ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 372/2878/21

провадження № 51-7597 км 23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

особи, яка подала скаргу ОСОБА_6 ,

перекладача ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року про повернення його апеляційної скарги.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 16 жовтня 2023 року скаргу ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених посадових осіб Обухівського РУП ГУНП в Київській області щодо відмови в залученні до провадження як потерпілого повернуто заявнику з усіма додатками.

Не погоджуючись із таким рішенням слідчого судді, ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 16 жовтня 2023 року повернуто особі, яка її подала.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Так, не погоджуючись із рішенням судді суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, ОСОБА_6 зазначає, що:

- чинним законодавством не передбачено необхідностізвернення до суду саме українською мовою, оскільки крім української, процесуальні документи можуть бути складені будь-якою з визнаних мов національних меншин, у тому числі російською (ч. 3 ст. 10 Конституції України);

- з огляду на положення ч. 3 ст. 29 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) на суддю-доповідача суду апеляційної інстанції був покладений обов`язок забезпечити особі, яка недостатньо володіє державною мовою, право на звернення зі скаргою мовою, якою вона володіє;

- вимога щодо подання апеляційної скарги українською мовою є неконституційною, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 28 лютого 2018 року № 2-р/2018 визнано неконституційними положення ч. 3 ст. 14 Закону України від 03 липня 2012 року № 5029-VI «Про засади державної мовної політики», яка передбачала, що сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою;

- постанова об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 вересня 2022 року у справі № 521/12324/18, на яку міститься посилання в оскаржуваній ухвалі, не є обов`язковою для застосування, адже всі суди мають керуватися принципом верховенства права, відповідно до якого Конституція України та рішення Конституційного Суду України мають вищу юридичну силу;

- твердження в ухвалі про те, що процесуальним законодавством не передбачено залучення перекладача для перекладу саме слідчому судді, суду процесуальних документів, переданих на їх розгляд, складених недержавною мовою, не відповідає положенням ч. 1 ст. 68 КПК, оскільки, на його думку, перекладач залучається саме судом, а не стороною кримінального провадження для перекладу апеляційної скарги, при цьому перекладач не був залучений і за клопотанням ОСОБА_6 ;

- посилання на те, що до прийняття скарги до розгляду слідчий суддя, суд позбавлені можливості постановляти рішення, у тому числі щодо залучення перекладача, спростовується фактом постановлення ухвали про повернення апеляційної скарги, яку, на його думку, суд постановив до прийняття скарги до розгляду, при цьому з огляду на рішення Конституційного суду України від 22 квітня 2008 року № 8-рп/2008, судовий процес починається з прийому документів, що надавало судді-доповідачу право (за необхідності) залучити перекладача.

При цьому, ОСОБА_6 вважає, що суддя-доповідач суду апеляційної інстанції порушив вимоги кримінального процесуального закону, а також:

- порушив передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) право на справедливий суд, а з огляду на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Сокуренко і Стригун проти України» ? право на суд, встановлений законом;

- проігнорував положення Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, чим порушив обов`язок застосування норм міжнародних зобов`язань під час постановлення рішення (статті 4 8 9 КПК);

- відмовив у доступі до правосуддя на основі дискримінації за мовною ознакою, що є фактом порушення присяги судді.

Звертає ОСОБА_6 увагу і на зміну правової позиції судді-доповідача, оскільки в ухвалі від 13 грудня 2021 року за результатами розгляду його апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 23 листопада 2021 року (справа № 372/4513/21) колегія суддів суду апеляційної інстанції, зокрема, зазначила, що КПК гарантує забезпечення учасникам кримінального провадження право подавати процесуальні документи і виступати в суді рідною мовою, а положення Конституції України передбачають вільне використання російської та інших мов національних меншин України.

Від учасників касаційного провадження заперечень на касаційну скаргу ОСОБА_6 не надходило.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні:

- ОСОБА_6 підтримав подані ним клопотання та частково підтримав подану касаційну скаргу;

- прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення клопотань та касаційної скарги ОСОБА_8 , просила оскаржуване судове рішення залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, щокасаційна скарга ОСОБА_8 не підлягає задоволеннюна таких підставах.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як установлено п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

За правилами ч. 2 ст. 438 КПК при вирішенні питання про наявність зазначеної у п. 1 ч. 1 цієї статті підстави суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 цього Кодексу.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

У цьому провадженні встановлено, що, не погодившись із рішенням слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 16 жовтня 2023 року про повернення скарги на бездіяльність уповноважених посадових осіб Обухівського РУП ГУНП в Київській області щодо відмови в залученні до провадження як потерпілого, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу.

Суддя суду апеляційної інстанції, отримавши та перевіривши апеляційну скаргу, постановив ухвалу про повернення скарги особі, яка її подала.

Мотивуючи своє рішення, суддя, серед іншого, зазначив таке:

- процесуальним законодавством не передбачено залучення перекладача для перекладу саме слідчому судді, суду процесуальних документів, переданих на їх розгляд, складених недержавною мовою;

- до прийняття скарги до розгляду слідчий суддя, суд позбавлені можливості постановляти процесуальні рішення, у тому числі щодо залучення перекладача;

- апеляційна скарга повинна бути викладена українською мовою (у перекладі українською мовою);

- якщо апеляційна скарга, зокрема, подана в порядку ст. 422 КПК, складена іноземною мовою, то положення ст. 398, частин 1, 2, п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК до такої скарги не застосовуються. У цьому разі суд апеляційної інстанції повертає апеляційну скаргу, складену неукраїнською мовою, особі, яка її подала;

- указаний правовий висновок викладений в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 вересня 2022 року (справа № 521/12324/18) та є обов`язковим для інших судів,

у зв`язку з чим дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 16 жовтня 2023 року, складена російською мовою, не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню особі, яка її подала.

Не погоджуючись із таким рішеннямсудді суду апеляційної інстанції, ОСОБА_6 оскаржив його в касаційному порядку.

Положеннями ч. 5 ст. 434-1 КПК регламентовано, що суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати таке кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Положеннями ч. 4 ст. 434-2 КПК передбачено, що про передачу кримінального провадження на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу з викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному частинами 1-4 ст. 434-1 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених ч. 5 ст. 434-1 цього Кодексу.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2024 року (справа № 372/2878/21, провадження № 51-7597 км 23) провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року про повернення його апеляційної скарги передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 5 ст. 434-1 КПК, оскільки колегія суддів дійшла висновку проте, що це провадження містить виключну правову проблему в частині дотримання прав та законних інтересів особи у кримінальному провадженні і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 28 серпня 2024 року (справа № 372/2878/21, провадження № 13-25 кс 24)указані матеріали провадження було повернуто колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду для подальшого розгляду у зв`язку з відсутністю підстав для їх передачі на розгляд Великої Палати .

У рішенні Велика Палата Верховного Суду констатувала наявність усталеної практики щодо правозастосування, яка узгоджується з позицією об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеною в постанові від 19 вересня 2022 року (справа № 521/12324/18, провадження № 51-5817 кмо 21).

Положеннями ч. 2 ст. 434-1 КПК регламентовано, що суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об`єднаної палати.

Як вбачається зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року (справа № 629/847/15-к, провадження № 13-70 кс 19), якщо колегія суддів, палата, яка розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку, вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного кримінального суду, то вона передає таке кримінальне провадження на розгляд цієї ж об`єднаної палати.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21 листопада 2024 року (справа № 372/2878/21, провадження № 51-7597 км 23) провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК, оскільки, з огляду на вказану вище постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року, колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 вересня 2022 року (справа № 521/12324/18).

Ухвалою об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06 грудня 2024 року у справі № 372/2878/21 (провадження № 51-7597 кмо 23) указані матеріали провадженняповернуто на розгляд Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду для прийняття рішення по суті.

В ухвалі об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду констатувала, що рішення від 19 вересня 2022 року (справа № 521/12324/18) об`єднана палата ухвалила, системно проаналізувавши зміст кримінально-правових норм, якими регламентовано порядок подання і прийняття до розгляду апеляційних скарг, положення Конституції та законів України, у тому числі Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 та від 14 липня 2021 року № 1-р/2021, закони України від 25квітня 2019 року № 2704-VIII «Про забезпечення функціонування української мови як державної», від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», рішення ЄСПЛ.

За таких обставин об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду дійшла висновку, що питання, поставлені колегією суддів Першої судової палати, нормативно врегульовано, на них надано відповіді у правовому висновку об`єднаної палати, у зв`язку з чим відсутня потреба повторно розглядати це питання.

Колегія суддів зауважує, що згідно із ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Отже, враховуючи мотиви повернення матеріалів провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, наведені в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 28 серпня 2024 року та об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06 грудня 2024 року, а також указані вище положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів дійшла таких висновків.

У статті 396 КПК визначено вимоги до апеляційної скарги, яка має бути подана в письмовій формі. Так, в апеляційній скарзі зазначаються: найменування суду апеляційної інстанції; прізвище, ім`я та по батькові (найменування), місце проживання (перебування) особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; судове рішення, яке оскаржується, і назва суду, який його ухвалив; вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення; клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про дослідження доказів; перелік матеріалів, які додаються.

Як убачається з матеріалів справи, апеляційна скаргаОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 16 жовтня 2023 року скаргу викладена недержавною мовою, що не узгоджується з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

У згаданих рішеннях Конституційного Суду України № 10-рп/99 та 1-р/2021зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.

Також ч. 5 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 92 Конституції України регламентовано, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова, а в ч. 6 ст. 13 цього Закону вказано, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом. Частинами 1, 2 ст. 14 передбачено, що в судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

При цьому за змістом ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.

У частині 1 ст. 29 КПК теж регламентовано, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.

За таких обставин у разі оскарження судового рішення до суду скарга має бути викладена українською мовою чи в перекладі державною мовою. Це надає суду можливість зрозуміти її зміст, перевірити дотримання особою, яка її подає, положень КПК і визначитися щодо прийняття скарги до провадження.

Натомість викладення скарги недержавною мовою є перешкодою у виконанні судом своїх обов`язків, визначених процесуальним законом.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Судувід 19вересня 2022року (справа №521/12324/18), згідно з якою:

- апеляційні та касаційні скарги осіб, які мають право на оскарження судових рішень, повинні бути викладені державною мовою;

- якщо апеляційна скарга, подана в порядку статей 422 422-1 КПК, складена іноземною мовою, положення ст. 398, частин 1, 2, п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК до такої скарги не застосовуються. У цьому разі суд апеляційної інстанції повертає апеляційну скаргу, складену неукраїнською мовою, особі, яка її подала.

Крім того, у вказаній вище постанові зазначено, що:

- процесуальним законодавством не передбачено залучення перекладача для перекладу саме слідчому судді, суду процесуальних документів, переданих на їх розгляд, складених недержавною мовою;

- до прийняття скарги до розгляду, слідчий суддя, суд позбавлені можливості постановляти процесуальні рішення, у тому числі щодо залучення перекладача.

Право осіб на користування в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою вони володіють, є беззаперечним і воно кореспондує обов`язку слідчого судді та суду забезпечити реалізацію такого права, у тому числі за необхідності скористатися послугами перекладача в порядку, передбаченому КПК, що визначено у ч. 3 ст. 29 КПК.

Верховний Суд послідовно указує на важливість права підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, який не розуміє мови, що використовується в суді, або не розмовляє нею, одержувати безоплатну допомогу перекладача.

Держава Україна надає можливість учасникам провадження, які потребують послуг перекладача, за наявності підстав, реалізувати право на користування в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою вони володіють, шляхом порушення питання про його залучення відповідно до Закону України від 02 червня 2011 року № 3460-VI«Про безоплатну правничу допомогу» та постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 401 «Деякі питання залучення перекладачів (сурдоперекладачів) для забезпечення надання безоплатної вторинної правової допомоги».

За таких обставин, доводи касаційної скарги ОСОБА_6 щодо незаконного постановлення суддею суду апеляційної інстанції ухвали про повернення його апеляційної скарги, складеної російською мовою, є безпідставними.

Посилання ОСОБА_6 на факти порушення суддею суду апеляційної інстанції положень окремих рішень ЄСПЛ та приписів окремих рішень Конституційного Суду України, з огляду на зазначене вище, є необґрунтованими.

З урахуванням викладеного вище, клопотання ОСОБА_6 про визнання:

- відсутності у КПК вимог стосовно викладення скарг українською мовою;

- положень ч. 1 ст. 29 КПК такими, що не створюють певних зобов`язань;

- такими, що підлягають застосуванню Рішення Конституційного Суду України від 28 лютого 2018 року № 2-р/2018 та положень ч. 1 ст. 9 Європейської хартії регіональних мовабо мов меншин,

не можуть бути задоволені.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 також посилається на порушення суддею суду апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК апеляційна скарга, що надійшла до суду апеляційної інстанції, не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу. Отримавши апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її на відповідність вимогам ст. 396 цього Кодексу і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

Частиною 1 ст. 399 КПК визначено, що суддя-доповідач, встановивши, що апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених ст. 396 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється достатній строк для їх усунення.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.

У частині 1 ст. 422 КПК зазначено, що, отримавши апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, суддя-доповідач невідкладно витребовує з суду першої інстанції відповідні матеріали та не пізніш як за день повідомляє особу, яка її подала, прокурора та інших заінтересованих осіб про час, дату і місце апеляційного розгляду.

Водночас, як було вказано вище, відповідно до постанови об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 вересня 2022 року (справа № 521/12324/18), якщо апеляційна скарга, подана в порядку статей 422 422-1 КПК, складена іноземною мовою, положення ст. 398, частин 1, 2, п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК до такої скарги не застосовуються. У цьому разі суд апеляційної інстанції повертає апеляційну скаргу, складену неукраїнською мовою, особі, яка її подала.

За таких обставин доводи касаційної скарги ОСОБА_6 про те, що суддя суду апеляційної інстанції постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги без надання можливості усунути виявлені недоліки та без його повідомлення про судове засідання, є безпідставними.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 також стверджує, що суддя суду апеляційної інстанції, порушуючи ч. 4 ст. 31 КПК, постановив судове рішення неуповноваженим складом суду, оскільки ухвала про повернення апеляційної скарги прийнята не колегією суддів.

Однак, на переконання суду касаційної інстанції, ці доводи касаційної скарги ОСОБА_6 не ґрунтуються на положеннях закону, зокрема статей 398 399 КПК, системний аналіз яких свідчить про те, що саме суддя-доповідач одноособово має право постановляти ухвали про повернення апеляційної скарги.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що положення ч. 4 ст. 31 КПК, якими визначено, що кримінальне провадження в апеляційному порядку здійснюється колегіально судом у складі не менше трьох суддів, слід тлумачити в контексті суті та змісту апеляційного перегляду, зокрема, коли мова йде про розгляд апеляційної скарги по суті.

У свою чергу, ухвала про повернення апеляційної скарги не є результатом розгляду справи в апеляційному порядку по суті, а є процесуальним рішенням, яке, як було зазначено вище, може бути прийняте суддею одноособово.

Отже, доводи касаційної скарги про порушення суддею суду апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону не знайшли свого підтвердження в ході касаційного розгляду провадження.

Стосовно доводів касаційної скарги ОСОБА_6 про зміну правової позиції суддісуду апеляційної інстанції колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Зі змісту Єдиного державного реєстру судових рішень (єдиний унікальний номер судової справи 372/4513/21) убачається, що ухвала Київського апеляційного суду, якою задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_6 та в якій колегія суддів суду апеляційної інстанції, серед іншого, зазначила, що кримінальний процесуальний закон України гарантує забезпечення учасникам кримінального провадження права подавати процесуальні документи та виступати в суді рідною мовою, а положення Конституції України передбачають вільне використання російської та інших мов національних меншин України, постановлена 13 грудня 2021 року.

Тобто, це рішення постановлено до ухвалення об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду постанови від 19 вересня 2022 року, в якій було сформовано правову позицію щодо повернення апеляційних скарг, складених неукраїнською мовою.

Водночас положеннями ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, суддя суду апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу від 06 листопада 2023 року (тобто після ухвалення об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду постанови від 19 вересня 2022 року) про повернення апеляційної скарги ОСОБА_6 у зв`язку з тим, що вона складена російською мовою, з огляду на наведені вище положення ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», обґрунтовано врахував наведені у вказаній постанові висновки.

Крім того, з урахуванням викладеного, не є обґрунтованими й доводи касаційної скарги ОСОБА_6 про те, що постанова об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 вересня 2022 року, на яку міститься посилання в оскаржуваній ухвалі, не є обов`язковою для застосування.

З огляду на зазначене вище, інші доводи касаційної скарги не спростовують законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення судді суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного та враховуючи, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу судді судуапеляційної інстанції - без зміни.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу судді Київського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 16 жовтня 2023 року - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3