№ 369/7551/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

18 січня 2023 року

м. Київ

справа № 369/7551/21

провадження № 61-11491св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач (особа, яка звернулася із заявою про ухвалення додаткового рішення) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Вербової І. М.,

Нежури В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» (далі - ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг з управління багатоквартирним будинком, комунальних та додаткових послуг за період з 01 грудня 2020 року

до 30 квітня 2021 року в розмірі 6 751,50 грн.

У січні 2022 року ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» звернулося до суду із заявою про закриття провадження у справі, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 сплатив заборгованість за надання послуг з управління багатоквартирним будинком, комунальних та додаткових послуг у повному обсязі, що підтверджується довідкою від 23 січня

2022 року.

Посилаючись на вищевказане, ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» просило закрити провадження у справі, повернути сплачений судовий збір у розмірі 2 270 грн та витрати на правничу допомогу - 5 000 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Закрито провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Повернуто ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору при подачі позовної заяви до суду, згідно з платіжним дорученням від 24 травня 2021 року № 935

(# 725943959211) у розмірі 1 135 грн.

У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв`язку відсутністю предмета спору, оскільки відповідач погасив заборгованість, яку мав на меті стягнути позивач в судовому порядку, в повному обсязі.

Оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, тому на підставі частини першої статті 142 ЦПК України, пункту 4 частини третьої статті 7 Закону України «Про судовий збір» позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову, у розмірі 1 135 грн.

Суд вважав доведеними понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. Разом з тим, з урахуванням критеріїв співмірності, реальності витрат та розумності їхнього розміру, стягнув з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Не погодившись з ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 січня 2022 року, ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» та ОСОБА_1 оскаржили її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» задоволено частково.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 січня 2022 року в частині повернення ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» з державного бюджету судового збору в розмірі 1 135 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким заяву ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» в цій частині задоволено.

Повернено ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» з державного бюджету сплачений судовий збір при подачі позовної заяви до суду згідно

з платіжним дорученням від 24 травня 2021 року № 935 (#725943959211)

в розмірі 2 270 грн.

В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що оскільки провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору (пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України), тому на підставі частини третьої статті 142 ЦПК України, частин першої та другої статті 7 Закону України «Про судовий збір» судовий збір, сплачений позивачем, повертається останньому у повному обсязі.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначив, що розмір таких витрат у сумі 3 000 грн визначено виходячи з обставин справи та з урахуванням критеріїв співмірності, реальності витрат та розумності.

При цьому суд зазначив, що хоча в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем копії ухвали про відкриття провадження у справі, внаслідок чого він був позбавлений можливості подати клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, однак така вимога ним заявлена в апеляційній скарзі, що у сукупності дає підстави залишити без змін ухвалу суду першої інстанції в частині визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду, яке є предметом касаційного перегляду, та мотиви його прийняття

У вересні 2022 року ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» звернулося до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.

Заява мотивована тим, що під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивачем були понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн, що підтверджується актом надання правничої допомоги, звітом про обсяг наданих послуг, додатком до договору про надання правової допомоги. Також заявник порушив питання про поновлення строку для подання доказів на підтвердження понесених витрат, обґрунтовуючи це тим, що результати розгляду апеляційної скарги стали відомі лише 27 вересня 2022 року при отриманні копії постанови суду.

Посилаючись на вищевказане, ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» просило суд поновити строк для подання заяви про ухвалення додаткового рішення у справі та задовольнити заяву.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року заяву

ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що 28 вересня 2022 року

ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» звернулося

до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, до якої додало докази понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, докази понесених витрат на професійну правничу допомогу повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Оскільки заявник подав такі докази 28 вересня 2022 року, хоча строк їх подання сплив 12 вересня 2022 року, тому заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає залишенню без розгляду на підставі частини восьмої статті 141 ЦПК України.

При цьому факт отримання заявником судового рішення

27 вересня 2022 року не впливає не перебіг строків, встановлених вищезазначеною нормою процесуального закону, що унеможливлює їх поновлення.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2022 року, ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» просить скасувати ухвалу апеляційного суду

і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач у заяві про ухвалення додаткового рішення заявив клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку з огляду на те, що представник ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» у судовому засіданні не був присутній, судовий розгляд проводився без його участі, а дізнався про ухвалу апеляційного суду лише в момент отримання її копії та одразу звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.

Проте апеляційний суд не розглянув клопотання про поновлення процесуального строку.

Крім того, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі

№ 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та в ухвалі Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 748/1027/21 (провадження

№ 61-551св22).

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Верховний Суд своєю ухвалою від 12 грудня 2022 року відкрив касаційне провадження у справі та витребував цивільну справу

з Києво-Святошинського районного суду Київської області.

У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Верховний Суд своєю ухвалою від 11 січня 2023 року справу призначив

до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що у червні 2021 року ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за надання послуг з управління багатоквартирним будинком, комунальних та додаткових послуг за період

з 01 грудня 2020 року до 30 квітня 2021 року в розмірі 6 751,50 грн (а. с. 2-6).

Згідно з довідкою ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» заборгованість ОСОБА_1 по сплаті послуг за утримання житла та комунальних послуг за період з жовтня 2020 року до січня 2022 року станом на 23 січня 2022 року складає 0 грн 00 коп. (а. с. 53).

У січні 2022 року ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» звернулося до суду із заявою про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України (відсутній предмет спору) (а. с. 33-52).

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 січня 2022 року заяву ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» про закриття провадження задоволено частково. Закрито провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. Повернуто ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору при подачі позовної заяви до суду, згідно з платіжним дорученням від 24 травня 2021 року № 935 (# 725943959211) у розмірі 1 135 грн. У задоволенні решти вимог заяви відмовив (а. с. 57-60).

(а. с. 63-79).

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 січня 2022 року в частині повернення ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» судового збору в розмірі 1 135 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким заяву ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» в цій частині задоволено. Повернено ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» з державного бюджету сплачений судовий збір при подачі позовної заяви до суду згідно з платіжним дорученням від 24 травня 2021 року № 935 (#725943959211) в розмірі 2 270 грн. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін (а. с. 133-136).

У вересні 2022 року ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» звернулося до апеляційного суду із заявою про поновлення строку на подання заяви, ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (а. с. 139-145).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року заяву ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду (а. с. 157-158).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції

(частина третя статті 406 ЦПК України).

Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу (стаття 246 ЦПК України).

Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.

Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Указані висновки узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), на яку посилається заявник у касаційній скарзі.

Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

У справі, яка переглядається, ухвалою Київського апеляційного суду від 24 червня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар».

Ухвалами Київського апеляційного суду від 29 серпня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ; справу призначено до судового розгляду у судовому засіданні на 06 вересня 2022 року.

05 вересня 2022 року до апеляційного суду надійшла заява ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та зазначено, що докази понесених витрат та їх розрахунок буде подано протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення (а. с. 125).

06 вересня 2022 року Київським апеляційним судом прийнято постанову у справі.

Таким чином, з урахуванням частини восьмої статті 141 ЦПК України, докази щодо понесення судових витрат заявник мав подати до 11 вересня 2022 року включно.

28 вересня 2022 року до Київського апеляційного суду від ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу, в якій просило визнати причини пропуску строку на подання такої заяви поважними, поновити його та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. До заяви надало підтверджуючі документи понесення ними витрат на професійну правничу допомогу на суму 10 000 грн.

При цьому послалося на те, що про результат розгляду справи дізналося лише 27 вересня 2022 року, отримавши по електронній пошті копію постанови апеляційного суду.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої, восьмої статті 83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з частинами першою-третьою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 120 ЦПК України).

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

Аналіз положень статті 126, частини восьмої статті 141 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що у випадку неподання доказів витрат протягом визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п`ятиденного строку заява про розподіл судових витрат, зроблена стороною до закінчення судових дебатів у справі, повинна залишатися судом без розгляду, якщо причини пропуску цього строку не є поважними.

Матеріалами справи підтверджується обізнаність ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» про призначення апеляційним судом справи до розгляду на 06 вересня 2022 року та наявність об`єктивної можливості реалізувати своє процесуальне право, передбачене частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

У клопотанні про поновлення процесуального строку для подання заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, надану товариству Адвокатським об`єднанням «ВР Партнерс», заявник не зазначив непереборних обставин, які б унеможливлювали надання доказів апеляційному суду в межах визначеного ЦПК України п`ятиденного строку.

При цьому заявник не зазначив і обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані із істотними перешкодами чи труднощами для вчинення відповідної процесуальної дії (подання доказів в межах п`яти днів).

Таким чином, апеляційний суд правильно виходив з того, що заявник пропустив строк подання заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, факт отримання заявником судового рішення 27 вересня 2022 року не впливає на перебіг процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, що унеможливлює його поновлення.

За встановлених в цій справі обставин апеляційний суд правильно застосував приписи частини восьмої статті 141 ЦПК України, за змістом яких у разі неподання доказів витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, така заява залишається без розгляду, якщо суд визнає причини пропуску процесуального строку неповажними.

Безпідставними є доводи касаційної скарги, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та в ухвалі Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 748/1027/21 (провадження № 61-551св22), з огляду на таке.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) викладено висновок про те, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у цій постанові вважала, що відповідач пропустила строк для подання доказів понесених витрат, поновити пропущений процесуальний строк не просила та не вказала про поважність причин його пропуску.

Верховний Суд в ухвалі від 31 серпня 2021 року у справі № 748/1027/21 (провадження № 61-551св22) залишив без розгляду заяву стягувача про ухвалення додаткового рішення у справі № 748/1027/21 про стягнення витрат на правничу допомогу, зазначивши, що заявник звернувся до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі поза межами строку, визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України, клопотання про поновлення такого строку не заявляв.

У справі, яка переглядається, заявник просив поновити процесуальний строк, навів причини його пропуску, проте суд визнав такі причини неповажними.

Висновок апеляційного суду не суперечить висновкам, викладеним у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та в ухвалі Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 748/1027/21 (провадження № 61-551св22), на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Саме по собі посилання на справи з подібними правовідносинами, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм процесуального права. При цьому, питання щодо подібних правовідносин вирішується у кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції надав відповідну правову оцінку всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржуване судове рішення залишено без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року постановлена з додержанням норм процесуального права, тому цю ухвалу необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400 402 406 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною

і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. Ю. Мартєв

В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук