№ 367/1367/14-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

15 червня2022року

м. Київ

справа № 367/1367/14-ц

провадження № 61-12766св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - прокурор - заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави,

відповідачі: Ірпінська міська рада Київської області, ОСОБА_1 , Приватне підприємство «Нерухомість Ірпеня», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

треті особи: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРЕШ ЛТД»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_5 , Приватного підприємства «Нерухомість Ірпеня», ОСОБА_2 , яка подана представником ОСОБА_27 , ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Приходька К. П.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2014 року прокурор м. Ірпеня Київської області в інтересах держави звернувся з позовом про скасування рішень та визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки.

Позов мотивований тим, що перевіркою встановлено, що рішенням Ірпінської міської ради від 07 грудня 2007 року № 1198-33-V «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, надання права на оренду земельних ділянок та дозволу на розробку технічної документації щодо складання договорів оренди» Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Зелений гай» (далі - ОК «ЖБК «Зелений гай») надано право оренди земельної ділянки площею 8, 3920 га в АДРЕСА_1 під котеджну забудову.

На підставі зазначеного рішення між Ірпінською міською радою та ОК «ЖБК Зелений гай» 29 січня 2008 року укладений договір оренди земельної ділянки площею 8, 3920 га в АДРЕСА_1 під котеджну забудову строком на 5 років та зареєстровано у Державному реєстрі земель 30 січня 2008 року за № 040834000009.

Відповідно до інформації Управління Держземагенства в м. Ірпені № 01-06/300 від 29 квітня 2013 року вищевказана земельна ділянка площею 8, 3920 га в АДРЕСА_1 , що перебувала в оренді ОК «ЖБК «Зелений гай» на даний час передана у власність членів ОК «ЖБК «Зелений гай».

Рішенням Ірпінської міської ради № 4842-90-V від 25 червня 2010 року «Про надання дозволу громадянам на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки в АДРЕСА_1 », надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в існуючих межах ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 в АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного рішення Приватним підприємством «Геополісся» (далі -ПП «Геополісся») розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки громадян-членів ОК «ЖБК «Зелений гай» в м. Ірпені.

Рішенням Ірпінської міської ради № 5088-92-V від 30 липня 2010 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадян», яким затверджено вищезгадану технічну документацію із землеустрою та передано безкоштовно у власність земельні ділянки площами по 0, 1 га кожна в м. Ірпінь для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд ОСОБА_9 по АДРЕСА_2 , ОСОБА_11 по АДРЕСА_2 , ОСОБА_12 по АДРЕСА_2 , ОСОБА_13 по АДРЕСА_3 , ОСОБА_15 по АДРЕСА_3 , ОСОБА_16 по АДРЕСА_4 , ОСОБА_17 по АДРЕСА_4 , ОСОБА_18 по АДРЕСА_5 , ОСОБА_19 по АДРЕСА_5 , ОСОБА_20 по АДРЕСА_5 , ОСОБА_21 по АДРЕСА_6 , ОСОБА_22 по АДРЕСА_6 , ОСОБА_23 по АДРЕСА_6 , ОСОБА_24 по АДРЕСА_7 .

Перевіркою вищевказаних рішень Ірпінської міської ради № 4842-90-V від 25 червня 2010 року та № 5088-92-V від 30 липня 2010 року встановлено, що вони прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим рішення підлягають скасуванню.

Позивач зазначає, що земельна ділянка площею 8, 3920 га в АДРЕСА_1 , на час її розподілу та передачі у власність громадянам, перебувала в оренді ОК «ЖБК «Зелений гай». Для отримання громадянами спірних земельних ділянок на підставі технічної документації із землеустрою, тобто за спрощеною процедурою, земельні ділянки, які в подальшому були передані у власність фізичним особам, мали б перебувати в їх користуванні як членів вказаного кооперативу, мати визначені розміри та межі.

Перевіркою діяльності ОК «ЖБК «Зелений гай» встановлено, що громадяни, які отримали спірні земельні ділянки у власність, ніколи не були членами зазначеного кооперативу, на час отримання земельних ділянок не проживали в даній місцевості, не перебували на квартирному обліку, як такі, що потребують покращення житлових умов, не писали заяви про вступ в кооператив, рішень загальних зборів про їх прийняття у члени кооперативу не приймалось, членські та пайові внески відповідачами не сплачувались, що відповідно не відображалось в бухгалтерських документах, як члени кооперативу не обліковувались та не отримували відповідні посвідчення про членство.

Крім того, загальними зборами кооперативу будь-яких рішень щодо розподілу у користування земельної ділянки площею 8, 3920 га в АДРЕСА_1 , яка перебувала в оренді кооперативу, між її членами не приймалось та не затверджувалось виконавчим комітетом відповідної місцевої ради.

Таким чином, всупереч вимог статей 116 118 Земельного кодексу України, статей 10, 11, 14 Закону України «Про кооперацію», статей 133 135 137 141 Житлового кодексу УРСР, пунктів 1, 8, 60 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, що затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 30 квітня 1985 року із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України (далі - Примірний статут), пунктів 5, 8, 10 Статуту ОК «ЖБК «Зелений гай» від 03 липня 2008 року, фізичними особами отримано право власності на земельні ділянки на підставі технічної документації, як на такі, що перебували в їх користуванні та мали відповідні межі, хоча фактично земельні ділянки ніколи не перебували в їх користуванні, ні ОК «ЖБК Зелений гай», ні його членами не використовувались та не використовуються, а тому їх відведення мало б здійснюватися виключно на підставі проектів землеустрою, в порядку, передбаченому частинами 6-9 статті 118 Земельного кодексу України.

На підставі вказаних рішень ради, що прийняті з порушенням вимог законодавства, в подальшому фізичним особам, залученим у даній справі як треті особи, видані державні акти на право власності на земельні ділянки.

Як встановлено прокурорською перевіркою, на час передачі земельних ділянок у власність третіх осіб, виготовлення та видачі державних актів на їх імена право користування земельною ділянкою площею 8, 3920 га в АДРЕСА_1 не було припинено, оскільки договір оренди між Ірпінською міською радою та ОК «ЖБК Зелений гай» анульовано лише в 2012 році, на підставі рішення Ірпінської міської ради № 1687-27-УІ від 28 лютого 2012 року, що підтверджується довідкою відділу Держкомзему в м. Ірпінь від 10 квітня 2012 року № 01-05/562.

Спірні земельні ділянки, які незаконно вибули із власності держави у власність третіх осіб по справі в подальшому відчужені на підставі цивільно-правових угод.

В заяві від 01 лютого 2018 року позивач уточнив позовні вимоги, зазначивши, що на даний час, всі спірні земельні ділянки першими набувачами відчужені на користь нових власників земельних ділянок, зокрема: Приватне підприємство «Нерухомість Ірпеня» (далі - ПП «Нерухомість Ірпеня») є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3210900000:01:131:0095; 3210900000:01:131:0093; 3210900000:01:131:0087; 3210900000:01:131:0088, ОСОБА_2 є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3210900000:01:131:0097; 3210900000:01:131:0085; 3210900000:01:131:0086, ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3210900000:01:131:0074; 3210900000:01:131:0075, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:131:0077, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:131:0084, ОСОБА_6 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:131:0076, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:131:0094, ОСОБА_7 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:131:0073, тому попередні власники земельних ділянок зазначаються в позовній заяві прокурора як треті особи.

З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Ірпінської міської ради № 4842-90-V від 25 червня 2010 року «Про надання дозволу громадянам на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки в АДРЕСА_1 »;

- визнати недійсним та скасувати рішення Ірпінської міської ради № 5088-92-V від 30 липня 2010 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадян», яким затверджено вищезгадану технічну документацію із землеустрою та передано безкоштовно у власність земельні ділянки площами по 0,1 га кожна в м. Ірпінь для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд ОСОБА_9 по АДРЕСА_2 , ОСОБА_11 по АДРЕСА_2 , ОСОБА_12 по АДРЕСА_2 , ОСОБА_13 по АДРЕСА_3 , ОСОБА_15 по АДРЕСА_3 , ОСОБА_16 по АДРЕСА_4 , ОСОБА_17 по АДРЕСА_4 , ОСОБА_18 по АДРЕСА_5 , ОСОБА_19 по АДРЕСА_5 , ОСОБА_20 по АДРЕСА_5 , ОСОБА_21 по АДРЕСА_6 , ОСОБА_22 по АДРЕСА_6 , ОСОБА_23 по АДРЕСА_6 , ОСОБА_24 по АДРЕСА_7 ;

- визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 361603 на право власності на земельну ділянку виданий на ім`я ОСОБА_9 , кадастровий номер 3210900000:01:131:0073 площею 0, 1 га в АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд вартістю 204 170 грн з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 та відміткою про перехід права власності до ОСОБА_10 та скасувати його реєстрацію;

- визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 361576 на право власності на земельну ділянку виданий на ім`я ОСОБА_11 , кадастровий номер 3210900000:01:131:0074 площею 0, 1 га в АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд вартістю 204 170 грн з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 та відміткою про перехід права власності до ОСОБА_10 та скасувати його реєстрацію;

- визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 361607 на право власності на земельну ділянку виданий на ім`я ОСОБА_12 , кадастровий номер 3210900000:01:131:0075 площею 0, 1 га в АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд вартістю 204 170 грн з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 та відміткою про перехід права власності до ОСОБА_10 та скасувати його реєстрацію;

- визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 361596 на право власності на земельну ділянку виданий на ім`я ОСОБА_13 , кадастровий номер 3210900000:01:131:0076 площею 0,1 га в АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд вартістю 204 170 грн з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 та відміткою про перехід права власності до ОСОБА_14 та скасувати його реєстрацію;

- визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 361594 на право власності на земельну ділянку виданий на ім`я ОСОБА_15 , кадастровий номер 3210900000:01:131:0077 площею 0. 1 га в АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд вартістю 204 170 грн з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 та відміткою про перехід права власності до ОСОБА_14 та скасувати його реєстрацію;

- визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 361572 на право власності на земельну ділянку виданий на ім`я ОСОБА_16 , кадастровий номер 3210900000:01:131:0084 площею 0, 1 га в АДРЕСА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд вартістю 204 170 грн з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 та відміткою про перехід права власності до ОСОБА_26 та скасувати його реєстрацію;

- визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 361577 на право власності на земельну ділянку виданий на ім`я ОСОБА_17 , кадастровий номер 3210900000:01:131:0085 площею 0, 1 га в АДРЕСА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд вартістю 204 170 грн з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 та відміткою про перехід права власності до ОСОБА_14 та скасувати його реєстрацію;

- визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 361579 на право власності на земельну ділянку виданий на ім`я ОСОБА_18 , кадастровий номер 3210900000:01:131:0086 площею 0, 1 га в АДРЕСА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд вартістю 204 170 грн з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 та відміткою про перехід права власності до ОСОБА_10 та скасувати його реєстрацію;

- визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 361605 на право власності на земельну ділянку виданий на ім`я ОСОБА_28 , кадастровий номер 3210900000:01:131:0087 площею 0, 1 га в АДРЕСА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд вартістю 204 170 грн з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 та скасувати його реєстрацію;

- визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 361600 на право власності на земельну ділянку виданий на ім`я ОСОБА_20 , кадастровий номер 3210900000:01:131:0088 площею 0, 1 га в АДРЕСА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд вартістю 204 170 грн з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 та скасувати його реєстрацію;

- визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 361608 на право власності на земельну ділянку виданий на ім`я ОСОБА_21 , кадастровий номер 3210900000:01:131:0093 площею 0. 1 га в АДРЕСА_6 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд вартістю 204 170 грн з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 та скасувати його реєстрацію;

- визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 361578 на право власності на земельну ділянку виданий на ім`я ОСОБА_22 , кадастровий номер 3210900000:01:131:0094 площею 0. 1 га в АДРЕСА_6 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд вартістю 204 170 грн з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 та скасувати його реєстрацію;

- визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 361591 на право власності на земельну ділянку виданий на ім`я ОСОБА_23 , кадастровий номер 3210900000:01:131:0095 площею 0, 1 га в АДРЕСА_6 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд вартістю 204 170 грн з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 та скасувати його реєстрацію;

- визнати недійсними державний акт серії ЯЛ № 361598 на право власності на земельну ділянку виданий на ім`я ОСОБА_24 , кадастровий номер 3210900000:01:131:0097 площею 0,1 га в АДРЕСА_7 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд вартістю 204 170 грн з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_25 та відміткою про перехід права власності до ОСОБА_26 та скасувати його реєстрацію;

- витребувати на користь територіальної громади м. Ірпінь в особі Ірпінської міської ради з незаконного чужого володіння ПП «Нерухомість Ірпеня» земельні ділянки з кадастровими номерами: 3210900000:01:131:0095; 3210900000:01:131:0093; 3210900000:01:131:0087; 3210900000:01:131:0088,

з незаконного чужого володіння ОСОБА_2 земельні ділянки з кадастровими номерами: 3210900000:01:131:0097; 3210900000:01:131:0085;

3210900000:01:131:0086;

з незаконного чужого володіння ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами: 3210900000:01:131:0074; 3210900000:01:131:0075,

з незаконного чужого володіння ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:131:0077,

з незаконного чужого володіння ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:131:0084,

з незаконного чужого володіння ОСОБА_6 земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:131:0076,

з незаконного чужого володіння ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:131:0094,

з незаконного чужого володіння ОСОБА_7 земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:131:0073.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Справа неодноразово розглядалась судами різних інстанцій.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що незаконне вибуття з володіння держави спірних земельних ділянок порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, володіння та користування належним державі майном. Однак, прокурором пропущено трирічний строк позовної давності, визначений статтею 257 ЦК України, оскільки прокурору м. Ірпеня було відомо про рішення, прийняті Ірпінською міською радою раніше, з огляду на те, що ці рішення він разом з Генеральною прокуратурою України опротестовував ще в 2010 році, а тому строк, в межах якого прокурор м. Ірпеня мав право звернутися до суду з позовом становив з 25 червня 2010 року до 26 червня 2013 року.

Короткий зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада 2020 року скасовано.

Постановлено нове судове рішення, яким позов прокурора - заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави задоволено частково.

Визнано недійсним та скасовано рішення Ірпінської міської ради № 4842-90-V від 25 червня 2010 року «Про надання дозволу громадянам на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки в АДРЕСА_1 » в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, в існуючих межах наступним громадянам: ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 .

Визнано недійсним та скасовано рішення Ірпінської міської ради № 5088-92-V від 30 липня 2010 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадян», в частині затвердження технічної документації із землеустрою та передачі безкоштовно земельних ділянок площею по 0,1 га кожна в м. Ірпінь для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд у власність громадянам: ОСОБА_9 по АДРЕСА_2 , ОСОБА_11 по АДРЕСА_2 , ОСОБА_12 по АДРЕСА_2 , ОСОБА_13 по АДРЕСА_3 , ОСОБА_15 по АДРЕСА_3 , ОСОБА_16 по АДРЕСА_4 , ОСОБА_17 по АДРЕСА_4 , ОСОБА_18 по АДРЕСА_5 , ОСОБА_19 по АДРЕСА_5 , ОСОБА_20 по АДРЕСА_5 , ОСОБА_21 по АДРЕСА_6 , ОСОБА_22 по АДРЕСА_6 , ОСОБА_23 по АДРЕСА_6 , ОСОБА_24 по АДРЕСА_7 .

Витребувано на користь територіальної громади м. Ірпінь в особі Ірпінської міської ради з незаконного чужого володіння ПП «Нерухомість Ірпеня» земельні ділянки з кадастровими номерами 3210900000:01:131:0095; 3210900000:01:131:0093; 3210900000:01:131:0087; 3210900000:01:131:0088,

з незаконного чужого володіння ОСОБА_2 земельні ділянки з кадастровими номерами 3210900000:01:131:0097; 3210900000:01:131:0085; 3210900000:01:131:0086

з незаконного чужого володіння ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами 3210900000:01:131:0074; 3210900000:01:131:0075,

з незаконного чужого володіння ОСОБА_5 рослава земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:131:0077,

з незаконного чужого володіння ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:131:0084,

з незаконного чужого володіння ОСОБА_6 земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:131:0076,

з незаконного чужого володіння ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:131:0094,

з незаконного чужого володіння ОСОБА_7 земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:131:0073.

Решту позовних вимог залишено без задоволення.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду як самостійний позивач. Обґрунтованими є доводи прокурора про те, що треті особи по справі отримали право власності на земельні ділянки на підставі технічної документації як на такі, що були в їх користуванні та мали відповідні межі, хоча фактично земельні ділянки ніколи не перебували в користуванні третіх осіб, ні ОК «ЖБК Зелений гай», ні його членами не використовувались та не використовуються, а тому їх відведення повинно було відбуватись на підставі проектів землеустрою, в порядку, передбаченому частинами 6-9 статті 118 Земельного кодексу України. З огляду на вищевикладене, оспорювані рішення Ірпінської міської ради Київської області щодо передачі у власність громадянам земельних ділянок не відповідають вимогам чинного законодавства. Підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Такі акти лише посвідчували відповідне право та не мали самостійного юридичного значення. Враховуючи вказане, а також те, що для повернення цих ділянок власнику визнання недійсним державного акту не є необхідним, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що така вимога не є ефективним способом захисту при пред`явленні віндикаційного позову, тому в її задоволенні слід відмовити. Установивши, що спірні земельні ділянки вибули із володіння територіальної громади міста Ірпеня на підставі незаконних рішень Ірпінської міської ради Київської області, суд апеляційної інстанції зробив висновок щодо обґрунтованості доводів прокурора щодо наявності передбачених законом підстав для витребування спірних земельних ділянок від останніх власників на користь територіальної громади міста. Позовна давність позивачем не пропущена.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

У липні 2021 року ОСОБА_5 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року, залишити без змін рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада 2020 року.

Касаційна скарга ОСОБА_5 мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Апеляційний суд застосував норму права з урахуванням висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме: щодо підтвердження повноважень заступника прокурора на підписання та подання апеляційної скарги: постанови Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 819/478/17 та від 25 вересня 2019 року у справі № 819/198/17 від 25 вересня 2019 року; щодо права прокурора на звернення до суду із позовом: постанови Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі 169/174/16-ц, від 13 червня 2018 року у справі № 687/379/17-ц, від 07 травня 2018 року у справі № 910/18283/17, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17; від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 05 листопада 2018 року у справі № 910/4345/18; від 30 вересня 2019 року у справі № 802/4083/15-а, від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18; від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17; від 25 вересня 2019 року у справі № 201/5279/16, від 04 вересня 2019 року у справах № 372/1688/17-ц, від 04 вересня 2019 року № 448/764/17; від 23 жовтня 2018 року у справі № 926/03/18, від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18; щодо строку позовної давності: постанови Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 367/1315/15-ц, від 18 квітня 2018 року у справі № 367/2196/14-ц; від 23 липня 2020 року у справі № 910/19932/17, від 20 березня 2018 року у справі № 914/544/17; від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, від 01 липня 2021 року у справі № 363/848/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц; щодо витребування майна шляхом звернення з віндикаційним позовом: постанови Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16-ц, від 25 січня 2017 року у справі № 916/2131/15.

У липні 2021 року ПП «Нерухомість Ірпеня» подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року, залишити без змін рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада 2020 року.

Касаційна скаргу ПП «Нерухомість Ірпеня» мотивована тим, що висновки суду апеляційної інстанції стосовно того, що прокурор є належним суб`єктом звернення до суду з позовом в інтересах держави, а сам позов пред`явлено в межах строку позовної давності, не відповідають фактичним обставинам справи щодо часу обізнаності Ірпінської міської ради, як власника земельних ділянок в інтересах якої пред`явлено позов, про порушене право з огляду на презумпцію можливості та обов`язку знати про стан своїх майнових прав. Правова позиція стосовно цього викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16, від 15 травня 2018 року у справі № 911/3210/17, від 08 травня 2018 року у справі № 911/2534/17, від 15 травня 2018 року у справі № 487/10132/14-ц. Оскільки Ірпінській міській раді в особі уповноважених органів, що здійснювали документальне оформлення передачі земельних ділянок у власність громадян, стало відомо з часу прийняття 25 червня 2010 року та 30 липня 2010 року оспорюваних рішень, то Ірпінська міська рада мала можливість оспорити їх в судовому порядку. Суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, про те, що прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може захищати інтереси держави, а також надати докази та обґрунтування неможливості звернення до суду належним суб`єктом, представництво інтересів якого здійснює прокурор. Також поза увагою апеляційного суду залишилися приписи статей 45 46 ЦПК України (в редакції, чинній на момент звернення прокурора до суду), статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону 1789-ХІІ), оскільки прокурор набуває статусу позивача лише в разі відсутності органу державної влади, право якого порушено, або відсутності у нього повноважень. Також судом апеляційної інстанції не враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 15 березня 2017 року у справі № 3-1515гс16 та від 25 січня 2017 року у справі № 3-1533гс16 стосовно того, що наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. Про необхідність обґрунтування та з`ясування судом причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, зазначено також у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від ЗО вересня 2019 року у справі № 802/4083/15-а, від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18; постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17; постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 201/5279/16, від 04 вересня 2019 року у справах № 372/1688/17-ц, № 448/764/17. Нормами ЦПК України на момент звернення прокурора до суду було чітко визначено, що прокурор набуває статусу позивача лише в разі відсутності органу державної влади, право якого порушено, або відсутності у нього повноважень. Із матеріалів позову прокурора вбачається, що Ірпінська міська рада Київської області є відповідачем у справі № 367/1367/14-ц. При цьому Ірпінська міська рада Київської області просить відмовити у позові прокурора. Тобто не підтримує позов прокурора, а відтак відповідно до статті 15 ЦК України, відсутнє порушення права, за захистом якого звернувся прокурор в інтересах Ірпінської міської ради Київської області. Оскільки Ірпінська міська рада Київської області не підтримує позовних вимог прокурора, то відповідно до статей 45 46 ЦПК України прокурор не набуває процесуальні права й обов`язки особи, в інтересах якої він діє, тобто міської ради. Відтак, позовна заява подана не уповноваженою на представництво інтересів міської ради особою (прокурором), а тому підлягає залишенню без розгляду. Прокурором не доведено неправомірність набуття ПП «Нерухомість Ірпеня» права власності на спірні земельні ділянки. Ірпінська міська рада є відповідачем у справі та заперечує проти задоволення позовних вимог, що свідчить про наявність волі міської ради на вибуття із комунальної власності земельних ділянок, а тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення пункту З частини першої статті 388 ЦК України як підстави для витребування земельних ділянок.

У серпні 2021 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_27 , у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року у справі № 367/1367/14-ц в частині, що стосується прав та інтересів ОСОБА_2 , рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада 2021 року в цій частині залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, при цьому постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку відсутні. Крім того, судом не надано належної оцінки наданим ОСОБА_2 доказам, які мають істотне значення для вирішення справи (докази того, що земельні ділянки, які в подальшому були передані у власність ОСОБА_2 за договорами купівлі-продажу, належали продавцям законних підставах та знаходились в їх користуванні як членів кооперативу). Договори купівлі-продажу, на підставі яких ОСОБА_2 набув право власності на земельні ділянки, ніким не були оскаржені та/або не визнавались нікчемними або недійсними. Укладаючи договори купівлі-продажу земельних ділянок між ОСОБА_2 та відповідно продавцями жодних з вищезазначених умов порушено не було, а відтак, дані правочини є законними та дійсними. Суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги те, що згідно копії рішення № 2 Голови ОК ЖБК «Зелений Гай» від 05 лютого 2008 року було прийнято до складу асоційованих членів ОК ЖБК «Зелений гай» з правом користування земельними ділянками, які розташовані в АДРЕСА_1 (цільове призначення «котеджна забудова») площею 0,10 га кожного громадянина України, а саме: ОСОБА_29 , ОСОБА_24 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_18 . Окрім цього, протоколом № 8 загальних зборів членів ОК ЖБК «Зелений гай» від 10 лютого 2008 року схвалено (затверджено) рішення голови кооперативу № 2 від 05 лютого 2008 року про прийняття зазначених осіб членами кооперативу. Також обставини, що ОСОБА_24 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 є членами ОК ЖБК «Зелений Гай» підтверджується довідками кооперативу від 02 грудня 2009 року за № № 29, 30, 31, 33, 37. В свою чергу, зазначеним документам апеляційним судом не було надано належної оцінки, що безпосередньо призвело, окрім інших обставин, до ухвалення необґрунтованої та незаконної постанови суду. Суд апеляційної інстанції застосував статтю 23 Закону України «Про прокуратуру», статтю 45 ЦПК України, статтю 36-1 Закону N 1789-ХII (в редакції, чинній на момент звернення до суду) без урахування висновків, зроблених Верховним Судом у постановах від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18; від 13 червня 2018 року у справі № 687/379/17-ц; від 20 червня 2018 року у справі № 169/174/16ц. Апеляційний суд застосував статті 256 261 ЦК України без урахування висновків, зроблених Верховним Судом у постановах від 01 липня 2015 року у справі № 6-178цс1524; від 24 листопада 2016 року у справі № 5017/3702/2012; від 08 червня 2016 року у справі № 6-3029цс15, від 19 квітня 2017 року у справі № 405/4999/15-ц (№ 6-2376цс16). Позовну давність слід обраховувати з моменту вибуття спірних земельних ділянок із комунальної власності м. Ірпеня у 2010 році із прийняттям спірних рішень, оскільки саме у той час Ірпінська міська рада Київської області мала об`єктивну можливість дізнатися про порушення свого права під час прийняття оскаржуваних рішень. Апеляційний суд застосував статтю 388 ЦК України, частину 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, без урахування висновків, зроблених Верховним Судом у постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17; від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3677/17; від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/1750; від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/1750. Апеляційний суд належним чином не дослідив забрані у справі докази та зробив помилковий висновок, що спірні земельні ділянки ніколи не перебували в користуванні третіх осіб, ні ОК «ЖБК Зелений гай», ні його членами не використовувались та не використовуються, а тому їх відведення повинно було відбуватись на підставі проектів землеустрою, в порядку передбаченому частинами шість-дев`ять статті 118 Земельного кодексу України.

У жовтні 2021 року ОСОБА_3 подала касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_30 , у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року, передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_3 , яка належним чином не була повідомлена про розгляд справи. Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги практику Верховного Суду та висновки, викладені у правових позиціях Верховного Суду, а саме: щодо підтвердження повноважень заступника прокурора на підписання та подання апеляційної скарги: постанови Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 819/478/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 819/198/17; щодо права прокурора на звернення до суду із позовом: постанови Верховного Суду від 20 червня 18 року у справі 169/174/16-ц, від 13 червня 2018 року у справі № 687/379/17-ц, ухвала Верховного Суду від 07 травня 2018 року у справі № 910/18283/17, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17; від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 у справі № 910/18770/17, від 05 листопада 2018 року у справі № 910/4345/18, від ЗО вересня 2019 року у справі № 802/4083/15-а, від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 201/5279/16, від 04 вересня 2019 року у справі № 372/1688/17-ц, від 04 вересня 2019 року № 448/764/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 926/03/18, від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18; щодо строку позовної давності: постанови Верховного Суду у справі № 367/1315/15-ц від 27 березня 2019 року, від 18 квітня 2018 року у справі № 367/2196/14-ц, від 23 липня 2020 року у справі № 910/19932/17, від 20 березня 2018 року у справі № 914/544/17, від 26 листопада 2019 року в справі № 914/3224/16, від 01 липня 2021 року у справі № 363/848/17, з урахуванням постанов Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18) та від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18); щодо витребування майна шляхом звернення з віндикаційним позовом: постанови Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16-ц, від 25 січня 2017 року у справі № 916/2131/15.

Позиція інших учасників справи

У вересні 2021 року керівник Бучанської окружної прокуратури Київської області Кравченко Р. А. подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_5 , у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року.

Відзив мотивований тим, що всупереч вимог статей всупереч вимог 116 118 Земельного кодексу України, статей 10, 11, 14 Закону України «Про кооперацію», статей 133 135 137 141 Житлового кодексу УРСР, пунктів 1, 8, 60 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 30 квітня 1985 року із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України, пунктів 5, 8, 10 Статуту ОК «ЖБК «Зелений гай» від 03 липня 2008 року, треті особи у справі отримали право власності на земельні ділянки на підставі технічної документації, як на такі, що перебували в їх користуванні та мали відповідні межі, хоча фактично земельні ділянки ніколи не перебували в користуванні відповідачів по справі, ні ОК «ЖБК Зелений гай», ні його членами не використовувались та на даний час не використовуються, а тому їх відведення мало б здійснюватися виключно на підставі проектів землеустрою, в порядку передбаченому частинами шостою-дев`ятою статті 118 Земельного кодексу України. На підставі вказаних рішень ради, що прийняті з порушенням вищевказаних вимог законодавства, громадянам видано державні акти на право власності на земельні ділянки та відчужені на підставі цивільно-правових угод відповідачам у вказаній справі. Доводи касаційної скарги щодо пропущений прокурором строку позовної давності спростовуються обставинами справи та наявними доказами у ній. Відповідно до положень частини третьої статті 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Аналогічні положення з приводу повноважень заступника керівника обласної прокуратури регламентовано наказом Генерального прокурора № 389 від 21 серпня 2020 року «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді». Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в особі територіальної громади м. Ірпінь, оскільки неправомірне вибуття земельних ділянок із комунальної власності спричинило шкоду як територіальній громаді так і інтересам держави в цілому. Ірпінською міською радою з часу виникнення спірних правовідносин жодних заходів з метою відновлення порушених інтересів громади вжито не було. Установивши, що спірні земельні ділянки вибули із володіння територіальної громади міста Ірпеня на підставі незаконних рішень Ірпінської міської ради наявні передбачені законом підстави для витребування спірних земельних ділянок від останніх власників на користь територіальної громади міста.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 у справі № 367/1367/14-ц, витребувано справу з суду першої інстанції, у задоволенні клопотання ОСОБА_5 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП «Нерухомість Ірпеня».

Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана представником ОСОБА_27 , на постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року залишити без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2021 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року, відкрито касаційне провадження у справі № 367/1367/14-ц, у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року відмовлено.

У серпні 2021 року справа № 367/1367/14-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2021 року поновлено ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року, відкрито касаційне провадження у справі № 367/1367/14-ц, у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Київського апеляційного суду.

у задоволенні клопотання ОСОБА_5 про розгляд справи з повідомленням та за його участю, клопотання ОСОБА_2 , яке підписано представником ОСОБА_27 , про розгляд справи за їх участю, відмовлено. Клопотання керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області Кравченка Р. А. про продовження строку на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_5 задоволено.Продовжено керівнику Бучанської окружної прокуратури Київської області Кравченку Р. А. строк на подання відзивуна касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_5 про розгляд справи з повідомленням та за його участю, клопотання ОСОБА_2 , яке підписано представником ОСОБА_27 , про розгляд справи за їх участю, відмовлено. Клопотання керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області Кравченка Р. А. про продовження строку на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Продовжено керівнику Бучанської окружної прокуратури Київської області Кравченку Р. А. строк на подання відзивуна касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року, справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 03 серпня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 819/478/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 819/198/17, від 20 червня 2018 року у справі 169/174/16-ц, від 13 червня 2018 року у справі № 687/379/17-ц, від 07 травня 2018 року у справі № 910/18283/17, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17; від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 05 листопада 2018 року у справі № 910/4345/18; від 30 вересня 2019 року у справі № 802/4083/15-а, від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18; від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17; від 25 вересня 2019 року у справі № 201/5279/16, від 04 вересня 2019 року у справах № 372/1688/17-ц, від 04 вересня 2019 року № 448/764/17; від 23 жовтня 2018 року у справі № 926/03/18, від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 27 березня 2019 року у справі № 367/1315/15-ц, від 18 квітня 2018 року у справі № 367/2196/14-ц; від 23 липня 2020 року у справі № 910/19932/17, від 20 березня 2018 року у справі № 914/544/17; від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, від 01 липня 2021 року у справі № 363/848/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16-ц, від 25 січня 2017 року у справі № 916/2131/15, від 12 березня 2018 року у справі № 927/880/17, від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16, від 15 травня 2018 року у справі № 911/3210/17, від 08 травня 2018 року у справі № 911/2534/17, від 15 травня 2018 року у справі № 487/10132/14-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 та постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-178цс15).

В ухвалі Верховного Суду від 04 серпня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16, від 15 травня 2018 року у справі № 911/3210/17, від 08 травня 2018 року у справі № 911/2534/17, від 15 травня 2018 року у справі № 487/10132/14-ц, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 27 березня 2019 року № 367/1315/15-ц, від 18 квітня 2018 року № 367/2196/14-ц, від 30 вересня 2019 року у справі № 802/4083/15-а, від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі №906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 201/5279/16, від 04 вересня 2019 року у справах №372/1688/17-ц та № 448/764/17, від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 926/03/18, від 20 вересня 2018 року у справі №924/1237/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, від 19 лютого 2019 року у справі № 925/226/18, від 15 травня 2018 року у справі № 911/3210/17, від 08 травня 2018 року у справі №911/2534/17, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 та №924/1256/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 926/03/18, від 20 вересня 2018 року у справі №924/1237/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16-ц та постановах Верховного Суду України від 15 березня 2017 року № 3-1515гс16, від 25 січня 2017 року по справі №3-1533гс16, від 16 листопада 2016 року у справі № 487/10132/14-ц та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 28 вересня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 13 червня 2018 року у справі № 687/379/17-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 169/174/16ц, від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, від 27 травня 2020 року у справі № 819/478/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3677/17, від 04 липня 2018 року у справі №361/3009/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 485/1472/17, від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц, від 15 травня 2019 року у справі №469/1346/18, від 26 червня 2019 року у справі № 911/2258/18, від 12 лютого 2019 року у справі № 911/414/18, від 12 червня 2019 року у справі № 911/848/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 05 листопада 2018 року у справі № 910/4345/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 802/4083/15-а, від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, від 25 вересня 2019 року у справі № 819/198/17, від 07 травня 2018 року у справі № 910/18283/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 201/5279/16, від 04 вересня 2019 року у справах № 372/1688/17-ц, від 04 вересня 2019 року № 448/764/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 926/03/18, від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 27 березня 2019 року у справі № 367/1315/15-ц, від 18 квітня 2018 року у справі № 367/2196/14-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 911/3210/17, від 08 травня 2018 року у справі № 911/2534/17, від 15 травня 2018 року у справі № 487/10132/14-ц, від 23 липня 2020 року у справі № 910/19932/17, від 20 березня 2018 року у справі № 914/544/17; від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, від 01 липня 2021 року у справі № 363/848/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16-ц, від 12 березня 2018 року у справі № 927/880/17, від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 та у постановах Верховного Суду України у постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-178цс15, від 24 листопада 2016 року у справі N 5017/3702/2012, від 08 червня 2016 року у справа N 6-3029цс15, від 19 квітня 2017 року у справі N 405/4999/15-ц, від 25 січня 2017 року у справі № 916/2131/15).

В ухвалі Верховного Суду від 23 жовтня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2021 року у справі № 295/8610/15-ц, від 25 квітня 2018 року у справі № 295/5011/15-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 819/478/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 819/198/17, від 20 червня 2018 року у справі №169/174/16-ц; від 13 червня 2018 року у справі № 687/379/17-ц, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 25 квітня 2018 у справі №806/1000/17, від 20 вересня 2018 року у справі №924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі №910/18770/17, від 05 листопада 2018 року у справі № 910/4345/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 802/4083/15-а, від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 201/5279/16, від 04 вересня 2019 року у справах №372/1688/17- ц, від 04 вересня 2019 року № 448/764/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 926/03/18, від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 27 березня 2019 року у справі № 367/1315/15-ц, від 18.04.2018 року у справі № 367/2196/14-ц; від 23 липня 2020 року у справі № 910/19932/17, від 20 березня 2018 року у справі № 914/544/17, від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, від 01 липня 2021 року у справі № 363/848/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16-ц, від 12 березня 2018 року у справі № 927/880/17, від 20 листопада 2018 року в справі № 907/50/16, від 15 травня 2018 року у справі № 911/3210/17, від 08 травня 2018 року у справі № 911/2534/17, від 15 травня 2018 року у справі № 487/10132/14-ц, окрема думка судді від 06 червня 2018 року у справі 607/1557/17 та у постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 3-126гс15, від 25 березня 2015 року у справі № 3-21гс15, від 01 липня 2015 року у справі 6-178цс15, від 25 січня 2017 року у справі № 916/2131/15,та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною першою статті 411 ЦПК України).

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає доводи касаційних скарг за таких підстав.

Відповідно до статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини шостої статті 223 ЦПК України про відкладення розгляду справи постановляється ухвала.

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до статті 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року справу призначено до розгляду з повідомленням учасників справи на 31 березня 2021 року (т. 13, арк. спр. 121-122).

31 березня 2021 року розгляд справи відкладено на 19 травня 2021 року.

Згідно рекомендованого повідомлення ОСОБА_3 була повідомлена про розгляд справи 19 травня 2021 року (т. 13, арк. спр.233).

У судове засідання, призначене на 19 травня 2021 року ОСОБА_3 не з`явилась.

19 травня 2021 року по справі оголошено перерву до 30 червня 2021 року.

Аналіз матеріалів цивільної справи свідчить про те, що 30 червня 2021 року Київський апеляційний суд розглянув справу по суті та прийняв постанову у цій справі.

Відомості про те, що ОСОБА_3 була повідомлена про розгляд справи 30 червня 2021 року матеріали справи не містять.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги

Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції прийнята без додержання норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 411, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_5 , Приватного підприємства «Нерухомість Ірпеня», ОСОБА_2 , яка подана представником ОСОБА_27 , ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року скасувати.

Справу № 367/1367/14-ц направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. М. Коротун

Є. В. Краснощоков