№ 367/8744/16-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

26 січня 2022 року

м. Київ

справа № 367/8744/16-ц

провадження № 61-6187св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція»,

відповідачі:Гостомельська селищна рада Київської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «КАПА ІНВЕСТ», Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ», Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАМА ПРОІНВЕСТ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_3 , Гостомельської селищної ради Київської області на постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

30 листопада 2016 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція»(далі - ДП «Київська лісова науково-дослідна станція») звернувся до суду з позовом до Гостомельської селищної ради Київської області (далі - Гостомельська селищна рада), Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПА ІНВЕСТ» (далі - ТОВ «КАПА ІНВЕСТ»), Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ» (далі - ТОВ «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ»), Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАМА ПРОІНВЕСТ» (далі - ТОВ «ГАМА ПРОІНВЕСТ»), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , про визнання недійсними рішень та свідоцтв на право власності на земельні ділянки і витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Позов обґрунтованой тим, що в період з 2004 до 2016 року Гостомельська селищна рада прийняла низку рішень про вилучення з постійного користування ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» земель лісового фонду, про зміну їх цільового призначення та безоплатну передачу їх у власність громадянам.

25 березня 2004 року Гостомельська селищна рада прийняла рішення № 486-27-XXIV, згідно з яким розглянуто клопотання ПМП «Міраж» від 23 березня 2004 року № 19 та погоджено місце розташування земельної ділянки ПМП «Міраж», площею 2 га, для будівництва бізнес-центру з учбовими приміщеннями за рахунок земель ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» (за її згодою) квартал 150, виділ 13, та надано дозвіл на складання проєкту відведення земельної ділянки.

01 липня 2004 року між Гостомельською селищною радою та ПМП «Міраж» укладений договір оренди земельної ділянки для громадського призначення, площею 2 га, зареєстрований у Ірпінському міському відділі земельних ресурсів 01 липня 2004 року за № 21.

06 липня 2004 року Гостомельською селищною радою прийнято рішення № 567-30-XXIV, згідно з яким розглянуто звернення директора ПМП «Міраж» від 05 липня 2004 року № 520 та вилучено із земель лісового фонду ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» (за її згодою) земельну ділянку, площею 2 га (квартал 150, виділ 13), в смт Гостомель та передано до земель запасу селищної ради. Затверджено проєкт відведення земельної ділянки в оренду ПМП «Міраж» для будівництва бізнес-центру з учбовими приміщеннями в сел. Гостомель на вул. Леніна в межах Гостомельської селищної ради. Передано в оренду строком на 49 років ПМП «Міраж» земельну ділянку, площею 2,0 га, для будівництва бізнес-центру з учбовими приміщеннями в сел. Гостомель.

25 листопада 2004 року Гостомельською селищною радою прийнято рішення № 674-34-IV, згідно з яким розглянуто звернення ПМП «Міраж» та виведено із земель лісового фонду ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» земельну ділянку, площею 1,3 га, квартал 150, виділ 13, Першотравневого лісництва в смт Гостомель та передано до земель запасу селищної ради для рекреаційного використання.

06 грудня 2004 року Гостомельською селищною радою прийнято рішення № 691-35-IV, згідно з яким розглянуто звернення голови правління ГО ДТ «Соснова діброва» від 24 листопада 2004 року № 906 та директора ПМП «Міраж» від 24 листопада 2004 року № 905 та надано дозвіл ГО ДТ «Соснова діброва» на складання проєкту відведення на зміну цільового призначення земельної ділянки, площею 2 га, для дачної забудови в смт Гостомель за рахунок земельної ділянки, виділеної раніше ПМП «Міраж», квартал 150, виділ 13. Надано дозвіл ГО ДТ «Соснова діброва» на складання проєкту відведення земельної ділянки, площею 1,3 га, для дачної забудови в смт Гостомель, квартал 150, виділ 13.

28 грудня 2004 року між Гостомельською селищною радою та ГО ДТ «Соснова діброва» укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення -землі індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, площею 3,3 га, зареєстрований у Ірпінському міському відділі земельних ресурсів 28 грудня 2004 року № 192.

25 квітня 2007 року Гостомельською селищною радою прийнято рішення № 407-16-V, згідно з яким затверджено технічну документацію зі складання проєкту відведення земельної ділянки в оренду ГО ДТ «Соснова діброва» для дачного будівництва в межах смт Гостомель, площею 3,3 га. Цим же рішенням передано цю земельну ділянку ОК «Гостомель-2» та надано дозвіл на складання проєкту відведення земельної ділянки, площею 3,3 га, в оренду на 5 років зі зміною цільового призначення з дачного будівництва на житлову забудову в смт Гостомель.

26 червня 2007 року Гостомельською селищною радою прийнято рішення № 470-18-V, згідно з яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове використання якої змінюється, та надано в оренду ОК «Гостомель-2» земельну ділянку, площею 3,3 га, для індивідуальної житлової забудови в межах смт Гостомель на 5 років.

25 жовтня 2007 року Гостомельською селищною радою прийнято рішення №570-21-V, згідно з яким затверджено технічну документацію щодо складання державних актів на право приватної власності на землю громадянам обслуговуючого кооперативу «Гостомель-2» на вул. Прорізній в смт Гостомель.

Після оформлення технічної документації ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 посвідчили у приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Лозенко В. В. довіреності на ім`я ОСОБА_28 на право отримання державних актів на право власності на земельні ділянки та розпорядження ними в майбутньому. На підставі зазначених довіреностей через ОСОБА_28 на ім`я цих громадян видані державні акти на право власності на земельні ділянки, кадастрові номери з 3210945900:01:096:0051 до 3210945900:01:096:0068. На ім`я ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 видані державні акти на право власності на земельні ділянки, кадастрові номери з 3210945900:01:096:0069 до 3210945900:01:096:0072.

Далі ОСОБА_28 , яка діяла на підставі довіреностей від імені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , у м. Дніпропетровську уклала з ТОВ «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ» договори купівлі-продажу земельних ділянок, кадастрові номери 3210945900:01:096:0051, з 3210945900:01:096:0053 до 3210945900:01:096:0056, 3210945900:01:096:0058, 3210945900:01:096:0059, з 3210945900:01:096:0062 до 3210945900:01:096:0068. На підставі цих договорів ТОВ «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ» видано державні акти на право власності на вказані вище земельні ділянки серії ЯД, № № 796707, 796711, 796703, 796708, 796709, 796705, 796710, 796704, 796701, 796702, 796700, 796713, 796706, 796712.

Також ОСОБА_28 , яка діяла на підставі довіреностей від імені ОСОБА_19 , у м. Дніпропетровську уклала з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 3210945900:01:096:0057, на підставі якого йому видано державний акт на право власності на цю земельну ділянку серія, ЯЖ № 912095.

ОСОБА_28 , яка діяла на підставі довіреностей від імені ОСОБА_25 та ОСОБА_24 , у м. Дніпропетровську уклала з ТОВ «КАПА ІНВЕСТ» договори купівлі-продажу земельних ділянок, кадастрові номери 3210945900:01:096:0060 та 3210945900:01:096:0061, на підставі яких цьому товариству видано державні акти на право власності на вказані земельні ділянки серії ЯЖ, № № 222945, 222946.

ОСОБА_28 , яка діяла на підставі довіреностей від імені ОСОБА_13 , у м. Дніпропетровську уклала з ТОВ «ГАМА ПРОІНВЕСТ» договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 3210945900:01:096:0052, на підставі якого цьому товариству видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ЯЖ, № 222944.

ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу відчужила належну їй земельну ділянку, кадастровий номер 3210945900:01:096:0069, в спільну часткову власність ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , які на підставі договору купівлі-продажу від 10 червня 2016 року відчужили її ОСОБА_29

ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу відчужив належну йому земельну ділянку, кадастровий номер 3210945900:01:096:0070, ОСОБА_27 , а вона на підставі договору купівлі-продажу відчужила її ОСОБА_29

ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу відчужила належну їй земельну ділянку, кадастровий номер 3210945900:01:096:0071, ОСОБА_27 , а вона на підставі договору купівлі-продажу відчужила її ОСОБА_29

ОСОБА_29 на підставі договорів купівлі-продажу від 16 грудня 2016 року та від 02 лютого 2017 року відчужив належні йому земельні ділянки, кадастрові номери 3210945900:01:096:0069, 3210945900:01:096:0070, 3210945900:01:096:0071, на користь ОСОБА_3 , про що в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень здійснено записи про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 грудня 2016 року № 33184342 та від 02 лютого 2017 № 33684956, № 33685554.

ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 03 листопада 2016 року відчужив належну йому земельну ділянку, кадастровий номер 3210945900:01:096:0072, на користь ОСОБА_3 , про що в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень здійснено запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 листопада 2016 року №32198091.

Далі ТОВ «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ», ОСОБА_1 , ТОВ «ГАМА ПРОІНВЕСТ», ТОВ «КАПА ІНВЕСТ» на підставі договорів суперфіцію передали право на забудову цих земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Рішенням Гостомельської селищної ради від 15 березня 2016 року № 110-6-VII ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку детального плану території житлової забудови, площею 3,3 га, на АДРЕСА_1 , а рішенням Гостомельської селищної ради від 21 квітня 2016 року № 137-07-VII цей план затверджено.

З урахуванням уточнених позовних вимог 07 квітня 2017 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП «Київська лісова науково-дослідна станція», просив:

визнати недійсними рішення Гостомельської селищної ради від 25 березня 2004 року 486-27-XXIV, від 06 липня 2004 року № 567-30-XXIV, від 25 листопада 2004 року № 674-34-IV, від 06 грудня 2004 року № 691-35-IV, від 25 квітня 2007 року № 407-16-V, від 26 червня 2007 року № 470-18-V, від 27 вересня 2007 року № 537-20-V, від 27 вересня 2007 року № 538-20-V, від 25 жовтня 2007 року № 570-21-V, від 15 березня 2016 року № 110-6-VІІ, від 21 квітня 2016 року № 137-07- VІІ;

визнати недійсними державні акти на право власності, видані 07 березня 2008 року ТОВ «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ», серії ЯД, № № 796707, 796711, 796703, 796708, 796709, 796705, 796710, 796704, 796701, 796702, 796700, 796713,796706, 796712, на земельні ділянки у смт Гостомель, кадастрові номери: 3210945900:01:096:0051, з 3210945900:01:096:0053 до 3210945900:01:096:0056, 3210945900:01:096:0058, 3210945900:01:096:0059, з 3210945900:01:096:0062 до 3210945900:01:096:0068;

визнати недійсним державний акт на право власності, виданий 22 грудня 2008 року ОСОБА_1 , серія ЯЖ, № 912095, на земельну ділянку в смт Гостомель, кадастровий номер 3210945900:01:096:0057;

визнати недійсними державні акти на право власності, видані 09 червня 2008 року ТОВ «КАПА ІНВЕСТ», серія ЯЖ, № № 222945, 222946, на земельні ділянки в смт Гостомель, кадастрові номери 3210945900:01:096:0060 та 3210945900:01:096:0061;

визнати недійсним державний акт на право власності, виданий 09 червня 2008 року ТОВ «ГАМА ПРОІНВЕСТ», серія ЯЖ, № 222944, на земельну ділянку в смт Гостомель, кадастровий номер 3210945900:01:096:0052;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельні ділянки, кадастрові номери 3210945900:01:096:0069, 3210945900:01:096:0070, 3210945900:01:096:0071, 3210945900:01:096:0072;

визнати недійсними договори суперфіцію від 11 грудня 2015 року, укладені між ТОВ «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ» та ОСОБА_30 , щодо земельних ділянок, кадастрові номери 3210945900:01:096:0051, 3210945900:01:096:0054, 3210945900:01:096:0055,

3210945900:01:096:0056, 3210945900:01:096:0059, 3210945900:01:096:0063, 3210945900:01:096:0064, 3210945900:01:096:0066, зареєстровані на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2015 року за № № 27260915, 27260585, 27261384, 27261655, 27261252, 27261146, 27261455, 27261753;

визнати недійсними договори суперфіцію від 11 грудня 2015 року, укладені між ТОВ «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ» та ОСОБА_3 , щодо земельних ділянок, кадастрові номери 3210945900:01:096:0053, 3210945900:01:096:0058, 3210945900:01:096:0062, 3210945900:01:096:0065, 3210945900:01:096:0067, 3210945900:01:096:0068, зареєстровані на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2015 за № № 27262074, 27262196, 27261559, 27260428, 27260684, 27261880;

визнати недійсним договір суперфіцію від 11 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3210945900:01:096:0057, зареєстрований на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2015 за № 27260813;

визнати недійсним договір суперфіцію від 11 грудня 2015 року, укладений між ТОВ «ГАМА ПРОІНВЕСТ» та ОСОБА_3 , щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3210945900:01:096:0052, зареєстрований на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2015 за № 27261989;

визнати недійсними договори суперфіцію від 11 грудня 2015 року, укладені між ТОВ «КАПА ІНВЕСТ» та ОСОБА_3 , щодо земельних ділянок, кадастрові номери 3210945900:01:096:0060, 3210945900:01:096:0061, зареєстровані на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2015 за № № 27261017, 27262313;

витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки в смт Гостомель з незаконного володіння ТОВ «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ», кадастрові номери 3210945900:01:096:0051, з 3210945900:01:096:0053 до 3210945900:01:096:0056, 321945900:01:096:0058, 3210945900:01:096:0059, з 3210945900:01:096:0062 до 3210945900:01:096:0068;

витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку в смт Гостомель з незаконного володіння ОСОБА_1 , кадастровий номер 3210945900:01:096:0057;

витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки в смт Гостомель з незаконного володіння ТОВ «КАПА ІНВЕСТ», кадастрові номери 3210945900:01:096:0060 та 3210945900:01:096:0061;

витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку в смт Гостомель з незаконного володіння ТОВ «ГАМА ПРОІНВЕСТ», кадастровий номер 3210945900:01:096:0052;

витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки в смт Гостомель з незаконного володіння ОСОБА_3 , кадастрові номери 3210945900:01:096:0069, 3210945900:01:096:0070, 3210945900:01:096:0071, 3210945900:01:096:0072;

стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області витрати зі сплати судового збору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 23 квітня 2018 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, оскаржувані рішення Гостомельської селищної ради про вилучення земель лісового фонду є правомірними, оскільки прийняті на підставі погоджувальних листів (згоди) ДП «Київська лісова науково-дослідна станція», а тому позовні вимоги є необґрунтованими, як наслідок, правові підстави для їх задоволення відсутні. Крім того, встановивши правомірність прийняття оскаржуваних рішень, суд першої інстанції відмовив у позові у зв`язку зі спливом позовної давності, оскільки з матеріалів справи встановлено, що про обставини вибуття таких земельних ділянок прокурору та, відповідно, державі було відомо протягом 2004-2007 років, позов до суду пред`явлений 30 листопада 2016 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 23 березня 2019 року рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23 квітня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Визнано недійсними рішення Гостомельської селищної ради від 25 березня 2004 року № 486-27-ХХІV, від 06 липня 2004 року № 567-30-XXIV, від 25 листопада 2004 року № 674-34-ІV, від 06 грудня 2004 року № 691-35-ІV, від 25 квітня 2007 року № 407-16-V, від 26 червня 2007 року № 470-18-V, від 27 вересня 2007 року № 537-20-V, від 27 вересня 2007 року № 538-20-V, від 25 жовтня 2007 року № 570-21-V, від 15 березня 2016 року № 110-6-V, від 21 квітня 2016 року № 137-07-VІІ.

Визнано недійсними державні акти на право власності, видані 07 березня 2007 року ТОВ «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ», серії ЯД № № 796707, 796711, 796703, 796708, 796709, 796705, 796710, 796704, 796701, 796702, 796700, 796713, 796706, 796712, на земельні ділянки в смт Гостомель, кадастрові номери 3210945900:01:096:0051, з 3210945900:01:096:0053 до 3210945900:01:096:0056, 3210945900:01:096:0058, 3210945900:01:096:0059, з 3210945900:01:096:0062 до 3210945900:01:096:0068.

Визнано недійсним державний акт на право власності, виданий 22 грудня 2008 року ОСОБА_1 , серія, ЯЖ № 912095, на земельну ділянку в смт Гостомель, кадастровий номер 3210945900:01:096:0057.

Визнано недійсними державні акти на право власності, видані 09 червня 2008 року ТОВ «КАПА ІНВЕСТ», серії ЯЖ, № № 222945, 222946, на земельні ділянки в смт Гостомель, кадастрові номери 3210945900:01:096:0060 та 3210945900:01:096:0061.

Визнано недійсним державний акт на право власності, виданий 09 червня 2008 року ТОВ «ГАМА ПРОІНВЕСТ», серія, ЯЖ № 222944, на земельну ділянку в смт Гостомель, кадастровий номер 3210945900:01:096:0052.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельні ділянки, кадастрові номери 3210945900:01:096:0069, 3210945900:01:096:0070, 3210945900:01:096:0071, 3210945900:01:096:0072.

Визнано недійсними договори суперфіцію від 11 грудня 2015 року, укладені між ТОВ «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ» та ОСОБА_30 , щодо земельних ділянок, кадастрові номери 3210945900:01:096:0051, 3210945900:01:096:0054, 3210945900:01:096:0055, 3210945900:01:096:0056, 3210945900:01:096:00 59, 3210945900:01:096:0063, 3210945900:01:096:0064, 3210945900:01:096:0066, зареєстровані на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2015 року за № № 27260915, 27260585, 27261384, 27261655, 27261252, 27261146, 27261455, 27261753.

Визнано недійсними договори суперфіцію від 11 грудня 2015 року, укладені між ТОВ «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ» та ОСОБА_3 , щодо земельних ділянок, кадастрові номери 3210945900:01:096:0053, 3210945900:01:096:0058, 3210945900:01:096:0062, 3210945900:01:096:0065, 3210945900:01:096:00 67, 3210945900:01:096:0068, зареєстровані на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2015 року № № 27262074, 27262196, 27261559, 27260428, 27260684, 27261880.

Визнано недійсним договір суперфіцію від 11 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3210945900:01:096:0057, зареєстрований на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2015 року № 27260813.

Визнано недійсним договір суперфіцію від 11 грудня 2015 року, укладений між ТОВ «ГАМА ПРОІНВЕСТ» та ОСОБА_3 , щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3210945900:01:096:0052, зареєстрований на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2015 року № 27261989.

Визнано недійсними договори суперфіцію від 11 грудня 2015 року, укладені між ТОВ «КАПА ІНВЕСТ» та ОСОБА_3 , щодо земельних ділянок, кадастрові номери 3210945900:01:096:0060, 3210945900:01:096:0061, зареєстровані на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2015 року № № 27261017, 27262313.

Витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ТОВ «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ» земельні ділянки в смт Гостомель, кадастрові номери 3210945900:01:096:0051, з 3210945900:01:096:0053 до 3210945900:01:096:0056, 321945900:01:096:0058, 3210945900:01:096:0059, з 3210945900:01:096:0062 до 3210945900:01:096:0068.

Витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку в смт Гостомель, кадастровий номер 3210945900:01:096:0057.

Витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ТОВ «КАПА ІНВЕСТ» земельні ділянки в смт Гостомель, кадастрові номери 3210945900:01:096:0060 та 3210945900:01:096:0061.

Витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки в смт Гостомель з незаконного володіння ТОВ «ГАМА ПРОІНВЕСТ» земельну ділянку, кадастровий номер 3210945900:01:096:0052.

Витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_3 земельні ділянки в смт Гостомель, кадастрові номери 3210945900:01:096:0069, 3210945900:01:096:0070, 3210945900:01:096:0071, 3210945900:01:096:0072.

Проведено розподіл судових витрат.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції не встановив, коли саме орган, що наділений правом розпорядження спірними земельними ділянками (Кабінет Міністрів України та органи, що перебувають в його підпорядкуванні), міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, що відповідно до частини першої статті 261 ЦК України і є початком перебігу позовної давності.

У позовній заяві прокурор зазначив, що про порушення вимог законодавства під час передачі в оренду спірних земельних ділянок йому стало відомо лише у 2016 році, після опрацювання інформації Гостомельської селищної ради від 06 квітня 2016 року № 1025, інформації В О «Укрдержліспроект» від 12 травня 2016 року № 335 тощо. Доказів зворотного матеріали справи не містять та відповідачами не надано.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник Кабінету Міністрів України пояснив, що про порушене право Кабінету Міністрів України стало відомо при підготовці цього позову прокурором. Доказів того, що Кабінету Міністрів України раніше було чи могло бути відомо про вказане порушення його права Гостомельською селищною радою, матеріали справи не містять, а тому строк звернення до суду не пропущений.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

27 березня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 на постанову суду апеляційної інстанції, у якій він просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

08 квітня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Гостомельської селищної ради Київської області на постанову суду апеляційної інстанції, у якій Гостомельська селищна рада просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційну скаргу ОСОБА_3 обґрунтовано тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що пункт 5 Розділу VIII«Прикінцеві положення» Лісового кодексу України набрав чинності 29 березня 2006 року, а правовідносини у справі між сторонами виникли до 29 березня 2006 року, прокурор звернувся до суду з позовом 30 листопада 2016 року. Суд не з`ясував, на підставі яких документів підтверджується право постійного користування земельними лісовими ділянками державними лісогосподарськими підприємствами.

Суд передчасно встановив про належність спірних земельних ділянок ДП «Київська лісова науково-дослідна станція». Інформація, що спірні земельні ділянки до 29 березня 2006 року надані лісогосподарським підприємствам у матеріалах справи відсутня. Позивач не надав документ, який підтверджує право постійного користування земельною ділянкою ДП «Київська лісова науково-дослідна станція»

Суд апеляційної інстанції помилково встановив, що відповідачі знали про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі, що продавець не мав права відчужувати майно.

Суд не звернув уваги, що оскаржувані правочини вчинені за місцем знаходження відповідачів у м. Дніпрі, а не за місцем знаходження земельних ділянок. Покупцями не проводився огляд спірних земельних ділянок. Будь-яких сумнівів щодо відсутності права відчужувати спірні земельні ділянки у відповідачів не виникло.

Відповідачі як добросовісні набувачі не знали та не могли знати про наявність перешкод, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно.

Наявність у діях власника або особи, якій він передав майно, волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Суд апеляційної інстанції не з`ясував, чи була у діях ДП «Київська лісова науково-дослідна станція», як власника майна, воля на передачу майна у володіння іншій особі.

У листі від 09 грудня 2003 року № 513 ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» надало згоду на передачу спірних земельних ділянок до земель запасу Гостомельської селищної ради.

Органи прокуратури, Кабінет Міністрів України та ДП «Київська лісова науково- дослідна станція» були обізнані про можливе порушення їх прав та осіб, які могли ці права порушити.

Прокуратура м. Ірпеня 20 березня 2012 року направляла протест про оскарження рішень Гостомельської селищної ради, який був відхилений. Рішення про відхилення протесту органами прокуратури не оскаржувалося.

Суд не взяв до уваги правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі 362/44/17, згідно з чким позовну давність необхідно обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Суд апеляційної інстанції не дослідив, коли Кабінет Міністрів України в особі своїх міністерств та територіальних органів, яким було делеговано здійснення повноваження на місцевому рівні, міг довідатись про порушення його права. Не дослідив суд і обізнаність ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» про порушене право.

Суд апеляційної інстанції неправильно встановив особу, якій повинні бути повернуті земельні ділянки, чим позбавив постійного користувача права на спірні земельні ділянки.

Суд не звернув уваги, що на спірних земельних ділянках здійснюється будівництво шести дев`ятиповерхових житлових будинків із дитячим дошкільним закладом, фізичні особи проінвестували у це будівництво і набули право на отримання у власність житла після завершення будівництва. Отже, суд не зважив на принцип пропорційності втручання у здійснення права власності.

Касаційну скаргу Гостомельської селищної ради Київської областіобґрунтовано тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Спірні земельні ділянки як на момент прийняття оскаржуваних рішень, так і на сьогодні знаходяться в межах населеного пункту Гостомель, що підтверджується викопіюванням з проєкту формування території і встановлення меж Гостомельської селищної ради та меж селища Гостомель.

Рішення ухвалені відповідно до повноважень селищної ради.

ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» не підтвердило право користування спірними земельними ділянками державним актом відповідно до частин першої, третьої статті 23 ЗК України у редакції від 08 грудня 1990 року.

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на погодження ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» передачі спірних земельних ділянок з лісового фонду до інших категорій земель.

Відповідно до частини дев`ятої статті 149 ЗК України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень селищної ради) Кабінет Міністрів України не мав повноважень щодо передачі земель лісового фонду, площею до 10 га.

Отже, розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення, площею 2,0 га і 1,3 га, не відносилося до повноважень Кабінету Міністрів України, а належало до повноважень Гостомельської селищної ради відповідно до пункту 12 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень).

У матеріалах справи є висновок державної експертизи від 26 червня 2007 року № 6а-150е, відповідно до якого проєкт землеустрою відповідає вимогам законодавства.

Оскаржувані рішення ради прийняті без порушення законодавства, тому всі інші похідні спірні рішення щодо розпорядження земельними ділянками є законними.

Прокурор м. Ірпеня 20 березня 2012 року направляв протест № 74-2422 на оскаржуване у цій справі рішення Гостомельської селищної ради від 25 листопада 2004 року № 674/34-IV«Про передачу до земель запасу земельних ділянок Першотравневого лісництва Київської ЛНДС». Рішенням Гостомельської селищної ради від 24 квітня 2012 року № 413-17-VІ протест прокурора м. Ірпеня було відхилено. Далі рішення Гостомельської селищної ради про відхилення цього протесту не оскаржувалися органами прокуратури. Тому органам прокуратури та державі в особі Кабінету Міністрів України через утворені Кабінетом Міністрів України органи, а саме Ірпінський міський відділ земельних ресурсів, Обласний центр з охорони пам`яток історії, археології та мистецтва управління культури Київської обласної державної адміністрації, Державне управління екології та природних ресурсів в Київській області, які надавали висновки про погодження проєктів землеустрою, було відомо про спірне рішення Гостомельської селищної ради від 24 квітня 2012 року.

Аргументи інших учасників справи

Відзиви на касаційні скарги не нанадходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 та витребувано матеріали цивільної справи. Зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 рокудо закінчення касаційного перегляду справи.

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Гостомельської селищної ради Київської області.

У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.

Ухвалою Верховного суду від 30 червня 2021 року касаційне провадження у справі зупинене до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справ № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) та № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21).

Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2021 року касаційне провадження у справі поновлено.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 25 березня 2004 року Гостомельською селищною радою прийнято рішення №486-27-XXIV, згідно з яким розглянуто клопотання ПМП «Міраж» від 23 березня 2004 року №19 та погоджено місце розташування земельної ділянки ПМП «Міраж», площею 2 га, для будівництва бізнес-центру з учбовими приміщеннями за рахунок земель Київської лісової науково-дослідної станції (за її згодою) квартал 150, виділ 13, та надано дозвіл на складання проєкту відведення цієї земельної ділянки.

01 липня 2004 року між Гостомельською селищною радою та ПМП «Міраж» укладено договір оренди земельної ділянки для громадського призначення, площею 2 га, зареєстрований у Ірпінському міському відділі земельних ресурсів 01 липня 2004 року за № 21.

06 липня 2004 року Гостомельською селищною радою прийнято рішення № 567-30-XXIV, згідно з яким розглянуто звернення директора ПМП «Міраж» від 05 липня 2004 року № 520 та вилучено із земель лісового фонду Київської лісової науково-дослідної станції (за її згодою) земельну ділянку, площею 2 га (квартал 150 виділ 13), в смт Гостомель та передано до земель запасу селищної і ради. Затверджено проєкт відведення земельної ділянки в оренду ПМП «Міраж» для будівництва бізнес-центру з учбовими приміщеннями на вул. Леніна в сел. Гостомель в межах Гостомельської селищної ради. Передано в оренду строком на 49 років ПМП «Міраж» земельну ділянку, площею 2,0 га, для будівництва бізнес-центру з учбовими приміщеннями в сел. Гостомель.

25 листопада 2004 року Гостомельською селищною радою прийнято рішення №674-34-IV, згідно з яким розглянуто звернення ПМП «Міраж» та виведено із земель державного лісового фонду Київської лісової науково-дослідної станції земельну ділянку площею 1,3 га квартал 150, виділ 13 Першотравневого лісництва в смт Гостомель та передано до земель запасу селищної ради для рекреаційного використання.

06 грудня 2004 року Гостомельською селищною радою прийнято рішення № 691-35-IV, згідно з яким розглянуто звернення голови правління ГО ДТ «Соснова діброва» від 24 листопада 2004 року № 906 та директора ПМП «Міраж» від 24 листопада 2004 року № 905, надано дозвіл ГО ДТ «Соснова діброва» на складання проєкту відведення на зміну цільового призначення земельної ділянки, площею 2 га, для дачної забудови в смт Гостомель за рахунок земельної ділянки, виділеної раніше ПМП «Міраж», квартал 150, виділ 13. Надано дозвіл ГО ДТ «Соснова діброва» на складання проєкту відведення земельної ділянки, площею 1,3 га, для дачної забудови в смт Гостомель, квартал 150, виділ 13.

28 грудня 2004 року між Гостомельською селищною радою та ГО ДТ «Соснова діброва» укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення - землі індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, площею 3,3 га, зареєстрований у Ірпінському міському відділі земельних ресурсів 28 грудня 2004 року за № 192.

25 квітня 2007 року Гостомельською селищною радою прийнято рішення №407-16-V, згідно з яким затверджено технічну документацію щодо складання проєкту відведення земельної ділянки в оренду ГО ДТ «Соснова діброва» для дачного будівництва в межах смт Гостомель, площею 3,3 га. Цим же рішенням передано вказану земельну ділянку ОК «Гостомель-2» та надано останньому дозвіл на складання проєкту відведення земельної ділянки, площею 3,3 га, в оренду на 5 років зі зміни цільового призначення з дачного будівництва на житлову забудову в смт Гостомель.

26 червня 2007 року Гостомельською селищною радою прийнято рішення №470-18-V, згідно з яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове використання якої змінюється, та надано в оренду ОК «Гостомель-2» земельну ділянку, площею 3,3 га, для індивідуальної житлової забудови в межах смт Гостомель на 5 років.

27 вересня 2007 року Гостомельською селищною радою прийнято рішення №537-20-V, згідно з яким затверджено проєкт генерального плану індивідуальної житлової забудови земельної ділянки, площею 3,3 га, ОК «Гостомель-2» в смт Гостомель. Названо вулицю «Прорізна» в смт Гостомель та присвоєно нумерацію земельним ділянкам на АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , 20, 22. Земельну ділянку, площею 2,9650 га, яка складається з 22 земельних ділянок, вилучено для виготовлення технічної документації з подальшою передачею в приватну власність, решту земельної ділянки, площею 0,3350 га, яка залишається в загальному користуванні, надано в оренду ОК «Гостомель-2» в смт Гостомель терміном на 5 років.

12 жовтня 2007 року між Гостомельською селищною радою та ОК «Гостомель-2» укладено договір оренди, земельної ділянки, під індивідуальну житлову забудову, площею 3,3 га, в смт Гостомель терміном на 5 років, зареєстрований у Ірпінському міському відділі Київської РФ Центр ДЗК за № 040734000019, а також передано вказану земельну ділянку за актом прийому-передачі від 12 жовтня 2007 року. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, площею 3,3 га, за вказаним договором становить 809 975,00 грн.

27 вересня 2007 року Гостомельською селищною радою прийнято рішення №538-20-V, згідно з яким надано дозвіл членам ОК «Гостомель-2» на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, площею 2,9650 га, для індивідуального житлового будівництва, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 . Адреса розташування та площа земельної ділянки, а також перелік осіб, яким надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, затверджено додатком 1 до цього рішення.

25 жовтня 2007 року Гостомельською селищною радою прийнято рішення № 570-21-V, згідно з яким затверджено технічну документацію зі складання державних актів на право приватної власності на землю громадянам обслуговуючого кооперативу «Гостомель-2» на вул. Прорізній в смт Гостомель. Видано державні акти громадянам обслуговуючого кооперативу «Гостомель-2» згідно з додатком та зареєстровано їх у Книзі записів.

28 серпня 2006 року, 29 серпня 2006 року, 30 серпня 2006 року, 31 серпня 2006 року ОСОБА_31 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 у м. Дніпропетровську посвідчили у приватного нотаріуса Лозенко В. В. довіреності на ім`я ОСОБА_28 , якими уповноважили останню на отримання державних актів на право власності на земельні ділянки та розпорядження ними в майбутньому.

На підставі цих довіреностей ОСОБА_28 на ім`я ОСОБА_31 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 отримала державні акти на право власності на земельні ділянки, кадастрові номери з 3210945900:01:096:0051 до 3210945900:01:096:0068.

Також у грудні 2007 року на ім`я ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 видано державні акти на право власності на земельні ділянки, кадастрові номери з 3210945900:01:096:0069 до 3210945900:01:096:0072.

28 грудня 2007 року між ОСОБА_28 , яка діяла на підставі довіреностей від імені ОСОБА_16 , ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_6 , ОСОБА_17 , ОСОБА_23 , ОСОБА_11 , ОСОБА_31 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , та ТОВ «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ» укладено договори купівлі-продажу належних вказаним громадянам земельних ділянок, кадастрові номери 3210945900:01:096:0051, з 3210945900:01:096:0053 до 3210945900:01:096:0056, 3210945900:01:096:0058, 3210945900:01:096:0059, з 3210945900:01:096:0062 до 3210945900:01:096:0068. Ці договори посвідчені приватним нотаріусом Олійник С.В.

07 березня 2008 року ТОВ «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ» видано державні акти на право власності на вказані земельні ділянки, серія ЯД, №№ 796707, 796711, 796703, 796708, 796709, 796705, 796710, 796704, 796701, 796702, 796700, 796713,796706, 796712.

22 лютого 2008 року між ОСОБА_28 , яка діяла на підставі довіреності від імені ОСОБА_19 , та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 3210945900:01:096:0057. Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Олійник С.В. На підставі цього договору ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, серія ЯЖ, № 912095.

15 травня 2008 року між ОСОБА_28 , яка діяла на підставі довіреності від імені ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , та ТОВ «КАПА ІНВЕСТ» укладено договір купівлі-продажу земельних ділянок, кадастрові номери 3210945900:01:096:0060, 3210945900:01:096:0061. Ці договори посвідчені приватним нотаріусом Олійник С. В.

09 червня 2008 року ТОВ «КАПА ІНВЕСТ» видано державні акти на право власності на вказані земельні ділянки серії ЯЖ, № № 222945, 222946.

16 травня 2008 року між ОСОБА_28 , яка діяла на підставі довіреності від імені ОСОБА_13 , та ТОВ «ГАМА ПРОМІНВЕСТ» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 3210945900:01:096:0052. Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Олійник С. В. 09 червня 2008 року ТОВ «ГАМА ПРОМІНВЕСТ» видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ЯЖ, № 222944.

Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 02 листопада 2012 року відчужив належну йому земельну ділянку, кадастровий номер 3210945900:01:096:0069, в спільну часткову власність ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , а вони на підставі договору купівлі-продажу від 10 червня 2016 року відчужили її ОСОБА_29

ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 23 листопада 2013 року відчужив належну йому земельну ділянку, кадастровий номер 3210945900:01:096:0070, ОСОБА_27 , а вона на підставі договору купівлі-продажу від 18 травня 2016 року відчужила її ОСОБА_29

ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу від 03 жовтня 2014 року відчужила належну їй земельну ділянку, кадастровий номер 3210945900:01:096:0071, ОСОБА_27 , а остання на підставі договору купівлі-продажу від 18 травня 2016 року відчужила її ОСОБА_29

ОСОБА_29 на підставі договорів купівлі-продажу від 16 грудня 2016 року та від 02 лютого 2017 року відчужив належні йому земельні ділянки кадастрові номери 3210945900:01:096:0069, 3210945900:01:096:0070, 3210945900:01:096:0071 на користь ОСОБА_32 , про що в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень здійснено записи про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 грудня 2016 року № 33184342 та від 02 лютого 2017 року № № 33684956, 33685554.

ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 03 листопада 2016 року відчужив у власність ОСОБА_32 земельну ділянку, кадастровий номер 3210945900:01:096:0072, про що в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень здійснено запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 листопада 2016 року № 32198091.

З матеріалів справи також встановлено, що згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до договорів суперфіцію від 11 грудня 2015 року право на забудову спірних земельних ділянок, кадастрові номери 3210945900:01:096:0051, 3210945900:01:096:0054, 3210945900:01:096:0055, 3210945900:01:096:0056, 3210945900:01:096:0059, 3210945900:01:096:0063, 3210945900:01:096:0064, 3210945900:01:096:0066, ТОВ «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ» в особі директора Аксютіна А. С. передано ОСОБА_2 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2015 року за № № 27260915, 27260585, 27261384, 27261655, 27261252, 27261146, 27261455, 27261753).

Відповідно до договорів суперфіцію від 11 грудня 2015 року право на забудову спірних земельних ділянок, кадастрові номери 3210945900:01:096:0053, 3210945900:01:096:0058, 3210945900:01:096:0062, 3210945900:01:096:0065, 3210945900:01:096:0067, 3210945900:01:096:0068, ТОВ «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ» в особі директора Аксютіна А. С. передано ОСОБА_3 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2015 року за № № 27262074, 27262196, 27261559, 27260428, 27260684, 27261880).

Відповідно до договору суперфіцію від 11 грудня 2015 року право на забудову спірної земельної ділянки, кадастровий номер 3210945900:01:096:0057, ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2015 року за № 27260813).

Відповідно до договору суперфіцію від 11 грудня 2015 року право на забудову спірної земельної ділянки, кадастровий номер 3210945900:01:096:0052, ТОВ «ГАМА ПРОІНВЕСТ» передало ОСОБА_3 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2015 року за № 27261989).

Відповідно до договорів суперфіцію від 11 грудня 2015 року право на забудову спірних земельних ділянок, кадастрові номери 3210945900:01:096:0060, 3210945900:01:096:0061, ТОВ «КАЛА ІНВЕСТ» передано ОСОБА_3 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2015 року за № № 27261017, 27262313).

15 березня 2016 року Гостомельською селищною радою прийнято рішення № 110-6-VII, згідно з яким ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку детального плану території житлової багатоквартирної забудови, площею 3,3 га, на АДРЕСА_1 .

21 квітня 2016 року Гостомельською селищною радою прийнято рішення №137-07-VII, згідно з яким затверджено детальний план території житлової багатоквартирної забудови, площею 3,3 га, на АДРЕСА_1 .

20 березня 2012 року прокуратурою міста Ірпеня Київської області Гостомельській селищній раді внесено протест на рішення від 25 листопада 2004 року № 674-34-IV, згідно з яким виведено із земель державного лісового фонду Київської лісової науково-дослідної станції земельну ділянку, площею 1,3 га, квартал 150, виділ 13, Першотравневого лісництва в смт Гостомель та передано до земель запасу селищної ради для рекреаційного використання.

24 квітня 2012 року Гостомельською селищною радою прийнято рішення № 413-17-VI, згідно з яким протест прокуратури міста Ірпеня на рішення Гостомельської селищної ради від 25 листопада 2004 року № 674-34-IV «Про передачу до земель запасу земельних ділянок Першотравневого лісництва Київської ЛНДС», яким виведено з державного лісового фонду та передано до земель запасу ради для рекреаційного використання земельну ділянку, площею 1,3 га, Першотравневого лісництва Київської ЛНДС, квартал 150, виділ 13, відхилено.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційну скаргу у цій справі подано у березні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення частково касаційних скарг, з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі ДП «Київська лісова науково-дослідна станція»

Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема Конституцією України та Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», в редакції на час звернення позивача до суду (далі - Закон № 1697-VII).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Згідно з частиною першою статті 23 Закону № 1697-VII представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до абзацу першого статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції (абзац третій частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII).

Отже, прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів права - громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21) дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII, має застосовуватись з урахуванням абзацу першого частини третьої цієї статті, яким передбачено, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті зазначеного відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Згідно з висновком у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 363/4656/16-ц (провадження 61-18682цс19) який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.

У постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 204/6292/18 (провадження № 61-17873св19) та від 17 червня 2020 року у справі № 204/7119/18 (провадження № 61-20542св19) викладено правовий висновок, згідно з яким саме наявність державно-владних повноважень відокремлює органи державної влади від інших державних установ, які також утворюються державою для здійснення завдань і функцій держави, але, на відміну від органів державної влади, не наділяються владними повноваженнями. Органи державної влади є складовою частиною державного апарату - системи органів та осіб, які наділяються певними правами та обов`язками щодо реалізації державної влади. Водночас державні організації (установи, заклади), на відміну від державного органу, не мають державно-владних повноважень, не виступають від імені держави та є частиною механізму, а не апарату держави. Державна організація - це створений державою колектив працівників чи службовців, що характеризується організаційною єдністю, а також наявністю нормативно визначених повноважень в одній зі сфер суспільних відносин. При цьому така організація має власний кошторис.

У постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства.

У справі, що переглядається, позовні вимоги прокурора спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині із підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Отже, судові рішення підлягають скасуванню в частині розгляду по суті позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» із залишенням позову без розгляду в зазначеній частині.

Оскільки позов прокурора, поданий в інтересах держави в особі ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» залишено без розгляду, то Верховний Суд розглядає позов прокурора, поданий в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.

Щодо вимог до ТОВ «КАПА ІНВЕСТ», ТОВ «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ», ТОВ «ГАМА ПРОІНВЕСТ»

Прокурор просить, серед іншого:

- визнати недійсними рішення Гостомельської селищної ради від 25 березня 2004 року 486-27-XXIV, від 06 липня 2004 року № 567-30-XXIV, від 25 листопада 2004 року № 674-34-IV, від 06 грудня 2004 року № 691-35-IV, від 25 квітня 2007 року № 407-16-V, від 26 червня 2007 року № 470-18-V від 27 вересня 2007 року № 537-20-V;

- визнати недійсними державні акти на право власності, видані 07 березня 2008 року ТОВ «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ»;

- визнати недійсними державні акти на право власності, видані 09 червня 2008 року ТОВ «КАПА ІНВЕСТ»;

- визнати недійсним державний акт на право власності, виданий 09 червня 2008 року ТОВ «ГАМА ПРОІНВЕСТ»;

- визнатинедійсними договори суперфіцію від 11 грудня 2015 року, укладені між ТОВ «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ» та ОСОБА_30 ;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки в смт Гостомель з незаконного володіння ТОВ «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки в смт Гостомель з незаконного володіння ТОВ «КАПА ІНВЕСТ»;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки в смт Гостомель з незаконного володіння ТОВ «ГАМА ПРОІНВЕСТ».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав (крім винятків, передбачених пунктом 1 цієї частини); справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Спір у цій справі в частині наведених позовних вимог є спором про стверджуване порушення цивільного права та законного інтересу позивача як власника землі з боку юридичних осіб, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, встановлення іншого речового права на таке майно (іпотеки), державної реєстрації таких прав.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 зареєстрований як Фізична особа-підприємець з 16 липня 2008 року, відомостей про припинення підприємницької діяльності станом на момент звернення з позовом немає; видами діяльності особи є: штукатурні роботи, інші роботи із завершення будівництва, малярні роботи та скління, покриття підлоги й облицювання стін, установлення столярних виробів.

Крім того, відповідно до змісту пунктів 2.1 договорів суперфіцію від 11 грудня 2015 року земельні ділянки передаються в користування «Стороні 2» - ОСОБА_2 для здійснення будівництва і обслуговування багатоквартирних житлових будинків, інших господарських споруд, необхідних для їх обслуговування. Будівництво об`єктів нерухомості відповідає цільовому призначенню земельної ділянки на момент початку будівництва. Згідно з підпунктами 8.3.2 договорів «Сторона 2» має право самостійно господарювати на земельній ділянці з дотриманням умов договору суперфіцію.

Отже, з огляду на суб`єктний склад сторін справа в частині наведених позовних вимог віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Згідно із частиною першою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Отже, судові рішення в частині зазначених у цьому розділі вимог до ТОВ «КАПА ІНВЕСТ», ТОВ «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ», ТОВ «ГАМА ПРОІНВЕСТ» необхідно скасувати, а провадження у справі в цій частині - закрити.

Щодо оскарження рішень Гостомельської селищної ради від 15 березня 2016 року №110-6-VII та від 21 квітня 2016 року №137-07-VII

Органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України (стаття 19 конституції України).

Суди встановили, що 15 березня 2016 року Гостомельською селищною радою прийнято рішення №110-6-VII, згідно з яким ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку детального плану території житлової багатоквартирної забудови, площею 3,3 га, на АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації; встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність.

Згідно з пунктами 3, 7 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території; містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Статтею 12 Закону України «Про основи містобудування» визначено, що до компетенції сільських, селищних, і міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій. До компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території: визначення територій для містобудівних потреб.

Планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації (стаття 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Аналіз положень статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дає підставу дійти висновку, що детальний план у межах населеного пункту містить правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово. Це зокрема сукупність обов`язкових вимог до розвитку, планування, забудови та іншого використання певної території населеного пункту.

Затверджуючи своїм рішенням детальний план у межах населеного пункту, селищна рада визначає стратегію планування та забудови території населеного пункту, тобто здійснює нормативне регулювання відповідних відносин.

Визначальною умовою, що може слугувати критерієм загальності чи персоніфікованості суб`єктів впливу - є їхнє коло. Адже кількість як величина має відносний характер, може змінюватись і не є сталим показником регулятивного впливу юридичних актів. Під час визначення кола суб`єктів, правовий статус яких регламентує правовий акт, необхідно зважати лише на ті із них (фізична чи юридична особа, орган, організація, спільність людей тощо), для яких правовим актом установляюются права та обов`язки безпосередньо, щодо яких праворегуляторний вплив є прямим (а не усіх суб`єктів, для яких він може мати якесь юридичне значення).

Рішення селищної ради щодо затвердження детального плану у межах населеного пункту стосується неперсоніфікованих осіб: органів державної влади та місцевого самоврядування, забудовників, якими можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи. Здатність правового акта поширювати свою чинність хоч і на певне коло, однак неперсоніфікованих осіб є ознакою нормативності.

Отже, можна зробити висновок, що, надавши дозвіл на розробку детального плану території житлової багатоквартирної забудови, селищна рада реалізує свої повноваження як суб`єкт владних повноважень у сфері публічно-правових відносин та пов`язаних із підготовкою та виданням нормативно-правового акта, яким є детальний план території, тому рішення селищної ради про затвердження детального плану забудови території є нормативно-правовим актом.

Відповідно до пунктів 1, 3, 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Таким чином, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

З огляду на суб`єктний склад сторін справа в частині наведених позовних вимог віднесена до адміністративної юрисдикції, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

Отже, судові рішення в частині оскарження рішень Гостомельської селищної ради від 15 березня 2016 року №110-6-VII та від 21 квітня 2016 року №137-07-VII необхідно скасувати, а провадження у справі в цій частині - закрити.

Щодо визнання недійсним державного акта на право власності

Суди встановили, що 22 лютого 2008 року між ОСОБА_28 , яка діяла на підставі довіреності від імені ОСОБА_19 , та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 3210945900:01:096:0057. Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Олійник С. В. На підставі цього договору ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, серія ЯЖ, № 912095.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18).

Згідно з абзацом першим частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (частина перша статті 125 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України (у редакції, чинній на час видання державних актів та до 01 січня 2013 року) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті; а у редакції, чинній з цієї дати, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видаються на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій (пункт 1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43, у редакції, чинній на час видачі державних актів).

Отже, підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Такий акт лише посвідчує відповідне право та не має самостійного юридичного значення.

Враховуючи вказане, а також те, що зміна власника земельної ділянки лісового фонду можлива лише у випадку, визначеному статтею 56 ЗК України, яку не застосовано у цій справі, Верховний Суд вважає, що для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для повернення цієї ділянки власнику визнання недійсним державного акта не є необхідним. Така вимога не є ефективним способом захисту для витребування земельної ділянки лісового фонду.

Щодо скасування державної реєстрації права власності

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.

Відповідний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 рокуу справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.

Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Отже, рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачами.

Пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19).

У постанові від 23 листопада 2021 рокуу справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вже звертала увагу, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 100), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29)). У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку, викладеного упостанові від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158 гс18, пункт 5.17), де зазначалося про можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності як належного способу захисту права або інтересу.

Отже, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

Щодо оскарження договорів суперфіцію

Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) визначено Главою 16-1 ЗК України та Главою 34 ЦК України.

Згідно зі статтею 102-1 ЗКУкраїни право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до ЦК України.

Відповідно до статті 413 ЦК України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.

Таким чином, об`єктом суперфіцію є лише право користування земельною ділянкою для будівництва певних видів споруд чи будівель.

Отже, з урахуванням підстав і предмета позову вимога про оскарження договорів суперфіцію не є ефективним способом захисту порушеного права, оскільки таким є витребування земельної ділянки лісового фонду.

Щодо витребування земельних ділянок

Відповідно до частин першої-четвертої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зазначеним критеріям судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає, з огляду на таке.

Правовий статус лісів та земельних ділянок, на яких розташовані ліси, визначається Конституцією України та законами України.

Відповідно до частини першої статті 56 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній чи приватній власності.

Ліси як об`єкти права власності українського народу можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності, і розпорядження ними здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та Лісовим кодексом України (стаття 7 Лісового кодексу України (далі - ЛК України)).Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Право приватної власності на ліси визначається статтею 10 ЛК України. Суб`єктами такого права можуть бути громадяни та юридичні особи, які набувають таке право виникає з моменту одержання ними документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, та їх державної реєстрації. Документом, що посвідчує право приватної власності на ліси, є державний акт на право власності на землю, виданий на відповідну земельну ділянку (стаття 12 ЛК України).

Громадяни або юридичні особи, які мають у приватній власності ліси, повинні використовувати їх лише у спосіб та у порядку, визначеному положеннями статті 14 ЛК України та інших нормативних правових актів, та забезпечувати їх охорону.

Стаття 5 ЛК України відрізняє також землі лісогосподарського призначення, до яких належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Лісове господарство - галузь матеріального виробництва, що вивчає, веде облік і відтворення, охорону і захист лісів, а також регулювання їх використання в цілях задоволення потреб в лісових ресурсах, якимиє деревні, технічні, лікарські та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва та відтворюються у процесі формування лісових природних комплексів. До лісових ресурсів також належать корисні властивості лісів (здатність лісів зменшувати негативні наслідки природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, запобігати забрудненню навколишнього природного середовища та очищати його, сприяти регулюванню стоку води, оздоровленню населення та його естетичному вихованню тощо), що використовуються для задоволення суспільних потреб.

Відповідно до статті 8 ЛК України право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Ухвалюючи судові рішення, суди встановили, що спірні земельні ділянки відносились до земель лісогосподарського призначення, на яких ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» здійснювало свою господарську діяльність.

Відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Згідно зі статтями 181-184 202-204 ЗК України, законами України «Про Державний земельний кадастр» та «Про землеустрій» дані державного земельного кадастру - це документальне підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, які ґрунтуються на підставі землевпорядної документації.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої наказом Державного комітету СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Відповідно до частин другої, дев`ятої статті 149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою статті 20 ЗК України (чинними на час винесення спірного рішення (2004 рік)) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

У цій справі прокурор оскаржує правомірність рішень Гостомельської селищної ради, прийнятих у 2004 році, про вилучення земель із земель лісового фонду, та як наслідок набуття фізичними особами права власності на землі лісового фонду.

Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18, пункти 95-98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункти 63, 74) та інших.

Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Такі вимоги пред`явив прокурор в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.

Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, низки договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.

Верховний Суд зауважує, що, перевіряючи правомірність вибуття земельної ділянки від власника, суд самостійно дає правову оцінку рішенню органу місцевого самоврядування та викладає її у мотивувальній частині судового рішення.

Водночас суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, зазначив, що рішення Гостомельської селищної ради передбачають виведення земельних ділянок із державного лісового фонду та передачу до земель запасу селищної ради на підставі погоджувальних листів (згоди), то рішення від 06 липня 2004 року № 567-30-ХХІV, від 25 листопада 2004 року № 674-34-ІV, якими виведено земельні ділянки Першотравневого лісництва Київської ЛНДС, квартал 150, виділ 13, із державного лісового фонду та передано до земель запасу селищної ради для рекреаційного використання, прийняті без порушень чинного законодавства, а тому всі інші рішення Гостомельської селищної ради: від 06 грудня 2004 року № 691-35-ІV, від 25 квітня 2007 року № 407-16-V, від 26 червня 2007 року № 470-18-V, від 27 вересня 2007 року № 537-20-V, від 27 вересня 2007 року № 538-20-V, від 25 жовтня 2007 року № 570-21-V, від 15 березня 2016 року № 110-6-VІІ, від 21квітня 2016 року № 137-07-VІІ, які є похідними від цих рішень, прийняті відповідно до Земельного кодексу України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що з наявного в матеріалах справи топографічного плану, фрагменту з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів 150, 151 та їх виділів Першотравневого лісництва ДП «Київська ЛНДС» чітко вбачається, що спірні земельні ділянки знаходилися поза межами Гостомельської селищної ради та належать до земель державного лісового фонду Першотравневого лісництва і перебували у ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» в користуванні. Крім того, суд першої інстанції не встановив, коли саме орган, що наділений правом розпорядження спірними земельними ділянками (Кабінет Міністрів України та органи, що знаходяться в його підпорядкуванні), міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, що з огляду на частину першу статті 261 ЦК України і є початком перебігу позовної давності.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що на час ухвалення оскаржуваних рішень спірні земельні ділянки належали до земель державного лісового фонду, площа їх становить 2 га та 1,3 га, вони знаходяться поза межами населеного пункту, дійшов висновку, що розпорядження про вилучення спірних земельних ділянок із земель державного лісового фонду мала приймати обласна державна адміністрація, за погодженням з землекористувачем.

У позовній заяві прокурор посилався на те, що Гостомельською селищною радою вилучено із земель лісового фонду ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» (за її згодою) земельну ділянку, площею 2 га, крім того, виведено із земель державного лісового фонду Київської лісової науково-дослідної станції земельну ділянку, площею 1,3 га, квартал 150 виділ 13, Першотравневого лісництва в смт Гостомель та передано до земель запасу селищної ради.

Гостомельська селищна рада стверджувала, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах населеного пункту Гостомель (проєкт формування території і встановлення меж Гостомельської селищної ради та меж селища Гостомель), що відповідало пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.

Відповідно до розділу ІІ акта вибору та обстеження земельної ділянки, передбаченої до відведення в оренду ГОДТ «Соснова діброва» для дачного будівництва, земельна ділянка, площею 3, 3 га, знаходиться в смт Гостомель. Акт погоджений членами комісії (т. 2, а. с. 149, 150). Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області надало лист про погодження проєкту зміни цільового призначення земельної ділянки, площею 3,3 га, в межах смт Гостомель (т. 2, а. с. 168). Згідно з проєктом із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, земельна ділянка, площею 3,3 га, знаходиться в смт Гостомель в межах Гостомельської селищної ради (т. 2, а. с. 206, 207). Відповідно до висновку державної експертизи землевпорядної документації від 26 червня 2007 року № 6а-150е відбувається зміна цільового призначення земельної ділянки в межах Гостомельської селищної ради Київської області (т. 2, а. с. 215).

Суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив усі доводи та заперечення сторін, не надав оцінку доказам у їх сукупності та не виклав відповідні висновки, що є вимогами статей 2 382 ЦПК України.

З урахуванням викладеного оскаржуване судове рішення в частині витребування у фізичних осіб земельних ділянок підлягають скасуванню та направлення справи в цій частині на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду суду необхідно з`ясувати, у якій власності перебували вилучені земельні ділянки лісового фонду ДП «Київська лісова науково-дослідна станція». Місце знаходження вилучених земельних ділянок.

Встановлення форми власності земельної ділянки має значення для з`ясування, чи правомірно селищна рада вилучила земельні, площею 2 га та 1,3 га, відповідно до статті 149 ЗК України (в редакції чинній на час ухвалення спірних рішень).

З урахуванням встановлених обставин, норм матеріального права, суду необхідно проаналізувати правомірність рішень селищної ради щодо спірних ділянок.

Також необхідно взяти до уваги, що строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, є позовною давністю (статті 256 ЦК України).

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) та від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18) сформульований висновок, що про дотримання або пропущення позовної давності суд має робити висновки щодо кожної позовної вимоги окремо.

Таким чином, під час нового розгляду необхідно проаналізувати законодавство у редакції, чинній на час ухвалення спірних рішень селищної ради. Також необхідно з`ясувати, які на сьогодні об`єкти знаходяться на спірних земельних ділянках, оскільки як відомо з касаційної скарги ОСОБА_3 , на спірних земельних ділянках здійснюється будівництво шести дев`ятиповерхових житлових будинків із дитячим дошкільним закладом. Фізичні особи проінвестували це будівництво і набули право на отримання у власність житла після завершення будівництва.

Верховний Суд звертає увагу, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року).

Вирішуючи спір, суд мав належним чином з'ясувати обставини справи та надати їм правову оцінку, з урахуванням встановлених обставин справи за допомогою «трискладового тесту» як юридичної конструкції, який є засобом перевірки необхідності втручання в права особи, вирішити конфлікт між правами та інтересами держави як власника лісів та фізичних осіб, які набули ці земельні ділянки у власність.

Верховний Суд зауважує, що зміст «трискладового тесту» для оцінки відповідності втручання у право особи європейським стандартам правомірності такого втручання охоплює такі критерії, які мають оцінюватися у сукупності: 1) законність вручання; 2) легітимна мета (виправданість втручання загальним інтересом); 3) дотримання принципу пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою, тобто необхідність в демократичному суспільстві.

Отже, критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року).

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки, встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у пункті 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (провадження № 14-192цс19), пункті 46.1 постанови від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19).

Верховний Суд зауважує, що під час нового розгляду, суду необхідно перевірити добросовісність/недобросовісність набувача, що має важливе значення як для застосування положень статей 387 388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна, і в залежності від встановлених обставин ухвалити судове рішення.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з пунктом 1 частини третьої і частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Відповідно до частин першої-третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважаються: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Перевіривши в межах касаційних скарг правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційні скарги задовольнити частково, судові рішення в частині скасувати та закрити провадження у справі, в частині скасувати, позов залишити без розгляду, в частині витребування земельних ділянок від фізичних осіб - направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки справа в частині витребування земельних ділянок від фізичних осіб направляється на новий розгляд, то Верховний Суд не проводить розподіл судового збору.

Керуючись статтями 255 400 409 412 413 414 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_3 , Гостомельської селищної ради Київської області задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року в частині вимог, заявлених в інтересах Державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція», скасувати. Позов у цій частині залишити без розгляду.

Рішення Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року в частині вимог до Гостомельської селищної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПА ІНВЕСТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАМА ПРОІНВЕСТ», ОСОБА_2 скасувати, закрити провадження у цій частині у справі.

Рішення Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року в частині вимог про визнання недійсним державного акта на право власності, виданого 22 грудня 2008 року ОСОБА_1 , серія ЯЖ, № 912095, на земельну ділянку в смт Гостомель, кадастровий номер 3210945900:01:096:0057;скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельні ділянки, кадастрові номери 3210945900:01:096:0069, 3210945900:01:096:0070, 3210945900:01:096:0071, 3210945900:01:096:0072; визнання недійсними договорів суперфіцію від 11 грудня 2015 року, укладених між ТОВ «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ» та ОСОБА_3 , щодо земельних ділянок, кадастрові номери 3210945900:01:096:0053, 3210945900:01:096:0058, 3210945900:01:096:0062, 3210945900:01:096:0065, 3210945900:01:096:0067, 3210945900:01:096:0068, зареєстровані на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2015 за № № 27262074, 27262196, 27261559, 27260428, 27260684, 27261880; визнання недійсним договору суперфіцію від 11 грудня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3210945900:01:096:0057, зареєстрованого на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2015 за № 27260813; визнання недійсним договору суперфіцію від 11 грудня 2015 року, укладеного між ТОВ «ГАМА ПРОІНВЕСТ» та ОСОБА_3 , щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3210945900:01:096:0052, зареєстрованого на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2015 за № 27261989; визнання недійсними договорів суперфіцію від 11 грудня 2015 року, укладених між ТОВ «КАПА ІНВЕСТ» та ОСОБА_3 , щодо земельних ділянок, кадастрові номери 3210945900:01:096:0060, 3210945900:01:096:0061, зареєстровані на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2015 за № № 27261017, 27262313, скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

У позові першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПА ІНВЕСТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАМА ПРОІНВЕСТ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , про визнання недійсним державного акта на право власності, виданого 22 грудня 2008 року ОСОБА_1 , серії ЯЖ, № 912095 на земельну ділянку в смт Гостомель з кадастровим номером 3210945900:01:096:0057;скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельні ділянки, кадастрові номери 3210945900:01:096:0069, 3210945900:01:096:0070, 3210945900:01:096:0071, 3210945900:01:096:0072; визнання недійсними договорів суперфіцію від 11 грудня 2015 року, укладених між ТОВ «ГАМА ЗЕМІНВЕСТ» та ОСОБА_3 , щодо земельних ділянок, кадастрові номери 3210945900:01:096:0053, 3210945900:01:096:0058, 3210945900:01:096:0062, 3210945900:01:096:0065, 3210945900:01:096:0067, 3210945900:01:096:0068, зареєстровані на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2015 за № № 27262074, 27262196, 27261559, 27260428, 27260684, 27261880; визнання недійсним договору суперфіцію від 11 грудня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3210945900:01:096:0057, зареєстрований на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2015 за № 27260813; визнання недійсним договору суперфіцію від 11 грудня 2015 року, укладеного між ТОВ «ГАМА ПРОІНВЕСТ» та ОСОБА_3 , щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3210945900:01:096:0052, зареєстрованого на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2015 за № 27261989; визнання недійсними договорів суперфіцію від 11 грудня 2015 року, укладених між ТОВ «КАПА ІНВЕСТ» та ОСОБА_3 , щодо земельних ділянок, кадастрові номери 3210945900:01:096:0060, 3210945900:01:096:0061, зареєстрованих на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2015 року за № № 27261017, 27262313, відмовити.

Постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 рокув частині витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку в смт Гостомель, кадастровий номер 3210945900:01:096:0057, та незаконного володіння ОСОБА_3 земельні ділянки в смт Гостомель, кадастрові номери 3210945900:01:096:0069, 3210945900:01:096:0070, 3210945900:01:096:0071, 3210945900:01:096:0072 скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко