Постанова

Іменем України

23 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 367/7116/16-ц

провадження № 61-11215св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Бучанська міська рада Київської області,

треті особи: Відділ Держгеокадастру у місті Буча Київської області, Бучанська міська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 ,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 червня 2021 року, постановлену у складі колегії суддів: Кулікової С. В., Желепи О. В., Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Бучанської міської ради Київської області, в якому просила визнати за нею право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210945300:01:104:0040, площею 0,1048 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті її матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 15 грудня

2016 року у складі судді Мікуліна А. В. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,1048 га, кадастровий номер 3210945300:01:104:0040, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, у листопаді 2020 року ОСОБА_3 в особі адвоката Душина О. В. подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_3 , на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15 грудня 2016 року у цій справі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 червня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15 грудня 2016 року закрито.

Закриваючи апеляційне провадження, апеляційний суд виходив із того, що оскаржуване у справі рішення не впливає на права ОСОБА_3 , яка не брала участі у справі, оскільки предметом позову в цій справі є визнання права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , а ОСОБА_3 , не є спадкоємцем ОСОБА_4 та не є учасником спірних правовідносин.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У липні 2021 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково закрив апеляційне провадження у справі, не врахував, що рішенням суду першої інстанції порушено її право на земельну ділянку.

Вказувала на те, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 07 березня 2018 року після смерті ОСОБА_5 вона отримала у спадщину 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Бучанської селищної ради народних депутатів № 305 від 23 грудня 1997 року, за вказаним домоволодінням, закріплено у користування земельну ділянку, загальною площею 1844 кв. м, з яких за спадкодавцем ОСОБА_5 - 825 кв. м.

Рішенням Бучанської селищної ради Київської області від 28 жовтня 2005 року № 1501-53-ІV ОСОБА_5 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельну ділянку, площею 825 кв. м, для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Отже, прийнявши спадщину після своєї матері ОСОБА_5 , вона набула право на спадкування усіх прав та обов`язків, що належали їй, включно із правом користування відповідною земельною ділянкою та на продовження приватизації земельної ділянки.

Зазначала, що наявність зареєстрованого права власності у ОСОБА_1 на земельну ділянку площею саме 1048 кв. м порушує її право, оскільки загальна площа земельної ділянки домоволодіння по АДРЕСА_1 становить 1844 кв. м, перебування у володінні суміжного землекористувача земельної ділянки площею 1048 кв. м робить неможливим перебування у її користуванні земельної ділянки площею 825 кв. м.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2021 року ОСОБА_2 в особі адвоката Задорожної А. П. подала відзив на касаційну скаргу, в якому посилалась на те, що рішенням суду першої інстанції не порушено права та інтереси ОСОБА_3 , а тому апеляційний суд правильно закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 .

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2021 року продовжено ОСОБА_3 строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки.

Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 352 ЦК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

З огляду на наведені норми закону, право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі в справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 20 серпня 2019 року у справі № 908/2116/18 дійшов висновку про те, що судове рішення, оскаржене незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо з мотивувальної частини рішення вбачаються висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.

Суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи прийнято оскаржуване судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, про які саме, в якій саме частині судового рішення прямо вказано про таке, та після встановлення цих обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права, інтереси та/або обов`язки заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права та/або обов`язки, та/або інтереси стосовно сторін у справі судом не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19) дійшла подібного за змістом висновку щодо застосування норм процесуального права у випадках розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого суду, яка подана особою, яка не брала участі у справі.

Так, згідно із зазначеною ухвалою, судове рішення, оскаржене незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , оскільки рішенням суду першої інстанції вирішувався спір між ОСОБА_1 та Бучанською міською радою Київської області про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_3 не є спадкоємцем ОСОБА_4 , права та обов`язки ОСОБА_3 не були предметом спору та не вирішувались судом при розгляді даної справи, мотивувальна частина рішення не містить висновків суду про права та обов`язки ОСОБА_3 , також у резолютивній частині не зазначено про її права та обов`язки.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, колегія суддів дійшла висновку, що такі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що апеляційним судом порушено норми процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 01 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник