Постанова
Іменем України
26 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 372/2896/19
провадження № 61-1612 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - адвокат Мусаєв Магомед Гасанович,
треті особи: Обухівська міська рада Київської області, ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Мусаєва Магомеда Гасановича, на рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 грудня 2020 року у складі судді Кравченка М. В. та постанову Київського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Сліпченка О. І.,
Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_2 , третя особа - Обухівська міська рада Київської області, про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, шляхом знесення (перенесення) огорожі з земель загального користування, у якому просив суд: усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками
по АДРЕСА_1 ,
площею 0,1000 га, кадастровий номер 3223110100:01:105:0127
(номер запису про право власності 23312113) та площею 0,0500 га, кадастровий номер 3223110100:01:105:0128 (номер запису про право власності: 23312168); знести (перенести) огорожі з земель загального користування по АДРЕСА_1 ,
а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є власником земельних ділянок по АДРЕСА_1 ,
площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3223110100:01:105:0127, та площею 0,0500 га, для будівництва
та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3223110100:01:105:0128,
на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки, укладених
11 листопада 2017 року між ним і ОСОБА_4 , посвідчених приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е. В., зареєстрованих у реєстрі за № 2076 та № 2079, відповідно.
Вказував, що він, як власник указаних земельних ділянок, має право
на володіння, користування і розпорядження своїм нерухомим майном,
а також на забезпечення права проходу (проїзду) до нього, передбачене статтею 41 Конституції України. Однак, у процесі використання земельної ділянки ним було виявлено загородження території загального користування комунальної власності Обухівської міської ради Київської області зі сторони землевласника ОСОБА_2 , сусіда по земельній ділянці АДРЕСА_2 , а саме - встановлення огорожі (лінійної споруди із листів профільного металу на металевому каркасі), про що свідчить зведений план меж земельних ділянок по АДРЕСА_1 .
На його неодноразові усні звернення щодо вирішення даного питання, шляхом перенесення огорожі та забезпечення безперешкодного проїзду (проходу) до належної йому земельної ділянки, ОСОБА_2 не реагував, натомість вказував на високу грошову вартість даної огорожі.
У подальшому він звертався до Відділу з питань благоустрою виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області та Відділу розвитку інфраструктури, містобудування та архітектури виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області щодо відновлення свого порушеного права безперешкодно користуватися земельною ділянкою. Виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області було підтверджено факт умисного захоплення ОСОБА_2 земель загального користування та вказано, що відповідно до будівельних норм, а саме
пункту 3.22 ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських
і сільських поселень» до земельної ділянки по
АДРЕСА_1 обов`язково повинен бути проїзд з метою обслуговування, експлуатації та пожежної безпеки. В умовах забудови,
що склалася історично, по АДРЕСА_1 під`їзд до земельної ділянки № 38 можливий тільки через існуючу територію.
Крім того, відповідно до акта обстеження забудови земельних ділянок щодо користування земельною ділянкою та забезпечення проїзду від 25 липня 2018 року, складеного постійно діючою комісією виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області з розгляду звернень громадян
у сфері містобудування та дотримання будівельних норм і правил, у ході обстеження, серед іншого, було виявлено загородження території загального користування комунальної власності Обухівської міської ради Київської області зі сторони землевласника ОСОБА_2 , а саме - встановлення огорожі (лінійної споруди із листів профільного металу
на металевому каркасі) на землях загального користування до земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3223110100:01:105:0127, по АДРЕСА_1 . Під`їзд до даної земельної ділянки можливий тільки через самовільно загороджену ОСОБА_2 територію, яка є комунальною власністю Обухівської міської ради Київської області (стаття 83 ЗК України), та яка придатна для проїзду.
Обухівський відділ поліції Головного управління національної поліції
в Київській області на звернення його представника щодо неправомірних дій ОСОБА_2 , який незаконно зайняв та огородив земельну ділянку загального користування по АДРЕСА_1 (після зміни адреси), роз`яснив його право на вирішення земельного спору у судовому порядку, у зв`язку з чим він був змушений звернутися до суду з указаним позовом.
З урахування наведеного, посилаючись на відповідні норми Конституції України ЗК України та ЦК України, ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області
від 21 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні
ОСОБА_1 належними йому земельними ділянками, що розташовані
за адресою: АДРЕСА_1 , кадастрові номери 3223110100:01:105:0127, 3223110100:01:105:0128, шляхом знесення (перенесення) огорожі із земель загального
користування - проїзду до вказаних ділянок по
АДРЕСА_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 06 липня
2020 року (провадження № 2-п-19/20) заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду задоволено. Скасовано заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 лютого 2020 року у вказаній справі. Призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження у справі з дня постановлення цієї ухвали та призначено підготовче судове засідання
на 10 серпня 2020 року о 16 год. 00 хв.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 19 жовтня
2020 року за клопотанням представника відповідача залучено до участі
у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 .
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні
ОСОБА_1 належними йому земельними ділянками, що розташовані
за адресою: АДРЕСА_1 , кадастрові номери 3223110100:01:105:0127, 3223110100:01:105:0128, шляхом знесення (перенесення) огорожі із земель загального
користування - проїзду до вказаних ділянок по
АДРЕСА_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 чинить перешкоди позивачеві шляхом встановлення огорожі на землях загального користування комунальної власності Обухівської міської ради Київської області, що декларація на здійснення відповідних будівельних робіт
в установленому законом порядку не подавалася, дозвіл міської ради
чи іншого уповноваженого органу не отримувався, отже, відповідні будівельні роботи проводились відповідачем незаконно, самочинно.
Суд уважав, що фактично встановлена відповідачем споруда знаходиться за межами належної позивачеві земельної ділянки, тому належним позивачем у спорі за вимогами по демонтажу та перенесенню огорожі
не може бути ОСОБА_1 , а повинна бути Обухівська міська рада Київської області, як власник земель загального користування.
Разом із цим, із урахуванням фактичних обставин справи, зокрема, факту встановлення відповідної огорожі на землях загального користування, районний суд дійшов висновку, що належним і достатнім способом захисту прав позивача є заборона вчинення відповідачем дій, які можуть порушити його права, зокрема слід зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди
у користуванні ОСОБА_1 належними йому земельними ділянками шляхом знесення (перенесення) огорожі із земель загального користування проїзду до вказаних земельних ділянок.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Мусаєва М. Г., залишено без задоволення. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 грудня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовані фактичні обставини справи, надано їм належну правову оцінку, його висновки підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на нормах діючого законодавства. Суд апеляційної інстанції погодився
з висновками районного суду про те, що відповідач чинить перешкоди позивачу у користуванні його земельною ділянкою, шляхом встановлення огорожі на землях загального користування комунальної власності Обухівської міської ради Київської області, а тому наявні підстави для часткового задоволення позову ОСОБА_1 .
Апеляційний суд не взяв до уваги доводи апеляційної скарги про те,
що влаштування проїзду до належних ОСОБА_2 земельних ділянок (встановлення спірної огорожі) не позбавляє ОСОБА_1 права отримати відповідний дозвіл на облаштування проїзду до його земельних ділянок
за свій рахунок, оскільки позивач є суміжним землевласником, якому перешкоджає самовільно побудована відповідачем огорожа. При цьому незаконність зазначеної огорожі підтверджується й тим, що відповідачем
не було отримано відповідного дозволу на її будівництво, ні в Обухівській міській раді Київської області, ні у суміжних землевласників
або землекористувачів, що й не заперечується ОСОБА_2 .
Із цих самих підстав суд апеляційної інстанції відхилив твердження заявника апеляційної скарги щодо наявності відстані від огорожі
ОСОБА_2 до огорожі ОСОБА_5 , й можливості там облаштувати проїзд до земельних ділянок позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Мусаєв М. Г., посилаючись
на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області
від 10 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду
від 14 грудня 2021 року, та ухвалити нове судове рішення про відмову
у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Підставами касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій заявник зазначає те, що судами не досліджено зібрані у справі докази, а також встановлено обставини, що мають суттєве значення,
на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389
ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 31 січня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Мусаєва М. Г., залишено без руху, запропоновано заявнику уточнити касаційну скаргу з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України та надати копії уточнених редакцій касаційних скарг і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 11 травня 2022 року продовжено представнику ОСОБА_2 - адвокату Мусаєву М. Г., строк для усунення недоліків касаційної скарги, вказаних
в ухвалі Верховного Суду від 31 січня 2022 року.
У наданий судом строк представник ОСОБА_2 - адвокат Мусаєв М. Г., надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме надав до Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі. Витребувано цивільну справу № 372/2896/19
із Обухівського районного суду Київської області. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Мусаєва М. Г., мотивована тим, що висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи, так як ані позивач, ані відповідач не мають відповідних дозволів
на облаштування проїзду до належних їм земельних ділянок. ОСОБА_2 , облаштовуючи проїзд до його земельної ділянки, не використовував проїзну частину АДРЕСА_1 та/або її узбіччя, що могло перешкоджати
як іншим землекористувачам або мешканцям АДРЕСА_1
у їх користуванні, так і екстреним службам у доступі їх транспортних засобів.
Із зведеного кадастрового плану убачається, що належні позивачеві земельні ділянки розташовані на достатній відстані від АДРЕСА_1 . Земельні ділянки відповідача та влаштований останнім проїзд
не перетинаються із земельними ділянками позивача. Вказує на відсутність спору між позивачем і відповідачем щодо меж земельних ділянок.
При цьому про можливість ОСОБА_1 в облаштуванні проїзду до його земельних ділянок, за наявності відповідних дозволів, наголошувалося
у суді першої інстанції, однак суд не дослідив указані обставини, діяв однобічно. Судами не перевірено чи дійсно відповідач порушив норми пункту 3.22 ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських
і сільських поселень».
Облаштовуючи проїзд без відповідної технічної документації, відповідач безпосередньо порушив права розпорядника комунальної власності, тобто Обухівської міської ради Київської області, яка є третьою особою у даній справі, відповідних вимог до ОСОБА_2 не заявляла.
Вважає доведеним наявними у матеріалах справи доказами факт відсутності порушення відповідачем прав позивача на вільне користування належними останньому земельними ділянками.
При цьому, частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , суди позбавили ОСОБА_2 права вільно користуватися його земельними ділянками.
Також указує, що виконати оскаржуване рішення районного суду фактично неможливо, оскільки не зрозуміло, чи потрібно огорожу знести повністю
чи частково, і якщо частково, то яку частину. Якщо потрібно огорожу перенести, то в який бік, і на яку відстань.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема: якщо судове рішення оскаржується
з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Мусаєва М. Г.,
не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси
у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який
не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
За змістом частини першої статті 4 ЦПК України та частини першої
статті 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Тобто на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні
та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені
(чи існує можливість порушення), не визнані або оспоренні права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання
про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом
у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13
ЦПК України).
У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності
є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права
чи обмежений у його здійсненні.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні
ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391
ЦК України).
Пунктом «а» частини четвертої статті 83 ЗК України передбачено,
що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись
у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).
За змістом статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані, серед іншого, забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних
з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни
її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.
У той же час, частиною другою статті 386 ЦК України закріплений окремий превентивний (попереджувальний) спосіб захисту права власності, який
на відміну від інших способів закріплює, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Тобто, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування
та розпорядження своїм майно власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі, шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.
Підставою для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні власністю є встановлення сукупності певних обставини, а саме: наявність
у позивача права власності на майно та наявність перешкод у можливості користування ним своєю власністю.
Таким чином, відповідачем за негаторним позовом є лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю, а підставою мають слугувати посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод
у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.
Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 посилався на те,
що він, як власник земельних ділянок по
АДРЕСА_1 , має право на володіння, користування
і розпорядження своїм нерухомим майном, а також на забезпечення права проходу (проїзду) до нього, яке, на його думку, порушено відповідачем. Позивач виявив загородження території загального користування комунальної власності Обухівської міської ради Київської області зі сторони землевласника ОСОБА_2 , сусіда по земельній ділянці АДРЕСА_2 , а саме - встановлення огорожі (лінійної споруди із листів профільного металу
на металевому каркасі).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному
та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази
не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність
і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним
у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено,
що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок по
АДРЕСА_1 на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки, укладених 11 листопада 2017 року між ним
і ОСОБА_4 , посвідчених приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е. В., зареєстрованих у реєстрі за № 2076 та № 2079, відповідно (а. с. 6-11, т. 1).
У листі від 10 серпня 2018 року № 1984 виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області повідомлено ОСОБА_1 про проведення обстеження земельної ділянки (кадастровий номер 3223110100:01:105:0127) по АДРЕСА_1 щодо порушення меж та права користування проїздом загального користування по указаній вулиці,
під час якого, серед іншого, було виявлено загородження території загального користування комунальної власності Обухівської міської ради Київської області зі сторони землевласника ОСОБА_2 , а саме - встановлення огорожі (лінійної споруди із листів профільного металу
на металевому каркасі) на землях загального користування до земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3223110100:01:105:0127, по АДРЕСА_1 .
Щодо проїзду зазначено, що відповідно до будівельних норм, а саме пункту 3.22 ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських
і сільських поселень» до земельної ділянки по АДРЕСА_1 обов`язково повинен бути проїзд з метою обслуговування, експлуатації та пожежної безпеки. В умовах забудови,
що склалася історично, по АДРЕСА_1 під`їзд до земельної ділянки № 38 можливий тільки через існуючу територію (а. с. 14, т.1).
Наявність цих порушень також підтверджена в акті обстеження забудови земельних ділянок щодо користування земельною ділянкою
та забезпечення проїзду від 25 липня 2018 року, складеного постійно діючою комісією виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області з розгляду звернень громадян у сфері містобудування
та дотримання будівельних норм і правил. Також зазначено, що під`їзд
до даної земельної ділянки можливий тільки через самовільно загороджену ОСОБА_2 територію, яка є комунальною власністю Обухівської міської ради Київської області (стаття 83 ЗК України), та яка придатна для проїзду (а. с.16, т. 1).
Крім того, в матеріалах справи наявне повідомлення про усунення порушення вимог законодавства у сфері земельних відносин, направлене виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області
ОСОБА_2 (від 27 грудня 2018 року № 3084), згідно з яким відповідачу необхідно у місячний термін звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по АДРЕСА_1 (а. с. 63, т. 1).
Встановивши, що ОСОБА_2 чинить перешкоди ОСОБА_1
у користуванні належними йому земельними ділянками (безперешкодного проїзду/проходу до них) шляхом встановлення огорожі на землях загального користування комунальної власності Обухівської міської ради Київської області, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав
для часткового задоволення позову.
Декларація на здійснення відповідних будівельних робіт в установленому законом порядку не подавалася, дозвіл міської ради чи іншого уповноваженого органу ОСОБА_2 не отримував, отже відповідні будівельні роботи проводились відповідачем незаконно.
При цьому правильними є висновки судів і про те, що оскільки встановлена відповідачем огорожа фактично знаходиться за межами належної позивачеві земельної ділянки належним позивачем у спорі могла бути Обухівська міська рада Київської області, як власник земель загального користування.
Разом із цим, районний суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, урахувавши наявність порушень прав позивача на безперешкодне користування землями загального користування, права безперешкодного проїзду/проходу до своїх земельних ділянок, як на даний час,
так і у майбутньому, посилаючись на положення частини другої
статті 386 ЦК України, дійшов правильного висновку, що належним
і достатнім способом захисту прав позивача є заборона вчинення відповідачем дій, які можуть порушити його права, зокрема:
слід зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_1 належними йому земельними ділянками шляхом знесення (перенесення) огорожі із земель загального користування проїзду
до вказаних земельних ділянок.
Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази
і надали їм належну оцінку (статті 76-78 81 89 367 368 ЦПК України), правильно встановили обставини справи, а тому дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 .
Посилання касаційної скарги на можливі труднощі у виконанні рішення суду не є підставою для його скасування, а у разі їх наявності вони усуваються
у порядку, передбаченому ЦПК України та Законом України «Про виконавче провадження».
Судами під час розгляду справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права, як і не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідні доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з ухваленими судовими рішеннями, а тому відхиляються Верховним Судом.
При цьому порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена
як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції
не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, в цілому
є ідентичними аргументам, викладеним в апеляційній скарзі, їм уже надавалася оцінка судом, а тому не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться саме до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд
не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
Також касаційним судом ураховано, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини
у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують,
на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд
не здійснює.
Керуючись статтями 400 401 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Мусаєва Магомеда Гасановича, залишити без задоволення.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 грудня
2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 грудня
2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць