№ 369/14059/17 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 369/14059/17

провадження № 61-11805св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Жданової В. С., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Золота середина»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота середина» на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2018 року у складі судді Корнієнка С. В. та постанову Київського апеляційного суду від 13 травня 2019 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Ящук Т. І. та касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 13 травня 2019 року.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства

з обмеженою відповідальністю «Золота середина» (далі - ТОВ «Золота середина») про захист гідності, честі та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що він, перебуваючи на посаді заступника голови Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК),

у період з лютого до серпня 2017 року зазнав, на його думку, ряд неправомірних, недостовірних, дискредитуючих, образливих і таких, що порушують гідність

і честь, інформаційних посягань з боку Інтернет-видання «Обозреватель», що належить ТОВ «Золота середина».

Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 13:06 на вебсайті Інтернет-видання «Обозреватель» було розміщено статтю, без зазначення автора, під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2». Вважав, що ця стаття містить недостовірну (неправдиву) інформацію, спрямовану на приниження та підрив його ділової репутації.

ІНФОРМАЦІЯ_3 о 16:18 на тому самому вебсайті розміщено іншу статтю під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_4». Вважав, що відповідач, порушивши його немайнові права на повагу до гідності, честі та ділової репутації, а також з метою дискредитації повторно поширив недостовірну інформацію, що він нібито кермував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, і задля створення уяви про правдивість цієї інформації оприлюднив невідомого походження змонтований відеозапис, який нібито підтверджує його стан сп`яніння, виклав у статті власний коментар цього відеозапису, самої події та подальшого судового розгляду.

Проте згідно з постановою Печерського районного суду міста Києва від 28 березня 2017 року провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно нього за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Вважав, що події щодо керування ним 07 лютого 2017 року автомобілем у стані алкогольного сп`яніння є спланованою, штучно вигаданою провокацією, яка не відповідає дійсності.

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_5 о 15:44 на вебсайті Інтернет-видання «Обозреватель» було розміщено нову статтю під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_6».

На його думку, відповідач вдався до особистих образ та приниження його гідності й честі, назвавши його «бешкетником». У цій статті спотворено інформацію, перекручено та подано її з явним обвинувальним і компрометуючим умислом на його адресу.

Так, на засіданні НАЗК від 24 березня 2017 року ухвалено рішення про те, щоб не здійснювати преміювання Голови, заступника Голови та членів НАЗК у березні 2017 року, встановлено надбавку працівникам Департаменту фінансового контролю та моніторингу способу життя (далі - Департамент) за виконання особливо важливої роботи у розмірі до 100 % посадового окладу в межах наявної економії фонду оплати праці цього Департаменту. Проте, позивач не належить до складу працівників Департаменту, як і не є його керівником.

У зв`язку з цим з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

визнати недостовірною і такою, що порушує його немайнові права на повагу до гідності, честі та ділової репутації, інформацію, яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 о 13:06, ІНФОРМАЦІЯ_3 о 16:18, ІНФОРМАЦІЯ_5 о 15:44 на вебсайті Інтернет-видання «Обозреватель» у вищезазначених статтях;

зобов`язати відповідача протягом 5 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили заблокувати публічний доступ до вказаної вище інформації та спростувати поширену інформацію шляхом розміщення строком на 30 календарних днів повідомлення в центральній частині головної сторінки вебсайту за адресою у мережі Інтернет https://www.obozrevatel.com тексту спростування;

стягнути з ТОВ «Золота середина» на його користь 150 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди;

вирішити питання щодо судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недостовірною і такою, що порушує немайнові права ОСОБА_1 на повагу до честі, гідності та ділової репутації, інформацію, яка була поширена:

ІНФОРМАЦІЯ_1 о 13:06 на вебсайті Інтернет-видання «Обозреватель» ІНФОРМАЦІЯ_7):

«ІНФОРМАЦІЯ_2».

«У Києві затримали заступника голови Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) ОСОБА_1 за водіння автомобіля

в нетверезому вигляді, проте незабаром відпустили нібито через відсутність доказів».

«Близько 22:30 він вийшов напідпитку, сів і поїхав.».

«Коли ж патрульні почали складати протокол і шукати свідків, які підтвердили

б водіння у п`яному вигляді, ОСОБА_1 спробував сховатися в будівлі. Вони витягли його і склали протокол».

«Під час розмови з поліціантами заступник голови НАЗК… кудись поїхав і вже повернувся з довідкою з наркологічного диспансеру, що нібито підтверджує його тверезість»;

ІНФОРМАЦІЯ_3 о 16:18 на вебсайті Інтернет-видання «Обозреватель» ІНФОРМАЦІЯ_8 ) :

« У розпорядженні «Обозревателя» виявився ексклюзивний запис із відеореєстратора патрульних поліціантів, які затримали заступника голови Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) ОСОБА_1 за водіння автомобіля в нетверезому вигляді».

«У відповідь на зауваження патрульного, що у нього є всі симптоми алкогольного сп`яніння (сильний запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей і невиразна мова - Ред.), ОСОБА_1 обурюється, повторюючи фразу: «Та ти шо?! Ви лікар?».

«На записі заступник голови НАЗК є трохи схвильованим, перебиває співробітників правоохоронних органів, запинаючись у мові. Крім того, весь час стверджує, що їхав із роботи тверезим».

«За інформацією наших джерел, на судовому засіданні член НАЗК надасть довідку з наркологічного диспансеру, яка нібито підтвердить його тверезість».

«Нагадаємо, ОСОБА_1 спіймали п`яним за кермом увечері 7 лютого

в Печерському районі Києва, коли той на своєму «Subaru XV» виїжджав зі стоянки»;

ІНФОРМАЦІЯ_5 о 15:44 на вебсайті Інтернет-видання «Обозреватель» ІНФОРМАЦІЯ_9 ):

«На штрафи?» Бешкетник із НАЗК встановив собі 100 % надбавку до зарплати».

« Як повідомляв « Обозреватель », заступник голови НАЗК ОСОБА_1 був затриманий за водіння автомобіля у нетверезому стані, проте незабаром його відпустили нібито через відсутність доказів».

«Пізніше в розпорядження «Обозревателя» потрапив ексклюзивний запис із відеореєстратора патрульних поліцейських, які затримали ОСОБА_1 за водіння автомобіля у нетверезому стані».

Зобов`язано ТОВ «Золота середина» протягом 5 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили спростувати недостовірну і таку, що порушує немайнові права ОСОБА_1 на повагу до честі, гідності та ділової репутації, інформацію, розміщену на вебсайті Інтернет-видання «Обозреватель»:

- ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІНФОРМАЦІЯ_7),

- ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІНФОРМАЦІЯ_10 ),

- ІНФОРМАЦІЯ_5 (ІНФОРМАЦІЯ_9),

шляхом оприлюднення строком на 30 календарних днів в центральній частині головної сторінки вебсайту за адресою в мережі Інтернет https://www.obozrevatel.com. резолютивної частини рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2018 року.

Стягнуто з ТОВ «Золота середина» на користь ОСОБА_1 150 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, 4 810,00 грн судового збору та 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу, а всього 159 810,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції керувався тим, що ТОВ «Золота середина»поширило інформацію стосовно ОСОБА_1 , яка є недостовірною та порочить його гідність, честь і ділову репутацію, що є підставою для покладення обов`язку на відповідача щодо її спростування та відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 13 травня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Золота середина» задоволено частково. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2018 року в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди, стягнення судового збору змінено, визначено розмір моральної шкоди - 50 000,00 грн, судовий збір - 2 760,00 грн. У частині стягнення витрат на правничу допомогу рішення скасовано та відмовлено у задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд керувався тим, що поширення зазначеної інформації не вплинуло на причини звільнення позивача з роботи, не доведено факту зниження оцінки його професійної діяльності, підриву довіри населення до проведених у державі антикорупційних реформ. При цьому з урахуванням вимог розумності і справедливості визначено розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 50 000,00 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу, апеляційний суд керувався тим, що позовну заяву ОСОБА_1 подав після внесення змін до ЦПК України на підставі Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», а відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зазначення у пункті 4.3 договору про надання правової допомоги від 12 вересня 2017 року № 02-330/548 про гонорар адвоката не є таким розрахунком витрат на правничу допомогу.

Аргументи учасників справи

У червні 2019 року ТОВ «Золота середина» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 травня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просило оскаржені судові рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати, ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про захист гідності, честі та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.

Касаційна скарга ТОВ «Золота середина» мотивована тим, що деякі з тез, які суд визнав недостовірними, не несуть будь-якої негативної інформації, у них не стверджується про порушення ОСОБА_1 , зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших протиправних дій. Інші тези

є оціночними судженнями, за які відповідно до статті 30 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ «Про інформацію» (далі - Закон № 2657-ХІІ) ніхто не може бути притягнутий до відповідальності. Позивач не довів належними доказами недостовірності інформації, яка міститься у статті, та не довів факту порушення такою інформацією його прав та інтересів, які підлягають захисту. Крім того, межа допустимої критики ОСОБА_1 як публічної особи є значно ширшою, ніж пересічного громадянина України, а тому допустимо, що позивач може зазнавати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації. Вважало, що суди попередніх інстанцій порушили вимоги статті 277 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 30 Закону № 2657-ХІІ, а також статті 23 ЦК України щодо стягнення розміру моральної шкоди.

У червні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 13 травня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд помилково застосував пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України, оскільки оцінка фізичного болю та страждань не може бути застосована до правовідносин про відшкодування моральної шкоди у справах про захист гідності і честі. Крім того, об`єктом протиправних посягань відповідача була також його посада та професійна діяльність у центральному антикорупційному органі України, проте апеляційний суд, зменшуючи розмір відшкодування моральної шкоди, не врахував усіх доказів, які є у матеріалах справи. Апеляційний суд неправильно застосував частину третю статті 23 ЦК України та замість врахування характеру правопорушення, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, та інших обставин справи здійснив суб`єктивну оцінку достатності суми відшкодування моральної шкоди. Розмір витрат на правничу допомогу у цій справі підтверджений належними, допустимими та достатніми доказами, жодних заяв чи клопотань щодо неспівмірності їх розміру заявлено не було, а тому ці витрати підлягають стягненню з відповідача.

У серпні 2019 року ТОВ «Золота середина» подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просило залишити її без задоволення.

ОСОБА_1 відзиву на касаційну скаргу ТОВ «Золота середина» не подав.

Рух справи

УхваламиВерховного Суду від 08 липня та від 05 серпня 2019 року відкрито касаційні провадження в цій справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26 березня 2016 року ОСОБА_1 обраний заступником голови НАЗК.

ІНФОРМАЦІЯ_1 о 13:06 відповідач поширив на вебсайті Інтернет-видання «Обозреватель» інформацію, а саме:

в нетверезому вигляді, проте незабаром відпустили нібито через відсутність доказів».

«Близько 22:30 він вийшов напідпитку, сів і поїхав.».

«Коли ж патрульні почали складати протокол і шукати свідків, які підтвердили

б водіння у п`яному вигляді, ОСОБА_1 спробував сховатися в будівлі. Вони витягли його і склали протокол».

ІНФОРМАЦІЯ_3 о 16:18:

«У розпорядженні « Обозревателя » виявився ексклюзивний запис із відеореєстратора патрульних поліціантів, які затримали заступника голови Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) ОСОБА_1 за водіння автомобіля в нетверезому вигляді».

«Нагадаємо, ОСОБА_1 спіймали п`яним за кермом увечері 7 лютого

в Печерському районі Києва, коли той на своєму «Subaru XV» виїжджав зі стоянки»;

ІНФОРМАЦІЯ_5 о 15:44:

«ІНФОРМАЦІЯ_6».

«Як повідомляв «Обозреватель», заступник голови НАЗК ОСОБА_1 був затриманий за водіння автомобіля у нетверезому стані, проте незабаром його відпустили нібито через відсутність доказів».

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 125965 , складеного 07 лютого 2017 року о 22:53, 07 лютого 2017 року

о 22:10, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме - запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, порушення мови. Від проходження тесту на стан алкогольного сп`яніння на приладі «Драгер» та у лікаря-нарколога відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність частиною першою статті 130 КУпАП.

У поясненнях, які містяться на бланку постанови, та викладених ОСОБА_1 на окремому аркуші, зазначено, що він не відмовляється від проходження огляду на стан сп`яніння та згоден пройти всі обстеження відповідно до чинного законодавства.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 28 березня 2017 року провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що касаційна скарга ТОВ «Золота середина» підлягає задоволенню,

а касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 201 ЦК України передбачено, зокрема, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо її застосування.

Згідно зі статтею 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати

і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади

і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане

з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду

і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією

з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, від 06 жовтня 2015 року).

Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, її обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов`язками та відповідальністю, інформацією та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму,

в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій. Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Крім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи, як політик є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (GAZETA UKRAINA-TSENTR v. UKRAINE, № 16695/04, § 46, ЄСПЛ, від 15 липня

2010 року.).

Безсумнівно, пункт 2 статті 10 Конвенції дає можливість захищати репутацію інших осіб, тобто всіх людей, і цей захист поширюється і на політиків також, навіть коли вони не виступають як приватні особи; але в цьому разі вимоги такого захисту мають розглядатися у зв`язку з інтересами відкритого обговорення політичних питань. Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (LINGENS v. AUSTRIA, № 9815/82, § 42, 46, ЄСПЛ, від 08 липня 1986 року).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2018 року у справі № 607/4318/16-ц зроблено висновок, що «оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю

і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи або органу державної влади є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Вказані особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків

і повинні це усвідомлювати».

Проте суди попередніх інстанцій, визнаючи недостовірною і такою, що порушує немайнові права ОСОБА_1 на повагу до честі, гідності та ділової репутації, інформацію, яка була поширена на вебсайті Інтернет-видання «Обозреватель», зазначеного не врахували, не звернули уваги, що позивач є посадовою особою

і межа допустимої критики щодо нього є ширшою, ніж щодо приватної особи.

Колегія суддів з урахуванням усталеної практики ЄСПЛ щодо втручання

у здійснення свободи вираження поглядів, передбачених в статті 10 Конвенції, вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Золота середина» про захист гідності, честі та ділової репутації, спростування недостовірної інформації слід відмовити.

Відповідно до статті 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню. Оскільки немає підстав для задоволення позову про захист честі, гідності та ділової репутації, то підстав для стягнення моральної шкоди також.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційної скарги ТОВ «Золота середина» дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу ТОВ «Золота середина» слід задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, ? у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Зважаючи на відмову у задоволенні позову, понесені ТОВ «Золота середина» судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 7 215,00 грн та касаційної скарги у розмірі 5 520,00 грн підлягають відшкодуванню за рахунок позивача відповідно до статті 141 ЦПК України..

Керуючись статтями 400 402 409 412 416 ЦПК України (у редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота середина» задовольнити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 травня 2019 року скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства

з обмеженою відповідальністю «Золота середина» про захист гідності, честі та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди та стягнення судових витрат відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства

з обмеженою відповідальністю «Золота середина» судові витрати на сплату судового збору у розмірі 12 735,00 грн.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2018 року та постанова Київського апеляційного суду від 13 травня 2019 року втрачають законну силута подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

В. С. Жданова

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков