ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 369/10226/19

провадження № 61-3958св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,

Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Київобленерго»,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 5 листопада 2019 року, ухвалене у складі судді Медведського М. Д., та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б., у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» про визнання протиправними дій щодо надсилання попереджень про припинення постачання електричної енергії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» (далі - ПАТ «Київобленерго») про визнання протиправними дій щодо надсилання попереджень про припинення постачання електричної енергії.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він перебував в договірних відносинах з ПАТ «Київобленерго» з березня 2013 року до грудня 2019 року і сплачував фактично спожиту електричну енергію в повному обсязі згідно з показниками лічильника на перше та останнє число місяця в режимах пік, напівпік, ніч за встановленими тарифами.

Проте, незважаючи на щомісячну сплату позивачем рахунків за електричну енергію, ПАТ «Київобленерго» вважало, що у нього є заборгованість та надсилало попередження про припинення постачання електроенергії.

Оплата за спожиту електроенергію здійснюється за квитанціями розрахункової книжки споживачем кожного місяця, але постачальник надсилав попередження про припинення постачання електроенергії без будь-яких доказів.

Єдиним доказом наявності заборгованості згідно з пунктами 19-21 Правил роздрібного ринку електричної енергії повинні бути розрахункові квитанції встановленого зразка, які надсилав постачальник зі сплатою за фіскальними банківськими чеками.

Враховуючи те, що відповідач відмовляється зробити перевірку здійснених йому нарахувань за спожиту електричну енергію, позивач просив суд визнати протиправними дії ПАТ «Київобленерго» щодо надсилання попереджень про припинення постачання електричної енергії до його помешкання від 6 листопада 2018 року за № 8594421565, від 9 березня 2019 року за № 8794258429, від 5квітня 2019 року за № 8648647272, від 5 червня 2019 року за № 611763295.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 5 листопада 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів порушення свого права ПАТ «Київобленерго». Направлені відповідачем на адресу позивача попередження про припинення постачання електричної енергії не мають характеру обов`язкових до виконання ненормативних актів, а є лише фіксацією порушення, яке виявлено відповідачем, та попередженням про можливе відключення. На час розгляду справи в суді постачання електроенергії відповідачем не припинено, тому права позивача не порушені, що свідчить про обрання позивачем неналежного способу захисту.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2019 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, а також зазначив, що оскільки за ОСОБА_1 обліковується заборгованість за надані послуги з постачання електроенергії, то відповідач, надсилаючи позивачу попередження про відключення електроенергії, діяв в межах вимог пункту 7.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії. Постачання електроенергії ОСОБА_1 відповідачем не припинено,а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

3 березня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 5 листопада 2019 року і постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Підставою касаційного оскарженнясудових рішеньзаявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зазначає, що суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів; суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги, що в спірній квартирі, крім позивача, мешкають його дочка ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3 , які також є споживачами електричної енергії. Відповідач, володіючи такою інформацією, повинен був вказати в попередженнях, крім позивача, й інших членів сім`ї або направити попередження і їм.

Висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач систематично невчасно та не в повному обсязі сплачує відповідачу за спожиту електроенергію, ґрунтуються на припущеннях та спростовуються наданими позивачем квитанціями і банківськими чеками, яким суди не надали належної оцінки. Суди не дослідили зібрані у справі докази, не встановили наявність заборгованості у позивача, не перевірили факт сплати ним за спожиту електроенергію за зразком квитанцій по розрахунковій книжці.

Також суди не врахували ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 лютого 2017 року в справі № 367/3052/15 та рішення Києво-Святошинського суду Київської області від 26 листопада 2018 року в справі № 369/428/15 у подібних правовідносинах, які виникли між ОСОБА_1 та ПАТ «Київобленерго».

Позиція інших учасників справи

У червні 2020 року ПАТ «Київобленерго» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність її доводів та відповідність висновків судів обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 8 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи з Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Підставою відкриття касаційного провадження у справі були доводи заявника про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Також доводи заявника про те, що суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів; суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, особою з інвалідністю ІІ групи захворювання, яке пов`язане з наслідками аварії на ЧАЕС, та має право на пільги і компенсації, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

6 березня 2013 року між ПАТ «Київобленерго» та ОСОБА_1 укладено договір № 200569695 про користування електричною енергією за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктом 11 договору про користування електричною енергією споживач електричної енергії взяв на себе зобов`язання, зокрема, забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх внутрішніх електромереж, електроустановок та побутових електроприладів, забезпечувати збереження приладів обліку і пломб на них та ввідних вимикачах у разі розміщення приладу обліку у квартирі або на іншому об`єкті споживача, невідкладно повідомляти енергопостачальника про недоліки в роботі приладу обліку чи порушення його пломбування, в тому числі пломбувальних ниток, оплачувати електричну енергію відповідно до умов договору тощо.

Відповідно до пункту 13 договору енергопостачальник зобов`язується здійснювати надійне постачання електричної енергії, гарантувати безпечне користування послугами, проводити планові перевірку, ремонт і заміну приладів обліку, проводити контрольне знімання показань приладів обліку, розглядати звернення споживача щодо надання послуг постачання електричної енергії.

Відповідно до пункту 16 договору оплата за електричну енергію здійснюється відповідно до показань приладу обліку. Розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Енергопостачальник надає споживачу розрахункову книжку. Споживач щомісяця самостійно проводить знімання показів приладів обліку, розрахунок обсягу і вартості спожитої електричної енергії та оформлення платіжного документу. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Енергопостачальник має право контролювати правильність знімання приладів обліку та оформлення платіжних документів споживачем. У разі виявлення невідповідності фактично спожитої (за знятими енергопостачальником показами приладу обліку) та оплаченої споживачем електричної енергії (недоплати), енергопостачальник оформляє додатковий платіжний документ та надає його споживачу. Споживач оплачує додатковий платіжний документ разом із найближчою оплатою за розрахунковою книжкою. У разі отримання житлової субсидії на оплату електричної енергії розмір плати споживача за використану електричну енергію визначається відповідно до порядку призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива. У разі заборгованості, що існує на час укладення договору, сторони погоджують графік її погашення за умови обов`язкової оплати поточних платежів. Заборгованість споживача визначається за рішенням суду.

Згідно з пунктом 20 договору споживач несе відповідальність за не оплату або прострочення внесення платежів за електричну енергію, порушення правил користування електричною енергією, ухилення від виконання або несвоєчасне виконання обґрунтованих вимог енергопостачальника.

6 листопада 2018 року ПАТ «Київобленерго» на адресу позивача надіслало попередження про припинення постачання електроенергії №8594421565, відповідно до якого борг за період з березня 2017 року до вересня 2018 року становить 6 141,51 грн.

9 березня 2019 року, 5 квітня 2019 року, 5 червня 2019 року ПАТ «Київобленерго» на адресу позивача надіслало попередження про припинення постачання електроенергії №8794258429, № 8648647272, № 6111763295, відповідно до яких борг за період з травня 2017 року до грудня 2018 року становить 6 409,87 грн.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з частиною третьоюстатті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першоюстатті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи і перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та додержанням норм процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дослідивши відзив ПАТ «Київобленерго» на касаційну скаргу ОСОБА_1 , суд дійшов таких висновків.

У частині першій статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першою статті 16 ЦК України також визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення зобов'язань є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема: 1) правилами ринку, які, в тому числі, визначають правила функціонування балансуючого ринку та ринку допоміжних послуг; 2) правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньо добового ринку; 3) кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; 4) кодексом комерційного обліку; 5) правилами роздрібного ринку; 6) іншими нормативно-правовими актами.

Відпоідно до пункту 6 постанови від 14 березня 2018 року № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», затвердженої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, до укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається зі споживачем, договірні відносини між споживачем та суб`єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (або ОСР як правонаступником за договорами про користування електричною енергією та договорами про постачання електричної енергії), урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства у сфері електроенергетики. Зокрема сторони керуються вимогами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) з питань потужності, якості електроенергії, окремих процедурних питань тощо. У разі виникнення суперечності між нормами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) та нормами законодавства про електроенергетику сторони керуються вимогами чинного законодавства.

Після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов'язками, пов'язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо. В іншій частині договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії припиняють свою дію.

Згідно з пунктом 1.1.1 глави 1.1 розділу І Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312, які набрали чинності 11 червня 2018 року, ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачами (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.

Відповідно до пункту 5.1.1 ПРРЕЕ оператор системи має право, зокрема, 1) отримувати своєчасно плату за надання послуги з розподілу або передачі електричної енергії та плату за перетікання реактивної електричної енергії відповідно до умов договорів та законодавства України; 6) тимчасово припиняти розподіл (передачу) електричної енергії, обмежувати обсяг розподілу (передачі) електричної енергії або відключати споживача від мережі без його згоди у випадках та порядку, передбачених цими Правилами та Кодексом систем розподілу, зокрема у зв`язку із заборгованістю споживача за договором про користування електричною енергією та/або договором про постачання електричної енергії, які продовжують свою дію в частині регулювання відносин сторін щодо заборгованості (переплати) за цими договорами, нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.

Згідно з пунктом 5.5.5 ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

У відповідності до пункту 7.5 ПРРЕЕ оператор системи припиняє повністю або частково постачання електричної енергії споживачу за умови попередження споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів до дня відключення у разі:

- відсутності персоналу для обслуговування електроустановок споживача або договору на обслуговування електроустановок (на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади);

- недопущення уповноважених представників оператора системи до електроустановок споживача, пристроїв релейного захисту, автоматики і зв'язку, які забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі, та/або розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що розташовані на території споживача;

- заборгованості за надані послуги з розподілу (передачі) електричної енергії відповідно до умов договору з оператором системи;

- несплати вартості не облікованої електричної енергії внаслідок порушення споживачем цих Правил, визначеної відповідно до законодавства (за умови прийняття судом рішення щодо споживання споживачем не облікованої електричної енергії на користь оператора системи);

- невиконання припису представника відповідного органу виконавчої влади;

- закінчення терміну дії, розірвання або не укладення договору між споживачем та оператором системи;

- закінчення терміну дії договору між. споживачем та постачальником «останньої надії» (за умови не укладення споживачем договору з іншим електропостачальником);

- порушення споживачем під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 1997 року № 209.

Припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється також електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у разі:

- заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником;

- недопущення уповноважених представників електропостачальника до розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що розташовані на території споживача.

Попередження про припинення повністю або частково постачання (розподілу або передачі) електричної енергії оформлюється після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та надається споживачу окремим письмовим повідомленням, у якому зазначаються підстава, дата і час, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено, прізвище, ім`я, по батькові, підпис відповідальної особи, якою оформлено попередження.

Датою отримання таких попереджень буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом).

Попередження про припинення постачання електричної енергії може надаватись споживачу в інший спосіб, передбачений договором з електропостачальником та договором з оператором системи або додатками до нього.

Якщо підставою для припинення постачання електричної енергії є заборгованість споживача перед відповідним учасником роздрібного ринку, у попередженні про припинення постачання електричної енергії додатково зазначається сума заборгованості за відповідним договором та період, за який ця заборгованість виникла.

У разі усунення споживачем в установлений строк порушень, що завчасно (до дня відключення) підтверджується належним чином, постачання електричної енергії споживачу не припиняється.

Відповідно до частин першої-третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, умовами погодженого сторонами договору від 6березня 2013 року № 200569695 про користування електричною енергією, встановлено, що оплата за електричну енергію здійснюється відповідно до показань приладу обліку. При цьому енергопостачальник має право контролювати правильність знімання приладів обліку та оформлення платіжних документів споживачем і, у разі виявлення невідповідності фактично спожитої (за знятими енергопостачальником показами приладу обліку) та оплаченої споживачем електричної енергії (недоплати), енергопостачальник оформляє додатковий платіжний документ та надає його споживачу.

У зв`язку з неналежною оплатою позивачем за спожиту електричну енергію відповідач надсилав позивачу оспорювані попередження про припинення постачання електричної енергії у разі несплати зазначеної в них суми боргу.

На підтвердження обставини існування заборгованості відповідачем до суду першої інстанції було надано копію особової картки споживача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), з якої вбачається, що за позивачем обліковується борг за користування електричною енергією в сумі 6 409,87 грн з березня 2017 року до грудня 2018 року .

Встановивши, що за ОСОБА_1 обліковується заборгованість за надані послуги з постачання електроенергії, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що, надсилаючи позивачу попередження про відключення електроенергії, відповідач діяв в межах вимог пункту 7.5. Правила роздрібного ринку електричної енергії.

Крім того, врахувавши, те, що постачання електроенергії ОСОБА_1 відповідачем не припинено, суди дійшли правильного висновку про те, що право позивача не порушено, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо систематичної, невчасної та не в повному обсязі сплати позивачем відповідачу за спожиту електроенергію, не можуть бути прийнятті колегією суддів до уваги, оскільки суди дійшли таких висновків на підставі тих доказів, які надані сторонами та були досліджені судами. Суди надали вказаним доказам оцінку в їх сукупності з урахуванням предмету спору, змісту позовних вимог та норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Верховний Суд звертає увагу на те, що предметом цього спору є саме дії відповідача щодо направлення попереджень про відключення електроенергії, а не встановлення розміру заборгованості та правомірності його нарахування, чи відключення постачання електричної енергії.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що направлені позивачу попередження про припинення постачання електроенергії є лише фіксацією порушення, вони не встановлюють для споживача будь-яких обов`язків і є різновидом претензії.

Зазначені попередження можуть бути визнані як докази із наданням їм відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору, зокрема щодо визнання неправомірним нарахування боргу чи визнання його незаконним, відшкодування матеріальних збитків, стягнення заборгованості за електроенергію, неправомірне відключення постачання електричної енергії, при вирішенні яких суд зобов`язаний дати оцінку фактам, зазначеним в цих попередженнях.

Посилання в касаційній скарзі на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 лютого 2017 року в справі за позовом ПАТ «Київобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу в справі № 367/3052/15 є безпідставними, оскільки в зазначеній справі предметом позову було стягнення заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 1 772,27 грн станом на 22 квітня 2014 року.

Крім того, колегія суддів враховує те, що зазначеною ухвалою касаційного суду скасовано судові рішення судів попередніх інстанцій та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції, тобто по суті спір вирішено не було. На час розгляду справи зазначений спір так і не вирішено, тому є помилковим посилання заявника в касаційній скарзі на зазначене судове рішення.

Посилання заявника в касаційній скарзі на рішення Києво-Святошинського суду Київської області від 26 листопада 2018 року у подібних правовідносинах, які виникли між ОСОБА_1 та ПАТ «Київобленерго», не можуть бути прийнятті колегією суддів до уваги, оскільки в зазначеній справі встановлені інші фактичні обставини, а також воно не є преюдиційним для цієї справи.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги те, що в спірній квартирі, крім позивача, мешкають ОСОБА_2 (дочка) та ОСОБА_3 (онука), які також є споживачами електричної енергії, а тому відповідач, володіючи такою інформацією, повинен був вказати в попередженнях, крім позивача, й інших членів сім`ї, або направити їм також попередження, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки зазначені обставини не є предметом перевірки у цій справі.

Інші доводи касаційної скарги не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій, містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів, з наданням таким фактам відповідної правової оцінки.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і заявник такі не вказує.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтею 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 5 листопада 2019 року тапостанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2020 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук