Постанова

Іменем України

10 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 369/3817/19

провадження № 61-12073св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка»,

третя особа - начальник відділу кадрів Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка» Микитенко І. С.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка» на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2021 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Білич І. М., Коцюрби О. П. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка», третя особа - начальник відділу кадрів Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка» Микитенко І. С., про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу, бонусів та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу, бонусів та моральної шкоди.

Короткий зміст вимог заяви

У квітні 2021 року до Київського апеляційного суду надійшла, подана адвокатом Бітківським В. М. в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка» (далі - ТОВ «Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка»), заява про ухвалення у справі додаткового рішення.

Представник заявника посилався на те, що в апеляційній скарзі було зроблено заяву про розподіл судових витрат та зазначено, що всі докази будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, з цих підстав просив ухвалити додаткове рішення у справі та стягнути на користь ТОВ «Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка» з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 57 550 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 04 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково. Скасував наказ № АД-0000016к-ФК-0000526 від 08 лютого 2019 року щодо дати звільнення та зміни дати звільнення ОСОБА_1 . Стягнув з відповідача в дохід держави судовий збір у сумі 768,40 грн.

Київський апеляційний суд постановою від 06 квітня 2021 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 грудня 2019 року в частині скасування наказу № АД-0000016к-ФК-0000526 від 08 лютого 2019 року щодо дати звільнення та зміни дати звільнення ОСОБА_1 , а також стягнення судових витрат скасував. В решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Київський апеляційний суд додатковою постановою від 24 червня 2021 року заяву ТОВ «Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка» про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнив частково.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка» 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційний суд розподіляючи витрати, понесені ТОВ «Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка» на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Апеляційний суд врахував характер виконаної адвокатом роботи, часткове задоволення апеляційної скарги позивача, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, значимості вчинених адвокатом дій, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2021 року представник ТОВ «Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка» - адвокат Бітківський В. М. звернуся до Верховного Суду із касаційною скаргою на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2021 року в якій просив додаткову постанову в частині відмови у задоволенні заяви відповідача про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 47 550 грн - скасувати.

Стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 47 550 грн.

В іншій частині додаткову постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2021 року залишити без змін.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Заявник вказує, що апеляційний суд помилково зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу за відсутності відповідного клопотання позивача, а тому в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без врахування правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц.

Посилається на те, що судом апеляційної інстанції було неправомірно здійснено втручання у договірні відносини між сторонами та не застосовано правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.

Аргументом касаційної скарги є також те, що, на думку представника заявника, суд апеляційної інстанції помилково визначив час судових засідань, адже не включив до нього час на дорогу та час, протягом якого представники відповідача чекали на судові засідання, які розпочинались із запізненням з вини суду апеляційної інстанції. Посилається на наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу і за час, коли судові засідання не відбувались у зв`язку із зняттям справи з розгляду.

Представник заявника також вказує, що суд апеляційної інстанції помилково не взяв до уваги наявність підстав для стягнення з позивача витрат, пов`язаних із складанням запиту до районного суду з метою отримання технічного запису одного із судових засідань, виїзду у зв`язку з цим до суду, його аналізу й надання додаткових пояснень, адже така дія була пов`язана із поведінкою позивача у суді апеляційної інстанції.

Одночасно зауважує, що висновки апеляційного суду про понадмірну тривалість часу на написання відзиву на апеляційну скаргу помилкові, адже він не врахував, що цей час витрачений не лише на технічне написання відзиву, а і на аналіз правових позицій.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Києво-Святошинського районного суду Київської області.

10 серпня 2021 року цивільна справа № 369/3817/19 надійшла до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 17 лютого 2022 року справу призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13 травня 2019 року між відповідачем та Адвокатським об`єднанням «Міжнародна рада адвокатів» укладено договір № 13/05/2019 про надання правової (правничої) допомоги (а. с. 8-12 том 2).

До справи долучено акти виконаних робіт, у яких зазначено характер наданої правничої допомоги, її тривалість та вартість.

Зокрема, акт від 27 січня 2020 року № 08 про надання правничої допомоги, у якому адвокатом було надано допомогу у вигляді підготовки апеляційної скарги на ухвалу суду від 20 грудня 2019 року, що за часом становить 5 год. 00 хв., вартість якої складає 5 000 грн (а. с.122-124 том 3).

Акт від 16 березня 2020 року № 09 про надання правничої допомоги, у якому адвокатом було надано допомогу у вигляді складання відзиву на апеляційну скаргу на рішення від 04 грудня 2019 року, що за часом становить 6 год. 00 хв., вартість якої складає 6 000 грн (а. с. 125-127 том 3).

Акт від 02 червня 2020 року № 10 про надання правничої допомоги за участь у судовому засіданні 01 червня 2020 року о 12:10 та 12:20 в Київському апеляційному суді, з урахуванням часу на проїзд та очікування, що за часом становить 1 год. 30 хв., вартість якої складає 2 250 грн (а. с. 128-130 том 3).

Акт від 25 червня 2020 року № 11 про надання правничої допомоги, у вигляді виїзду для участі у судовому засіданні 22 червня 2020 року о 12:00 (засідання не відбулося, знято з розгляду), що за часом становить 1 год. 00 хв., вартість якої складає 1 500 грн (а. с. 121-123 том 3).

Акт від 14 липня 2020 року № 12 про надання правничої допомоги у вигляді участі адвокатів в судовому засіданні 06 липня 2020 року на 12:15 та підготовка пояснень, що за часом становить 2 год. 30 хв., вартість якої складає 5 000 грн (а. с.134-136 том 3).

Акт від 27 липня 2020 року № 13 про надання правничої допомоги у вигляді участі адвокатів в судовому засіданні 20 липня 2020 року на 12:15, що за часом становить 2 год. 20 хв., вартість якої складає 7 000 грн (а. с.137-139 том 3).

Акт від 30 вересня 2020 року № 14 про надання правничої допомоги у вигляді підготовки адвокатом заяви про видачу копій технічного запису судових засідань, виїзд адвоката до суду для їх отримання, аналіз звукозаписів та підготовка і подання до Київського апеляційного суду додаткових пояснень, що за часом становить 5 год. 30 хв., вартість якої складає 3 500 грн (а. с. 140-142 том 3).

Акт від 12 жовтня 2020 року № 15 про надання правничої допомоги у вигляді участі адвоката в судовому засіданні 05 жовтня 2020 року на 11:00, що за часом становить 4 год. 12 хв., вартість якої складає 6 300 грн (а. с. 143-145 том 3).

Акт від 27 листопада 2020 року № 16 про надання правничої допомоги у вигляді виїзду адвокатів для участі у судовому засіданні 23 листопада 2020 року о 15:00 (засідання було відмінено), що за часом становить 01 год. 30 хв., вартість якої складає 3 000 грн (а. с. 146-148 том 3).

Акт від 24 грудня 2020 року № 17 про надання правничої допомоги у вигляді виїзду адвокатів для участі у судовому засіданні 23 грудня 2020 року о 15:00 (засідання було відмінено), що за часом становить 1 год. 30 хв., вартість якої складає 3 000 грн (а. с. 149-151 том 3).

Акт від 14 січня 2021 року № 18 про надання правничої допомоги у вигляді виїзду адвокатів для участі у судовому засіданні 13 січня 2021 року о 14:00 (засідання було відмінено), що за часом становить 2 год. 00 хв., вартість якої складає 6 000 грн (а. с. 152-154 том 3).

Акт від 24 березня 2021 року № 19 про надання правничої допомоги у вигляді виїзду адвокатів для участі у судовому засіданні 23 лютого 2021 року о 16: 00 (засідання було відмінено) та участь в судовому засіданні 23 березня 2021 року о 11:00, що за часом становить 3 год. 30 хв., вартість якої складає 9 000 грн (а. с. 155-158 том 3).

Вартість наданих та оплачених послуг становить 57 550 грн.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц (провадження № 61-19582св20), від 09 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16 (провадження № 61-12783св21) а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).

Таким чином аргументи касаційної скарги представника відповідача про те, що апеляційний суд помилково зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу за відсутності відповідного клопотання позивача колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Отже втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

З матеріалів справи вбачається, що п. 2.1.10. договору від 13 травня 2019 року № 13/05/2019 про надання правової (правничої) допомоги передбачено, що для надання правничої допомоги замовнику, виконавець призначає відповідальних осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а. с. 108, 109 том 1).

Відповідно до копії протоколу загальних зборів учасників Адвокатського об`єднання «Міжнародна рада адвокатів» від 04 лютого 2020 року № 09 ОСОБА_2 вийшов з складу учасників адвокатського об`єднання. Учасниками Адвокатського об`єднання «Міжнародна рада адвокатів» залишились: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 (а. с. 119, 120 том 3).

06 липня 2020 року, 20 липня 2020 року, 23 листопада 2020 року, 23 грудня 2020 року, 13 січня 2021 року, 23 лютого 2021 року та 23 березня 2021 року для представництва інтересів ТОВ «Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка» було залучено адвокатів Адвокатського об`єднання «Міжнародна рада адвокатів»: Бітківського В. М. та Страшок Є. О. (а. с. 134, 146, 149, 152, 155 том 3).

Отже, враховуючи вищенаведене, колегія судів вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про те, що положеннями процесуального закону не передбачено покладення обов`язку на іншу сторону компенсацію витрат на правничу допомогу, надану одночасно більше ніж одним адвокатом.

Вищенаведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 914/2173/19.

Таким чином аналогічний за змістом довід касаційної скарги заслуговує на увагу також.

Колегія суддів також вважає обґрунтованими аргументи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції помилково визначив час судових засідань, адже не включив до нього час на дорогу та час, протягом якого представники відповідача чекали на судові засідання, які розпочинались із запізненням та час, коли судові засідання не відбувались у зв`язку із зняттям справи з розгляду з огляду на таке.

Беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта, відтак, час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.

Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.

Такі етапи представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час.

З огляду на це колегія суддів вважає, що такі стадії, як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта.

З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.

Такі висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.

Крім того колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково не взяв до уваги наявність підстав для стягнення з позивача витрат пов`язаних із складанням запиту до районного суду з метою отримання технічного запису одного із судових засідань, адже, як правильно вказував представник заявника, така дія була пов`язана із поведінкою позивача у суді апеляційної інстанції.

Отже, висновки апеляційного суду про не співмірність понесених відповідачем витрат на правничу допомогу з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих послуг є неправильними.

Крім того, такі витрати були фактичними та реальними.

Таким чином загальна сума витрат на адвокатські послуги, передбачена договором, становить 57 550 грн, що, на думку Верховного Суду, не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару. Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними з наданим адвокатами обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами першою та третьою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскаржувану додаткову постанову в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 47 550 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення заяви.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка» задовольнити.

Додаткову постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2021 року в оскарженій частині відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 47 550 (сорок сім тисяч п`ятсот п`ятдесят) гривень скасувати, заяву в цій частині задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка» витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 47 550 (сорок сім тисяч п`ятсот п`ятдесят) гривень.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук