ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 372/3937/23

провадження № 51- 3399 км 24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Обухівського районного суду Київської області від 30 листопада 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023111230001297, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Розважів Іванківського району Київської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Обухівського районного суду Київської області від 30 листопада 2023 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 3 ст. 286-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 8 років.

Зараховано у строк покарання період попереднього ув`язнення з 28 травня по 30 листопада 2023 року.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_8 на її користь 100 000 гривень у відшкодування моральної шкоди, в решті позову відмовлено.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За вироком суду встановлено, що ОСОБА_8 28 травня 2023 року близько 10:20, керуючи технічно-справним мотоциклом марки «Yamaha», модель «FZ-6-S», д. н. з. НОМЕР_1 , разом із пасажиром ОСОБА_10 , у порушення вимог пункту 2.9. а) ПДР України перебував у стані алкогольного сп`яніння, та, рухаючись по вул. Київській у м. Обухові Київської області в напрямку від мікрорайону «Піщана» до мікрорайону «Школа», при наближенні до регульованого перехрестя, яке розташоване поряд з будівлею № 113 по вул. Київській, порушив вимоги пунктів 2.3. б), 2.3, 8.7.3. е), 8.10, 12.1, 12.4. ПДР України, не був уважним під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, не обрав безпечну швидкість руху керованого ним транспортного засобу, чим створив загрозу безпеці дорожнього руху, життю та здоров`ю громадян, не зменшив швидкість свого руху, не зупинився перед регульованим перехрестям, не надав перевагу в русі та допустив зіткнення із автомобілем марки «Alfa Romeo», модель «159», д. н. з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_11 , яка здійснювала виїзд на вул. Київську, внаслідок чого мотоцикл втратив керованість, виїхав на зустрічну смугу руху, далі на ліве узбіччя відносно напрямку свого руху, та в межах регульованого пішохідного переходу здійснив наїзд на пішоходів: ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , після чого злетів у кювет.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир мотоцикла ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження та тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, пішоходи ОСОБА_9 - середньої тяжкості тілесне ушкодження, ОСОБА_13 - тяжке тілесне ушкодження, яке знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням його смерті.

Грубе порушення водієм ОСОБА_8 вимог пунктів 2.3. б), 2.3. д), 2.9. а), 8.7.3. е), 8.10., 12.1. та 12.4. ПДР України перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник,посилаючись на суворість призначеного засудженому покарання, просить змінити судові рішення щодо ОСОБА_8 та, застосувавши положення ст. 69 КК України, призначити йому основне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Зазначає, що при призначенні покарання суди належним чином не врахували даних про особу винного: його молодий вік, щире каяття, позитивні характеристики, те, що він на спеціальних обліках не перебуває, до адміністративної відповідальності не притягувався, має міцні соціальні зв`язки, навчався, перерахував 100 000 грн на підтримку ЗСУ, добровільно повністю відшкодував завдану шкоду потерпілим, а також позицію останніх щодо покарання.

Суд апеляційної інстанції всупереч вимог статей 370 419 КПК України доводи апеляційної скарги сторони захисту в цій частині належним чином не перевірив та в ухвалі не зазначив підстав, з яких визнав їх необґрунтованими.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_6 в суді касаційної інстанції вимоги касаційної скарги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні вважала касаційну скаргу сторони захисту необґрунтованою та просила залишити її без задоволення.

Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді

За змістом ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до вимог ст. 438 цього Кодексу підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 та кваліфікація його дій за ч.3 ст.286-1 КК України у касаційному порядку не оскаржуються. За змістом касаційної скарги, захисник не погоджується з призначеним засудженому покаранням через суворість та вважає, що наявні підстави для його пом`якшення на підставі ст.69 КК України. При перевірці доводів, наведених у скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених судами.

Мотиви Суду

Статтею 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Виправлення, як мета покарання це той наслідок, який прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

У цьому кримінальному провадженні не встановлено обставин, які б давали підстави вважати, що покарання винній особі призначено з порушенням наведених норм права.

Обираючи ОСОБА_8 покарання, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, всебічно врахував дані про особу винного, який свою вину у вчиненому визнав частково, є особою молодого віку, раніше не судимий, на спеціальних обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, навчався, не має офіційних джерел доходу.

Обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнав добровільне часткове відшкодування шкоди. Обставини, що його обтяжують - відсутні.

Поряд з цим, дав належну оцінку ступеню тяжкості вчиненого злочину, який за формою вини хоча і відноситься до необережних, однак, згідно ст.12 КК України, є тяжким злочином, за який законом передбачено покарання від 5 до 10 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від 5 до 10 років.

Водночас, виходив не лише з формальних критеріїв, визначених у ст. 12 КК України, а обґрунтовано зважив на особливості конкретного кримінального правопорушення, врахував, що ОСОБА_8 керував мотоциклом у стані алкогольного сп`яніння (1,12 проміле), значно перевищив дозволену в населеному пункті швидкість руху, яка згідно висновку експерта становила 122-132 км/год (при дозволеній 50 км/год), проїхав на заборонений червоний сигнал світлофора, тобто своїми діями грубо знехтував нормами правил дорожнього руху, які регламентують безпечне управління транспортним засобом та яких мав беззастережно дотримуватись, що призвело до тяжких наслідків - настала смерть пішохода ОСОБА_13 , а також спричинив серйозне травмування пасажира мотоцикла ОСОБА_10 , якому заподіяно тяжкі тілесні ушкодження та тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, а пішоходу ОСОБА_9 - середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Керування в стані алкогольного сп`яніння є більш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість такого порушення обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп`яніння є загрозою як для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху, так і для самого себе та власності третіх осіб.

Урахувавши всю сукупність наведених обставин та даних про особу винного, у тому числі й тих про які йдеться у касаційній скарзі, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про необхідність призначення засудженому основного покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 286-1 КК України, в середній його межі, з позбавленням права керувати транспортними засобами, належним чином мотивувавши своє рішення.

У касаційній скарзі захисник просить застосувати положення ст. 69 КК України, призначити засудженому основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті.

Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків визначених цим Кодексом, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Хоча у виключних випадках кримінальний закон і передбачає можливість застосування положень ст. 69 КК України, проте лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Це можливо, якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до ч. 1 та/або ч. 2 ст. 66 КК України, та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого.

Будь-яка з обставин, що пом`якшує чи обтяжує покарання враховується за умови, що цю обставину було дійсно встановлено, її може бути покладено в основу вироку і включено до мотивування призначеного судом покарання. Суд може посилатися у вироку лише на ті обставини, які були предметом дослідження і підтверджені в судовому засіданні.

Місцевим судом в судовому засіданні встановлено лише єдину обставину, яка пом`якшує покарання засудженого - добровільне часткове відшкодування шкоди, що в даному випадку виключає можливість застосування до ОСОБА_8 норм ст. 69 КК України.

Сторона захисту у касаційній скарзі стверджує, що суди безпідставно не врахували щире каяття.

Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, й не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях.

Судами нижчих інстанцій не було встановлено факту щирого каяття, докази на підтвердження цього у матеріалах справи відсутні, тому дані доводи сторони захисту є безпідставними.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово висловлювався про те, що щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження ( до прикладу, постанова ВС від 9 жовтня 2018 року у справі № 756/4830/17-к).

Як під час досудового розслідування, так і в ході судового розгляду, ОСОБА_8 свою вину у вчиненому визнавав частково, лише в частині виїзду на перехрестя на червоний сигнал світлофора, втім, решту грубих порушень вимог ПДР, які інкримінувалися йому органом досудового розслідування та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, він категорично заперечував. Наведені обставини не можуть свідчити про його щире каяття, навпаки вказують на те, що він належних висновків для себе не зробив та не розкаявся у вчиненому.

Твердження адвоката про неврахування судами позицій потерпілих є надуманими тому, що суд їх врахував при прийнятті рішення у сукупності з іншими обставинами та небезпідставно акцентував увагу на тому, що думки потерпілих були протилежними. У той же час, думка потерпілого є важливою у справах приватного обвинувачення. Дане кримінальне провадження здійснюється у формі публічного обвинувачення, тому позиції потерпілих щодо призначення покарання хоча і враховуються, однак вони не є вирішальними.

Що стосується доводів захисника про повне добровільне відшкодування шкоди потерпілим, то вони суперечать матеріалам справи, оскільки засуджений відшкодував шкоду потерпілій ОСОБА_9 не в добровільному порядку, а на виконання вироку суду. Водночас, факт часткового добровільного відшкодування шкоди іншим потерпілим місцевий суд належним чином врахував й, більш того, визнав це обставиною, яка пом`якшує покарання.

З приводу посилань захисника на те, що від імені ОСОБА_8 було перераховано 100 000 грн на підтримку ЗСУ, то слід зазначити, що в період дії воєнного стану це безумовно є вагомим внеском для допомоги військовим й свідчить про його готовність бути корисним. Проте, в даному конкретному випадку, з урахуванням обставин справи, це не може бути достатньою підставою для пом'якшення призначеного засудженому покарання, як про те просить захисник.

Суд вважає, що призначене ОСОБА_8 покарання є законним, справедливим, воно буде відповідати тяжкості правопорушення, сприятиме виправленню винного та попередженню вчинення ним нових злочинів, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, вона в повній мірі відповідає вимогам статей 370 419 КПК України, відтак доводи захисту про протилежне теж неприйнятні.

Матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування судових рішень, а тому підстав для задоволення касаційної скарги захисника немає.

У зв`язку із цим та, керуючись статтями 434 436 441 442 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити судові рішення без зміни.

З цих підстав Суд ухвалив:

Вирок Обухівського районного суду Київської області від 30 листопада 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_14 ОСОБА_3