ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2020 року

Київ

справа №367/945/17

адміністративне провадження №К/9901/45198/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області

про визнання неправомірними дій та зобов`язання призначити пільгову пенсію

за касаційною скаргою Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області

на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 10 травня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді Пархоменко О.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Безименної Н.В., суддів Аліменка В.О., Кучми А.Ю.),

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду із позовом до Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просив:

скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Буча Київської області №37 від 30 серпня 2016 року про відмову в призначенні пільгової пенсії відповідно до статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1993 року №1788-ХІІ Скибі Руслану Вікторовичу;

зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Буча Київської області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію відповідно до статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1993 року №1788-ХІІ, починаючи з 31 травня 2016 року, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №1 періоди з 1 вересня 1980 року по 12 червня 1984 року, з 12 вересня 1983 року по 23 листопада 1983 року, з 17 грудня 1984 року по 27 листопада 1986 року, з 19 січня 1987 року по 22 січня 1990 року та з 21 січня 1991 року по 3 серпня 1994 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 10 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року, адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з факту наявності у позивача необхідного стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, та того, що пільговий характер виконуваної роботи підтверджено необхідними уточнюючими довідками.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно задовольнили позов ОСОБА_1 до Управління, оскільки останнім не було подано належним чином оформлених уточнюючих довідок про підтвердження пільгового стажу, зокрема, довідка №0,3-941 від 16 березня 2016 року містить розбіжності, а довідки №28 від 20 січня 2016 року та №873 від 12 листопада 2015 року видані ВП шахта «Шахтарська-Глибока», яка зареєстрована на території, непідконтрольній українській владі, а саме в м. Шахтарську, Донецької області. Крім того, відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій невірно визначили право позивача на зарахування до пільгового стажу роботи час навчання в технікумі, також посилається на помилкове зобов`язання відповідача зарахувати період проходження військової служби до пільгового стажу, оскільки час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Позиція інших учасників справи

Від позивача відзиву або заперечень на касаційні скарги відповідачів не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №367/945/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Суддя-доповідач ухвалою від 3 березня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №367/945/17 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 4 березня 2020 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що відповідно до трудової книжки позивача він у період з 19 січня 1987 року по 10 липня 1987 року працював на шахті «Шахтарська - Глибока» підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею.

11 липня 1987 року позивач був переведений гірником очисного забою 5-го розряду з повним робочим днем в шахті та звільнений шахти «Шахтарська - Глибока» 22 січня 1990 року.

31 травня 2016 року позивач звернувся до Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умова по списку №1.

Рішенням управління Пенсійного фонду України у м. Буча Київської області № 37 від 30 серпня 2016 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по списку №14 з посиланням на те, що подані позивачем довідки містять розбіжності з записами трудової книжки, а саме: в пільговій довідці зазначена робота на різних дільницях, а в трудовій книжці дільниці не зазначаються, в довідках не зазначено, які робочі місця були атестовані, не виведено стаж пільгової роботи, а шахта «Шахтарська-Глибока» зареєстрована на території непідконтрольній українській владі у м. Шахтарськ Донецької області.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Ірпінського міського суду Київської області від 10 травня 2017 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно із частиною першою статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до статті 24 Закон №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон №1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).

Так, згідно з пунктом «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, у тому числі працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 22 серпня 1956 року №1173 затверджено списки виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах.

Пунктом 1 розділу І Списку N 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах всі робітники, інженерно-технічні працівники і службовці, зайняті повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, руди, сланцю, нафти, озокериту, газу, графіту, азбесту, солі, слюди і інших рудних і нерудних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників і інших підземних споруд, а також всі працівники, зайняті повний робочий день під землею на обслуговуванні зазначених вище робітників і службовців.

Згідно зі статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а відповідно до статті 62 Закону №1788-XII - основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2.1., пункту 2.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. До заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 2.1. цього розділу, надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 року №637 у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, в яких має бути зазначені періоди, що зараховуються до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, що зараховується до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, на підставі яких видана довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

Так, судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини, які мають значення для правильного вирішення цієї справи.

Згідно довідки №22 від 20 січня 2016 року, що видана ВП «Шахта Шахтарська - Глибока» ДП «Шахтарськантрацит», позивач з 19 січня 1987 року по 10 липня 1987 року працював майстром гірського ділянки з повним робочим днем під землею; з 11 липня 1987 року по 31 травня 1988 гірником очисного забою з повним робочим днем під землею; з 01 червня 1988 року по 13 січня 1989 року гірничомонтажник підземної ділянки з повним робочим днем під землею; з 14 січня 1989 року по 22 січня 1990 року гірником очисного забою з повним робочим днем під землею, за професією, що передбачена Списком №1 (розділ 1, пункт 1), затвердженим постановою КМ СССР №10 від 26 січня 1991 року.

Відповідно до довідки №300 від 12 листопада 2015 року позивач з 21 січня 1991 року по 24 серпня 1992 року працював гірником очисного забою ділянки з видобутку вугілля з повним робочим днем під землею та з 25 серпня 1992 року по 3 серпня 1994 року прохідником ділянки з видобутку вугілля з повним робочим днем під землею за професією, що передбачена Списком №1 (розділ 1, пункт 1), який затверджений постановою КМ СССР №10 від 26 січня 1991 року.

Пунктом 4.5 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, встановлено, що якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно.

Також судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно довідок ВП «Шахта «Шахтарська-Глибока» №22 та №300 атестація робочих місць на підприємстві проводилася згідно наказів №468к від 4 листопада 1994 року, №532к від 3 листопада 1999 року, №753к від 3 листопада 2004 року, №1028 від 3 листопада 2005 року, №1034к від 4 листопада 2005 року, №743к від 6 листопада 2009 року, №723к від 1 листопада 2010 року.

Крім того, згідно з пунктом «д» статті 36 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту" час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач у період з 1 вересня 1980 року по 12 червня 1984 року навчався за спеціальністю та проходив практику (з 12 вересня 1983 року по 23 листопада 1983 року) у гірничому технікумі ім. О.Ф. Засядько, а 7 серпня 1984 року позивач був прийнятий на роботу гірським майстром підземником.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що перерва між днем закінчення позивачем навчання і днем зарахування його на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців, колегія суддів Верховного Суду вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про відсутність підстав для зарахування періоду навчання позивача та періоду проходження виробничої практики до пільгового стажу.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам до загального стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Нормами абзацу 2 частини першої статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ встановлено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Колегія суддів Верховного Суду не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу роботи позивача усього періоду проходження ним військової служби, оскільки судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що пільговий стаж роботи позивача складає 3 роки і 3 дні, а тому останній має право на зарахування до пільгового стажу роботи всього періоду проходження військової служби, а саме з 17 грудня 1984 року по 27 листопада 1986 року.

З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які задовольняючи позов, дійшли висновку про протиправність відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки наявність необхідного стажу у ОСОБА_1 підтверджено відповідними первинними документами та ґрунтується на нормах чинного законодавства України.

Як убачається з касаційної скарги, наведені в ній інші доводи щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судами попередніх інстанцій вже була надана оцінка.

При цьому, суд критично ставиться до доводів касаційної скарги про те, що позивачем були подані неналежні документи, а саме довідки №0,3-941 від 16 березня 2016 рок, №28 від 20 січня 2016 року та №873 від 12 листопада 2015 року, оскільки з оскаржуваних судових рішень не вбачається, що судами встановлювалися будь-які обставини на підставі вказаних довідок.

Верховний Суд наголошує, що до його повноважень не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Так, згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області залишити без задоволення.

Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 10 травня 2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко