Постанова

Іменем України

29 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 369/11118/17

провадження № 61-18843св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Державне підприємство «Антонов»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Віто-Поштова сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру у Київській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 жовтня 2019 року у складі судді Дубас Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року в складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У жовтні 2017 року Державне підприємство «Антонов» (далі - ДП «Антонов») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та витребування майна із чужого незаконного володіння, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що відповідно до пункту 1.1 статуту ДП «Антонов», затвердженого указом Державного концерну «Укроборонпром» від 14 березня 2017 року № 87, Державне підприємство авіаційного науково-технічного комплексу ім. О. К. Антонова перейменовано у ДП «Антонов» наказом Мінпромполітики від 22 січня 2010 року № 17 та є правонаступником усіх його майнових та особистих немайнових прав та обов`язків.

Відповідно до державного акта на право постійного користування землею від 23 серпня 2001 року № 462, виданого на підставі рішення Виконавчого комітету Віто-Поштової сільської ради народних депутатів від 26 січня 2001 року № 1-1, позивачу надано у постійне користування 88,22 га землі, у тому числі, земельна ділянка 2 площею 5,0 га, у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області.

Згідно з рішенням 31 сесії 4 скликання Віто-Поштової сільської ради від 08 листопада 2005 року «Про затвердження місця розташування та надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки садівницькому товариству Круглик-4», затверджено місце розташування земельної ділянки під розміщення садівницького товариства «Круглик-4» за рахунок земель підсобного господарства «Круглик» та надано дозвіл садівницькому товариству «Круглик-4» на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 6,5524 га в оренду на 49 років під розміщення цього садівницького товариства, яке розташоване в с. Віта-Поштова, за рахунок земель підсобного господарства «Круглик».

Відповідно до рішення 35 сесії 4 скликання Віто-Поштової сільської ради від 21 березня 2006 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок членам с/т «Круглик-4» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду, загальною площею 6,5524 га, під розширення території садівницького товариства - «Круглик-4» та вилучено земельну ділянку загальною площею 6,5524 га (рілля), з них 5,0 га з постійного землекористування підсобного господарства «Круглик» згідно з державним актом на право постійного користування землею від 23 серпня 2001 року за № 462 та 1,15524 га - із земель запасу Віто-Поштової сільської ради.

Рішенням Господарського суду Київської області від 30 березня 2009 року у справі № 19/034-09, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22 липня 2009 року у справі № 19/034-09 та постановою Вищого господарського суду України від 18 листопада 2009 року у справі № 19/034-09, визнано недійсним рішення від 08 листопада 2005 року та частково недійсним рішення від 21 березня 2006 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 6,5524 га та вилучення земельної ділянки площею 5,0 га з постійного землекористування позивача.

Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що позивач не схвалював погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадській організації «Садівницьке товариство «Круглик-4», тобто земельна ділянка вибула з володіння поза його волею, а тому не припиняє права постійного користування земельною ділянкою згідно з актом № 462 та відповідно не створює будь-яких прав для інших осіб.

Також зазначеними судовими рішеннями встановлено, що виключно до повноважень Кабінету Міністрів України належить право вилучення земельної ділянки, яка відноситься до земель державної власності, а тому Віто-Поштова сільська рада під час прийняття рішення від 08 листопада 2005 року та рішення від 21 березня 2006 року діяла поза межами наданих їй законом повноважень.

Згідно з рішенням 6 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 18 січня 2007 року «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок членам с/т «Круглик-4», яке є похідним від недійсних рішень від 08 листопада 2005 року та від 21 березня 2006 року, надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок 11 членам садівницького товариства «Круглик-4», у тому числі ОСОБА_1 , загальною площею 1,0512 га, для ведення садівництва, які розташовані в садівницькому товаристві «Круглик-4».

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 липня 2011 року у справі № 2-а-1548/2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року у справі № 2а-1548/11, визнано незаконним та скасовано рішення від 18 січня 2007 року.

Станом на цей час позивач згідно з актом на право постійного користування землею від 23 серпня 2001 року № 462 є єдиним законним постійним користувачем земельною ділянкою площею 5,0 га.

10 травня 2016 року на адресу позивача від відокремленого структурного підрозділу Філії «Антонов-Агро» надійшла службова записка від 26 квітня 2016 року № 6 з інформацією про те, що під час підготовки необхідних документів для розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право постійного користування зазначеною земельною ділянкою було встановлено, що на ділянку позивача накладаються інші земельні ділянки, які належать на праві власності невідомим особам.

Під час прийому 06 липня 2016 року у ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» позивач отримав викопіювання з національної кадастрової схеми в межах Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району, з якого стало відомо, що в межах ділянки позивача накладається земельна ділянка, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , із присвоєнням їй кадастрового номера.

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12 липня 2016 року № НВ-8000322272016 позивачу стало відомо, що земельна ділянка, кадастровий номер 3222481201:01:002:0197 площею 0,1200 га, яка розташована за адресою: с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область, належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року.

Також стало відомо, що 17 червня 2016 року Управлінням Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області проведено державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 3222481201:01:002:0197, яка на праві власності належить ОСОБА_1 .

Проте вищезазначена земельна ділянка знаходиться в межах земельної ділянки площею 5,0 га, яка належить позивачу на праві постійного користування згідно з актом № 462.

Враховуючи, що рішення від 30 серпня 2007 року є похідним від рішення від 18 січня 2007 року, яке у судовому порядку визнано незаконним та скасовано, тому воно також є незаконним та підлягає скасуванню.

У зв`язку із викладеним, позивач просив суд витребувати на користь ДП «Антонов» із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 3222481201:01:002:0197, площею 0,1200 га, яка розташована за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область , визнати незаконним та скасувати рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,1200 га для ведення садівництва, зобов`язати Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, проведену 17 червня 2016 року за ОСОБА_1 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0197, площею 0,1200 га, яка розташована за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область, визначити порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно є підставою скасування державної реєстрації земельної ділянки, проведеної 17 червня 2016 року Управлінням Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області за ОСОБА_1 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0197, площею 0,1200 га, яка розташована за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область, стягнути із ОСОБА_1 на користь ДП «Антонов» витрати зі сплати судового збору в сумі 4 800,00 грн.

12 жовтня 2019 року до суду надійшов позов ДП «Антонов» до ОСОБА_2 , Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та витребування майна із чужого незаконного володіння, у якому позивач просив витребувати на користь ДП «Антонов» із незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 3222481201:01:002:0189, площею 0,0600 га, яка розташована за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область , визнати незаконним та скасувати 9 сесії 5 скликання рішення Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,0600 га для ведення садівництва в садівницькому товаристві «Круглик-4», зобов`язати Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, проведену 17 червня 2016 року за ОСОБА_2 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0189, площею 0,0600 га, яка розташована за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4», Київська область, Києво-Святошинський район, с. Віта-Поштова, визначити порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно є підставою скасування державної реєстрації земельної ділянки, проведеної 17 червня 2016 року Управлінням Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області за ОСОБА_2 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0189, площею 0,0600 га, яка розташована за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область, стягнути із ОСОБА_2 на користь ДП «Антонов» витрати зі сплати судового збору в сумі 4 800,00 грн.

25 жовтня 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та витребування майна із чужого незаконного володіння та просив суд витребувати на користь ДП «Антонов» з незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку, кадастровий номер 3222481201:01:002:0196, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область , визнати незаконним та скасувати рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі ОСОБА_3 у власність земельної ділянки площею 0,1000 га для ведення садівництва в садівницькому товаристві «Круглик-4», зобов`язати Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, проведену 17 червня 2016 року за ОСОБА_3 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0196, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область , визначити порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно є підставою скасування державної реєстрації земельної ділянки, проведеної 17 червня 2016 року Управлінням Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області за ОСОБА_3 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0196, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область, стягнути із ОСОБА_3 на користь ДП «Антонов» витрати зі сплати судового збору в сумі 4 800,00 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 травня 2018 року об`єднано справи № 369/11118/17, № 369/11122/17, № 369/11696/17 в одне провадження та присвоєне № 369/11118/17.

18 січня 2019 до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно з якою позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,1200 га для ведення садівництва в садівницькому товаристві «Круглик-4», визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область, виданий на ім`я ОСОБА_1 на підставі рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» та скасувати його державну реєстрацію, зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, проведену 17 червня 2016 року за ОСОБА_1 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0197, площею 0,1200 га, яка розташована за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область, витребувати на користь ДП «Антонов» з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 3222481201:01:002:0197, площею 0,1200 га, яка розташована за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область , визнати незаконним та скасувати рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» у частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,0600 га для ведення садівництва в садівницькому товаристві «Круглик-4»; розташованому у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0600 га за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область, виданий на ім`я ОСОБА_2 на підставі рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» та скасувати його державну реєстрацію, зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, проведену 17 червня 2016 року за ОСОБА_2 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0189, площею 0,0600 га, яка розташована за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область, витребувати на користь ДП «Антонов» із незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 3222481201:01:002:0189, площею 0,0600 га, яка розташована за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область , визнати незаконним та скасувати рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі ОСОБА_3 у власність земельної ділянки площею 0,1000 га для ведення садівництва в садівницькому товаристві «Круглик-4», розташованому у с. Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область, виданий на ім`я ОСОБА_3 на підставі рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» та скасувати його державну реєстрацію, зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, проведену 17 червня 2016 року за ОСОБА_3 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0196, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область, витребувати на користь ДП «Антонов» із незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку, кадастровий номер 3222481201:01:002:0196, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область, стягнути із відповідачів на користь ДП «Антонов» витрати зі сплати судового збору в сумі 14 400,00 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 жовтня 2019 року позов ДП «Антонов» задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» у частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,1200 га для ведення садівництва в садівницькому товаристві «Круглик-4», розташованому у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_2 - у власність земельної ділянки площею 0,0600 га для ведення садівництва в садівничому товаристві «Круглик-4», розташованому у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_3 - у власність земельної ділянки площею 0,1000 га для ведення садівництва в садівничому товаристві «Круглик-4», розташованому у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області.

Стягнуто з Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на користь ДП «Антонов» судовий збір у розмірі 1 920,00 грн.

У решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,1200 га для ведення садівництва в садівницькому товаристві «Круглик-4», розташованому у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_2 - у власність земельної ділянки площею 0,0600 га для ведення садівництва в садівничому товаристві «Круглик-4», розташованому у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_3 - у власність земельної ділянки площею 0,1000 га для ведення садівництва в садівничому товаристві «Круглик-4», розташованому у с. Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області, суд першої інстанції виходив із того, що земельна ділянка позивача була передана із державної власності постійного користування ДП «Антонов» в порушення вимог закону, без волі ДП «Антонов», а отже, рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та передачі: ОСОБА_1 - у власність земельної ділянки площею 0,1200 га для ведення садівництва в садівницькому товаристві «Круглик-4», ОСОБА_2 - у власність земельної ділянки площею 0,0600 га для ведення садівництва в садівничому товаристві «Круглик-4», ОСОБА_3 - у власність земельної ділянки площею 0,1000 га для ведення садівництва в садівничому товаристві «Круглик-4», є незаконним.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що спірна земельна ділянка вибула із володіння позивача не з вини фізичних осіб-відповідачів, а у зв`язку із вчиненням порушення з боку органу місцевого самоврядування, в результаті чого витребування земельних ділянок із власності відповідачів на користь позивача та інші похідні вимоги матимуть непропорційне втручання у право відповідачів на мирне володіння своїм майном.

ДП «Антонов», не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, подало апеляційну скаргу. Відповідач ОСОБА_1 також подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконним та скасування рішення Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ДП «Антонов» задоволено. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 жовтня 2019 року в частині відмовлених позовних вимог скасовано, прийнято в цій частині нову постанову такого змісту.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га. за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область, виданий на ім`я ОСОБА_1 на підставі рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» та скасовано його державну реєстрацію, зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, проведену 17 червня 2016 року за ОСОБА_1 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0197, площею 0,1200 га, яка розташована за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область, витребувано на користь ДП «Антонов» з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 3222481201:01:002:0197, площею 0,1200 га, яка розташована за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область .

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0600 га за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область, виданий на ім`я ОСОБА_2 на підставі рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» та скасовано його державну реєстрацію, зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, проведену 17 червня 2016 року за ОСОБА_2 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0189, площею 0,0600 га, яка розташована за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область, витребувано на користь ДП «Антонов» із незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 3222481201:01:002:0189, площею 0,0600 га, яка розташована за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область .

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область, виданий на ім`я ОСОБА_3 на підставі рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» та скасувати його державну реєстрацію, зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, проведеної 17 червня 2016 року за ОСОБА_3 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0196, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область, витребувано на користь ДП «Антонов» із незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку, кадастровий номер 3222481201:01:002:0196, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ДП «Антонов» судовий збір у сумі 14 241,17 грн з кожної.

Задовольняючи решту позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції правильно встановлено, що ДП «Антонов» є постійним користувачем земельної ділянки площею 88,22 га, у тому числі земельної ділянки площею 5,0 га у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області, згідно з державним актом на право постійного користування землею, серія І-КВ №003284, виданим 23 серпня 2001 року на підставі рішення виконавчого комітету Віто-Поштової сільської ради народних депутатів від 26 січня 2001 року № 1-1; рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та передачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у власність земельних ділянок для ведення садівництва в садівницькому товаристві «Круглик-4» є незаконним, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про його скасування. Проте, оскільки спірна земельна ділянка вибула із володіння її власника (користувача) поза його волею на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке в судовому порядку скасоване, тому позивач має право витребувати спірну земельну ділянку від добросовісних набувачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на підставі статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Апеляційний суд не погодився із висновками суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин частини першої статті 46 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, положень Першого протоколу до Конвенції, статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та посилання на висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Стретч проти Сполученого Королівства», «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», «Федоренко проти України» щодо справедливої рівноваги між інтересами суспільства та особи, оскільки судом встановлено що відповідачі, будучи обізнаними про судові справи щодо спірних земельних ділянок, користувалися ними періодично для засадження городу, будь-яких будівль на зазначених земельних ділянках не споруджували, а тому вважати, що у даному випадку має місце непропорційне втручання у право відповідачів на мирне володіння своїм майном, підстав немає.

Апеляційний суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , оскільки не погодився з її доводами, що позивачем пропущено позовну давність, оскільки, за її твердженням, позивачу було відомо про існування оспорюваного рішення сільради від 30 серпня 2007 року ще під час розгляду судової справи у 2011 році, однак наведені доводи відповідача спростовуються змістом судових рішень, прийнятих судами за позовом ДП «Антонов», копії яких наявні в матеріалах справи, в яких не міститься жодного посилання на рішення Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року, яке є предметом оскарження у даній справі, а позивач звернувся до суду із позовом у жовтні 2017 року.

Апеляційний суд вважав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що у позивача не було об`єктивної можливості дізнатися про порушення свого права - наявність рішення Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року, на підставі якого було зареєстровано право власності на земельну ділянку за відповідачами, раніше отримання службової записки Філії «Антонов-Агро» від 10 травня 2016 року, а тому перебіг позовної давності щодо оскарження дій відповідачів для ДП «Антонов» відповідно до частини першої статті 261 ЦК України, на думку судів, розпочався саме з 10 травня 2016 року.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

18 грудня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою (30 грудня 2020 року - із уточненою касаційною скаргою на виконання ухвали Верховного Суду від 24 грудня 2020 року) на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року у справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ДП «Антонов» повністю.

Разом із касаційною скаргою представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав заяву про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Як підставу касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме застосування норм права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, постановах Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 911/3210/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 911/926/17, від 18 вересня 2019 року у справі № 372/4972/14-ц, від 04 листопада 2020 року у справі № 275/900/17, від 19 листопада 2020 року у справі № 372/1699/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 360/1413/15-ц, постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-68цс15, від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15, від 08 червня 2016 року у справі № 6-3089цс15, від 28 вересня 2016 року у справі № 6-832цс15, від 16 листопада 2016 року у справі № 6-2469цс16, від 12 квітня 2017 року у справі № 362/122/15-ц, ввід 22 червня 2017 року у справі № 2-354/07 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).

У касаційній скарзі заявник також посилається на те, що суди неправильно застосували норми статей 256 (поняття позовної давності), 257 (загальна позовна давність), частини першої статті 261 (початок перебігу позовної давності), статті 267 (наслідки спливу позовної давності), статті 388 (право власника на витребування майна від добросовісного набувача) ЦК України, статті 76 (докази) ЦПК України; матеріали справи містять заяви відповідачів про застосування наслідків спливу позовної давності, крім того, представники відповідачів неодноразово звертали увагу на подані заяви та безпосередньо у судовому засіданні просили застосувати наслідки спливу позовної давності; пропущення позовної давності підтверджується показаннями трьох свідків, які були допитані у судовому засіданні під час розгляду справи у суді першої інстанції, проте суди залишили їх показання без належної оцінки та уваги у цілому, що також підтверджується відсутністю будь-якої згадки про показання свідків у тексті судових рішень; позивач зобов`язаний знати про стан своїх майнових прав, він ініціював та був стороною у судових справах щодо оскарження рішень Віто-Поштової ради, в тому числі після прийняття рішення Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року (рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 липня 2011 року у справі № 2-а-1548/2011 за позовом ДП «Антонов» до Віто-Поштової сільської ради про скасування рішення від 18 січня 2007 року), позивач знав та/чи міг довідатися/дізнатися про порушення своїх прав; позовна давність, передбачена статтею 257 ЦК України, на момент пред`явлення позивачем позову спливла, а внутрішня перевірка працівниками позивача, зокрема службова записка, не є доказом поважності її пропущення на 10 років та не є підставою для початку відліку позовної давності.

На переконання заявника, в даному випадку земельна ділянка вибула із володіння позивача не з вини фізичних осіб - відповідачів у справі, а у зв`язку з вчиненням порушення з боку органу місцевого самоврядування, через що витребування земельних ділянок із власності відповідачів на користь позивача та інші похідні вимоги матимуть непропорційне втручання у право відповідачів на мирне володіння своїм майном та відповідно, відбудеться порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Заявник звертає увагу, що Віто-Поштова сільська рада, Київське обласне управління земельних ресурсів, прокуратура міста Києва, Держгеокадастр, фіскальні органи, ДП «Антонов» та інші відповідні органи виконавчої влади знали про вилучення земельних ділянок ще у 2008 році, реєстрація права власності на спірні земельні ділянки відбувалась за участю державних органів, які мали повноваження контролю та виявлення порушень при прийнятті рішення органом місцевого самоврядування, проте особа не може відповідати за помилки органу місцевого самоврядування та органів державної влади при прийнятті ними рішень, а тому вона не може бути позбавлена конституційного права, оскільки добросовісно, відкрито та на законних підставах набула право власності на земельні ділянки.

У березні 2021 року до Верховного Суду надійшла повторна заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року у справі.

У березні 2021 року ДП «Антонов» із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Крім того, відзив містить клопотання про проведення судового засідання за участю представника ДП «Антонов».

Інші відзиви на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 станом на дату розгляду справи Верховним Судом не надходили.

У травні 2021 року до Верховного Суду повторно надійшла заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2021 року (з урахуванням ухвал Верховного Суду від 24 грудня 2020 року та 29 січня 2021 року про надання строку для усунення недоліків) відкрито касаційне провадження у справі (на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано з Києво-Святошинського районного суду Київської області матеріали справи № 369/11118/17, відмовлено в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У березні 2021 року матеріали справи № 369/11118/17 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2021 року задоволено заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання ДП «Антонов» про проведення судового засідання за участю представника позивача та призначено справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанційустановлено, що ДП «Антонов» згідно з державним актом на право постійного користування землею серія І-КВ № 003284, виданим 23 серпня 2001 року на підставі рішення виконавчого комітету Віто-Поштової сільської ради народних депутатів від 26 січня 2001 року № 1-1, надано у постійне користування 88,22 га землі, у тому числі земельна ділянка площею 5,0 га у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області.

Рішенням Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 08 листопада 2005 року затверджено місце розташування та надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки у садівницькому товаристві «Круглик-4» за рахунок земель підсобного господарства «Круглик» позивача, площею 6,5524 га, в оренду на 49 років під розміщення цього садівницького товариства, яке розташовано в с. Віта-Поштова, за рахунок земель підсобного господарства «Круглик».

Рішенням Віто-Поштової сільської ради від 21 березня 2006 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду загальною площею 6,5524 га під розширення території садівницького товариства «Круглик-4» та вилучено земельну ділянку загальною площею 6,5524 га (рілля), з них: 5,0 га - з постійного землекористування підсобного господарства «Круглик» згідно з державним актом на право постійного користування землею від 23 серпня 2001 року за № 462 та 1,15524 га - із земель запасу Віто-Поштової сільської ради.

Рішенням Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 18 січня 2007 року надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок 11 членам садівницького товариства «Круглик-4», у тому числі ОСОБА_1 - у власність земельну ділянку площею 0,1200 га для ведення садівництва в садівницькому товаристві «Круглик-4», ОСОБА_2 - у власність земельну ділянку площею 0,0600 га для ведення садівництва в садівничому товаристві «Круглик-4», ОСОБА_3 - у власність земельну ділянку площею 0,1000 га для ведення садівництва в садівничому товаристві «Круглик-4».

Рішенням Господарського суду Київської області від 30 березня 2009 року у справі № 19/034-109 (залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22 липня 2009 року у справі № 19/034-09 та постановою Вищого господарського суду України від 18 листопада 2009 року у справі № 19/034-09) визнано недійсним рішення від 08 листопада 2005 року та частково недійсним рішення від 21 березня 2006 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 6,5524 га, з них 5,0 га з постійного землекористування ДП «АНТК ім. О.К. Антонова».

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 липня 2011 року у справі № 2-а-1548/2011 року (залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року) визнано незаконним та скасовано рішення Віто-Поштової сільської ради від 18 січня 2007 року.

Позивач звернувся до суду із позовом у жовтні 2017 року.

Відповідач ОСОБА_1 подала до суду відзив проти позову та заяву про застосування наслідків спливу позовної давності та відмови у вимогах позову.

Відповідач ОСОБА_3 подала до суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності та відмови у вимогах позову.

Відповідач ОСОБА_2 подала до суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності та відмови у вимогах позову.

Нормативно-правове обґрунтування

У частині третій статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі статтями 317 319 ЦК України власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту). Питання про об`єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб`єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права. Суб`єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне. Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.

Ураховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, необхідно дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина п`ята статті 267 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, про що зазначено в частині четвертій статті 82 ЦПК України. Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам цивільно-процесуального закону не відповідають в повній мірі, оскільки прийняті без дослідження обставин, що мають суттєве значення для правильного і справедливого вирішення справи, що підтверджується таким.

У своїй уточненій позовній заяві позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,1200 га для ведення садівництва в садівницькому товаристві «Круглик-4», розташованому у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_2 - у власність земельної ділянки площею 0,0600 га для ведення садівництва в садівничому товаристві «Круглик-4», розташованому у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_3 - у власність земельної ділянки площею 0,1000 га для ведення садівництва в садівничому товаристві «Круглик-4», розташованому у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області, з чим суди погодились, дійшовши висновку, що оскаржуване рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Водночас колегія суддів вважає такі висновки передчасними, оскільки суди не дослідили належним чином чи міг позивач дізнатися про порушення свого цивільного права заявником, ураховуючи фактичні обставини справи.

Так, суди у справі № 2-а-1548/2011, рішення у якій містяться в матеріалах справи, визнали незаконним та скасували рішення 6 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 18 січня 2007 року «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок членам с/т «Круглик-4».

Позов у справі № 2-а-1548/2011 поданий ДП «Антонов» і у тексті постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 липня 2011 року вказано, що «однак, як стало відомо ДП «Антонов», в процесі виконання вказаного судового рішення восени 2010 року Віто-поштова сільська рада рішенням 6 сесії 5 скликання від 18 січня 2007 року надала дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, які розташовані в с. Віто-Поштова, с/т «Круглик-4» (згідно додатку) загальною площею 1,0512 га для ведення садівництва»; «при винесенні рішення від 18 січня 2007 року щодо надання згоди на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок 11 членам Громадської організації «Садівницьке товариство «Круглик-4» Віто-Поштова сільська рада не отримувала жодної відмови ДП «Антонов» від права користування земельною ділянкою, по сьогоднішній день державний акт на право постійного користування земельною ділянкою є чинним і жодним органом не скасований».

У свою чергу скасоване у справі № 2-а-1548/2011 рішення 6 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 18 січня 2007 року містить відповідний додаток, у якому серед 11 фізичних осіб перераховані, зокрема ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , як особи, яким передаються у власність земельні ділянки для ведення садівництва (а. с. 19-20 т. 1).

Окрім цього, матеріали справи містять постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 19 лютого 2009 року (а. с. 109-112 т. 3), якою відмовлено в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_5 за відсутності в його діях складу злочинів, передбачених статтями 364 365 Кримінального кодексу України.

Як вбачається із тексту постанови, зазначена заява про порушення кримінальної справи була подана начальником юридичного управління Державного підприємства авіаційного науково-технічного комплексу ім. О. К. Антонова (правонаступником якого є позивач) Дехтяренком І. В. щодо законності відчуження земельної ділянки цього підприємства, розташованої на території Віто-Поштової сільської ради, і у ній також згадується прийняте 21 березня 2006 року рішення Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду, загальною площею 6,5524 га, під розширення території садівницького товариства «Круглик-4» та вилучення земельної ділянки загальною площею 6,5524 га (рілля), з них: 5,0 га з постійного землекористування підсобного господарства «Круглик» згідно з державним актом на право постійного користування землею від 23 серпня 2001 року за № 462 та 1,15524 га - із земель запасу Віто-Поштової сільської ради.

У справі також міститься копія погодження за підписом заступника генерального директора Державного підприємства авіаційного науково-технічного комплексу ім. О. К. Антонова, адресованого голові СТ «Круглик-4», щодо відведення земельної ділянки СТ «Круглик-4» площею 6,5524 га за рахунок земель підсобного господарства «Круглик» АНТК ім. О.К. Антонова (а. с. 113 т. 3).

Отже, судами попередніх інстанцій не досліджено в повній мірі питання, чи міг, з урахуванням зазначених документів та обставин, позивач об`єктивно дізнатися про порушення свого права відповідачем ОСОБА_1 , за захистом якого звернувся лише через 10 років після прийняття оскаржуваного рішення Віто-Поштовою сільською радою.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у позивача не було об`єктивної можливості дізнатися про порушення свого права - про наявність рішення Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року, на підставі якого було зареєстровано право власності на земельну ділянку за відповідачами, раніше отримання службової записки Філії «Антонов-Агро», а тому перебіг позовної давності розпочався саме з 10 травня 2016 року.

Водночас суди не досліджували питання, чи є така службова записка за підписом в.о. директора Філії «Антонов-Агро» ДП «Антонов» від 26 квітня 2016 року на ім`я начальника юридичного управління ДП «Антонов» Дехтяренка І. В. (а. с. 49 т. 1) достатньою підставою вважати позивача необізнаним про порушення його права, адже за загальним правилом філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій, про що зазначено у статті 95 ЦК України, і згідно з відкритими відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Філія «Антонов-Агро» ДП «Антонов» є відокремленим підрозділом юридичної особи (ДП «Антонов»).

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять примірника оскаржуваного рішення, визнаного судами незаконним.

У пунктах 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України визначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема зміст оскаржуваного рішення, чи пропущено позивачем позовну давність при зверненні із цим позовом до суду, судами повністю не встановлено та не перевірено, а тому судові рішення щодо заявника ОСОБА_1 не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що є підставою для їх скасування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) зробила висновок про те, що у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності. Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Отже, з огляду на відсутність солідарного обов`язку між співвідповідачами-фізичними особами у спірних правовідносинах, відсутність апеляційного та касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , доводів касаційної скарги з цього приводу, у суду касаційної інстанції немає підстав для перегляду та скасування оскаржуваних судових рішень в частині щодо цих фізичних осіб.

З урахуванням того, що Верховний Суд переглядає справи виключно з підстав і в порядку, встановлених ЦПК України, і не має можливості встановлювати обставини, які не були встановлені в рішенні, а суди не дослідили зібрані у справі докази та не встановили обставини, які мають вирішальне значення для розгляду цього спору, справу, керуючись принципом процесуальної економії, необхідно направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, який в силу своїх повноважень може усунути наведені порушення.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

ЄСПЛ зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Оскільки розгляд справи не закінчено, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 400 401 409 411 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_1 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року (у нескасованій за результатами касаційного перегляду частині).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В. Яремко