ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2024 року
м. Київ
справа № 369/275/16-ц
провадження № 61-4997св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Сакари Н. Ю., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Олійника В. І., Гаращенка Д. Р., Сушко Л. П., від 05 березня 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», яке у подальшому змінило своє найменування на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
2. Позов обґрунтований тим, що між АТ КБ «ПриватБанк» та
ОСОБА_1 був укладений договір № КIF0GK00832301 від 06 липня
2006 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у банку в розмірі 20 000 доларів США та зобов`язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки і в порядку, встановлених договором.
3. Однак ОСОБА_1 своєчасно кредитні кошти не повернув, у зв`язку із чим станом на 17 грудня 2015 року виникла заборгованість у розмірі
92 300,35 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом - 19 520,57 доларів США, заборгованості за процентами за користування кредитом - 22 480,56 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом - 3 612 доларів США, пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором у розмірі 46 687,22 доларів США.
4. Посилаючись на викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі
92 300,35 доларів США, що в еквіваленті становить 2 169 981,23 грн.
Короткий зміст заочного рішення суду першої інстанції
5. Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області, у складі судді: Ковальчук Л. М., від 29 березня 2016 року позов
АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором
№ КIF0GK00832301 від 06 липня 2006 року в розмірі 58 248,31 доларів США, що еквівалентно 1 369 417,69 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 19 520,57 доларів США, що в еквіваленті становить 458 928,60 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом - 22 480,56 доларів США, що в еквіваленті становить 528 517,97 грн, заборгованості по комісії за користування кредитом - 3 612 доларів США, що в еквіваленті становить 84 918,12 грн, пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 12 635,18 доларів США, що в еквіваленті становить 297 053 грн. У решті позову відмовлено.
6. Суд першої інстанції, вказавши на те, що відповідач свої зобов`язання по договору не виконує, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, зменшивши розмір пені.
7. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області, у складі судді Пінкевич Н. С., від 13 грудня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду. Заяву
ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду
8. Постановою Київського апеляційного суду від 05 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 березня 2016 року скасовано і ухвалене нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
9. Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, вказав, що строк виконання основного зобов`язання настав у травні 2011 року, оскільки банк змінив строк виконання основного зобов`язання, направивши відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту. Натомість позов подано у січні 2016 року, тобто з пропуском позовної давності, про застосування наслідків якої відповідач був позбавлений можливості заявити в суді першої інстанції через неналежне його повідомлення про розгляд справи.
10. Крім того, зважаючи на те, що строк виконання договору настав у травні 2011 року, нарахування процентів та штрафних санкцій після цього є неправомірним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. У касаційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Крапівцева О. О. просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2024 року, залишивши в силі заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 березня 2016 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
12. У квітні 2023 року представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Крапівцева О. О. подала касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2024 року.
13. Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у травні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16, від 04 липня
2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 17 квітня 2018 року у справі
№ 200/11343/14, у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2019 року
у справі № 520/11429/17, від 13 травня 2021 року у справі № 501/5000/15-ц, від 08 листопада 2023 року у справі № 641/5805/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
15. Зауважує, що АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до судом за захистом порушених прав та стягнення заборгованості за кредитним договором в межах трирічного строку позовної давності з врахуванням його переривання рішенням суду від 26 грудня 2013 року у справі № 381/5857/13-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
16. У травні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Самчук М. В. подала до Верховного Суду відзив, в якому, посилаючись на законність на обґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
17. Вважає помилковими доводи касаційної скарги про переривання строку позовної давності 26 грудня 2013 року внаслідок ухвалення судового рішення у справі № 381/5857/13-ц, оскільки позовна давність переривається пред`явленням позову, а не постановленням судового рішення.
18. Наголошує, що банк не посилався на обставини переривання строку позовної давності під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, більш того у судовому засіданні під час апеляційного перегляду справи представник банку підтвердив, що із 2011 року до січня 2016 року банк не вчиняв жодних дій, направлених на стягнення боргу з відповідача. При цьому відсутні підстави приймати нові докази на стадії касаційного перегляду справи.
19. Зауважує, що вказаний у рішенні суду про звернення стягнення на предмет іпотеки розмір заборгованості входить до вказаного в цій справі розміру заборгованості, що свідчить про подвійне стягнення та є неприпустимим.
Обставини справи, встановлені судами
20. 06 липня 2006 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № КIF0GK00832301, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти у розмірі
20 000 доларів США на наступні цілі: купівля житла за адресою: АДРЕСА_1 , а також у розмірі 3 375 доларів США на сплату страхових платежів на строк до 05 липня 2021 року включно. Погашення заборгованості за цим договором здійснюється щомісячно.
21. Згідно із наданим позивачем розрахунком, станом на 17 грудня
2015 року заборгованість ОСОБА_1 перед банком становить
92 300,35 доларів США та складається із заборгованості за кредитом - 19 520,57 доларів США, заборгованості за процентами за користування кредитом - 22 480,56 доларів США, заборгованості по комісії за використанням кредитом - 3 612 доларів США, пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором у розмірі 46 687,22 доларів США.
22. Останній платіж на погашення заборгованості по кредитному договору здійснено 06 жовтня 2008 року.
23. Відповідно до пункту 2.3.3. кредитного договору № KIF0GK00832301
від 06 липня 2006 року, банк має право змінити умови договору - зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати комісії й відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом спрямування відповідного повідомлення. При цьому згідно з статями 212 611 651 ЦК України щодо зобов`язань, строк виконання яких не настав, вважається, що строк настав у зазначену у повідомленні дату. На цю дату позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду, комісію й відсотки за фактичний строк його користування, у повному обсязі виконати інші зобов`язання за договором.
24. У 2011 році АТ КБ «ПриватБанк» було направлено на адресу відповідача повідомлення (вимогу) № 30.1.0.0/2-356 від 29 березня 2011 року, якою вимагало від ОСОБА_1 повернення суми кредиту в повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкцій, нарахованих на день повернення кредиту, в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
25. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
26. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
27. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
28. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
29. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
30. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
31. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
32. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
33. Відповідно до частини другої статті 1050 ЦПК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами
(з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
34. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
35. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
36. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
37. Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
38. За правилом статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
39. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
40. Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
41. Апеляційний суд, встановивши, що АТКБ «ПриватБанк» у травні
2011 року змінило строк виконання основного зобов`язання, направивши відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту, а розглядуваний позов про стягнення заборгованості за кредитним договором подано до суду у січні 2016 року, тобто з пропуском позовної давності, про застосування наслідків якої відповідач був позбавлений можливості заявити в суді першої інстанції через неналежне його повідомлення про розгляд справи, дійшов правильного висновку, що вимоги банку в частині стягнення заборгованості за кредитом до спливу дати кредитування у травні 2011 року є обґрунтованими, проте у їх задоволенні слід відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності.
42. Колегія суддів також погоджується з висновками апеляційного суду про те, що після спливу строку кредитування відповідно до частини другої
статті 1050 ЦК України право банку нараховувати проценти за користування кредитом припинилось, тому вимоги про стягнення процентів, комісії та пені, які нараховані після травня 2011 року, є необґрунтованими, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.
43. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, на яку послався заявник в касаційній скарзі, викладено правові висновки про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
44. У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду не встановила підстав для відступлення від зазначених висновків (пункт 108 постанови).
45. Доводи касаційної скаргипро те, що АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа
№ 381/5857/13-ц), перервавши тим самим строки позовної давності щодо заборгованості, є помилковими з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14 червня 2023 року у справі
№ 755/13805/16-ц, відповідно до яких переривання загальної позовної давності за вимогою про стягнення боргу за основним зобов`язанням не перериває перебігу загальної позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки і навпаки.
46. За встановлених у розглядуваній справі обставин, висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі
№ 921/107/15-г/16, від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14, у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17, від 13 травня 2021 року у справі № 501/5000/15-ц, від 08 листопада 2023 року у справі № 641/5805/15, на які посилається заявник у касаційній скарзі.
47. Посилання заявника на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц,
є безпідставними, оскільки незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палатою Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі
№ 755/10947/17).
48. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
49. Постанова апеляційного суду є достатньо вмотивованою та містить висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
50. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що апеляційний суд ухвалив оскаржуване судове рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович Н. Ю. Сакара Є. В. Синельников