№ 369/15492/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року

м. Київ

справа № 369/15492/21

провадження № 61-13648св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, за первісним позовом - Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної державної адміністрації в м. Києві,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, за зустрічним позовом - Бучанська районна державна адміністрація Київської області

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 травня 2024 року у складі судді Волчко А. Я. та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 рокуу складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заяви

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановлення порядку і способу спілкування з дитиною.

2. ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом про визначення місця проживання ОСОБА_3 з матір`ю та встановлення способу участі у вихованні та спілкуванні з донькою батька.

3. 01 травня 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про забезпечення зустрічного позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом: визначення місця і часу спілкування малолітньої дитини - ОСОБА_3 з її матір`ю - ОСОБА_2 за місцем проживання матері та в інших місцях рекреаційно-оздоровчого характеру без присутності батька до винесення судом рішення, а саме: з «01» травня 2024 року по «31» травня

2024 року, з «15» червня 2024 року по «15» липня 2024 року, з «01» серпня

2024 року по «31» серпня 2024 року, з «15» жовтня 2024 року по «15» листопада 2024 року, з «20» грудня 2024 року по «20» січня 2025 року, з «15» лютого

2025 року по «15» березня 2025 року.

4. Заява мотивована тим, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2021 року у цій справі №369/15492/21 в порядку забезпечення позову заборонено ОСОБА_2 вчиняти дії, спрямовані на зміну місця проживання дитини - ОСОБА_3 , фактичне місце проживання якої знаходиться за адресою батька: АДРЕСА_1 , до ухвалення рішення у справі за позовом про визначення місця проживання дитини, про визначення порядку та способу спілкування з дитиною.

5. Розпорядженням Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації №369 від 11 серпня 2023 року «Про порядок зустрічей з ОСОБА_3 » було затверджено Висновок органу опіки та піклування.

6. Даним розпорядженням встановлено наступний графік участі

ОСОБА_2 у вихованні неповнолітньої ОСОБА_3 , 2018 року народження:

ОСОБА_2 попереджає батька дитини - ОСОБА_1 про дату свого приїзду засобами телефонного зв`язку за два дні до приїзду в м. Київ;

У період перебування у місті Києві:

- щоп`ятниці, мати ОСОБА_2 забирає малолітню ОСОБА_3 з дитячого садочку/місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та повертає в понеділок до дитячого садочку або за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

- тиждень спільного відпочинку на території України влітку з 14 серпня 2023 року. Матір повідомляє батька про місце відпочинку не пізніше, ніж за два дні;

- можливість привітати доньку з днем народження ІНФОРМАЦІЯ_2 з 10.00 до 12:00 (якщо в цей час вона перебуватиме в садочку або за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 );

- тиждень спільного відпочинку на території України в жовтні (з 07 по 14 жовтня 2023 року). Матір повідомляє батька про місце відпочинку не пізніше, ніж за два дні».

7. Водночас, рішенням Київського окружного адміністративного суду

від 18 вересня 2023 року по справі №320/28307/23 визнано протиправними дії Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації в частині прийняття розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 11 серпня 2023 року №369 «Про порядок зустрічей з ОСОБА_3 ». Визнано протиправним та скасовано розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 11 серпня 2023 року № 369 «Про порядок зустрічей з ОСОБА_3 ».

8. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року по справі №320/28307/23 рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року скасовано. Провадження у справі №320/28307/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання незаконними дій, визнання протиправним та скасування розпорядження закрито.

9. Даною Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду роз`яснено позивачу, що враховуючи суб`єктний склад учасників спору розгляд цієї справи віднесено до компетенції місцевого загального суду і позивач має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

10. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня

2024 року по справі №320/28307/23 задоволено заяву гр. ОСОБА_1 про направлення справи №320/28307/23 за встановленою підсудністю. Направлено справу №320/28307/23 для розгляду за встановленою юрисдикцією до Голосіївського районного суду міста Києва.

11. 06 березня 2024 року в порядку забезпечення позову у справі №320/28307/23, яка розглядається у Голосіївському районному суді міста Києва, зупинено виконання розпорядження Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 11 серпня 2023 року №369 «Про порядок зустрічей з ОСОБА_3 » до набрання законної сили рішенням у справі №320/28307/23.

12. В період з 17 січня 2024 року до 06 березня 2024 року розпорядження Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 11 серпня

2023 року №369 «Про порядок зустрічей з ОСОБА_3 » було обов`язкове для виконання, але ОСОБА_1 його не виконував та обмежив спілкування дитини з матір`ю.

13. Вважає, що зловживаючи ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2021 року у справі №369/15492/21, гр.

ОСОБА_1 перешкоджає спілкуванню дитини з матір`ю та не дозволяє ОСОБА_2 проводити час з донькою у той спосіб, у який вона як мама вважає за необхідне проводити з метою забезпечення нормального розвитку її доньки, у зв`язку із чим малолітня дитина обмежена у спілкуванні з матір`ю, що порушує право дитини на виховання та спілкування з обома батьками.

14. Вказує, що налагодити відносини з батьком дитини для досягнення належного спільного виховання дитини та знаходження спільних мирних шляхів вирішення питання щодо можливості періодичного рівномірного спілкування батьків є неможливим з огляду на те, що гр. ОСОБА_1 взагалі не дозволяє дитині вийти з її матір`ю за територію свого будинку.

15. Враховуючи, що судовий процес щодо вирішення справи №369/15492/21 у Києво-Святошинському районному суді Київської області триває понад два роки та може тривати ще не один місяць, позбавлення дитини нормального спілкування з матір`ю може призвести до втрати емоційного контакту дитини з матір`ю.

16. Вважає, що під впливом гр. ОСОБА_1 донька втрачає бажання спілкуватися з рідною матір`ю, тому зустрічі матері з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері із її малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини.

17. Як доказ надає Висновок експерта №390 від 17 квітня 2024 року, в якому експертом зазначено, що «відсутність спілкування з матір`ю протягом останніх трьох місяців сформувало у дитини переконання, що наразі «в неї немає мами», що є психотравмувальним для розвитку та психоемоційного стану дитини такого віку».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

18. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 30 травня 2024 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково.

Забезпечено зустрічний позов ОСОБА_2 шляхом встановлення зустрічей матері з донькою за місцем проживання матері та в місцях рекреаційно-оздоровчого характеру без присутності батька до винесення судом рішення, а саме: з 15 червня 2024 року до 30 червня 2024 року, з 01 серпня 2024 року

до 16 серпня 2024 року, з 15 жовтня 2024 року до 31 жовтня 2024 року, з 20 грудня 2024 року до 03 січня 2025 року, з 15 лютого 2025 року до 02 березня 2025 року, з моменту постановлення цієї ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили.

Зобов`язано батька дитини ОСОБА_1 передавати малолітню

ОСОБА_3 її матері ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 в періоди визначеного судом часу спілкування.

В іншій частині заяви відмовлено.

19. Постановою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 травня 2024 року змінено, доповнено встановлений судом графік зустрічей матері з донькою встановленням часу зустрічей в денний період з 10.00 год. до 20.00 год. у визначені судом першої інстанції дати.

В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

20. Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, порівняв негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову (зобов`язання відповідача надавати можливість побачення матері) з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів (втрату емоційного зв`язку між матір`ю і дитиною внаслідок відсутності спілкування протягом тривалого часу), з урахуванням законного інтересу, за захистом якого заявниця звернулася до суду, та дійшов висновку, що заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивачка в частині зобов`язання відповідача надати дитину для спілкування без присутності батька, є співмірними в цілому із заявленими позивачем вимогами.

21. Суди врахували принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне бажання матері брати участь у вихованні та спілкуванні зі своєю дитиною.

22. В той же час судом апеляційної інстанції враховано, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2021 року, яка набрала законної сили, забезпечено первісний позов ОСОБА_1 та заборонено ОСОБА_2 вчиняти дії, спрямовані на зміну місця проживання дитини - ОСОБА_3 до ухвалення рішення по суті, а встановлений судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі графік, який передбачає цілодобове перебування дитини з матір`ю, фактично суперечитиме вказаній вище ухвалі, у зв`язку із чим апеляційний суд дійшов висновку про зміну ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 травня 2024 року, доповнивши встановлений графік зустрічей ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 встановленням часу зустрічей в денний період з 10.00 год. до 20.00 год. у визначені судом першої інстанції дати.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

23. У жовтні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року.

24. Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

25. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

26. У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні заяви про забезпечення зустрічного позову.

27. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, оскільки, забезпечивши зустрічний позов, суди фактично вирішили спір по суті; застосовані заходи забезпечення позову не є співмірними з інтересами дитини; судами не досліджено зібрані у справі докази та не враховано ризик незаконного вивезення дитини закордон.

28. Касаційна скарга мотивована тим, що в межах розгляду вказаної справи було прийнято ухвалу від 03 грудня 2021 року, якою в порядку забезпечення позову заборонено ОСОБА_2 вчиняти дії, спрямовані на зміну місця проживання дитини ОСОБА_3 , фактичне місце проживання якої знаходиться за адресою батька: АДРЕСА_1 , до ухвалення рішення у справі за позовом про визначення місця проживання дитини, про визначення порядку та способу спілкування з дитиною.

29. В той же час, відповідно до оскаржуваної ухвали, забезпечено зустрічний позов ОСОБА_2 шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_2 з донькою за місцем проживання матері та в місцях рекреаційно-оздоровчого характеру без присутності батька до винесення судом рішення, а саме з 15 червня 2024 року до 30 червня 2024 року, з 01 серпня 2024 року до 16 серпня 2024 року, з 15 жовтня 2024 року до 31 жовтня 2024 року, з 20 грудня 2024 року до 03 січня 2025 року, з 15 лютого 2025 року до 02 березня 2025 року, з моменту постановлення цієї ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили.

30. Вважає, що таким чином прийняті ухвали про забезпечення первісного та зустрічного позовів суперечать одна одній.

31. Вказує, що прийнятий оскаржуваною ухвалою суду графік зустрічей ОСОБА_2 з донькою суперечить інтересам дитини та порушує порядок та усталені звички дитини щодо правил поведінки, обов`язків дитини, що негативно впливатиме на саму дитину.

32. Крім того, судами проігноровано те, що з боку ОСОБА_2 здійснювалося психологічне насилля щодо малолітньої дитини, зокрема 13 січня 2024 року вона намагалася викрасти дитину та діяла всупереч її волі. Наразі дії ОСОБА_2 є предметом розгляду в межах справи № 752/3089/24 про домашнє насильство.

33. Зокрема, у висновку психолога ОСОБА_4 зазначено, що ознаки, які зафіксовані зі слів дитини, містять індикатори психотравмуючого досвіду, а саме домашнього насильства у формі психологічного насильства, якого зазнала дитина через дії свої матері.

34. Після зазначеного випадку дитина не хоче ані спілкуватися, ані зустрічатися зі свою матір`ю, про що також свідчать заяви свідків. Також є три відеозаписи зроблені в різний час, на яких дитина говорить, що не хоче, щоб до неї приходила мама, і не хоче, щоб вона її забирала.

35. Вказує, що встановлений судами графік є прямим порушенням прав дитини та суперечить її інтересам, оскільки дитина знаходитиметься протягом тривалого періоду з людиною, яку боїться, без присутності батька.

36. Вважає, що для забезпечення інтересів дитини спірним заходом забезпечення позову у цій справі є встановлення графіку спілкування дитини з матір`ю за адресою місця проживання дитини за присутності батька

ОСОБА_1 .

37. Також вказує, що заявлені ОСОБА_2 заходи забезпечення зустрічного позову за змістом є тотожними позовним вимогам, а отже такі не можуть бути задоволені. Встановивши графік спілкування дитини з матір`ю, суди фактично вирішили наявний спір, чим порушили вимоги цивільного процесуального кодексу.

38. Крім того. судами попередніх інстанцій не враховано, що у випадку реалізації графіку спілкування з ОСОБА_3 , встановленого ухвалою від 30 травня 2024 року, ОСОБА_2 матиме можливість вивезти дитину за межі України без відома та згоди батька дитини.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

39. У грудні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник ОСОБА_2 - адвокат Єрмоленко О. О. зазначала, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції, змінена постановою апеляційного суду, є законною і обґрунтованою та спрямована саме на задоволення потреб дитини у спілкуванні з її матір`ю. Вказувала, що оскаржувана ухвала суду не виконується ОСОБА_1 , проте обмеження можливості спілкування матері та дитини вже має негативні наслідки. Зокрема у висновку головного експерта-психолога відділу судової-психологічної експертизи центру судових експертиз ДУ «ІСП МОЗ України» Лінник С. В від 17.04.2024 № 390 зазначено, що відсутність спілкування з матір`ю протягом останніх трьох місяців сформувало у дитини переконання, що наразі «в неї немає мами», що є психотравмувальним для розвитку та психоемоційного стану дитини такого віку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

40. Судами попередніх інстанцій установлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір щодо місця проживання дитини малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, донці сторін на час початку розгляду справи судом виповнилось лише 3 роки.

41. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 03 грудня 2021 року у цій справі №369/15492/21 в порядку забезпечення позову заборонено ОСОБА_2 вчиняти дії, спрямовані на зміну місця проживання дитини - ОСОБА_3 , фактичне місце проживання якої знаходиться за адресою батька: АДРЕСА_1 , до ухвалення рішення у справі за позовом про визначення місця проживання дитини, про визначення порядку та способу спілкування з дитиною.

42. Розпорядженням Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації №369 від 11 серпня 2023 року «Про порядок зустрічей з ОСОБА_3 » було затверджено Висновок органу опіки та піклування.

43. Даним розпорядженням встановлено наступний графік участі

ОСОБА_2 у вихованні неповнолітньої ОСОБА_3 , 2018 року народження:

У період перебування у місті Києві:

- щоп`ятниці, мати ОСОБА_2 забирає малолітню ОСОБА_3 з дитячого садочку/місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 та повертає в понеділок до дитячого садочку або за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

44. 06 березня 2024 року в порядку забезпечення позову у справі №320/28307/23, яка розглядається у Голосіївському районному суді міста Києва, зупинено виконання розпорядження Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 11 серпня 2023 року №369 «Про порядок зустрічей з ОСОБА_3 » до набрання законної сили рішенням у справі №320/28307/23.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

45. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

46. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

47. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

48. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

49. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

50. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

51. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

52. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

53. Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції в частині, яка не змінена судом апеляційної інстанції, та постанова апеляційного суду відповідають.

54. Згідно з частинами 1-2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

55. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

56. Позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин (пункт 3 частини першої статті 150 ЦПК України).

57. У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі

№ 127/31828/19 (провадження № 61-10859св20) вказано, що у справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції правильно врахував, що зустрічі матері з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері із її малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини. Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з матір`ю.

58. Аналогічну правову позицію Верховний Суд висловив і у постанові

від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц.

59. Судами попередніх інстанцій установлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір щодо місця проживання дитини малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, донці сторін на час початку розгляду справи судом виповнилось лише 3 роки.

60. Матеріали справи не містять жодних виключних обставин, які були б підтверджені належними доказами та виключали б можливість підтримувати матері зв`язок із її малолітньою донькою до закінчення судового процесу.

61. Зустрічі матері з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову з огляду на можливу тривалість розгляду спору та право на особисте спілкування з дитиною.

62. При цьому апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що справа розпочата ще у листопаді 2021 року, проте рішення по суті не прийнято, що вже свідчить про тенденцію тривалості його розгляду.

63. Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 не навів у касаційній скарзі обґрунтованих доводів про те, що зустрічі дитини із матір`ю можуть призвести до негативних наслідків для стану дитини.

64. Наданий стороною батька результат психологічного дослідження не містить категоричних висновків, які унеможливлюють побачення дитини з матір`ю у порядку забезпечення позову на час розгляду справи в суді.

65. Також матеріали справи не містять будь-яких доказів, що прийнятий оскаржуваною ухвалою суду графік зустрічей ОСОБА_2 з донькою суперечить інтересам дитини та порушує порядок та усталені звички дитини щодо правил поведінки, обов`язків дитини, що негативно впливатиме на саму дитину.

66. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

67. Суть висновків Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» («Сristian Сatalin Ungureanu v. Romania», заява № 6221/14, пункти 29-34, рішення від 04 вересня 2018 року) зводиться до того, що допущення державою ситуації, коли один з батьків втрачає доступ до власної дитини ще й протягом тривалого часу, у тому числі за наявності судового спору між батьками, від якого, зокрема, залежить характер цього доступу, навіть якщо це відбувається без порушення існуючих нормативних правил держави, є порушенням статті 8 Європейської конвенції з прав людини 1950 року - права на повагу до приватного і сімейного життя того з батьків, доступ до дитини якого обмежується або унеможливлюється.

68. Згідно з практикою ЄСПЛ оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагає від судів ретельної оцінки низки факторів з точки зору збалансованості інтересів. Залежно від обставин конкретної справи вони можуть відрізнятися. Але надзвичайно важливими є врахування найкращого інтересу дитини. При визначенні найкращого інтересу дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, п. 100, від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, п. 76).

69. У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі

№ 490/1087/21 (провадження № 61-12931св21) вказано, що судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.

70. У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю.

71. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах

від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження

№ 61-9164св20), від 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року в справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20).

72. Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

73. Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що суди правильно виходили з того, що зустрічі матері з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері із її малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини.

74. Доводи касаційної скарги про те, що позивачка має на меті вивезти доньку за межі України є припущеннями та висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

75. Також безпідставні й доводи касаційної скарги про неврахування судами ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2021 року, якою забезпечено первісний позов ОСОБА_1 та заборонено ОСОБА_2 вчиняти дії спрямовані на зміну місця проживання дитини - ОСОБА_3 до ухвалення рішення по суті.

76. Апеляційним судом враховано, що встановлений судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі графік, який передбачає цілодобове перебування дитини з матір`ю, фактично суперечитиме ухвалі Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2021 року, у зв`язку із чим апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про зміну оскаржуваної ухвали суду, доповнивши встановлений графік зустрічей ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 встановленням часу зустрічей в денний період з 10.00 год. до 20.00 год. у визначені судом першої інстанції дати.

77. Отже, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, про що зазначив у касаційній скарзі заявник.

78. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

79. Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції в частині, яка не змінена апеляційним судом, та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 30 травня 2024 року в частині, яка не змінена судом апеляційної інстанції, та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович