Постанова
Іменем України
08 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 372/390/17
провадження № 61-1161св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного підприємства «Київське лісове господарство»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу прокурора Київської області на ухвалу Київського апеляційного суду
від 04 грудня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Шахової О. В., Андрієнко А. М., Саліхова В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного підприємства «Київське лісове господарство» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання недійсними державних актів і витребування земельних ділянок.
В обґрунтування позову вказував, що при проведенні Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013000000000148 за ознаками злочинів, передбачених частинами третьою, четвертою статті 358,
частиною четвертою статті 190, частиною третьою статті 209,
частинами другою, третьою статті 358, частиною другою статті 364, частиною другою статті 366, частиною першою статті 255 КК України, встановлено, що 23 жовтня 2007 року між ОСОБА_4 (продавець) і ОСОБА_1 (покупець) було укладено дев`ять договорів купівлі-продажу земельних ділянок з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані у смт. Козин Обухівського району Київської області, які посвідчені приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_8, а саме: земельної ділянки площею 0,5000 га з кадастровим номером 3223155400:06:011:0020, земельної ділянки площею 0,5000 га з кадастровим номером 3223155400:06:011:0022, земельної ділянки площею 0,5000 га з кадастровим номером 3223155400:06:011:0021, земельної ділянки площею 0,5000 га з кадастровим номером 3223155400:06:011:0018, земельної ділянки площею 0,5000 га з кадастровим номером 3223155400:06:011:0017, земельної ділянки площею 0,5000 га з кадастровим номером 3223155400:06:011:0016, земельної ділянки площею 0,5000 га з кадастровим номером 3223155400:06:011:0003, земельної ділянки площею 0,3000 га з кадастровим номером 3223155400:06:011:0019, земельної ділянки площею 0,5000 га з кадастровим номером 3223155400:06:011:0020.
На підставі вказаних договорів купівлі-продажу ОСОБА_1 одержав: державний акт серії ЯД № 334342 від 12 листопада 2009 року на право власності на земельну ділянку площею 0,5000 га з кадастровим номером 3223155400:06:010.0016; державний акт серії ЯД № 946150 від 02 листопада 2007 року на право власності на земельну ділянку площею 0,5000 га з кадастровим номером 3223155400:06:011:0003; державний акт серії ЯЕ
№ 954898 від 02 листопада 2007 року на право власності на земельну ділянку площею 0,3000 га з кадастровим номером 3223155400:06:012:0015, а також державний акт серії ЯД № 946149 від 02 листопада 2007 року на право власності на земельну ділянку загальною площею 3,0000 га з кадастровим номером 3223155400:06:012:0017 (внаслідок об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами: 3223155400:06:011:0016, 3223155400:06:011:0017, 3223155400:06:011:0018, 3223155400:06:011:0021, 3223155400:06:011:0022, 5223155400:06:011:0020).
ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,5000 га з кадастровим номером 3223155400:06:010:0016 відчужив ОСОБА_5 відповідно до договору дарування від 26 листопада 2009 року, а земельну ділянку площею 0,5000 га із кадастровим номером 3223155400:06:012:0010, яка є частиною земельної ділянки загальною площею 3,0000 га з кадастровим номером 3223155400:06:012:0017, відчужив ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу від 29 липня 2008 року.
На підставі вказаних правочинів ОСОБА_2 одержав державний акт серії ЯЖ № 678169 від 28 серпня 2008 року на право власності на земельну ділянку площею 0,5000 га з кадастровим номером 3223155400:06:012:0010, а ОСОБА_5 одержав державний акт серії ЯМ № 893712 від 21 вересня 2012 року на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223155400:06:012.0043 та державний акт серії ЯМ № 893713 від 21 вересня 2012 року на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223155400:06:012:0044 (внаслідок поділу земельної ділянки площею 0,5000 га з кадастровим номером 3223155400:06:010:0016).
ОСОБА_5 вказані вище земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223155400:06:012:0043, 3223155400:06:012:0044 відчужив ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу від 03 жовтня 2015 року, що посвідчені приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровані у реєстрі за №№ 1880, 1888.
Прокурор зазначав, що під час проведення досудового розслідування установлено порушення вимог земельного і лісового законодавства при укладенні між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 23 жовтня 2007 року.
У договорах купівлі-продажу земельних ділянок від 23 жовтня 2007 року зазначено, що ОСОБА_4 є власником земельних ділянок на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯБ №№ 794407, 794409, 794408, 794407, 794405, 794404, 794403, 794406
від 15 квітня 2004 року та державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 794382 від 14 квітня 2004 року, виданих на підставі договорів купівлі-продажу від 22 березня 2004 року №№ 2682, 2706, 2708, 2710, 2711, 2716, 2718, 2720, 2716.
Однак, у ході перевірки було встановлено, що договори купівлі-продажу в 2004 році ОСОБА_4 не укладалися, що підтверджується протоколами допитів ОСОБА_6 , ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_14, ОСОБА_18, ОСОБА_8, ОСОБА_19, звітами про вчинення нотаріальних дій, даними реєстрів вчинення нотаріальних дій нотаріусом ОСОБА_8 за період з 16 січня
2004 року по 22 квітня 2004 року.
Заявка на друк державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯБ №№ 794407, 194409, 794408, 91407, 794405, 794404, 794403, 794406 від 15 квітня 2004 та державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 794382 від 14 квітня 2004 року була подана Державним комітетом із земельних ресурсів України лише 02 квітня 2005 року. Державні акти на право власності на земельні ділянки вказаної серії Головним управлінням Державного комітету із земельних ресурсів України у Київській області були видані Управлінню земельних ресурсів у Миронівському районі згідно з накладною від 22 грудня 2005 року № 141, яке 14 липня 2006 року передало їх Миронівському районному центру Державного земельного кадастру на підставі накладної № 21. Однак, звіти про використання Миронівським районним центром Державного земельного кадастру вказаних бланків державних актів на право власності на земельні ділянки до Миронівського відділу земельних ресурсів не надходили.
Вказані обставини, на думку прокурора, свідчать про те, що спірні земельні ділянки не вибували з державної власності у встановлений законом спосіб і рішення органів виконавчої влади, які наділені компетенцією розпоряджатись такими землями, не приймалось.
Також прокурор зазначав, що спірні земельні ділянки не знаходились у межах смт. Козин, а розташовані орієнтовно в трьох кілометрах від меж вказаного населеного пункту, що підтверджується інформацією Козинської селищної ради, схемою формування та іншими графічними матеріалами.
Згідно з інформацією ДП «Київське лісове господарство» від 30 листопада 2011 року спірні земельні ділянки відносяться до земель лісового фонду Козинського лісництва (планшет № 1), розміщені в кварталах 10, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , 24 на території Козинської селищної ради, а тому прокурор вважав, що рішення про вилучення та розпорядження спірними земельними ділянками лісогосподарського призначення мав право приймати лише Кабінет Міністрів України.
При набутті права власності відповідачами на спірні земельні ділянки змінено їх цільове призначення із земель лісогосподарського призначення на ведення підсобного селянського господарства, що є порушення вимог ЗК України.
За таких обставин, прокурор просив суд:
- визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯД № 946149 від 02 листопада 2007 року, серії ЯД № 946150
від 02 листопада 2007 року, серії ЯЕ № 954898 від 02 листопада 2007 року, видані на ім`я ОСОБА_1 , а також визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 678169 від 28 серпня
2008 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 ;
- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та постійне користування державного підприємства «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки загальною площею 3,3000 га з кадастровими номерами: 3223155400:06:012:0017, 3223155400:06:011:0003, 3223155400:06:012:0015, вартістю 18 167,95 грн;
- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та постійне користування державного підприємства «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,5000 га з кадастровим номером 3223155400:06:012:0010, вартістю 2 752,72 грн;
- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України
та постійне користування державного підприємства «Київське
лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_3 земельні ділянки загальною площею 0,5000 га з кадастровими номерами: 3223155400:06:012:0043, 3223155400:06:012:0044, вартістю 2 752,72 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням Обухівського районного суду від 09 липня 2019 року, ухваленим у складі судді Зінченка О. М., у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається прокурор як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження, не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, а заперечення відповідачів є законними та ґрунтуються на належних доказав та чинних судових рішеннях.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року задоволено клопотання представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 про зупинення провадження та зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі № 372/3685/17 (кримінальні провадження № 42017000000000906, № 42016000000002194).
Зупиняючи провадження у справі, апеляційний суд виходив із наявності правового зв`язку між фактами у розглядуваній цивільній справі з кримінальною справою № 372/3685/17, оскільки встановлені в кримінальній справі обставини можуть мати значення при перегляді рішення Обухівського районного суду Київської області від 09 липня 2019 року та постановленні законного і обґрунтованого судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду,
прокурор Київської області Киричук М. Ю., посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Київського апеляційного суду.
У березні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом в оскаржуваній ухвалі не вказано які саме обставини, що мають значення для прийняття обґрунтованого рішення у цивільній справі, не можуть бути встановлені до часу набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі
Крім того, суд апеляційної інстанції не мотивував того, як відсутність вироку або будь-якого іншого рішення у вказаній кримінальній справі може вплинути на вирішення судом цивільного спору щодо майна, яке безпідставно перебуває у володінні відповідачів, та щодо якого відсутні будь- які відомості про законні підстави вибуття із державної власності
На думку прокурора, предмет цивільного позову безпосередньо
не пов`язаний із доведенням, чи необхідністю доведення, вини будь-кого із учасників справи у вчиненні злочину, а підстави позову не ґрунтуються на встановленні ролі конкретних осіб у протиправному оформленні та подальшому відчуженні речових прав держави на спірне майно.
Прокурор вважає, що зупинивши провадження у цивільній справі до вирішення кримінальної справи, яка із 2017 року не розглянута по суті навіть судом першої інстанції, апеляційний суд поставив у залежність можливість та ефективність судового захисту цивільних прав позивачів від своєчасності та результативності розгляду кримінальної справи при тому, що власник спірного майна - держава в особі Кабінету Міністрів України, жодним чином не може вплинути на добросовісність поведінки учасників кримінальної справи, на результат чи строки її розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2020 року представник ОСОБА_4 - адвокат Насадчук П. А. та ОСОБА_3 подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу прокурора, у яких посилались на те, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи не спростовують висновків апеляційного суду про існування правових підстав для зупинення провадження у справі.
Просили врахувати, що позов прокурора ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, всі докази, якими прокурор обґрунтовує свої вимоги, а відповідачі та треті особи свої заперечення проти позову, є копіями матеріалів кримінального провадження. Саме при розгляді кримінальної справи можуть бути встановлені первісний власник земельної ділянки, час вибуття земельних ділянок із державної власності, обставини вибуття земельних ділянок із володіння первісного власника, на що звертав увагу Верховний Суд у постанові від 14 листопада 2018 року по даній справі.
Крім того, у подібній справі цивільній справі № 372/1631/17-ц апеляційний суд 17 квітня 2018 року за клопотанням прокурора зупинив провадження до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі № 372/2833/17.
Вважали, що апеляційний суд зупиняючи провадження у справі діяв в межах своїх дискреційних повноважень, а доводи касаційної скарги прокурора зводяться до незгоди із висновками апеляційного суду та власного тлумачення характеру спірних правовідносин.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі по тексту в редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи
Апеляційний суд встановив, що позов заступника прокурора по цивільній справі, судове рішення в якій переглядається, подано після проведення Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013000000000148 за ознаками злочинів, передбачених частинами третьою, четвертою статті 358, частиною четвертою статті 190, частиною третьою статті 209,
частинами другою, третьою статті 358, частиною другою статті 364, частиною другою статті 366, частиною першою статті 255 КК України.
23 жовтня 2007 року між ОСОБА_4 (продавець) і ОСОБА_1 (покупець) було укладено дев`ять договорів купівлі-продажу земельних ділянок з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані у смт. Козин Обухівського району Київської області, які посвідчені приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_8
Апеляційний суд дійшов висновку, що встановлені в рамках кримінальної справи факти, обставини та докази пов`язані з підставами та обставинами, якими обґрунтовані заявлені позовні вимоги в цивільній справі за позовом прокурора, а тому наявний правовий зв`язок між фактами у цивільній справі із вказаною кримінальною справою, оскільки встановлені в кримінальній справі обставини можуть мати значення при перегляді рішення Обухівського районного суду Київської області від 09 липня 2019 року та постановленні законного і обґрунтованого судового рішення.
25 вересня 2016 року з кримінального провадження № 12013000000000148 від 23 січня 2013 року виділені в копіях матеріали кримінального провадження № 42016000000002194 щодо підозрюваного ОСОБА_4
24 березня 2017 року з кримінального провадження № 12013000000000148 від 23 січня 2013 року виділені в оригіналах матеріали кримінального провадження № 42017000000000906 щодо підозрюваних ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та інших осіб.
Обвинувальні акти у вказаних кримінальних провадженнях направлені до Кагарлицького районного суду Київської області, який ухвалою
від 27 лютого 2019 року об`єднав їх в одне провадження, присвоївши № 372/3685/17.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частинами першою - п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У справі, яка переглядається, предметом спору є визнання недійсним державних актів та витребування земельних ділянок.
Підставою для зупинення провадження у справі став факт розгляду Кагарлицьким районним судом Київської області кримінальної справи № 372/3685/17 по обвинуваченню ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 185, частиною третьою статті 209, частиною другою статті 27, частиною третьої статті 28, частинами першою, третьою статті 358 КК України,
Враховуючи приписи пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Однак, всупереч зазначеним правовим нормам, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі не навів мотивів, з яких він дійшов висновку про об`єктивну неможливість розгляду цивільної справи № 372/390/17, а саме неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, неможливість здійснення перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції відповідно до викладених у ньому висновків.
Скасовуючи попередні судові рішення у даній справі та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд у постанові
від 14 листопада 2018 року вказав, що суди не дали належної правової оцінки обставинам наведеним прокурором, не встановили обставини вибуття із володіння первісного власника спірних земельних ділянок,
не з`ясували фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, не встановили які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, тому дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позову заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного підприємства «Київське лісове господарство».
Частиною п`ятою статті 411 ЦПК України визначено, що висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Оскаржувана ухвала апеляційного суду не містить обґрунтування об`єктивної неможливості встановлення обставин, зазначених Верховним Судом у постанові від 14 листопада 2018 року, в межах цивільної справи № 372/390/17 до вирішення кримінальної справи № 372/3685/17. Крім того, апеляційний суд зупиняючи провадження у справі не навів мотивів, які б свідчили, що зібрані докази у цивільній справі не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду в межах цивільного судочинства.
Також касаційним судом враховано, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення від 09 липня 2019 року, яке є предметом апеляційного перегляду, вважав за можливе вирішити справу на підставі наявних доказів, незважаючи на те, що кримінальна справа № 372/3685/17 вже перебувала на розгляді в Кагарлицькому районному суді Київської області.
Таким чином, апеляційний суд прийняв судове рішення про зупинення провадження у справі відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України з порушенням норм процесуального права, а саме без обґрунтування об`єктивної неможливості розгляду справи цивільної справи № 372/390/17 до вирішення кримінальної справи № 372/3685/17.
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
За таких обставин ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд апеляційного суду.
У відповідності до частин третьої, четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадку скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржена ухвала апеляційного суду скасуванню з направленням справи на розгляд до апеляційного суду.
Керуючись статтями 400 402 406 409 411 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу прокурора Київської області задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року про зупинення провадження у справі - скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович