Постанова

Іменем України

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 364/1128/13-ц

провадження № 61-6209св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

боржник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Перепелиця Артем Володимирович,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду у складі судді Мельника Я. С. від 15 березня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - УДВС ГТУЮ у Київській області) Перепелиці А. В., заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Скарга мотивована тим, що в провадженні головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області Перепелиці А. В. перебуває виконавче провадження № 48021294 з примусового виконання виконавчого листа № 2/364/14 від 16 січня 2015 року, який видано Володарським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 заборгованості в сумі 6 307 216,50 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер та ухвалою Володарського районного суду Київської області від 06 березня 2018 року було замінено сторону виконавчого провадження, а саме, ОСОБА_5 замінено на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частинах як правонаступників. Заявник вказує, що 08 червня 2018 року він виконав рішення суду, сплативши стягувачам в рівних частинах 6 307 216,50 грн, про що стягувачі надали ОСОБА_1 власноручно написані розписки та до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області подали заяви про закінчення виконавчого провадження № 48021294 в зв`язку з фактичним виконанням рішення суду.

Однак головний державний виконавець не виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, тому ОСОБА_1 просить суд визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області Перепелиці А. В. щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов`язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області Перепелицю А. В. закінчити виконавче провадження № 48021294.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 20 лютого 2019 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області Перепелиці А. В. щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 48021294 з примусового виконання виконавчого листа № 2/364/14, виданого 16 січня 2015 року Володарським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 6 307 216,50 грн.

Зобов`язано головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області Перепелицю А. В. закінчити виконавче провадження № 48021294 з примусового виконання виконавчого листа № 2/364/14, виданого 16 січня 2015 року Володарським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 6 307 216,50 грн на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що державним виконавцем всупереч приписам Закону України «Про виконавче провадження» не винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за обставин виконання боржником рішення суду про стягнення з нього заборгованості.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Володарського районного суду Київської області від 20 лютого 2019 року повернуто без розгляду.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, однак, виходячи зі змісту підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, її слід було подавати за правилами, що діяли до набрання чинності редакції ЦПК України від 15 грудня 2017 року, тобто через суд першої інстанції, оскільки не створено і не функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Узагальнені доводи касаційної скарги

ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу апеляційного суду та направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що згідно правового висновку, викладеного Об`єднаною Палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 514/134/17, провадження № 61-12112сво18, застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, що б гарантувало особі право на безпосереднє звернення із апеляційною скаргою до апеляційного суду, яке визначене статтею 355 ЦПК України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без певної мети для захисту якогось суспільного інтересу. Відсутність на даний час Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи жодним чином не повинна створювати перешкод учасникам провадження та апеляційному суду в поданні та прийнятті апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційних судів.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 364/1128/13-ц з Володарського районного суду Київської області.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2020 року справу № 364/1128/13-ц призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 13 березня 2019 року до Київського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Володарського районного суду Київської області від 20 лютого 2019 року.

Повертаючи без розгляду апеляційну скаргу особі, що її подала, суд апеляційної інстанції послався на підпункт 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України та вважав, що апеляційну скаргу, в даному випадку, слід подавати виключно через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, у тому порядку, який встановлений Законом.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 березня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Статтею 355 ЦПК України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Разом з цим, згідно з частиною першою статті 351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Отже, у розділі «Перехідні положення» ЦПК України врегульовано питання подання учасниками справи апеляційних і касаційних скарг до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, а саме, як безпосередньо до апеляційного суду, так і через відповідний суд першої інстанції.

Відсутність на даний час Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи жодним чином не створює перешкоди учасникам провадження та апеляційному суду в поданні та прийнятті апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційних судів.

Відповідно до статті 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

ЄСПЛ зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (пункт 45 рішення від 06 грудня 2007 року у справі «Воловік проти України», заява № 15123/03).

Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються і передбачають усталений порядок їх застосування. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (пункт 47 рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України», заява №19164/04).

Отже, особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України), які надають їй право як безпосередньо подавати апеляційну скаргу до апеляційного суду, так і подавати її через місцевий суд.

Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, яке б гарантувало особі право на безпосереднє звернення з апеляційною скаргою до апеляційного суду, як визначено у статті 355 ЦПК України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без певної мети для захисту якогось суспільного інтересу.

Тому висновок апеляційного суду заснований на помилковому тлумаченні підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України. Таким чином, при поверненні апеляційної скарги без розгляду, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції щодо застосування вказаної норми права, викладеному у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 514/134/17 (провадження № 61-12112сво18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 145/1330/17 (провадження № 14-549цс19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала постановлена без додержання норм процесуального права. Судові процедури повинні бути справедливими, ніхто безпідставно не може бути позбавлений права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими та достатніми доводи касаційної скарги для скасування ухвали апеляційного суду, з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 15 березня 2019 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун