№ 367/9647/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року

м. Київ

справа № 367/9647/19

провадження № 61-10517св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Сологуб Вадим Леонідович, на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 жовтня 2023 року у складі судді Мерзлого Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2024 року у складі колегії суддів Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, надалі уточненим, до ОСОБА_2 про відшкодування збитків та моральної шкоди, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивує тим, що 17 липня 2018 року між нею та ОСОБА_2 укладений усний договір, згідно з яким, відповідач зобов`язався виконати підрядні будівельні роботи з будівництва будинку за адресою:

АДРЕСА_1 , відповідно до робочого проєкту, а вона зобов`язалася здійснити оплату за виконання будівельних робіт.

Вона наполягала на письмовій формі договору, але відповідач відмовився та повідомив, що для оплати підготує акт будівельних робіт.

Під час укладення договору, сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору: предмета, умов та строків виконання договору, місця його виконання та порядку оплати тощо.

Після того як відповідач надав їй кошторис, вона 20 липня 2018 року передала відповідачу авансовий платіж у розмірі 500 грн. Відповідач приступив до виконання будівельних робіт та отримав у подальшому авансові виплати у розмірах: 24 липня 2018 року - 10 000,00 грн; 09 серпня 2018 року - 14 800,00 грн, з подальшою сплатою позивачем на користь відповідача 90 805 грн.

Відповідно до акта від 17 вересня 2018 року № 1 виконаних робіт з будівництва

1-го поверху будинку за адресою: АДРЕСА_1 , сторони не мають претензій щодо взаємного виконання обов`язків за укладеним договором.

Відповідно до акта виконаних робіт від 09 грудня 2018 року № 2 з будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_1 , 2-го поверху, вартість будівництва становить 109 604,00 грн. ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 авансовими платежами суму коштів у розмірі 46 500,00 грн. До оплати підлягає сума коштів у розмірі 109 604,00 грн - 46 500,00 грн - 2 000,00 грн (за втрачене майно) = 61 104,00 грн. 12 грудня 2018 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 61 104,00 грн.

ОСОБА_1 не погодилася із актом виконаних робіт від 09 грудня 2018 року № 2, оскільки мала претензії до відповідача щодо належного виконання ним будівельних робіт.

Посилалася на використання відповідачем неякісного цементного розчину для цегляної кладки, з метою крадіжки цементу, зникнення з будівельного майданчику не менше 3 (трьох) тон цементу. Також він здійснив відхилення від робочого проєкту будівництва: після кладки блоків першого поверху зробив армований пояс, що призвело до здорожчання будівництва та створення додаткового джерела холоду; колони при вході до будинку мали бути шириною в 1,5 блоки, але їх зробили шириною в 2,5 блоки, кривими та розширеними доверху. На 1 поверх пішло 5 тон цементу М 400, а на другий 7 тон, хоча він менший, ніж перший поверх, тому що є мансардовим.

Позивач вважала, що така різниця виникла через те, що відповідач вкрав цемент під час будівництва другого поверху. На другому поверсі не докладено три ряди блоків по всьому периметру будинку згідно з проєктом. Також вона придбала за свій рахунок бетонозмішувач, який у результаті неправильного використання робітниками відповідача зламався і його ремонт коштував 1 000,00 грн, який позивач здійснила за свій рахунок.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань завдало їй збитки, також відповідач не зареєстрував в установленому законом порядку такий вид свої діяльності як будівельні роботи. Проте для виконання будівельних робіт необхідно мати відповідну ліцензію.

У зв`язку з зазначеними обставинами, ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16 лютого 2023 року, просила суд:

стягнути з ОСОБА_2 на її користь збитки, завдані неналежним виконанням обов`язків за договором будівельного підряду, відповідно до суми вартості улаштування нових будівельних конструкцій для приведення будинку за адресою: АДРЕСА_1 , до будівельного стану на 26 лютого 2021 року, визначеного судовим експертом у розмірі 862 353,80 грн та інфляційні збитки за період з 01 квітня 2021 року до 31 січня 2023 року у розмірі 301 215,61 грн, що разом становить 1 163 569,41 грн;

зобов`язати ОСОБА_2 протягом 10 днів з моменту набрання рішенням у цій справі законної сили оплатити виконання демонтажних робіт цегляної кладки першого, другого, поверхів з демонтажем супутніх будівельних конструкцій з подальшим їх відновленням до стану 26 лютого 2021 року для усунення встановлених судовим експертом невідповідностей вимогам будівельних норм щодо цегляної кладки у розмірі 177 412,80 грн та інфляційні збитки за період з 01 квітня 2021 року до 31 січня 2023 року у розмірі 61 969,35 грн, що разом становить 239 382,15 грн;

стягнути з ОСОБА_2 на її користь завдану моральну шкоду у розмірі 5 % від суми завданих збитків, внаслідок неправомірних дій, у розмірі 51 988,33 грн.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 зазначив, що він дійсно здійснював будівельні роботи спірного будинку, що підтверджується кошторисом та актами виконаних робіт. Водночас відповідач не погодився із твердженнями позивача щодо неякісного виконання ним будівельних робіт. Зазначив, що всі виконанні ним роботи позивач прийняла без зауважень та здійснила за них оплату.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 04 жовтня 2023 року позов задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 збитки, завдані неналежним виконанням обов`язків за договором будівельного підряду, відповідно до суми вартості улаштування нових будівельних конструкцій для приведення будинку за адресою: АДРЕСА_1 , до будівельного стану на 26 лютого 2021 року, визначеного судовим експертом у розмірі 862 353,80 грн та інфляційні збитки за період з 01 квітня 2021 року до 31 січня 2023 року у розмірі 301 215,61 грн, що складає 1 163 569,41 грн.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 16 000,00 грн та суму сплаченого судового збору в розмірі 15 693,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підрядник належним чином не виконав своїх зобов`язань за договором будівельного підряду, оскільки провів будівельні роботи з порушенням будівельних норм та правил, про що зазначено у висновку експерта, тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь відповідача збитків, пов`язаних із приведенням житлового будинку до будівельного стану 26 лютого 2021 року у розмірі 862 353,80 грн та інфляційних збитків за період з 01 квітня 2021 року до 31 січня 2023 року у розмірі 301 215,61 грн.

Відмовляючи у задоволенні вимог про зобов`язання відповідача протягом 10 днів з часу набрання рішенням законної сили оплатити виконання демонтажних робіт цегляної кладки першого, другого поверхів з демонтажем супутніх будівельних конструкцій з подальшим їх відновленням до стану 26 лютого 2021 року, суд першої інстанції зазначив, що задоволення вимоги про стягнення коштів відновить права позивача у заявленій частині.

Відмовляючи у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції послався на те, що позивач не надала належних доказів на підтвердження завдання їй моральної шкоди відповідачем.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Сологуб В. Л., звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 жовтня 2023 року, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати у повному обсязі та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Сологуб В. Л., не містила доводів щодо непогодження із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог (зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди).

Постановою Київського апеляційного суду від 17 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Сологуб В. Л., залишено без задоволення. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 жовтня 2023 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції, з урахуванням висновку експерта, правильно встановив, що наявні підстави для задоволення вимог про стягнення з відповідача збитків, оскільки підрядник належним чином не виконав своїх зобов`язань за договором будівельного підряду.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У касаційній скарзі, поданій у липні 2024 року, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Сологуб В. Л., просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судових рішень, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Сологуб В. Л., зазначає:

- пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14; у постановах Верховного Суду від 03 червня 2019 року у справі № 369/3689/16, від 09 грудня 2019 року у справі № 566/1115/17, від 23 жовтня 2020 року у справі № 204/1264/18, від 14 лютого 2019 року у справі № 671/408/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 760/6220/16, від 14 вересня 2021 року у справі № 161/17770/14.

- пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме зазначає, що суд не дослідив зібрані у справі докази, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Заявник вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що договір підряду між сторонами у письмовій формі не укладався та сторони не погоджували умов договору. Суди не встановили істотних умов договору підряду: предмет, ціну, строки договору, початок та закінчення робіт, а також волевиявлення сторін. У матеріалах справи відсутні проєктно-кошторисна документація та інші додатки до договору будівельного підряду, підписані обома сторонами, з чітким переліком видів робіт та їх орієнтовною вартістю, які мав виконати відповідачі під час будівництва дачного будинку.

Суди не дослідили питання купівлі будівельних матеріалів (хто купував, які саме будівельні матеріали та в яких розмірах). Не врахували, що саме позивач зобов`язаний забезпечити виконання будівельними матеріалами належної якості, оскільки це впливає на якість виконаних робіт.

Суди не врахували, що висновок експертизи містить інформацію, яка не підтверджена належними доказами.

Доводи касаційної скарги в основному зводяться до незгоди з висновком судів щодо укладення договору будівельного підряду та наявності підстав для відшкодування збитків.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, який надійшов у вересні 2024 року до Верховного Суду від ОСОБА_4 , позивач вказує на необґрунтованість вимог касаційної скарги, просить залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Провадження у суді касаційної інстанції

Касаційна скарга на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2024 року подана до Верховного Суду ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Сологуб В. Л., у липні 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Сологуб В. М., витребувано цивільну справу з Ірпінського міського суду Київської області.

У серпні 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 3210900000:01:039:0113 за адресою: АДРЕСА_1 .

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено усний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_2 повинен виконати підрядні будівельні роботи з будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до робочого проєкту, а ОСОБА_1 зобов`язується здійснити оплату за виконання будівельних робіт.

Виконання будівельних робіт підтверджується: робочим проєктом об`єкта будівництва, повідомленням про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованим у департаменті Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, актом виконаних робіт від 17 вересня 2018 року № 1, актом виконаних робіт від 09 грудня 2018 року № 2, кошторисом.

Згідно з актом виконаних робіт від 17 вересня 2018 року № 1 з будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_1 , 1-го поверху, вартість будівництва становить 116 105,00 грн. ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 авансовими платежами суму коштів у розмірі 25 300,00 грн. До оплати підлягає сума коштів у розмірі 116 105,00 грн - 25 300,00 грн = 90 805,00 грн.

Отримання коштів за виконання будівельних робіт ОСОБА_3 не заперечує.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 19 серпня 2020 року за клопотанням представника позивача, у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, провадження якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

На вирішення експертів поставлено запитання:

1. Чи відповідають виконані ОСОБА_2 будівельні роботи з будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_1 , проєктній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності та яка вартість їх усунень?

2. Чи відповідають обсяги та вартість фактично виконаних ОСОБА_2 робіт з будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_1 , обсягам та вартості, визначеним проєктно-кошторисною та звітною документацією? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності та їх вартість?

Висновком експерта Науково-дослідного інституту судових експертиз від 24 березня 2021 року № 24229/20-43 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, встановлено, що виконані ОСОБА_2 будівельні роботи з будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_1 , не відповідають наданим на дослідження розділам робочого проекту: «Двоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 ». Виконані ОСОБА_2 будівельні роботи не відповідають вимогам ДБН В.2.6-162:2010 «Конструкції будинків і споруд. Кам`яні та армокам`яні конструкції. Основні положення.», зокрема в частині ппунктів 9.3.1; 9.3.2; 13.1.4.1.1; 131412; 13.1413; 13.15 з причин, які зазначені у дослідницькій частині висновку.

Для усунення встановлених невідповідностей вимогам будівельних норм щодо цегляної кладки необхідно або провести капітальний ремонт цегляної кладки з врахуванням усунення невідповідностей, або провести демонтажні роботи цегляної кладки першого, другого поверхів з демонтажем супутніх будівельних конструкцій (дах, покрівля, цегляна кладка внутрішніх перегородок першого, другого поверхів, перекриття над першим поверхом, вікна першого поверху, часткове оздоблення приміщень першого поверху) з подальшим їх відновленням до стану від 26 лютого 2021 року.

Встановити вартість проведення капітального ремонту цегляної кладки не вбачається за можливе з причин, які наведені у дослідницькій частині висновку.

Загальна вартість улаштування нової цегляної кладки відповідно до вимог будівельних норм та відновлення супутніх будівельних конструкцій житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 26 лютого 2021 року в цінах на березень 2021 року становить 1 039 766,60 грн з врахуванням ПДВ 20%, у тому числі: вартість демонтажних робіт становить 177 412,80 грн (розрахунок наведений у додатку № 2); вартість улаштування нових будівельних конструкцій для приведення житлового будинку до будівельного стану на 26 лютого 2021 року становить 862 353,80 грн (оцінювальний акт житлового будинку наведений у додатку № 3).

У зв`язку з відсутністю відповідної проектно-кошторисної документації за вимогами пунктів 8.2; 8.4 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво (із змінами) до наданих розділів Робочого проекту: «Двоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 », встановити чи відповідають обсяги та вартість фактично виконаних ОСОБА_2 робіт з будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_1 , обсягам та вартості, визначеним проектно-кошторисною документацією - не вбачається можливим.

Встановити чи відповідає зазначена вартість виконаних ОСОБА_2 робіт з будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_1 , вимогам державних будівельних норм не вбачається за можливе з причин, які зазначені у дослідницькій частині висновку.

Вартість будівельних робіт за одиничними показниками, які виконувались ОСОБА_2 у наданій специфікації та актах виконаних робіт № 1, № 2 однакова (тотожна ).

Вартість матеріалів встановити не вбачається за можливе, у зв`язку з відсутністю у наданій специфікації кодів виробників та постачальників.

Обсяги на окремі види робіт у специфікації відрізняються від обсягів, які зазначені в актах виконаних робіт № 1 та № 2.

Більшість робіт, які зазначені в актах виконаних робіт № 1, № 2 є прихованими, та або підготовчими, отже їх можливо встановити тільки за виконавчою документацією, що відсутня.

Обсяги робіт, які не відносяться до прихованих, супутніх робіт та які можливо перевірити станом на 26 лютого 2021 року, відповідають зазначеним в актах обсягам.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, враховуючи таке.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У статті 641 ЦК України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна зі сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Ураховуючи зміст статті 640 ЦК України та залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до частин першої, третьої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Умова про предмет договору підряду є істотною. Предметом договору підряду є індивідуалізований результат праці підрядника, на який спрямована узгоджена воля сторін.

Умова щодо предмета договору підряду уточнюється ціною підрядних робіт.

Ціна договору підряду - це грошова сума, належна підрядникові за виконане замовлення. За статтею 843 ЦК України у договорі підряду визначається або конкретна ціна роботи, або способи її визначення. Отже, ціна може бути визначена в тексті договору підряду безпосередньо, або у договорі підряду може зазначатися спосіб визначення ціни. Крім того, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі, який містить постатейний перелік затрат на виконання робіт та є додатком до договору та його невід`ємною частиною.

За відсутності цих умов ціну може встановити суд на основі звичайно застосовуваних за аналогічні роботи цін з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Відповідно до статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів установлюються в договорі підряду. Якщо в договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Таким чином, закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір. Причому консенсуальність договору підряду означає, що він визнається укладеним у момент одержання особою, яка направила оферту, акцепту.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц.

Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Визначаючи характер спірних правовідносин та надаючи їм правову кваліфікацію, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що в оферті та в акцепті щодо виконання підрядних робіт повинна бути чітко виражена воля осіб щодо істотних умов договору.

Встановивши, що сторони погодили перелік та вартість робіт будівельних робіт та здійснювали виконання узгоджених умов, зокрема позивач перераховував кошти, а відповідач виконував будівельні роботи, суди дійшли обґрунтованого висновку про укладеність між сторонами договору будівельного підряду.

Не погоджуючись із зазначеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій, заявник посилається на те, що договір підряду між сторонами у письмовій формі не укладався, суди не дослідили обставин, які підтверджують укладення чи неукладення будівельного підряду.

Колегія суддів відхиляє зазначені доводи, оскільки суди як на докази укладення договору будівельного підряду посилалися на кошторис та акти виконаних робіт від 17 вересня 2018 року № 1 та від 09 грудня 2018 року № 2, які підтверджують як виконання будівельних робіт так і сплату позивачем коштів за виконанні роботи.

Отже, доводи касаційної скарги про те, що договір будівельного підряду є неукладеним спростовуються належним чином оціненими доказами у справі, наданими позивачем як на підтвердження своїх доводів про укладення між сторонами договору будівельного підряду.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Тобто, частина перша статті 853 ЦК України встановлює послідовність реалізації обов`язку про прийняття роботи замовником: 1) прийняти роботу; 2) оглянути її; 3) в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про це.

Водночас якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника (згідно з частиною третьою статті 853 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.

Відповідно до статті 858 ЦК України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов`язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе.

Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

З огляду на положення статей 857 та 858 ЦК України, в яких визначені вимоги до якості виконаних підрядних робіт та відповідальність підрядника за неналежну якість роботи, позивач (замовник), посилаючись на наявність у виконаних відповідачем (підрядником) підрядних роботах недоліків та недопрацювань, має відповідно до правил доказування у цивільному процесі довести, що виконані підрядником роботи не відповідають умовам договору підряду або вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру, результат роботи є непридатним для використання, а виявлені недоліки є істотними.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25 червня 2020 року у справі № 910/2683/19.

З метою встановлення відповідності виконаних відповідачем робіт будівельним нормам та визначення матеріальних збитків, за клопотанням позивача у справі проведено судову будівельно-технічну експертизу від 24 березня 2021 року у справі № 24229/20-43, якою встановлено, що будівельні роботи частково велися підрядником з порушенням будівельних норм та правил.

Відповідно до частини першої статті 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням висновку експерта суди встановили, що відповідач порушив зобов`язання за договором підряду, а тому дійшли висновку про задоволення вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача збитків, завданих неналежним виконанням обов`язків за договором будівельного підряду, відповідно до суми вартості улаштування нових будівельних конструкцій для приведення спірного будинку до будівельного стану на 26 лютого 2021 року у розмірі 862 353,80 грн та інфляційних збитків за період з 01 квітня 2021 року до 31 січня 2023 року у розмірі 301 215,61 грн, що разом складає 1 163 569,41 грн;

Як на підставу касаційного оскарження посилається на неврахування судами висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14; у постановах Верховного Суду від 03 червня 2019 року у справі № 369/3689/16, від 09 грудня 2019 року у справі № 566/1115/17, від 23 жовтня 2020 року у справі № 204/1264/18, від 14 лютого 2019 року у справі № 671/408/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 760/6220/16, від 14 вересня 2021 року у справі № 161/17770/14.

У справі № 523/6003/14 Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення судів та направила справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суди, вирішуючи питання про визнання договору підряду укладеним та досліджуючи надані докази (фотокопії направлення електронних листів та розписок), не здійснили їх оцінки з погляду допустимості відповідно до вимог статті 59 ЦПК України (у редакції на час розгляду справи). Не врахували, що матеріалах справи відсутня проектно-кошторисна документація та інші додатки до договору будівельного підряду, підписані обома сторонами з чітким переліком видів робіт та їх орієнтовною вартістю, які мав виконати відповідач як підрядник під час реконструкції фасаду житлового будинку.

У постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року у справі № 204/1264/18 заначено, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не довів факт укладення договору про надання послуг з відповідачами, обсягу робіт, строків їх виконання, порушення відповідачами взятих на себе зобов`язань.

У справі № 369/3689/16 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів про відмову у задоволені позову про стягнення коштів, оскільки суди не встановили факту укладення між сторонами договору підряду. Суди зазначили, що договір підряду в письмові формі між сторонами не укладався. У матеріалах справи відсутня проектно-кошторисна документація та інші додатки до договору будівельного підряду, підписані обома сторонами, з чітким переліком видів робіт та їх орієнтовною вартістю, які мав виконати ОСОБА_2 як підрядник під час будівництва дачного будинку.

Подібні висновки викладені у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 566/1115/17, у якій Верховний Суд погодився з висновками судів про відмову у позові про визнання договору будівельного підряду дійсним та стягнення боргу, оскільки наявні у матеріалах справи докази не підтверджують факт погодження сторонами обсягу будівельних підрядних робіт та їх вартості.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 671/408/17 зазначено, що суд апеляційної інстанції, належним чином оцінивши докази та встановивши всі обставини справи, обґрунтовано виходив із того, що позивач не довела належними та допустимими доказами факт погодження усіх істотних умов усного правочину із ОСОБА_5, не надала доказів на підтвердження кількості переданого відповідачу матеріалу, що є її процесуальним обов`язком, у зв`язку із чим дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позову через недоведеність заявлених вимог.

У справі № 760/6220/16 суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошових коштів на відшкодування вартості невиконаних робіт з облаштування прибудинкової території, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження укладення між сторонами відповідного договору в установленій законом формі.

Верховний Суд відхиляє доводи заявника про неврахування судами висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у зазначених постановах Верховного Суду, оскільки висновки у вказаних справах та встановлені судами фактичні обставини є відмінними у порівнянні зі справою, що переглядається. У кожній із зазначених справ суди враховували конкретні обставини справи та доказову базу з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Однак з`ясування обставин щодо укладення між сторонами договору підряду та наявності підстав для відшкодування завданих збитків у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язання вирішується у кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин справи та поданих сторонами доказів.

У справі, що переглядається, суди на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що між сторонами був укладений договір підряду, оскільки сторони погодили перелік та вартість робіт, відповідач здійснював виконання будівельних робіт, а позивач перерахувала підрядку грошові кошти за виконані роботи, що підтверджується зокрема актами виконаних робіт № 1 від 17 вересня 2018 року та № 2 від 09 грудня 2018 року.

Посилання заявника на те, що договір підряду у письмовій формі не укладався, не є підставою для скасування оскаржуваних рішень, оскільки форма договору підряду може бути як усною так і письмовою, і визначається відповідно до положень статей 205 207-209 ЦК України (постанова Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 645/1319/19).

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечував факту укладення між сторонами будівельного підряду та підтвердив виконання ним будівельних робіт спірного будинку, водночас не погоджувався із твердженнями позивача про неналежну якість виконаних робіт.

Водночас доводи касаційної скарги відповідача в основному зводяться до незгоди з висновками судів про укладення між сторонами договору підряду, що свідчить про суперечливу поведінку заявника.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зазначено, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Доводи щодо непогодження із висновком судової будівельно-технічної експертизи, яким встановлено неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором будівельного підряду та розмір завданих позивачу збитків, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідач не спростував висновку експертизи, клопотання про призначення повторної експертизи до суду першої інстанції не подавав.

Після ознайомлення із висновком експертизи, представник відповідача лише подав заяву про визнання висновку експерта недостовірним, однак не скористався правом на заявлення клопотання у суді першої інстанції про проведення додаткової чи повторної експертизи.

Заявляючи клопотання про проведення повторної судової будівельно-технічної експертизи у суді апеляційної інстанції, заявник не обґрунтував наявність поважних підстав для призначення такої експертизи на стадії апеляційного перегляду, а тому суд апеляційної інстанції протокольною ухвалою від 17 червня 2024 року відмовив у задоволенні клопотання.

Доводи заявника щодо неналежної якості будівельних матеріалів були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції, який зазначив, що відповідач не надав належних доказів на підтвердження зазначеного.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

На думку судової колегії судові рішення є достатньо мотивованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Сологуб Вадим Леонідович, залишити без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І. М. Фаловська

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк