Постанова
Іменем України
21 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 369/694/17
провадження № 61-9555св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного підприємства «Київське лісове господарство»,
відповідачі: Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Федотова Ольга Віталіївна, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Тимчук Володимир Олександрович, приватне підприємство «Білоцерківтрансбуд», Володарська районна державна адміністрація Київської області, Головне територіальне управління юстиції у Київській області,
треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року в складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Поліщук Н. В., Лугового Р. В.,
касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2018 року у складі судді: Ковальчук Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року в складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Поліщук Н. В., Лугового Р. В.,
касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року в складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Поліщук Н. В., Лугового Р. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство» звернувся із позовом до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ПП «Білоцерківтрансбуд», приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Федотової О. В., приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Тимчука В. О., Володарської районної державної адміністрації Київської області, Головного територіального управління юстиції у Київській області про поновлення строку звернення до суду, про визнання недійсним розпорядження, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватних нотаріусів, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора реєстраційної служби, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень районної державної адміністрації, витребування земельних ділянок на користь держави.
Позовні вимоги мотивовані тим, що розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації «Про передачу у власність земельних ділянок 7-ми громадянам України для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Тарасівської сільської ради» від 03 серпня 2010 року № 3429 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність 7 громадянам для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки загальною площею 2,5000 га в адміністративних межах Тарасівської сільської ради Києво- Святошинського району.
Після цього, Управлінням Держземагентства у Києво-Святошинському районі 27 травня 2014 року зареєстровано вищевказані земельні ділянки в Державному земельному кадастрі та в подальшому Реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області зареєстровано право власності вищевказаних громадян на них.
Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області від 10 червня 2014 року за індексним номером 13657179 зареєстровано право власності на земельну ділянку ОСОБА_11 ( ОСОБА_12 ) з кадастровим номером 3222486600:05:001:5165 площею 12500 га та отримано свідоцтво на право власності на нерухоме майно серія та номер НОМЕР_1 ; рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області від 10 червня 2014 року за індексним номером 13654641 зареєстровано право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 з кадастровим номером 3222486600:05:001:5166 площею 0,5000 га та отримано свідоцтво на право власності на нерухоме майно серія та номер НОМЕР_2 ; рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області від 10 червня 2014 року за індексним номером 13652118 зареєстровано право власності на земельну ділянку ОСОБА_13 з кадастровим номером 3222486600:05:001:5167 площею 0,2500 га та отримано свідоцтво на право власності на нерухоме майно серія та номер НОМЕР_3 ; рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області від 10 червня 2014 року за індексним номером 13652921 зареєстровано право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 на з кадастровим номером 3222486600:05:001:5168 площею 0,5000 га та отримано свідоцтво на право власності на нерухоме майно серія та номер НОМЕР_4 ; рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області від 10 червня 2014 року за індексним номером 13653864 зареєстровано право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 з кадастровим номером 3222486600:05:001:5169 площею 0,2500 га та отримано свідоцтво на право власності на нерухоме майно серія та номер НОМЕР_5 ; рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області від 03 вересня 2014 року за індексним номером 15536899 зареєстровано право власності на земельну ділянку ОСОБА_14 з кадастровим номером 3222486600:05:001:5170 площею 0,5000 га та отримано свідоцтво на право власності на нерухоме майно серія та номер НОМЕР_6 ; рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області від 10.06.2014 року за індексним номером 13659644 зареєстровано право власності на земельну ділянку ОСОБА_6 з кадастровим номером 3222486600:05:001:5171 площею 0,5000 га та отримано свідоцтво на право власності на нерухоме майно серія та номер НОМЕР_7 . Відповідно до договору купівлі-продажу від 20 червня 2014 року за № 2465 ОСОБА_6 відчужив належну йому земельну ділянку на користь ОСОБА_1 , який на підставі рішення реєстратора № 18232791 від 23 грудня 2014 року зареєстрував право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486600:05:001:5171. Окрім того, відповідно до договорів купівлі-продажу від 20 червня 2014 року за № 2468 та № 2465 ОСОБА_13 та ОСОБА_11 ( ОСОБА_12 ) відчужили належні їм земельні ділянки на користь ОСОБА_2 , який на підставі рішень реєстратора № 13934394 та № 13932870 від 20.06.2014 року зареєстрував права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486600:05:001:5167, 3222486600:05:001:5165.
Розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації прийнято поза межами компетенції, у зв`язку з чим реєстрація права власності на земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з кадастровими номерами 3222486600:05:001:5165, 3222486600:05:001:5166, 3222486600:05:001:5167, 3222486600:05:001:5168, 3222486600:05:001:5169, 3222486600:05:001:5170, 3222486600:05:001:5171 вказаним громадянам для ведення особистого селянського господарства відбулась із порушенням вимог земельного та лісового законодавства.Згідно інформації ВО «Укрдержліспроект», ДП «Київське лісове господарство», Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства спірні земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення, кварталу 48 виділи 18, 19, 22 Васильківського лісництва згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування. ДП «Київське лісове господарство» погодження про можливість вилучення вищевказаної земельної ділянки лісогосподарського призначення в кварталі 42 Васильківського лісництва відповідачу не надавалось. Одним розпорядженням голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 03 серпня 2010 року № 3429 передано у власність громадян для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки площею 2,5000 га, та знаходяться в суцільному масиві лісових насаджень, що підтверджується інформацією ДП «Київське лісове господарство» та схемою розташування земельних ділянок. Києво-Святошинська районна державна адміністрація передала у власність громадянам без вилучення з користування землі лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка значно перевищує 1 га, що свідчить про перевищення головою районної державної адміністрації передбачених законом повноважень.
Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства погодження на зміну цільового призначення вищевказаних земельних ділянок не надавалось та відповідні рішення органів державної влади про зміну цільового призначення земель лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб не приймались. Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.Враховуючи, що спірні земельні ділянки вибули з власності держави поза волею власника та користувача в порядку безоплатної передачі відповідно до статті 118 ЗК України, а тому існують всі правові підстави для витребування їх з незаконного володіння відповідачів на користь держави на підставі статей 387 388 396 ЦК України.
Прокурор просив:
визнати недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 03 серпня 2010 року № 3429 «Про передачу у власність земельних ділянок 7-ми громадянам України для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Тарасівської сільської ради»;
скасувати рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень приватного нотаріуса Федотової О. В. Києво-Святошинського районного нотаріального округу індексний номер: 18232791 від 23 грудня 2014 року на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 за земельну ділянку з кадастровим номером 3222486600:05:001:5171;
скасувати рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень приватного нотаріуса Тимчук В. О. Києво-Святошинського районного нотаріального округу індексні номери: 13934394 від 20 червня 2014 року на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486600:05:001:5167; № 13932870 від 20 червня 2014 року на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486600:05:001:5165;
скасувати рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень державного реєстратора Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області індексні номера: 13652921 від 10 червня 2014 року, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486600:05:001:5168; № 15536899 від 09 вересня 2014 року, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_9 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486600:05:001:5170; № 13654641 від 10.06.2014 року на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486600:05:001:5166; № 13653864 від 10 червня 2014 року, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 322.2486600:05:001:5169;
витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та у постійне користування ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння: ОСОБА_2 земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486600:05:001:5167 площею 0,2500 га та 3222486600:05:001:5165 площею 0,2500 га; ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3222486600:05:001:5171 площею 0,2500 га; ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 3222486600:05:001:5166 площею 0,5000 га; ОСОБА_9 земельну ділянку з кадастровим номером 3222486600:05:001:5170 площею 0,5000 га; ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером 3222486600:05:001:5169 площею 0,2500 га; ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 3222486600:05:001:5168 площею 0,5000 га загальною вартістю 79 925,38 грн., які розташовані на території Тарасівської сільської ради Києво- Святошинського району Київської області.
скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області індексний номер 13652921 від 10 червня 2014 року, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486600:05:001:5168; № 13654641 від 10 червня 2014 року на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486600:05:001:5166; № 13653864 від 10.06.2014 року на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486600:05:001:5169 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Володарської районної державної адміністрації від 02.08.2017 року № 36429611, відповідно до якого зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486600:05:001:5170 ПП «Білоцерківтрансбуд»;
витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та у постійне користування держави в особі Кабінету Міністрів України та у постійне користування ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_2 земельні ділянки з кадастровим номером 3222486600:05:001:5167 площею 0,2500 га та 3222486600:05:001:5165 площею 0,2500 га; ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3222486600:05:001:5171 площею 0,2500 га; ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 3222486600:05:001:5166 площею 0,5000 га; ПП «Білоцерківтрансбуд» земельну ділянку з кадастровим номером 3222486600:05:001:5170 площею 0,5000 га; ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером 3222486600:05:001:5169 площею 0,2500 га; ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 3222486600:05:001:5168 площею 0,5000 га загальною вартістю 79 925,38 грн., які розташовані на території Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2018 року в задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП «Київське лісове господарство» відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 листопада 2017 року про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486600:05:001:5170, яка розташована в адміністративних межах Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це. Доводи прокурора про те, що оскаржене розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 03 серпня 2010 року № 3429 було прийнято з порушенням, не підтверджено належними і допустимими доказами. Прокурором не надано доказів щодо винної, протиправної поведінки громадян, які набули право власності на земельні ділянки на підставі спірного розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 03 серпня 2010 року № 3429. З матеріалів справи встановлено, що Управлінням Держземагенства у Києво-Святошинському районі 27 травня 2014 року було зареєстровано оспорювані земельні ділянки в Державному земельному кадастрі та в подальшому Реєстраційною службою Києво-Святошинського району управління юстиції Київської області зареєстровано право власності на них. За вказаних обставин, строк позовної давності на момент звернення Першим заступником прокурора Київської області з позовом до суду 20 січня 2017 року сплив.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП «Київське лісове господарство», задоволено.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позовні вимоги першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП «Київське лісове господарство» задоволено частково.
Визнано незаконним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 03 серпня 2010 року № 3429 «Про передачу у власність земельних ділянок 7-ми громадянам України для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Тарасівської сільської ради».
Витребувано з володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку з кадастровим номером 3222486600:05:001:5165 площею 0,25 га, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Тарасівська сільська рада.
Повернуто у власність держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку з кадастровим номером з кадастровим номером 3222486600:05:001:5166 площею 0,5 га, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Тарасівська сільська рада, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 .
Витребувано з володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку з кадастровим номером 3222486600:05:001:5167 площею 0,25 га, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Тарасівська сільська рада.
Повернуто у власність держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку з кадастровим номером 3222486600:05:001:5168 площею 0,5 га, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Тарасівська сільська рада, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_4 .
Повернуто у власність держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку з кадастровим номером 3222486600:05:001:5169 площею 0,25 га, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Тарасівська сільська рада яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_5 .
Витребувано з володіння ПП «Білоцерківськтрансбуд» на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку з кадастровим номером 3222486600:05:001:5170 площею 0,5 га, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Тарасівська сільська рада.
Витребувано з володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінеті міністрів України земельну ділянку з кадастровим номером 3222486600:05:001:5171 площею 0,25 га, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Тарасівська сільська рада.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на момент відведення спірні земельні ділянки, загальна площа яких становить 2,5 гектари, згідно з інформацією КП «Київське лісове господарство», Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та ВО «Укрдержліспроект» перебували у постійному користуванні лісгоспу та відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування знаходились в суцільному масиві лісових насаджень Васильківського лісництва квартал АДРЕСА_1 . Оскільки розпорядження землями державного лісового фонду площею понад 1 (один) гектар належало до виключної компетенції Кабінету Міністрів України, рішення про вилучення таких земель із державної власності не приймалось, то, приймаючи оскаржуване розпорядження про передачу у власність спірних земельних ділянок Києво-Святошинська районна державна адміністрація діяла не на підставі, не в межах своїх повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема ЗК України та ЛК України. Вказані обставини в ході розгляду справи не спростовані належними та допустимими доказами, посилання відповідачів лише на наявні погодження державних органів при відведенні спірних ділянок не може бути прийнято до уваги суду в якості підстав для відмови у задоволенні вимог про визнання незаконним розпорядження. А отже набуття права власності на земельні ділянки на підставі вказаного розпорядження не є правомірним, вказане майно вибуло із володіння власника, яким є держава, без вираженого волевиявлення і без відповідної правової підстави.
Апеляційний суд вказав, що безпідставним є висновок суду першої інстанції про необхідність застосування у спірних правовідносинах наслідків спливу позовної давності на звернення до суду з позовом, оскільки прокурор виступає не як сторона у спірних земельних правовідносинах і не на рівних засадах з іншими учасниками, натомість позов поданий у зв`язку з необхідністю відновлення законності в тому числі через протиправні дії посадових осіб відповідних державних органів, а тому, з урахуванням приписів частини другої статті 1 ЦК України правила позовної давності, передбачені ЦК України, не застосовуються. Початок перебігу позовної давності для Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» суд першої інстанції пов`язав одночасно з двома датами: датою прийняття оскаржуваного розпорядження 03 серпня 2010 року та датою реєстрації управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області державних актів на право власності - 27 травня 2014 року. Водночас, такий висновок свідчить про не встановлення судом дійсних обставин справи. Зазначає, що позивачі у справі довідалися про порушення права власності держави на спірні земельні ділянки лише з моменту отримання копії позовної заяви першого заступника прокурора Київської області від 18 січня 2017 року. За таких обставин, відмова у позові з підстав спливу позовної давності залишає спірне майно у володінні особи, яка не є його дійсним власником, а законний власник - держава, в свою чергу, попри гарантії недоторканості та непорушності права власності, у тому числі і державної, не може отримати судового захисту свого права.
Апеляційний суд зазначив, що права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого в статті 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. Право власності на земельну з кадастровим номером 3222486600:05:001:5169, яке зареєстроване за відповідачем ОСОБА_5 , набуте нею на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 3429 від 03 серпня 2010 року, яке, як встановлено апеляційним судом, прийнято з порушенням норм чинного законодавства та підлягає визнанню незаконним. У зв`язку з цим, правова підстава набуття даними відповідачами права власності на ці земельні ділянки є такою, що відпала, сторони у справі не пов`язані договірними правовідносинами, позивач як потерпіла сторона вимагає повернення йому речі, визначеної родовими ознаками від набувачів шляхом пред`явлення вимоги про повернення майна у його власність.
Аргументи учасників справи
У травні 2019 року ОСОБА_5 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що первісне безвідплатне відчуження майна здійснено державою шляхом прийняття рішень державними органами, тобто внаслідок реалізації волі держави на розпорядження державною власністю. Відведення спірної земельної ділянки відбулося на підставі рішення органу місцевого самоврядування - Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області. При цьому, підготовка такого рішення, виготовлення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки, його затвердження та реєстрація права власності на спірну земельну ділянку відбувалося за участю державних органів, які мали можливість виявлення порушень та повноваження контролю при передачі у власність громадянам земельних ділянок. Суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, що виявилось у тому, що судом було визнано незаконним рішення Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 03 серпня 2010 року № 3429 «Про передачу у власність земельних ділянок 7-ми громадянам України для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Тарасівської сільської ради», хоча позивач просив визнати таке рішення недійсним. Представниками відповідачів ОСОБА_5 та ПП «Білоцерківтрансбуд» під час судового розгляду в суді першої інстанції подано заяви про застосування строків позовної давності. Позивачем двічі подавалися заяви та клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, з чого видно, що сам позивач вважає, що строк позовної давності ним пропущений. Разом з тим, позивачем не надано жодного доказу, який свідчив би про поважність причини пропуску строку позовної давності. Позивач оскаржує розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 03 серпня 2010 року, а позов до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство» був поданий лише 20 січня 2017 року.
У травні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржені рішення та позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП «Київське лісове господарство» залишити без розгляду. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що, суди прийняли рішення за відсутності в матеріалах справи саме належним чином засвідчених письмових доказів, якими обґрунтовує свій позов позивач. На обгрунтування своїх позовних вимог позивачем надано Проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Київське лісове господарство», який не є проектом відведення у постійне користування земельних ділянок, оскільки він визначає проведення лісовпорядних робіт, поділ лісів за лісотаксовими поясами та розрядами, що в свою чергу визначає порядок лісокористування. Право користування землями лісового фонду має підтверджуватися не лише наявною лісовпорядною документацією, а й відомостями із державного лісового та державного земельного кадастру. Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування . підтверджене достатніми доказами, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Статтею 13 ЗК України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим кодексом. Прокурором, в порушення наведених вище норм не обгрунтовано та не доведено суду, що зазначені органи не здійснюють або неналежним чином здійснюють свої повноваження щодо захисту інтересів держави, а саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не достатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті.
У травні 2019 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову в частині:
визнання незаконним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 03 серпня 2010 року № 3429 «Про передачу у власність земельних ділянок 7-ми громадянам України для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Тарасівської сільської ради»;
витребування з володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку з кадастровим номером 3222486600:05:001:5165 площею 0,25 га, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Тарасівська сільська рада;
витребування з володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку з кадастровим номером 3222486600:05:001:5167 площею 0,25 га, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Тарасівська сільська рада та залишити в силі рішення першої інстанції у відповідній частині.
При цьому посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що віндикаційні вимоги щодо семи земельних ділянок у суді першої інстанції були сформульовані прокурором про витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України, та у постійне користування ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння. Натомість апеляційний суд постановив повернути у власність держави в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки, які належали відповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з підстав, передбачених в статті 1212 ЦК України, чого не просили прокурор і позивачі. Не зрозуміло, в який спосіб можна виконати таке рішення, оскільки на момент видання визнаного незаконним розпорядження усі сім земельних ділянок перебували у постійному користуванні не Кабінету Міністрів України, а ДП «Київське лісове господарство». Визнавши незаконним відповідне розпорядження апеляційний суд не скасував його, тому воно залишається чинним. Апеляційним судом не враховано, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 листопада 2016 року у справі № 369/6318/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ДП «Київське лісове господарство» про визнання права власності на земельну ділянку достовірно встановив, що ОСОБА_2 на законних підставах набув права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486600:05:001:5167.
У жовтні 2020 року ОСОБА_2 подав письмові пояснення, в яких просив врахувати практику Європейського суду з прав людини щодо гарантій прав добросовісного набувача та висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 645/4220/16-ц (провадження № 61-19921св18) при визначенні його правового статусу як добросовісного набувача.
Аналіз касаційних скарг свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП «Київське лісове господарство» доКиєво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання незаконним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 03 серпня 2010 року № 3429 в частині виділення земельних ділянок ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , витребування земельних ділянок від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , повернення земельної ділянки від ОСОБА_5 . В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року та відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року та відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_5 про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року та відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року.
У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2020 року призначено справу до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційних скаргах, з таких мотивів.
Суди встановили, що розпорядженням Києво-Святошинської державної адміністрації Київської області «Про передачу у власність земельних ділянок 7-ми громадянами України для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Тарасівської сільської ради» № 3429 від 03 серпня 2010 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 7-ми громадянами України для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району; передано у власність 7-ми громадянами України земельні ділянки загальною площею 2,5000 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Тарасівської сільської ради. Перелік осіб - громадян України, яким передано у власність земельні ділянки із визначенням їх розміру наведений у додатку до вказаного розпорядження: ОСОБА_3 - 0,500 га, ОСОБА_4 - 0,500 га, ОСОБА_16 - 0,250 га, ОСОБА_6 - 0,25 га, ОСОБА_9 - 0,500 га, ОСОБА_5 - 0,250 га, ОСОБА_8 - 0,250 га.
В листі ДП «Київське лісове господарство» № 02-802 від 04 жовтня 2016 року директор ДП «Київське лісове господарство» повідомив, що земельні ділянки за вказаними у запиті кадастровими номерами розташовані на землях лісогосподарського призначення лісового фонду Васильківського лісництва квартал 48 виділа 18, 19, 22 і знаходяться в суцільному масиві лісових насаджень. ДП «Київське лісове господарство» не надавалось погодження на вилучення, відповідних рішень щодо вилучення із земель лісогосподарського призначення не надходило.
В листі № 02-935 від 28 листопада 2016 року директор ДП «Київське лісове господарство» повідомив Заступнику начальника управління представництва захисту інтересів громадян та держави в суді Київської обласної прокуратури, що земельні ділянки з кадастровими номера 3222486600:05:001:5170, 3222486600:05:001:5169, 3222486600:05:001:5167, 3222486600:05:001:5165, 3222486600:05:001:5166, 3222486600:05:001:5168, 3222486600:05:001:5171 загальною площею 2,5 га в адміністративних межах Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району представляють собою єдиний лісовий масив, знаходяться в користуванні ДП «Київське лісове господарство» відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, геодезичні дані відсутні.
Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства у відповіді № 04-36/2504 від 28 листопада 2016 року повідомило, що на виконання доручення прокуратури Київської області від 24 листопада 2016 року № 05/1-3671 щодо надання погодження на вилучення і зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення із кадастровими номерами 3222486600:05:001:5170, 3222486600:05:001:5169, 3222486600:05:001:5167, 3222486600:05:001:5165, 3222486600:05:001:5166, 3222486600:05:001:5168, 3222486600:05:001:5171 загальною площею 2,5000 га та розташовані в адміністративних межах Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства повідомило, що земельні ділянки із вказаними кадастровими номерами, розташовані на землях лісогосподарського призначення, які знаходяться в постійному користуванні ДП «Київський лісгосп» (Васильківське лісництво квартал 48) у відповідності до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2014 року.
Управління та постійний лісокористувач ДП «Київський лісгосп» не надавали погодження на вилучення і зміни цільового призначення на земельні ділянки, які відведені у власність 7 громадянам для ведення особистого селянського господарства із наступними кадастровими номерами: 3222486600:05:001:5170, 3222486600:05:001:5169, 3222486600:05:001:5167, 3222486600:05:001:5165, 3222486600:05:001:5166, 3222486600:05:001:5168, 3222486600:05:001:5171 та розташовані в адміністративних межах Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 20 червня 2014 року за № 2465 ОСОБА_6 відчужив належну йому земельну ділянку на користь ОСОБА_1 , який на підставі рішення реєстратора № 18232791 від 23 грудня 2014 року зареєстрував право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486600:05:001:5171.
Відповідно до договорів купівлі-продажу від 20 червня 2014 року за № 2468 та № 2465 ОСОБА_13 та ОСОБА_11 ( ОСОБА_12 ) відчужили належні їм земельні ділянки на користь ОСОБА_2 , який на підставі рішень реєстратора № 13934394 та № 13932870 від 20 червня 2014 року зареєстрував права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486600:05:001:5167, 3222486600:05:001:5165.
Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 29 - 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 910/4896/18 (провадження № 12-47гс19) зроблено висновок, що «рішення органу державної влади у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку позовну вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень. З огляду на те, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації, яким надано земельні ділянки у власність фізичним особам, такий спір є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки цих фізичних осіб. Доводи позивача щодо необхідності розгляду спору в цій справі за правилами господарського судочинства, оскільки спір виник між позивачем і Вишгородською районною державною адміністрацією, а фізичні особи не були визначені відповідачами у справі, не можуть бути підставою для розгляду спору господарськими судами, бо предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків таких фізичних осіб. Адже визнання недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації, яким передано земельні ділянки у власність 21 громадянину України для ведення особистого селянського господарства на території Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, впливає на обсяг прав і обов`язків власників земельних ділянок, оскільки предмет такого спору стосується правомірності набуття ними відповідних земельних ділянок. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 911/4144/16 (провадження № 12-71гс18), від 16 травня 2018 року у справі № 911/4111/16 (провадження № 12-69гс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 911/44/17 (провадження № 12-225гс18), від 15 січня 2019 року у справі № 911/4007/16 (провадження №12-222гс18)».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 488/402/16-ц (провадження № 14-564цс19) зазначено, що «відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України). Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядатися за правилами цивільного судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної особи виникло цивільне право і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У цьому разі вказану вимогу можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являти до суду для розгляду за правилами цивільного судочинства, якщо фактично метою заявлення зазначеної позовної вимоги є оспорювання речового права (права власності), що виникло внаслідок реалізації відповідного рішення суб`єкта владних повноважень. Підставою набуття права приватної власності на земельну ділянку із земель державної чи комунальної власності, є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
У справі, яка переглядається, встановлено, що земельна ділянка, яка відведена у власність ОСОБА_6 , відповідно до договору купівлі-продажу від 20 червня 2014 року за № 2465 відчужена на користь ОСОБА_1 , який зареєстрував право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486600:05:001:5171, а земельні ділянки, які відведені у власність ОСОБА_15 та ОСОБА_11 ( ОСОБА_17 ) відчужені на користь ОСОБА_2 , який зареєстрував право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486600:05:001:5167, 3222486600:05:001:5165. прокурор позовних вимог до ОСОБА_6 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 не пред`явив, клопотань про залучення ОСОБА_6 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 до участі у справі як співвідповідача не заявляв, а тому, за таких обставин, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 03 серпня 2010 року № 3429 в частині виділення земельних ділянок ОСОБА_6 , ОСОБА_13 та ОСОБА_16 , внаслідок неналежного складу співвідповідачів. З огляду на незалучення до участі в справі осіб, питання про права та обов`язки яких підлягає вирішенню за результатами розгляду позовних вимог, в задоволенні вказаної вимоги слід було відмовити з цих підстав. Відповідно, в задоволенні позовних вимог про витребування земельних ділянок від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , слід було відмовити внаслідок того, що вони є похідними. Тому постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог про визнання незаконним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 03 серпня 2010 року № 3429 в частині виділення земельних ділянок ОСОБА_6 , ОСОБА_13 та ОСОБА_16 , витребування земельних ділянок від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , слід скасувати. Суд першої інстанції відмовив в задоволенні цих позовних вимог з інших мотивів. Тому рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 03 серпня 2010 року № 3429 в частині виділення земельних ділянок ОСОБА_6 , ОСОБА_13 та ОСОБА_16 , витребування земельних ділянок від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Аналогічний висновок по суті зроблений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 361/3009/16-ц (провадження № 14-163цс18).
При задоволенні позовних вимог про визнання незаконним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 03 серпня 2010 року № 3429 в частині виділення земельних ділянок ОСОБА_5 , та повернення земельної ділянки від ОСОБА_5 апеляційний суд вважав, що рішення про вилучення таких земель із державної власності не приймалось, то, приймаючи оспорюване розпорядження про передачу у власність спірних земельних ділянок Києво-Святошинська районна державна адміністрація діяла не на підставі, не в межах своїх повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема ЗК України та ЛК України. Права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого в статті 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. Право власності на земельну з кадастровим номером 3222486600:05:001:5169, яке зареєстроване за відповідачем ОСОБА_5 , набуте нею на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 3429 від 03 серпня 2010 року, яке, як встановлено апеляційним судом, прийнято з порушенням норм чинного законодавства та підлягає визнанню незаконним.
Колегія суддів частково не погоджується з цими висновками з таких підстав.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
У пунктах 142, 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18) зроблено висновок, що «метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника».
У постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-3029цс15 зроблено висновок, що
«на позови прокуратури, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади, поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18) зроблено висновок, що
«сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову не відповідає вимогам закону».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18) зроблено висновок, що:
«на віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність. Зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовна давність була застосована без дискримінації на користь держави, є несумісною з принципом правової визначеності. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина четверта статті 56 ЦПК України). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) зазначено, що:
«для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (див. пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16). Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц). У випадку підтвердження під час нового розгляду справи підставності заявлених позовних вимог суд апеляційної інстанції має дослідити питання перебігу позовної давності за кожною вимогою і щодо кожного з відповідачів, які заявили про її застосування, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 138-140 постанови від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 і в пункті 96 постанови від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц».
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Згідно частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема: фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що ОСОБА_5 26 квітня 2016 року подано заяву про застосування наслідків пропуску позовної давності, вказує на те, що перебіг цього строку почався з дати прийняття оспорюваного розпорядження і державні органи здійснюючи передбачені законом функції контролю повинні були дізнатись про це в 2010 році (т. 1, а.с.196-199).
Проте суд апеляційної інстанції: не перевірив коли про порушення прав або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; не звернув увагу, що прокурор пред`явив віндикаційний позов та, відповідно, безпідставно зробив висновок про задоволення позовних вимог прокурора про витребування земельної ділянки з володіння ОСОБА_5 на підставі статті 1212 ЦК України. За таких обставин, апеляційний суд зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 03 серпня 2010 року № 3429 в частині виділення земельних ділянок ОСОБА_5 , та повернення земельної ділянки від ОСОБА_5 .
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині прийнята без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційні скарги необхідно задовольнити частково; постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП «Київське лісове господарство» доКиєво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання незаконним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 03 серпня 2010 року № 3429 в частині виділення земельних ділянок ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 та ОСОБА_16 , витребування земельних ділянок від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , повернення земельної ділянки від ОСОБА_5 , стягнення судових витрат з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 скасувати; рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 03 серпня 2010 року № 3429 в частині виділення земельних ділянок ОСОБА_6 , ОСОБА_13 та ОСОБА_16 , витребування земельних ділянок від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 змінити, виклавши його мотивувальну частині в редакції цієї постанови; справу в частині позовних вимог про визнання незаконним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 03 серпня 2010 року № 3429 в частині виділення земельної ділянки ОСОБА_5 , та повернення земельної ділянки від ОСОБА_5 , судових витрат, направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400 та 411, 412, 413 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року задовольнити частково.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року задовольнити частково.
Касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року в частині задоволених позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного підприємства «Київське лісове господарство» до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання незаконним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 03 серпня 2010 року № 3429 в частині виділення земельних ділянок ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_20 , та про витребування земельних ділянок від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , повернення земельної ділянки від ОСОБА_5 , про стягнення судових витрат з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 скасувати.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного підприємства «Київське лісове господарство» до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання незаконним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 03 серпня 2010 року № 3429 в частині виділення земельних ділянок ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_20 , та про витребування земельних ділянок від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Передати справу № 369/694/17 в частині позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного підприємства «Київське лісове господарство» до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_5 про визнання незаконним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 03 серпня 2010 року № 3429 в частині виділення земельних ділянок ОСОБА_5 , та про повернення земельної ділянки від ОСОБА_5 , судових витрат, на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2018 року та постанова Київського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року в зміненій та скасованій частині втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
Стягнути з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 6 400,00 грн за подання касаційної скарги.
Стягнути з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6 400,00 грн за подання касаційної скарги.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук