ПОСТАНОВА
Іменем України
06 лютого 2020 року
Київ
справа №369/8351/16-а
адміністративне провадження №К/9901/22954/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року (головуючий суддя - Парінов А.Б., судді: Грибан І.О., Губська О.А.)
у справі №369/8351/16-а
за позовом ОСОБА_1
до виконавчого комітету Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області
про зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила зобов`язати виконавчий комітет Хотівської сільської ради надати їй інформацію про усі земельні ділянки комунальної форми власності в межах села Хотів, села Кременище та села Круглик, не надані у власність та користування, що можуть бути використані для реалізації її права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з метою нанесення відповідних даних на графічні матеріали, а також графічні матеріали чинного генерального плану села Хотів, села Кременище та села Круглик.
2. Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 січня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено. Зобов`язано виконавчий комітет Хотівської сільської ради надати ОСОБА_1 інформацію про усі земельні ділянки комунальної форми власності в межах села Хотів, села Кременище та села Круглик, не надані у власність та користування, що можуть бути використані для реалізації її права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з метою нанесення відповідних даних на графічні матеріали, та розглянути запит ОСОБА_1 щодо надання графічних матеріалів чинного генерального плану села Хотів, села Кременище та села Круглик. Стягнуто з Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 4 640 грн. Стягнуто з Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1157,52 грн.
4. Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, Хотівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права просить її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами встановлено, що 25 серпня 2016 року позивач звернулась до виконавчого комітету Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області із запитом про надання публічної інформації, в якому просила відповідача надати публічну інформацію про усі земельні ділянки комунальної форми власності в межах села Хотів, села Кременище та села Круглик, не наданих у власність та користування, що можуть бути використані для реалізації її права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з метою нанесення відповідних даних на графічні матеріали, а також графічні матеріали чинного генерального плану села Хотів, села Кременище та села Круглик.
6. 31 серпня 2016 року виконавчий комітет Хотівської сільської ради Києво-Святошинського районного суду Київської області листом від 31 серпня 2016 року №02-22/606 надав позивачу відповідь, у якій повідомив, що чинним законодавством органи місцевого самоврядування не наділені повноваженнями здійснювати збирання, формування, зберігання та надання інформації щодо наявності вільних та зайнятих земельних ділянок. Щодо надання графічних матеріалів чинного генерального плану села Хотів, села Кременище та села Круглик відповідач взагалі не надав відповідь.
7. Вважаючи відмову суб`єкта владних повноважень у наданні запитуваної інформації протиправною, позивач звернулася з вказаним позовом до суду.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в запиті про надання публічної інформації не позначено бажане місце розташування земельних ділянок, що позбавляє відповідача можливості ідентифікувати таку земельну ділянку. Органи місцевого самоврядування не наділені повноваженнями здійснювати збирання, формування, зберігання та надання інформації щодо наявності вільних та зайнятих земельних ділянок.
9. Апеляційний суд скасовуючи постанову суду першої інстанції виходив з того, що розпорядником запитуваної інформації, яка за своїм правовим статусом є публічною, є виконавчий комітет сільської ради.
10. Зазначив, що виконавчий комітет сільської ради, згідно з його компетенцією зобов`язаний володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Такі органи також залишаються розпорядниками цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо така інформація є в їх фактичному володінні.
11. Скаржник в обґрунтування касаційної скарги зазначив, що до повноважень та обов`язків сільської ради не входить пошук вільних ділянок на території населеного пункту, рада не уповноважена та не зобов`язана законом володіти, здійснювати збір, обробку, систематизацію, формування, пошук інформації щодо вільних або ж зайнятих ділянок.
12. Вважає, що відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про Державний земельний кадастр» до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин належить зокрема і внесення до Державного земельного кадастру та надання відомостей про землі, розташовані у межах державного кордону України, територій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, районів, сіл, селищ, міст.
13. Відповідно до статті 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відомості Державного земельного кадастру є офіційними.
14. Інформація про земельні ділянки, що містяться в Державному комітеті України по земельним ресурсам, є офіційною, і саме вказаний орган є офіційним розпорядником вказаної інформації. Обов`язку сільських рад щодо формування інформації про ділянки (вільні та ті, що перебувають у власності або ж у користуванні) законом не встановлено. Тому таку інформацію рада не збирає та не формує.
15. Водночас, скаржник, посилався на пункт 5 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка зобов`язує орган місцевого самоврядування надати таку інформацію, в разі її наявності. При цьому жодна норма чинного законодавства не містить роз`яснень, як і в який спосіб орган місцевого самоврядування повинен здійснювати формування такої інформації.
16. Саме тому, скаржник вважає, що рада не порушувала право позивача на інформацію, оскільки запитувана інформація не є на даний час створеною інформацією в раді, ні на паперових носіях, ні в електронному вигляді. Згідно з чинним законодавством України органи місцевого самоврядування не зобов`язані здійснювати збирання, формування, зберігання інформації щодо вільних та зайнятих земельних ділянок.
17. Вважає, що апеляційний суд посилаючись на статтю 24 Закону України від 17 лютого 2011 року №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» дійшов помилкового висновку, що рада зобов`язана володіти запитуваною інформацією, оскільки вказана норма не містить обов`язку ради володіти вказаною інформацією.
18. Також скаржник зазначив, що постанова Пленуму ВАСУ «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» №10, на яку послався апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, прийнята 29 вересня 2016 року, в той час як інформаційний запит до Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області позивачем надісланий 25 серпня 2016 року.
19. На думку скаржника, сума витрат на правову допомогу в розмірі 4 640,00 грн не є співмірною з об`ємом наданих послуг - складання позову, а тому враховуючи зміст поданого позову, розумність в частині задоволення позовних вимог, а також те, що позивачем не надано підтверджень понесених витрат в розрізі втраченого часу виконавця послуг, вказана вимога не підлягає задоволенню.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України 13 січня 2011 року №2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
22. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.
23. Частиною першою статті 14 Закону №2939-VI встановлено, що розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
24. Частиною першою статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 №280/97-ВР передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.
25. Відповідно до частини п`ятої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI 5. Уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах.
26. До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов`язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.
27. З огляду на наведене, висновок суду апеляційної інстанції про те, що наведені органи згідно з їхньою компетенцією зобов`язані володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вони також залишаються розпорядниками цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у їхньому фактичному володінні.
28. Посилання скаржника в касаційній скарзі на ту обставину, що сільська рада не уповноважена та не зобов`язана займатися пошуком земельних ділянок на території населеного пункту є необґрунтованими, оскільки позивач просив відповідача надати інформацію про вільні земельні ділянки, а не про їх пошук чи про необхідність формування відповідного реєстру земельних ділянок.
29. Верховний суд вважає безпідставними доводи скаржника про те, що не створено інформації про вільні земельні ділянки державної та комунальної власності, що можуть бути використані під забудову, оскільки орган місцевого самоврядування або ж його виконавчий орган є розпорядником такої інформації.
30. Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідь на запит позивача відповідач не надав з тих підстав, що не є розпорядником запитуваної інформації, а стосовно графічних матеріалів запит взагалі не розглянув.
31. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом зобов`язання відповідача надати позивачу інформацію про усі земельні ділянки комунальної форми власності в межах села Хотів, села Кременище та села Круглик, не надані у власність та користування, що можуть бути використані для реалізації її права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з метою нанесення відповідних даних на графічні матеріали, та розглянути запит щодо надання графічних матеріалів чинного генерального плану села Хотів, села Кременище та села Круглик.
32. Доводи та їх обґрунтування викладені у касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції в цій частині, а тому підстави для його скасування відсутні.
33. Відповідно до статтею 97 КАС України, суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.
34. Згідно зі статтею 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи до яких віднесено і витрати на правову допомогу.
35. Відповідно до частин першої, третьої статті 90 КАС України витрати, пов`язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
36. Згідно з частини першої статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» в редакції на час подання адміністративного позову розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
37. Отже, зі змісту вказаної норми вбачається, що компенсація судових витрат здійснюється саме за участь особи, яка надавала правову допомогу та є фахівцем у галузі права, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.
38. Як встановлено апеляційним судом, позивачем надано копію договору про надання правової допомоги від 25 серпня 2016 року №6, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , який є фахівцем у галузі права.
39. Згідно з актом про надання послуг від 7 вересня 2016 року позивачу надано правову допомогу щодо складання позовної заяви в об`ємі 8 годин, вартістю 580 грн за годину, всього 4 640 грн, які позивач сплатила на рахунок ФОП ОСОБА_2 , відповідно до квитанції.
40. Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня на рівні 1 378 грн, відповідно, розмір компенсації витрат на правову допомогу не повинен перевищувати 551,20 грн за годину роботи.
41. Отже, розмір витрат надання правової допомоги позивачу складає (551,20 грн * 8 годин) 4409,60 грн.
42. Однак, апеляційний суд дійшов помилкового висновку в частині визначення розміру суми витрат надання правової допомоги, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки в мотивувальній частині помилився з її розрахунком вказавши суму - 4409 грн замість 4409,60 грн, а в резолютивній частині помилково зазначив суму - 4640 грн замість 4409,60 грн.
43. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
44. З огляду на наведене, постанову суду апеляційної інстанції необхідно змінити в частині розміру суми витрат надання правової допомоги, яка підлягає стягненню з відповідача на користь відповідача. В іншій частині постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.
45. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 345 351 356 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року у справі №369/8351/16-а змінити в частині розміру суми витрат надання правової допомоги, виклавши абзац шостий її резолютивної частини в такій редакції:
«Стягнути з Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (08171, вул. Паширова, 2 с. Хотів Києво-Свяшинського району Київської області) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 4409 (чотири тисячі чотириста дев`ять) гривень 60 копійок.».
В іншій частині постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
А.Г. Загороднюк
О.В. Калашнікова,
Судді Верховного Суду