ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 369/5830/22
провадження № 61-15993 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом)- ОСОБА_2 ,
представника ОСОБА_1 - адвокат Арабаджийський Євгеній Геннадійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Арабаджийського Євгенія Геннадійовича, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 листопада 2023 року у складі судді Фінагеєвої І. О. та постанову Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та зустрічних позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 14 квітня 2018 року він перебуває
у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . За час шлюбу, а саме у грудні 2018 року, вони набули у власність автомобіль «Nissan X-Trail», номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 40 000,00 доларів США, що на дату придбання складало 1 112 800,00 грн. Право власності на транспортний засіб було зареєстроване за ОСОБА_2
09 червня 2022 року ОСОБА_2 відчужила вказаний автомобіль, а грошові кошти від його продажу використала на власні потреби. Транспортний засіб був перереєстрований на ОСОБА_3 з видачею номерного знака НОМЕР_2 . Укладення вказаного правочину з ним не погоджувалося, він не надавав письмову згоду
на укладення договору купівлі-продажу автомобіля. Зазначав, що ОСОБА_2 приховує факт продажу автомобіля, не надає йому відповідний договір
купівлі-продажу.
Шляхом аналізу відомостей з вебсайту продажу транспортних засобів
він установив, що середня ціна автомобіля «Nissan X-Trail» становить
22 699,50 доларів США, що еквівалентно 809 237,17 грн.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд здійснити поділ майна подружжя - автомобіля «Nissan X-Trail», VIN: НОМЕР_3 , шляхом стягнення з ОСОБА_2 на його користь половини вартості автомобіля,
у розмірі 404 618,58 грн, що еквівалентно 11 349,75 доларів США.
У серпні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом
до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовувано тим, що з 14 квітня 2018 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 .
За час шлюбу вони за спільні кошти набули у власність на підставі відповідних договорів купівлі-продажу нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, площею 0,1 га, з кадастровим номером 3222410300:02:002:0006, розташовану за адресою:
Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка; земельну ділянку, площею 0,1 га, з кадастровим номером 3222410300:02:002:0007, розташовану
за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка. Вказані земельні ділянки зареєстровані на ім`я ОСОБА_1 .
06 листопада 2020 року ОСОБА_1 зареєстрував товариство з обмеженою відповідальністю «ІД Сервіс» (далі - ТОВ «ІД Сервіс»). Статутний капітал указаного товариства склав 500 000,00 грн. Грошові кошти, внесені до статутного капіталу,
є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
Вказувала, що вищевказане майно належить їй та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності подружжя, вони не домовилися про порядок поділу цього майна, а тому вона має право на його поділ у судовому порядку.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину вищевказаних земельних ділянок і стягнути
з ОСОБА_1 на її користь 1/2 частину внеску до статутного капіталу
ТОВ «ІДС» у розмірі 250 000,00 грн.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 квітня
2023 рокуприйнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 .
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 листопада 2023 року, з урахуванням ухвали цього самого суду про виправлення описки
від 18 січня 2024 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 половину вартості автомобіля «Nissan X-Trail», VIN: НОМЕР_3 , у розмірі 404 618,58 грн.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,1 га, з кадастровим номером 3222410300:02:002:0006, розташовану
за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,1 га, з кадастровим номером 3222410300:02:002:0007, розташовану
за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в якості грошової компенсації 1/2 частину внеску до статутного капіталу ТОВ «ІД Сервіс»
у розмірі 250 000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю між сплаченими судовими зборами у розмірі 145,07 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони у справі є подружжям, матеріали справи не містять доказів щодо розірвання між ними шлюбу, а тому транспортний засіб, дві земельні ділянки були, інвестиції в статутний капітал
ТОВ «ІД Сервіс» відповідно до норм СК України є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя.
Вирішуючи вимоги первісного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що спірний автомобіль був придбаний подружжям за час шлюбу
й ОСОБА_2 не спростувала у передбачений законом спосіб презумпцію спільного сумісного майна подружжя.
При цьому матеріали справи не містять доказів на підтвердження того,
що ОСОБА_1 надавав згоду на продаж вказаного об`єкта рухомого майна,
як і не містять доказів щодо використання грошових коштів від його продажу
в інтересах сім`ї. Тому вимога ОСОБА_1 про компенсацію половини вартості реалізованого автомобіля є обґрунтованою, вартість автомобіля визначено станом на вересень 2023 року відповідно до наявного у матеріалах справи висновку експерта (846 930,00 грн).
Вирішуючи вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 щодо поділу земельних ділянок, суд першої інстанції врахував, що на спірні земельні ділянки поширюється режим спільної сумісної власності подружжя, сторони не домовилися про їх поділ,
а тому вони підлягають поділу по 1/2 частині кожному з подружжя.
Стосовно інших зустрічних вимог ОСОБА_2 , то суд зазначив,
що ОСОБА_1 , перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , здійснив внесок до статутного фонду ТОВ «ІД Сервіс» у розмірі 500 000,00 грн. Матеріали справи не містять відомостей про те, що ці кошти належали до особистих коштів ОСОБА_1 , а отже, на них поширюється презумпція спільного сумісного майна подружжя й ОСОБА_2 має право на грошову компенсацію половини вартості цього внеску, зокрема у розмірі 250 000,00 грн.
Районний суд застосував норми ЦК України СК України, урахував відповідну судову практику Верховного Суду.
Розподіл судових витрат здійснено судом на підставі статті 141 ЦПК України.
Додатковим рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 29 квітня 2024 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції надав оцінку доказам, наданим на підтвердження витрат
на правничу допомогу, застосував відповідні норми ЦПК України, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», врахував судову практику Верховного Суду з указаного процесуального питання і зазначив про наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат
на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Указаний розмір витрат на правничу допомогу відповідає принципу розумності
та співмірності таких витрат. ОСОБА_2 не подала клопотання про зменшення розміру таких витрат.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 листопада 2023 року та додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 квітня 2024 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд зробив вірні висновки по суті спору, правильно встановив фактичні обставини справи та надав вірну правову оцінку наданим сторонами доказам.
Спірний автомобіль є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ОСОБА_2 вказаного не спростувала, як і не довела, що чоловік надав згоду
на його відчуження, а грошові кошти, отримані від його продажу, було використано в інтересах сім`ї. ОСОБА_1 має право на половину вартості транспортного засобу.
Спірні земельні ділянки були набуті сторонами за час шлюбу й вони є спільною сумісною власністю подружжя. Сторони не домовилися в добровільному порядку про поділ земельних ділянок, а тому вони належать кожному з подружжя у рівних частинах, тобто по 1/2 частині кожному з них.
Вирішуючи вимоги зустрічного позову ОСОБА_4 про стягнення
з ОСОБА_1 грошової компенсації половини вартості внеску до статутного фонду ТОВ «ІД Сервіс» у розмірі 250 000,00 грн, суд першої інстанції вірно виходив
із того, що статутний капітал товариства (500 000,00 грн) був сформований з коштів подружжя, на них поширюється режим спільної сумісної власності подружжя, а тому ОСОБА_4 має право на половину внеску до статутного фонду товариства.
Крім того, суд першої інстанції здійснив вірний розподіл витрат на правничу допомогу.
Суд апеляційної інстанції застосував ті самі норми матеріального права, що й суд першої інстанції, врахував відповідну судову практику Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат
Арабаджийський Є. Г., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою
на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, в якій просить оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в якості грошової компенсації 1/2 частини внеску до статутного капіталу
ТОВ «ІД Сервіс» скасувати та ухвалити у вказаній частині нове судове рішення
про відмову у задоволенні вказаної позовної вимоги.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає наступне: судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Сторони судові рішення судів попередніх інстанцій в іншій частині у касаційному порядку не оскаржили, аотже, у силу положень статті 400 ЦПК України предметом касаційного перегляду є лише вирішення питання щодо компенсації частини внеску
до статутного капіталу товариства.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі, після усунення недоліків касаційної скарги, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 06 грудня 2024 року. Витребувано цивільну справу з районного суду. Відмовлено у задоволенні клопотання заявника про зупинення виконання рішення суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У грудні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Арабаджийського Є. Г., мотивована тим, що суди зробили помилкові висновки в частині вирішення вимог зустрічного позову ОСОБА_2 про компенсацію 1/2 частини внеску
до статутного фонду товариства. Висновки судів у цій частині не узгоджуються
з судовою практикою Верховного Суду, не відповідають фактичним обставинам справи.
Статутний капітал товариства складає 500 000,00 грн. Проте, право власності
на майно, передане учасниками господарського товариства, як вклад, належить товариству, а не його учасникам. Ці кошти не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, вони не підлягають поділу між подружжям.
ОСОБА_2 має право не на виплату частини вартості внеску, а лише на виплату частини вартості частки члена подружжя у статутному капіталі, визначену на дату прд`явлення позову.
У цій частині посилається на відповідні постанови Великої Палати Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У cічні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від представника ОСОБА_2 - адвоката Бордунова Н. О., в якому викладено аргументи щодо необґрунтованості касаційної скарги. Вказується, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Зроблені судами висновки узгоджуються з судовою практикою Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14 квітня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб,
що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого Шевченківським у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві (а. с. 9, т. 1).
19 листопада 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «ВіДі-Санрайз» та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_2 прийняла автомобіль «Nissan X-Trail 1/6 DCI 2WD CVT Tekna», 2018 року випуску, та сплатила його вартість у розмірі 988 990,00 грн, із ПДВ. Сплата коштів підтверджується видатковою накладною від 07 грудня 2018 року № ІСзРА-000916 (а. с. 48, т. 1).
У висновку експерта від 28 вересня 2023 року № 03/09 встановлена вартість автомобіля «Nissan X-Trail 1/6 DCI 2WD CVT Tekna», 2018 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_3 , у розмірі 846 930,00 грн. Цей висновок підготовлений для подання до суду, експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок (стаття 384 КК України)
(а. с. 169-173, т. 1).
18 лютого 2019 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,1 га, з кадастровим номером 3222410300:02:002:0007, розташованої за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район,
місто Боярка. Договір посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Герасимів Ю. В.
та зареєстрований в реєстрі за номером 830 (а. с. 67-68, т. 1).
Згідно зі звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 29 липня
2022 року, вартість вказаної земельної ділянки становить 218 745,94 грн
(а. с. 70, т. 1).
18 лютого 2019 року ОСОБА_1 набув у приватну власність за договором купівлі-продажу земельну ділянку, площею 0,1 га, з кадастровим номером 3222410300:02:002:0006, розташовану за адресою: Київська область,
Києво-Святошинський район, місто Боярка. Договір посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Герасимів Ю. В. та зареєстрований в реєстрі за номером 831
(а. с. 71-72, т. 1).
Згідно зі звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 29 липня
2022 року, вартість вказаної земельної ділянки становить 218 745,94 грн
(а. с. 74, т. 1).
ОСОБА_1 є єдиним засновником ТОВ «ІД Сервіс». Розмір статутного капіталу вказаного товариства - 500 000,00 грн. Юридична особа зареєстрована
06 листопада 2020 року, що підтверджується відповідним витягом від 04 серпня 2022 року (а. с. 64-66, т. 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1
частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Арабаджийського Євгенія Геннадійовича, підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права
із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір
не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного
або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
У справі, яка переглядається Верховним Судом, спір стосується майна, набутого сторонами у справі за час їх перебування у шлюбі. Сторони звернулися до суду
з відповідними позовом та зустрічним позовом про поділ спільного майна подружжя.
Суд першої інстанцій, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольнив первісний позов і частково задовольнив зустрічний позов, стягнув
із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 половину вартості транспортного засобу (404 618,58 грн), визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину кожної зі спірних земельних ділянок і стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в якості грошової компенсації 1/2 частину внеску до статутного капіталу ТОВ «ІД Сервіс» у розмірі 250 000,00 грн.
Судові рішення судів попередніх інстанцій переглядаються у касаційному порядку лише в частині вирішення питання щодо компенсації частини внеску до статутного капіталу ТОВ «ІД Сервіс».
З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, повноважень Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині, проте не погоджується з мотивами ухвалення судових рішень.
Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям
за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року в справі № 6-843цс17
та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18), від 22 вересня 2020 року в справі
№ 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно з законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права
на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно
від розірвання шлюбу.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна,
що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними
або шлюбним договором.
Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України.
Відповідно до положень статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини,
що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності
на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.
Аналіз змісту положень статті 71 СК України дає підстави для висновку,
що частини четверта та п`ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.
При цьому ця норма не вимагає обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки
у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач
(див.: постанови Верховного Суду: від 29 квітня 2020 року в справі № 210/4854/15-ц, провадження № 61-30421св18 та від 03 червня 2020 року в справі
№ 487/6195/16-ц, провадження № 61-46326св18).
Відповідно до частин першої, другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Вимогами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України установлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному
та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81
ЦПК України).
Судами попередніх інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є засновником
ТОВ «ІД Сервіс», розмір статутного капіталу якого складає 500 000,00 грн.
Вирішуючи вимоги зустрічного позову ОСОБА_4 про стягнення
з ОСОБА_1 грошової компенсації частини вартості внеску до статутного фонду ТОВ «ІД Сервіс», суди виходили з того, що ОСОБА_1 , перебуваючи
у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , здійснив внесок до статутного фонду товариства у розмірі 500 000,00 грн.Матеріали справи не містять відомостей про те, що ці кошти належали до особистих коштів ОСОБА_1 , а отже, на них поширюється презумпція спільного сумісного майна подружжя й ОСОБА_2 має право на грошову компенсацію половини вартості цього внеску, зокрема
у розмірі 250 000,00 грн.
Надаючи оцінку вищевказаним висновкам, Верховний Суд зазначає наступне.
Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 13
Закону України «Про господарські товариства»). Аналогічна норма передбачена частиною другою статті 115 ЦК України.
Товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом (частина перша статті 12 Закону України «Про господарські товариства»). Аналогічна норма передбачена частиною першою статті 115
ЦК України.
Учасники товариства мають право, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи,
які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом (пункти «б» та «д» частини першої статті 10 Закону України «Про господарські товариства»).
У разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства
з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства.
Інший з подружжя, який був співвласником майна, внесеного у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталі. Водночас як учасник товариства, який вносить спільне сумісне майно
у статутний капітал цього товариства, так інші його учасники мають розуміти наслідки у випадку ухвалення рішення про виплату вартості частки члена подружжя у статутному капіталі.
Звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом,
який складається на дату пред`явлення вимог кредиторами (частина перша
Тому помилковим є висновок судів про можливість виплати частини вартості внесеного одним із подружжя вкладу у статутний капітал товариства. Один
із подружжя може вимагати виплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталі, визначену на дату пред`явлення позовних вимог.
Такий висновок узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 квітня 2024 року в справі № 760/20948/16 (провадження № 14-70цс22).
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах: від 03 липня 2013 року
у справі № 6-61цс13, від 02 жовтня 2013 року в справі № 6-79цс13, від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, та зазначила, що у разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів,
які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства. Інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства з метою захисту свого права
при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати половини вартості частки члена подружжя у статутному капіталі. Суд виходить з презумпції про те, що вартість частки у статутному капіталі відповідає розміру внеску,
якщо тільки сторона, яка стверджує про зміну цієї вартості на час розгляду справи, не доведе, що вартість частки змінилась (зросла або внаслідок звичайної діяльності товариства зменшилась).
Частково подібного висновку дійшов Верховний Суд у постановах: від 08 травня 2019 року в справі № 683/886/16-ц (провадження № 61-45908св18) та від 15 червня 2022 року в справі № 450/624/15-ц (провадження № 61-14887св20).
Відповідно до частини восьмої статті 24 Закону України «Про товариства
з обмеженою відповідальністю» вартість частки учасника визначається виходячи
з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно
до розміру частки такого учасника.
Верховний Суд ураховує, що ОСОБА_2 має право вимагати виплати їй вартості частки члена колишнього подружжя (іншого з подружжя) у статутному капіталі,
а не вартості частки внеску до статутного фонду.
Разом із тим, Верховний Суд ураховує, що ОСОБА_1 не спростував того,
що заявлений розмір зустрічних позовних вимог щодо стягнення з нього
250 000,00 грн гривень не відповідає вартості його частки у статутному капіталі товариства.
На вказаному наголошує Велика Палата Верховного Суду у пункті 87 постанови
від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16 (провадження № 14-70цс22).
У пункті 101 вищевказаної постанови зроблено правовий висновок про те, що суд виходить з презумпції про те, що вартість частки у статутному капіталі відповідає розміру внеску, якщо тільки сторона, яка стверджує про зміну цієї вартості на час розгляду справи, не доведе, що вартість частки змінилася (зросла або внаслідок звичайної діяльності товариства зменшилась).
При цьому встановлено, що кошти для формування статутного капіталу товариства (500 000,00 грн) були передані ОСОБА_1 за час шлюбу й вони були спільною сумісною власністю подружжя.
З огляду на викладене, висновки судів у цій частині по суті вирішення вказаної вимоги зустрічного позову є вірними, однак мотиви судових рішень слід змінити
з урахуванням цієї постанови, а в решті - залишити без змін.
Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін,
а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення повністю або частково
і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункти 1 та 3 частини першої статті 409 ЦПК України).
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові
рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 410 ЦПК України).
Відповідно до статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю
або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права
або порушенням норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування
або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню,
або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено порушення норм процесуального права, тому судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій
в оскаржуваній частині необхідно змінити у мотивувальній частині з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові, а у решті - залишити без змін.
Такі висновки узгоджуються із судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, зокрема з постановою від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16 (провадження № 14-70цс22), та Верховного Суду, яка є сталою та сформованою.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки наслідки розгляду позову залишаються ті самі, зміна мотивів судових рішень не впливає на правильність висновків судів по суті вирішення відповідної вимоги зустрічного позову.
При цьому Верховний Суд звертає увагу, що касаційна скарга не містить доводів щодо невірного розподілу судом першої інстанції витрат на правничу допомогу.
Керуючись статтями 400 401 409 410 412 416 418 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Арабаджийського Євгенія Геннадійовича, задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року
у частині вирішення вимог зустрічного позову ОСОБА_2
до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації частини внеску до статутного капіталу товариства змінити в частині мотивів, виклавши мотивувальну частину судових рішень в редакції цієї постанови.
У решті рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 28 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець