Постанова

Іменем України

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 372/569/17

провадження № 61-5961св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Центренерго»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про відшкодування моральної шкоди

за касаційною скаргою адвоката Лупейка Олександра Васильовича як представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 травня 2018 року у складі судді Кравченка М. В. та постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко В. М., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (далі - ПАТ «Центренерго») про відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування заявлених вимог позивачі зазначали про те, що поряд з м. Українка Київської області функціонує Трипільська теплова електрична станція (далі - Трипільська ТЕС) ПАТ «Центренерго», яка у зв`язку з виробничою діяльністю негативно впливає на якість їх життя через надмірне забруднення навколишнього природного середовища шкідливими речовинами.

Трипільска ТЕС не дотримується екологічних і санітарних норм, унаслідок чого природне довкілля у м. Українка Київської області та навколишніх селах надмірно забруднене шкідливими речовинами, що є небезпечним для життя і здоров`я позивачів.

У березні 2013 року депутати Дерев`янської сільської ради склали акт про те, що в ніч з 09 на 10 березня 2013 року внаслідок викиду забруднюючих речовин в атмосферу стаціонарними джерелами Трипільської ТЕС виникла надзвичайна ситуації техногенного характеру, а саме забруднення атмосферного повітря викидами сажі та кіптяви, що зумовило випадіння темного снігу.

Згідно з відповіддю Головного управління Держсанепідемслужби у Київській області від 05 листопада 2015 року викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від Трипільської ТЕС становлять 82,8 % усіх викидів промислових підприємств Київської області. Сумарні викиди забруднюючих речовин від Трипільської ТЕС за 2014 рік склали 76 918,6 т. В атмосферне повітря викинуто 37 найменувань забруднюючих речовин, з них 1 класу небезпеки - свинець та його сполуки (3,47 т/рік), хром та його сполуки - 3,44 т/рік, 2 класу небезпеки - діоксид азоту (11588,97 т/рік), нікель та його сполуки - 2,58 т/рік, фтор та його сполуки - 0,048 т/рік, 3 класу небезпеки - сірки діоксид 44000,49 т/рік, суспендовані тверді частки (зола, сажа, пил) - 20651,32 т/рік. Ці речовини при хронічній інгаляційній дії негативно впливають на органи дихання, центральну нервову систему. Канцерогенний вплив мають нікель, свинець, хром. Із 77 джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря 62 - організовані джерела, з яких лише 19 обладнані пилогазоочисним устаткуванням, що становить 30,6 %.

Ураховуючи об`єктивні фактори, що для отримання пари з метою виробництва електроенергії використовується вугілля із зольністю 20,9-22,6 %, яке в структурі палива становить 99,4 %, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від Трипільської ТЕС залишаються високими. Димові гази від пиловугільних та газомазутних блоків Трипільської ТЕС викидаються через дві труби висотою 180 м та діаметром 9,6 м і 7,2 м. При цьому здійснюється значне розсіювання забруднюючих речовин в атмосферне повітря і в приземних шарах атмосфери.

На Трипільській ТЕС у процесі виробництва електроенергії, пари та гарячої води при спалюванні вугілля (99,4 %) в структурі палива, мазуту та газу утворюються та гідроподачею подаються золошлакові промислові відходи (4 клас -золошлаки). Кількість складованих золошлаків на 01 січня 2014 року становила 26 505 350,00 т. Питання утилізації промислових відходів 4 класу токсичності - скопу та золошлаку не вирішене.

Відповідно до листа Державної екологічної інспекції України від 06 листопада 2015 року ця структура у 2013-2015 роках виявляла факти перевищення нормативів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, перевищення нормативів гранично допустимих скидів у водне середовище, забруднення землі, у зв`язку з чим службові особи Трипільської TEС притягувались до адміністративної відповідальності.

Згідно з листом Центральної геофізичної обсерваторії Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 22 січня 2016 року вода Канівського водосховища в районі м. Українки забруднена сполуками важких металів, сполуками азоту фенолами. Перевищення гранично допустимих концентрацій (далі - ГДК) відмічено за сполуками міді, цинку, мангану, хрому шестивалентного, сполуками азоту фенолами. Середні межі коливань становили за сполуками міді 2-8 ГДК, хрому шестивалентного 4-6 ГДК, сполуками цинку 1-3 ГДК, мангану 0,8-4,8 ГДК. Вміст азоту нітритного був у межах 1-3,8 ГДК, азоту амонійного 0,3-2,4 ГДК. фенолів від 0-3 ГДК. Концентрації сполук заліза загального були у межах 0,4-1,5 ГДК.

Щодо атмосферного повітря та ґрунтів у регіоні функціонування Трипільської ТЕС дослідженнями спеціалістів ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» підтверджено понаднормативне забруднення ґрунтів рядом важких металів (найбільше миш`яком), а також шкідливими речовинами повітря, особливо технологічним пилом від спалювання золошлаків. Рівень перевищення ГДК у технологічному пилу у всіх відібраних пробах (23 проби) перевищує базовий рівень у межах від 3 до 20 разів, при цьому у 18 пробах характеризується як дуже небезпечний, у 3 пробах - небезпечний, у 2 пробах - помірно небезпечний.

Наведені обставини, на думку позивачів, підтверджують шкідливий вплив Трипільської ТЕС на природне довкілля в регіоні зі створенням реальної небезпеки для їх життя і здоров`я через понаднормативне забруднення шкідливими речовинами повітря, землі та водних ресурсів, унаслідок чого вони відчувають значні душевні страждання, що виявилися у постійному стресі, страхах, тривогах, пригніченості та переживаннях. Душевними стражданнями позивачам завдано шкоди психічному (моральному) здоров`ю.

З урахуванням наведеного позивачі просили стягнути з ПАТ «Центренерго» на їх користь спричинену моральну шкоду, кожному по 576 розміру мінімальної заробітної плати визначеної Законом України про державний бюджет на відповідний рік, чинним на момент подання позовної заяви до суду, що становить 1 843 200 грн.

Обухівський районний суд Київської області ухвалою від 09 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ПАТ «Центренерго» про відшкодування моральної шкоди залишив без розгляду.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 13 квітня 2017 року прийнято відмову ОСОБА_5 від позовних вимог до ПАТ «Центренерго» про відшкодування моральної шкоди та закрито провадження у справі в цій частині.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Обухівський районний суд Київської області рішенням від 05 травня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПАТ «Центренерго» про відшкодування моральної шкоди відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач у встановленому законом порядку отримав дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Позивачі не довели твердження про понаднормативне забруднення території місця їх проживання (ґрунтів, атмосферного повітря, водойм Канівського водосховища) небезпечними речовинами і того, що таке понаднормативне забруднення природного довкілля є прямим наслідком протиправної діяльності Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго», яка не дотримується нормативних зобов`язальних приписів, а також того, що вина Трипільської ТЕС простежується у формі як умислу, так і необережності. Позивачі не довели понаднормативне промислове забруднення природного довкілля шкідливими речовинами, що створило небезпеку для їх життя і здоров`я та негативно вплинуло на якість життя. Позивачі не надали доказів співвіднесення їх моральних страждань і покладених в основу позову фактичних обставин з виробничою діяльністю відповідача, а також доказів причинного зв`язку між діями відповідача та наслідками у виді спричинення моральної шкоди позивачам.

Реально існуючих порушень прав чи законних інтересів позивачів, які підлягали би судовому захисту в обраний позивачами спосіб, під час розгляду цієї справи не виявлено. Доводи позову про необхідність відшкодування моральної шкоди через існування лише ризику таких порушень у майбутньому суд вважає безпідставними і такими, що не можуть покладатись в основу судового рішення відповідно до чинного законодавства.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Київський апеляційний суд постановою від 11 лютого 2019 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 травня 2018 року залишив

без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач в установленому законом порядку отримав дозволи на користування надрами та водокористування, а також на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Діяльність Трипільської ТЕС знаходиться під контролем уповноважених органів держави. Позивачі не довели, що інтенсивність і тривалість шкідливого впливу від діяльності Трипільської ТЕС є настільки значними, що безпосередньо впливають на їх життя чи здоров`я, перевищують екологічні ризики, власниві умовам життя у будь-якому сучасному місті.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій 19 березня 2019 року до Верховного Суду, адвокат Лупейко О. В. як представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просить скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що сутнісною основою незаконності судових рішень в аспекті неправильного застосування норм матеріального права є системна помилка судів щодо оцінки наявної у справі доказової бази з констатацією недоведеності позивачами понаднормового забруднення шкідливими речовинами регіону їх проживання виробничою діяльністю відповідача, з висновками про те, що окремі встановлені порушення екологічного законодавства є дрібними та епізодичними і глобально на ситуацію не впливають, частина з них стосується приписів загального характеру, більшість стосується порушень містобудівного законодавства та процедур оформлення дозвільних документів тощо.

На цій підставі суди здійснили подальші помилкові висновки про відсутність доведення спричинення позивачам моральної шкоди, про відсутність доведеності в діях відповідача всього складу цивільного правопорушення, що супроводжувалося неправильним застосуванням норм матеріального права.

Позивачі наполягають на тому, що матеріали справи містять достатньо доказів, які доводять понаднормове екологічне забруднення природного довкілля регіону їх проживання виробничою діяльністю відповідача та встановлює інші глобальні порушення екологічного законодавства, що напряму вказує на реальність порушень їх прав та спричинення їм моральної шкоди.

Виходячи з очевидності існування золовідвалів, які не вкриті водою згідно з Рекомендацією П28-85, доведеним є і факт «пиління» золовідвалів, і так званих пилових бур від них, на які скаржаться позивачі і всі жителі регіону.

З тими фактами, які суди визнали формальними, закон пов`язує ризики для населення. Судові розгляди є однобічними та неповними, а висновки судів поверхневими.

Результати досліджень ТОВ «НАСЕ», оформлені експертним висновком від 27 липня 2016 року № 8645, додатковими висновками від 25 серпня 2016 року № 8658 та від 05 травня 2017 року № 9796, та досліджень Держаної установи «Інститут громадського здоров`я ім. О. М. Марзєєва» НАМН України (далі - ДУ «ІГМЗ ім. О. М. Марзєєва» НАМН України), оформлені звітом від 05 вересня 2016 року, вказують на катастрофічний вплив виробничої діяльності Трипільської ТЕС на екологію регіону, фіксуючи понаднормове забруднення шкідливими речовинами атмосферного повітря від дрібнодисперсного пилу, насамперед через пиління золовідвалів, та негативний понаднормативний вплив на землю, наземні та підземні води з прямим негативним впливом на джерела водопостачання.

Суди не застосували при вирішенні цієї справи рішення ЄСПЛ у справі «Дземюк проти України».

Позивачі не заперечували, що не мають медичних документів, які прямо пов`язують їх нинішній стан здоров`я з екологічною ситуацією в регіоні, хоча і стверджують про це, та зазначали, що їм не обов`язково було доводити наслідковий зв`язок, а достатньо було довести виникнення загрози для їх життя і здоров`я через порушення відповідачем їх прав, включаючи екологічні. Фактор небезпеки є доведеним.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Обухівського районного суду Київської області.

26 квітня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 жовтня 2019 року, у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_7 справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована на АДРЕСА_1 , фактично проживає в АДРЕСА_2 , самотня, з 2001 року є особою з інвалідністю II групи (безстроково).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований і проживає на АДРЕСА_3 , є особою інвалідом з дитинства, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, проживає разом з матір`ю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Трипільська ТЕС знаходиться на вул. Промисловій, 1 у м. Українка Обухівського району Київської області.

Згідно з відповіддю на запит ПП ЮФ «Імператив Плюс» на отримання публічної інформації, яка становить публічний інтерес з приводу стану довкілля у зв`язку з діяльністю Трипільської ТЕС від 08 жовтня 2015 року № 543 та на запит від 05 листопада 2015 року № 2236, яка надійшла від Головного управління Держсанепідслужби у Київській області, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від Трипільської ТЕС становлять 82,8 % усіх викидів промислових підприємств Київської області. Трипільська ТЕС згідно із санітарною класифікацією належить до об`єктів першого класу із санітарно-захисною зоною 1 000 м, в межах якої розташовано понад 250 будинків приватного сектору с. Стара Українка, що є перешкодою для затвердження генерального плану забудови м. Українка. Сумарні викиди забруднюючих речовин від Трипільської ТЕС за 2014 рік становили 76 918,6 т. В атмосферне повітря викинуто 37 найменувань забруднюючих речовин, із них 1 класу небезпеки - свинець та його сполуки (3,47 т/рік), хром та його сполуки (3,44 т/рік), 2 класу небезпеки - діоксид азоту (11 588,97 т/рік), нікель та його сполуки (2,58 т/рік), фтор та його сполуки (0,048 т/рік), 3 класу небезпеки - сірки діоксид (44 000,49 т/рік), суспендовані тверді частки (зола, сажа, пил) (20651,32 т/рік). Ці речовини при хронічній інгаляційній дії негативно впливають на органи дихання, центральну нервову систему (свинець). Канцерогенний вплив мають нікель, свинець, хром. Із 77 джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря 62 - організовані джерела, з яких лише 19 обладнані пилегазоочисним устаткованням (ПГОУ), що становить 30,6 %. Враховуючи об`єктивні фактори, що для отримання пару з метою виробництва електроенергії використовується вугілля із зольністю 20,9-22,6 %, яке в структурі палива становить 99,4 %, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від Трипільської ТЕС залишаються високими. Димові гази від пиловугільних та газомазутних блоків Трипільської ТЕС викидаються через дві труби висотою 180 м та діаметром 9,6 м і 7,2 м. При цьому здійснюється значне розсіювання забруднюючих речовин в атмосферне повітря і в приземних шарах атмосфери.

На Трипільській ТЕС у процесі виробництва електроенергії, пари та гарячої води при спалюванні вугілля (99,4 %) в структурі палива, мазуту та газу утворюються та гідроподачею подаються і золошлакові промислові відходи (4 клас - золошлаки). Кількість складованих золошлаків на 01 січня 2014 року становила 26 505 350 т. Питання утилізації промислових відходів 4 класу токсичності - скопу та золошлаку не вирішене.

Згідно з відповіддю на запит на публічну інформацію від Обухівського міжрайонного управління Держсанепідемслужби України у Київській області від 29 липня 2016 року № 809 та відповіддю на цей запит від Управління Держпродспоживслужби в Обухівському районі від 08 серпня 2016 року № 1-031154 та від Обухівського міжрайонного відділу лабораторних досліджень ДУ «Київський обласний лабораторний центр МОЗ України» від 08 серпня 2016 року № 384, сумарні викиди забруднюючих речовин від Трипільської ТЕС за 2015 рік становили 55 483,816 т, що на 21 434,8 т менше порівняно з 2014 роком. В атмосферне повітря викидається 37 найменувань забруднюючих речовин, із них 1 класу небезпеки - свинець та його сполуки (2,272 т/рік), хром та його сполуки (2,219 т/рік), 2 класу небезпеки - діоксид азоту (7 412,257 т/рік), нікель та його сполуки (1,680 т/рік), фтор та його сполуки (0,037 т/рік), 3 класу небезпеки - сірки діоксид (34 703,897 т/рік), суспензовані тверді частки (зола, сажа, пил) - 12864,802 т/рік.

На запит ПП ЮФ «Імператив Плюс» з приводу стану природного довкілля у зв`язку з діяльністю Трипільської ТЕС від 18 січня 2016 року № 485 Центральна геофізична лабораторі ДСНС України від 22 січня 2016 року № 17.10/107 повідомила, що вода Канівського водосховища в районі Українки забруднена сполуками важких металів, сполуками азоту, фенолами. Перевищення ГДК відмічено за сполуками міді, цинку, мангану, хрому шестивалентного, сполуками азоту та фенолами. Середні межі коливань становили за сполуками міді 2-8 ГДК > хрому шестивалентного 4-6 ГДК, сполуками цинку 1-3 ГДК, мангану - 0,8-4,8 ГДК. Вміст азоту нітритного був у межах 1-3,8 ГДК, азоту амонійного - 0,3-2,4 ГДК, фенолів - від 0 до З ГДК. Концентрації сполук заліза загального були в межах 0,4-1,5 ГДК.

Згідно з листом Державної екологічної інспекції у Київській області від 11 липня 2016 року № 07-06-26/896/1 у 2011 році ПАТ «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» розробило проєкт «Трипільська ТЕС. Золовідвал. Реконструкція секції № 3», який пройшов позитивну комплексну державну експертизу в ДП «Укрдержбудекспертиза» 04 лютого 2013 року № 00-2050-12/ПБ. Затвердження робочого проєкту відбулося 17 липня 2013 року.

11 квітня 2014 року ПАТ «Центренерго» Трипільською ТЕС укладено договір з ТОВ «Х.О.Р.С.» на виконання робіт з реконструкції золовідвалу Трипільської ТЕС з терміном виконання лютий - березень 2015 року, однак виконавець роботи не виконав. Протягом 2015 року Трипільська ТЕС через ведення претензійно - позовної роботи та захист своїх прав перед ТОВ «Х.О.Р.С.» не мала змоги укладати договір на виконання цих робіт з іншими контрагентами. На даний час розпочато корегування проєктно-кошторисної документації, після чого буде укладено відповідний договір на виконання робіт з реконструкції золовідвалу. Трипільської ТЕС. За інформацією ПАТ «Центренерго» Трипільської ТЕС, у плані капітальних інвестицій на 2016 рік під реконструкцію золовідвалу передбачено 10 млн грн.

У листі Трипільської ТЕС від 08 квітня 2013 року № 04-1932 зазначено, що спорудження Трипільської ТЕС відбувалося протягом 60-70-х років минулого століття. Електростанція була повністю введена в експлуатацію у 1972 році. Генеральний проєктувальник Трипільської ТЕС - Київське відділення КІ «Енергопроект» (у період будівництва - «Теплопроект»), до проєкту її побудови закладав рішення універсального проєкту пиловугільної ДРЕС з енергоблоками потужністю 300 МВт, розробленого ще у 50-ті роки. Таким чином, питання охорони навколишнього середовища вирішувалося лише шляхом упровадження сучасних на той час методів та заходів. Для Трипільської ТЕС ці заходи полягали у встановленні установок уловлення твердих суспендованих речовин. Інші установки очищення димових газів (від оксидів сірки та азоту) проєктом просто не передбачалися. З огляду на брак коштів модернізація та оновлення обладнання ТЕС практично не проводилися з моменту розпаду Радянського Союзу. І лише в 2005 році відбулася реконструкція електрофільтрів блоку ст..№ 1А з їх повною зміною, що дало змогу знизити викиди твердих суспендованих речовин до 375 мг/м3. Наявні установки очищення димових газів, встановлені ще під час спорудження ТЕС, не повною мірою задовольняють вимогам чинного законодавства, а саме Технологічним нормативам допустимих викидів забруднюючих речовин із теплосилових установок, номінальна теплова потужність яких перевищує МВт, які затверджені наказом Міністерства охорони навколишнього природнього середовища України від 22 жовтня 2008 року № 541. Цей наказ на національному рівні втілює вимоги Директиви 2001/80 СС, які наша країна зобов`язалась виконати до 31 грудня 2017 року, приєднавшись до Договору про заснування Енергетичного співтовариства.

У наданому представником позивачів експертному висновку від 27 липня 2016 року № 8658 і додатках до нього від 05 травня 2017 року № 8658 та № 8796, що складені ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз», доданих до них протоколах досліджень та картограм зазначено, що господарська діяльність Трипільської ТЕС, що входить до складу ПАТ «Центренерго», істотно впливає на пилове забруднення атмосферного повітря населених місць у 15-кілометровій зоні, до якої належать населені пункти: м. Обухів, м. Українка, с. Трипілля, с. Дерев`яна, с. Красне Перше, с. Щербанівка, с. Халеп`я, с. Жуківці, с. Таценки, с. Плюти, що виявлено перевищення максимальної разової гранично допустимої концентрації суспендованих часточок, недиференційованих за складом, у 4-20 разів. Вплив господарської діяльності Трипільської ТЕС, що входить до складу ПАТ «Центренерго», на забруднення ґрунтового покриву населених місць виявляється у 2-8-кратному перевищенні регіональних фонових концентрацій арсену в межах жилої зони м. Українка, с. Трипілля, с. Дерев`яна, с. Плюти, р. Нові Безрадичі, що свідчить про можливе забруднення сільськогосподарських угідь понад гранично допустиму концентрацію. Обстеження сільськогосподарських угідь на вміст арсену потребує окремого дослідження. За рештою досліджених показників забруднення господарська діяльність Трипільської ТЕС не здійснює істотного впливу на забруднення ґрунтів населених місць. Виявлено локальні 2-3-кратні перевищення фонового регіонального рівня вмісту цинку (у 2 точках), нікелю (в 1 точці) та свинцю (в 1 точці). Головним екологічним ризиком для екосистем та населення, що мешкає в зоні впливу Трипільської ТЕС, є пилове забруднення атмосфери, зумовлене викидом суспендованих часточок, недиференційованих за складом, що містять діоксин кремнію в межах 70-20 % та являють собою перевалено дрібнодисперсні (мікронних та субмікронних розмірів) фракції силікатів (алюмосилікатів), кристалів сірки (сульфідів, сульфатів), голкоподібних часточок оксиду цирконію із вкрапленнями міді, натрію, калію, кальцію, магнію, сірки, хлору, поодинокими вкрапленнями фосфору та фтору. У зв`язку з цим експерт вважає обґрунтованим застосування нормативу ГДКМ.Р. - 0,3, ГДКС.Д. - 0,1мг/м3 для цього показника згідно з чинним РД 52.04.186-89. Причинно-наслідковий зв`язок між пиловим забрудненням повітря та господарською діяльністю щодо спалювання викопного палива на Трипільській ТЕС визначається наявністю «реактивного кремнезему» (у біологічно доступній формі), який утворюється при високотемпературному спалюванні вугілля, присутністю елементів - індикаторів цирконію, міді, радіоактивних урану - 238 та торію - 232, що дозволяє однозначно ідентифікувати тип пилового забруднення атмосфери як «зола винесення Трипільської ТЕС». Пилове забруднення атмосфери обстежених населених пунктів відповідає недопустимому рівню забруднення та категорії екстремально забрудненої атмосфери на більшій частині території впливу Трипільської ТЕС. Пилове забруднення атмосфери веде до пригнічення фізіологічної діяльності екосистем та всихання окремих видів рослинності. Хімічний та гранулометричний склад пилового забруднення однозначно вказує на його головне джерело - викиди Трипільської ТЕС. Екстремальне пилове забруднення атмосфери дрібнодисперсними часточками діоксину кремнію уламкової форми з загостреними краями, спричинене господарською діяльністю Трипільської ТЕС, визначає істотний (недопустимий) ризик для населення обстеженої території захворювань дихальних шляхів (фіброз, гранульома, силікоз легень), в тому числі онкологічних.

У звіті ДУ «ІГМЗ ім. О. М. Марзєєва» НАМН України від 05 вересня 2016 року зазначено, що за виявленими ознаками діяльність Трипільської ТЕС, що входить до складу ПАТ «Центренерго», не відповідає вимогам чинних нормативних документів, а саме: Конституції України, Земельному кодексу України, Водному кодексу України, Повітряному кодексу України, законам України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про охорону атмосферного повітря», «Про охорону земель», «Про відходи», «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про об`єкти підвищеної небезпеки», ДСП № 173-96 «Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів» та Рекомендаціям з проєктування золовідвалів електричних станцій (П26-85). На прилеглій до Трипільської ТЕС території має місце наднормативне забруднення атмосферного повітря (пил з умістом двоокису кремнію 20-70% до 9,2 ЕДК, сполуки хрому до 2,1 ГДК), ґрунту (кадмій до 3 ГДК), поверхневих ґрунтових вод у джерелах децентралізованого водопостачання населення (кадмій до 60 ГДК, хром до 12 ГДК, нікель до 6 ГДК, свинець до 4 ГДК, марганець до 8 ГДК порівняно з показниками води питного призначення) забруднюючими речовинами, властивими для цього об`єкта. Існування золошлаковідвалу Трипільської ТЕС у такому вигляді, як зараз, є неприпустимим, оскільки порушує вимоги чинних нормативних документів щодо захисту довкілля і негативно впливає на здоров`я та умови проживання населення на прилеглих територіях. У зв`язку з цим необхідно розробити та реалізувати проєкт додаткових заходів (рекультивація ділянок, де не ведеться намив, посилення протифільтраційного захисту, посилення заходів з пригнічення пилоутворення, розгортання мережі моніторингових свердловин, утилізація накопичених відходів з використанням їх складових компонентів будівельних матеріалів тощо) з метою недопущення перевищення гігієнічних нормативів рівнів впливу чинників Трипільської ТЕС на умови проживання населення прилеглих територій. Переважна більшість населення в зоні впливу золошлаковідвалу Трипільської ТЕС оцінює стан довкілля у своєму населеному пункті та на прилеглій території як незадовільний, пов`язуючи це із впливом діяльності Трипільської ТЕС, а також відзначає, що функціонування поруч з населеним пунктом цього об`єкту негативно впливає на стан здоров`я та умови проживання мешканців. Динаміка основних показників захворюваності населення серцево-судинними, онкологічними хворобами та хворобами органів дихання в населених пунктах, прилеглих до золошлаковідвалу Трипільської ТЕС, чітко корелюється з відстанню джерела забруднення до населених пунктів та переважними напрямками вітрів. У зв`язку з виявленням у воді джерел децентралізованого водопостачання надзвичайно високих концентрацій важких металів, особливо кадмію, є потреба у проведенні цілеспрямованих досліджень та розроблення дієвих заходів для його усунення.»

У листах Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 30 січня 2018 року № 10-05-18/787 (з додатками) та 13 березня 2018 року № 10-05-18, зазначено, що 21 лютого 2018 року спеціалістами Обухівського районного управління на підставі погодження Державної регуляторної служби України від 26 січня 2018 року № 773 проведено позапланову перевірку Трипільської ТЕС, що входить до складу ПАТ «Центренерго», під час якої виявлено порушення у вигляді відсутності проєкту організації санітарно-захисної зони та не здійснення в повному обсязі моніторингу і заходів безпеки, що спрямовані на захист атмосферного повітря. Згідно з протоколом досліджень атмосферного повітря ДУ «Київський обласний лабораторний центр МОЗ України» від 20 грудня 2017 року № 4411 у точці № 1 (1 000 м з підвітряної (північної) бік від джерела забруднення (межа санітарно-захисної зони) концентрації хімічних речовин перевищують ГДК з пилу (зважені речовини) в 1,1 раза, азоту діоксину в 1,1 раза, вуглецю оксиду в 1,06 раза; у точці № 18 - 300 м з підвітряного (північного) боку від золовідвалу (межа санітарно-захисної зони) концентрації хімічних речовин перевищують ГДК щодо пилу (зважені речовини) в 1,1 раза згідно з Гранично допустимими концентраціями хімічних і біологічних чинників в атмосферному повітрі населених місць, затвердженими тимчасово виконуючим обов`язки Головного державного лікаря України 03 березня 2015 року. За результатами проведеної перевірки на ім`я директора Трипільської ТЕС ОСОБА_9 видано припис від 22 лютого 2018 року щодо усунення виявлених порушень.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ураховуючи наведене, розгляд касаційної скарги Верховний Суд здійснює у порядку ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Частиною першою статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право кожного на життя, що охороняється законом.

Відповідно до частини першої статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Фізична особа має право вимагати усунення небезпеки, створеної внаслідок підприємницької або іншої діяльності, яка загрожує життю та здоров`ю (стаття 282 ЦК України).

Відповідно до статті 293 ЦК України фізична особа має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також права на її збирання та поширення. Діяльність фізичної та юридичної особи, що приводить до нищення, псування, забруднення довкілля є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності. Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду. Фізична особа має право на безпечні для неї продукти споживання (харчові продукти та предмети побуту).

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кожний громадян України має право на безпечне для його життя і здоров`я навколишнє природне середовище.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» Україна гарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав, наданих їм законодавством.

Стаття 31 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначає завдання стандартизації і нормування в галузі охорони навколишнього природного середовища.

Екологічна стандартизація і нормування проводяться з метою встановлення комплексу обов`язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Державні стандарти в галузі охорони навколишнього природного середовища є обов`язковими для виконання і визначають поняття і терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколишнього природного середовища, вимоги щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища, інші питання, пов`язані з охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів (частина перша статті 32 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Відповідно до статті 33 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів.

Законодавством України можуть встановлюватися нормативи використання природних ресурсів та інші екологічні нормативи.

Екологічні нормативи повинні встановлюватися з урахуванням вимог санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм, гігієнічних нормативів.

Нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі та рівні шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього є єдиними для всієї території України.

Згідно зі статтею 50 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» екологічна безпека - такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров`я людей.

Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов`язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів.

Діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди навколишньому природному середовищу, може бути припинена за рішенням суду.

Суб`єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.

Здійснення операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на визначених місцевими радами територіях із додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість подальшого використання відходів як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людей (стаття 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» для оцінки стану забруднення атмосферного повітря встановлюються нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря та нормативи гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів у межах населених пунктів, у рекреаційних зонах, в інших місцях проживання, постійного чи тимчасового перебування людей, об`єктах навколишнього природного середовища з метою забезпечення екологічної безпеки громадян і навколишнього природного середовища: нормативи якості атмосферного повітря; гранично допустимі рівні впливу акустичного, електромагнітного, іонізуючого та інших фізичних факторів і біологічного впливу на стан атмосферного повітря населених пунктів.

Згідно зі статтею 7 цього ж Закону нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, встановлюються з метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання, газоочисних установок.

Для діючих і тих, що проєктуються, окремих типів обладнання і споруд залежно від часу розроблення та введення у дію, наявності наукових і технічних розробок, економічної доцільності встановлюються: норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела; технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин або їх суміші, які визначаються у місці їх виходу з устаткування.

До технологічних нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин належать: поточні технологічні нормативи - для діючих окремих типів обладнання, споруд на рівні підприємств з найкращою існуючою технологією виробництва аналогічних за потужністю технологічних процесів; перспективні технологічні нормативи - для нових і таких, що проєктуються, будуються або модернізуються, окремих типів обладнання, споруд з урахуванням досягнень на рівні передових вітчизняних і світових технологій та обладнання.

Нормативи гранично допустимих рівнів впливу на атмосферне повітря встановлюються для кожного стаціонарного джерела у всіх створюваних ним видах фізичних і біологічних факторів.

Нормативи гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів встановлюються на рівні, за якого фізичний та біологічний вплив усіх джерел у цьому районі, з урахуванням перспектив його розвитку, в період терміну дії встановленого нормативу не призведе до перевищення нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря (за найбільш суворим нормативом) (стаття 8 цього Закону).

Результаті аналізу зазначених норм права свідчить про те, що держава встановлює стандарти та нормативи щодо охорони навколишнього природного середовища, які є обов`язковими до виконання, зокрема, природокористувачами.

Стандарти в галузі охорони навколишнього природного середовища є обов`язковими для виконання і визначають поняття і терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом довкілля, вимоги щодо запобігання його забрудненню та інші питання, пов`язані з охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів.

Нормування у сфері природокористування й охорони довкілля полягає у встановленні уповноваженими державними органами екологічних нормативів відповідно до вимог чинного законодавства. І такими екологічними нормативами є: гранично-допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин (ГДВ), рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних і біологічних факторів; нормативи гранично допустимих концентрацій (ГДК) забруднюючих речовин в навколишньому природному середовищі та рівні шкідливих і біологічних впливів на нього.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі, гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 3) в інших випадках, встановлених законом (пункти 1, 3 частини другої статті 1167 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Отже, зазначеною нормою передбачено відшкодування шкоди, завданої особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки.

У рішенні ЄСПЛ від 04 вересня 2014 року у справі «Дземюк проти України» зазначено, що для того, щоб порушити питання за статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), втручання, щодо якого скаржиться заявник, має безпосередньо впливати на його житло, приватне або сімейне життя та має досягти певного мінімального рівня.

У рішенні від 14 лютого 2012 року у справі «Харді та Мейл проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ зробив висновок про те, що оцінка мінімального рівня є відносною та залежить від усіх обставин справи, таких як інтенсивність і тривалість шкідливого впливу та його фізичні чи психологічні наслідки. Також має братися до уваги загальний контекст довкілля. Не може бути небезпідставної скарги за статтею 8 Конвенції, якщо шкода, стосовно якої подаються скарги, є незначною у порівнянні з екологічними ризиками, притаманними життю в кожному сучасному місті. ЄСПЛ визнав, що потенційні загрози для довкілля, спричиненні облаштуванням та роботою двох терміналів для скрапленого природнього газу були достатньо тісно пов`язані з приватним життям та житлом заявника у розумінні статті 8 Конвенції, а тому стали підставою для застосування цього положення.

Першочерговим є те, чи може забруднення довкілля, на яке скаржиться заявник, вважатися таким, що достатньо негативно впливає на користування зручностями його житла та якість його приватного і родинного життя (рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Іван Атанасов проти Болгарії»).

Забруднення довкілля є одним із чинників, які впливають на стан здоров`я заявників, а отже - на їх можливість користуватися своїм житлом, вести приватне та сімейне життя (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Дубецька та інші проти України»).

ЄСПЛ також зазначав, що стосується погіршення стану здоров`я, то важко відрізнити вплив екологічних ризиків від впливу інших відповідних факторів, таких як вік, професія або особистий спосіб життя. Стосовно загального контексту довкілля, то немає сумнівів у тому, що сильне забруднення води та ґрунту може негативно вплинути на громадське здоров`я загалом та погіршити якість життя особи, але його фактичний вплив у кожному окремому випадку неможливо визначити у кількісному вираженні. «Якість життя», власне, є суб`єктивною характеристикою, яка не піддається точному визначенню (рішення ЄСПЛ від 26 жовтня 2006 року у справі «Лєдяєва та інші проти Росії»).

Тому в кожному конкретному випадку національні суди повинні детально встановлювати фактичні обставини справи та для визначення того, чи несе держава відповідальність за статтею 8 Конвенції, встановити, чи була ситуація результатом раптового та несподіваного повороту подій або, навпаки, існувала давно і була добре відома державним органам влади; чи була держава або чи мала вона бути обізнаною, що небезпека або шкідливий вплив зачіпали приватне життя заявника, і до якої міри заявник сприяв створенню цієї ситуації для себе і був у змозі виправити її без надмірних витрат. Також суд повинен оцінити, чи провели органи влади достатні попередні дослідження для оцінки ризику запланованої потенційно небезпечної діяльності та чи розробили вони адекватну політику щодо підприємств-забруднювачів на підставі доступної інформації, а також, чи було цю політику вчасно реалізовано.

Позов у цій справі пред`явлено до господарюючого суб`єкта, а не до держави, однак оцінка обставин, які стали предметом позову, є однаковими.

Ураховуючи наведене, позивачі повинні були довести не тільки сам факт забруднення довкілля відповідачем, а й те, що воно відбувається поза відповідними нормами, встановленими державою, не властиве наявному забрудненню в сучасних містах та селищах та негативно впливає на користування зручностями, їх приватне і сімейне життя та, як наслідок, призводить до погіршення стану їх здоров`я.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 89 ЦПК України).

Суди встановили, що ПАТ «Центренерго» зареєстроване в Україні як юридична особа, власником істотної частки якої, на час розгляду справи є держава Україна. Майновий комплекс підприємства складається з будівель, споруд технологічного обслуговування, а також складів для збереження відходів, серед яких Трипільська ТЕС, що знаходиться за адресою: вул. Промислова, 1, м. Українка, Обухівський район, Київська область, 08720, яка не має статусу юридичної особи.

Трипільська ТЕС введена в експлуатацію в 1972, згідно із санітарною класифікацію належить до об`єктів першого класу із санітарно-захисною зоною 1 000 м, яка до м. Українка та с. Трипілля, де проживають позивачі, витримана.

Вказане підприємство в установленому законом порядку отримало дозволи на користування надрами та водокористування, а також на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Діяльність Трипільської ТЕС знаходиться під контролем уповноважених органів держави.

За даними Державної екологічної інспекції України та її підрозділу в Київській області, протягом 2011-2016 років проведені численні лабораторні дослідження, зокрема понад 100 досліджень атмосферного повітря, і перевищень ГДК не виявлено. Також не виявлено негативного впливу діяльності Трипільської ТЕС на якість води водоймищ та ґрунту.

Державна установа «Київський обласний лабораторний центр МОЗ України, Обухівський міжрайонний відділ лабораторних досліджень» надала аналогічні дані, зокрема, про те, що перевищень максимально разових концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі на межі 1 000 м санітарно-захисної зони та в житловій забудові м. Українка зареєстровано не було. Обухівське районне управління Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області вказує на наявність забруднення ґрунтів хімічними елементами в межах 50-метрової зони від контуру золовідвалу, проте за сумарним показником воно кваліфікується як допустиме. На відстані 150 м і 300 м забруднення ґрунтів відповідає фоновому рівню, тобто ґрунти не забруднені.

Державні органи не заперечують наявність негативного впливу від золовідвалу Трипільської ТЕС, вказують на наявність перевищень ГДК по пилу в 1,1 раза в одній із точок відбору з повітряного (північного) боку від джерела забруднення (золовідвалу) та їх виникнення внаслідок певних погодних умов, таких як вітри та спека. Однак ці обставини мають епізодичний характер.

Дослідження Центральної геофізичної обсерваторії Державної служби України з надзвичайних ситуацій вказують на те, що, за даними багаторічних спостережень, загальний рівень забруднення атмосферного повітря в містах Обухів і Українка характеризується як низький. Середньорічні концентрації основних забруднювальних речовин не перевищували відповідних середньодобових гранично допустимих концентрацій.

Згідно з даними Державної служби геології та надр України промислові відходи, що утворюються в результаті спалювання палива Трипільською ТЕС, за токсичністю належать до IV класу небезпеки (малонебезпечні).

Державна служба України з надзвичайних ситуацій повідомила про відсутність фіксації надзвичайних ситуацій та подій на Трипільській ТЕС з 2005 до 2017 року. Надана Комунальним закладом Обухівської районної ради «Обухівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» інформація щодо кількості хворих за різними захворюваннями не свідчить, що характер хвороб є особливим і відмінним від інших регіонів України. Офіційних звернень громадян Обухівського району до державних органів зі скаргами на пилові бурі, пов`язані з діяльністю Трипільської ТЕС, у період 2013-2017 років не зафіксовано.

У висновку ДУ «ІГМЗ ім. О. М. Марзєєва» НАМН України зазначено, що про виявлення наднормативного забруднення атмосферного повітря пилом: у мотивувальній частині висновку зазначено, що проби атмосферного повітря були відібрані у двох точках на північ від золошлаковідвалу Трипільської ТЕС у житловій зоні м. Українка (приблизно 460 м від об`єктів) та у лісосмузі (приблизно 240 м від об`єкта).

Ураховуючи, що місце проживання позивачів знаходиться поза межами 1 000-метрової санітарно-захисної зони, тому висновок, яким встановлено наднормативне забруднення атмосферного повітря пилом за пробами, отриманими в межах 240 м та 460 м, не може свідчити про наявність такого забруднення на території місця проживання позивачів.

У висновку екологічного аудиту вказано на відсутність достовірних відомостей про результати досліджень й оцінки рівнів канцерогенного та неканцерогенного ризиків для здоров`я населення від існуючого забруднення атмосферного повітря на територіях населених пунктів, прилеглих до Трипільської ТЕС, та зазначено про необхідність їх проведення.

За станом забруднення поверхневі води в районі розміщення Трипільської ТЕС визначаються компетентними органами як такі, що належать до II класу, 3 категорії: за станом добрі, за ступенем чистоти - досить чисті, хоча були виявлені певні хімічні речовини, що мають негативний плив, проте у межах допустимих норм.

Результат узагальненого аналізу наведених висновків експерта ОСОБА_10 дає підстави стверджувати, що експерт встановив наявність суспендованих часточок, недиференційованих за складом в атмосферному повітрі в 15-кілометровій зоні. У додаткових дослідженнях експерт здійснив аналіз цих часточок, навів характеристику їх небезпеки та ймовірні ризики, також вказав на наявність причинно-наслідкового зв`язку між пиловим забрудненням повітря та господарською діяльністю Трипільській ТЕС. За рештою досліджених показників забруднення атмосферного повітря перевищення ГДК не виявлено.

Проведені дослідження ґрунтуються на разових пробах, відібраних експертом, та різного роду публікаціях, а електронномікроскопічне дослідження проведено на пробах повітря в с. Трипілля з підвітряного боку на відстані 3 км від Трипільської ТЕС.

На запитання щодо забруднення ґрунтів експерт ОСОБА_10 надав відповідь щодо можливого забруднення сільськогосподарських угідь внаслідок виявлення перевищення регіональних фонових концентрацій арсену, проте цей висновок не є однозначним з огляду на посилання на необхідність проведення окремих досліджень. За рештою досліджених показників забруднення господарська діяльність Трипільської ТЕС, за висновком цього експерта, не здійснює істотного впливу на забруднення ґрунтів населених місць.

Враховуючи, що численними компетентними органами держави в проміжок часу 2011-2017 років перевищень максимально разових концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі на межі 1 000 м санітарно-захисної зони та в житловій забудові м. Українка зареєстровано не було; наявний рівень забруднення характеризується як низький; в Україні законодавчо не встановлені норми для таких видів викидів, як пил чи суспендовані часточки, недиференційовані за складом, як вказує експерт ОСОБА_10 ; здійснені цим експертом проби мали разовий характер, є обґрунтованим висновок судів про те, що висновок експерта про забруднення 15-кілометрової зони не може бути покладений в основу рішення суду, оскільки суперечить іншим матеріалам справи і не свідчить про наявне забруднення ґрунтів на територіях місця проживання позивачів.

Предметом цього спору є саме заподіяння позивачам моральної шкоди внаслідок діяльності одного з підприємств відповідача, а не перевірка діяльності Трипільської ТЕС, тому до уваги приймаються лише ті докази, які безпосередньо свідчать про наявність негативного впливу на життя позивачів, наявності витрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань позивачів, або інших негативних явищ, заподіяних їм незаконними діями або бездіяльністю відповідача.

Позивачі не довели, що інтенсивність і тривалість шкідливого впливу від діяльності Трипільської ТЕС є настільки значними, що безпосередньо впливають на їх життя чи здоров`я, перевищують екологічні ризики, притаманні життю у кожному сучасному місті. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачі проживають в зоні забруднення, а встановлені судами обставини ними не спростовані.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (пункти 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданим споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду, складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи та причинного зв`язку між ними.

Ураховуючи, що державні органи не встановили порушень вимог санітарного законодавства Трипільською ТЕС, а виявлені порушення стосуються вимог містобудівного законодавства, процедур оформлення дозвільних документів, висновок судів про те, що такі порушення не можуть бути критеріями для оцінки фактичного впливу діяльності Трипільської ТЕС на життєдіяльність позивачів, є правильними.

При цьому суди не встановили, що місце проживання позивачів знаходиться в зоні, в якій шкідливий вплив від діяльності Трипільської ТЕС перевищує встановлені нормативи та створює суттєві ризики для їхнього життя і здоров`я або порушує їх звичайний спосіб життя.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки завдавача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із завданою шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) немає вини в завданні шкоди.

Посилання позивачів на не встановлену для Трипільської ТЕС величину санітарно-захисної зони самі по собі не дають підстав для висновку про віднесення їх місця проживання до зони підвищеного впливу від Трипільської ТЕС, оскільки зона у 1 000 м була визначена компетентними органами розрахунком розсіювання сполук, що мають негативні наслідки, при тому, що нормативно мінімальна зона становить 300 м. При цьому з екологічного звіту випливає, що встановити (скоротити) санітарно-захисну зону для Трипільської ТЕС не вбачається можливим.

Позивачі не заперечують відсутність доказів на підтвердження погіршення стану їхнього здоров`я, вказуючи, що сам по собі факт забруднення навколишнього середовища свідчить про заподіяння моральної шкоди. Вони тривалий час мають встановлену групу інвалідності і захворювання, не пов`язані з органами дихання.

Таким чином, з урахуванням зазначених вимог закону суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачі не довели, що інтенсивність і тривалість шкідливого впливу від діяльності Трипільської ТЕС є настільки значними, що безпосередньо впливають на їхнє життя чи здоров`я, перевищують екологічні ризики, властиві життю у кожному сучасному місті, що є їх процесуальним обов`язком відповідно до статей 12 81 ЦПК України.

Висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які суди правильно застосували, тому колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками.

До схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 372/2165/16-ц (провадження № 61-20487св19).

Аргументи касаційної скарги про незастосування рішення ЄСПЛ «Дземюк проти України» є безпідставними й спростовуються судовими рішеннями, в яких суди попередніх інстанцій зазначають вказані рішення у мотивувальних частинах у контексті цієї справи, зокрема про те, що позивачі не довели, що виробнича діяльність Трипільскої ТЕС погіршила їх рівень життя до неприйнятного у цій місцевості.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються необхідності переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Під час судового розгляду залишилась недоведеною наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода (моральна) зі встановленням її розміру; причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Реально існуючих порушень прав чи законних інтересів позивачів, які підлягали б судовому захисту в обраний позивачами спосіб, під час розгляду цієї справи не виявлено. Доводи позову про необхідність відшкодування моральної шкоди через існування лише ризику таких порушень у майбутньому суди правильно визнали безпідставними і такими, що не можуть покладатись в основу судового рішення.

Суд касаційної інстанції наголошує, що відповідно до статті 400 ЦПК України Верховний Суд не здійснює переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, оскільки повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Частиною першої статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Лупейка Олександра Васильовича як представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун