Постанова

Іменем України

08 липня 2021 року

м. Київ

справа № 372/1613/19

провадження № 61-371св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 червня 2020 року, ухвалене суддею Тиханським О. Б., та постанову Київського апеляційного суду

від 24 листопада 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Іванової І. В., Сліпченка О. І., Сушко Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Д. М. (далі - приватний нотаріус Щелков Д. М.), Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс»), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення.

Позов мотивований тим, що 29 грудня 2007 року між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством «Сведбанк Інвест» (далі - ЗАТ «Сведбанк Інвест») було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у формі кредитної лінії із загальним лімітом у розмірі 152 800 доларів США, строком до 28 грудня 2008 року.

На забезпечення виконання кредитного договору ЗАТ «Сведбанк Інвест» того ж дня уклало з ОСОБА_1 іпотечний договір, предметом якого є - садовий будинок, загальною площею 170 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка площею 0,069 га, кадастровий номер 3223155400:05:009:0049, що розташована на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, що належать іпотекодавцю на праві власності.

28 листопада 2012 року кредитор відступив право вимоги за вказаним вище іпотечним договором ТОВ «ФК Вектор Плюс», а останнє, у свою чергу передало право іпотекодержателя за іпотечним договором ТОВ «Кредитні ініціативи».

Позивач зазначав, що 21 червня 2016 року приватним нотаріусом Щелковим Д. М. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, було здійснено перереєстрацію права власності на предмет іпотеки (садовий будинок та земельну ділянку) за ТОВ «ФК «Вектор Плюс». Підставою для внесення запису зазначено рішення приватного нотаріуса Щелкова Д. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 червня 2016 року.

Позивач вважав, що такі рішення приватного нотаріуса є незаконними, оскільки винесені через три дні після реєстрації права власності на іпотечне майно, а саме 24 червня 2016 року, що суперечить послідовності дій, передбаченій у частині першій статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

Крім того, позивач зазначав, що реєстрація права власності на іпотечне майно за ТОВ «ФК Вектор Плюс» була здійснені відповідачем без достатньої правової підстави, з порушенням умов іпотечного договору та норм Законів України «Про іпотеку» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

На підставі вищевказаного ОСОБА_1 просив визнати протиправними дії приватного виконавця Щелкова Д. М. щодо проведення 21 червня 2016 року державної реєстрації права власності на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та скасувати у Державному реєстрі права на нерухоме майно та їх обтяжень запис щодо державної реєстрації права власності на цей садовий будинок за ТОВ «ФК «Вектор Плюс»;

визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Щелкова Д. М., індексний номер 30193887, від 24 червня 2016 року, згідно з яким 24 червня 2016 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 15117188 про державну реєстрацію права власності на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Вектор Плюс», реєстраційний номер об`єкта нерухомості майна 956233232231, на підставі договору іпотеки від 29 грудня 2007 року;

визнати протиправними дії приватного нотаріуса Щелкова Д. М. щодо проведення 21 червня 2016 року державної реєстрації права власності земельної ділянки площею 0,069 га, кадастровий номер 3223155400:05:009:0049, що розташована на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області та скасувати у Державному реєстрі права на нерухоме майно та їх обтяжень запис щодо державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку за ТОВ «ФК «Вектор Плюс»;

визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Щелкова Д. М., індексний номер 30195623, від 24 червня 2016 року, згідно з яким 24 червня 2016 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 15119111 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,069 га, кадастровий номер 3223155400:05:009:0049, що розташована на території Козинської селищної радиОбухівського району Київської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомості майна 9566351132231, на підставі договору іпотеки від 29 грудня 2007 року за ТОВ «ФК «Вектор Плюс»;

визнати за ОСОБА_1 право власності на вищезазначений садовий будинок та земельну ділянку і внести відповідні записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 22 червня

2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнані протиправними дії приватного нотаріуса Щелкова Д. М. щодо проведення 21 червня 2016 року державної реєстрації права власності на садовий будинок, загальною площею 170,2 кв. м, житловою площею 71,5 кв. м, який складається з: садового будинку «літ. А», гаражу «літ. Б», канал, колодязь «літ. К», огорожі «літ. Г-Г1», колонки «літ. І», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та скасовано у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис щодо державної реєстрації права власності на цей садовий будинок за ТОВ «ФК «Вектор Плюс».

Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Щелкова Д. М., індексний номер 30193887 від 24 червня 2016 року, згідно якого 24 червня 2016 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 15117188 про державну реєстрацію права власності на садовий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та скасовано у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис щодо державної реєстрації права власності на цей садовий будинок за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на підставі іпотечного договору від 29 грудня 2007 року.

Визнані протиправними дії приватного нотаріуса Щелкова Д. М. щодо проведення 21 червня 2016 року державної реєстрації права власності земельної ділянки площею 0,069 га, кадастровий номер 3223155400:05:009:0049, що розташована на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та скасовано у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис щодо державної реєстрації права власності на цю земельну ділянку за ТОВ «ФК «Вектор Плюс».

Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Щелкова Д. М., індексний номер 30195623 від 24 червня 2016 року, згідно якого 24 червня 2016 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 15119111 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,069 га, кадастровий номер 3223155400:05:009:0049, що розташована на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 956351132231 за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на підставі іпотечного договору від 29 грудня 2007 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині позовних вимог про визнання права власності, внесення змін до Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень та стягненні судових витрат відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що приватним нотаріусом при вчиненні дій щодо реєстрації права власності на іпотечне майно за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» був порушений порядок державної реєстрації, а саме на час внесення запису було відсутнє рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що є підставою для визнання таких дій протиправними та скасування рішень і реєстрації права власності за ТОВ «ФК «Вектор Плюс». Разом із цим суд встановив порушення Закону України «Про іпотеку» щодо досудового порядку задоволення вимог іпотекодержателя; відсутності доказів, що станом на час прийняття рішення та реєстрації права власності ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було іпотекодержателем спірного нерухомого майна.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на спірне нерухоме майно, суд першої інстанції виходив із того, що такі вимоги є необґрунтованими, оскільки як встановлено в судовому засідання власником спірного майна до його державної реєстрації за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» був позивач, набуття ним права власності не оспорюється, а відстав, належним способом захисту порушених прав позивача є саме визнання дій щодо реєстрації права власності протиправними та скасування рішень і реєстрації права власності за ТОВ «ФК «Вектор Плюс».

Постановою Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 червня 2020 рокузмінено у мотивувальній частині, викладено його в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 червня 2020 року залишено без змін.

Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що приватним нотаріусом при вчиненні дій щодо реєстрації права власності на іпотечне майно за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» був порушений порядок реєстрації, що є підставою для скасування рішення і реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ТОВ «ФК «Вектор Плюс». Також суд вважав обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на спірне нерухоме майно.

У той же час суд апеляційної інстанції частково не погодився з мотивами суду першої інстанції та виклав їх у своїй редакції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У січні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 24 листопада 2020 року в частині його незадоволених позовних вимог про визнання права власності та внесення змін до Державного реєстру прав на нерухоме майно та ухвалити нове рішення у справі про задоволення позову у цій частині, посилаючись на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Обставини справи та висновки за результатами розгляду справи, зроблені апеляційним судом

29 грудня 2007 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «Сведбанк Інвест» було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у формі кредитної лінії із загальним лімітом у розмірі 152 800 доларів США, строком до 28 грудня 2008 року.

На забезпечення виконання кредитного договору ЗАТ «Сведбанк Інвест» того ж дня уклало з ОСОБА_1 іпотечний договір, предметом якого є садовий будинок загальною площею 170 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка, площею 0,069 га, кадастровий номер 3223155400:05:009:0049, що розташована на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, що належать іпотекодавцю на праві власності.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.5 іпотечного договору від 29 грудня 2007 року визначено, що звернення стягнення не предмет іпотеки здійснюється за вибором іпотекодержателя одним із наступних способів: шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного грошового зобов`язання у порядку встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; або шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій іншій особі на підстав договору купівлі-продажу, у порядку встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

28 листопада 2012 року кредитор відступив право вимоги за іпотечним договором ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на підставі договору про відступлення прав за іпотечним договором.

28 листопада 2012 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» передало свої права іпотекодержателя за іпотечним договором ТОВ «Кредитні ініціативи» на підставі договору про передачу прав за іпотечним договором.

12 грудня 2012 року відступлення права за іпотечним договором від ТОВ «ФК «Вектор Плюс» до ТОВ «Кредитні Ініціативи» було зареєстровано в Державному реєстрі іпотек реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р. Т. і в цей же день ТОВ «Кредитні ініціативи» було зареєстровано як іпотекодержатель за іпотечним договором в Державному реєстрі іпотек.

01 квітня 2014 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» повідомив ОСОБА_2 про намір звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до інформаційної довідки № 65826009 від 15 серпня 2016 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, станом на 15 серпня 2016 року у довідках за номерами 14976314 та 14976123 відображена зміна у Державному реєстрі речових прав не нерухоме майно іпотекодержателя за іпотечним договором з ТОВ «Кредитні ініціативи» на ТОВ «ФК «Вектор Плюс», в якості підстави обтяження в Державному реєстрі іпотек, змінено договір про передачу прав за іпотечним договором від 28 листопада 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Мироник О. В., та зареєстрований в реєстрі за № 2187, на підставі якого 28 листопада 2012 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» передало свої права іпотекодержателя за іпотечним договором ТОВ «Кредитні ініціативи».

21 червня 2016 року приватним нотаріусом Щелковим Д. М. було здійснено перереєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Вектор Плюс», а саме на садовий будинок та земельну ділянку, підстава - рішення нотаріуса № 30193887 та № 30195623 від 24 червня 2016 року.

Указане свідчить про те, що реєстрація права власності на іпотечне майно відбулась на підставі рішення нотаріуса, яке з`явилось через три дні після самої реєстрації права власності.

Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня

2008 року «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» норми статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Стаття 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» змін до статті 36 Закону України «Про іпотеку» її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до 4.5 іпотечного договору, зазначене у пункті 4.2 іпотечного договору є застереженням про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, необхідним та достатнім для звернення іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, правовою підставою для реєстрації права власності за іпотекодержателем є договір іпотеки, в якому міститься іпотечне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки, що за правовою силою прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що передача права власності на іпотечне майно шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем не передбачена іпотечним договором, оскільки договір іпотеки містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, шляхом передачі йому права власності на предмет іпотеки.

Крім того, суд апеляційної інстанції не погодився із посиланням у рішенні суду першої інстанції на ту обставину, що станом на 12 грудня 2012 року іпотекодержателем спірного майна було ТОВ «Кредитні ініціативи», виходячи із того, що судом не було враховано, що запис до Державного реєстру про ТОВ «Кредитні ініціативи» як іпотекодержателя нерухомого майна (садового будинку та земельної ділянки), було внесено помилково. Установлено, що виявивши таку помилку ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося з письмовою заявою до приватного нотаріуса, де вказувало на помилковість внесення інформації про товариство як іпотекодержателя і просило вилучити зазначений запис. Надалі зазначена помилка була усунута та інформацію ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» як іпотекодержателя зазначеного вище нерухомого майна було поновлено в Державному реєстрі на нерухоме майно та на момент звернення стягнення на іпотечне майно, права ТОВ «ФК «Вектор Плюс» як іпотекодержателя було зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Разом із цим суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що приватним нотаріусом при вчиненні дій щодо реєстрації права власності на іпотечне майно за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» був порушений порядок реєстрації, а саме на час внесення запису було відсутнє рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень, що є підставою для визнання таких дій протиправними, що тягне за собою скасування рішень і реєстрації права власності за ТОВ «ФК «Вектор Плюс».

Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вони зроблені на підставі повного та всебічного з`ясування обставин справи та належній оцінці наявних у справі доказів. А також с правильним застосуванням норм матеріального права.

Позиція Верховного Суду

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні його позовних вимог про визнання за ним права власності на спірне нерухоме майно, оскільки, на його думку, висновки судів про те, що такі вимоги є належним способом захисту його порушених прав є помилковими.

На підтвердження таких доводів він посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18), постанову Верховного Суду від 27 травня 2020 справі № 523/6070/19 (провадження № 61-5186св20).

Колегія суддів не приймає до уваги посилання у касаційній скарзі на неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18), постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі

№ 523/6070/19 (провадження № 61-5186св20), оскільки предмет спору та висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично - доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. У цих справах застосовано інше нормативно-правове регулювання, ніж застосовано у справі яка переглядається з урахуванням встановлених у ній конкретних обставин.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що аргументи касаційної скарги позивача є аналогічними доводам його апеляційної скарги, яким судом апеляційної інстанції була надана належна оцінка, тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних помилок.

Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права і зводяться до власної переоцінки ним встановлених судами обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в незміненій частині та постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 червня 2020 року в незміненій частині та постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: О. С. Ткачук

А. А. Калараш

Є. В. Петров