Постанова

Іменем України

11 січня 2023 року

м. Київ

справа № 372/772/19

провадження № 61-10872св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади села Красна Слобідка Обухівського району Київської області,

відповідачі: Краснослобідська сільська рада Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Обухівського районного суду Київської області у складі судді Кравченка М. В. від 12 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В., від 01 вересня 2022 року.

Зміст заявлених позовних вимог

У лютому 2019 року перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади села Красна Слобідка Обухівського району Київської області звернувся до суду з позовом до Краснослобідської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації права власності.

Свої вимоги прокурор мотивував тим, що Краснослобідська сільська рада Обухівського району Київської області є органом місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальних громад с. Красна Слобідка та

с. Безіменне на території Обухівського району Київської області. Загальний склад ради становить 14 осіб, що підтверджується загальними відомостями про голосування на місцевих виборах, які розміщені на офіційному сайті Центральної виборчої комісії.

08 серпня 2017 року була скликана сьома сесія Краснослобідської сільської ради сьомого скликання. Відповідно до протоколу сесії на ній були присутні 7 депутатів з числа ради, що підтверджується списком присутніх депутатів, в якому проставлені особисті підписи саме семи депутатів. Всупереч частини дванадцятій статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Регламенту, за відсутності більшості від загального складу депутатів ради, сільським головою було оголошено, що робота 7 сесії розпочата.

Після затвердження порядку денного одним із питань, що виносились сільським головою на розгляд сесії стала заява ОСОБА_1 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Рішенням Краснослобідської сільської ради № 36.7-VII від 08 серпня 2017 року затверджено проєкт землеустрою щодо відведення безоплатно у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1117 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3223185601:01:032:0081, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 зареєструвала право власності на вказану земельну ділянку.

Прокурор вважав, що рішення № 36.7-VІІ від 08 серпня 2017 року прийняте Краснослобідською сільською радою неповноважним складом, меншістю від загальної кількості депутатів ради, тобто в порушення статті 46 та

статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а тому має бути визнане недійсним на підставі частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Із урахуванням зазначеного, прокурор просив позов задовольнити, визнати недійсним рішення 7 сесії Краснослобідської сільської ради сьомого скликання № 36.7-VІІ від 08 серпня 2017 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 » та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 37877126 від 01 листопада 2017 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1117 га з кадастровим номером 3223185601:01:032:0081, що розташована в с. Красна Слобідка Обухівського району Київської області.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 серпня

2021 року у задоволенні позову першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської обласної відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прокурором всупереч статті 81 ЦПК України не визначено складу територіальної громади села Красна Слобідка Обухівського району Київської області, не доведено порушення її прав відповідачами, що свідчить про безпідставність позовних вимог. Також суд першої інстанції вказав, що першим питанням на засіданні сесії сільської ради було припинення повноважень одного з депутатів, який подав відповідну письмову заяву. Радою було прийнято рішення про припинення повноважень одного з депутатів, тим самим правомочним складом стало 7 депутатів. До того ж до загального складу сільської ради включено сільського голову. Відтак, суд не знайшов підстав для задоволення позову.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишено без задоволення, рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 серпня 2021 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що згідно з відомостями поіменного голосування за рішення Краснослобідської сільської ради «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 » 08 серпня 2017 року на засіданні сесії проголосувало 8 осіб (7 депутатів та сільський голова), проти 0, утрималось 0, що відповідає Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Твердження прокурора про те, що склад сесії ради не вважається повноважним визнано таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Узагальнені доводи касаційної скарги

31 жовтня 2022 року заступник керівника Київської обласної прокуратури засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду

від 01 вересня 2022 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень прокурор зазначив неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 02 листопада 2016 року у справі № 6-2161цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 3-1058гс16, від 25 січня 2017 року у справі № 916/2131/15-ц, постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 809/739/17, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 20 вересня 2018 року у справі № 126/1373/17, від 07 листопада 2018 року у справі № 788/5027/14-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2110/15-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18, від 20 березня 2019 року у справах № 442/730/17, № 756/5081/14-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 756/5080/14-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 805/2857/14-а, від 26 вересня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 287/167/18-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 554/9719/18, від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 916/749/17, від 04 жовтня 2018 року у справі № 320/9663/15-а, від 23 січня 2019 року у справі № 916/2130/15, від 31 січня 2019 року у справі № 363/406/15-а, від 13 грудня 2019 року у справі №495/463/16-а, від 13 травня 2020 року у справі № 300/906/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19,

№ 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі

№ 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19,

від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 вересня 2020 року

у справі № 914/1201/19, від 25 вересня 2020 року у справі № 921/341/19,

від 11 серпня 2021 року у справі № 922/443/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також на те, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Прокурор стверджує, що сесія Краснослобідської сільської ради є повноважною за присутності на пленарному засіданні більше половини депутатів, тобто не менше 8 депутатів сільської ради, однак відповідно до протоколу сесії від 08 серпня 2017 року на ній були присутні 7 депутатів зі складу ради, що є порушенням статей 46, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а тому рішення сільської ради підлягає визнанню недійсним на підставі частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Вирішення питання про складення повноважень одним із депутатів, яке розглядалося 08 серпня 2017 року на сесії сільської ради, жодним чином не впливає на її загальний склад, оскільки заява депутата про складання ним повноважень розглянута за його відсутності складом сесії, який на момент її відкриття вже був неповноважним. На думку прокурора, сільський голова безпідставно відкрив сесію сільської ради та оголосив про початок її роботи, що призвело до порушення прав територіальної громади на землю.

Прокурор також посилається на те, що оскарження в судовому порядку правовстановлюючого рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, поєднане з оскарженням речового права на земельну ділянку, є ефективним способом захисту у розумінні статей 16 21 393 ЦК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 372/772/19.

Ухвалою Верховного Суду від 04 січня 2023 року справу № 372/772/19призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують правильних по суті оскаржених судових рішень. Вказує, що прокурор не обґрунтував наявності підстав для звернення до суду із цим позовом в інтересах держави в особі територіальної громади села Красна Слобідка Обухівського району Київської області. Територіальна громада ні на яких зборах не делегувала прокурору прав на представництво її інтересів шляхом пред`явлення цього позову. Також звертає увагу на те, що прокурором позовна заява про визнання недійсним рішення про припинення повноважень депутата не подавалась, що вказує на вибірковість оскарження прокурором рішень сесії сільської ради. Окрім зазначеного, прокурор приховав той факт, що спірна земельна ділянка, яка була надана її матері, знаходиться під житловим будинком, який був побудований її батьками на земельній ділянці наданій їм, ще як членам колгоспу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Краснослобідської сільської ради Обухівського району Київської області № 36.7-VІІ від 08 серпня 2017 року було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення безоплатно у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1117 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер ділянки 3223185601:01:032:0081, що розташована

по АДРЕСА_1 , та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1117 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер ділянки 3223185601:01:032:0081, що розташована

по АДРЕСА_1 .

Згідно з даними протоколу сьомої сесії Краснослобідської сільської ради Обухівського району Київської області від 08 серпня 2017 року, загальний склад ради складає 14 депутатів. Присутні на засіданні 7 депутатів, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

У відповідності до даних протоколу першим питанням на розгляді сьомої сесії ради була заява ОСОБА_9 про дострокове припинення повноважень депутата Краснослобідської сільської ради сьомого скликання по виборчому округу № 11, у зв`язку із сімейними обставинами.

Із урахуванням вказаних обставин суди вважали, що правомочним складом сільської ради стало 7 депутатів, що відповідало кількості депутатів, які приймали рішення 08 серпня 2017 року.

На підставі вказаного рішення сільської ради від 08 серпня 2017 року

ОСОБА_1 зареєструвала право власності на земельну ділянку, що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 153426157 від 22 січня 2019 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Звертаючись до суду з цим позовом прокурор мотивував свої вимоги тим, що відповідно до протоколу сесіїсільської ради 08 серпня 2017 року на ній були присутні 7 депутатів, що підтверджується списком присутніх депутатів, в якому проставлені особисті підписи саме семи депутатів, що не відповідає частині дванадцятій статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Регламенту, отже рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_1 прийняте Краснослобідською сільською радою неповноважним складом, меншістю від загального складу ради.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій не встановилипорушення вимог статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» при прийнятті рішення на пленарному засіданні 08 серпня 2017 року, оскільки радою було прийнято рішення про припинення повноважень одного з депутатів, в результаті чого за присутності 7 депутатів повноважною радою ухвалене рішення від 08 серпня 2017 року. Такі висновки не суперечать нормам матеріального чи процесуального права.

Згідно з частинами першою-другою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект

по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі

№ 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, що узгоджується із висновками, висловленими Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах

від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21),

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області посилався на порушення права власності територіальної громади на землю, порушення порядку надання земельної ділянки у власність громадянину.

Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою і між сторонами відсутні договірні правовідносини, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам).

Якщо земельною ділянкою неправомірно, на думку позивача, який вважає себе власником, заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав такого позивача (стаття 387 ЦК України).

Власник із дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Так, для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження

№ 14-208цс18, пункт 86)).

Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, оскільки задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39)).

Пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним, на думку позивача, володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 100), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29)).

Подібні правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду також у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

У справах з подібними правовідносинами Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у позову прокурора з підстав обрання неефективного способу захисту права власності територіальної громади села Красна Слобідка Обухівського району Київської області(постанови від 31 серпня 2022 року у справі № 372/773/19 (провадження № 61-10650св20) та справі № 372/770/19 (провадження № 61-10545св20)).

Із урахуванням зазначеного, Верховний Суд дійшов висновку, що слід погодитися із висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог. Однак мотиви відмови у задоволенні позовних вимог слід змінити, взявши до увагу вказані вище правові позиції Верховного Суду, та вказати про обрання прокурором неефективного способу захисту права власності територіальної громади на землю.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням наведеного, рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 серпня 2021 року та постанова Київського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року підлягають зміні лише у мотивувальній частині.

Керуючись статтями 400 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 серпня

2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Обухівського районного суду Київської області

від 12 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду

від 01 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта