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд бере до уваги постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 514/134/17 (провадження № 61-12112сво18).

У цій постанові викладено такий правовий висновок.

Особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства, які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подачі апеляційної скарги через місцевий суд (стаття 355 ЦПК України, підпункт 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України). Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, яке б гарантувало особі право на безпосереднє звернення з апеляційною скаргою до апеляційного суду в передбаченому статтею 355 ЦПК України порядку, оскільки держава не може обмежувати права особи без певної мети для захисту якогось суспільного інтересу.

Відсутність на даний час Єдиної судової інформаційної - телекомунікаційної системи жодним чином не створює перешкод учасникам провадження та апеляційному суду в подані та прийнятті апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційного суду.

Тому висновок апеляційного суду заснований на помилковому тлумаченні підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України. Таким чином, при поверненні апеляційної скарги без розгляду, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Враховуючи викладене, необґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги без розгляду з тих підстав, що така подана з порушенням вимог підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

З огляду на викладене, Верховний Суд зауважує, що судові процедури повинні бути справедливими, ніхто безпідставно не може бути позбавлений права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Таким чином, доводи касаційної скарги є обґрунтованими, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам та завданням цивільного процесуального закону і підлягає скасуванню з передачею справи до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 20 березня 2019 року скасувати, справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко