Постанова

Іменем України

15 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 372/2988/18

провадження № 61-1614св20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Обухівського міської ради Київської області

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 грудня 2019 року у складі судді: Кравченка М. В. та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , згідно з яким просив: відібрати від матері ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та передати їх ОСОБА_1 до вчинення ОСОБА_2 наступних дій: звернення до Лікувально-діагностичного центру «Епілепсія» при Територіальному медичному об`єднанні «Психіатрія» задля проведення обстеження на предмет наявності у ОСОБА_2 діагнозу «епілепсія» та інших захворювань, що можуть впливати на її психічний стан та можливість керування транспортним засобом (проведення вказаного обстеження має бути підтверджено документально);

отримання від лікарів Лікувально-діагностичного центру «Епілепсія» при Територіальному медичному об`єднанні «Психіатрія» висновку за результатами проведення обстеження та рекомендацій (приписів) по лікуванню, що має бути підтверджено документально;

проходження мінімального рекомендованого лікарями Лікувально-діагностичного центру «Епілепсія» при Територіальному медичному об`єднанні «Психіатрія» курсу лікування, що має бути підтверджено документально (та продовження подальшого лікування);

проходження повторного обстеження у Лікувально-діагностичному центрі «Епілепсія» при Територіальному медичному об`єднанні «Психіатрія» після мінімального рекомендованого курсу лікування задля підтвердження покращення стану та можливості повернення дітей на виховання матері;

офіційного повідомлення територіального органу Міністерства внутрішніх справ, що видавав ОСОБА_2 (посвідчення видавалося за прізвищем від минулого шлюбу - « ОСОБА_2 ») посвідчення водія (його законного правонаступника) та Регіонального сервісного центру МВС в Київській області про наявність діагнозу «епілепсія» (та/або іншого захворювання, яке впливає на можливість керування транспортним засобом, якщо таке буде діагностовано) та неможливість внаслідок цього керувати транспортними засобами, передання посвідчення водія ОСОБА_2 , як таке, яке не може використовуватися внаслідок захворювання, на зберігання до територіального органу Міністерства внутрішніх справ, що видавав ОСОБА_2 посвідчення водія (його законному правонаступнику), що має бути підтверджено документально.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував, що він та його колишня дружина - ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка хоча і народилася від попереднього шлюбу відповідача, але під час спільного проживання однією сім`єю фактично стала для нього донькою.

При цьому, після розлучення діти залишилися проживати разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, на переконання позивача, дітей слід відібрати від відповідача без позбавлення її батьківських прав, оскільки через поведінку останньої існують серйозні побоювання за емоційний, психологічний та фізичний стан дітей.

Так, зокрема, позивач зазначав, що всупереч прямій забороні, яка встановлена Наказом Міністерства охорони здоровя України № 299 від 24 грудня 1999 року «Про затвердження Переліку захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами», хвора на епілепсію ОСОБА_2 керує автомобілем, в якому знаходяться їх спільні діти, та, як наслідок, піддає останніх небезпеці потрапити у смертельну дорожньо-транспортну пригоду.

Крім того, в результаті припинення відповідачем прийому ліків, повернення на роботу офіціантом та періодичного вживання алкогольних напоїв у невеликих дозах, її стан значно погіршився, змінилася поведінка та з`явилися випадки неконтрольованої агресії як до колишнього чоловіка, так і до дітей.

Також, незважаючи на неодноразові намагання позивача вмовити ОСОБА_2 звернутися до лікаря, відповідач почала не тільки заперечувати свій діагноз, а й застосовувати фізичне насильство до власних дітей.

За вказаних обставин, а також посилаючись на те, що дітей слід передати йому тимчасово, а саме до того часу, поки відповідач не пройде обстеження та розпочне (відновить) курс лікування від епілепсії та офіційно повідомить органи Національної поліції про наявність у неї такого захворювання, яке впливає на можливість керувати транспортним засобом, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 16 квітня 2019 року у задоволенні позову відмолено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що застосування судом такої міри, як відібрання дітей від батьків, можливе та доцільне тоді, коли всі інші засоби впливу виявились безрезультатними. При розгляді цієї справи судом не встановлено, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків умисно, оскільки такі обставини не підтверджені належними і допустимими доказами. У справі відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу у вигляді попередження з боку органів поліції, притягнення до адміністративної відповідальності, попередження, зокрема, з боку органу опіки та піклування.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження доводів про те, що залишення дітей у матері є небезпечним для їх життя, здоров`я і морального виховання, як і не було суду надано належних, допустимих та переконливих доказів того, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, жорстоко поводиться з ними, хворіє на епілепсію, що не дає керувати транспортним засобом.

Відповідач має постійну адресу місця проживання, роботу в сфері обслуговування, що зарекомендувала себе з позитивної сторони, на обліку у лікаря-нарколога чи психіатра не перебуває.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року, рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 квітня 2019 року, залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували як факт наявності передбачених положеннями законодавства підстав для відібрання дітей від матері, так і застосування до матері попереджень про необхідність змінити ставлення до виховання дітей. Висновки суду першої інстанції зроблені на підставі всебічного та повного розгляду справи, оскільки не спростовують встановлених судом обставин належного виконання відповідачем своїх материнських обов'язків відносно власних дітей.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції з обов`язковим витребуванням усієї пов`язаної із зазначеним в даній скарзі позивачем предметом позову медичної документації відповідача, з подальшим призначенням судово-медичної та судово-психіатричної експертизи у справі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 січня 2020 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В., судді, які входять до складу колегії: Сімоненко В. М., Мартєв С. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2020 року відкрито касаційне провадження.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зокрема зазначає, що систематичне вчинення насильства щодо дитини або в її присутності вважається вагомою підставою для обмеження або позбавлення кривдника його прав щодо дитини (права спілкування, проживання, інших форм контакту з дитиною тощо).

Жорстоке поводження з дитиною визнаються Сімейним кодексом України як підстави для позбавлення батьківських прав (відповідно до пунктів третього, п`ятого статті 1064 СК України) або відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав (частина перша статті 170 СК України).

Суди не звернули уваги на факти застосування відповідачем фізичного та психічного насильства наявні в матеріалах справи, якими завдається шкода та створюється загроза життю, здоров'ю та моральному вихованню дітей.

ОСОБА_1 звертав увагу суду на те, що предметом позову є саме погіршення психічного здоров`я ОСОБА_2 та встановлений раніше діагноз епілепсія, через що в свою чергу відповідач завдає шкоди фізичному та моральному здоров`ю дітей та регулярно ставить їх у небезпечне для життя становище під час перевезення їх у автомобілі під її керуванням.

Крім того, суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення медичної експертизи, чим порушено процесуальне право позивача.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючи на безпідставність та необґрунтованість касаційної скарги, просила залишити судові рішення без змін. Оскільки судами правильно встановлено, що ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні в лікарні не значилась, на обліку у лікаря нарколога не перебувала, придатна за станом здоров'я до керування транспортним засобом, тому підстави для призначення судово-медичної та судово-психіатричної експертизи відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_2 є матір`ю малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно договору оренди квартири (кімнати) укладеного 06 червня 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в одній кімнаті, житловою площею 16 кв.м.

Довідкою-розрахунком виданою 12 грудня 2018 року старшим державним виконавцем Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київської області Зеленевичем О. В. вбачається, що заборгованість по виконавчому листу №2-н-27/18 від 09 лютого 2018 року Обухівського районного суду Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно починаючи з 13 грудня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття, станом на 01 грудня 2018 року складає в розмірі 24 717 грн. 75 коп.

Довідкою-розрахунком виданою 12 грудня 2018 року старшим державним виконавцем Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київської області Курашовою К. В. вбачається, що заборгованість по виконавчому листу №2-1268/18 від 22 листопада 2018 року Обухівського районного суду Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання в розмірі 1 200 грн. щомісячно, починаючи з 07 липня 2018 року до 26 березня 2019 року, станом на 01 грудня 2018 року складає в розмірі 5 767 грн. 74 коп.

Згідно довідки №189 від 07 листопада 2018 року та характеристики виданої Дошкільним навчальним закладом (ясла-садок) комбінованого типу «Веселка» за підписом завідуючої ОСОБА_6, вихователя ОСОБА_7 , з якої видно, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 позитивно характеризується, як активна, здібна, розумна, охайна, має добрі здібності до занять з музики, танців, вихованням та здоров`ям дитини батько ОСОБА_1 не цікавиться, дошкільного закладу не відвідує, з садочка дитину не забирає, вихованням дитини займається мама, ОСОБА_2 .

Характеристикою виданою Навчально-виховним комплексом «Гімназія - ЗНЗ І ст. м. Обухова ім. Володимира Мельника» за підписом директора ОСОБА_11, класного керівника ОСОБА_10, в тому, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зарекомендувала себе як старанна, дисциплінована, працелюбна та уважна учениця, займається танцями у танцювальній студії, мати ОСОБА_2 приділяє належну увагу вихованню дочки, завжди охайна, ходить до школи у гімназійній формі, позитивно відгукується про родинні контакти з мамою, остання відвідує батьківські збори, підтримує постійний зв`язок з класним керівником, цікавиться досягненнями і труднощами доньки. Батько, на відміну від матері, жодного разу не з`явився до гімназії, не познайомився з класним керівником та вчителями, не цікавиться справами, успіхами, проблемами адаптації доньки у школі.

Відповідач ОСОБА_2 проживає разом зі своїми доньками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в задовільних житлових умовах, мати веде здоровий спосіб життя, самостійно домашнє господарство, підтримує з сусідами добрі відносини, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов від 07 травня 2018 року складеним комісійно депутатом Обухівської міської ради ОСОБА_9 в присутності свідків.

Характеристикою складеною депутатом Обухівської міської ради в тому, що ОСОБА_2 , 1983 року народження, неодружена, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , характеризується позитивно, виховує неповнолітніх доньок, веде здоровий спосіб життя, проживає в задовільних житлових умовах, добудовує будинок з метою покращення житлових умов, веде самостійно домашнє господарство, отримує від сусідів допомогу.

08 лютого 2018 року за вих.№1 ТОВ «ДОМЕТІ ЛТД» надана характеристика ОСОБА_2 , в тому, що вона є співробітником ТОВ «ДОТЕТІ ЛТД» (ресторан «Semifreddo»), за характером спокійна та врівноважена, зарекомендувала себе, як працелюбний співробітник, яка завжди з великою відповідальністю ставиться до своїх обов`язків, в колективі користується повагою та авторитетом, завжди допомагає і ділиться досвідом та умінням, бере активну участь у розвитку ресторану, претензій та зауважень з боку керівництва не було.

Відповідно довідки №2-01/40 від 05 червня 2018 року Територіального медичного об`єднання «Психіатрія» у м. Києві згідно перевірки меддокументації та архівних даних за 2006-2018 роки ОСОБА_2 , 1983 року народження на стаціонарному лікуванні в лікарні не значиться.

ОСОБА_2 1983 року народження на обліку у лікаря нарколога в наркологічному кабінеті не перебувала, що підтверджується довідкою №339 від 03 грудня 2018 року виданою лікарем наркологом Обухівської центральної районної лікарні.

Зі змісту довідки Обухівської центральної районної лікарні, наданої до суду апеляційної інстанції, відповідач з 2002 року по 2008 рік перебувала на обліку у лікаря-нарколога, проте у 2008 році була знята з обліку у зв`язку з видужанням.

З листа начальника ГУНП в Київській області Веклича Є. Г. , вбачається, що підстави для позбавлення права керування транспортним засобом ОСОБА_2 відсутні, через проходження нею позачергового медичного огляду з метою визначення здатності безпечного керування транспортним засобом та згідно медичної довідки серії 10 ААЕ №950550 виданої 13 червня 2018 року та інших довідок про проходження медичного огляду ОСОБА_2 придатна за станом здоров`я до керування транспортним засобом.

20 лютого 2018 року висновком затвердженим т.в.о. начальника Обухівського відділу поліції ГУНП в Київській області Є. Г. Векличем розглянувши матеріали перевірки реєстрації ЄО за №1620 від 14 лютого 2018 року по повідомленню ОСОБА_1 встановлено, що в ході перевірки останній не надав жодних медичних довідок, які б підтвердили факт нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , інших свідків чи учасників подій не було, перевірку по повідомленню закінчено.

24 березня 2018 року висновком затвердженим т.в.о. начальника Обухівського відділу поліції ГУНП в Київській області Є. Г. Векличем розглянувши матеріали перевірки по зверненнях ОСОБА_1 щодо неправомірних дій з боку його колишньої дружини ОСОБА_2 , яка виганяє його з будинку та яка, на його думку, хворіє епілепсією, що призводить до психічного розладу здоров`я та ОСОБА_2 щодо вчинення її колишнім чоловіком ОСОБА_1 словесного конфлікту, вважав перевірку по зверненнях закінченою, роз`яснено право звернення до суду, оскільки між сторонами через поділ майна виникли цивільно-правові відносини, що вирішуються судом, не інакше, як по скарзі потерпілого до суду в порядку приватного судочинства.

16 травня 2018 року висновком затвердженим т.в.о. начальника Обухівського відділу поліції ГУНП в Київській області Є. Г Векличем розглянувши матеріали перевірки по зверненнях ОСОБА_2 щодо вчинення її колишнім чоловіком ОСОБА_1 за місцем її проживання конфлікту, під час якого їй погрожував фізичною розправою та ОСОБА_1 щодо перешкоджання його колишньою дружиною ОСОБА_2 забрати власні речі та погрози фізичною розправою, вважав перевірку по зверненнях закінченою, оскільки було встановлено, що між колишнім подружжям через розподіл майна виникли цивільно-правові відносини, які вирішуються судом і не інакше як по скарзі потерпілого до суду в порядку приватного судочинства, при цьому встановити ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, які отримав ОСОБА_1 не виявилось можливим, оскільки за освідуванням до Обухівського відділення та з письмовою заявою на відкриття кримінального провадження не звертався.

22 червня 2018 року висновком затвердженим т.в.о. начальника Обухівського відділу поліції ГУНП в Київській області Є. Г. Векличем розглянувши матеріали перевірки по зверненню ОСОБА_1 щодо неправомірних дій з боку ОСОБА_2 , яка керує автомобілем хворіючи на епілепсію наражаючи на небезпеку життя двох дітей, своє та оточуючих, вважав перевірку по зверненнях закінченою, оскільки згідно медичної довідки серії 10 ААЕ №950550 виданої 13 червня 2018 року та інших довідок про проходження медичного огляду ОСОБА_2 придатна за станом здоров`я до керування транспортним засобом, підстав для позбавлення керування транспортним засобом не має.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України першою-четвертою батьки зобов`язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно з пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

За змістом частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Основні підстави для відібрання дитини зазначені у частині першій статті 164 СК України.

Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у вищенаведеній частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.

Ухвалюючи рішення про відмову у відібранні дітей від матері без позбавлення батьківських прав, суди виходили із недоведеності позивачем факту неналежного піклування про дітей, що створює загрозу для їх життя і здоров`я, ухилення від виконання матір`ю своїх обов`язків з виховання дітей

Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх випадках щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 401, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко