Постанова
Іменем України
08 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 369/9774/18
провадження № 61-19406св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
треті особи: Голова правління Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» - Ільюченко А. М., колишня уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» Біла І. В., уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» Оберемко Р. А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 березня 2019 року у складі судді Пінкевич Н. С., постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідома Т. О., Пікуль А. А.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 березня 2019 року, постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» (далі - ПАТ «Українська інноваційна компанія»), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО), треті особи: Голова правління Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» Ільюченко А. М., колишня уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» Біла І. В., уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» Оберемко Р. А., про сплату єдиного соціального внеску, визнання незаконним переведення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 27 травня 2016 року була прийнята на роботу у ПАТ «Укрінбанк» на посаду начальника відділу контролю експертних та імпортних операцій Управління розрахунків та супроводження операцій Департаменту операційної роботи з посадовим окладом 10 000 грн.
Позивачка вказує, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» Білою І. В. та нею у письмовій формі було укладено строковий трудовий договір терміном дії 1 (один) місяць, який було оформлено відповідним наказом від 24 травня 2016 року № 177-к.
Після закінчення строку зазначеного трудового договору, а саме - після 27 червня 2016 року трудові відносини фактично продовжувалися.
Крім того, вказує, що Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 16 березня 2016 року та Київський апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою від 14 квітня 2016 року у справі № 826/1162/16 визнали незаконними та скасували постанови правління Національного банку України «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» до категорії неплатоспроможних» від 24 грудня 2015 року № 934 та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» від 24 грудня 2015 року № 239. Також Окружний адміністративний суд м. Києва своєю постановою від 29 квітня 2016 року та Київський апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою від 13 липня 2016 року у справі № 826/5325/16 визнали незаконними та скасували постанови Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Український Інноваційний Банк» від 22 березня 2016 року № 180 та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Український Інноваційний Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» від 22 березня 2016 року № 385.
За вказаних обставин уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» Білою І. В. було видано наказ від 13 липня 2016 року № 271-к «Про оголошення простою».
При цьому усім співробітникам ПАТ «Укрінбанк» 13 липня 2016 року була виплачена в повному обсязі заробітна плата за фактично відпрацьований час з 01 липня 2016 року до 13 липня 2016 року включно.
13 липня 2016 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» Біла І. В., зібравши начальників відділів, управлінь та департаментів Головного офісу ПАТ «Укрінбанк», повідомила, що Київський апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою від 13 липня 2016 року у справі № 826/5325/16 залишив подані Національним банком України, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ «Укрінбанк» апеляційні скарги без задоволення, тому у відповідності до наказу «Про оголошення простою» від 13 липня 2016 року № 271-к з 14 липня 2016 року усім працівникам ПАТ «Укрінбанк» оголошується і запроваджується простій та зобов`язала забезпечити неухильне виконання усіх вимог зазначеного наказу.
Зазначає, що починаючи з 14 червня 2016 року по час подання позовної заяви вона не отримала жодного разу заробітної плати або достовірної інформації щодо стану своїх трудових відносин.
23 травня 2018 року позивачкою було направлено заяву про звільнення з 01 червня 2018 року, яка була додана до листа Голові правління ПАТ «Українська інноваційна компанія» Ільюченко А. М. Аналогічний лист з заявою про звільнення позивачем було направлено ліквідатору ПАТ «Укрінбанк» Оберемку Р. А. Проте вказані заяви не були отримані адресатами.
Вважає, що 14 червня 2018 року позивачкою було отримано у неналежно оформленому вигляді трудову книжку.
16 липня 2018 року позивачка отримала: наказ Голови Правління ПАТ «Укрінбанк» Ільюченко А. М. «Про створення комісії» від 14 липня 2016 року № 02/01-ОД; трьох актів «Про відсутність на роботі» датованих відповідно 14липня 2016 року, 15липня 2016 року та 18липня 2016 року; наказ від 18липня 2016 року № 02/07-К про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу імпортних операцій ПАТ «Укрінбанк» за здійснені 14 липня 2016 року, 15 липня 2016 року та 18 липня 2016 року прогули без поважних причин.
31 липня 2018 року позивачкою на адресу Голови Правління ПАТ «Українська інноваційна компанія» Ільюченко А. М. був направлений лист про відкликання заяви про звільнення з посади, та подання нової заяви про звільнення з посади та розрахунок при звільненні.
Позивачка вважає, що її звільнення здійснено відповідачем з грубим порушенням чинного трудового законодавства України.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила визнати незаконним перевід гр. ОСОБА_1 на посаду начальника відділу імпортних операцій ПАТ «УКРІНБАНК» та зобов`язати ПАТ «Українська інноваційна компанія» скасувати відповідний наказ від 13 липня 2016 року.
Визнати незаконним звільнення гр. ОСОБА_1 14 липня 2016 року з посади начальника відділу імпортних операцій ПАТ «УКРІНБАНК» за прогул без поважних причин згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України та зобов`язати ПАТ «Українська інноваційна компанія» скасувати відповідний наказ «По особовому складу» від 18 липня 2016 року № 02/07-К.
Поновити з 14 липня 2016 року гр. ОСОБА_1 на посаді начальника відділу контролю експортних та імпортних операцій Управління розрахунків та супроводження операцій Департаменту операційної роботи ПАТ «УКРІНКОМ» у зв`язку зі звільненням з посади без законної підстави та з порушенням встановленого трудовим законодавством України порядку.
Стягнути з ПАТ «Українська інноваційна компанія» на користь гр. ОСОБА_1 середній заробіток в сумі 122 274,24 грн за час вимушеного прогулу з 14 липня 2016 року до 13 липня 2017 року включно у зв`язку зі звільненням з посади без законної підстави та з порушенням встановленого трудовим законодавством України порядку.
Зобов`язати ПАТ «Українська інноваційна компанія» негайно видати наказ про звільнення гр. ОСОБА_1 з 07 серпня 2018 року з посади начальника відділу контролю експортних та імпортних операцій Управління розрахунків та супроводження операцій Департаменту операційної роботи ПАТ «Українська інноваційна компанія» за пунктом 4 статті 38 «Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника» КЗпП України у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства України про працю, умов колективного чи трудового договору, надати їй належним чином засвідчену копію цього наказу.
Зобов`язати ПАТ «Українська інноваційна компанія» негайно провести з гр. ОСОБА_1 розрахунок при звільненні, повідомити їй у письмовій формі про нараховані суми, належні їй при звільнені з посади, та виплатити усі зазначені суми, включаючи компенсацію за невикористані щорічні відпустки;
Зобов`язати ПАТ «Українська інноваційна компанія» негайно видати гр. ОСОБА_1 належно оформлену трудову книжку, для чого в її присутності протягом години у повній відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників:
Внести до її трудової книжки наступні записи:
- запис 38 - ПАТ «УКРІНБАНК» з 13 липня .2016 року перейменоване на ПАТ «УКРІНКОМ»;
- запис 39 - ПАТ «УКРІНКОМ» з 28 березня 2017 року перейменоване на ПАТ «Українська інноваційна компанія»;
- запис 40 - звільнена 07 серпня 2018 року з посади начальника відділу контролю експортних та імпортних операцій Управління розрахунків та супроводження операцій Департаменту операційної роботи ПАТ «Українська інноваційна компанія» за пунктом 4 статті 38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства України про працю, умов колективного чи трудового договору.
Всі записи про роботу, що внесені у трудову книжку під час роботи у ПАТ «Українська інноваційна компанія» (яке є правонаступником ПАТ «УКРІНБАНК» та ПАТ «УКРІНКОМ»), засвідчити підписом Голови Правління ПАТ «Українська інноваційна компанія» або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Стягнути з ПАТ «Українська інноваційна компанія» на користь гр. ОСОБА_1 середній заробіток в сумі 30 568,56 грн у якості вихідної допомоги при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору за пунктом 4 статті 38 КЗпП України.
Визнати, що затримка видачі гр. ОСОБА_1 трудової книжки відбулася з вини ПАТ «Українська інноваційна компанія».
Стягнути з ПАТ «Українська інноваційна компанія» на користь гр. ОСОБА_1 середній заробіток в сумі 252 422,20 грн за час вимушеного прогулу з 14 липня 2016 року до 07 серпня 2018 року, спричиненого затримкою видачі трудової книжки з вини ПАТ «Українська інноваційна компанія».
Стягнути з ПАТ «Українська інноваційна компанія» на користь гр. ОСОБА_1 у якості відшкодування за завдану їй моральну шкоду внаслідок порушення її трудових прав грошові кошти у сумі 3 000 000 грн.
Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь гр. ОСОБА_1 у якості відшкодування за завдану їй моральну шкоду внаслідок порушення її трудових прав грошові кошти у сумі 1 000 000 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка не довела, що між нею та ПАТ «Українська інноваційна компанія» існували будь-які трудові відносини з приводу яких заявлено позовні вимоги, а також, що відповідачами було порушено трудові права позивачки.
Зазначив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів правомірності переходу до відповідача ПАТ «Українська інноваційна компанія»/ПАТ «УКР/ІН/КОМ» прав та обов`язків ПАТ «УКРІНБАНК», оскільки зміна назви установи не є належним доказом правонаступництва між банківською та небанківською установою. Правонаступництво банківської установи відбувається лише в разі належної реорганізації останньої.
Не погодившись з таким рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
При цьому зазначив, щооскільки процедура реорганізації ПАТ «УКРІНБАНК» в ПАТ «Українська інноваційна компанія»/ПАТ «УКР/ІН/КОМ» відбулася незаконно, без попереднього погодження із НБУ, тому ПАТ «УКР/ІН/КОМ» не набув прав та обов`язків по зобов`язаннях ПАТ «УКРІНБАНК», то ПАТ «Українська інноваційна компанія» не може бути стороною у цій судовій справі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення необґрунтовано з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно та неправильно встановили обставини, які мають значення для справи, а висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи.
Зазначає, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що відповідач як роботодавець не довів, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю. ПАТ «Українська інноваційна компанія» не надало належних та допустимих доказів вчинення позивачем прогулу без поважних причин, тобто з вини працівника.
На думку заявника, уповноважена особа ФГВФО діяла від імені банку в межах повноважень Фонду, а ОСОБА_1 була прийнята 27 травня 2016 року на роботу в ПАТ «УКРІНБАНК» на підставі укладеного з банком трудового договору, що підтверджується записом у трудовій книжці, наявністю такої посади у штатному розкладі банку, підпорядкуванням позивача внутрішньому трудовому розпорядку, виплатою їй двічі на місяць заробітної плати та іншим.
Отже, строковий трудовий договір від 27 травня 2016 року терміном дії на 1 (один) місяць був укладений ОСОБА_1 з ПАТ «УКРІНБАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «УКРІНБАНК» Білої І. В. у відповідності до статей 36 39-1 КЗпП України дія цього трудового договору була продовжена з 27 червня 2016 року на невизначений строк.
Вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що ПАТ «Українська інноваційна компанія»/ПАТ «УКР/ІН/КОМ» не є правонаступником ПАТ «Укрінбанк» та належним відповідачем у справі.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргуПАТ «УКР/ІН/КОМ» зазначає, що позивачка не перебувала у трудових відносинах із ПАТ «Українська інноваційна компанія»/ПАТ «УКР/ІН/КОМ». Постановою Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 серпня 2018 року у справі № 910/8117/17 встановлено, що ПАТ «УКР/ІН/КОМ» не несе відповідальність за зобов`язаннями ПАТ «Укрінбанк», а тому не є належним відповідачем у розумінні статті 51 ЦПК України. Просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України(тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
18 листопада 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 прийнята на роботу в ПАТ «УКРІНБАНК» 27 травня 2016 року на посаду начальника відділу контролю експортних та імпортних операцій Управління розрахунків та супроводження операцій Департаменту операційної роботи з посадовим окладом 10 000 грн.
На підставі наказу від 24 травня 2016 року № 177-к, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Білою І. В. з позивачем було укладено строковий трудовий договір терміном 1 місяць.
Установлено, що 24 грудня 2015 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 934 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «УКРІНБАНК» до категорії - неплатоспроможних», а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 239 від 24 грудня 2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «УКРІНБАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року, визнано незаконними та скасовано постанови Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Український Інноваційний банк» від 22 березня 2016 року № 180 та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Український Інноваційний банк» та делегування повноважень ліквідатору банка» від 22 березня 2016 року № 385.
13 липня 2016 року наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «УКРІНБАНК» за № 271-к «Про оголошення простою» було оголошено простій.
На період простою працівники банку були звільнені від виконання трудових обов`язків, але повинні бути на зв`язку.
У випадку наявної виробничої необхідності працівники банку можуть бути в будь який момент відкликані з оголошеного простою.
Заробітна плата працівникам на час оголошення простою була виплачена повністю.
Згідно з актами про відсутність на роботі від 14 липня 2016 року, 15липня 2016 року, 18липня 2016 року було встановлено відсутність позивача на робочому місці.
Згідно з наказом від 18 липня 2016 року за № 02/07-К ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогули.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.
Для правильного вирішення даної справи необхідно визначити чи відбувся перехід прав та обов`язків від банківської установи (ПАТ «Укрінбанк») до юридичної особи (ПАТ «Українська інноваційна компанія»/ПАТ «УКР/ІН/КОМ»), до якої ОСОБА_1 заявила позовні вимоги.
Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом (частини перша та четверта статті 104 ЦК України). Частинам першій та четвертій статті 104 ЦК України кореспондує частина перша статті 59 та частина перша статті 91 ГК України. Частині першій статті 104 ЦК України також кореспондує частина перша статті 79 Закону України «Про акціонерні товариства».
Особливості ліквідації банків встановлюються Законом України «Про банки і банківську діяльність» (частина четверта статті 110 ЦК України).
Відповідно до статті 78 Закону України «Про банки і банківську діяльність» власники банку мають право розпочати процедуру ліквідації банку за рішенням загальних зборів лише після надання на це згоди НБУ, та за умови відкликання банківської ліцензії. Ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про ліквідацію юридичних осіб, у разі якщо НБУ після отримання рішення власників про ліквідацію банку не виявив ознак, за якими цей банк може бути віднесено до категорії проблемного або неплатоспроможного. В іншому випадку НБУ відмовляє в погодженні згідно з пунктом 2.4. глави 2 розділу ІІІ Положення про застосування НБУ заходів впливу, затвердженого постановою Правління НБУ від 17 серпня 2012 року № 346, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Положення про застосування НБУ заходів впливу). Якщо банк, який ліквідується за ініціативою власників, віднесеного НБУ до категорії проблемних або неплатоспроможних, НБУ та Фонд вживають щодо нього заходи, передбачені Законом України «Про банки і банківську діяльність» та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до абзацу 40 частини першої статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» реорганізація банку - злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов`язків правонаступникам.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у разі реорганізації банку шляхом перетворення, до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Під час проведення реорганізації банку шляхом перетворення кредитори не мають права вимагати від банку припинення чи дострокового виконання зобов`язання.
Пунктами 1, 2, 5 та 6 частини першої статті 46 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що правління банку зобов`язане протягом трьох робочих днів інформувати НБУ, зокрема про: кандидатуру на призначення на посаду керівника банку, зміну юридичної адреси і місцезнаходження банку, наявність хоча б однієї з підстав для віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних або для відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку, припинення банківської діяльності.
Банк подає документи для проведення державної реєстрації змін до статуту банку після їх погодження НБУ. Перелік документів та порядок погодження змін до статуту банку встановлюються НБУ. НБУ приймає рішення про погодження змін до статуту банку або про відмову в їх погодженні не пізніше місячного строку з дня подання повного пакета документів. НБУ в установленому ним порядку вносить відповідний запис до Державного реєстру банків після проведення державної реєстрації змін до установчих документів (частини четверта, шоста, сьома та восьма статті 16 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Зміна назви акціонерного товариства (банку) без зміни його організаційно-правової форми, виключення з його назви слова «банк», виключення з видів його діяльності «діяльності комерційних банків» (КВЕД: 64.19) не є ані перетворенням цієї юридичної особи в розумінні статті 108 ЦК України (статті 87 Закону України «Про акціонерні товариства»), ані виділом в розумінні статті 109 ЦК України (статті 86 Закону України «Про акціонерні товариства»), ані припиненням шляхом злиття, приєднання або поділу в розумінні статті 106 ЦК України (статей 83-85 Закону України «Про акціонерні товариства»).
Реорганізація банку в іншу особу, або передача прав та обов`язків банку іншій особі за іншими правочинами, навіть зміна назви, якщо це тягне трансформацію носія таких прав та обов`язків, має проводитись у спосіб, який відповідає закону, а за наявності прогалин в законодавчому регулюванні загальним принципам законодавства, в першу чергу спеціального, яке регулює банківську діяльність.
Приймаючи рішення про відмову від здійснення банківської діяльності, яка є складовою спеціальної правосуб`єктності банку, як юридичної особи, власники ПАТ «Укрінбанк», не дотримались передбаченої статтею 78 Закону України «Про банки і банківську діяльність» процедури ліквідації банку за їх рішенням, погодження якої з боку НБУ неможливе в силу чинності у зазначеного банку статусу проблемного, що відповідає статті 78 Закону України «Про банки та банківську діяльність».
Виведення банку з ринку шляхом виключення слова «банк» з його назви та «банківської діяльності» з видів його діяльності законом не передбачено. Якщо юридична особа бажає припинити банківську діяльність, то вона має як банк вийти з ринку за процедурами, які передбачені законодавством, що регулює здійснення банківської діяльності в Україні, для виведення банку з ринку під наглядом НБУ та за участю Фонду.
Скасування судом процедури виведення банку з ринку лише на підставі порушень порядку реалізації цієї процедури без спростування підстав, передбачених банківським законодавством для її ініціювання та реалізації, призводить до перебирання на себе судом функцій НБУ та Фонду як спеціальних органів, наділених банківським законодавством відповідними притаманними лише їм повноваженнями. Реалізація судом своїх повноважень у зазначений спосіб не відповідає вимогам статті 6, частини другої статті 19 Конституції України, статті 53 Закону України «Про Національний банк України», статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Установлено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року у справі № 826/5325/16, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року, а також ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2016 року, визнано протиправною та скасовано постанову Правління НБУ від 22 березня 2016 року № 180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» з моменту її прийняття, визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22 березня 2016 року №385 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку» з моменту його прийняття, зобов`язано НБУ (в особі його відповідальних осіб, до повноважень яких відноситься вчинення відповідних дій) вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування ПАТ «Укрінбанк» в якості банківської установи - в обсязі та стані, який існував до прийняття постанови правління НБУ від 22 березня 2016 № 180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» (в т.ч., але не виключно - дозволити усі початкові платежі ПАТ «Укрінбанк» у системі електронних платежів (СЕП) та відновити роботу ПАТ «Укрінбанк» у системі обміну інформацією та виконання платежів SWIFT, НБУ повідомити усі банки про відновлення роботи ПАТ «Укрінбанк» у зазначених вище системах).
Дії керівництва ПАТ «Укрінбанк», пов`язані з самостійним відновленням власних повноважень та внесенням відповідних змін до статуту банку, не можуть виправдовуватись невиконанням НБУ перед банком своїх зобов`язань щодо повернення банківської ліцензії на підставі судових рішень у справах № 826/5325/16 та № 826/14033/17, оскільки виконання банком вимог законодавства до його діяльності, як підстава отримання цієї ліцензії, є першочерговим.
У розумінні статті 15 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ПАТ «Укрінбанк» є зареєстрованим НБУ як банк, але втратив банківську ліцензію та не відновив її. Законом не передбачено виключення з назви банку слова «банк» після відкликання ліцензії банку, навпаки банківським законодавством передбачена послідовність процедур у випадку відкликання банківської ліцензії. Перебування банку у цих процедурах з наявним у його назві словом «банк» не порушує мети спеціальних вимог до назви банку та слова «банк» у його назві, оскільки відсутність банківської ліцензії припиняє банківську діяльність банку, але не припиняє сам банк з його існуючими правами та обов`язками, які виникли в результаті банківської діяльності до відкликання банківської ліцензії.
Таким чином, рішення про здійснення змін у статуті відповідного банку є підставою для державної реєстрації цих змін лише за умови дотримання встановленої законом процедури погодження таких змін. Дії щодо реєстрації змін до статуту банку мають здійснюватися відповідно до частини першої статті 68 Конституції України та частин другої, третьої статті 13 ЦК України, не руйнуючи систему координації та організації банківського ринку, передбачену банківським законодавством. Порушення такого порядку не відповідає публічному порядку, а також ставить під загрозу гарантовані права інших осіб, передбачені законодавством.
Ураховуючи зазначене, перехід прав та обов`язків від ПАТ «Укрінбанк» до ПАТ «Укрінком»/ПАТ «УКР/ІН/КОМ» не міг відбуватись лише на підставі виключення кредитною установою із своєї назви слова «банк» та виключення з видів своє діяльності «банківської діяльності» без дотримання вимог банківського законодавства. Організаційні зміни банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року не відповідають вимогам банківського законодавства.
Оскільки ПАТ «Укрінбанк» не було припинено чи змінено у встановленому законом порядку, ПАТ «Укрінком»/ПАТ «УКР/ІН/КОМ» не набуло прав вказаного банку.
Стосовно належного суб`єкта, уповноваженого представляти банк у спірних правовідносинах, після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у банку тимчасової адміністрації, то повноважний суб`єкт на управління банком та представництво банку визначається виключно Фондом відповідно до положень пункту 17 частини першої статті 2, статей 34, 37, 44, 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Скасування судом або визнання неправомірним (незаконним) рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про запровадження тимчасової адміністрації чи початок процедури ліквідації банку не означає автоматичного припинення управління банком Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
Управління банком Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у такому разі припиняється лише після прийняття НБУ рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, відновлення банківської ліцензії і повернення банку під нагляд НБУ.
Зазначених правових висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 10 грудня 2019 року у справі 925/698/16 (провадження № 12-17гс19).
При цьому Велика Палата Верховного Суду при касаційному перегляді вказаної справи дійшла висновку, що належною стороною у судових справах була і залишається банківська установа - ПАТ «Український інноваційний банк», належним правонаступником якого ПАТ «Укрінком»/ ПАТ «УКР/ІН/КОМ» не є.
Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.
Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).
ЦПК України саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.
Звертаючись до суду з позовом, заявник повинен чітко зазначити спосіб захисту, якого він вимагає, та яке право він вважає порушеним, невизнаним чи оспорюваним, чітко вказати ким порушені його права та в чому полягає порушення.
Позивачка у даній справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляла.
При таких обставинах суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано відмовив у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до неналежного відповідача.
Отже, посилання в касаційній скарзі ОСОБА_1 на те, щосаме ПАТ «Українська інноваційна компанія» є належним відповідачем у справі, є необґрунтованим з огляду на викладене.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.
З урахуванням того, що інші аргументи касаційної скарги, є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, висновки суду є достатньо аргументованими, Верховний Суд приходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, в оскаржуваній частині, ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, в оскаржуваній частині, - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 березня 2019 року, постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року, в оскаржуваній частині, залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев