Постанова

Іменем України

01 червня 2022 року

м. Київ

справа № 369/5786/19

провадження № 61-4046св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади села Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області,

відповідачі: Крюківщинська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 ,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Мельниченко Вікторією Валеріївною, на постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Кулікової С. В., Мараєвої Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади села Крюківщини Києво-Святошинського району Київської області звернувся до суду з позовом до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання незаконними рішень та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 19 серпня 2014 року Крюківщинська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області прийняла рішення № 6/2 «Про затвердження проекту землеустрою передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_2 », яким затверджено проект землеустрою та передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,0813 га, кадастровий номер 3222484001:01:023:5049, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в селі Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 зареєстрував право власності на зазначену земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та у подальшому відчужив її на підставі договору купівлі-продажу від 21 лютого 2017 року на користь ОСОБА_1 , яка на даний час є її власником.

Позивач зазначав, що спірна земельна ділянка розташована у прибережній захисній смузі водного об`єкта-ставу в с. Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області, а, відтак, рішення про її передачу є незаконним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, просив визнати незаконним та скасувати рішення Крюківщинської сільської ради Київської області від 19 серпня 2014 року № 6/2 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_2 » про затвердження проекту землеустрою та передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,0813 га з кадастровим номером 3222484001:01:023:5049 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в селі Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області, витребувати на користь держави в особі територіальної громади села Коюківщина Києво-Святошинського району Київської області з чужого незаконного володіння у ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3222484001:01:023:5049, площею 0,0813 га.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із пропуску позивачем позовної давності для звернення з цим позовом, про застосування якої заявлено відповідачем.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 січня 2020 року скасовано і ухвалено нове судове рішення.

Позов першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади села Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про визнання незаконними рішень та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Крюківщинської сільської ради Київської області від 19 серпня 2014 року № 6/2 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_2 ».

Витребувано на користь держави в особі територіальної громади села Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області з чужого незаконного володіння у ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3222484001:01:023:5049, площею 0,0813 га.

Апеляційний суд виходив із того, що нормами законодавства не передбачено можливості відведення земель водного фонду у приватну власність громадян для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель і, взагалі, заборонено розпаювання земель водного фонду, які імперативно обмежені у цивільному обороті та на них поширюється окремий, чітко визначений законодавством порядок і способи використання.

Окрім того, суд вважав, що позивачем не пропущена позовна давність при зверненні до суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10 березня 2021 року ОСОБА_1 через представника - адвоката Мельниченко В. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження оскаржуваних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 916/2129/15, від 15 березня 2017 року у справі № 916/2130/15, від 12 вересня 2012 року № 6-71цс12, від 24 червня 2015 року у справі № 6-472цс15, постанові Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 641/76/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник посилається на недотримання судом апеляційної інстанції вимог обґрунтованості судового рішення, викладеного у постановах Верховного Суду України від 20 травня 2014 року у справі № 64/366-10, від 18 травня 2016 року у справі № 922/51/15.

Крім того, заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме суд апеляційної інстанції встановив обставини на підставі недопустимих доказів та застосував норму статті 78 ЦПК України, не врахувавши висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 4 частини 3 статті 411 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні позову.

Здійснення Крюківщинською сільською радою права власності, зокрема розпорядження землею в межами повноважень, передбачених законом, оцінюється як вираження волі територіальної громади, що відповідно до статті 388 ЦК України не дає підстави для витребування її майна від добросовісного набувача.

Доводи інших учасників справи

Відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Києво-Святошинського районного суду Київської області справу № 369/5786/19 за позовом першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади села Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про визнання незаконними рішень та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року в частині стягнення з Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на користь прокуратури Київської області судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 921 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 2 881,50 грн, а в іншій частині - зупинено дію Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справу № 369/5786/19 призначено до судового розгляду.

Обставини справи

Суди встановили, що рішенням Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 19 серпня 2014 року № 6/2 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_2 » затверджено проект землеустрою та передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,0813 га, кадастровий номер 3222484001:01:023:5049, що розташована в с. Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Передана у приватну власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельна ділянка, що розташована в межах 50-метрової прибережної захисної смуги водного об`єкта загальнодержавного значення - ставу в селі Крюківщина загальною площею 7,5 га, відноситься до земель водного фонду.

Відповідно до висновку експерта від 22 червня 2018 року спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3222484001:01:023:5049 розташована на відстані від 39 до 42 метрів від урізу води (берегової лінії) ставка, розташованого в селі Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області. При цьому, у місці розташування даної земельної ділянки крутизна схилу в двох місцях, де спостерігалась найбільша різниця перепаду висот, становить по лінії 6 - 21 градус, по лінії 7 - 19,5 градусів.

Державною інспекцією сільського господарства в Київській області зазначено, що оскільки вказана земельна ділянка розміщена на схилі, крутизна якого більше 3 градусів, то відповідно до статті 88 Водного кодексу України та статті 60 Земельного кодексу України мінімальна ширина прибережної захисної смуги у даному випадку подвоюється.

21 лютого 2017 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_2 відчужив спірну земельну ділянку на користь ОСОБА_1 .

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Мельниченко В. В., є посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 916/2129/15, від 15 березня 2017 року у справі № 916/2130/15, від 12 вересня 2012 року № 6-71цс12, від 24 червня 2015 року у справі № 6-472цс15, постанові Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 641/76/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); недотримання судом апеляційної інстанції вимог обґрунтованості судового рішення викладеного у постановах Верховного Суду України від 20 травня 2014 року у справі № 64/366-10, від 18 травня 2016 року у справі № 922/51/15; порушення судами норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме суд апеляційної інстанції встановив обставини на підставі недопустимих доказів та застосував норму ст. 78 ЦПК України, не врахувавши висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 4 частини 3 статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтями 19 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі й землі водного фонду; віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Подібний порядок встановлено й для зміни цільового призначення земель, що згідно із частиною другою статті 20 ЗК України проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Відповідно до статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Згідно з частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Так, стаття 59 ЗК України передбачає обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до частини четвертої статті 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Аналогічне положення міститься й у статті 4 ЗК України 1990 року, відповідно до якого не можуть передаватись у колективну та приватну власність землі водного фонду, за винятком невеликих (до 3 га) ділянок водойм і боліт, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України).

Отже, за змістом зазначених норм права землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм, не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

Такого висновку щодо застосування зазначених норм матеріального права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18).

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Згідно з частиною першою статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що під час прийняття рішення від 19 серпня 2014 року № 6/2 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_2 » Крюківщинською сільською радою Київської області порушено вимоги законодавства щодо підстав та порядку надання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , тому зазначене рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Касаційна скарга не містить доводів на спростування такого висновку суду по суті вирішення цієї позовної вимоги, аргументи скарги зводяться до неправильного тлумачення заявником норм матеріального права та до необхідності переоцінки доказів і встановлення обставин, які не були встановлені судом. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Щодо вимог позивача про витребування земельної ділянки на користь держави

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у частині другій статті 16 ЦК України. Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).

Перелік способів захисту земельних прав викладений у частині третій статті 152 ЗК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним вказаною частиною, або ж іншим способом, який передбачений законом (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (висновок Великої Палати Верховного Суду, сформульований у постанові від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц).

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення.

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (див. пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), пункт 97 постанови від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19)). Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (абзац п`ятий пункту 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18)).

У постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (див., зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95 цс18); від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 70); від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, пункт 80); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 96); від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 45) та інших. Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом. За змістом наведених постанов та виходячи з обставин, встановлених у цих справах, зазначені висновки не застосовуються щодо заволодіння замкненими природними водоймами загальною площею до 3 гектарів, оскільки такі водойми можуть надаватися у власність приватним особам (стаття 59 ЗК України).

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду виходячи з того, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням ЗК України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452 цс 18, пункт 71), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473 цс18, пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 97), від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 46) та інші).

Оскільки у цій справі заявлено вимогу про витребування земельної ділянки у відповідача у порядку віндикації, з посиланням як на правову підставу цієї вимоги на статтю 388 ЦК України, така вимога не підлягає задоволенню у зв`язку з обранням прокурором неефективного способу захисту, зокрема не підлягають задоволенню вимоги прокурора про витребування з володіння ОСОБА_1 земельної ділянки і передання її територіальній громаді села Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області, оскільки прокурором заявлено не негаторний, а віндикаційний позов. Оскільки за виниклих правовідносин ефективним способом захисту є пред`явлення негаторного позову, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав, заява відповідача про застосування позовної давності, висновки і мотиви суду щодо неї, не мають будь-якого правового значення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави про витребування земельної ділянки - скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову, в іншій частині постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , скасування постанови суду апеляційної інстанцій в частині витребування земельної ділянки, ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову, то з позивача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений нею за подання касаційної скарги судовий збір.

Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 18 березня 2021 року було зупинено виконання постанови апеляційного суду в частині стягнення з Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на користь прокуратури Київської області судового збору та дію цієї постанови до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання та дія вказаного судового рішення підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Мельниченко Вікторією Валеріївною, задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року в частині вирішення позовних вимог прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади села Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння скасувати.

У задоволенні позову прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади села Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння відмовити.

В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року залишити без змін.

Стягнути з прокуратури Київської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 3 842,00 гривень.

Поновити виконання постанови Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року суду в частині стягнення з Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на користь прокуратури Київської області судового збору та дію постанови Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року у нескасованій касаційним судом частині.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов