ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2022 року

м. Київ

справа № 363/4918/15-ц

провадження № 61-10851св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар», в інтересах якого діє адвокат Остащенко Олеся Миколаївна, на постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся із клопотанням про стягнення здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар»

(далі - ТОВ «ФК «Авістар») про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування заяви вказував, що ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 18 грудня 2018 року, яка набрала законної сили 3 січня 2019 року, позов ТОВ «ФК «Авістар» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без розгляду.

Під час розгляду справи за вказаним позовом ним понесено витрати на проведення економічної експертизи у розмірі 20 000 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.822925119.1 від 8 серпня 2017 року.

Посилаючись на частину п`яту статті 142 ЦПК України, просив стягнути з ТОВ «ФК «Авістар» вказані витрати.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 6 лютого

2019 року, постановленою у складі судді Рудюка О. Д., у задоволенні клопотання відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з недоведення ОСОБА_1 того, що представник ТОВ «ФК «Авістар» зловживав своїми процесуальними правами, діяв недобросовісно, пред`явив необґрунтований позов і систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору, - маючи на меті ущемлення прав та інтересів відповідача, а також умисність дій позивача та ступінь його вини.

Постановою Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 6 лютого 2019 року скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення клопотання. Стягнено з ТОВ «ФК «Авістар» на користь

ОСОБА_1 20 000 грн на відшкодування судових витрат у справі за позовом ТОВ «ФК «Авістар» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Апеляційний суд зазначив про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що дії позивача не можна визнати необґрунтованими, оскільки позивач, звернувшись до суду з позовом, змусивши таким чином відповідача понести відповідні судові витрати на проведення експертизи в розмірі 20 000 грн, повторно не з`явився у судове засідання без поважних причин, що встановлено ухвалою суду при залишенні позовної заяви без розгляду. Такі дії позивача суд апеляційної інстанції вважав правомірними, однак необґрунтованими, а відповідач, який поніс безпідставні витрати внаслідок цих дій, повинен отримати компенсацію відповідних витрат від позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, які її подала

У червні 2019 року представник ТОВ «ФК «Авістар» - адвокат Остащенко О. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року і залишити в силі ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 6 лютого

2019 року.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судом апеляційної інстанції подання представником ТОВ «ФК «Авістар» заяв про розгляд справи за його відсутності. Зазначає, що цивільне процесуальне законодавство не вимагає обґрунтування повторної неявки позивача, крім випадків, коли його явка в судове засідання визнана судом обов`язковою.

Заявник вважає помилковим висновок апеляційного суду про безпідставність витрат відповідача, оскільки таке питання не досліджувалось судами попередніх інстанцій; рішення по суті суди не приймали, позов не визнавався завідомо безпідставним, з відсутнім предметом спору або спором, який має очевидно штучний характер.

Апеляційний суд, на думку заявника, не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17 (провадження № 61-44038св18), про те, що «саме по собі звернення з позовом до суду чи неявка сторони у судове засідання не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбаченим процесуальним законодавством, і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.».

Позиція інших учасників справи

У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись безпідставність її доводів, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Вказував, що висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 грудня 2018 року

у справі № 751/10961/16-ц.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 20 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Райффайзен Банк Аваль» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 26 червня

2017 року, зокрема, задоволено відповідне клопотання ОСОБА_1 та його представника - адвоката Купрієнка В. С. та призначено у справі судову економічну експертизу.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 27 жовтня

2017 року ТОВ «ФК «Авістар» залучено до участі у справі позивачем як правонаступника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Зі змісту рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська незалежна судово-експертна установа» № 17/07-05 від 17 липня 2017 року та квитанції № 0.0.822925119.1 від 8 серпня 2017 року суди встановили, що

ОСОБА_1 сплатив витрати на проведення вказаної експертизи

у розмірі 20 000 грн.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 18 грудня

2018 року позов ТОВ «ФК «Авістар» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України (належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання та від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності).

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ТОВ «ФК «Авістар», в інтересах якого діє адвокат Остащенко О. М., на постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з частинами третьою, п`ятою статті 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, яких викликають, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Отже відповідно до вимог процесуального закону суд може залишити позовну заяву без розгляду лише при наявності одночасно двох умов: належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи та відсутності заяви про розгляд справи за його відсутності.

Судом установлено, що представник ТОВ «ФК «Авістар» не з`явився у судові засідання, призначені на 29 жовтня 2018 року і 18 грудня 2018 року, про причини неявки суду не повідомив. Про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Частиною п`ятою статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Таким чином, саме по собі звернення з позовом до суду чи неявка сторони у судове засідання не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбаченим процесуальним законодавством, і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Такий висновок викладено у постанові від 28 січня 2019 року

у справі № 619/1146/17-ц (провадження № 61-44038с18).

У постанові від 26 травня 2021 року у справі № 761/20963/17-ц (провадження

№ 61-2505св21) Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій про задоволення заяви про компенсацію понесених судових витрат у подібних правовідносинах та зазначив про неврахування судами попередніх інстанції того, що залишення позову без розгляду у зв`язку з неявкою представника позивача, який був належним чином повідомлений про розгляд справи та повторно не з`явився в судове засідання, не свідчить про безпідставність та необґрунтованість позову. Сама по собі неявка в судове засідання представника позивача не може бути розцінена як необґрунтовані дії, оскільки це право, а не обов`язок сторони, передбачене цивільним процесуальним законодавством України, яке не містить обмежень в його реалізації, якщо суд не визнавав явку обов`язковою.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі № 910/14007/20 зазначено, що «обов`язком сторін у господарському (цивільному) процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, звертаючись з відповідною заявою чи клопотанням про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача, відповідачу необхідно зазначати у заяві та доводити, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо. Близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 922/3787/17,

від 9 липня 2019 року у справі № 922/592/17, від 24 березня 2021 року

у справі № 922/2157/20, від 21 січня 2020 року у справі № 922/3422/18,

від 26 квітня 2021 року у справі № 910/12099/17, від 19 березня 2021 року

у справі № 924/804/20.».

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 29 червня 2022 року у справі № 754/16766/17 (провадження № 61-16182св21).

Приймаючи постанову про задоволення заяви ОСОБА_1 про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи, суд апеляційної інстанції вважав необґрунтованими дії ТОВ «ФК «Авістар», які полягають у пред`явленні позову та повторній неявці у судове засідання без поважних причин.

У поданій до суду першої інстанції заяві про компенсацію судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, ОСОБА_1 зазначав обставини щодо понесення ним витрат на проведення судової економічної експертизи, подав докази понесення таких витрат та послався на пункт 2 частини третьої

статті 133 ЦПК України і частину п`яту статті 142 ЦПК України. При цьому у вказаній заяві ОСОБА_1 не зазначає, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи, та в чому вони полягали.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Апеляційний суд не надав належної оцінки змісту заяви ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в якій відповідачем не наведено обставин та не надано доказів, які б підтвердили необґрунтованість дій позивача у справі, що зумовили понесення відповідачем заявлених до стягнення витрат, тому висновок суду апеляційної інстанції про задоволення заяви не відповідає вимог статті 142 ЦПК України.

Суд першої інстанції, надавши належну оцінку змісту заяви про компенсацію судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для її задоволення, враховуючи ненаведення в такій заяві обставин щодо необґрунтованості дій позивача та відсутність доказів на підтвердження таких обставин.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, правильно застосував норми права і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції, неповно врахувавши обставини справи, помилково скасував ухвалу суду першої інстанції, яка відповідає закону.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин касаційний суд скасовує постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року і залишає в силі ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 6 лютого 2019 року.

Щодо повороту виконання судового рішення

У серпні 2019 року представник ТОВ «ФК «Авістар» - адвокат Остащенко О. М. подала до Верховного Суду заяву про поворот виконання постанови Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року.

В обґрунтування заяви вказувала, що 7 червня 2019 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва відкрив виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Вишгородським районним судом Київської області 5 червня 2019 року, про стягнення з ТОВ «ФК «Авістар» на користь ОСОБА_1 20 000 грн судових витрат. Проведеними діями з примусового виконання вказаного виконавчого листа з ТОВ «ФК «Авістар» стягнено 22 255,84 грн, з яких 20 000 грн - сума стягнення за виконавчим документом, 2 000 грн - винагорода державного виконавця та 255,84 грн витрат виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він:

1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Частинами п`ятою та шостою статті 444 ЦПК України визначено, що питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Враховуючи висновок Верховного Суду про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі ухвали суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «ФК «Авістар» 20 000 грн судових витрат, заява про поворот виконання постанови апеляційного суду підлягає частковому задоволенню.

Наданими ТОВ «ФК «Авістар» документами (копіями: платіжної вимоги № 59307899 від 10 червня 2019 року; постанови про відкриття виконавчого провадження від 7 червня 2019 року ВП № 59307899; постанови про арешт коштів боржника від 7 червня 2019 року ВП № 59307899; постанови про закінчення виконавчого провадження від 11 червня 2019 року ВП № 59307899) підтверджується стягнення з ТОВ «ФК «Авістар» на користь ОСОБА_1

20 000 грн.

За таких обставин колегія суддів здійснює поворот виконання судового рішення , за яким Вишгородським районним судом Київської області 7 червня 2019 року видано виконавчий лист № 363/4918/15-ц на примусове виконання постанови Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Авістар» 20 000 грн.

В іншій частині заява про поворот виконання задоволенню не підлягає, оскільки постановою Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року, поворот виконання якої здійснюється Верховним Судом, з ТОВ «ФК «Авістар» на користь ОСОБА_1 інші суми, крім 20 000 грн, не стягувалися.

Керуючись статтями 400 413 ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня

2017 року № 2147-VIII, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар», в інтересах якого діє адвокат Остащенко Олеся Миколаївна, задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року скасувати і залишити в силі ухвалу Вишгородського районного суду Київської області

від 6 лютого 2019 року.

В порядку повороту виконання постанови Київського апеляційного суду

від 23 травня 2019 року стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар»

20 000 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк В. А. Стрільчук