Постанова

Іменем України

05 липня 2023 року

м. Київ

справа № 372/3056/21

провадження № 61-2185св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Обухівської районної державної адміністрації Київської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гоменюк Олена Миколаївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_5 , на рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 вересня 2022 року у складі судді Висоцької Г. В. та постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Невідомої Т. О., Нежури В. А,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Обухівської районної державної адміністрації Київської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гоменюк О. М., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, скасування записів в реєстрі речових прав на нерухоме майно, зобов`язання повернути житловий будинок та земельну ділянку, визнання права власності.

Позов мотивований тим, що 17 листопада 1995 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладений шлюб, у якому у них народилися діти: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Сім`я ОСОБА_1 мешкала у буд. АДРЕСА_1 . Разом з тим, 05 червня 2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якої діяв ОСОБА_2 , укладені договори купівлі-продажу вказаного будинку та земельної ділянки площею 0,56 га, кадастровий номер 3223155400:04:005:0029. Зазначеними договорами порушені права дітей ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , оскільки продавцем не було отримано дозволу органу опіки та піклування на їх укладення.

Позивач просила:

визнати недійсним договір купівлі-продажу буд. АДРЕСА_1 загальною площею 614 кв. м, житловою площею 93,3 кв. м від 05 червня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О. М., укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ;

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,56 га з кадастровим номером 3223155400:04:005:0029, розташованої у смт. Козин Обухівського району Київської області, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О. М., зареєстрований в реєстрі за № 782 від 05 червня 2019 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ;

скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на житловий буд. АДРЕСА_1 загальною площею 614 кв. м, житловою площею 93,3 кв. м за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:04:005:0029, розташовану у смт. Козин Обухівського району Київської області за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернути в натурі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_2 ;

зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернути в натурі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:04:005:0029площею 0,56 га розташовану у смт. Козин Обухівського району Київської області;

визнати право приватної власності на буд. АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ;

визнати право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:04:005:0029площею 0,56 га розташовану у смт. Козин Обухівського району Київської області за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ;

стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати в сумі 27 270,00 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 27 вересня 2022 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 16 серпня 2021 року в цій справі, у вигляді арешту на буд. АДРЕСА_1 та заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного будинку, а також у вигляді арешту на земельну ділянку загальною площею 0,56 га, кадастровий номер 3223155400:04:005:0029, що розташована в Київській області, Обухівський район, смт. Козин та заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної земельної ділянки.

Судові рішення мотивовані тим, що відчуження буд. АДРЕСА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:04:005:0029, не призвело до порушення охоронюваних законом прав та інтересів дітей, для укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу згода органу опіки і піклування не потребувалася, а зазначені договори не обмежують прав та законних інтересів дітей на житло, у зв`язку з чим, підстави для визнання їх недійсними відсутні.

Суди також зазначили, що подружжя ОСОБА_1 діяло узгоджено між собою, їхні дії були спрямовані на настання наслідків у вигляді відчуження нерухомого майна, а подання позивачем у серпні 2021 року позову щодо визнання договорів недійсними, суперечать її попередній поведінці та з огляду на доктрину venire contra factum proprium є недобросовісними та суперечать основоположним принципам цивільного права. Те ж саме стосується і відповідача ОСОБА_4 , який, незважаючи на процесуальний статус відповідача, із самого початку визнавав позовні вимоги.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що вимоги про визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 права приватної власності на спірне нерухоме майно та зобов`язання повернути його ОСОБА_1 та ОСОБА_4 задоволенню не підлягають, оскільки на день звернення позивача до суду з цим позовом власниками будинку були відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу від 05 червня 2019 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_5 , в якій просить скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року, позов задовольнити, стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права (стаття 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», стаття 17 Закону України «Про охорону дитинства», частина шоста статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)); всупереч частині другій статті 6, частині другій статті 19, пункту 3 статті 85 Конституції України фактично зроблено висновок про необов`язковість застосування імперативних норм законів України - статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» щодо отримання згоди органу опіки та піклування; не надано правової оцінки тій обставині, що внаслідок укладення договору купівлі-продажу будинку від 05 червня 2019 року, неповнолітню дитину ОСОБА_13 та малолітню дитину ОСОБА_14 позбавлено житла, оскільки іншого житла на момент укладення договору купівлі-продажу будинку від 05 червня 2019 року у них не було; суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду;

Позиція інших учасників справи

У березні 2015 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.

Відзив обґрунтований тим, що заявлені позивачем у касаційній скарзі аргументи і твердження необґрунтовані, суперечать фактичним обставинам справи та нормам чинного законо[1]давства, наведені позивачем в якості підстав для подачі касаційної скарги постанови Верховного Су[1]ду, прийняті у справах з іншими правовідносинами. Твердження позивача про порушення прав дітей, відсутності у дітей іншого місця проживання, крім спірного будинку, є безпідставним та суперечить обста[1]винам справи. Вказує, що після укладення договору купівлі-продажу будинку діти не втратили право проживати в ньому, проживали в спірному будинку та після придбання батьком ОСОБА_4 двох квартир, переїхали з батьками до нового жит[1]ла. Судами не було зроблено висновок про можливість заміни імперативно передбаченої законом згоди органу опіки та піклування на відчуження майна згодою батьків неповнолітніх дітей, тому доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними та спростовуються обставинами справи.

У березні 2015 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гоменюк О. М.подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.

Відзив обґрунтований тим, що твердження позивача про обов`язкове отримання нотаріусом попередньої згоди органу опіки та піклування на укладення спірного договору купівлі-продажу будинку суперечать нормам матеріального права та фактичним об[1]ставинам справи.Вказує, що жодною нормою чинного законодавства не передбачений обов`язок нотаріуса отримувати дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочину. Такий обов`язок покладається на батьків.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано з Обухівського районного суду Київської області цивільну справу № 372/3056/21.

У квітні 2023 року справа № 372/3056/21 надійшла до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 21 лютого 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17, від 29 липня 2020 року у справі № 202/3914/17, від 20 лютого 2019 року у справі № 753/8931/16-ц та у постановах Верховного Суду України від 27 січня 2016 року № 6-1055цс15, від 10 лютого 2016 року № 6-3005цс15та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 17 листопада 1995 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_15 укладений шлюб, у якому у них народились донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до довідок про реєстрацію місця проживання особи від 20 травня 2021 року у буд. АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_16 з 31 серпня 2017 року по 30 травня 2019 рік; ОСОБА_17 з 31 серпня 2017 року по 30 травня 2019 рік; ОСОБА_18 з 31 серпня 2017 року по 30 травня 2019 рік.

Відповідно до підписаної ОСОБА_1 заяви, підпис якої посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О. М. 05 червня 2019 року, ОСОБА_1 дає свою згоду на продаж її чоловіком ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,56 га з кадастровим номером 3223155400:04:005:0029 та буд. АДРЕСА_1 .

Згідно з підписаною ОСОБА_4 заявою від 05 червня 2019 року у належному йому буд. АДРЕСА_1 , неповнолітні, малолітні, недієздатні, обмежено дієздатні особи не мають права на вищевказаний будинок, не проживають та не користуються ним.

05 червня 2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , в інтересах якої діяв ОСОБА_2 , укладений договір купівлі-продажу буд. АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3223155400:04:005:0029, який належав продавцю на праві власності на підставі договору про розірвання від 30 жовтня 2013 року.

05 червня 2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , в інтересах якої діяв ОСОБА_2 , укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,56 га з кадастровим номером 3223155400:04:005:0029, розташованої по АДРЕСА_3 , яка належить продавцю на праві власності на підставі договору про розірвання від 30 жовтня 2013 року. Відповідно до пункту 7 вказаного договору, продавець стверджує, що на момент придбання вищевказаної земельної ділянки він перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1 , яка своєю заявою, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О. М., дає свою згоду на продаж вищевказаної земельної ділянки.

Згідно з листом Служби у справах дітей та сім`ї Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 09 липня 2021 року станом на 05 червня 2019 року документи щодо надання дозволу на продаж буд. АДРЕСА_1 , в якому були зареєстровані малолітні діти ОСОБА_18 , ОСОБА_17 та неповнолітня дитина ОСОБА_16 , не надходило.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 11 липня 2019 року ОСОБА_4 придбав кв. АДРЕСА_4 , загальною площею 160,6 кв. м, 18 липня 2019 року ОСОБА_4 придбав кв. АДРЕСА_5 , загальною площею 161 кв. м, 03 березня 2020 року ОСОБА_1 придбала кв. АДРЕСА_6 , загальною площею 136 кв. м.

З 20 серпня 2020 року і по даний час діти зареєстровані в квартирі загальною площею 252,8 кв. м в м. Києві, яка належить на праві власності їхній матері ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК Україн).

Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» (у редакції, чинній на час укладення спірних договорів) держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право користування яким належить дитині, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

За змістом цієї норми закону, а також статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - це обов`язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов`язків, установлюючи заборону батькам малолітньої дитини та особам, які їх замінюють, вчиняти певні види правочинів щодо її майна й майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Відповідно до частини другої статті 177 СК України батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов`язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини.

На підставі частини шостої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) всупереч правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2022 року у справі № 201/13270/19 (провадження № 61-4525св22) зазначено, що:

«Отже, вчинення батьками неповнолітньої дитини правочину щодо відчуження нерухомого майна за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України, статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» заборону. Правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним. Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19), у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 1612/2343/12 (провадження № 61-6301св18) та від 10 березня 2021 року у справі № 362/6156/16-ц (провадження № 61-17460св18)».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається, суди, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, зробили обґрунтований висновок про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивач не довела порушення прав дітей оспорюваними правочинами через неотримання згоди органу опіки та піклування на їх укладення.

Суди встановили, що відповідно до пункту 15 договору купівлі-продажу будинку від 05 червня 2019 року, сторони домовилися, що продавець зобов`язаний звільнити будинок не пізніше 25 липня 2019 року. 11 липня 2019 року ОСОБА_4 придбав кв. АДРЕСА_4 , загальною площею 160,6 кв. м, 18 липня 2019 року придбав кв. АДРЕСА_5 , загальною площею 161 кв. м, а 03 березня 2020 року ОСОБА_1 придбала кв. АДРЕСА_6 , загальною площею 136 кв. м. Тобто, договором купівлі-продажу будинку сторони погодили, що сім`я ОСОБА_1 мала право проживати у вказаному будинку до 25 липня 2019 року. В свою чергу, станом на 25 липня 2019 року, ОСОБА_4 придбав дві квартири у м. Києві загальними площами 160,6 кв. м., та 161 кв. м, тобто через місяць після укладення оспорюваного договору купівлі-продажу.

Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що неповнолітня донька та малолітній син позбавлені житла, оскільки іншого житла на момент укладення договору купівлі-продажу будинку від 05 червня 2019 року у них не було, є безпідставними.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази, врахувавши доводи і позицію сторін спору, а також добросовісність позивача, суди зробили обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог за встановлених у цій справі обставин.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Посилання позивача на неправильне застосування норм матеріального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17, від 29 липня 2020 року у справі № 202/3914/17, від 20 лютого 2019 року у справі № 753/8931/16-ц та у постановах Верховного Суду України від 27 січня 2016 року № 6-1055цс15, від 10 лютого 2016 року № 6-3005цс15та, колегія суддів відхиляє, оскільки у зазначених справах встановлено інші фактичні обставини, відмінні від справи, яка є предметом касаційного перегляду.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги з урахуванням висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2022 року у справі № 201/13270/19 (провадження № 61-4525св22), не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення прийняті без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, оскаржені судові рішення залишити без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_5 , залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук