№ 371/448/23 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2025 року

м. Київ

справа № 371/448/23

провадження № 61-14779св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Миронівська базова бібліотека Миронівської міської ради Київської області,

треті особи: директор Миронівської базової бібліотеки Миронівської міської ради Київської області Кривов`яз Дмитро Юрійович, Відділ культури, молоді та спорту Миронівської міської ради Київської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ящука Леоніда Адамовича на постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., Кафідової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Миронівської базової бібліотеки Миронівської міської ради Київської області (далі - Миронівська базова бібліотека), треті особи: директор Миронівської базової бібліотеки Миронівської міської ради Київської області Кривов`яз Д. Ю. (далі - директор Миронівської базової бібліотеки), Відділ культури, молоді та спорту Миронівської міської ради Київської області (далі - Відділ культури, молоді та спорту), про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що згідно з наказом директора Миронівської базової бібліотеки від 09 березня 2023 №32-К її 12 березня 2023 року звільнено з посади бібліотекара ІІ категорії відділу обслуговування Миронівської базової бібліотеки за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Вказувала, що підставою для звільнення її з роботи були рішення Миронівської міської ради від 23 грудня 2022 №3735-35-VІІІ «Про бюджет Миронівської міської територіальної громади на 2023 рік», наказ Відділу культури, молоді та спорту від 04 січня 2023 року №1-аг «Про приведення штатного розпису Миронівської базової бібліотеки Миронівської міської ради Київської області у відповідність до затвердженого кошторису на 2023 рік» та наказ директора Миронівської базової бібліотеки від 11 січня 2023 №6-К «Про скорочення чисельності або штату та можливе вивільнення працівників Миронівської базової бібліотеки Миронівської міської ради Київської області та Бібліотеки-філії для дітей Миронівської базової бібліотеки Миронівської міської ради», а правовою підставою - розірвання трудового договору у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників у відповідності до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Уважала наведений наказ незаконним, оскільки фактично її звільнено з посади, яку у встановленому законом порядку вона не займала. Згідно із записом у трудовій книжці, вона працювала на посаді бібліотекара відділу обслуговування Миронівської базової бібліотеки. Коли та за яких обставин її переведено на посаду бібліотекара ІІ категорії їй не відомо. На адвокатський запит не було надано копії наказу про призначення її на цю посаду, що підтверджується відповіддю директора Миронівської базової бібліотеки від 06 квітня 2023 року № 64.

Також позивач зазначала, що роботодавець не проводив порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації всіх тих працівників, які залишилися на роботі у Миронівській базовій бібліотеці, зокрема на посадах бібліотекара та на посадах бібліотекара ІІ категорії (3 штатні одиниці, у тому числі 2 штатні одиниці у відділі обслуговування, і 0,25 штатної одиниці, без врахування сільських філіалів), і її продуктивністю праці і кваліфікацією.

Стверджувала, що вона мала один з найбільших тривалих безперервних стажів роботи працівників Миронівської базової бібліотеки, неодноразово заохочувалася за зразкову роботу та постійно підвищувала кваліфікацію. Зауважила, що вона була звільнена з роботи раніше ніж за 2 місяці з дня персонального попередження про наступне вивільнення, що є грубим порушенням вимог частин першої статті 49-2 КЗпП України.

ОСОБА_1 просила суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ директора Миронівської базової бібліотеки Кривов`яз Д. Ю. від 09 березня 2023 року № 32-К про її звільнення 12 березня 2023 року з посади бібліотекара ІІ категорії відділу обслуговування Миронівської базової бібліотеки за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України;

- поновити її на посаді бібліотекара відділу обслуговування Миронівської базової бібліотеки з 13 березня 2023 року;

- стягнути з Миронівської базової бібліотеки на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 березня 2023 року до дня поновлення на роботі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 24 квітня 2024 року, ухваленим у складі судді Поліщука А. С., позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ директора Миронівської базової бібліотеки Кривовяза Д. Ю. від 09 березня 2023 року № 32-К про звільнення ОСОБА_1 з посади бібліотекара II категорії «відділу обслуговування» Миронівської базової бібліотеки за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України із 12 березня 2023 року.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді бібліотекара «відділу обслуговування» Миронівської міської ради з 13 березня 2023 року.

Стягнуто з Миронівської базової бібліотеки як правонаступника відділу обслуговування Миронівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 13 березня 2023 року до 24 квітня 2024 року (293 робочих днів), у розмірі 111 855,68 грн.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що позивач до дня звільнення працювала на посаді бібліотекара відділу обслуговування Миронівської базової бібліотеки, звільнена за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України з посади бібліотекара ІІ категорії відділу обслуговування Миронівської базової бібліотеки. Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивач переводилась з посади бібліотекара на посаду бібліотекара ІІ категорії, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оспорюваний наказ про звільнення порушує права працівника, оскільки не ґрунтується на трудовому договорі, укладеному між сторонами.

Крім того, ОСОБА_1 була звільнена до закінчення двомісячного строку, визначеного частиною першою статті 49-2 КЗпП України, - тобто раніше 13 березня 2023 року

Суд першої інстанції встановив, що роботодавець не проводив порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації праці тих працівників, які залишилися на роботі на посадах бібліотекарів, бібліотекарів ІІ категорії та продуктивності праці позивача, її кваліфікації. При цьому вважав необ`єктивним та упередженим рішення комісії, створеної для визначення осіб, які мають переважне право залишитися на роботі під час скорочення у Миронівській базовій бібліотеці та Бібліотеці-філії для дітей, оскільки до її складу входили працівники Миронівської базової бібліотеки, які також були попереджені про можливе вивільнення. Суд першої інстанції врахував, що членом сім`ї позивача є син, який призваний на військову службу, що дає переважне право перед ОСОБА_2 , яка має вищу кваліфікацію, оскільки цифровими програмами та працює на персональному комп`ютері.

Суд установив середньоденний заробіток позивача, кількість робочих днів вимушеного прогулу та обрахував середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 березня 2023 року до 24 квітня 2024 року (час ухвалення судового рішення).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року апеляційну скаргу Миронівської базової бібліотеки задоволено.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 24 квітня 2024 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Миронівської базової бібліотеки, треті особи: директор Миронівської базової бібліотеки Кривов`яз Д. Ю. , Відділ культури, молоді та спорту, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково.

Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади бібліотекара ІІ категорії відділу обслуговування Миронівської базової бібліотеки відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з 12 березня 2023 року на 13 березня 2023 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач виконав вимоги статті 49-2 КЗпП України, належним чином попередив позивача про наступне звільнення у зв`язку із скороченням посади, яку вона обіймала, а також запропонував ряд посад, на яких вона могла працювати з урахуванням її кваліфікації та досвіду роботи.

Висновок суду першої інстанції про те, що роботодавцем не проводився порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації всіх тих працівників, які залишилися на роботі у Миронівській базовій бібліотеці і продуктивністю праці позивача та її кваліфікацією, суд апеляційної інстанції вважав помилковим, адже, як вбачається з матеріалів справи, у Миронівській базовій бібліотеці була створена комісія по визначенню осіб, які мають переважне право залишитися на роботі під час скорочення у Миронівській базовій бібліотеці та Бібліотеці-філії для дітей.

Зі змісту протоколу № 2 засідання комісії суд апеляційної інстанції встановив, що, вирішуючи питання про визначення переважного права залишитися на роботі серед працівників посади, яких скорочуються, встановлено, що скороченню підлягає посада бібліотекара «відділу обслуговування» ІІ категорії. На цих посадах, окрім ОСОБА_1 , працюють ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які мають вищу кваліфікацію, ніж позивач, яких запропоновано роботодавцю залишити на посадах.

При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що повноваження щодо призначення та визначення обсягу необхідної кваліфікації працівника на ту чи іншу посаду належить власнику або уповноваженому ним органу. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції про те, що всупереч трудовому договору, який було укладено із позивачем згідно з наказом від 14 квітня 2004 року № 24-к, позивача було звільнено не з посади бібліотекара «відділу обслуговування» Миронівської базової бібліотеки, яку вона обіймала до дня звільнення, а з посади бібліотекара ІІ категорії «відділу обслуговування» Миронівської базової бібліотеки. Вказав, що привівши у відповідність до штатного розпису назви посад, врахувавши вимоги до тієї чи іншої кваліфікаційної категорії, позивачу лише присвоїли кваліфікаційну категорію, але не перевели на іншу посаду. Посадові обов`язки не змінювались. Позивач продовжувала виконувати свої обов`язки без змін. Не змінювалося місце безпосереднього виконання роботи; структурний підрозділ; робота на іншому механізмі або агрегаті.

Отже, суд апеляційної інстанції вважав помилковими висновки суду першої інстанції про те, що позивача незаконно переведено на іншу посаду, а саме з бібліотекара «відділу обслуговування» на бібліотекара ІІ категорії «відділу обслуговування», що призвело до невірного висновку про те, що наказ директора Миронівської базової бібліотеки від 09 березня 2023 року № 32-к безпідставно порушує право позивача на працю на посаді бібліотекара «відділу обслуговування».

При цьому суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що за вимогами частини першої статті 49-2 КЗпП України позивач могла бути звільнена із займаної посади не раніше ніж за два місяці з дня персонального попередження про наступне вивільнення. Оскільки персональне повідомлення про скорочення позивач отримала 11 січня 2023 року, то мала бути звільнена з 13 березня 2023 року (перший день після вихідного дня). Оскільки відповідач невірно визначив день звільнення, а також враховуючи те, що позивача обґрунтовано звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, підстави для її поновлення на роботі відсутні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що звільнення до закінчення перебігу двомісячного терміну з дня персонального попередження про наступне вивільнення має бути усунено судом шляхом зміни дати звільнення з 12 березня 2023 року на 13 березня 2023 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ящук Л. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить суд скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

07 листопада 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Миронівського районного суду Київської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У листопаді 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 910/7045/18, від 08 липня 2021 року у справі № 915/1889/19, від 15 липня 2021 року у справі № 916/2586/20.

Суд апеляційної інстанції надав неправильну оцінку зібраним доказам та надав перевагу доказам, поданим відповідачем, чим порушив принцип диспозитивної.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що позивача звільнено до закінчення строку, визначеного частиною першою статті 49-2 КЗпП України, роботодавець не проводив порівняльний аналіз продуктивності праці та кваліфікації всіх працівників, які залишилися на роботі, протокол комісії є неналежним доказом.

Крім того, суд не надав оцінку наказу від 11 січня 2023 року № 6-к «Про скорочення численності або штату та можливе вивільнення працівників Миронівської базової бібліотеки Миронівської міської ради Київської області та Бібліотеки-філії для дітей Миронівської базової бібліотеки Миронівської міської ради» на предмет того, чи відбулися зміни в організації праці відповідача.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2024 року представник Миронівської базової бібліотеки - адвокат Федченко В. В. подав до Верховного Суду відзив, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року без змін, як таку, що прийнята з правильним застосуванням нор матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Звертає увагу, що доводи касаційної скарги заявника у цілому зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду за наслідком розгляду апеляційної скарги та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судами попередніх інстанцій.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом від 14 квітня 2004 року № 24-к ОСОБА_1 01 квітня 2004 року призначена на посаду бібліотекара «відділу обслуговування» Центральної районної бібліотеки,

25 жовтня 2019 року змінено назву на Миронівська базова бібліотека Миронівської міської об`єднаної територіальної громади, утворена рішенням Миронівської міської ради № 576-16-УІІ.

Рішенням Миронівської міської ради від 30 червня 2021 року змінено найменування з Миронівської базової бібліотеки Миронівської міської об`єднаної територіальної громади на «Миронівська базова бібліотека Миронівської міської ради Київської області».

Зі штатного розпису на 2023 рік Миронівської базової бібліотеки встановлено, що структурний підрозділ «відділ обслуговування» містить назву посад, які наявні у структурному підрозділі, а саме завідуючий відділом, бібліотекар І категорії, бібліотекар II категорії та бібліотекар III категорії.

Бібліотекар II кваліфікаційної категорії має вищу освіту відповідного напряму підготовки (спеціаліст). Стаж роботи за професією бібліотекара - не менше 1 року.

Привівши у відповідність до штатного розпису назви посад, враховуючи вимоги до тієї чи іншої кваліфікаційної категорії, ОСОБА_1 присвоєно кваліфікаційну категорію бібліотекар ІІ категорії.

Згідно з наказом від 04 січня 2023 року № 1-аг «Про приведення штатного розпису Миронівської базової бібліотеки Миронівської міської ради Київської області у відповідність до кошторису на 2023 рік» та наказом від 11 січня 2023 року № 6-К «Про скорочення чисельності або штату та можливе вивільнення працівників Миронівської міської ради Київської області» у Миронівській базовій бібліотеці мали місце зміни в організації виробництва і праці, а саме: виведено із штатного розпису структурного підрозділу «відділ обслуговування» бібліотекара І категорії - 1 штатна одиниця, бібліотекара ІІ категорії - 1 штатна одиниця.

Згідно з оновленим штатним розписом, який діяв з 17 березня 2023 року у Миронівській базовій бібліотеці, передбачалося, що у «відділі обслуговування» на посаді бібліотекара ІІ категорії - 1 штатна одиниця.

11 січня 2023 року ОСОБА_1 повідомлено про скорочення чисельності штату та можливе вивільнення працівників після закінчення двох місяців з моменту вручення цього попередження.

07 березня 2023 року ОСОБА_1 повідомлено про наявність у Миронівській базовій бібліотеці наступних вакантних місць: з 06 березня 2023 року бібліотекара бібліотеки-філії № 42 с. Центральне (0,5 ставки); з 16 березня 2023 року - завідувача бібліотеки філії № 3 с. Козин (0,5 ставки), та запропоновано зайняти одне з вакантних місць.

Від запропонованих вакантних місць ОСОБА_1 відмовилася, про що власноруч зазначила.

27 лютого 2023 року відбулося засідання комісії (протокол № 2), на якому вирішувалося питання про визначення переважного права залишитися на роботі серед працівників, посади яких скорочуються. Встановлено, що скороченню підлягає посада бібліотекара «відділу обслуговування» ІІ категорії. На цих посадах працюють: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 має вищу кваліфікацію, ніж інші дві претендентки, оскільки працює завідувачем бібліотеки для дітей. ОСОБА_2 має вищу кваліфікацію, ніж ОСОБА_1 , оскільки володіє цифровими програмами та працює на персональному комп`ютері. Ці навички необхідні для якісного обслуговування користувачів. У зв`язку з цим, запропоновано роботодавцю залишити на роботі на посаді бібліотекара ІІ категорії відділу обслуговування ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Наказом від 09 березня 2023 року № 32-К ОСОБА_1 звільнено з посади бібліотекара ІІ категорії «відділу обслуговування» Миронівської базової бібліотеки 12 березня 2023 року за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Підставою для звільнення ОСОБА_1 із займаної посади є повідомлення про скорочення чисельності або штату та можливе вивільнення працівників Миронівської базової бібліотеки та Бібліотеки філії для дітей Миронівської базової бібліотеки від 11 січня 2023 року.

Із довідки про заробітну плату ОСОБА_1 встановлено, що її заробітна плата за останні два місяці перед звільненням складала 15 652 грн і в цей період відпрацьовано 41 робочий день. Тобто, відповідно до приписів статті 27 Закону України «Про оплату праці» та правил, передбачених Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середньоденна заробітна плата позивача складала 381,76 грн (15 652 грн : 41 робочий день = 381,76 грн).

Середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 , який складає 293 робочих днів, починаючи із 13 березня 2023 року (перший день після дня звільнення) до 24 квітня 2024 року (день постановлення рішення судом першої інстанції), становить 111 855,68 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Ящука Л. А. не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частина шоста статті 43 Конституції України).

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП).

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-431асі18) зроблено висновок, що «за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цих висновків».

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільняється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

У правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, зазначено, що, оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Виходячи із системного аналізу пункту 1 частини першої та частини другої статті 40, частини другої статті 49-2 КЗпП України з метою забезпечення цієї гарантії на власника або уповноважений ним орган при звільненні працівника у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та/або реорганізації покладається обов`язок при попередженні працівника про таке звільнення одночасно запропонувати йому наявні вакантні посади. Тобто, законодавець встановив принцип одночасності попередження про наступне вивільнення та пропонування наявних вакантних посад для забезпечення гарантії права громадян на сприяння у збереженні роботи.

За приписами частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, власник вважається таким, що належно виконав свій обов`язок щодо сприяння у збереженні роботи працівника, який підлягає звільненню у зв`язку із скороченням штату, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник який вивільнюється, працював.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі №826/19187/16, від 31 березня 2020 року у справі №826/6148/16, від 09 жовтня 2019 року у справі №821/595/16, від 30 листопада 2021 року у справі № 640/3806/20.

Суди попередніх інстанцій встановили, що з 11 січня 2023 року (дня попередження про наступне звільнення) до дня звільнення позивачу повідомлено про наявні дві вакантні посади, які їй було запропоновано (інша робота), від яких ОСОБА_1 відмовилася, що підтверджується її підписом.

Отже, правильними є висновки суду апеляційної інстанції, що відповідач при звільненні ОСОБА_1 виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника.

Розглядаючи такі спори судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

З протоколу № 2 засідання комісії, на якому вирішувалося питання про визначення переважного права залишитися на роботі серед працівників, посади яких скорочуються, було встановлено, що ОСОБА_4 має вищу кваліфікацію, ніж інші дві претендентки ( ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 має вищу кваліфікацію, ніж ОСОБА_1 , оскільки володіє цифровими програмами та працює на персональному комп`ютері. Внаслідок чого комісією було запропоновано роботодавцю залишити на роботі на посаді бібліотекара ІІ категорії «відділу обслуговування» ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано спростував доводи позивача про те, що вона мала право на переважне право на залишення на роботі в межах однорідних посад.

Частиною п`ятою статті 241 КЗпП України визначено, що коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

При цьому колегія суддів погоджується висновками суду апеляційної інстанції в тій частині, що позивача обґрунтовано звільнено із займаної посади за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, тому підстав для її поновлення не вбачається. Однак роботодавець невірно визначив день її звільнення, оскільки не врахував, що ОСОБА_1 була попереджена про можливе майбутнє вивільнення 11 січня 2023 року, а 12 березня 2023 року (день звільнення) припадав на вихідний день - неділю, що відповідно до частини п`ятої статті 241-1 КЗпП України днем звільнення мав вважатися наступний за вихідним робочий день - понеділок, тобто 13 березня 2023 року.

Правильними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що порушення прав позивача, а саме звільнення до закінчення перебігу двомісячного терміну з дня персонального попередження про наступне вивільнення, має бути усунено судом шляхом зміни дати звільнення з 12 березня 2023 року на 13 березня 2023 року.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги в тій частині, що згідно зі штатним розписом, введеним в дію з 17 березня 2023 року, існувала вакантна посада бібліотекара ІІ категорії, яку роботодавець не запропонував позивачу, оскільки матеріалами справи не підтверджено, що 0,25 ставки бібліотекара ІІ категорії у Миронівській базовій бібліотеці для дітей була вакантною на час виконання роботодавцем вимог статті 49-2 КЗпП України.

Доводи касаційної скарги про те, що у відповідача не відбулися зміни у організації виробництва і праці, які пов`язані зі зміною структури та штатного розпису, колегія суддів спростовує та вказує, що втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України. Організація виробництва і праці є виключною компетенцією власника підприємства, установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою, що ґрунтується на положенні частини третьої статті 64, частини другої статті 65 ГК України.

Близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справі № 755/3495/16-ц (провадження № 61-1350св17) від 24 лютого 2021 року у справі № 136/171/19 (провадження № 61-21643св19).

Посилання заявника на застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі № 915/1889/19, від 15 липня 2021 року у справі № 916/2586/20, від 27 лютого 2019 року у справі № 910/7045/18, є безпідставними. У вказаних постановах вказано про обов`язок суду належним чином оцінювати докази, встановлювати обставини справи з огляду на їх вірогідність тощо.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанцій стосовно установлених обставин справи та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. Проте в силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження.

Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ящука Леоніда Адамовича залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник