Постанова

Іменем України

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 372/4412/15-ц

провадження № 61-3593св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали», Товариство з обмеженою відповідальністю «БРСМ-Нафта», Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртрансоіл-2009», Товариство з обмеженою відповідальністю «Парком Транс»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали» та представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_31 , ОСОБА_33 , ОСОБА_32 , ОСОБА_35 , ОСОБА_34 , ОСОБА_26 , ОСОБА_22 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_25 - адвоката Лупейка Олександра Васильовича на рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 квітня 2018 року у складі судді Зінченко О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Іванової І. В., Матвієнко Ю. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_36 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 звернулися до суду з позовами, які були об`єднані в одне провадження, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали» (далі - ТОВ «Побутрембудматеріали»), Товариства з обмеженою відповідальністю «БРСМ-Нафта» (далі - ТОВ «БРСМ-Нафта»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансоіл-2009» (далі - ТОВ «Укртрансоіл-2009»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Парком Транс» (далі - ТОВ «Парком Транс») про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 08 червня 2015 року на нафтобазі ТОВ «Побутрембудматеріали» за адресою: вулиця Південна, 1 та 1-а, смт Глеваха, Васильківський район, Київська область сталася пожежа, яка виникла в результаті недотримання власником нафтобази та іншими відповідачами правил експлуатації об`єктів підвищеної небезпеки, про що свідчать результати відповідної перевірки. Ця надзвичайна подія, яка тривала понад 10 днів, виявила очевидну небезпеку для життя та здоров`я, загрозу для навколишнього природного середовища, призвела до порушення усталених способів їх особистого і сімейного життя, а також до звуження можливостей використання продукції підсобного господарства. Внаслідок пожежі були порушені їх конституційні права, зокрема право на життя і здоров`я, на екологічну безпеку та безпеку довкілля. Вони та члени їх сімей пережили значні душевні страждання у вигляді постійного стресу, тривоги та переживань. Враховуючи викладене, після неодноразового уточнення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_36 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 остаточно просили стягнути солідарно з відповідачів на користь кожного з них по 1 843 200 грн на відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 квітня 2018 року позови задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Побутрембудматеріали», ТОВ «Парком Транс» та ТОВ «Укртрансоіл-2009» солідарно на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 та ОСОБА_35 спричинену моральну шкоду в розмірі по 64 000 грн кожному. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що окрім хронічного забруднення ґрунту в районі надзвичайної ситуації, також мав місце безпосередній вплив наслідків пожежі у вигляді опадів чорного кольору на території навколо епіцентру події, що призвело до додаткового забруднення харчових продуктів на земельних ділянках позивачів та самого ґрунту. Наявність моральної шкоди є виключно індивідуальним явищем. Розрахунки, наведені у висновках спеціалістів за результатами психологічного дослідження, не можуть братися до уваги, оскільки такі дослідження не враховували психологічних особливостей кожного з позивачів. З урахуванням глибини та характеру душевних страждань, яких зазнали позивачі, засад розумності, виваженості і справедливості, суд оцінив моральну шкоду кожного з них в розмірі 64 000 грн. При цьому суд виходив з того, що обов`язок з відшкодування такої шкоди необхідно покласти на ТОВ «Побутрембудматеріали» як власника нафтобази, ТОВ «Парком Транс» як її орендаря та ТОВ «Укртрансоіл-2009» як зберігача нафтопродуктів у солідарному порядку.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 та ТОВ «Побутрембудматеріали» задоволено частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позови задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Побутрембудматеріали» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 та ОСОБА_35 по 100 000 грн моральної шкоди на кожного. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що пожежа на нафтобазі призвела до порушення усталених способів особистого і сімейного життя позивачів, безпеки житла, до звуження можливостей використання продукції особистого підсобного господарства. Поряд з цим, оскільки власником нафтобази, а отже, володільцем джерела підвищеної небезпеки є ТОВ «Побутрембудматеріали», то саме ця юридична особа повинна нести відповідальність за спричинену внаслідок пожежі шкоду. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції врахував характер та обсяг моральних страждань кожного з позивачів, пов`язаних з наслідками пожежі, при цьому виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи.

14 лютого 2019 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 - адвокат Лупейко О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позови в повному обсязі.

Касаційна скаргамотивована тим, що суди попередніх інстанцій не встановили достатньо повно фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору. Діяльність усіх відповідачів так чи інакше була пов`язана з нафтобазою, а тому шкода, заподіяна внаслідок аварії, що сталася на об`єкті підвищеної небезпеки, повинна відшкодовуватися такими суб`єктами господарської діяльності незалежно від їх вини. При цьому, оскільки моральна шкода спричинена усіма відповідачами спільно, то відповідальність за таку шкоду вони мають нести в солідарному порядку. Правильно пославшись в оскаржуваних судових рішеннях на доведеність порушення прав позивачів через дію джерела підвищеної небезпеки, ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не дали правової оцінки факту наявності вини в діях відповідачів. Також суди безпідставно не взяли до уваги висновок спеціалістів за результатами психологічного дослідження, у зв`язку з чим неправильно визначили розмір відшкодування моральної шкоди.

25 лютого 2019 року ТОВ «Побутрембудматеріали» також подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовів у повному обсязі.

Касаційна скаргаТОВ «Побутрембудматеріали» мотивована тим, що висновок судів попередніх інстанцій щодо можливого негативного впливу пожежі на стан здоров`я позивачів ґрунтується виключно на припущеннях. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між пожежею і хворобами позивачів. Також необґрунтованим є висновок судів щодо знищення чи пошкодження майна (сільськогосподарської продукції), оскільки факт наявності у позивачів такого майна встановлено лише з їх слів (за відсутності доказів належності їм земельних ділянок з визначенням асортименту та кількості вирощеної продукції). Пояснювальна записка до протоколів досліджень ґрунту від 24 та 26 червня 2015 року, складена фахівцями лабораторії канцерогенних факторів Державної установи «Інститут гігієни та медичної екології імені О. М. Марзєєва Національної академії медичних наук України», не містить заборони щодо вживання сільськогосподарської продукції. Згідно з інформацією Головного управління Держсанепідслужби у Київській області за результатами досліджень не виявлено перевищень гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин в атмосферному повітрі та воді. Дослідження навколишнього середовища свідчать про те, що забруднення територій відбувалося до настання пожежі, при цьому жоден із наданих документів не містить інформації стосовно причин такого хронічного забруднення, а тим більше не пов`язує з ним відповідачів. Судами не було здійснено порівняльного аналізу між чинниками забруднення ґрунтів до пожежі з показниками, отриманими після неї. ТОВ «Побутрембудматеріали» є тільки власником нафтобази, яку передало в оренду, а тому суди необґрунтовано поклали на нього відповідальність.

У квітні 2019 року ТОВ «БРСМ-Нафта» подало відзив на касаційну скаргу сторони позивачів, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позову до ТОВ «БРСМ-Нафта» є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою представника позивачів - адвоката Лупейка О. В., а ухвалою від 26 лютого 2019 року - за касаційною скаргою ТОВ «Побутрембудматеріали».

21 березня 2019 року справа № 372/4412/15-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 20 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційних скарг, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційних скарг).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 367, частини першої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в повній мірі не відповідають.

Судами встановлено, що ТОВ «Побутрембудматеріали» є власником нафтобази за адресою: АДРЕСА_1 , тобто володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

01 травня 2015 року між ТОВ «Побутрембудматеріали» як орендодавцем та ТОВ «Парком Транс» як орендарем було укладено договір оренди, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у користування нерухоме майно, а саме: цілісний майновий комплекс - нафтобазу за адресою: АДРЕСА_1 . Об`єкт оренди належить орендодавцю на праві власності; строк дії договору складає 2 роки з моменту передачі об`єкта оренди за актом приймання-передачі нерухомого майна.

На території нафтобази в резервуарах зберігалося пальне, яке було власністю попереднього орендаря ТОВ «Укртрансоіл-2009» згідно з договором зберігання від 01 травня 2015 року, укладеним з ТОВ «Парком Транс».

08 червня 2015 року близько 17 години на нафтобазі сталася пожежа, яка тривала до 10 години 20 червня 2015 року, що підтверджується актом Державної служби України з надзвичайних ситуацій про пожежувід 08 червня 2015 року, складеним у комісійному порядку повноважними особами згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 26 грудня 2003 року № 2030 «Про затвердження Порядку обліку пожеж та їх наслідків».

У протоколах Урядової комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, яка виникла 08 червня 2015 року у Київській області (далі - Урядова комісія), створеної на підставі розпорядження КМУ від 09 червня 2015 року № 583, зазначено, що пожежа сталася на належній ТОВ «Побутрембудматеріали» нафтобазі. Також міститься інформація про проведені організаційні заходи з її гасіння та ліквідації. Станом на час виникнення пожежі резервуарний парк на нафтобазі складав 28 050 куб. м. Комісія дійшла висновку, що при будівництві та експлуатації нафтобази мали місце чисельні порушення будівельних норм та не були дотримані вимоги у сфері пожежної і техногенної безпеки.

Звітом Урядової комісії про результати ліквідації наслідків надзвичайної ситуації на території нафтобази ТОВ «Побутрембудматеріали» підтверджується, що внаслідок пожежі, яка тривала з 17 години 08 червня по 10 годину 20 червня 2015 року, загинуло 5 та травмувалося 16 людей. В гасінні пожежі загалом прийняло участь 939 осіб та 117 одиниць спецтехніки. Через порушення містобудівного законодавства, правил технічної, пожежної та екологічної безпеки нафтобаза ТОВ «Побутрембудматеріали» функціонувала як аварійно-небезпечний об`єкт. Пожежа мала негативні наслідки для довкілля, являла собою загрозу для життя людей кількох населених пунктів через близьке розташування нафтобази до військового складу боєприпасів.

Таким чином, висновками Урядової комісії встановлено, що внаслідок самовільного влаштування власником нафтобази 8 резервуарів для пального, дозвіл на встановлення яких не було надано, ускладнювалося гасіння пожежі. Організація оперативних дій пожежно-рятувальних підрозділів ускладнювалася через незадовільний протипожежний стан об`єкта, в томі числі через недотримання відповідних відстаней між групами резервуарів залежно від їх об`єму. Зазначені фактори унеможливили своєчасну та достатню подачу вогнегасних речовин на гасіння та охолодження резервуару об`ємом 900 куб. м, що в подальшому спричинило розлив пального по всій території резервуарного парку та його загорання.

Згідно з актом за формою Н-5 про проведення спеціального розслідування нещасного випадку (аварії) ТОВ «Побутрембудматеріали» є власником нафтобази, а ТОВ «Парком Транс» і ТОВ «Укртрансоіл-2009» експлуатантами та зберігачами на ній паливно-мастильних матеріалів. Всі троє юридичних осіб є відповідальними за пожежу.

Під час та після пожежі відповідними службами проводилися дослідження стану екології навколо місця події: відбиралися проби ґрунту, води, повітря, продуктів на вміст небезпечних речовин.

За результатами досліджень проб ґрунту на території Васильківського району Київської області, проведених Державною установою «Інститут гігієни та медичної екології імені О. М. Марзєєва Національної академії медичних наук України» (далі - ДУ «Інститут ГМЕ»), встановлено перевищення у ґрунтах вмісту бенз(а)пірену в кілька разів, а в окремих випадках - у десятки разів (протоколи від 24 червня 2015 року № 4 та від 30 червня 2015 року № 5).

Дослідженнями проб харчових продуктів, проведеними Державною установою «Київський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» (протокол від 16 червня 2015 року № 14) та ДУ «Інститут ГМЕ» (протокол від 22 червня 2015 року № 170.15), підтверджено невідповідність зразків полуниці вимогам щодо вмісту свинцю та кадмію.

У приєднаній до листа ДУ «Інститут ГМЕ» від 03 липня 2015 року № 24.22405, який направлявся на адресу Державної санітарно-епідеміологічної служби України, копії пояснювальної записки зазначено: фахівці лабораторії канцерогенних факторів ДУ «Інститут ГМЕ» провели дослідження вмісту бенз(а)пірену в наданих зразках ґрунту та дійшли таких висновків: по-перше, в усіх пробах ґрунту, незалежно від глибини досліджуваного зразка, містяться високі рівні канцерогену, які в кілька разів перевищують діючі гігієнічні нормативи (20 мкг/кг); по-друге, чітко простежується залежність концентрації від місцезнаходження пункту спостережень по відношенню до центру пожежі. Якщо на відстані 1 км (вулиця Народна села Крячки) вміст бенз(а)пірену сягав 280 мкг/кг, то вже на відстані 3 км - концентрація зменшуються більш ніж у 2 рази. Така тенденція зберігається і далі, досягаючи рівня контрольного пункту на відстані дещо більше за 15 км; по-третє, аналіз даних, отриманих при дослідженні ґрунту на глибині 20 см, також свідчить про перевищення гранично допустимої концентрації (далі - ГДК) бенз(а)пірену. При цьому слід звернути увагу, що в зоні, наближеній до центру пожежі, розрив концентрацій, отриманих у верхньому та нижньому шарах ґрунту, знаходиться у межах від 1,1 до 1,6, тоді як на віддалених територіях він вже складає 2,0 - 3,0 крайностей. Тому вказані результати свідчать про незадовільну санітарну ситуацію в районі спостережень. ГДК бенз(а)пірену було обґрунтовано за мікробіологічним критерієм шкідливості, у зв`язку з чим зроблено такий висновок: на підставі аналізу отриманих даних рівень бенз(а)пірену та важких металів у ґрунтах та овочевій продукції є результатом екстремальної ситуації. Наявність канцерогену в нижніх шарах ґрунту і його високий вміст у зразках, відібраних в контрольному пункті, вказує на наявність хронічного забруднення в попередні роки. Результати змиву з поверхні ягідної продукції свідчать, що забруднення відбувається за рахунок седиментації шкідливих часточок з повітря.

Таким чином, з урахуванням результатів досліджень суди дійшли висновку, що, окрім хронічного забруднення ґрунту в районі надзвичайної ситуації, мав місце вплив безпосередньо наслідків пожежі у вигляді опадів чорного кольору на території навколо епіцентру події, що призвело до додаткового забруднення харчових продуктів та самого ґрунту.

Згідно з протоколом випробувань від 11 серпня 2015 року № 0759-Н, складеним Українською лабораторією якості і безпеки продукції агропромислового комплексу, критичні рівні забруднень продуктами горіння нафтопродуктів встановлено для ґрунтів за показниками сумарного вмісту нормованих бенз(а)піренів та ненормованих поліароматичних вуглеводів. Також для ґрунтів характерне перевищення лімітуючих показників вмісту сірки.

У Звіті громадської ради при Міністерстві екології та природних ресурсів України, складеному на підставі громадської оцінки впливу пожежі на довкілля, зазначено, що результати незалежного постійного моніторингу якості атмосферного повітря з моменту пожежі до її ліквідації, а також проведені дослідження зразків ґрунту та ґрунтових вод свідчать, що забруднення компонентів довкілля за межами території нафтобази як з моменту виникнення пожежі, так і зі спливом часу до моменту відбору відповідних проб, не перевищують фонових показників. Рівні забруднення довкілля в усіх досліджуваних напрямках не змінилися та не завдали будь-яких негативних наслідків у вигляді шкоди довкіллю та/або окремим об`єктам після аварії на нафтобазі та не розповсюдилися за її межі, що, у свою чергу, не несе додаткової загрози об`єктам довкілля та здоров`ю населення.

В матеріалах справи наявна велика кількість актів відбору проб харчових продуктів та повітря, згідно з якими досліджувані показники не перевищують гранично допустимих норм.

Допитана в суді першої інстанції як свідок позивач ОСОБА_1 пояснила, що вона разом із сім`єю проживає у приватній садибі, яка розташована у трикілометровій зоні від нафтобази. Через пожежу, яка тривала 10 днів, вона перебувала у постійному стресі та тривозі.

Свідок ОСОБА_2 показала, що вона проживає в селі Путрівка Васильківського району Київської області разом з дочкою та внуками, де має присадибну земельну ділянку. Через пожежу на нафтобазі мешканцям села не рекомендували вживати вирощені на городі овочі та фрукти. Вказана подія негативно позначилася на її здоров`ї.

Допитана як свідок позивач ОСОБА_3 пояснила, що під час пожежі над селом стояв густий чорний дим, на подвір`я та оселі з неба падала сажа.

Позивач ОСОБА_4 показав, що він проживає із своєю дружиною ОСОБА_3 у приватній садибі. Під час горіння нафтобази в повітрі містилося так багато шкідливих речовин, що від їдкого неприємного запаху не було чим дихати. Вказана подія негативно позначилася на їх здоров`ї.

Позивач ОСОБА_5 пояснила, що вона проживає в селі Путрівка Васильківського району Київської області. Під час пожежі всі люди чекали на евакуацію, оскільки неподалік нафтобази знаходилися склади боєприпасів. Вказана подія негативно позначилася на її здоров`ї, зокрема в неї постійно боліла голова, підвищився артеріальний тиск.

Допитана як свідок позивач ОСОБА_6 показала, що після вибуху на нафтобазі її подвір`я було всіяне уламками, у зв`язку з чим вона вимушена була відвести дітей до своєї родини в місто Київ. Через пожежу постраждала городина на її земельній ділянці. З нею та іншими односельчанами працював психолог, який розрахував спричинену пожежею моральну шкоду.

Позивач ОСОБА_7 показав, що під час пожежі над селом стояв дим, з неба падала сажа, було важко дихати. Вирощені на городі овочі та фрукти його сім`я не вживала, купували продукцію в магазинах. Він дуже хвилювався за себе та свою родину.

Позивач ОСОБА_8 пояснив, що весь час він спостерігав за пожежею, бачив густий дим та відчував його їдкий неприємний запах. Багато хто говорив про евакуацію населення, але її фактично ніхто не проводив. Урожай не збирали через його непридатність до споживання.

Допитана як свідок позивач ОСОБА_10 вказала, що через аварію на нафтобазі у людей була паніка. Чорний густий дим простягався на велику відстань від епіцентру події. Вона пережила значний стрес та тривогу.

Позивач ОСОБА_11 показала, що наслідки пожежі у вигляді опадів чорного кольору негативно вплинули на стан її здоров`я. Після вибуху належний їй житловий будинок та подвір`я були вкриті сажею.

Позивач ОСОБА_12 пояснила, що під час пожежі вона дуже хвилювалася за здоров`я своєї ще ненародженої дитини, оскільки поруч з місцем події розташоване сховище боєприпасів та ще одна нафтобаза.

Допитана як свідок позивач ОСОБА_13 зазначила, що її домоволодіння розташоване в 2-3 кілометрах від нафтобази. Внаслідок пожежі на земельній ділянці постраждала городина.

Позивачі ОСОБА_14 та ОСОБА_15 пояснили, що під час пожежі вибухи лунали постійно, а небо затягнуло їдким чорним димом, внаслідок чого їх земельна ділянка була забруднена чимось на зразок мазуту. Як очевидці події вони перенесли значні душевні хвилювання, тривогу та страх.

Позивач ОСОБА_16 показала, що через їдкий дим та опади чорного кольору вона постійно відчувала головний біль. Страх та тривога її не покидали. Внаслідок вибуху погіршився стан води у колодязі та ґрунту на її присадибній ділянці.

Допитана як свідок позивач ОСОБА_17 вказала, що як очевидець пожежі вона перенесла значні душевні хвилювання, тривогу та страх. З нею та іншими односельчанами працював психолог, який розрахував спричинену пожежею моральну шкоду.

Позивачка ОСОБА_18 пояснила, що від пожежі постраждало все її майно. Вона бачила густий дим та відчувала його їдкий неприємний запах, у зв`язку з чим розуміла, що в повітрі містяться викиди шкідливих речовин, а природне довкілля постраждало.

Аналогічні по суті пояснення (щодо вибухів, їдкого диму над селом, чорних опадів у вигляді дощу, пошкодження городини; перенесені у зв`язку з цим душевні хвилювання за себе та членів своєї сім`ї) надали допитані в суді першої інстанції як свідки позивачі ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_30 , ОСОБА_29 .

Свідок ОСОБА_37 пояснив, що він як голова Путрівської сільської ради приймав безпосередню участь в гасінні пожежі на нафтобазі. Під час вказаного інциденту в людей була паніка, вони були налякані та не знали, що робити. За зверненнями жителів села проводилося обстеження всіх домогосподарств, все фіксувалося. Поруч з місцем події розташований склад боєприпасів та ще одна нафтобаза, тому всі переживали з приводу можливості перекидання полум`я на інші об`єкти. З місцевими жителями працювали юристи, які пропонували звернутися до суду з позовами про відшкодування моральної шкоди, завданої пожежею. Відповідними службами постійно проводилися заміри забруднення повітря, ґрунтів, води та продуктів харчування.

Факт заподіяння моральної шкоди та розрахунок її розміру обґрунтовувалися позивачами на підставі комісійних висновків спеціалістів за результатами психологічного дослідження щодо кожного з них.

Допитаний в суді першої інстанції спеціаліст-психолог ОСОБА_38 , який безпосередньо брав участь у вказаних дослідженнях, пояснив, що спеціалісти робили свої висновки на підставі документів та інформації, які були надані представниками позивачів (позовна заява та додатки до неї, анкети-опитування та інше). Він особисто (чи вся комісія з трьох спеціалістів) не спілкувався окремо з кожним позивачем, розрахунки розміру моральної шкоди (за методикою ОСОБА_39 ) комісія робила за максимальними показниками (прямий умисел винної особи, індивідуально-психологічні особливості потерпілих тощо). Така подія як пожежа на нафтобазі безумовно негативно вплинула на всіх позивачів надмірними стресогенними чинниками гіпертрофованої інтенсивності, що потягнуло за собою порушення плину їх нормального життя. У ситуації, яка була піддана психологічному дослідженню, має місце спричинення всім потерпілим моральної шкоди у вигляді пролонгованих у часі негативних психогенних наслідків, пов`язаних із постійною актуалізацією тяжких психотравмуючих спогадів відносно пережитих подій. В узагальненому вигляді все це можна кваліфікувати як устояне підґрунтя для існування довготривалих посттравматичних нервово-психічних розладів, посттравматичного стресового розладу, негативного емоційного фону організації життя позивачів, внаслідок чого значно ускладнюється можливість швидкої та ефективної психічної реабілітації та відновлення душевних сил, «рубцювання» душевних травм. Таким чином, за результатами досліджень розмір моральної шкоди для всіх позивачів становив 576 мінімальних заробітних плат.

Предметом позову в цій справі є відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням прав фізичних осіб на безпечне для життя і здоров`я довкілля.

Згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частиною першою статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, який набрав чинності 11 вересня 1997 року, зазначена Конвенція та відповідні протоколи до неї були ратифіковані, тобто з часу набрання законної сили норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) повинні застосовуватися також при вирішенні спорів судами України.

Статтею 8 Конвенції визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла.

Відповідно до частини першої статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Згідно зі статтею 282 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) фізична особа має право вимагати усунення небезпеки, створеної внаслідок підприємницької або іншої діяльності, яка загрожує життю та здоров`ю.

Фізична особа має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення. Діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності. Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду. Фізична особа має право на безпечні для неї продукти споживання (харчові продукти та предмети побуту). Фізична особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання тощо (стаття 293 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з пунктами 1, 3 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Правові, економічні, соціальні та організаційні основи діяльності, пов`язаної з об`єктами підвищеної небезпеки, визначені Законом України «Про об`єкти підвищеної небезпеки».

У статті 1 цього Закону наведені терміни, які вживаються у такому значенні:

- суб`єкт господарської діяльності - юридична або фізична особа, у власності або у користуванні якої є хоча б один об`єкт підвищеної небезпеки;

- об`єкт підвищеної небезпеки - об`єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об`єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру;

- аварія на об`єкті підвищеної небезпеки - небезпечна подія техногенного характеру, що виникла внаслідок змін під час експлуатації об`єкта підвищеної небезпеки (наднормативний викид небезпечних речовин, пожежа, вибух тощо) і яка спричинила загибель людей чи створює загрозу життю і здоров`ю людей та довкіллю на його території і/або за його межами.

Суб`єкт господарської діяльності зобов`язаний: вживати заходів, направлених на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію їх наслідків та захист людей і довкілля від їх впливу; повідомляти про аварію, що сталася на об`єкті підвищеної небезпеки, і заходи, вжиті для ліквідації її наслідків, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування та населення; забезпечувати експлуатацію об`єктів підвищеної небезпеки з додержанням мінімально можливого ризику; виконувати вимоги цього Закону та інших нормативно-правових актів, які регулюють діяльність об`єктів підвищеної небезпеки (частина перша статті 8 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки»).

Відповідно до статті 16 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» шкода (в тому числі моральна), заподіяна фізичним чи юридичним особам внаслідок аварії, що сталася на об`єкті підвищеної небезпеки, незалежно від вини суб`єкта господарської діяльності, у власності або у користуванні якого перебуває об`єкт підвищеної небезпеки, відшкодовується суб`єктом господарської діяльності цим особам у повному обсязі, крім випадків, коли аварія виникла внаслідок непереборної сили або з умислу потерпілого.

За змістом пунктів 21, 23 частини першої статті 20, частини третьої статті 55 Кодексу цивільного захисту України до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить, зокрема забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки; здійснення заходів щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики. Забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

У рішенні від 04 вересня 2014 року у справі «Дземюк проти України» Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що для того, щоб порушити питання за статтею 8 Конвенції, втручання, щодо якого скаржиться заявник, має безпосередньо впливати на його житло, приватне або сімейне життя та має досягти певного мінімального рівня.

Першочерговим є те, чи може забруднення довкілля, на яке скаржиться заявник, вважатися таким, що достатньо негативно впливає на користування зручностями його житла та якість його приватного і родинного життя (рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Іван Атанасов проти Болгарії»).

Забруднення довкілля є одним з чинників, які впливають на стан здоров`я заявників, а отже - на їх можливість користуватися своїм житлом, вести приватне та сімейне життя (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Дубецька та інші проти України»).

Що стосується погіршення стану здоров`я, то важко відрізнити вплив екологічних ризиків від впливу інших відповідних факторів, таких як вік, професія або особистий спосіб життя. Також що стосується загального контексту довкілля, то немає сумнівів в тому, що сильне забруднення води та ґрунту може негативно вплинути на громадське здоров`я загалом та погіршити якість життя особи, але його фактичний вплив у кожному окремому випадку неможливо визначити у кількісному вираженні; «якість життя», власне, є суб`єктивною характеристикою, яка не піддається точному визначенню (рішення ЄСПЛ від 26 жовтня 2006 року у справі «Лєдяєва та інші проти Росії»).

У рішенні від 14 лютого 2012 року у справі «Харді та Мейл проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ зробив висновок про те, що оцінка мінімального рівня є відносною та залежить від усіх обставин справи, таких як інтенсивність і тривалість шкідливого впливу та його фізичні чи психологічні наслідки. Також має братися до уваги загальний контекст довкілля. Не може бути небезпідставної скарги за статтею 8 Конвенції, якщо шкода, стосовно якої подаються скарги, є незначною у порівнянні з екологічними ризиками, притаманними життю в кожному сучасному місті. ЄСПЛ визнав, що потенційні загрози для довкілля, спричиненні облаштуванням та роботою двох терміналів для скрапленого природнього газу були достатньо тісно пов`язані з приватним життям та житлом заявника у розумінні статті 8 Конвенції, а тому стали підставою для застосування цього положення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

У справі, яка переглядається, встановлено, що пожежа на нафтобазі мала очевидну загрозу для життя і здоров`я позивачів та членів їх сімей, загрозу для природного довкілля та екологічної безпеки, призвела до порушення усталених способів особистого і сімейного життя, безпеки житла, до звуження можливостей використання продукції особистого підсобного господарства. Внаслідок зазначених аспектів позивачі пережили значні душевні хвилювання, що знайшло свій прояв у постійному стресі, страхах та тривогах.

Задовольняючи частково позови, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що обов`язок з відшкодування моральної шкоди необхідно покласти на ТОВ «Побутрембудматеріали» як власника нафтобази (об`єкта підвищеної небезпеки),ТОВ «Парком Транс» як її орендаря та ТОВ «Укртрансоіл-2009» як зберігача нафтопродуктів. Доказів на підтвердження зв`язку ТОВ «БРСМ-Нафта» з нафтобазою та його причетності до аварії, яка сталася на вказаному об`єкті підвищеної небезпеки, матеріали справи не містять.

Такі висновки місцевого суду є правильними, оскільки власником нафтобази ТОВ «Побутрембудматеріали» було порушено вимоги законодавства, не дотримано правил пожежної безпеки на момент будівництва та введення в експлуатацію об`єкта підвищеної небезпеки, тобто спричинено комплекс порушень, що безумовно свідчить про необхідність покладання на вказане товариство відповідальності з відшкодування моральної шкоди потерпілим особам.

Крім того, очевидним є також причинно-наслідковий зв`язок між завданою внаслідок аварії шкодою та протиправними діями ТОВ «Парком Транс» як орендаря, в експлуатації якого на час виникнення пожежі перебувала нафтобаза, на якій виготовлялися, перероблювалися та зберігалися паливно-мастильні сумішіу значних обсягах.

За встановлених в цій справі обставин Верховний Суд вважає, що відповідач ТОВ «Укртрансоіл-2009» також повинне нести відповідальність як суб`єкт господарської діяльності, що зберігав та використовував нафтопродукти, які знаходилися на нафтобазі, що діяла з чисельними порушеннями правил пожежної безпеки. Таке недотримання правил, нехтування ними тягне за собою відповідальність за заподіяну шкоду.

Поряд з цим особи, які спільно завдали шкоди є солідарними боржниками перед потерпілою особою лише в разі, якщо неможливо визначити ступінь їх участі у завданні шкоди.

У справі, яка переглядається, не здобуто доказів, які б підтверджували сукупність та взаємопов`язаність дій відповідачів, об`єднаних спільними намірами, а тому відсутні підстави для покладення на них солідарної відповідальності за заподіяну потерпілим особам моральну шкоду.

Враховуючи викладене, ступінь участі відповідачів у завданні позивачам моральної шкоди підлягає розподілу.

Беручи до уваги вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ «Побутрембудматеріали» як власник нафтобази та ТОВ «Парком Транс» як її орендар мають відповідати за заподіяну шкоду, розмір якої у частці становитиме 40 процентів кожного, а ТОВ «Укртрансоіл-2009» - 20 процентів.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 372/1308/16-ц (провадження № 61-6756св19), від 26 лютого 2020 року у справі № 372/4399/15-ц (провадження № 61-14355св18), від 08 квітня 2020 року у справі № 372/724/16-ц (провадження № 61-2072св19), в яких спірні правовідносини були аналогічними (особами пред`явлено позов до ТОВ «Побутрембудматеріали», ТОВ «БРСМ-Нафта», ТОВ «Укртрансоіл-2009», ТОВ «Парком Транс» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої пожежею на нафтобазі).

Щодо визначення розміру моральної шкоди.

З урахуванням збільшених позовних вимог позивачі просили стягнути з відповідачів моральну шкоду в розмірі 1 843 200 грн, посилаючись на висновки психологів, які були зроблені на підставі документів та інформації, наданих спеціалістам замовником (тобто, представником позивачів). Як пояснив психолог, він особисто (чи вся комісія із трьох спеціалістів) не спілкувався окремо з кожним позивачем, розрахунки розміру моральної шкоди (за методикою ОСОБА_39 ) комісія робила за максимальними показниками (прямий умисел винної особи, індивідуально-психологічні особливості потерпілих та інші).

Однак 29 січня 2016 року рішенням Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України методика О. М. Ерделевського про визначення розміру відшкодування моральної шкоди була виключена з Реєстру методик проведення судових експертиз і внесена до Переліку рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури.

Крім того, призначення експертиз для визначення розміру моральної шкоди не є обов`язковим, оскільки таке визначення, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості,належить до компетенції суду.

Практика ЄСПЛ з питання відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. При цьому судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень.

З цього погляду можливість людини реалізувати своє природне право на одержання компенсації за страждання і переживання, спричинені посяганням на належні їй особисті немайнові блага, слід розцінювати як один з виявів верховенства права. Водночас усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.

У переважній більшості випадків ЄСПЛ: а) наголошує на розумно очікуваних, передбачуваних або звичайних за подібних обставин негативних наслідках, що мали б виникнути у немайновій сфері потерпілої особи; б) виходить з розумного врахування суті порушеного права, особливостей вчинення конкретного правопорушення та характерного для останнього негативного впливу на стан потерпілого; в) при визначенні розміру моральної шкоди керується власною практикою в аналогічних справах.

Особливо примітним і, безперечно, слушним, зважаючи на важливість закріплення однакового розуміння принципів дії механізму захисту особистих немайнових прав потерпілих осіб, є прагнення ЄСПЛ додержуватися послідовної лінії у визначенні розмірів компенсацій, що присуджуються у зв`язку з вчиненням однотипних порушень. Так, у рішенні від 04 квітня 2006 року у справі «Шевченко проти України» ЄСПЛ, «об`єктивно оцінюючи ситуацію, переглянувши присудження компенсацій у подібних справах і з огляду на порушення, що були виявлені у даній справі», присудив заявникові 2 000 євро як компенсацію моральної шкоди.

Таким чином, зважаючи на те, що у справах № 372/1308/16-ц (провадження № 61-6756св19), № 372/4399/15-ц (провадження № 61-14355св18), № 372/724/16-ц (провадження № 61-2072св19), в яких спірні правовідносини були аналогічними, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів на відшкодування моральної шкоди кожному позивачу по 50 000 грн (по 20 000 грн - з ТОВ «Побутрембудматеріали» і ТОВ «Парком Транс» та 10 000 грн - з ТОВ «Укртрансоіл-2009»), то в цій справі колегія судів також вважає за необхідне присудити на користь кожного з потерпілих по 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди, що відповідає практиці ЄСПЛ щодо додержання послідовної лінії у визначенні розмірів компенсацій, які присуджуються у зв`язку з вчиненням однотипних порушень.

Доводи ТОВ «Побудрембудматеріали» про те, що в матеріалах справи відсутній обвинувальний вирок суду, який давав би підстави покладення відповідальності на винних осіб, не заслуговують на увагу, оскільки аварія сталася на об`єкті підвищеної небезпеки, а відповідно до статті 16 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» така відповідальність настає незалежно від вини суб`єкта господарювання, у власності якого перебуває об`єкт.

Посилання ТОВ «Побутрембудматеріали» на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між пожежею і хворобами позивачів, а також на відсутність перевищень гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин в атмосферному повітрі та воді, можливість вживання сільськогосподарської продукції, є неспроможними, так як потенційні загрози для довкілля та екологічної безпеки, спричинені пожежею на нафтобазі, були тісно пов`язані з приватним життям та житлом позивачів, опади чорного кольору могли негативно вплинути на людське здоров`я загалом, що є достатньою підставою для застосування положень статті 8 Конвенції.

Аргументи ТОВ «Побутрембудматеріали» про те, що висновок судів попередніх інстанцій щодо знищення чи пошкодження майна (сільськогосподарської продукції) є необґрунтованим, так як факт наявності у позивачів такого майна встановлено лише з їх слів (за відсутності доказів належності їм земельних ділянок з визначенням асортименту та кількості вирощеної продукції), не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

Судами встановлено, що всі позивачі проживають в сільській місцевості у приватних садибах. При цьому, враховуючи, що предметом позовів у цій справі є відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням прав фізичних осіб на безпечне для життя і здоров`я довкілля, а не відшкодування майнової шкоди внаслідок знищення чи пошкодження майна, визначення асортименту та кількості вирощеної продукції не має вирішального значення для вирішення спору по суті.

Доводи представника позивачів про те, що моральна шкода спричинена відповідачами спільно, тому відповідальність за таку шкоду вони мають нести в солідарному порядку, є неспроможними, оскільки особи, які спільно завдали шкоди є солідарними боржниками перед потерпілою особою лише в разі, якщо неможливо визначити ступінь їх участі у завданні шкоди. За відсутності доказів, підтверджуючих сукупність та взаємопов`язаність дій відповідачів, об`єднаних спільними намірами, немає підстав для покладення на них солідарної відповідальності за заподіяну потерпілим особам моральну шкоду.

Посилання представника позивачів на те, що ТОВ «БРСМ-Нафта» також повинне нести відповідальність за спричинену потерпілим моральну шкоду, не заслуговують на увагу, так як матеріали справи не містять і стороною позивачів не надано доказів на підтвердження зв`язку цього товариства з нафтобазою та його причетності до аварії, яка сталася на вказаному об`єкті підвищеної небезпеки.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції не спростував належним чином обставин, встановлених місцевим судом, тобто фактично необґрунтовано переоцінив докази, які були оцінені судом першої інстанції з дотриманням вимог закону та з урахуванням обставин, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, у зв`язку з чим дійшов неправильного висновку про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди відповідачами ТОВ «Парком Транс» та ТОВ «Укртрансоіл-2009».

При цьому, ухвалюючи таке ж саме, як і суд першої інстанції, рішення в частині вирішення позовних вимог до відповідача ТОВ «БРСМ-Нафта», апеляційний суд не навів мотивів для скасування рішення місцевого суду в цій частині.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційних скарг, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, то оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню повністю, а рішення місцевого суду (в частині визначення порядку відшкодуванняморальної шкоди та її розміру) - зміні шляхом стягнення у відповідній частці, визначеній в мотивувальній частині цієї постанови, з відповідачів ТОВ «Побутрембудматеріали», ТОВ «Парком Транс», ТОВ «Укртрансоіл-2009» на користь позивачів по 50 000 грн кожному на відшкодування моральної шкоди, в решті - залишенню без змін.

Керуючись статтями 400, 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали» та представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_31 , ОСОБА_33 , ОСОБА_32 , ОСОБА_35 , ОСОБА_34 , ОСОБА_26 , ОСОБА_22 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_25 - адвоката Лупейка Олександра Васильовича задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року скасувати.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 квітня 2018 року в частині вирішення позовних вимог всіх позивачів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали», Товариства з обмеженою відповідальністю «Парком Транс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансоіл-2009» про відшкодування моральної шкоди змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_31 , ОСОБА_33 , ОСОБА_32 , ОСОБА_35 , ОСОБА_34 , ОСОБА_26 , ОСОБА_22 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_25 по 20 000 (двадцять тисяч) грн кожному на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Парком Транс» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_31 , ОСОБА_33 , ОСОБА_32 , ОСОБА_35 , ОСОБА_34 , ОСОБА_26 , ОСОБА_22 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_25 по 20 000 (двадцять тисяч) грн кожному на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансоіл-2009» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_31 , ОСОБА_33 , ОСОБА_32 , ОСОБА_35 , ОСОБА_34 , ОСОБА_26 , ОСОБА_22 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_25 по 10 000 (десять тисяч) грн кожному на відшкодування моральної шкоди.

В решті рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко М. Ю. Тітов