Постанова
Іменем України
28 січня 2020 року
м. Київ
справа № 369/11928/17
провадження № 61-48161св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Національний банк України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 квітня 2018 року у складі судді Пінкевич Н. С. та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Базус» (далі - ТОВ «Базус») про стягнення коштів за договором банківського вкладу.
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про зміну позовних вимог, згідно якої просив стягнути з Національного банку України (далі - НБУ) на його користь 770 000,00 грн на відшкодування шкоди.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 10 вересня 2014 року між ним та Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» (далі - ПАТ «Банк «Київська Русь») укладений договір банківського вкладу в національній валюті
№ 101074-44.13, відповідно до умов якого він надав банку на зберігання грошові кошти в формі депозитного вкладу в сумі 770 000,00 грн, строк повернення вкладу 10 квітня 2015 року, процентна ставка 24 процентів річних.
Постановою Правління НБУ від 19 березня 2015 року № 190 ПАТ «Банк «Київська Русь» віднесений до категорії неплатоспроможних, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з 20 березня 2015 року до 19 червня 2015 року в ПАТ «Банк «Київська Русь» запроваджена тимчасова адміністрація.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня
2016 року у справі № 826/22323/15 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до НБУ, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осію (далі - ФГВФО), визнано протиправною та скасовано постанову Правління НБУ від 19 березня 2015 року № 190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних»; визнано протиправною та скасовано постанову Правління НБУ від 16 липня 2015 року № 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь»; зобов`язано НБУ надати можливість ПАТ «Банк «Київська Русь» протягом розумного строку провести дії з фінансового оздоровлення банку після проведення заходів з його ліквідації.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 08 червня 2017 року касаційну скаргу НБУ задоволено частково, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року змінено, рішення суду в частині зобов`язання НБУ надати можливість ПАТ «Банк «Київська Русь» протягом розумного строку провести дії з фінансового оздоровлення банку після проведених заходів з його ліквідації скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову в цій частині. В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня
2016 року залишено без змін.
Зазначене судове рішення щодо відновлення банківської ліцензії ПАТ «Банк «Київська Русь» не виконано, банк знаходиться на стадії ліквідації, а тому вкладники позбавлені можливості повернути внесені кошти. Вважав, що у результаті прийняття НБУ незаконних постанов йому завдано шкоду в розмірі
770 000,00 грн, що підлягає відшкодуванню на підставі статей 22 та 1173 ЦК України.
Посилаючись на наведене, позивач просивстягнути з НБУ на його користь збитки у розмірі 770 000,00 грн.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Відповідно до журналу судового засідання від 15 грудня 2017 року Києво-Святошинським районним судом Київської області задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про залучення до участі у справі в якості співвідповідача НБУ.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 грудня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ТОВ «Базус» про відшкодування шкоди залишено без розгляду.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 квітня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Київська Русь» виникли договірні відносини, а тому стягнення суми вкладу повинно відбуватись на підставі законодавства, що регулює правовідносини щодо повернення вкладу з урахуванням положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Особливий статус НБУ визначений у Рішенні Конституційного Суду України від 26 лютого 2009 року № 6-рп/2009у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 85 Конституції України, відповідно до пункту 3.1 якого Конституція України визначила правовий статус НБУ як центрального банку держави, основною функцією якого є забезпечення стабільності грошової одиниці України (стаття 99). Особливість юридичного статусу НБУ полягає в тому, що, з одного боку, він має публічно-правовий статус особливого центрального органу державного управління, самостійного у своїй діяльності від органів державної влади (статті 6, 7, 24, 25, 53 Закону України «Про Національний банк України»), а з іншого - цивільно-правовий статус як юридичної особи, яка має відокремлене майно, що є об`єктом права державної власності і перебуває в його повному господарському віданні, та може вчиняти певні цивільно-правові правочини з комерційними банками, державою (статті 4, 29, 31, 42 Закону України «Про Національний банк України»). Ураховуючи, що НБУ не може бути суб`єктом відповідальності в розумінні статті 1173 ЦК України, а також відсутності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та заподіяною позивачу шкодою, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 квітня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скаргаОСОБА_1 , у якій він просив скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року, і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що висновки судів про те, що оскільки процедура неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, а тому, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед вкладниками регулюються нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а отже його права, як кредитора, можуть бути захищені лише у порядку, визначеному цим Законом, є помилковими, та суперечать обставинам справи, оскільки відповідно до пунктів 1, 2 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, а також накладення арешту на кошти та майно банку.
Неможливість повернення коштів, що належать йому на праві власності призводить до порушення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого Протоколу. Крім того, внаслідок неправильної оцінки доказів суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про не доведення ним причинного зв`язку між заподіяною йому шкодою та діями відповідача. Статтею 67 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках. НБУ є регулятором банківської системи, уповноваженим на здійснення банківського нагляду, і протиправне встановлення в постанові Правління НБУ від 19 березня 2015 року № 190 невідповідності діяльності ПАТ «Банк «Київська Русь» банківському законодавству призвело до віднесення його до категорії неплатоспроможних і неможливості повернення його коштів, а відтак посилання судів, що НБУ не може бути суб`єктом відповідальності на який покладається обов`язок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок визнання протиправними та скасування постанов Правління НБУ, є помилковими.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив НБУ на касаційну скаргу, у якому відповідач просив продовжити йому строк на подання відзиву, посилаючись на те, що копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги НБУ отримало 14 січня 2019 року, а тому не мало змоги надати відзив у встановлений судом строк, до 10 січня 2019 року.
Наведені відповідачем обставини є поважними причинами несвоєчасного подання відзиву на касаційну скаргу, а тому суд касаційної інстанції вважає можливим продовжити НБУ строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 , та приєднати його до матеріалів справи.
Відзив мотивований тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно з`ясували обставини справи, ухвалили законні та обгрунтовані рішення, а тому відсутні підстави для їх скасування. Зазначив, що згідно інформації на офіційній інтернет-сторінці ФГВФО процедура ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» триває (до
16 липня 2020 року), здійснюється виплата грошових коштів кредиторам згідно встановлених черг, а отже зобов`язальні відносини між позивачем та ПАТ «Банк «Київська Русь» за договором банківського вкладу не припинилися. Посилання заявника в касаційній скарзі на те, що постановою Київського адміністративного апеляційного суду від 05 грудня 2016 року та постановою Вищого адміністративного суду України від 08 червня 2017 року у справі № 826/22323/15 визнано протиправною і скасовано постанову Правління НБУ від 19 березня
2015 року № 190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних» та постанову Правління НБУ від 16 липня 2015 року № 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь», є неспроможними, оскільки рішення від 16 липня 2015 року про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» було прийнято виконавчою дирекцією Фонду і є чинним, а ліквідація Банку триває і надалі.
Твердження заявника, що внаслідок неправильної оцінки доказів суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про не доведення ним причинного зв`язку між заподіяною йому шкодою та діями відповідача, є необгрунтованими, оскільки відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності (стаття 1166 ЦК України) обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність її діяння, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, та вини останнього в її заподіянні. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду. Ухвалені судові рішення у справі
№ 826/22323/15 не містять висновків щодо неправомірності дій НБУ.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції та передана 14 січня
2019 року для розгляду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами встановлено, що 10 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Київська Русь» укладений договір банківського вкладу у національній валюті «Супер-вклад» № 101074-44.13, відповідно до умов якого позивачем розміщено вклад на рахунку № НОМЕР_1 на суму 770 000.00 грн, на строк до 10 квітня 2015 року.
Постановою Правління НБУ від 19 березня 2015 року № 190 ПАТ «Банк «Київська Русь» віднесений до категорії неплатоспроможних, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з 20 березня 2015 року до
19 червня 2015 року в ПАТ «Банк «Київська Русь» запроваджена тимчасова адміністрація.
Згідно з довідкою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» від 19 жовтня 2015 року № 409/12, ОСОБА_1 включений до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк «Київська Русь». Кредиторську вимогу було визнано в сумі 602 971,96 грн.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня
2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 до НБУ, третя особа - ФГВФО, про визнання протиправними та скасування постанов, зобов`язання вчинити дії, задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Правління НБУ
від 19 березня 2015 року № 190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних»; визнано протиправною та скасовано постанову Правління НБУ від 16 липня 2015 року № 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь»; зобов`язано відповідача надати можливість ПАТ «Банк «Київська Русь» протягом розумного строку провести дії з фінансового оздоровлення банку після проведення заходів з його ліквідації.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 08 червня 2017 року касаційна скарга НБУ задоволено частково, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року змінено. Рішення суду в частині зобов`язання НБУ надати можливість ПАТ «Банк «Київська Русь» протягом розумного строку провести дії з фінансового оздоровлення банку після проведених заходів з його ліквідації скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог, в решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року залишено без змін.
ФГВФО виплатив позивачу гарантовану суму в розмірі 200 000,00 грн.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що ним встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами фізичних осіб, а його метою є захист прав і законних інтересів вкладників банку.
Відповідно до пункту 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
Частиною першою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень.
Залишок невиплаченої суми підлягає поверненню в порядку черговості, встановленої статтею 52 цього Закону. Зокрема вимоги вкладників-фізичних осіб у частині, що перевищує суму, визначену Фондом, погашаються у четверту чергу.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові
від 20 січня 2015 року у справі № 6-2001цс15.
Ураховуючи, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Київська Русь» виникли договірні відносини, і на момент його звернення до суду з позовом у банку була розпочата процедура ліквідації, зазначене унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Гарантована сума вкладу у розмірі 200 000,00 грн позивачеві виплачена.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
За загальним правилом, яке встановлено у частині першій статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що майнова шкода виражається у формі збитків. У свою чергу збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною дією чи бездіяльністю і негативними наслідками.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.
Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Статтями 1173 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також, завдана органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів чи вини посадової або службової особи.
Натомість наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, підлягають доказуванню на загальних підставах та відповідно до статей 12 81 ЦПК України є обов`язком позивача.
Отже, обов`язковою умовою відшкодування заподіяних збитків та майнової шкоди є порушення прав особи внаслідок незаконних дій або бездіяльності та наявність реального збитку та шкоди.
Урахувавши, що правовідносини, які виникли між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Київська Русь» є договірними, які регулюються нормами цивільного законодавства, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме внаслідок діяльності НБУ він позбавлений можливості повернути кошти з депозитного вкладу, що завдало йому шкоду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Аргументи касаційної скарги є ідентичними доводам, що були викладені заявником у його позовній заяві та апеляційній скарзі, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки судів та, яким була надана належна правова оцінка. У силу повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та здійснювати переоцінку доказів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суд першої та апеляційної інстанцій правильно визначили характер правовідносин, застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.
Керуючись статтями 400 401 409 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик
С. О. Погрібний
В. В. Яремко