Постанова

Іменем України

12 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 367/2617/21

провадження № 61-21343св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Канторізом Антоном Миколайовичем, на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 16 вересня 2021 року у складі судді Мерзлого Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що 20 серпня 2015 року між нею та ОСОБА_2 у Чеській Республіці укладено шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_4 , який є громадянином України.

Зазначала, що шлюб між нею та відповідачем офіційно не розірваний, проте, з грудня 2020 року вони, як чоловік та дружина, не проживають, не ведуть спільного господарства, шлюбних відносин не підтримують.

З лютого 2021 року вона та син проживають окремо від відповідача.

З 08 лютого 2021 року син відвідує навчальний заклад - садочок у м. Ірпінь.

З 08 лютого 2021 року вона працевлаштувалася у ТОВ «Ємпайер».

17 лютого 2021 року вона отримала довідку внутрішньо переміщеної особи.

04 березня 2021 року службою у справах дітей Ірпінської міської ради складено акт «Обстеження умов проживання», відповідно до якого нею створено всі належні умови для проживання і виховання сина.

Позивач посилалася на те, що проживання малолітнього сина з матір`ю буде відповідати інтересам дитини, яка потребує догляду, турботи, позитивно сприятиме її розвитку.

Крім того, вказувала, що відповідач ухиляється від утримання дитини, матеріальної допомоги добровільно не надає.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:

- визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09 квітня 2021 року і до повноліття дитини.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 16 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Ухвала районного суду мотивована положеннями частин першої-другої статті 21 Договору № 123/2002 Зводу міжнародних договорів в редакції Протоколу № 77/2008 Зводу міжнародних договорів, у яких зазначено, що якщо відповідно до положень цього Договору повноваження для розгляду справи мають органи юстиції обох договірних Сторін, а заява про порушення провадження вже була подана одному з органів юстиції однієї Договірної Сторони, то будь-який орган юстиції другої Договірної Сторони не вправі розглядати цю справу; якщо провадження в одній і тій же справі (між тими самими учасниками, з одного і того ж предмету, з тих самих підстав) було порушено в органах юстиції обох Договірних Сторін, компетенцію котрих встановлює цей Договір, орган юстиції, який порушив провадження в справі пізніше, залишає справу без розгляду.

Районний суд взяв до уваги те, що провадження у справі № 50Nс 6052/2-21-21 Окружним судом міської частини Праги 5 було розпочато за заявою ОСОБА_2 від 03 березня 2020 року про встановлення місця проживання дитини та стягнення аліментів. Станом на дату порушення провадження батько мав у Чеській Республіці дозвіл на постійне проживання (а з 2014 року він склав іспит в Міністерстві охорони здоров`я для роботи лікарем), матір дитини мала дозвіл на довгострокове проживання, а в 2021 році вона мала право подати заяву про надання дозволу на постійне проживання. На момент порушення провадження на території Чеської Республіки знаходилось її фактичне місце проживання.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Канторіза А. М., залишено без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 16 вересня 2021 року - залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки районного суду про наявність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду є правильними, оскільки вимоги ОСОБА_1 у поданій нею до Ірпінського міського суду Київської області позовній заяві про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів та вимоги ОСОБА_2 у поданій ним до Окружного суду міської частини Праги 5 є тотожними, спір виник між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав, провадження у даній справі відкрито пізніше, ніж в Окружному суді міської частини Праги 5.

Апеляційний суд відхилив доводи ОСОБА_1 про те, що суд Чеської Республіки у своїй постанові про відмову у зупиненні провадження дійшов висновку про відсутність в провадженні Ірпінського міського суду Київської області справи між тими самими учасниками, з одного і того предмету, з тих самих підстав. Оскільки відповідно до заяви ОСОБА_2 про врегулювання відносин з неповнолітньою дитиною на період після розірвання шлюбу, яка була ним подана до Окружного суду міської частини Праги 5, її предмет є більш широким поняттям, ніж просто встановлення місця проживання дитини.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми законодавства України. При цьому посилається на положення Договору між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах від 28 травня 2001 року (ратифікованого 10 січня 2002 року), зокрема, на пункт 1 статті 30, у якому зазначено, що у справах про розірвання шлюбу застосовується законодавство Договірної Сторони, громадянином якої є подружжя на час подачі заяви про розлучення; на пункт 3 статті 30 Договору, яким визначено, якщо на час подачі заяви про розлучення обоє з подружжя є громадянами однієї Договірної Сторони і проживають на території другої Договірної Сторони, то компетентними є органи юстиції обох Договірних Сторін, які при розгляді справи застосовуватимуть матеріальне право тієї Договірної Сторони, громадянами якої є подружжя; на пункти 1, 2 статті 33 Договору, у якому зазначено, що правовідносини батьків і дітей регулюються законодавством тієї Договірної сторони, громадянином якої є дитина; компетентним при постановленні рішення відносно правовідносин батьків і дітей є суд тієї Договірної Сторони, громадянином якої є дитина.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує те, що суди не надали належної оцінки всім доводам та запереченням заявника, а також зібраним у справі доказам, неповно з`ясували фактичні обставини справи, що призвело до ухвалення судових рішень з порушенням норм процесуального права. Вказує, що залишення позову без розгляду є порушенням її права на справедливий суд та обмеження доступу до правосуддя. Вважає, що правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 523/4522/18, від 04 листопада 2020 року у справі № 756/9611/16-ц та від 18 листопада 2020 року у справі № 717/489/20, не можуть застосовуватись при розгляді даної справи, оскільки стосуються правовідносин, які не є подібними.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2022 року представником ОСОБА_2 - адвокатом Патюк С. О. подано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки її доводи є необґрунтованими, а висновки судів попередніх інстанцій є правильними.

Зазначає, що 06 лютого 2021 року ОСОБА_1 в односторонньому порядку, без згоди батька, змінила місце та країну проживання дитини.

Звертає увагу на те, що служба міжнародно-правового захисту дітей Чеської Республіки констатувала факт наявності в діях матері ознак викрадення в розумінні Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року та направила відповідні запити до компетентного органу держави - Міністерства юстиції України.

Посилається на те, що місце постійного проживання дитини є визначальним при відновленні статус-кво, оскільки незаконне переміщення чи утримання дитини одним з батьків, наділених правами спільного піклування, порушує інтереси та права дитини, а також права іншого з батьків на піклування нею, без згоди якого(ї) відбулася зміна місця проживання дитини.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У грудні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

20 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб.

Сторони є громадянами України.

Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в Чеській Республіці та має громадянство України.

12 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила:

- визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 за місцем: АДРЕСА_1 ;

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 09 квітня 2021 року і до повноліття дитини.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 14 травня 2021 року відкрито провадження у даній справі.

У травні 2021 року представник відповідача подав до Ірпінського міського суду Київської області клопотання про залишення позову без розгляду, посилаючись на те, що 03 березня 2021 року Окружним судом міської частини Праги 5, прийнято до провадження заяву ОСОБА_2 з тим самим предметом спору та між тими самими сторонами - про встановлення місця проживання дитини та стягнення аліментів, провадження № 50Nс 6052/2021-21.

З документів, які додані до вказаного клопотання, вбачається, що 03 березня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Окружного суду міської частини Праги 5 із заявою про розірвання шлюбу та зі заявою про врегулювання відносин з неповнолітньою дитиною на період після розірвання шлюбу, в якій просив:

- неповнолітнього ОСОБА_4 на період після розірвання шлюбу передати на виховання батька - ОСОБА_2 ;

- зобов`язати матір ОСОБА_1 виплачувати суму в розмірі 2 000 чеських крон щомісяця на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 .

Постановою Окружного суду міської частини Праги 5 від 05 березня 2021 року призначено Службу міжнародно-правового захисту дітей законним представником інтересів дитини в справі про врегулювання становища дитини на період до та після розірвання шлюбу.

Постановою Окружного суду міської частини Праги 5 від 03 серпня 2021 року відхилено заяву матері ОСОБА_1 про зупинення провадження в Окружному суді міської частини Праги 5.

У постанові Окружного суду міської частини Праги 5 від 03 серпня 2021 року зазначено, що провадження у справі № 50Nс 6052/2021-21 Окружним судом міської частини Праги 5 було розпочато за заявою батька від 03 березня 2020 року, учасники є громадянами України. Станом на дату порушення провадження батько мав у Чеській Республіці дозвіл на постійне проживання (а з 2014 року він склав іспит в Міністерстві охорони здоров`я з для роботи лікарем), матір дитини мала дозвіл на довгострокове проживання, а в 2021 році вона мала право подати заяву про надання дозволу на постійне проживання. На момент порушення провадження, за даними суду, на території Чеської Республіки, знаходилось її фактичне місце проживання.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення відповідають установленим принципам і завданням цивільного судочинства, а також вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею та стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Тобто необхідна наявність водночас трьох складових: тотожних сторін спору; тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

03 березня 2021 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до Окружного суду міської частини Праги 5, згідно з якою просив врегулювати становище та передати неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , йому на виховання та призначити матері ОСОБА_1 обов`язок зі сплати аліментів, оскільки матір з 07 лютого 2021 року без дозволу батька залишається з неповнолітнім ОСОБА_4 в Україні, не маючи наміру повертатися до Чеської Республіки.

Встановивши, що вимоги ОСОБА_2 у поданій ним до Окружного суду Праги 5 заяви на визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_4 з ним та стягнення з ОСОБА_1 аліментів на його утримання, та позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_4 з нею та стягнення з ОСОБА_2 аліментів на його утримання, подані до Ірпінського міського суду Київської області, є тотожними, спір виник між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав, тому суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.

З наявних у матеріалах справи документів встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до Окружного суду міської частини Праги 5 із відповідною заявою 03 березня 2021 року, тобто раніше, ніж ОСОБА_1 звернулася до Ірпінського міського суду Київської області з позовною заявою (12 квітня 2021 року).

Відповідно до статті 21 Розділу І глави IV Договору між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах, якщо відповідно до положень цього Договору повноваження для розгляду справи мають органи юстиції обох Договірних Сторін, а заява про порушення справи вже була подана одному з органів юстиції однієї Договірної Сторони, то будь-який орган юстиції другої Договірної Сторони не вправі розглядати цю справу.

Якщо одну і ту ж справу (між тими самими учасниками, з одного і того ж предмету, з тих самих підстав) було порушено в органах юстиції обох Договірних Сторін, компетенцію котрих встановлює цей Договір, орган юстиції, який порушив справу пізніше, залишає її без розгляду.

З огляду на зазначене, посилання судів попередніх інстанцій на положення частини 2 статті 21 Договору між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах від 28 травня 2001 року (ратифіковану 10 січня 2002 року) є правильними.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 жовтня 2020 року в справі № 523/4522/18-ц (провадження № 61-696св20).

Доводи заявника про те, що правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 523/4522/18 (провадження № 61-696св20), від 04 листопада 2020 року у справі № 756/9611/16-ц (провадження № 61-14807св19) та від 18 листопада 2020 року у справі № 717/489/20 (провадження № 61-13384св20), не можуть застосовуватись при розгляді даної справи, колегія суддів відхиляє, оскільки правовідносини у зазначених справах та справі, що є предметом касаційного перегляду, є подібними.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Канторізом Антоном Миколайовичем залишити без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 16 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк