№ 369/2079/16-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 369/2079/16-ц

провадження № 61-568св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) -ОСОБА_2 ,

третя особа - Києво-Святошинська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2018 року в складі судді: Усатова Д. Д., та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року в складі колегії суддів: Іванченко М. М., Желепи О. В., Рубан С. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно у порядку спадкування, поділ нерухомого майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у жовтні 2004 року ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 почали вести спільне господарство та фактично проживати однією сім`єю у садибному будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору дарування, і на той момент складався із одного поверху будинок й прибудова і підлягав капітальному ремонту, що підтверджується характеристикою до технічного паспорту, виданим КП «БТІ Києво- Святошинської районної ради Київської області» від 14 листопада 2014 року, у якому зазначений рік будівництва - 1960 рік. 25 січня 2005 року відділом реєстрації шлюбу виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області було зареєстровано їх шлюб, актовий запис № 27.

У жовтні 2005 року спільними зусиллями та на спільно заощаджені кошти, подружжя починає будівництво другого поверху садибного будинку, що закінчилось навесні 2008 року. Паралельно почав відбуватися капітальний ремонт першого поверху, а саме - замінено крівлю даху будинку та прибудови (2006 рік), проведено утеплення стін будинку та зміцнення фундаменту, заміна ганку, евроремонт кімнат: стін, стелі і підлоги, придбана нова кухня та меблі для всіх кімнат, а дочці ОСОБА_2 придбано спеціальне ліжко та ортопедичний матрац.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Спадкоємцями ОСОБА_3 є: ОСОБА_1 (чоловік, що проживав разом із нею до смерті) та ОСОБА_2 (дочка ОСОБА_3 ). ОСОБА_4 , мати ОСОБА_3 , зі слів ОСОБА_2 та дослідження обставин справі № 369/1533/15-ц відмовилась від своєї частки на користь ОСОБА_2 .

У грудні 2014 ОСОБА_1 звернувся із позовом, посилаючись на неможливість сумісного проживання з ОСОБА_2 , просив поділити будинок наступним чином: визнати за ним право власності на об`єкт самочинного будівництва - окремий другий поверх повністю, взамін на відмову від прав на умовні частки у першому поверсі. Окрім цього просив визнати право власності на 1/3 погреба, надати право сервітуту на сіни для проходу до погребу, та ще раз закріпити за ним право власності на автомобіль. Ця позовна заява була повернута судом через брак доказових документів від нотаріальної контори.

У лютому 2015 ОСОБА_1 звернувся із такими самими вимогами та проханням визнати 1/3 частки земельної ділянки, на котрій розташований будинок. Суд ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову. ОСОБА_1 восени 2015 року звернувся до відповідних адміністративних органів та зареєстрував за собою право власності на 1/3 земельної ділянки отримавши відповідні правовстановлюючі документи. У подальшому у грудні 2015 року ОСОБА_1 подав декларацію про готовність об`єкта до експлуатації - усього житлового будинку, із подальшою реєстрацією її у органах архітектурно-будівельного контролю. З огляду на те, що через неприязні стосунки сторони у справі не мають можливості вести спільне господарство та ефективно користуватись умовними частками у спільному майні, позивач вважав за доцільне поділити садибний житловий будинок у двоквартирний.

Перша квартира має складатись із приміщень, що входять до першого поверху будівлі - кімнат 1-2, 1-3, 1-4 (загальною площею 21,9 м2, 12,6 м2, 21 м2 відповідно), кухні 1-5 (загальною площею 7,9 м2), туалету 1-6 (загальною площею 2,0 м2), коридорів 1-1 та 1-8 (загальною площею 4,5 м2 та 4,4 м2 відповідно), веранда 1-9 (загальною площею 7,7 м2) та котельня 1-7 (загальною площею 4,1 м2). Друга квартира має складатись із приміщень, що входять до другого поверху будівлі - кімнат 2-4, 2-5 (загальною площею 22,5 м2 та 14,9 м2 відповідно), кухні 2-3 (загальною площею 11,9 м2), санвузлу 2-2 (загальною площею 4,6 м2) та коридору 2-1 (загальною площею 3 м2).

Вважав за доцільне виділення позивачу другої квартири, що виділяється (вартістю 277 162 грн - сума вартості приміщень, які до неї мають входити), гаражу (вартістю 63 774 грн - оскільки позивач має у власності автомобіль Renault Logan, який зберігається у цьому гаражі, добудованому згідно закону) та 1/3 частини погребу вартість відповідної частини - 2 254 грн). Загальна вартість виділених за цією пропозицією об`єктів майна складає 343 190 грн. Позивачу умовно належить майна на суму 337 941,67 грн. Різницю в ідеальних частках - 5 248,33 грн, яку належить сплатити позивачу.

Позивачем разом із ОСОБА_3 у період 2011-2013 за власні кошти було придбано відповідачу кухню (6 100 грн = 762 доларів США на дату покупки 30 листопада 2011 року), меблів (12 000 грн = 1 500 доларів США на дату покупки 02 серпня 2012 року), ліжко та спецматрас (7 120 грн = 890 доларів США на дату покупки), проведено капітальний ремонт першого поверху (35 858 грн = 4 482 доларів США на дату будівництва); загалом - 61 078 грн (приблизно 7 634 доларів США на час покупки/будівництва). Тому позивач вважав, різниця у 5 248,33 грн повністю компенсується, приймаючи до уваги, що усі ці речі і блага переходять до відповідача у користування, оскільки розташовані на першому поверсі.

Позивач, відмовляючись від своєї частки першого поверху садибного будинку та прибудови до нього, фактично унеможливлює своє право користування 1/3 погребу - для доступу у нього необхідно ввійти у сіни прибудови (оскільки лаз до погребу розташований саме у сінах).

ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

(1) визнати спільною сумісною власністю подружжя:

другий поверх, позначеного літерою «А1» на технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок, загальною площею 56,9 м2, житловою площею 37,4 м2 садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_2 , що складається із приміщень, що входять до того поверху будинку - кімнат 2-4, 2-5 кухні 2-3, санвузлу 2-2 та коридору 2-1.;

гараж, збудований в шлюбі в 2008 році, позначений літерою на «Б» на технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок;

автомобіль Renault Logan 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

(2) визнати за ОСОБА_1 право власності на:

Ѕ частину другого поверху будинку 2008 року будівництва позначеного літерою «А1» на технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленого КП БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області 14 листопада 2014 року, садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_2 , що складається із приміщень, що входять до другого поверху будинку - кімнат 2-4, 2-5, кухні 2-3, санвузлу 2-2 та коридору 2-1 на підставі права власності на частку в праві спільної власності подружжя;

Ѕ гаражу, збудованого в шлюбі в 2008 році позначеного літерою «Б» на технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок, на підставі права власності на частку в праві спільної власності подружжя;

Ѕ автомобіля Renault Logan 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на підставі права власності на частку в права спільної власності подружжя;

(3) визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом на:

1/3 першого поверху будинку 1960 року будівництва, позначеного літерою «А» на технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок, загальною площею 86,1 м2, житловою площею 55,5 м2 садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_2 , що складається із приміщень, що входять до першого поверху будинку - коридору 1-1, кімнат 1-2, 1-3, 1-4, кухні 1-5, туалет 1-6, котельні 1-7, коридору 1-8 веранди 1-9 у тому числі погребу «під літ а» на технічному плані;

1/6 другого поверху будинку 2008 року будівництва позначеного літерою «А1» на технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок, загальною площею 56,9 м2 житловою площею 37,4 м2 садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_2 , що складається із приміщень, що входять до другого поверху будинку - кімнат 2-4, 2-5, кухні 2-3, санвузлу 2-2 та коридору 2-1;

1/6 гаражу загальною площею 27,8 м2, збудованого в шлюбі в 2008 році позначеного літерою «Б» на технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок;

1/6 автомобілю Renault Logan 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

(4) поділити садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2 , на двоквартирний;

(5) визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, загальною площею 56,9 м2 садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_2 , що складається із приміщень, що входять до другого поверху будинку позначеного літерою «А1» на технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок: кімнат 2-4, 2-5, кухні 2-3, санвузлу 2-2 та коридору 2-1 у порядку виділу частки із спільної часткової власності та наданням поштової адреси; на гараж, загальною площею 27,7 м2 позначений літерою «Б» на технічному плані у порядку виділу частки із спільної часткової власності;

(5) припинити право спільної часткової власності на:

Ѕ частини другого поверху будівлі, позначеного літерою «А1» на технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок, загальною площею 56,9 м2, житловою площею 37,4 м2 садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_2 , що складається із приміщень, що входять до другого поверху будинку - кімнат 2-4, 2-5, кухні 2-3, санвузлу 2-2 та коридору 2-1;

Ѕ гаражу 2008 року реконструкції позначеного літерою «Б» на технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок;

визнати право власності на автомобіль Renault Logan 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , за ОСОБА_1 у порядку виділу частки із спільної часткової власності. Право спільної часткової власності на зазначений автомобіль - припинити;

стягнути з ОСОБА_2 у рахунок компенсації відхилення від ідеальних часток при поділі майна 153 219 грн на користь ОСОБА_1 .

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Києво-Святошинська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що 25 січня 2005 року між її матір`ю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладений шлюб, зареєстрований відділом реєстрації шлюбу виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, актовий запис № 27.

ІНФОРМАЦІЯ_1 мати ОСОБА_3 померла у віці 57 років.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на нерухоме майно, а саме право на:

земельну ділянку, площею 0,0594 га, кадастровий № 3222410300:01:042:0035, розташовану по АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_3 на праві власності згідно договору дарування від 09 червня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Стратілат П. І., ,зареєстровано в реєстрі № 1286 та державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 2286200, виданого 24 березня 2005 року Києво-Святошинським райвідділом земельних ресурсів, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010532900004, цільове призначення - будівництво та обслуговування жилого будинку і господарський будівель;

житловий будинок, житлова площа 55,5 кв. м, загальна корисна площа 86,1 кв. м, розташований на земельній ділянці, площею 0,0594 га, кадастровий № 3222410300:01:042:0035, по АДРЕСА_2 , що належав ОСОБА_3 згідно договору дарування від 09 червня 2004 року, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Стратілат П. І., зареєстрований в реєстрі за № 1288, право власності на ОСОБА_3 зареєстровано 30 червня 2004 року Києво-Святошинським районним бюро технічної інвентаризації, реєстраційний номер 5656444;

автомобіль марки Renault Logan, колір сірий, шасі № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований на ОСОБА_1 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_4 ,придбаний за спільні кошти подружжя у шлюбі.

Заповіт ОСОБА_3 не складався. У першу чергу право на спадкування за законом мають: ОСОБА_4 - мати спадкодавця, ОСОБА_2 - дочка спадкодавця та ОСОБА_1 - чоловік ОСОБА_3 .

Правовстановлюючих документів на спадкове майно після смерті матері в будинку позивачка за зустрічним позовом не знайшла, а тому не змогла надати до нотаріальної контори. ОСОБА_1 також не надав таких документів до нотаріальної контори.

13 квітня 2016 року державний нотаріус Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Яхно М. Є., розглянувши документи у спадковій справі № 221/2014 виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме - у видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/3 (дві третіх) частки житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ; свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/3 (дві третіх) частки земельної ділянки, загальною площею 0,0594 га (кадастровий номер 322410300:01:042:0035), яка розташована за вищевказаною адресою: АДРЕСА_2 та свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/3 (дві третіх) частки легкового автомобіля марки Renault Logan, колір сірий, шасі № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , що перебуває на реєстраційному обліку з 09 листопада 2011 року, які належать померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у тому числі з урахуванням 1/3 частки спадщини від якої відмовилася на користь ОСОБА_2 мати померлої - ОСОБА_4 , у зв`язку з тим, що нею як спадкоємцем не було надано нотаріусу право встановлювальних документів на зазначене майно, які необхідні для оформлення спадщини.

Загальна вартість спадкового майна відповідно до експертних висновків, наданих суду позивачем за становить 4 088 489 грн (вартість житлового будинку - 3 855 575 грн; вартість гаража становить 71 946 грн; вартість Ѕ частки автомобіля становить 130 968 грн). Спадкова частка ОСОБА_2 становить 2/3 частини житлового будинку, 2/3 частини гаража, 1/3 частина автомобіля, що в грошовому еквіваленті складає 2 725 659 грн (2 590 383 грн + 47 946 грн + 87 312 грн).

Згідно з експертним висновком про оцінку об`єкта нерухомого майна ОСОБА_5 від 01 листопада 2016 року, натуральна вартість житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 становить 3 885 575 грн, тобто, належні відповідно до спадкування за законом ОСОБА_2 2/3 частини дорівнюють 2 590 383 грн.

Також ОСОБА_2 має право на 1/3 автомобіля, що становить 87 312 грн від повної вартості.

Відповідно до оцінки вартість першого поверху становить 2 339 497 грн.

Отже, ОСОБА_2 має право на володіння 1/1 першого поверху, де вона з родиною проживає. Різниця між повною вартістю спадкового нерухомого майна ОСОБА_2 та вартістю першого поверху становить 386 162 грн. Реальна вартість гаражу становить 71 946 грн. Приблизна вартість автомобіля на цей час становить 261 935 грн. Оскільки автомобіль було придбано померлою ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у шлюбі, ОСОБА_2 за спадком належить 1/6 автомобіля і з урахуванням спадкової частки 1/6, що була передана ОСОБА_2 спадкоємицею за законом ОСОБА_6 , спадкова частка ОСОБА_2 становить 1/3, у грошовому вираженні 87 312 грн. Відповідно ОСОБА_1 має у власності Ѕ автомобіля і отримує у спадок лише 1/6 автомобіля вартістю 43 656 грн.

ОСОБА_2 готова передати 1/3 автомобіля, що належить їй за спадком, у власність ОСОБА_1 , з умовою отримання у власність ОСОБА_2 1/1 гаража з урахуванням різниці вартості. Відтак 386 162 грн - 71 946 грн = 314 216 грн залишку вартості власності нерухомого майна ОСОБА_2 .

Крім цього ОСОБА_2 має право на частину другого поверху вартістю 314 216 грн, що є у співвідношенні 1/5 частина другого поверху вартістю 309 216 грн (округлено) + залишок у коштах у розмірі 14 000 грн.

Відповідно ОСОБА_1 має право на частку у розмірі 4/5 другого поверху відповідною вартістю 1 231 862 грн. Оскільки ОСОБА_1 є пенсіонером і безробітним, він не має реальної змоги сплатити ОСОБА_2 повну належну різницю вартості спадкового майна у вигляді 1/5 другого поверху і виділити на другому поверсі окреме домоволодіння. Тому доцільним буде визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/5 другого поверху.

Стосовно спадкового майна - земельної ділянки, площею 0,0594 га, кадастровий № 3222410300:01:042:0035, розташованої по АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_3 на праві власності згідно договору дарування від 09 червня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Стратілат П. І., зареєстрованою в реєстрі № 1286 та державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 2286200, виданого 24 березня 2005 року Києво-Святошинським райвідділом земельних ресурсів, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010532900004, цільове призначення - будівництво та обслуговування жилого будинку і господарський будівель, то ОСОБА_1 не заперечує щодо визнання за ОСОБА_2 права власності на 2/3 зазначеної земельної ділянки в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_3 . Згідно висновку про експертну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки становить 145 750 грн.

Відповідно до висновку експерта КНДІСЕ Лісниченка С. В. за № 990017-43/21554/17-43 від 01 лютого 2018 року загальна вартість нерухомого спадкового майна становить 1 265 967 грн; вартість земельної ділянки становить 231 125 грн, вартість домоволодіння по АДРЕСА_2 становить 1 069 511 грн, включаючи вартість вимощень, огорожі та побутових споруд (вартість житлового будинку - 948 449 грн; вартість гаража становить 112 838,24 грн). Тобто належні відповідно до спадкування за законом ОСОБА_2 2/3 частини домоволодіння в АДРЕСА_2 без врахування вартості частки земельної ділянки дорівнюють 713 007 грн.

ОСОБА_2 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:

визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частки земельної ділянки, площею 0,0594 га, кадастровий № 3222410300:04:042:0035, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_3 на праві власності згідно договору дарування від 09 червня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Стратілат П. І., зареєстровано в реєстрі № 1286 та державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 2286200, виданого 24 березня 2005 року Києво- Святошинським райвідділом земельних ресурсів, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010532900004, цільове призначення - будівництво та обслуговування жилого будинку і господарський будівель в порядку спадкування за законом;

визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частки житлового будинку, загальною площею 143,0 кв. м, житловою площею 92,9 кв. м, а саме: на приміщення першого поверху літера «А»: коридор 1-1; житлова кімната 1-2; житлова кімната 1-3; житлова кімната 1-4; кухня 1-5; туалетом 1-6; котельною 1-7; коридором 1-8; веранда 1-9; на 1/5 2-го поверху літера «А1», на 11,4 кв. м житлової кімнати 2-5, гараж, площею 27,8 кв. м; що розташовані на земельній ділянці, площею 0,0594 га, по АДРЕСА_2 ;

зобов`язати ОСОБА_1 виплатити компенсацію на користь ОСОБА_2 в сумі 96 953 грн - залишкової вартості від ідеальної частки (2/3) будинковолодіння АДРЕСА_2 ;

визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку житлового будинку, загальною площею 143,0 кв. м, житлова 92,9 кв. м, а саме: 4/5 приміщень другого поверху літера А1, а саме: коридор 2-1; санвузол 2-2; кухню 2-3; житловою кімнатою 2-4; частину житлової кімнату 2-5;

визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частки на автомобіль марки Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом;

залишити у приватній власності за ОСОБА_1 автомобіль марки Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з врахуванням визнання права власності на гараж за ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 59/100 житлового будинку по АДРЕСА_2 , відповідно до варіанту № 1 (додаток № 2) висновку № 9900/17-43/21554/17-43 судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, виготовленої 01 лютого 2018 року КНІДСЕ, відповідно до якої ОСОБА_1 виділити наступну частину приміщень: 2-1 (з підсобною площею 3 кв. м), 2-2(з підсобною площею 4,6 кв. м), 2-3 (з підсобною площею 11,9 кв. м), 2-4 (з житловою площею 22,5 кв.м), 2-5 (з підсобною площею 14,9 кв.м), арифметична частка по будинку складає 59/100, вимощення І (1/2, вимощення ІІ (1/2), огорожа 1 (1/2), ворота з хвірткою 2 (1/2), огорожа (1/2), гараж Б, всього арифметична частка в домоволодінні складає 62/100.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 41/100 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до варіанту № 1 (додаток № 2) висновку № 9900/17-43/21554/17-43 судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, виготовленого 1 лютого 2018 року КНІДСЕ, відповідно до якої ОСОБА_2 виділити наступну частину приміщень: 1-1 (з підсобною площею 4,5 кв. м), 1-2 (з житловою площею 21,9 кв. м), 1-3 (з житловою площею 12,6 кв. м), 1-4 ( з житловою площею 21 кв. м), 1-5 (з підсобною площею 7,9 кв. м), 1-6 (з підсобною площею 2 кв. м), 1-7 (з підсобною площею 4,1 кв. м), 1-8 (з підсобною площею 4,4 кв. м), 1-9 (з підсобною площею 7,7 кв. м), ганок, всього арифметична частка по будинку 41/100, вимощення І (1/2), вимощення ІІ (1/2), огорожа 1 (1/2), ворота з хвірт. 2 (1/2), огорожа 3 (1/2), погріб, всього арифметична частка в домоволодінні складає 38/100.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частки земельної ділянки, площею 0,0594 га, кадастровий № 3222410300:01:042:0035, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , шо належала ОСОБА_3 на праві власності згідно договору дарування від 09 червня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Стратілах П. І., зареєстровано в реєстрі № 1286 та державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 2286200, виданого 24 березня 2005 року Києво-Святошинським райвідділом земельних ресурсів, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010532900004, цільове призначення - будівництво та обслуговування жилого будинку і господарський будівель в порядку спадкування за законом.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частки на автомобіль марки Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 на праві свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_4 від 09 листопада 2011 року в порядку спадкування за законом.

Залишено у приватній власності ОСОБА_1 автомобіль марки Renault Logan, колір сірий, шасі № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_4 від 9 листопада 2011 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість частки 2/3 автомобіля марки Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_4 від 09 листопада 2011 року на у сумі 87 312 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість залишкової вартості від ідеальної частки будинковолодіння АДРЕСА_2 в сумі 96 953 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що:

відповідно до частини першої статті 1267 ЦК України спадкове майно розподіляється рівними частками між спадкоємцями. Заповіт ОСОБА_3 не складався. На час смерті ОСОБА_3 було три спадкоємці - її мати ОСОБА_6 , яка померла, донька ОСОБА_2 та чоловік ОСОБА_1 . Частка ОСОБА_6 повністю перейшла до ОСОБА_2 ;

згідно матеріалів справи реальна вартість гаражу відповідає вартості його заміщення (71 947 грн), що наведено у характеристиці будинку, господарських будівель і споруд, наведених у технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленого КП БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області 14 листопада 2014 року і відповідає дійсності з урахуванням вартості аналогічних об`єктів такого типу (примірні ціни на аналогічні об`єкти - у матеріалах справи). Таким чином 1/3 від вартості гаражу складає 23 982 грн. Згідно звіту № 569 від 18 вересня 2014 року про оцінку майна - транспортного засобу, виконаного ТОВ «Незалежно- експертно-асистуюча компанія», та скорегованого судом на курс НБ України на день оцінки житлового будинку - 01 листопада 2016 року (25,515 438 грн за 1 дол. США на противагу 13,4250 за 1 долар. CША у експертній оцінці). Таким чином 1/3 від вартості автомобілю складає 87 312 грн. Відповідно до висновку експерта КНДІСЕ за № 990017-43/21554/17-43 від 01 лютого 2018 року, загальна вартість нерухомого спадкового майна становить 1 265 967 грн; вартість земельної ділянки становить 231 125 грн, вартість домоволодіння по АДРЕСА_2 становить 1 069 511 грн, включаючи вартість вимощень, огорожі та побутових споруд (вартість житлового будинку - 948 449 грн; вартість гаража становить 112 838,24 грн). Тобто належні відповідно до спадкування за законом ОСОБА_2 2/3 частини домоволодіння в АДРЕСА_2 без врахування вартості частки земельної ділянки дорівнюють 713 007 грн;

відповідно до варіанту розподілу № 1, запропонованого експертом, першому співвласнику пропонується наступна частина приміщень: 2-1 (з підсобною площею 3 кв. м), 2-2 (з підсобною площею 4,6 кв. м), 2-3 (з підсобною площею площею 11,9 кв. м), 2-4 (з житловою площею 22,5 кв. м), 2-5 (з підсобною площею 14,9 кв. м), арифметична частка по будинку складає 59/100, вимощення І (1/2, вимощення ІІ(1/2), огорожа 1 (1/2), вор. з хвірткою 2 (1/2), огорожа (1/2), гараж Б, всього арифметична частка першого співвласника складає 62/100. Другому співвласнику за варіантом розподілу № 1 запропоновано наступні приміщення: 1-1 (з підсобною площею 4,5 кв. м), 1-2 (з житловою площею 21,9 кв. м), 1-3 (з житловою площею 12,6 кв. м), 1-4 (з житловою площею 21 кв. м), 1-5 (з підсобною площею 7,9 кв. м), 1-6 (з підсобною площею 2 кв. м), 1-7 (з підсобною площею 4,1 кв. м), 1-8 (з підсобною площею 4,4 кв. м), 1-9 (з підсобною плошею 7,7 кв. м), ганок, всього арифметична частка по будинку 41/100, вимощення І (1/2), вимощення ІІ (1/2), огорожа 1 (1/2), вор. з хвіртки 2 (1/2), огорожа 3 (1/2), погріб, всього частка другого співвласника складає 38/100;

з врахуванням вимог законодавства та часток співвласників у спірному житловому будинку, суд першої інстанції зробив висновок про визнання права власності відповідно до варіанту № 1(додаток № 2) висновку № 9900/17-43/21554/17-43 судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, виготовленого 01 лютого 2018 року Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, як такого, що максимально наближене до ідеальних часток сторін та не потребує проведення робіт для здійснення такого поділу;

апеляційний суд зазначив, що, розподіляючи спадкове майно, суд першої інстанції правильно врахував частки співвласників у спірному житловому будинку, та обґрунтовано розподілив майно по варіанту № 1 (додаток № 2) висновку № 9900/17-43/21554/17-43 судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, виготовленого 01 лютого 2018 року Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, як такого, що максимально наближене до ідеальних часток сторін та не потребує проведення робіт для здійснення такого поділу;

доводи ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції необґрунтовано визначено компенсацію за спірний автомобіль, апеляційний суд відхилив, на спростування звіту № 569 від 18 вересня 2014 року про оцінку майна транспортного засобу, виконаного ТОВ «Незалежно-експертно-асистуюча компанія» позивачем не надано іншого висновку щодо вартості спірного автомобіля та не заявлялося відповідне клопотання про призначення експертизи про визначення вартості спірного автомобіля;

посилання ОСОБА_1 на те, що при стягненні компенсації за автомобіль вказано за 2/3 частини автомобіля, тоді як ОСОБА_2 належить 1/3 частини, колегія суддів відхилила. Згідно мотивувальної та резолютивної частини рішення суд першої інстанції правильно визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частини автомобіля, та розрахував компенсацію за частину автомобіля у сумі 87 312 грн, проте у резолютивній частині рішення допустив описку та вказав компенсацію за 2/3 частини автомобіля. Проте це порушення необхідно усунути шляхом внесення виправлення у резолютивну частину рішення суду першої інстанції;

колегія суддів відхилила аргументи ОСОБА_1 про впорядкування земельної ділянки, оскільки рішенням апеляційного суду Київської області від 17 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2015 року, за ОСОБА_1 визнано 1/3 частини земельної ділянки площею 0,0594 га, кадастровий № 32224103300:01:042:0035, розташованої по АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . У суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 вказувала, що ОСОБА_1 зареєстрував право власності на 1/3 частини спірної ділянки та визначив межі вказаної її частини. Оскільки ОСОБА_1 не спростовано вказані обставини, то відсутні підстави для визначення впорядкування земельної ділянки;

посилання ОСОБА_1 на завищену компенсацію за ідеальні частки апеляційний суд визнав необґрунтованим, оскільки позивачем не спростовано висновок суду щодо компенсації. У суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 вказувала, що погоджується на отримання компенсацію за її частку у розмірі 308 042,40 грн, що відповідатиме її частці, проте апеляційний суд визнав її посилання необґрунтованим, оскільки, визначаючи розмір компенсації за відступ від ідеальних часток, суд першої інстанції зробив обґрунтованого висновку, зважаючи на виділені частки та наявні в матеріалах справи докази вартості спадкового майна.

Аргументи учасників справи

У вересні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржені рішення скасувати повністю та передати справу до суду першої інстанції на новий розгляд. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суд першої інстанції застосував варіант № 1 (додаток № 2) висновку № 9900/17-43/21554/17-43 судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, виготовленого 01 лютого 2018 року Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз. Суд першої інстанції також зазначив, що: «встановити розмір компенсації співвласнику, частка якого за зазначеним вище варіантом поділу (№ 1) буде меншою за ідеальну частку, не вбачається можливим, оскільки надані на дослідження матеріали цивільної справи № 369/2079/16-ц та додатково надані документи містять суперечливу інформацію щодо ідеальних часток сторін в будинку АДРЕСА_2 » Очевидно, що ніякої компенсації згідно рішення КНДІСЕ щодо варіанту № 1 від 01 лютого 2018 року взагалі не передбачено, а рішення суду першої інстанції про стягнення з позивача на користь відповідача компенсацію 96 953 грн щодо залишкової вартості від його ідеальної частки, тобто, суми, розрахунок в рішенні суду першої інстанції не наведено, є незаконним, бо не відповідає вказаному висновку рішення КНДІСЕ щодо варіанту № 1 і суперечить прийнятій у варіанті № 1 КНДІСЕ схемі поділу спадкового майна;

при визначенні розміру грошової компенсації щодо автомобіля суд першої інстанції вказав, що приблизна вартість автомобіля на сьогодні складає 261 935 грн, що підтверджується звітом № 569 від 18 вересня 2014 року про оцінку майна - транспортного засобу, виконаного ТОВ « Незалежно-експертно-асистуюча компанія». Проте згідно електронної оцінки спеціалізованого агентства станом на 17 квітня 2018 року автомобіль коштував біля 183 000 грн. Роздруківку цієї оцінки позивач надав до матеріалів справи. Проте суд першої інстанції не прийняв зазначену оцінку автомобіля до уваги і надав перевагу доказам, представленим ОСОБА_2 та безпідставно відмовив у призначенні додаткової експертизи щодо визначення вартості автомобіля на момент розгляду справи і тому прийняв незаконне рішення про компенсацію вартості 1/3 частини автомобіля по оцінці станом на 18 вересня 2014 року в сумі 87 312 грн;

при відмові у задоволенні позовних вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою відповідно до 1/3 частки, що належить на праві власності ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції зазначив: у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 вказувала, що ОСОБА_1 зареєстрував право власності на 1/3 частини спірної ділянки та визначив межі вказаної її частини. Оскільки ОСОБА_1 не спростовано вказані обставини, то відсутні підстави для визначення впорядкування земельної ділянки. Зазначене не відповідає дійсності. ОСОБА_2 самочинно захопила три ділянки, що межують з трьома сторонами дому: зайняла ділянку, що прилягає до лицевого фасаду; загородила ділянку, що прилягає до стіни зі сторони АДРЕСА_2 . Також вона захопила ділянку з протилежної сторони дому, де розташовано балкон та сходи з другого поверху, мотивуючи це тим ніби позивач вже визначив собі ділянку та зареєстрував межу. Відповідач влаштувала під сходами з дерев`яними східцями звалище, що може призвести до пожару, при якому ці сходи можуть згоріти. Тому необхідно, щоб земельна ділянка позивача прилягала саме до третьої сторони дому, де розташовано його сходи на другий поверх. У документі, що визначає право власності на 1/3 частку землі не вказано місце її розташування. Вказані пояснення позивач надавав у суді першої інстанції, проте суд не розглянув заявлену мною позовну вимогу про визначення порядку користування земельною ділянкою, а суд апеляційної інстанції прийняв до уваги лише пояснення ОСОБА_2 ;

розгляд апеляційної скарги відбувся у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, що є порушенням пункту 2 частини четвертої статті 274 ЦПК України.

У вересні 2019 року ОСОБА_1 надав письмові пояснення, в яких зазначає, що:

суд першої інстанції не звернув уваги на неточність в оцінці будинку в рішенні КНДІСЕ щодо оцінки дому АДРЕСА_2 , вартість якого була занижена вчетверо у порівнянні із оцінкою спеціалізованого Агентства СОД СПД ФО-П « ОСОБА_5 », а вартість гаражу в «умовних одиницях» навпаки завищена у півтори рази. При товарній оцінці вартості поверхів дому № 14 спеціалізованим Агентством СОД СПД ФО-П « ОСОБА_5 ціна поверхів розподілялася пропорційно їх загальній площі, проте по методиці КНДІСЕ цей підхід не було застосовано. Якщо методика оцінки майна КНДІСЕ заснована не на товарній, а на залишковій вартості, то при оцінці першого поверху КНДІСЕ необхідно було враховувати вартість його капітального ремонту, яке провело подружжя за 4 500 доларів США. Якщо методика заснована на товарній вартості, то ціна першого поверху має бути у півтори рази вище ніж другого;

компенсація 96 953 грн за перевищення ідеальної частки заснована на варіанті № НОМЕР_5 з розділу успадкованого нерухомого майна експертизою КНДІСЕ, невід`ємною частиною якого є заключний висновок експерта КНДІСЕ, в якому зазначено про те що встановити розмір компенсації співвласнику, частка якого за зазначеним вище варіантом поділу (№1) буде меншою за ідеальну частку, не вбачається можливим, оскільки надані на дослідження матеріали цивільної справи № 369/2079/16-ц та додатково надані документи містять суперечливу інформацію щодо ідеальних часток сторін в будинку АДРЕСА_2 . Таким чином будь-якої компенсації згідно варіанту№1 КНДІСЕ від 01 лютого 2018 року не передбачено;

суди не врахували спільні витрати подружжя на капітальний ремонт кімнат першого поверху (4 482 доларів США), а також на його облаштування меблями (3 150 доларів США) бо ці витрати подружжя «перейшли» відповідачу;

суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи вартості автомобіля на момент складення висновку експерта КНДІСЕ, натомість у рішенні використав оцінку, яка проводилась в рамках справи 369/1533/15-ц, тобто, на чотири роки раніше оцінки нерухомого спадкового майна у справі № 369/2079/16-ц. У рішенні суду першої інстанції відповідач отримала не одну, а дві третини автомобіля, зареєстрованого на позивача, що суперечить положенням СК України.

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу в якому просить ОСОБА_1 відмовити у задоволенні його вимог щодо зменшення компенсації за автомобіль. Зобов`язати ОСОБА_1 виплатити на користь ОСОБА_2 компенсацію за 1/3 автомобіля марки Renault Logan, колір сірий, шасі № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_4 від 09.11.2011 року, у сумі 87 312 грн. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його вимог щодо зменшення компенсації за будинковолодіння та впорядкування місцязнаходження земельної ділянки позивача в рамках загальної ділянки садиби по АДРЕСА_3 (кадастровий номер №3222410300:01:042). Зобов`язати ОСОБА_1 виплатити на користь ОСОБА_2 компенсацію відхилення від ідеальної частки у сумі 96 953 гривні.

Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Зазначає, що:

частка компенсації складалася не лише з грошового відшкодування різниці вартості фактично виділеного відповідачу ОСОБА_2 та ідеальної частки, що має належати ОСОБА_2 від спадкового майна. ОСОБА_1 помилково вважає, що це означає відсутність компенсації. Проте це означає відсутність визначення експертом грошової суми компенсації. Суд апеляційної інстанції правильно вказав, що розподіляючи спадкове майно, суд першої інстанції правильно врахував норми законодавства та частки співвласників у спірному житловому будинку. ОСОБА_1 отримав значно більшу від належної йому від спадкування за законом частки (62/100), оскільки суд не обирав варіант експерта, що передбачав деякі перебудови у будинку, водночас коли площа та вартість другого поверху значно перевищувала належне ОСОБА_1 , тому суд вирішив надати ОСОБА_2 грошове відшкодування. Твердження ОСОБА_1 про те, що ніякої компенсації згідно рішення КНДІСЕ щодо варіанту № 1 не передбачено є саме припущенням. Справедливим є призначення ОСОБА_1 виплати грошової компенсації на користь ОСОБА_2 , рішенням суду першої інстанції із врахуванням даних грошової оцінки майна спеціалістом КНДІСЕ у висновку № 9900/17-43/21554/17-43;

ОСОБА_1 отримав у приватну власність автомобіль повна вартість якого за оцінкою становить 261 936 грн. Тому справедливим є призначення ОСОБА_1 виплати грошової компенсації на користь ОСОБА_2 , з урахуванням оцінки вартості автомобіля;

ОСОБА_1 у процесі судового розгляду 16 жовтня 2015 року зареєстрував всю земельну ділянку за адресою АДРЕСА_3 , кадастровий номер №3222410300:01:042 у свою особисту власність;

посилання ОСОБА_1 на те, що він вклав у ремонт та облаштування меблями першого поверху кошти не підтверджені належними та допустимими доказами.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання судового рішення в частині стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 задоволено частково.

Зупинено виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартості частки 2/3 автомобіля марки Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_4 від 09 листопада 2011 року у сумі 87 312 грн та стягнення залишкової вартості від ідеальної частки будинковолодіння АДРЕСА_2 в сумі 96 953 грн до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року доповнення до касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року повернуто.

У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 09 червня 2004 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 укладено договір дарування житлового будинку загальною площею 86,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

09 червня 2004 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 укладено договір дарування земельної ділянки площею 0,0594 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

24 березня 2005 року ОСОБА_3 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0594 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий номер 3222410300:01:042:0035.

У жовтні 2004 року ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 почали вести спільне господарство та фактично проживати однією сім`єю у садибному будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору дарування, і на той момент складався із одного поверху (будинок та прибудова) та підлягав капітальному ремонту, що підтверджується характеристикою до технічного паспорту, виданим КП «БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області» від 14 листопада 2014 року, у якому зазначений рік будівництва - 1960 рік.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 25 січня 2005 року.

У жовтні 2005 року сумісними зусиллями та на спільно заощаджені кошти подружжя почато будівництво другого поверху садибного будинку, що закінчилось навесні 2008 року, та підтверджується технічним паспортом БТІ від 14 листопада 2014 року. Також у 2008 було збудовано гараж загальною площею 27,8 м2 (шляхом реконструкції сараю 1980 року будівництва, загальною площею 17,8 м2), та в 2011 році було придбано автомобіль Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_6 . Паралельно відбувався капітальний ремонт першого поверху, а саме - було замінено крівлю даху будинку та прибудови (2006 рік), проведено утеплення стін будинку та зміцнення фундаменту, заміна ганку, евроремонт кімнат: стін, стелі і підлоги, було придбано нову кухню та меблі для всіх кімнат першого поверху.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на нерухоме майно, а саме право на:

земельну ділянку, площею 0,0594 га, кадастровий № 3222410300:01:042:0035, розташовану по АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_3 на праві власності згідно договору дарування від 09 червня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Стратілат П. І., зареєстрованої в реєстрі № 1286 та державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 2286200, виданого 24 березня 2005 року Києво-Святошинським райвідділом земельних ресурсів, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010532900004, цільове призначення - будівництво та обслуговування жилого будинку і господарських будівель;

житловий будинок, розташований на земельній ділянці, площею 0,0594 га, кадастровий № 3222410300:01:042:0035, по АДРЕСА_2 , що належав ОСОБА_3 згідно договору дарування від 09 червня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Стратілат П. І., зареєстрований в реєстрі за № 1288, право власності на ОСОБА_3 зареєстровано 30 червня 2004 року Києво-Святошинським районним бюро технічної інвентаризації, реєстраційний номер 5656444. Загальна площа зазначеного будинку становить 143,0 кв. м, житлова 92,9 кв. м. У будинку розташовані наступні приміщення: 1-й поверх літера «А»: коридор 1-1, площею 4,5 кв. м; житлова кімната 1-2, площею 21,2 кв. м; житлова кімната 1-3, площею 12,6 кв. м; житлова кімната 1-4, площею 21,0 кв. м; кухня 1-5. площею 7,9 кв. м; туалет 1-6, площею 2 кв. м; котельня 1-7, площею 4,1 кв. м; коридор 1-8, площею 4,4 кв. м; веранда 1-9, площею 7,7 кв. м; 2-й поверх, літера А1: коридор 2-1, площею 3 кв. м; санвузол 2-2, площею 4,6 кв. м; кухня 2-3, площею 11,9 кв. м; житлова кімната 2-4, площею 22,5 кв. м; житлова кімната 205, площею 14,9 кв. м. Біля житлового будинку знаходяться господарські будівлі та споруди: прибудова, площею 24,9 кв. м; гараж, площею 27,8 кв. м; погріб, площею 11 кв. м; ганок, об`ємом 5,3 кв. м; сходи, об`ємом 5,5 кв. м; балкон, об`ємом 2 кв. м; вимощення, об`ємом 65,6 кв. м; вимощення, об`ємом 20 кв. м; огорожа об`ємом 19,3 кв. м; ворота з хвірткою об`ємом 5,8 кв. м; огорожа об`ємом 6,6 кв. м. Зазначена характеристика будинку, господарських будівель та споруд підтверджується наявним у матеріалах цивільної справи технічним паспортом на житловий будинок АДРЕСА_2 , наданий позивачем ОСОБА_1 в додатках до позовної заяви;

1/2 автомобіля марки Renault Logan, колір сірий, шасі № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований на ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_4 , придбаний за спільні кошти подружжя у шлюбі.

Заповіт ОСОБА_3 не складався, тому спадкоємцями першої черги є: ОСОБА_6 - мати спадкодавця, ОСОБА_2 - дочка спадкодавця та ОСОБА_1 - чоловік покійної.

20 травня 2014 року ОСОБА_2 звернулась із заявою про прийняття спадщини до Києво-Святошинською районною державною нотаріальною конторою Київської області, в якій заведено спадкову справу № 221/2014.

20 травня 2014 року до зазначеної нотаріальної контори надійшла заява про відмову від прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 від імені матері покійної - ОСОБА_6 на користь онуки (дочки померлої) - ОСОБА_2

19 липня 2014 року ОСОБА_1 також подав заяву про прийняття спадщини.

13 квітня 2016 року державний нотаріус Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Яхно М. Є., розглянувши документи по спадковій справі № 221/2014 виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з тим, що спадкоємцем не надано нотаріусу правовстановлювальних документів на зазначене майно, які необхідні для оформлення спадщини.

Згідно з Експертним висновком про оцінку об`єкта нерухомого майна ОСОБА_5 від 01 листопада 2016 року, копія якого є у матеріалах справи, вартість житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 складає 3 885 575 грн, у тому числі вартість першого поверху складає 2 339 497 грн, вартість другого поверху - 1 546 078 грн.

Реальна вартість гаражу відповідає вартості його заміщення (71 947 грн), що наведено у характеристиці будинку, господарських будівель і споруд, наведених у технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленого КП БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області 14 листопада 2014 року і відповідає дійсності з урахуванням вартості аналогічних об`єктів такого типу (примірні ціни на аналогічні об`єкти - у матеріалах справи). Таким чином 1/3 від вартості гаражу складає 23 982 грн.

Приблизна вартість автомобіля на сьогодні складає 261 935 грн. Ця вартість була вирахувана з наданої відповідачами звіту № 569 від 18 вересня 2014 про оцінку майна - транспортного засобу, виконаного ТОВ «Незалежно-експертно-асистуюча компанія», скорегованого на курс НБ України на день оцінки житлового будинку - 01 листопада 2016 року (25,515438 грн за 1 долар США на противагу 13,4250 за 1 долар CША у експертній оцінці). Таким чином 1/3 від вартості автомобілю складає 87 312 грн.

Відповідно до висновку експерта КНДІСЕ Лісниченка С. В. за № 990017-43/21554/17-43 від 01 лютого 2018 року, загальна вартість нерухомого спадкового майна становить 1 265 967 грн; вартість земельної ділянки становить 231 125 грн, вартість домоволодіння по АДРЕСА_3 становить 1 069 511 грн, включаючи вартість вимощень, огорожі та побутових споруд ( вартість житлового будинку - 948 449 грн; вартість гаража становить 112 838,24 грн). Тобто належні відповідно до спадкування за законом ОСОБА_2 2/3 частини домоволодіння в АДРЕСА_3 без врахування вартості частки земельної ділянки дорівнюють 713 007 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 квітня 2017 року за клопотанням позивача за первісним позовом у справі було призначено судову будівельну технічну експертизу, на вирішення якої було поставлено питання:

1) яка дійсна вартість садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 143,0 кв. м, житловою площею 92,9 м2, перший поверх (позначений літерою «А» на технічному плані) якого складається з коридору 1-1 (загальною площею 4,5 м2), кімнат 1-2,1-3, 1-4 (загальною площею 21,9 м2 , 12,6 м2 та 21,0 м2 відповідно), кухні 1-5 (загальною площею 7,9 м2), туалет 1-6 (загальною площею 2,0 м2), котельні 1-7 (загальною площею 4,1 м2), коридору 1-8 (загальною площею 4,4 м2) та веранди 1-9 (загальною площею 7,7 м2), у тому числі - погребу («під а» загальною площею 11 м2); другий поверх (позначений літерою «А1» на технічному плані) складається з кімнат 2-4, 2-5 (загальною площею 22,5 м2 та 14,9 м2 відповідно), кухні 2-3 (загальною площею 11,9 м2), санвузлу 2-2 (загальною площею 4.6 м2) коридору 2-1 (загальною площею 3,0 м2) та гаражу (загальною площею 27,8 кв. м позначеного літерою «Б» на технічному паспорті) на момент проведення експертизи;

2) чи є технічно можливим поділити садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 143,0 кв. м на двоквартирний, шляхом виділу у квартиру АДРЕСА_4 приміщень, що входять до складу першого поверху житлового будинку - коридору 1-1 (загальною площею 4,5 м2), кімнат 1-2, 1-3, 1-4 (загальною площею 21,9 м2, 12,6 м2 та 21,0 м2 відповідно), кухні 1-5 (загальною площею 7,9 м2), туалеті-6 (загальною площею 2,0 м2), котельні 1-7 (загальною площею 4,1 м2), коридору 1-8 (загальною площею 4,4 м2) та веранди 1-9 (загальною площею 7,7 м2) на технічному плані; у квартиру АДРЕСА_5 - приміщень, що входять до складу другого поверху житлового будинку - кімнат 2-4, 2-5 (загальною площею 22,5 м2 та 14,9 м2 відповідно), кухні 2-3 (загальною площею 11,9 м2), санвузлу 2-2 (загальною площею 4,6 м2) коридору 2-1 (загальною площею 3,0 м2);

3) з урахуванням поділу будинку на двоквартирного, як зазначено у питанні № 1, чи є можливим варіант поділу садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 143, 0 кв. м, житловою площею 92,9 м2 шляхом виділення позивачу квартири АДРЕСА_5 , котрому на підставі права власності на право частку в спільній власності подружжя належить: Ѕ другого поверху будинку, загальною площею 56,9 кв. м, житловою площею 37,4 кв. м позначеного літерою «А1» на технічному паспорті; Ѕ гаражу, загальною площею 27,8 кв. м позначеного літерою «Б» на технічному паспорті та на підставі права власності у порядку спадкування належить: 1/3 першого поверху будинку 1960 року будівництва, загальною площею 86,1 кв. м, житловою площею 55,5 кв. м, що складається з коридору 1-1 (загальною площею 4,5 м2), кімнат 1-2,1-3,1-4 (загальною площею 21,9 м2 , 12,6 м2 та 21,0 м2 відповідно), кухні 1-5 (загальною площею 7,9 м2), туалеті-6 (загальною площею 2,0 м2), котельні 1-7 (загальною площею 4,1 м2), коридору 1-8 (загальною площею 4,4 м2) та веранди 1-9 (загальною площею 7,7 м2) позначеного літерою «А» на технічному паспорті; 1/6 другого поверху будинку, загальною площею 56,9 кв. м, житловою площею 37,4 кв. м, що складається з кімнат 2-4, 2-5 (загальною площею 22,5 м2 та 14,9 м2 відповідно), кухні 2-3 (загальною площею 11,9 м2), санвузлу 2-2 (загальною площею 4,6 м2) коридору 2-1 (загальною площею 3,0 м2), позначеного літерою «А1» на технічному паспорті; 1/6 гаражу, загальною площею 27,8 кв. м позначеного літерою «Б» на технічному паспорті, а квартири АДРЕСА_4 - відповідач , якому на підставі права власності у порядку спадкування належить: 2/3 першого поверху будинку 1960 року будівництва, загальною площею 86,1 кв. м, житловою площею 55,5 кв. м, що складається з коридору 1-1 (загальною площею 4,5 м2), кімнат 1-2, 1-3, 1-4 (загальною площею 21.9 м2, 12,6 м2 та 21,0 м2 відповідно), кухні 1-5 (загальною площею 7,9 м2), туалет 1-6 (загальною площею 2,0 м2), котельні 1-7 (загальною площею 4,1 м2), коридору 1-8 (загальною площею 4,4 м2) та веранди 1-9 (загальною площею 7,7 м2) позначеного літерою «А» на технічному паспорті, у тому числі погребу «під а» (загальною площею 11 м2); 1/3 другого поверху будинку, загальною площею 56,9 кв. м, житловою площею 37,4 кв. м, що складається з кімнат 2-4, 2-5 (загальною площею 22,5 м2 та 14,9 м2 відповідно), кухні 2-3 (загальною площею 11,9 м2), санвузлу 2-2 (загальною площею 4,6 м2) коридору 2-1 (загальною площею 3,0 м2), позначеного літерою «А1» на технічному паспорті; 1/3 гаражу, загальною площею 27,8 кв. м позначеного літерою «Б» на технічному паспорті з можливою грошовою чи іншою матеріальною компенсацією відхилення від ідеальних часток? Якщо так, то у якому розмірі, ким та на чию користь така компенсація має бути сплачена?

4) які можливі інші варіанти поділу садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 143,0 кв. м з господарськими будівлями та спорудами між позивачем та відповідачем з виділом окремих об`єктів нерухомого майна (квартир), з урахуванням належних їм часток, зазначених у питанні № 3?

5) чи можливий такий варіант розподілу спірного майна між сторонами, а саме: виділення ОСОБА_2 у власність наступних приміщень житлового будинку, загальною площею 143,0 кв. м, житловою площею 92,9 кв. м: приміщень 1-й поверху літера «А»: коридор 1-1, площею 4,5 кв. м; житлова кімната 1-2, площею 21,2 кв. м; житлова кімната 1-3, площею 12,6 кв. м; житлова кімната 1-4, площею 21,0 кв. м; кухня 1-5. площею 7,9 кв. м; туалет 1-6, площею 2 кв. м; котельня 1-7, площею 4,1 кв. м; коридор 1-8, площею 4,4 кв. м; веранда 1-9, площею 7,7 кв. м; приміщення 2-го поверху літера «А1»: житлова кімната 2-5, площею 11, кв. м; гаража, площею 27,8 кв. м; що розташовані на земельній ділянці, площею 0,0594 га, кадастровий № 3222410300:01:042:0035, по АДРЕСА_2 . Виділення ОСОБА_1 у власність наступних приміщень житлового будинку, загальною площею 143,0 кв. м, житлова 92,9 кв. м: приміщень другого поверху літера А1: коридор 2-1, площею 3,0 кв. м; санвузол 2-2, площею 4,6 кв. м; кухню 2-3, площею 11,9 кв. м; житлова кімната 2-4, площею 22,5 кв. м; частину житлової кімнати 2-5, площею 3,5 кв. м, що розташовані на земельній ділянці, площею 0,0594 га, кадастровий № 3222410300:01:042:0035, по АДРЕСА_2 ;

6) чи можливий такий варіант розподілу спірного майна, а саме: залишити у приватній власності за ОСОБА_1 автомобіль марки Renault Logan, колір сірий, шасі № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_4 від 09 листопада 2011 року, з врахуванням виділу у власність за ОСОБА_2 гаража, площею 27,8 кв. м. розташованого на земельній ділянці, площею 0,0594 га, кадастровий № 3222410300:01:042:0035, по АДРЕСА_2 ;

7) чи можливий, і в яких варіантах, інший поділ домоволодіння по АДРЕСА_2 в натурі відповідно до ідеальних часток співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .? Якщо такий поділ не можливий, то які є варіанти поділу в частках, близьких до ідеальних, і який розмір компенсації співвласників, частка якого після поділу буде меншою за його ідеальну частку.

Відповідно до варіанту розподілу № 1, запропонованого експертом, першому співвласнику пропонується наступна частина приміщень: 2-1 (з підсобною площею 3 кв. м), 2-2 (з підсобною площею 4,6 кв. м), 2-3 (з підсобною площею 11,9 кв. м), 2-4 (з житловою площею 22,5 кв. м), 2-5 (з підсобною площею 14,9 кв. м), арифметична частка по будинку складає 59/100, вимощення І (1/2), вимощення ІІ (1/2), огорожа 1 (1/2), вор. з хвірткою 2 (1/2), огорожа (1/2), гараж Б, всього арифметична частка першого співвласника складає 62/100. Другому співвласнику за варіантом розподілу № 1 запропоновано наступні приміщення: 1-1 (з підсобною площею 4,5 кв. м), 1-2 (з житловою площею 21,9 кв. м), 1-3 (з житловою площею 12,6 кв. м), 1-4 ( з житловою площею 21 кв. м), 1-5 (з підсобною площею 7,9 кв. м), 1-6 (з підсобною площею 2 кв. м), 1-7 (з підсобною площею 4,1 кв. м), 1-8 (з підсобною площею 4,4 кв. м), 1-9 (з підсобною площею 7,7 кв. м), ганок, всього арифметична частка по будинку 41/100, вимощення І (1/2), вимощення ІІ (1/2), огорожа 1 (1/2), вор. з хвірт. 2 (1/2), огорожа 3 (1/2), погріб, всього частка другого співвласника складає 38/100.

У справі, що переглядається, суди встановили, що:

заповіт ОСОБА_3 не складався;

спадкоємцями ОСОБА_3 першої черги є: ОСОБА_6 - мати спадкодавця, ОСОБА_2 - дочка спадкодавця та ОСОБА_1 - чоловік спадкодавця;

із заявою про прийняття спадщини звернулися: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ;

ОСОБА_6 звернулася із заявою про відмову від прийняття спадщини після ОСОБА_3 на користь онуки (дочки ОСОБА_3 ) - ОСОБА_2 .

Таким чином розмір часток спадкоємців в спадщині після смерті ОСОБА_3 складає: ОСОБА_2 - 2/3, ОСОБА_1 - 1/3.

Суд першої інстанції, з врахуванням вимог законодавства та часток співвласників у спірному житловому будинку, зробив висновок про визнання права власності відповідно до варіанту № 1 (додаток № 2) висновку № 9900/17-43/21554/17-43 судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, виготовленого 01 лютого 2018 року Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, як такого, що максимально наближене до ідеальних часток сторін та не потребує проведення робіт для здійснення такого поділу.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що, розподіляючи спадкове майно, суд першої інстанції правильно врахував частки співвласників у спірному житловому будинку, та обґрунтовано розподілив майно по варіанту № 1(додаток № 2) висновку № 9900/17-43/21554/17-43 судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, виготовленого 01 лютого 2018 року Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, як такого, що максимально наближене до ідеальних часток сторін та не потребує проведення робіт для здійснення такого поділу.

Колегія суддів не погоджується із цим висновком апеляційного суду з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно статті 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Відповідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 243/6275/16-ц (провадження № 61-42813св18) зроблено висновок по застосуванню частини другої статті 367 ЦК України, статті 1278 ЦК України та вказано, що «якщо спадкодавець склав заповіт і в ньому не зазначив частки спадкоємців, вони вважаються рівними. Навпаки, якщо заповідач розподілив спадщину між спадкоємцями в нерівних частках, то кожний має право саме на ту частку, яку вказав спадкодавець. За відсутності заповіту частки кожного спадкоємця в спадщині визнаються рівними. Відступ від цього принципу можливий за домовленістю спадкоємців між собою (стаття 1267 ЦК України). Спадщина належить спадкоємцям, які прийняли її на праві спільної часткової власності (частина четверта статті 355 ЦК України), а тому при її поділі застосовуються правила передбачені в главі 26 ЦК України, які регулюють відносини спільної часткової власності. Якщо згоди про поділ спадщини досягти не вдалося, то поділ провадиться в судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному із спадкоємців за законом або за заповітом. Вирішення судового спору щодо поділу спадкового майна не залежить від отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину. Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку у спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється».

У постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-692цс16 вказано, що «відповідно до частини першої статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі (частина друга статті 1278 ЦК України). Згідно з частиною другою статті 1279 ЦК України спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна в межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення. Вирішуючи спори про поділ спадщини та визнання права власності на спадкове майно, суди встановлюють належне спадкодавцю на час його смерті майно, яке входить до складу спадщини, а також з`ясовують чи не порушуються права та інтереси всіх спадкоємців, які мають право на спадщину».

У постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року в справі № 6-12цс13 зроблено висновок, що «у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається. На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності у разі поділу (стаття 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників. Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо). У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок».

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 зроблено висновок, що «виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно».

Аналіз матеріалів справи свідчить, що у висновку № 9900/17-43/21554/17-43 судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, виготовленого 01 лютого 2018 року КНДІСЕ, зазначено, що: «встановити розмір компенсації співвласнику, частка якого за зазначеними вище варіантами поділу буде меншою за ідеальну частку, не вбачається можливим, оскільки надані на дослідження матеріали цивільної справи № 369/2079/16-ц та додатково надані документи містять суперечливу інформацію щодо ідеальних часток сторін в будинку АДРЕСА_2 (Т. 2, а. с. 118).

Таким чином компенсація співвласнику, частка якого при поділі згідно варіанту № 1 буде меншою за ідеальну частку висновком судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи КНДІСЕ від 01 лютого 2018 року не визначена.

Суд апеляційної інстанції погодившись із поділом спірного житлового будинку по варіанту № 1 (додаток № 2) висновку № 9900/17-43/21554/17-43 судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, виготовленого 01 лютого 2018 року КНДІСЕ, не врахував, що компенсація співвласнику, частка якого при поділі буде меншою за ідеальну частку, висновком не визначена; не звернув уваги на те, що при визначенні розміру стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартості залишкової вартості від ідеальної частки спірного житлового будинку в сумі 96 953 грн, суд першої інстанції не навів будь-яких розрахунків цієї суми.

Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

У постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі № 6-4цс14 зроблено висновок, що при вирішенні справи слід було враховувати і загальні засади цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України) щодо справедливості, добросовісності та розумності з врахуванням прав та інтересів усіх співвласників. При цьому суду слід було ретельно вивчити обставини справи з метою з`ясування, чи не зловживає позивач, який бажає виділу частки зі спільного майна шляхом отримання грошової компенсації вартості частки в майні та чи реалізація цього права не порушить прав інших осіб, які не мають змоги сплатити співвласнику грошову компенсацію вартості його частки.

У постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року у справі № 6-2925цс15 зроблено висновок, що з врахуванням закріплених в пункті 6 статті 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар. Таким чином суд має встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У заяві про внесення змін до зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 зазначала, що «оскільки ОСОБА_1 є пенсіонером і безробітним, він не має реальної змоги сплатити ОСОБА_2 повну належну різницю вартості спадкового майна у вигляді 1/5 другого поверху і виділити на другому поверсі окреме домоволодіння. Тому доцільним буде визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/5 другого поверху» (Т. 2, а. с. 52).

Суд апеляційної інстанції, погодившись із висновком суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартості частки 2/3 спірного автомобіля у сумі 87 312 грн, не встановив чи спроможний ОСОБА_1 виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ним права власності на спільне майно та чи не становитиме це для нього надмірний тягар.

За таких обставин апеляційний суд передчасно зробив висновок про залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання права власності на майно у порядку спадкування та виділу нерухомого майна, а саме: спірного житлового будинку та автомобіля.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Суди встановили, що 09 червня 2004 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 укладено договір дарування земельної ділянки площею 0,0594 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 17 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2015 року, у справі № 369/1533/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , третя особа - Києво-Святошинська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно та встановлення сервітуту, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 червня 2015 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 2/3 частини автомобіля «Renault Logan» скасовано. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 червня 2015 року в частині відмови у визнанні за ОСОБА_1 права власності на 1/3 частину земельної ділянки скасовано і ухвалено нове рішення. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,0594 га, кадастровий номер 3222410300:01:042:0035, розташованої по АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції у справі № 369/1533/15-ц зазначив, що: «суд не дав належної оцінки тому, що постановою державного нотаріуса Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори від 6 лютого 2015 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частину земельної ділянки через ненадання ОСОБА_1 оригіналу державного акту на право власності на дану землю. […] враховуючи відмову нотаріуса у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частину земельної ділянки і втрату останнім можливості оформити спадщину через нотаріальну контору, колегія суддів вважає за необхідне визнати за позивачем як спадкоємцем померлої першої черги за законом право власності на 1/3 частину спадкової земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,0594 га по АДРЕСА_3 ».

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 зареєстрував право власності на 1/3 частини спірної ділянки та визначив межі вказаної її частини.

За таких обставин, суди зробили обґрунтований висновок про визнання за ОСОБА_2 права на 2/3 частки земельної ділянки.

Аргумент касаційної скарги про те, що суд першої інстанції не розглянув позовну вимогу про визначення порядку користування земельною ділянкою, колегія суддів відхиляє.

Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналіз уточнених позовних вимог ОСОБА_1 (Т. 2, а. с. 7, 8) свідчить, що ОСОБА_1 не заявляв позовної вимоги про визначення порядку користування земельною ділянкою.

Доводи касаційної скарги про те, що розгляд апеляційної скарги відбувся у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, що є порушенням пункту 2 частини четвертої статті 274 ЦПК України, колегія суддів відхиляє.

Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій у разі необхідності та призначення справи до розгляду. Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням (частина перша статті 366 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції).

Згідно частини першої статті 368 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 13 грудня 2018 року о 11 год. 50 хв. У судове засідання викликано учасників судового процесу. Згідно протоколу судового засідання від 13 грудня 2018 року позивач брав участь у судовому засіданні (Т. 3, а. с. 38-41).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду в частині позовних вимог про визнання права власності на майно у порядку спадкування та виділу нерухомого майна, а саме: спірного житлового будинку та автомобіля скасувати і передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції; оскаржені рішення у частині зустрічних позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 права власності на 2/3 (дві третіх) частки земельної ділянки залишити без змін. Оскільки оскаржена постанова апеляційного суду підлягає скасуванню у частині позовних вимог про стягнення грошової компенсації із передачею справи у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то рішення суд першої інстанції у частині позовних вимог про стягнення грошової компенсації поновленню не підлягає.

Керуючись статтями 400 та 410, 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 409 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року скасувати у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно у порядку спадкування, поділу нерухомого майна та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, а саме:

визнання за ОСОБА_1 права власності на 59/100 житлового будинку по АДРЕСА_2 , відповідно до варіанту № 1 (додаток № 2) висновку № 9900/17-43/21554/17-43 судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, виготовленої 01 лютого 2018 року Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, відповідно до якої ОСОБА_1 виділено наступну частину приміщень: 2-1 (з підсобною площею 3 кв. м), 2-2 (з підсобною площею 4,6 кв. м), 2-3 (з підсобною площею 11,9 кв. м), 2-4 (з житловою площею 22,5 кв.м), 2-5 (з підсобною площею 14,9 кв. м), арифметична частка по будинку складає 59/100, вимощення І (1/2, вимощення ІІ (1/2), огорожа 1 (1/2), ворота з хвірткою 2 (1/2), огорожа (1/2), гараж Б, всього арифметична частка в домоволодінні складає 62/100;

визнання за ОСОБА_2 права власності на 41/100 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до варіанту № 1 (додаток № 2) висновку № 9900/17-43/21554/17-43 судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, виготовленого 1 лютого 2018 року Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, відповідно до якої ОСОБА_2 виділено наступну частину приміщень: 1-1 (з підсобною площею 4,5 кв. м), 1-2 (з житловою площею 21,9 кв. м), 1-3 (з житловою площею 12,6 кв. м), 1-4 ( з житловою площею 21 кв. м), 1-5 (з підсобною площею 7,9 кв. м), 1-6 (з підсобною площею 2 кв. м), 1-7 (з підсобною площею 4,1 кв. м), 1-8 (з підсобною площею 4,4 кв. м), 1-9 (з підсобною площею 7,7 кв. м), ганок, всього арифметична частка по будинку 41/100, вимощення І (1/2), вимощення ІІ (1/2), огорожа 1 (1/2), ворота з хвірт. 2 (1/2), огорожа 3 (1/2), погріб, всього арифметична частка в домоволодінні складає 38/100;

визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/3 (одну третю) частки на автомобіль марки Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 на праві свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_4 від 09 листопада 2011 року в порядку спадкування за законом;

залишення у приватній власності ОСОБА_1 автомобіля марки Renault Logan, колір сірий, шасі № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_4 від 9 листопада 2011 року;

стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартості частки 2/3 автомобіля марки Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_4 від 09 листопада 2011 року у сумі 87 312 грн;

стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартості залишкової вартості від ідеальної частки будинковолодіння АДРЕСА_2 в сумі 96 953 грн.

Передати справу № 369/2079/16-ц на новий розгляд до суду апеляційної інстанції у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно у порядку спадкування, поділу нерухомого майна, та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, а саме:

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року у частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом в частині визнання за ОСОБА_2 права на 2/3 частки земельної ділянки, залишити без змін.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року у скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов