ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 372/3757/22

провадження № 61-10003св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Виконавчий комітет Української міської ради Обухівського району Київської області як орган опіки та піклування,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ліндаєва Олександра Сергійовича на рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 січня 2024 року, ухвалене у складі судді Зінченко О. М., та постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Євграфової Є. П., Шкоріної О. І., Стрижеуса А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2022 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про виселення без надання іншого житлового приміщення.

Позовна заява АТ «Універсал Банк» мотивована тим, що 20 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний» (далі - ВАТ «Банк Універсальний»), правонаступниками якого є Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк»), та Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк»), та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 004-2914/840-0479, відповідно до якого ОСОБА_6 був наданий кредит у розмірі 121 240,00 дол. США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) становило 612 262,00 грн, строком до 10 листопада 2037 року.

Згідно з пунктом 1.3 цього кредитного договору цільовим призначенням його отримання було придбання майна, а саме: двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , ціна квартири становила 612 262,00 грн.

Також 20 листопада 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_6 укладено договір іпотеки нерухомого майна, відповідно до умов якого для забезпечення виконання зобов`язання в іпотеку банку було передано предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру

АДРЕСА_2 .

Таким чином, зазначена квартира була придбана повністю за суму виданих кредитних коштів.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_6 своїх зобов`язань за ПАТ «Універсал Банк» звернулося з позовом до суду до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 08 квітня 2011 року у справі № 2-177/11 позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_6 задоволено. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 перед ПАТ «Універсал Банк» за кредитним договором від 20 листопада 2007 року № 004-2914/840-0479 у розмірі 997 051,02 грн звернуто стягнення на двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_6 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 20 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком 3. 3. за реєстровим № 211к, зареєстрованим у Державному реєстрі правочинів 20 листопада 2007 року за реєстраційним № 2506273, - шляхом проведення прилюдних торгів.

На виконання цього рішення 20 вересня 2011 року видано виконавчий лист № 2-177/11, який було подано на примусове виконання до Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

В рамках подальшого примусового виконання виконавчого провадження № НОМЕР_1 було описано та арештовано нерухоме майно (предмет іпотеки), а саме: квартиру АДРЕСА_3 , з метою проведення процедури її реалізації та погашення заборгованості за виконавчим листом № 2-177/11.

13 лютого 2019 року електронні торги не відбулися, у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів, що підтверджує протокол від 13 лютого 2019 року № 387651.

20 лютого 2019 року державним виконавцем Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Курашовою К. В. складено акт № НОМЕР_1 про передачу нереалізованого майна.

07 березня 2019 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е. В. проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 за АТ «Універсал Банк» та видано свідоцтво № 478, номер запису про право власності: 30608387 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджує витяг від 07 березня 2019 року № 158850148.

АТ «Універсал Банк» здійснило зняття зареєстрованих осіб: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , шляхом подачі заяви власника до органів ЦНАП за місцем реєстрації.

Листом від 23 серпня 2022 року вих. № 1293/12-22 Виконавчий комітет Української міської ради підтвердив інформацію про відсутність зареєстрованих осіб у квартирі АДРЕСА_3 .

Представниками АТ «Універсал Банк» з метою з`ясування/підтвердження кола осіб, що фактично проживають у нерухомості банку, було здійснено виїзди за вищевказаною адресою, про що було складено акти від 09 грудня 2021 року, 18 серпня 2022 року та 23 серпня 2022 року, згідно з якими двері квартири ніхто не відчинив, сусіди повідомили, що не знають, хто проживає в квартирі.

У серпні 2022 року АТ «Універсал Банк» направило ОСОБА_6 вимогу про добровільне виселення, яка була повернута без вручення, з відміткою відділу поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання», добровільного звільнення житлового приміщення не відбулося.

Ураховуючи викладене, АТ «Універсал Банк» просило суд виселити без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_1 із квартири АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1781593932231).

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 11 травня 2023 року залучено до участі у справі як співвідповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Виконавчий комітет Української міської ради Обухівського району Київської області як орган опіки та піклування.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 16 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 травня 2024 року, позов АТ «Універсал Банк» задоволено частково.

Виселено без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_1 із квартири АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1781593932231).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_1 перешкоджає АТ «Універсал Банк» у здійсненні його права власності на квартиру АДРЕСА_3 , тому підлягає виселенню з підстав, визначених статтею 109 Житлового кодексу України (далі - ЖК України), без надання іншого житлового приміщення, оскільки зазначена квартира була придбана за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , суд виходив із того, що після винесення ухвали суду про їх залучення до участі у справі як співвідповідачів, позивач не уточнив позовні вимоги, тому позов до цих співвідповідачів задоволенню не підлягають як необґрунтовані.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У липні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ліндаєв О. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив суд скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2024 року і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Ліндаєва О. С. мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що матеріали справи не містять належних, достовірних та допустимих доказів проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі, тому відсутні підстави вважати, що вона якимось чином чинить перешкоди АТ «Універсал Банк» та відповідно порушує його права та інтереси.

Також суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, чи АТ «Універсал Банк» неналежним чином написало ОСОБА_1 письмову вимогу про добровільне виселення та усунення перешкод у здійсненні права власності, оскільки АТ «Універсал Банк» направило рекомендоване відправлення без опису вкладення, тобто неможливо встановити, що саме було всередині цього поштового відправлення. Поштова квитанція містить неправильно вказане прізвище отримувача ОСОБА_9 замість ОСОБА_10 . При цьому зазначене поштове відправлення не було вручено. Отже, у АТ «Універсал Банк» взагалі були відсутні правові підстави заявляти позовні вимоги про виселення ОСОБА_1 із спірної квартири, так як ним не було належним чином дотримано вимог частини третьої статті 109 ЖК України, зокрема досудову процедуру повідомлення особи за 30 днів до бажаної дати виселення.

Підставою касаційного оскарження рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 січня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 27 травня 2024 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 361/4481/19 (провадження № 14-109цс22).

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У серпні 2024 року заявник у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У жовтні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 листопада 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 004-2914/840-0479, згідно з пунктом 1.1 якого ОСОБА_6 було надано кредит у розмірі 121 240,00 дол. США (за курсом НБУ сума кредиту є еквівалентом 612 262,00 грн), строком до 10 листопада 2037 року.

Згідно з пунктом 1.3 цього договору призначення кредиту - на придбання майна: двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Також 20 листопада 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_6 укладено договір іпотеки, відповідно до якого для забезпечення виконання боржником ОСОБА_6 зобов`язань, визначених основним договором, іпотекодавець передала в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належить їй на праві власності, що підтверджує договір купівлі-продажу квартири від 20 листопада 2007 року.

За цим договором, ОСОБА_6 купила у ОСОБА_11 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , ціна якої становила 612 262,00 грн, що за курсом НБУ на дату укладання договору становить 121 240,00 дол. США, які сплачені покупцем продавцю.

Відповідно до протоколу № 387651 про проведення електронних торгів від 13 лютого 2019 року торги з продажу лота, реєстраційний номер 327037, іпотека, двокімнатна квартира АДРЕСА_4 ,

не відбулися.

Згідно з актом про передачу нереалізованого майна, складеним у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 старшим державним виконавцем Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області від 20 лютого 2019 року, за заявою стягувача АТ «Універсал Банк» про залишення нереалізованого майна за іпотекодержателем, предмет іпотеки - квартира за адресою: АДРЕСА_1 , залишено за АТ «Універсал Банк».

07 березня 2019 року на підставі акта про передачу нереалізованого майна від 20 лютого 2019 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнком Е. В. видано свідоцтво про право власності АТ «Універсал Банк» на квартиру АДРЕСА_3 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07 березня 2019 року № 158850148 власником квартири АДРЕСА_3 , є АТ «Універсал Банк».

Згідно з довідкою від 22 листопада 2019 року № 605/01-16 підтверджується, що відповідно до реєстру територіальної громади міста за адресою: АДРЕСА_1 , станом на час видачі довідки були зареєстровані - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області від 23 серпня 2022 року вих.-АП № 1293/12-22 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованих осіб немає.

Згідно з актами АТ «Універсал Банк» від 09 грудня 2021 року, 18 серпня 2022 року, 23 серпня 2022 року перевірки стану майна банку, яке знаходиться на балансі та належить на праві власності АТ «Універсал Банк», за адресою: АДРЕСА_1 , двері квартири АДРЕСА_5 на неодноразові дзвінки не відчинили, сусіди нічого повідомити не змогли.

29 серпня 2022 року АТ «Універсал Банк» звернулося до ОСОБА_6 із письмовою вимогою про добровільне виселення та усунення перешкод у здійсненні права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

11 лютого 2020 року ОСОБА_6 , від імені якої діяла довірена особа ОСОБА_12 , укладено договір з ОСОБА_3 , за умовами якого наймодавець ОСОБА_6 передала, а наймач ОСОБА_3 прийняв у тимчасове платне користування квартиру АДРЕСА_3 .

У пункті 1.3 цього договору зазначено, що квартира належить наймодавцеві на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 20 листопада 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 211 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З. З.

Передача квартири в оренду підтверджується актом № 1 здачі-приймання квартири та майна та описом майна в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до акта від 18 січня 2023 року в квартирі АДРЕСА_3 проживають: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

24 січня 2023 року АТ «Універсал Банк» надіслало ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 письмову вимогу про добровільне виселення та усунення перешкод у здійсненні права власності.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Ліндаєва О. С. підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України в іншій частині позовних вимог не переглядаються в касаційному порядку.

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції неповною мірою відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Статтею 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону (частина перша статті 33 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку», частиною другою якої передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Виселення з іпотечного майна проводиться у порядку, встановленому законом (частина перша статті 40 Закону України «Про іпотеку»).

Наявність судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, без вирішення питання про виселення мешканців житлового приміщення, не позбавляє іпотекодержателя права на звернення до суду з таким позовом окремо.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного жилого приміщення, є стаття 109 ЖК України.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 344/12708/19 (провадження № 61-8135св21) зазначено, що для вирішення питання щодо визнання осіб такими, що втратили право користування майном (внаслідок виселення), потрібно встановити, чи проживають та користуються відповідачі спірним житлом, чи мають вони інше житло, оцінити доводи сторін щодо співмірності втручання у мирне володіння майном і дотримання балансу між правом власності позивача на квартиру та правом користування цією квартирою відповідачами. Без встановлення зазначених обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, неможливо ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

У справі, яка переглядається в касаційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, не спростовано матеріалами справи та сторонами те, що квартира АДРЕСА_3 була придбана за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, на яку було звернено стягнення за рішенням суду.

На підтвердження створення перешкод у здійсненні АТ «Універсал Банк» прав власника квартири АДРЕСА_3 , зокрема ОСОБА_1 , як попереднім власником, надано акти АТ «Універсал Банк» від 09 грудня 2021 року, 18 серпня 2022 року, 23 серпня 2022 року перевірки стану майна банку та договір оренди квартири, які свідчать про те, що, втративши право власності на квартиру внаслідок звернення на неї стягнення у рахунок погашення заборгованості, ОСОБА_1 продовжує користуватись квартирою у власних інтересах, у тому числі здає її в оренду.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що ОСОБА_1 перешкоджає АТ «Універсал Банк» у здійсненні його права власності на квартиру АДРЕСА_3 , тому підлягає виселенню з підстав, визначених статтею 109 ЖК України без надання іншого житлового приміщення, оскільки зазначена квартира була придбана за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Разом з тим відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому законами України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався, він діє і дотепер.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено розділ VI «Прикінцеві положення» Закону № 898-IV «Про іпотеку» пунктом 5-2, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що вказаний вище Закон має бути застосований у цій справі, оскільки на сьогодні в Україні триває воєнний стан, тому виконання рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 січня 2024 року в частині виселення ОСОБА_1 слід зупинити на період дії в Україні воєнного стану та на тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23 листопада 2022 року у справі № 209/2032/14-ц (провадження № 61-5796св22).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Частинами першою та четвертою статті 412 ЦПК України передбачено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Верховний Суд вважає за необхідне змінити рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 січня 2024 року, зазначивши про зупинення виконання рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 січня 2024 року в частині виселення відповідача на період дії в Україні воєнного стану та на тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд змінив судове рішення, лише зупинивши його виконання в частині виселення, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ліндаєва Олександра Сергійовича задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 січня 2024 року змінити.

Зупинити виконання рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 січня 2024 року в частині виселення ОСОБА_1 із квартири АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1781593932231), на період дії в Україні воєнного стану та на тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

В іншій частині рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець