Постанова

Іменем України

30 січня 2020 року

м. Київ

справа № 363/4400/13-ц

провадження № 61-46576св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,

учасники справи:

заявник - Відділ державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції у Київській області,

стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Універ Менеджмент»,

боржники: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Магап»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 25 вересня 2018 року у складі судді Мельника Я. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог подання державного виконавця

У листопаді 2013 року державний виконавець відділу Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України з метою виконання наказу Господарського суду Київської області від 24 грудня 2012 року у справі № 11/016-12 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Магап» (далі - ТОВ «Магап»), керівником якого є ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Універ Менеджмент» (далі - ТОВ «КУА «Універ Менеджмент») заборгованості в розмірі 20 928,07 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 04 листопада 2013 року у складі судді Чіркова Г. Є. подання державного виконавця задоволено; тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов`язань за наказом Господарського суду Київської області від 24 грудня 2012 року у справі № 11/016-12.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 25 вересня 2018 року у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 04 листопада 2013 року відмовлено.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 пропустив строк на апеляційне оскарження судового рішення та не зазначив підстав поновлення цього строку; безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, яке набрало чинності, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у такому його елементі справедливого судового розгляду, як принцип правової визначеності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить ухвалу Апеляційного суду Київської області від 25 вересня 2018 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що станом на дату звернення з апеляційною скаргою він копію ухвали суду першої інстанції не отримував, отже, причини пропущення строку на апеляційне оскарження є поважними, цей строк підлягає поновленню.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Разом з тим, у пункті 13 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

23 серпня 2018 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, постановлену 04 листопада 2013 року, тобто до внесення 15 грудня 2017 року змін у ЦПК України.

У такому разі, при вирішенні питання відкриття апеляційного провадження застосовується строк апеляційного оскарження, передбачений частиною другою статті 294 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, який становить п`ять днів з дня проголошення ухвали суду першої інстанції; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Звертаючись до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 посилався на те, що ознайомився з матеріалами справи 14 серпня 2018 року, вважав, що з цього моменту має обраховуватися строк на апеляційне оскарження ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 04 листопада 2013 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подана лише 23 серпня 2018 року, тому суд апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишив апеляційну скаргу без руху, ОСОБА_1 було запропоновано вказати інші підстави для поновлення строку.

Після цього, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про поновлення строку, яку мотивував тим, що перебіг процесуального строку на подання ним апеляційної скарги на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 04 листопада 2013 року не почався, оскільки він не отримував копію зазначеної ухвали суду.

З огляду на статтю 43 ЦПК України учасник справи, маючи намір реалізувати належне йому право на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, неухильно виконувати свої обов`язки, встановлені законом або судом, для цього, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законом.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

З практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим і вважається співвідносним та виправданим у контексті забезпечення принципу правової визначеності, зокрема, якщо: пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (рішення у справах «Рябих проти Росії» від 24 липня 2003 року, «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року, остаточне від 29 січня 2016 року), відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (рішення у справи «Брумареску проти Румунії» від 28 листопада 1999 року). При цьому у кожному випадку прийняття національними судами рішення про поновлення строків на звернення до суду або на оскарження судового рішення, ЄСПЛ наголошує на необхідності перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків втручання у принцип res judicata (принцип остаточності судового рішення), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні у підставах для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані ОСОБА_1 підстави для поновлення строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, оскільки вони не пов`язані з об`єктивними перешкодами, які унеможливили своєчасне у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги, а відтак, обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження відповідно до статті 358 ЦПК України.

Посилання у касаційній скарзі на гарантоване право на апеляційне оскарження, є неприйнятним, оскільки питання поновлення процесуального строку вирішується судом у межах дискреційних повноважень у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони на підтвердження наявності передбачених законом обставин.

Верховний Суд у силу статті 400 ЦПК України не вправі переоцінювати такі обставини справи.

Доводи касаційної скарги щодо порушення доступу до суду, є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до суду з вмотивованою заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відповідно до частини п`ятої статті 441 ЦПК України.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 25 вересня 2018 року - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 25 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

А. А. Калараш

Є. В. Петров