Постанова

Іменем України

03 березня 2021 року

м. Київ

справа № 370/959/18

провадження № 61-16168св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Макарівська районна державна адміністрація Київської області,

треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_6 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року у складі судді Гуля В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Макарівської районної державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про внесення записів про державну реєстрацію прав.

Позивач просив зобов`язати Макарівську районну державну адміністрацію Київської області внести запис про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав та скасувати запис про право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,066 га, кадастровий номер 3222784701:01:004:0090, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 на ОСОБА_2 за заявою ОСОБА_1 або уповноваженого ним представника;

внести запис про державну реєстрацію права власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та скасувати запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, загальною площею 0,0365 га, кадастровий номер 3222784701:01:005:0023, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: АДРЕСА_1 , на ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_1 або уповноваженого ним представника;

внести запис про державну реєстрацію права власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та скасувати запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, загальною площею 0,125 га, кадастровий номер 3222784701:01:005:0022, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), місце розташування: АДРЕСА_1 на ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_1 або уповноваженого ним представника.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 20 серпня 2020 року у складі судді Мазки Н. Б. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не є власником земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222784701:01:004:0090, 3222784701:01:005:0023, 3222784701:01:005:0022, ним належними доказами не підтверджений факт перебування земельних ділянок у користуванні. У матеріалах справи є лише рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 20 серпня 2020 року повернуто без розгляду.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що з 15 грудня 2017 набрав чинності ЦПК України у редакції Закону України № 2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року. Статтею 355 ЦПК України, у зазначеній редакції, визначено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Разом з тим підпунктом 15.5 пункту 15 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду. Оскільки функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи не розпочато, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню без розгляду. Повернення апеляційної скарги без розгляду згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 Перехідних положень ЦПК України не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_6 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України), які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд. Протилежне тлумачення вказаних норм процесуального законодавства матиме наслідком порушення судами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в контексті «права на справедливий суд». Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 514/134/17-ц (провадження № 61-12112сво18) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 145/1330/17 (провадження № 14-549цс19).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2021 року до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у яких вони просили залишити ухвалу апеляційного суду без змін, оскільки вона прийнята при всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_6 , підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 355 ЦПК Україниапеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Отже, особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (стаття 355 ЦПК України, підпункт 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України), які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд. Протилежне тлумачення норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України) матиме наслідком порушення судами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в контексті «права на справедливий суд».

Відсутність на даний час Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи жодним чином не створює перешкоди учасникам провадження та апеляційному суду в поданні та прийнятті апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційних судів.

Відповідно до статті 129 Конституції Українисуддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом. Також згідно з частинами другою, третьою статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, що б гарантувало особі право на безпосереднє звернення із апеляційною скаргою до апеляційного суду, яке визначене статтею 355 ЦПК України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без певної мети для захисту якогось суспільного інтересу.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 514/134/17-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 145/1330/17 (провадження № 14-549 цс19).

Таким чином, висновок апеляційного суду заснований на помилковому тлумаченні підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України та без урахування сталої практики Верховного Суду.

При поверненні апеляційної скарги без розгляду суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами (повернення апеляційної скарги) та поставленою метою (реалізацією права на апеляційне оскарження судового рішення).

Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Статтею 263 ЦПК України визначено критерії законності та обґрунтованості судового рішення. Частиною четвертою цієї статті визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувана ухвала постановлена без додержання норм процесуального права, оскільки особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункт 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України), які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд.

Ураховуючи викладене, оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатись законною й обґрунтованою та підлягає скасуванню, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Згідно з частиною четвертою статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За таких обставин Верховний Суд зробив висновок, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та постановлена з порушення норм процесуального права, що відповідно до частини четвертої статті 406, частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400 406 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_6 , задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Ю. В. Черняк