ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2025 року

м. Київ

справа № 369/4627/23

провадження № 61-9644св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач(відповідач за зустрічним позовом)- ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

третя особа- ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Старика Володимира Михайловича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 листопада 2023 року, ухвалене у складі судді Пінкевич Н. С., та постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання протиправною відмови, визнання попередніх договорів припиненими, стягнення коштів.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 04 листопада 2021 року між ним та ОСОБА_2 , від імені якої діяв ОСОБА_3 , укладені попередні договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки. За цими договорами відповідачка зобов`язувалась побудувати житловий будинок на земельній ділянці, загальною площею 0,168 га (після об`єднання двох земельних ділянок з присвоєнням їй кадастрового номеру) у с. Дмитрівка Києво-Святошинського району Київської області.

Вказував на те, що він на виконання умов попереднього договору сплатив авансові платежі: 04 листопада 2021 року - 198 970,51 грн, що еквівалентно 7 603,00 дол. США, та 65 948,40 грн, що еквівалентно 2 520,00 дол. США. Натомість відповідачка не здійснює взятих на себе обов`язків щодо будівництва, акти приймання-передачі робіт не складає і не направляє, а тому через неправомірне порушення відповідачкою своїх обов`язків за переднім договором він призупинив оплату за договором.

Зазначав, що він неодноразово звертався до відповідачки з вимогою розірвати попередній договір та повернути кошти, але отримував неправомірні відмови.

Вказував, що у встановлений законом строк основний договір не був укладений, зобов`язання припинились через невиконання їх відповідачкою, а тому остання зобов`язана повернути йому сплачений аванс у розмірі 10 123,00 дол. США, що еквівалентно 389 229,35 грн.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив судвизнати протиправною відмову ОСОБА_2 від зобов`язань за попереднім договором купівлі-продажу житлового будинку від 04 листопада 2021 року № 4807; визнати протиправною відмову ОСОБА_2 від зобов`язань за попереднім договором купівлі-продажу земельної ділянки від 04 листопада 2021 року № 4806; визнати попередній договір купівлі-продажу житлового будинку від 04 листопада 2021 року № 4807 припиненим у зв`язку з невиконанням його умов ОСОБА_2 ; визнати попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки від 04 листопада 2021 року № 4806 припиненим у зв`язку з невиконанням його умов ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені грошові кошти у розмірі 389 229,35 грн.

У травні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь штраф за попереднім договором у розмірі 722 304,00 грн.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 мотивовані тим, що 04 листопада 2021 року між нею та ОСОБА_1 укладені попередні договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки. На виконання цих договорів між нею та ТОВ «КГЛ ГРУП» укладений договір підряду від 23 листопада 2021 року № 3. Станом на 20 лютого 2022 року був виконаний перший етап будівництва - спорудження фундаменту житлового будинку, про що складений акт № 1 приймання підрядних робіт та акт приймання-передачі виконаних робіт. Через введення воєнного стану цей акт не зміг бути направлений ОСОБА_1 . Після відновлення своєї діяльності, у липні 2022 року вона намагалась провести перемовини щодо виконання умов попереднього договору, але домовленості сторони не досягли. У зв`язку з відмовою ОСОБА_1 виконувати свої зобов`язання за попереднім договором, 20 грудня 2022 року вона направила йому повідомлення про розірвання попередніх договорів в односторонньому порядку.

Зазначала, що укладені попередні договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки є удаваними договорами, оскільки були вчинені задля приховання сторонами іншого договору, а саме договору підряду. Так, попереднім договором встановлено, що відповідач має збудувати житловий будинок на земельній ділянці, при чому специфікація будинку затверджена ОСОБА_1 , та обов`язковим додатком є додаток стадій будівництва, порядок прийняття виконаних робіт.

Вказувала на те, що позивач фактично замовив будівництво житлового будинку за своїм вподобанням, погодив графік сплати коштів фактично за певною стадією готовності, та укладений договір - договір підряду.

Зазначала, що ОСОБА_1 порушив умови договору щодо оплати вартості робіт, тому на підставі статей 549 886 ЦК України, пунктів 3, 9, 11 попереднього договору має сплатити штраф у розмірі 10 % від загальної вартості житлового будинку - 19 088,00 дол. США, що еквівалентно 722 304,00 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені грошові кошти у розмірі 389 229,35 грн та сплачений судовий збір у розмірі 3 892,29 грн.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що між сторонами була досягнута домовленість щодо купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, позивач у рахунок попередньої оплати вартості зазначеного нерухомого майна передав відповідачу кошти в розмірі, еквівалентному 10 123,00 дол. США, як авансовий платіж у рахунок сплати вартості об`єкта нерухомого майна, однак основний договір купівлі-продажу не був укладений, тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача внесеного позивачем авансу. Доказів того, що станом до 31 квітня 2022 року була можливість у відповідача укласти основний договір, а позивач ухилявся від його укладення, матеріали справи не містять.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_2 не надала суду доказів удаваності попередніх договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, а тому відсутні підстави для застосування статті 886 ЦК України (порушення своїх обов`язків замовником) та стягнення з ОСОБА_1 будь-яких штрафних санкцій.

Апеляційний суд, відхиляючи доводи апеляційної скарги щодо удаваності попереднього договору, зазначив, що ОСОБА_2 не заявляла вимог про визнання вказаного правочину удаваним, доказів на підтвердження волі позивача на укладення попереднього договору для приховування іншого правочину не подавала. Судового рішення, яке б набуло законної сили, про визнання попереднього договору удаваним, не ухвалювалось.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У липні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Старик В. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення в частині задоволення первісного позову та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, направити справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що попереднім договором купівлі-продажу житлового будинку від 04 листопада 2021 року передбачено обов`язок ОСОБА_2 збудувати житловий будинок, що замовлений ОСОБА_1 та будується спеціально та відповідно до його побажань та вподобань на обраній ОСОБА_1 земельній ділянці, передбачено обов`язок ОСОБА_1 оплачувати кожний виконаний етап робіт окремо, передбачено порядок прийняття виконаних робіт ОСОБА_1 та відповідальність ОСОБА_1 за порушення зобов`язання з оплати виконаних робіт, отже, сторони попереднього договору купівлі-продажу житлового будинку від 04 листопада 2021 року та попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04 листопада 2021 року узгодили та погодили всі істотні умови, що є необхідними під час укладення договору будівельного підряду та які не є умовами, що узгоджуються сторонами під час укладення попередніх договорів, а тому внутрішня воля сторін була спрямована саме на укладення договору будівельного підряду, а не попередніх договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки.

За таких обставин попередні договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки є удаваними правочинами й повинні регулюватися за правилам для договорів будівельного підряду.

Суди попередніх інстанцій не надали значення зазначеним обставинам, не оцінили відповідні положення попередніх договорів, не навели мотивів відхилення зазначених аргументів ОСОБА_2 , не аргументували, яким саме чином організаційний попередній договір може містити положення та регулювати етапи будівництва, порядок прийняття робіт та їх оплати та відповідальність сторін.

Суд апеляційної інстанції, вказуючи на те, що ОСОБА_2 не заявляла вимог про визнання правочину удаваним, не врахував, що позовна вимога про визнання правочину удаваним не є ефективним способом захисту, не призводить до поновлення порушених прав, не сприяє принципу процесуальної економії. Єдиним наслідком задоволення такої вимоги буде встановлення факту удаваності правочину та регулювання відносин за правилами правочину, який сторони насправді вчинили, що суд й так не позбавлений можливості встановити під час судового розгляду, надати оцінку таким обставинам та застосувати норми права, що регулюють відносини, які насправді виникли між сторонами.

Водночас суд першої інстанції порушив порядок ухвалення рішення та таємницю нарадчої кімнати.

Крім того, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням - фундаменту будинку.

Підставами касаційного оскарження судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 522/14890/16-ц (провадження № 14-498цс18) та у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 201/2355/16-ц (провадження № 61-23309св18), від 29 січня 2020 року у справі № 903/154/19, від 08 грудня 2021 року у справі № 466/8968/19 (провадження № 61-1188св21); суд не дослідив зібрані у справі докази.

Судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Доводи інших учасників справи

У серпні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Воронкова О. І. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У вересні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Старик В. М. подав письмові пояснення (заперечення на відзив).

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2024 рокузупинено виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 листопада 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачених грошових коштів у розмірі 389 229,35 грн, сплаченого судового збору у розмірі 3 892,29 грн, до закінчення касаційного провадження у справі.

У липні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

04 листопада 2021 року між ОСОБА_2 , від імені якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 укладений попередній договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалка Р. О.

За попереднім договором купівлі-продажу житлового будинку сторони зобов`язуються до 31 квітня 2022 року включно (дата «31 квітня» процитована дослівно з договору) укласти договір купівлі-продажу житлового будинку, що буде збудований продавцем на земельній ділянці за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Дмитрівка, площею 0,168га (продавець зобов`язується об`єднати дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3222484400:09:004:5541, 3222484400:09:004:5539, в одну, яка буде становити 0,168 га та присвоїти їй кадастровий номер) (пункт 1 попереднього договору).

У рахунок належних за основним договором купівлі-продажу житлового будинку платежів покупець повинен сплатити продавцю гарантійний внесок в сумі 198 970,51 грн, що за комерційним курсом становить 7 603,00 дол. США (пункт 2.1).

За попереднім договором купівлі-продажу земельної ділянки сторони зобов`язуються до 31 квітня 2022 року включно (дата «31 квітня» процитована дослівно з договору) укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Дмитрівка, площею 0,168 га (пункт 1 попереднього договору).

У рахунок належних за основним договором купівлі-продажу житлового будинку платежів покупець повинен сплатити продавцю гарантійний внесок у гривні у сумі 65 948,40 грн, що за комерційним курсом становить 2 520,00 дол. США (пункт 2.1).

На підтвердження сплати коштів ОСОБА_1 надав заяву про повний розрахунок, що посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалка Р. О.

Сплата ОСОБА_1 вказаних коштів у розмірі еквівалентному долару США на день оплати, а саме щодо житлового будинку - 198 970,51 грн та щодо земельної ділянки - 65 948,40 грн, сторонами не заперечується.

За умовами договорів відповідач зобов`язувався збудувати житловий будинок, об`єднати земельні ділянки до 31 квітня 2022 року (дата «31 квітня» процитована дослівно з договору), та договір купівлі-продажу нерухомого майна мав бути укладений та нотаріально посвідчений не пізніше 31 квітня 2022 року (дата «31 квітня» процитована дослівно з договору) (пункт 1 попередніх договорів).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Старика В. М. не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно із частинами першою-третьою статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, -у письмовій формі.

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна зі сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Отже, ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання.

Аванс не має забезпечувальної функції. Якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України, викладена у постановах: від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12, від 25 вересня 2013 року у справі № 6-82цс13, а також підтримана постановою Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц.

Установивши, що договір купівлі-продажу нерухомого майна між сторонами укладено не було у встановлений попереднім договором строк - до останнього дня квітня місяця 2022 року включно, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що передана ОСОБА_1 ОСОБА_2 сума грошових коштів є авансом, тому підлягає поверненню особі, яка її сплатила, незалежно від того, з вини якої сторони не відбулося укладення договору.

Щодо зустрічних позовних вимог

У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами першою та другою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_2 просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь штраф у розмірі 10 % від загальної вартості житлового будинку у розмірі 722 304,00 грн, посилаючись на те, що між сторонами був укладений договір будівельного підряду, а не попередній договір купівлі-продажу, умови якого щодо оплати вартості робіт ОСОБА_1 порушив.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.

Пунктом 11 попереднього договору купівлі продажу житлового будинку від 04 листопада 2021 року передбачено, що у випадку порушення покупцем строків сплати гарантійного внеску чи будь-якої його частини згідно з пунктом 3 попереднього договору більш ніж на 30 календарних днів, продавець має право стягнути з покупця штраф у розмірі 10 % від загальної вартості житлового будинку.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що попередній договір купівлі-продажу житлового будинку від 04 листопада 2021 року не був виконаний у встановлений строк з вини ОСОБА_2 .

У порушення вимог пункту 3.2 попереднього договору ОСОБА_2 з моменту закінчення першої стадії будівництва не направила ОСОБА_1 на електронну адресу акт приймання-передачі робіт.

За змістом пунктом 3 попереднього договору обов`язок сплати чергового платежу вартості житлового будинку виникає у позивача лише після отримання акта приймання-передачі робіт.

Установивши, що таке повідомлення до моменту, коли сторони зобов`язувались укласти основний договір купівлі-продажу, а саме до 31 квітня 2022 року, не надійшло, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно виходив із того, що у ОСОБА_1 не було обов`язку сплачувати відповідачу будь-які кошти.

За таких обставин, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення штрафу з покупця на користь продавця.

Посилання у касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини у вказаних справах відрізняються від тих, що установлені судами у справі, яка переглядається в касаційному порядку.

Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).

Доводи касаційної скарги щодо удаваності попередніх договорів, є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_2 не заявляла вимог про визнання попередніх договорів купівлі-продажу удаваними правочинами, доказів на підтвердження волі позивача на укладення попереднього договору для приховування іншого правочину не подавала. Судового рішення, яке б набуло законної сили, про визнання попередніх договорів удаваним, не ухвалювалось.

Верховний Суд виходить з того, що суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку наявним у справі доказам та взаємовідносинам сторін.

Перевіряючи доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив порядок ухвалення рішення та таємницю нарадчої кімнати, колегія суддів виходить із такого.

Згідно з частиною першою статті 268 ЦПК України (в редакції закону, що діяла на час розгляду справи судом першої інстанції) рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення суду.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України).

У справі, яка переглядається, рішення суду першої інстанції було ухвалено 20 листопада 2023 року за відсутності сторін у справі, про що свідчить довідка, складена 20 листопада 2023 року секретарем судового засідання (а. с. 193, т. 1). Саме 20 листопада 2023 року є датою ухвалення судового рішення, а не 16 серпня 2023 року, як помилково вважає заявник.

Судом першої інстанції під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання.

Ураховуючи, що оскаржувані судові рішення залишено без змін, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для поновлення виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 рокув частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачених грошових коштів у розмірі 389 229,35 грн, сплаченого судового збору у розмірі 3 892,29 грн.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Старика Володимира Михайловича залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 листопада 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 рокув частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачених грошових коштів у розмірі 389 229,35 грн, сплаченого судового збору у розмірі 3 892,29 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник