ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 березня 2021 року
м. Київ
справа № 369/11429/17
провадження № 61-11370св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Квітневий дім», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державний реєстратор Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області Стукач Сергій Вікторович, Сауленко Дмитро Іванович,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 2 листопада 2018 року, ухвалене у складі судді
Пінкевич Н. С., та постанову Київського апеляційного суду від 15 травня
2019 року, прийняту колегією у складі судів: Стрижеуса А. М., Кравець В. А., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Квітневий дім» (далі - ОК «ЖБК «Квітневий дім»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державного реєстратора Новосільківської сільської ради Вишгородського району Київської області Стукача С. В., ОСОБА_4 про визнання недійсними рішень загальних зборів членів обслуговуючого кооперативу та скасування реєстраційної дії.
В обґрунтування позову вказувала, що вона є головою ОК «ЖБК «Квітневий дім». Вказаний кооператив вони разом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заснували 1 липня 2013 року.
29 січня 2015 року ОСОБА_3 , ОК «ЖБК «Квітневий дім» та ОСОБА_5 укладено угоду про передачу паю № 2, відповідно до умов якої ОСОБА_3 передав належний йому пай у вказаному кооперативі
ОСОБА_5 . Цього ж дня ОСОБА_3 звернувся до кооперативу із заявою про виключення його зі складу членів кооперативу.
20 червня 2016 року ОСОБА_2 , ОК «ЖБК «Квітневий дім» та ОСОБА_6 укладено угоду про передачу паю № 4, відповідно до умов якої ОСОБА_2 передав належний йому пай у вказаному кооперативі
ОСОБА_6 . 20 жовтня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до кооперативу із заявою про виключення його зі складу членів кооперативу.
Позивач вказувала, що 28 вересня 2017 року їй стало відомо про проведення
26 вересня 2017 року державним реєстратором Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області Стукачем С. В. реєстраційної дії (номер запису 13391070007008827) про зміну керівника ОК «ЖБК «Квітневий дім» та зміну додаткової інформації. Вказана реєстраційна дія проведена на підставі документів, поданих ОСОБА_4 , відомості про якого внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЕДР) як про нового голову кооперативу.
Позивач вважала, що всі рішення, які нібито були прийняті на загальних зборах членів ОК «ЖБК «Квітневий дім» 24 вересня 2017 року та оформлені протоколом загальних зборів членів цього товариства № 2409/71-В від 24 вересня 2017 року, є протиправними і такими, що грубо порушують положення статуту кооперативу та Закону України «Про кооперацію».
Зазначала, що загальні збори членів ОК «ЖБК «Квітневий дім» 24 вересня
2017 року не проводились, оскільки на них не було жодного члену кооперативу.
За таких обставин просила визнати протиправними та скасувати всі рішення загальних зборів членів ОК «ЖБК «Квітневий дім», прийняті 24 вересня 2017 року та оформлені протоколом № 2409/71-В; визнати протиправним та скасувати внесений 26 вересня 2017 року до ЄДР державним реєстратором Новосілківської сільської ради Стукачем С. В. реєстраційний
запис № 13391070007008827 про зміну керівника ОК «ЖБК «Квітневий дім» та зміну додаткової інформації.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 2 листопада 2018 року відмовлено у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на зборах були присутні двоє з трьох членів кооперативу, тобто за прийняття відповідного рішення проголосувала більшість присутніх членів кооперативу.
Дослідивши надані позивачем копії заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про виключення їх зі складу членів кооперативу ОК «ЖБК «Квітневий дім», суд першої інстанції їх відхилив, оскільки вказані особи заперечували існування таких заяв. Крім того, згідно з витягом з ЄДР на 29 вересня 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зазначені у графі засновників (учасників) юридичної особи, що вказує на те, що останні є учасниками кооперативу.
Також суд першої інстанції зазначив про недоведення позивачем належними і допустимими доказами порушення порядку скликання позачергових загальних зборів ОК «ЖБК «Квітневий дім».
Постановою Київського апеляційного суду від 15 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 2 листопада 2018 року - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився із його висновками про відсутність підстав для задоволення позову, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У червні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 2 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду
від 15 травня 2019 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що позачергові збори скликані ОСОБА_2 як ревізором ОК «ЖБК «Квітневий дім», якого на час скликання цих зборів відкликано з посади ревізора товариства, що підтверджує скликання загальних зборів кооперативу з порушенням частини шостої статті 15 Закону України «Про кооперацію».
На думку заявника, суди попередніх інстанцій безпідставно ототожнили поняття «засновник кооперативу» та «член кооперативу», тому, зазначивши відомості із ЄДР про ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як про засновків товариства, дійшли передчасного висновку, що вказані особи є членами кооперативу.
Заявник вважає, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки її доводам про порушення процедури скликання загальних зборів членів кооперативу, допущені ОСОБА_2 .
Позиція інших учасників справи
У лютому 2020 року представник ОК «ЖБК «Квітневий дім» - адвокат Сичанський С. О. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність доводів касаційної скарги та відповідність висновків судів попередніх інстанції обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права. Просив врахувати, що позивач не довела належними і допустимими доказами повідомлення ОСОБА_2 про відкликання його з посади ревізора товариства та дотримання процедури виключення
ОСОБА_3 і ОСОБА_2 з членів кооперативу на час скликання і проведення оспорюваних зборів.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 16 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що засновниками
ОК «ЖБК» Квітневий дім» відповідно до витягу з ЄДР від 29 вересня 2017 року є ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 .
Відповідно до пункту 4.1 статуту ОК «ЖБК «Квітневий дім» (далі - статут) ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є членами цього кооперативу.
Пунктом 5.9 статуту визначено, що членство у кооперативі припиняється у разі: добровільного виходу з кооперативу; передачі паю іншій особі; смерті члена кооперативу; звернення стягнення на пай; припинення діяльності кооперативу; виключення з кооперативу за рішенням загальних зборів членів кооперативу.
З пункту 9.2 статуту суди встановили, що органами управління кооперативу є: загальні збори членів кооперативу як вищий орган управління; голова кооперативу як виконавчий орган і контролюючий орган - ревізор.
Судами встановлено, що відповідно до пункту 10.6 та 10.7 статуту чергові загальні збори членів кооперативу скликаються головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік. Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повідомляються не пізніше, ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення. Позачергові загальні збори членів кооперативу скликаються на вимогу не менше третини його членів, голови кооперативу або ревізора і повинні бути скликані протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги.
Рішення загальних зборів приймаються відкритим голосуванням. Рішення загальних зборів членів кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту кооперативу, вступ до кооперативу або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах членів кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів кооперативу, присутніх на загальних зборах (пункт 10.9 статуту).
Також суди встановили, що відповідно до угоди № 2 про передачу паю
від 29 січня 2015 року ОСОБА_3 передав ОСОБА_5 пай, внесений до пайового фонду ОК «ЖБК «Квітневий дім» на підставі кооперативної
угоди № 1/13 від 1 серпня 2013 року. Відповідно до угоди № 4 про передачу паю
від 20 жовтня 2016 року ОСОБА_2 передав ОСОБА_6 пай, внесений до пайового фонду цього ж кооперативу на підставі кооперативної угоди № 2/13
від 1 серпня 2013 року.
31 травня 2017 року ОСОБА_2 направив ОК «ЖБК «Квітневий дім» вимогу про проведення загальних зборів і 7 липня 2017 року направив кооперативу таку вимогу повторно.
У подальшому ОСОБА_2 ініціював проведення позачергових загальних зборів членів ОК «ЖБК «Квітневий дім» на 24 вересня 2017 року.
13 вересня 2017 року ОСОБА_1 направлено повідомлення про дату, час і місце проведення позачергових загальних зборів членів ОК «ЖБК «Квітневий дім».
Суди встановили, що ОСОБА_2 надав ОСОБА_7 довіреність для участі
від його імені в загальних зборах ОК «ЖБК «Квітневий дім», а ОСОБА_3 надав таку ж довіреність ОСОБА_8 .
Зі змісту протоколу № 2409/71-В від 24 вересня 2017 року загальних зборів членів ОК «ЖБК «Квітневий дім» суди встановили, що цими зборами прийнято рішення про відкликання (припинення повноважень) ОСОБА_1 з посади голови кооперативу та призначено на посаду голови кооперативу ОСОБА_4 . На зборах присутні двоє з трьох членів кооперативу.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 2 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 травня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону
від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 15 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення позивача з позовом установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Аналогічна норма закріплена й у частині першій статті 19 ЦПК України у чинній редакції.
З 28 березня 2014 року - часу внесення змін до пункту 4 частини першої
статті 12 ГПК України у редакції підпункту 1 пункту 3 Закону України
від 10 жовтня 2013 року № 642-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», який набрав чинності 28 березня 2014 року, процесуальний закон відніс до юрисдикції господарського суду розгляд справ, які виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою, яка не є господарським товариством (фермерське господарство, кооператив, приватне, колективне підприємство тощо), та її учасниками (засновниками, членами), у тому числі учасником, який вибув, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи.
Стаття 12 ГПК України у редакції, чинній на час пред`явлення позову, як і
стаття 20 цього Кодексу у чинній редакції, визначають перелік справ, які підлягають розгляду в господарському суді, до якого віднесено справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Відповідно господарським судам підвідомчі справи, що виникають із корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.
У справі, що переглядається, позивач заявила позовні вимоги про скасування рішень загальних зборів членів ОК ЖБК «Квітневий дім», оформлених протоколом № 2409/71-В від 24 вересня 2017 року, щодо припинення повноважень ОСОБА_1 на посаді голови кооперативу та призначення на цю посаду ОСОБА_4 .
Законодавство про кооперацію ґрунтується на нормах Конституції України і ЦК України, Закону України «Про кооперацію», інших нормативно-правових актах з питань кооперації (стаття 5 Закону України «Про кооперацію»
(далі - Закон № 1087-IV).
Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог ГК України, інших законодавчих актів (стаття 94 цього Кодексу).
Згідно зі статтею 2 Закону № 1087-IV обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворений шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою здійснення ними господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20% від загального обороту кооперативу.
Відповідно до статті 1 Закону №1087-IV кооперація - система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.
Стаття 3 цього Закону метою кооперації визначає задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.
Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану (статті 6 цього Закону).
Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.
У статті 8 Закону № 1087-IV передбачено, що статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.
У статті 12 указаного Закону перераховано основні права члена кооперативу, серед яких: участь у господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат та виплат на паї; одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб.
Відповідно до статті 15 Закону № 1087-IV вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.
До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном; утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників; прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об`єднань; прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу.
Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу.
У статті 16 цього Закону вказано, що виконавчим органом кооперативу є правління, очолюване головою, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу.
Виконавчий орган кооперативу: здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами; укладає угоди між кооперативом та іншими особами; діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу.
Виконавчий орган може бути наділений іншими повноваженнями, визначеними вищим органом управління кооперативу або статутом кооперативу.
Члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п`ять років.
Порядок обрання або відкликання членів правління та голови кооперативу, а також порядок проведення засідань правління кооперативу та прийняття ним рішень визначаються статутом кооперативу.
За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу
стаття 63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності. Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 ГК України).
Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).
Відповідно до статті 94 ГК України господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів.
Відповідно до статті 167 ГК України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.
Члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними. Відповідний правовий висновок викладений викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах
від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18 (провадження № 14-170цс19),
від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/7554/18 (провадження № 12-8гс19),
від 17 грудня 2019 року у справі № 904/4887/18 (провадження № 12-92гс19).
Згідно зі статтею 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.
Можна зробити висновок, що кооперація є одним із різновидів господарської діяльності, здійснюваної у формі кооперативу, правовідносини з питань участі членів кооперативу в управлінні кооперативом та обранні органу управління належать до юрисдикції суду і не є внутрішньою діяльністю кооперативу.
Спір, що виник між сторонами у цій справі, стосується реалізації прав членів кооперативу на управління кооперативом, тобто корпоративних за змістом правовідносин, а відповідно до пункту 4 статті 12 ГПК України (у редакції на час пред`явлення позову) господарським судам підвідомчі справи, що виникають із корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів, то він підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 695/2665/16-ц (провадження
№ 14-105цс20).
Проте наведене залишилося поза увагою судів, які, належним чином не дослідивши питання юрисдикційності спору, помилково розглянули справу в порядку цивільного судочинства, чим порушили норми процесуального права.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до змісту частини другої статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
Частиною першою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
За таких обставин, не обговорюючи питання правильності застосування судами норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність судових рішень вимогам статті 263 ЦПК України та їх ухвалення з порушенням норм процесуального права, що має наслідком скасування судових рішень із закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої
На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України в чинній редакції Кодексу Верховний Суд роз`яснює позивачу про віднесення розгляду справи до юрисдикції господарського суду та наявність у неї права протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Враховуючи незаявлення наразі відповідачем вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, новий розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 255 та статтею 409 ЦПК України, статтею 414 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 2 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду
від 15 травня 2019 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Квітневий дім», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державного реєстратора Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області Стукача Сергія Вікторовича, ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення загальних зборів членів обслуговуючого кооперативу та скасування реєстраційної дії закрити.
Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд справи за її позовом віднесено до юрисдикції господарських судів.
Роз`яснити ОСОБА_1 право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутись до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук