№ 372/4159/18 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

12 січня 2022 року

м. Київ

справа № 372/4159/18

провадження № 61-18574св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

Тітова М. Ю.

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави

в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Київське лісове господарство»,

відповідачі: Першотравенська сільська рада Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської обласної прокуратури на рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 листопада 2019 року у складі судді Тиханського О. Б. та постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Волошиної В. М., Слюсар Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

22 грудні 2018 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового

та мисливського господарства, Державного підприємства «Київське лісове господарство» (далі - ДП «Київське лісове господарство») звернувся до суду

з позовом до Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи

на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , в якому просив:

1) визнати поважними причини пропуску прокурором позовної давності для звернення до суду із цим позовом та поновити його;

2) визнати недійсним рішення Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області від 12 жовтня 2010 року № 830, 831, 833, 834, 835, 836, 837 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_13 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства;

3) визнати недійсним рішення Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області від 19 червня 2014 року № 558, 559, 560, 561, 562, 563, 564 про затвердження проєкту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки в с. Перше Травня ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;

4) витребувати на користь держави в особі ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,9897 га з кадастровим номером 3223186600:02:019:0052; ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,2002 га з кадастровим номером 3223186600:02:020:0020; ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,2002 га з кадастровим номером 3223186600:02:020:0021; ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,9000 га з кадастровим номером 3223186600:02:020:0015;

ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,9000 га з кадастровим номером 3223186600:02:020:0019; ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,8999 га з кадастровим номером 3223186600:02:020:0017; ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,9015 га з кадастровим номером 3223186600:02:020:0009; ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,8999 га з кадастровим номером 3223186600:02:020:0006, загальною вартістю 154 319,86 грн,

які знаходяться на території Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області.

20 лютого 2019 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового

та мисливського господарства, ДП «Київське лісове господарство» звернувся

до суду з позовом до Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , в якому просив:

1) визнати поважними причини пропуску прокурором позовної давності для звернення до суду з цим позовом та поновити його;

2) визнати недійсним рішення Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області від 12 жовтня 2010 року № 838, 839, 840

про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 для ведення особистого селянського господарства;

3) визнати недійсним рішення Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області від 19 червня 2014 року № 555, 556, 557

про затвердження проєкту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки в с. Перше Травня ОСОБА_9 ;

4) витребувати на користь держави в особі ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_9 земельну ділянку площею 0,9325 га з кадастровим номером 3223186600:02:021:0131; земельну ділянку площею 0,9325 га з кадастровим номером 3223186600:02:021:0132; земельну ділянку площею 0,9325 га з кадастровим номером 3223186600:02:021:0134, які знаходяться на території Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 18 червня 2019 року розгляд вказаних цивільних справ об`єднано в одне провадження.

Позовна заява обґрунтована тим, що рішеннями Першотравенської сільської ради від 12 жовтня 2010 року були затверджені проєкти землеустрою та передано

у власність громадянам земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Першотравенської сільської ради. На думку позивача, при прийнятті цього рішення порушені вимоги земельного законодавства, оскільки спірні земельні ділянки, що надані у власність громадянам, відносяться до лісів Обухівського лісництва ДП «Київське лісове господарство».

За інформацією ДП «Київське лісове господарство» від 13 червня 2018 року, спірні земельні ділянки загальною площею 8,6889 га розташовані на землях лісогосподарського призначення кварталу 3, 4 Обухівського лісництва згідно

з планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2003 і 2014 років

та становлять єдиний масив лісових насаджень.

Факт віднесення спірних ділянок до земель лісогосподарського призначення підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2003 і 2014 років, в тому числі проєктами організації та розвитку лісового господарства виробничої частини Державного лісогосподарського об`єднання «Київліс»

та ДП «Київське лісове господарство», таксаційними описами, планами лісонасаджень, протоколами лісовпорядних нарад.

За інформацією Українського державного проєктного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» (далі - ВО «Укрдержліспроект»)

від 18 червня 2018 року № 354 земельні ділянки, надані у власність громадянам рішеннями Першотравенської сільської ради від 12 жовтня 2010 року № 830, 831, 833-837-840, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003, 2014 років відносяться до лісів Обухівського лісництва ДП «Київське лісове господарство»

і накладаються на виділи 1, 3, 4, 6, 7, 11 кварталу 3 цього лісництва.

Вказані рішення Першотравенської сільської ради прийнято поза межами компетенції, оскільки спірні земельні ділянки відносяться до земель лісового фонду, у зв`язку з чим набуття права власності на ці земельні ділянки зазначеними громадянами для ведення особистого селянського господарства, а у подальшому і зміна їх цільового призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд відбулись із порушенням вимог земельного і лісового господарства.

Рішення органів державної влади в межах компетенції про зміну цільового призначення лісогосподарських земель не приймалось, відповідні проєкти

не затверджувались.

Ураховуючи, що оспорюваними рішеннями порушені інтереси держави, а також те, що з державної власності протиправно вибули земельні ділянки лісового фонду, прокурор зазначає про можливість застосування віндикації для захисту порушених інтересів держави. Оскільки земельні ділянки вибули із власності держави поза її волею, то вони мають бути витребувані із чужого незаконного володіння.

Трирічний строк позовної давності для визнання недійсними вищезазначених рішень органу місцевого самоврядування пропущено з поважних причин, а саме тому, що про необхідність захисту інтересів держави йому стало відомо лише

у 2017-2018 роках за результатами системного аналізу інформацій різних органів державної влади, установ та організацій, а саме: Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП «Київське лісове господарство», ВО «Укрдержліспроект», Головного управління Держгеокадастру

у Київській області, що підтверджують незаконне відведення у власність земель лісогосподарського призначення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 27 листопада

2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду

від 25 вересня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтував свої висновки тим, що прокурор не довів належними та допустимими доказами, що на момент прийняття Першотравенською сільською радою оспорюваних рішень у ДП «Київське лісове господарство» існувало право постійного користування саме на спірні земельні ділянки, оскільки з документів, які містяться в матеріалах справи, а саме Планшета № 3, наданого ДП «Київське лісове господарство» у 2010 році для розроблення проєкту землеустрою, спірні земельні ділянки не відносились до земель лісового фонду. Спірні земельні ділянки належали до земель сільськогосподарського призначення і перебували на обліку у Держгеокадастрі України саме як землі сільськогосподарського призначення.

Крім того, суди відхилили доводи позивача з приводу накладення спірних земельних ділянок на землі лісогосподарського фонду відповідно до відкритих даних Публічної кадастрової карти, оскільки відповідно до інформації з Публічної кадастрової карти земельна ділянка з кадастровим номером 3223186600:02:013:0079, яка належить до земель державної власності з цільовим призначенням для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг для ведення лісового господарства та перебуває у користуванні ДП «Київське лісове господарство», відповідно до матеріалів цієї справи межує зі спірними земельними ділянками, а не накладається. Вказаним земельним ділянкам присвоєно різні кадастрові номери, вони відрізняються за цільовим призначенням і є різними об`єктами цивільних прав.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2020 року Київська обласна прокуратура подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження вказано пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неправильне застосування норм матеріального права (статті 19 20 55 - 57 84 122 141 149 175 Земельного кодексу України (далі - ЗК України)) та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах:

1) від 20 січня 2018 року у справі № 707/2192/15-ц, від 21 лютого

2018 року у справі № 488/5476/14-ц, згідно з якими вирішення питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України;

2) від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18, згідно з якою громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше надане

їм в установленому законодавством порядку право користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом;

3) від 13 листопада 2019 року у справі № 361/6829/16, згідно з якою відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані

ВО «Укрдежліспроєкт» як єдиним на території України суб`єктом,

що виконує лісовпорядні роботи, є належними, оскільки Об`єднання володіє інформацією про лісовпорядкування);

4) від 11 липня 2018 року у справі № 911/4654/15, згідно з якою затвердження проєкту землеустрою щодо встановлення і зміни меж населеного пункту саме по собі не створює правових наслідків

у вигляді фактичної зміни таких меж за відсутності доказів винесення відповідно до законодавства меж території населеного пункту

в натурі (на місцевості), а також закріплення меж території межовими знаками та внесення відомостей про межі території до Державного земельного кадастру.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що до матеріалів справи додано інформацію ВО «Укрдержліспроєкт» від 18 червня 2018 року,

від 15 листопада 2018 року, і долучені до неї графічні матеріалів є доказами розташування спірних земельних ділянок в межах земель лісового фонду. При цьому суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що спірні земельні ділянки вибули із постійного користування ДП «Київське лісове господарство»

за відсутності рішення уповноваженого органу державної виконавчої влади про

їх вилучення зі складу земель державного лісового фонду, погодження постійного землекористувача на припинення речового права, а також порушення порядку зміни цільового призначення без отримання погодження уповноваженого органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Безпідставними є висновки судів про те, що спірні земельні ділянки

не відносяться до земель лісового фонду, з посиланням на довідки Управління Держкомзему Обухівського району за даними державної статистичної звітності форми 6-зем, оскільки ця інформація свідчить лише про неналежне ведення обліку державної статистичної звітності зазначеної форми, що вказує на те, що суди встановлювали обставини, які мають значення для справи, на підставі недостовірних доказів.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

до Верховного Суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 372/4159/18, витребувано її з Обухівського районного суду Київської області.

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Рішенням Київської обласної ради від 27 травня 2004 року № 183-14-XXIV

на підставі проєкту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населених пунктів, розробленого ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» затверджено (встановлено) межі с. Перше Травня загальною площею 764,8 га (а. с. 133-134, том 3).

12 жовтня 2010 року рішеннями Першотравенської сільської ради затверджені проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність десятьом громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Першотравенської сільської ради.

Проєкти землеустрою розроблені ТОВ «Кадастр Гео», яке має ліцензію

серії АВ від 18 лютого 2010 року № 519590 на проведення робіт із землеустрою.

У проєктах землеустрою містяться довідки Управління Держкомзему

в Обухівському районі, відповідно до яких спірні земельні ділянки обліковуються згідно зі статистичною звітністю (форма 6-зем) як землі, не надані у власність або користування (номер рядка № 96), зелені насадження загального користування (номер стовбця 56). Також у проєктах містяться акти обстеження земельних ділянок, складені та погоджені ДСЛП «Київлісозахист», головою Першотравенської сільської ради, землевпорядником сільської ради, якими підтверджується, що спірні земельні ділянки обліковуються згідно з формою

6-зем як землі, не надані у власність або користування (номер рядка № 96), зелені насадження загального користування (номер стовбця 56).

На підставі рішень Першотравенської сільської ради від 12 жовтня 2010 року рішеннями державного реєстратора реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області зареєстровані права власності відповідачів на земельні ділянки та видано свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а саме:

зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку

з кадастровим номером 3223186600:02:020:0009 площею 0,9015 га, видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 ;

зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку

з кадастровим номером 3223186600:02:020:0006 площею 0,8999 га, видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно № НОМЕР_2 ;

зареєстровано право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку

з кадастровим номером 3223186600:02:020:0015 площею 0,9 га, видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно № НОМЕР_3 ;

зареєстровано право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223186600:02:020:0019 площею 0,9 га, видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно № НОМЕР_4 ;

зареєстровано право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку

з кадастровим номером 3223186600:02:020:0017 площею 0,8999 га, видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно № НОМЕР_5 ;

зареєстровано право власності ОСОБА_12 на земельну ділянку

з кадастровим номером 3223186600:02:019:0016 площею 0,4004 га, видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно № НОМЕР_6 ;

зареєстровано право власності ОСОБА_13 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223186600:02:019:0052 площею 0,9897 га, видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно № НОМЕР_7 . У подальшому ОСОБА_13 відчужила цю земельну ділянку на підставі договору дарування від 25 квітня 2014 року

№ 461 на користь ОСОБА_8 , і рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області право власності на цю земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_8 . Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу від 14 лютого 2015 року серії НОМЕР_8 ОСОБА_8 змінила прізвище на ОСОБА_8 ;

зареєстровано право власності ОСОБА_9 на земельну ділянку

з кадастровим номером 3223186600:02:021:0134 площею 0,9325 га, видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно № НОМЕР_9 ;

зареєстровано право власності ОСОБА_10 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223186600:02:021:0131 площею 0,9325 га, видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно № НОМЕР_10 . У подальшому ОСОБА_10 відчужила

цю земельну ділянку на підставі договору дарування від 17 квітня 2014 року

№ 426 на користь ОСОБА_9 , і відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса обухівського районного нотаріального округу Київської області від 17 квітня 2014 року право власності зареєстроване за ОСОБА_9

зареєстровано право власності ОСОБА_14 на земельну ділянку

з кадастровим номером 3223186600:02:021:0132 площею 0,98325 га, видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно № НОМЕР_11 . У подальшому ОСОБА_14 відчужив цю земельну ділянку на підставі договору дарування

від 17 квітня 2014 року № 422 на користь ОСОБА_9 та відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області від 17 квітня 2014 року право власності зареєстроване за ОСОБА_9 .

Рішеннями Першотравенської сільської ради від 19 червня 2014 року затверджені проєкти землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та третіх осіб ОСОБА_12 і ОСОБА_13 у селі Перше Травня з ведення особистого селянського господарства на будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

28 липня 2014 року реєстраційна служба Обухівського міжрайонного управління юстиції Київської області внесла до Реєстру речових прав на нерухоме майно відповідні зміни щодо цільового призначення земельних ділянок.

Після зміни цільового призначення земельну ділянку ОСОБА_12

з кадастровим номером 3223186600:02:020:0016 поділено на дві ділянки

з кадастровими номерами 3223186600:02:020:0020 і 3223186600:02:020:0021

та відчужено на підставі договорів купівлі-продажу від 05 листопада 2014 року

№ 4087, № 4082 на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

Рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу від 05 листопада 2014 року зареєстровано право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223186600:02:020:0020 (площею 0,2002 га) за ОСОБА_7

та 3223186600:02:020:0021 (площею 0,2002 га) за ОСОБА_6 .

Листом від 24 березня 2010 року № 02-149 ДП «Київське лісове господарство» звернулось до ТОВ «Кадастр Гео» з проханням провести інвентаризацію земель лісогосподарського призначення і встановити межі земельних ділянок для внесення їх в автоматизовану систему ведення Державного земельного кадастру, а також прийняття рішень про розроблення технічних документацій

із землеустрою з виготовлення державних актів на право постійного користування земельними ділянками за рахунок земель лісогосподарського призначення. До цього клопотання додано Планшет № 3, на якому відображені

та пронумеровані всі земельні ділянки, що знаходились у користуванні

ДП «Київське лісове господарство». Крім цих ділянок, на Планшеті № 3 відображена земельна ділянка, яка у подальшому була розподілена на 7 ділянок та виділена у власність відповідачам та межує з лісовими земельними ділянками.

24 березня 2010 року представники ДП «Київське лісове господарство», Обухівської РДА, Першотравенської сільської ради, ТОВ «Кадастр Гео»

та суміжних землекористувачів склали акт про встановлення в натурі меж земельних ділянок та меж обмежень на використання земельних ділянок

і передання на зберігання межових знаків, згідно з яким площа ділянок

ДП «Київське лісове господарство» становить 448,3695 га.

Розпорядженням від 31 серпня 2010 року № 11-27-16224 Київська обласна державна адміністрація (далі - Київська ОДА) надала ДП «Київське лісове господарство» дозвіл на розроблення проєкту землеустрою, в тому числі

на території Першотравенської сільської ради площею 448,4 га (а. с. 75, том 4).

07 вересня 2010 року ДП «Київське лісове господарство» затвердило завдання

на виконання робіт з розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для ведення лісового господарства (а. с. 72, том 4).

У 2010-2011 роках ТОВ «Кадастр Гео» розробило проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування (впорядкування існуючого землекористування) ДП «Київське лісове господарство» для ведення лісового господарства в адміністративних межах Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області та погодило його відповідно

до закону.

Проєкт землеустрою погоджено висновками Управління Держкомзему

в Обухівському районі, відділом містобудування та архітектури Обухівської РДА, Державного управління охорони навколишнього природного середовища

в Київській області, Державною санітарно-епідеміологічною службою, Управлінням культури і туризму Київської ОДА, Київським обласним Управлінням лісового та мисливського господарства. У всіх висновках зазначена загальна площа земель 448,3695 га.

Розпорядженням Київської ОДА від 27 грудня 2011 року № 1533 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок ДП «Київське лісове господарство» та надані у постійне користування земельні ділянки на території Першотравенської сільської ради.

На час розроблення проєкту землеустрою ДП «Київське лісове господарство» погоджувало та не заперечувало, що спірні земельні ділянки не належать

до земель лісогосподарського призначення.

Відповідно до довідки ДП «Київське лісове господарство» від 04 серпня 2010 року № 159 згідно з матеріалами лісовпорядкування 2003 року в межах Першотравенської сільської ради у постійному користуванні Обухівського лісництва обліковуються землі загальною площею 448,4 га. Ця площа зазначена також і в Умовах відведення земельної ділянки від 13 вересня 2010 року

№ 05?02/3185, виданих Управлінням Держкомзему в Обухівському районі.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

про реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 грудня 2013 року, індексний номер 14610217, 28 листопада 2013 року державний реєстратор реєстраційної служби Обухівського міського управління юстиції Київської області зареєстрував право державної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223186600:02:010:0030 площею 1,8428 га. Підстава виникнення права

власності - Закон України від 06 вересня 2012 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної

та комунальної власності». Власником зазначено Київську ОДА (а. с. 150-151,

том 2).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 січня 2014 року, індексний номер 16012676, 28 листопада 2013 року на підставі розпорядження Київської ОДА від 27 грудня 2011 року № 1533 за ДП «Київське лісове господарство» зареєстроване інше речове право: право постійного користування земельною ділянкою

з кадастровим номером 3223186600:02:010:0030, площею 1,8428 га (а. с. 152-153, том 2).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

про реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 грудня 2013 року, індексний номер 14610073, 28 листопада 2013 року державний реєстратор реєстраційної служби Обухівського міського управління юстиції Київської області зареєстрував право державної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223186600:02:013:0079 площею 375,9122 га. Підстава виникнення права власності - Закон України від 06 вересня 2012 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної

та комунальної власності». Власником зазначено Київську ОДА (а. с. 154-155,

том 2).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

про реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 січня 2014 року, індексний номер 16938311, 28 листопада 2013 року на підставі розпорядження Київської ОДА

від 27 грудня 2011 року № 1533 за ДП «Київське лісове господарство» зареєстроване інше речове право: право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3223186600:02:013:0079 площею 375,9122 га

(а. с. 156-157, том 2).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

про реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 грудня 2013 року, індексний номер 14436441, 28 листопада 2013 року державний реєстратор реєстраційної служби Обухівського міського управління юстиції Київської області зареєстрував право державної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223186600:02:012:0130 площею 27,2742 га. Підстава виникнення права

та комунальної власності». Власником зазначено Київську ОДА (а. с. 160-161,

том 2).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

про реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 грудня 2013 року, індексний номер 14438131, 28 листопада 2013 року на підставі розпорядження Київської ОДА

(а. с. 158-159, том 2).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

про реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 грудня 2013 року, індексний номер 14609914, 28 листопада 2013 року державний реєстратор реєстраційної служби Обухівського міського управління юстиції Київської області зареєстрував право державної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223186600:02:010:0029 площею 1,1989 га. Підстава виникнення права

та комунальної власності». Власником зазначено Київську обласну державну адміністрацію (а. с. 162-163, том 2).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

про реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 січня 2014 року, індексний номер 16012418, 28 листопада 2013 року на підставі розпорядження Київської ОДА

(а. с. 164-165, том 2).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

про реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 грудня 2013 року, індексний номер 14609670, 28 листопада 2013 року державний реєстратор реєстраційної служби Обухівського міського управління юстиції Київської області зареєстрував право державної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223186600:02:006:0017 площею 42,1414 га. Підстава виникнення права

та комунальної власності». Власником зазначено Київську ОДА (а. с. 168-169,

том 2).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

про реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 січня 2014 року, індексний номер 16432353, 28 листопада 2013 року на підставі розпорядження Київської ОДА

(а. с. 166-167, том 2).

З 28 листопада 2013 року Український народ в особі Київської ОДА є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3223186600:02:010:0030, 3223186600:02:013:0079, 3223186600:02:012:0130, 3223186600:02:010:0029, 3223186600:02:006:0017 загальною площею 448,3695 га, та з цієї ж дати

ДП «Київське лісове господарство» належить право постійного користування землею як інше речове право на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223186600:02:010:0030, 3223186600:02:013:0079, 3223186600:02:012:0130, 3223186600:02:010:0029, 3223186600:02:006:0017 загальною площею 448,3695 га.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами першої

та апеляційної інстанцій норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі

ДП «Київське лісове господарство» слід зазначити таке.

Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру».

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

В абзаці третьому частини третьої цієї статті міститься заборона здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 липня 2021 року у справі

№ 911/2169/20 дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням абзацу першого частини третьої цієї статті, який визначає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом

в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті зазначеного відсутність у Законі інших визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони

на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.

У постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 204/6292/18 та від 17 червня 2020 року у справі № 204/7119/18 викладено правовий висновок, згідно з яким саме наявність державно-владних повноважень відокремлює органи державної влади від інших державних установ, які також утворюються державою для здійснення завдань і функцій держави, але, на відміну від органів державної влади, не наділяються владними повноваженнями. Органи державної влади є складовою частиною державного апарату - системи органів та осіб, які наділяються певними правами та обов`язками щодо реалізації державної влади. Водночас державні організації (установи, заклади), на відміну від державного органу, не мають державно-владних повноважень, не виступають від імені держави та є частиною механізму, а не апарату держави. Державна організація - це створений державою колектив працівників чи службовців,

що характеризується організаційною єдністю, а також наявністю нормативно визначених повноважень в одній зі сфер суспільних відносин. При цьому така організація має власний кошторис.

Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави, зокрема, в особі

ДП «Київське лісове господарство».

Оскільки ДП «Київське лісове господарство» не є органом державної влади

і не є суб`єктом владних повноважень, то звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі ДП «Київське лісове господарство» є безпідставним, а тому позовна заява, подана в інтересах зазначеного підприємства, підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України. Такий висновок узгоджується з правовими висновками, викладеними

у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі

№ 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21), від 23 листопада 2021 року у справі

№ 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

Щодо позовної вимоги про визнання недійсними рішень Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області від 12 жовтня 2010 року

№ 830, 831, 833, 834, 835, 836, 837, 838, 839, 840 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність фізичним особам та рішень Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області від 19 червня 2014 року № 558, 559, 560, 561, 562, 563, 564 555, 556, 557 про затвердження проєкту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок в с. Перше Травня слід зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право

в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які

є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засади судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи

та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано

з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається

з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу,

за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом

у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Предметом спору в цій справі, зокрема в оскаржуваній частині, є визнання недійсними рішень Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення

у власність земельних ділянок у с. Перше Травня та рішень Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області про затвердження проєкту землеустрою щодо зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Верховний Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання недійсним рішення сільської ради

та його скасування не може забезпечити захист або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема повернення спірних земельних ділянок у його володіння або користування.

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади

чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна, державного акта на право власності не є ефективним способом захисту прав;

при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване.

Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86, 94), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39),

від 01 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46)

та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі

№ 911/3680/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункти 42-43,

47, 49).

Верховний Суд зазначає, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року

у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).

Задоволення позовної вимоги про визнання недійсними оскаржуваних рішень сільської ради не призведе до поновлення прав позивача, за захистом яких звернувся до суду прокурор, відновлення володіння, користування або розпорядження спірними земельними ділянками, а отже, такі вимоги

не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів судового захисту.

Щодо витребування спірних земельних ділянок на користь держави слід зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади

та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з пунктами «а», «б», «в», «г» частини першої статті 12 ЗК України

до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин

на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок

у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно

до цього Кодексу.

Положеннями частини першої статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з абзацом першим пункту 12 розділу Х «Перехідні положення»

ЗК України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до частини першої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений

у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва

і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання

до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали,

на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває

у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Матеріалами справи підтверджується, що громадяни, яким первісно надано

у власність земельні ділянки, звернулися до відповідного органу з клопотаннями про отримання земельної ділянки в межах безоплатної приватизації на підставі частини шостої статті 118 ЗК України. Тобто право власності на спірні земельні ділянки відповідачі набули в порядку, визначеному вказаними вище правовими нормами.

Крім того, згідно зі статтями 181-184 202-204 ЗК України, законами України «Про Державний земельний кадастр» та «Про землеустрій» дані Державного земельного кадастру - це документальне підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель, а також дані про кількісну

і якісну характеристику земель, їх оцінку, які ґрунтуються на підставі землевпорядної документації.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що оскаржувані рішення сільської ради приймались з урахуванням відомостей державної статистичної звітності (форма 6-зем) про спірні земельні ділянки

як землі, не надані у власність або користування (номер рядка 96), зелені насадження загального користування (номер стовпця 56) за погодженими Держгеокадастром України проєктами землеустрою (із доданими експлікаціями земельних ділянок, абрисами, актами і планами встановлення межових знаків) щодо відведення земельних ділянок у власність відповідачам з цільовим призначенням земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства (код згідно з КВЦПЗ - 01.03), на території с. Перше Травня в межах Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області.

Матеріалами справи підтверджується, що громадяни, яким надано у власність земельні ділянки, звернулися до відповідного органу з клопотаннями про отримання земельної ділянки в межах безоплатної приватизації у порядку

та на підставі частини шостої статті 118 ЗК України.

У матеріалах справи є проєкт землеустрою щодо встановлення і зміни меж Першотравенської сільської ради і села Перше Травня Обухівського району Київської області, розроблений в 2004 році ДП «Київський науково-дослідний

та проєктний інститут землеустрою».

Матеріали справи також містять акт польового обстеження і погодження меж

с. Перше Травня в межах території Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області від 14 травня 2004 року, складений та посвідчений представником ДП «Київський інститут землеустрою», представником сільської ради, представником районного відділу земельних ресурсів, представником відділу містобудування та архітектури, начальником Обухівської регіональної екологічної інспекції, Головним державним санітарним лікарем району.

Матеріали справи містять графічні матеріали до проєкту формування меж

с. Перше Травня, підписані та погоджені головами Першотравенської, Нещерівської, Копачівської, Старобезрадичівської, Маловільшанської сільських рад та Обухівської міської ради.

Відповідно до висновків Управління Держкомзему в Обухівському районі земельні ділянки, намічені до передання у власність громадянам - відповідачам у цій справі, розташовані в межах Першотравенської сільської ради

та обліковуються як землі, не надані у власність або постійне користування

в межах населеного пункту.

Управлінням Держкомзему в Обухівському районі, Головним архітектором району та головою Першотравенської сільської ради погоджене викопіювання з Проєкту формування земель Першотравенської сільської ради, згідно з яким земельні ділянки, намічені до передання у власність громадянам - відповідачам у цій справі, розташовані за межами земель лісогосподарського призначення.

Такі обставини підтверджуються доданими до проєктів землеустрою відповідачів картографічними даними, експлікаціями та абрисами земельних ділянок.

Державне спеціалізоване лісозахисне підприємство «Київлісозахист» (далі - ДСЛП «Київлісозахист») склало акти обстеження земельних ділянок, намічених

до передання у власність відповідачам, підписані головою сільської ради, землевпорядником, представником ДСЛП «Київлісозахист» та власниками, відповідно до яких землі обліковуються згідно з державною статистичною звітністю (форма 6-зем) як землі, не надані у власність або користування (номер рядка 96), зелені насадження загального користування (номер стовпця 56).

Згідно з довідками Управління Держкомзему в Обухівському районі земельні ділянки, намічені до передання у власність відповідачам, обліковуються згідно

з державною статистичною звітністю (форма 6-зем) як землі, не надані у власність або користування (номер рядка 96), зелені насадження загального користування (номер стовпця 56).

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги

до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання про перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України.

Відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України

до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, які до набрання чинності ЗК України передані їм на такому праві,

це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. У разі коли лісова земельна ділянка сформована

та зареєстрована як об`єкт цивільних прав з присвоєнням відповідного кадастрового номера та внесенням відомостей про неї до Державного земельного кадастру (з визначенням її площі, меж), а також здійснена державна реєстрація речових прав на неї (права власності, права постійного користування тощо), то речові права підтверджуються не планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, а проєктами відведення земельних ділянок або іншими документами, визначеними статтею 79-1 ЗК України.

У справі, що переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши, що з 28 листопада2013 року Український народ в особі Київської ОДА

є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3223186600:02:010:0030, 3223186600:02:013:0079, 3223186600:02:012:0130, 3223186600:02:010:0029, 3223186600:02:006:0017 загальною площею 448,3695 га, та з цієї ж дати ДП «Київське лісове господарство» належить право постійного користування землею як інше речове право на земельні ділянки

з кадастровими номерами 3223186600:02:010:0030, 3223186600:02:013:0079, 3223186600:02:012:0130, 3223186600:02:010:0029, 3223186600:02:006:0017 загальною площею 448,3695 га, дійшли правильного висновку про те,

що зазначені земельні ділянки та спірні земельні ділянки є різними об`єктами цивільних прав, їх накладення або перетинання не встановлено, а тому немає порушеного права держави, що підлягало б захисту.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про недоведеність перебування спірних земельних ділянок у користуванні

ДП «Київське лісове господарство» та їх віднесення до земель лісогосподарського призначення.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суди встановили обставини, які мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, є безпідставними, оскільки заявник не надав жодних доказів на спростування цих обставин або

на підтвердження інших.

Крім того, оцінюючи спірні правовідносини, Верховний Суд враховує і те,

що позивач не надав доказів, що спірні земельні ділянки після заснування

ДП «Київське лісове господарство» увійшли до масиву земель лісогосподарського призначення, які в порядку, передбаченому статтею 17 ЛК України та статтями 56 57 ЗК України, на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування з відповідним погодженням, були передані в користування ДП «Київське лісове господарство».

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову в позові, є безпідставними, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального

та процесуального права і зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що в силу статті 400 ЦПК України не входить до компетенції Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норм матеріального і процесуального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду

від 21 лютого 2018 року у справі № 488/5476/14-ц, від 05 листопада 2019 року

у справі № 906/392/18, від 30 січня 2018 року у справі № 707/2192/15-ц,

від 13 листопада 2019 року у справі № 361/6829/16, від 11 липня 2018 року у справі № 361/4654/15, на які заявник посилався у касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі не суперечать зазначеним висновкам суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено необхідність врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного

у постанові Верховного Суду, прийнятій після подання касаційної скарги, тому під час касаційного перегляду цієї справи колегія суддів враховує висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року

у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21), від 23 листопада 2021 року

у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої і другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на те що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки

чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але порушено норми процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення позову, поданого в інтересах ДП «Київське лісове господарство»,

без розгляду та про залишення оскаржуваних судових рішень в іншій частині

без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 листопада

2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2020 року

в частині вирішення позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі Державного підприємства «Київське лісове господарство» скасувати, позов прокурора у цій частині залишити без розгляду.

В іншій частині рішення Обухівського районного суду Київської області

від 27 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду

від 25 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов