ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 373/779/22
провадження № 61-2377св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Бориспільська окружна прокуратура Київської області в інтересах держави в особі Циблівської сільської ради,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області, у складі судді Хасанової В. В.,
від 19 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Немировська О. В., Желепа О. В., Мазурик О. Ф., від 19 грудня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2022 року перший заступник керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Циблівської сільської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, повернення земельної ділянки.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Верховного Суду
від 05 серпня 2020 року у справі № 373/240/17 частково задоволено позов Бориспільської місцевої прокуратури Київської області до Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області,
ОСОБА_1 , про визнання недійсним розпорядження, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування землі. Визнано недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області № 703 від 02 липня 2009 року «Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства». У задоволенні інших вимог відмовлено з мотивів обрання неефективного способу захисту.
3. Розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації № 703 від 02 липня 2009 року «Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства» було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення селянського господарства на території Циблівської сільської ради та передано вказану ділянку у власність
ОСОБА_2 .
4. На підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯИ № 603090 від 11 грудня 2009 року, ОСОБА_2 стала власником земельної ділянки, площею 0,95 га, з кадастровим номером 3223388200:02:039:0002, для ведення особистого селянського господарства,
в с. Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області.
5. 29 квітня 2011 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, предметом якого була спірна земельна ділянка.
6. Прокурор вказує, що зазначена ділянка розташована в межах
100-метрової прибережної захисної смуги річки Дніпро та належить до земель водного фонду, які не можуть передаватися у приватну власність.
7. Посилаючись на викладене, прокурор просив суд:
усунути перешкоди у здійсненні Циблівською сільською радою права користування та розпоряджання земельною ділянкою водного фонду загальною площею 0,95 га, яка розташована в межах Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 3288476 від 30 жовтня
2013 року з одночасним припиненням права приватної власності
ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,95 га, з кадастровим номером 3223388200:02:039:0002 та її повернення на користь держави в особі Циблівської сільської ради із незаконного володіння ОСОБА_1 .
Короткий зміст оскаржених судових рішень
8. Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року, позов задоволено частково. Усунуто перешкоди у здійсненні Циблівською сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду, площею 0,950 га, з кадастровим номером 3223388200:02:039:0002, яка розташована в межах Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області, шляхом її повернення на користь держави в особі Циблівської сільської ради із незаконного володіння ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу судового збору.
9. Суди попередніх інстанцій вказали, що спірна ділянка є землями водного фонду і не могла передаватись у приватну власність з іншою метою, ніж визначена у частині другій статті 59 ЗК України, а тому вимоги прокурора в частині повернення земельної ділянки є ефективним способом захисту правомірного інтересу власника.
10. Повернення земельної ділянки не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області
від 19 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду
від 19 грудня 2023 року в частині задоволених вимог прокурора та розподілу судових витрат, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
12. 16 лютого 2024 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області
від 19 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду
від 19 грудня 2023 року.
13. Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у березні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
14. Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 28 листопада 2018 року у справі
№ 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц,
від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, у постановах Верховного Суду від 20 жовтня
2020 року у справі № 756/536/19, від 15 жовтня 2020 року у справі
№ 759/14004/15-ц, від 15 жовтня 2020 року у справі № 157/398/15-ц,
від 13 жовтня 2020 року у справі № 161/4641/17, від 20 жовтня 2020 року
у справі № 213/112/19, від 12 жовтня 2020 року у справі № 585/2958/17,
від 12 жовтня 2020 року у справі № 521/7401/15, від 09 жовтня 2020 року у справі № 161/7515/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
16. Крім того, вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-IX та пункту 24 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
17. Вказує, що власником спірної земельної ділянки є Циблівська територіальна громада, а не держава. Проте земельна ділянка була повернута державі, яка не є її власником.
18. Зауважує, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим, а тому суди попередніх інстанцій помилково вказали про незаконне заволодіння ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою водного фонду та усунули перешкоди у здійсненні сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою, шляхом її повернення із володіння ОСОБА_1 .
19. Стверджує, що основним доводом заперечення проти позову було те, що держава не має права на повернення спірної земельної ділянки. Таке ймовірне право може мати лише Циблівська територіальна громада. Проте суди попередніх інстанцій не навели мотивів того, чому спірна земельна ділянка повинна бути повернута державі, а не Циблівській територіальній громаді.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Обставини справи, встановлені судами
20. Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 08 листопада 2017 року, в справі № 373/240/17 за позовом заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про визнання недійсним розпорядження, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування землі в задоволенні позову відмовлено.
21. Постановою Верховного Суду від 05 серпня 2020 року рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області та ухвалу апеляційного суду Київської області від 08 листопада 2017 року у справі
№ 373/240/17 скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову. Визнано недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області № 703
від 02 липня 2009 року «Про передачу у власність земельної ділянки громадянці України ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства». В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні вимог про скасування державної реєстрації права власності та витребування землі, Верховний Суд вказав, що належним та ефективним способом захисту права власності на землі водного фонду є повернення земельної ділянки.
22. За обставинами, встановленими судами у справі № 3373/240/17, розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області № 1565 від 12 листопада 2008 року надано дозвіл на проведення робіт з розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для безоплатної передачі у власність ОСОБА_2 , орієнтовною площею 0,95 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Циблівської сільської ради.
23. 02 липня 2009 року розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області № 703 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,95 га, у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Циблівської сільської ради та передано їй у власність вказану земельну ділянку з кадастровим номером 3223388200:02:039:0002.
24. Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯИ № 603090 від 11 грудня 2009 року ОСОБА_2 стала власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:039:0002, площею 0,95 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Циблівської сільської ради.
25. 29 квітня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено
договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:039:0002, площею 0,95 га.
26. За повідомлення Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика» № 01-01/910 від 16 серпня 2016 та наданих викопіювань з топографічних матеріалів зі схемою накладення земельної ділянки встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223388200:02:039:0002 розташована в межах 100-метрової прибережної захисної смуги річки Дніпро.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
27. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
28. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
29. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 14 Конституції України).
30. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі водного фонду (пункт «є» частини першої статті 19 ЗК України).
31. За положеннями частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
32. До земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.
33. Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.
34. Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (частина перша статті 60 ЗК України, частина перша статті 88 ВК України).
35. Відповідно до статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води
(у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
36. До земель комунальної власності, які не можна передавати у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених ЗК України (пункт «ґ» частини четвертої статті 83 ЗК України).
37. Частиною другою статті 59 ЗК України передбачено, що громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.
38. Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга
39. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
40. За змістом пункту 24 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, що набрав чинності 27 травня 2021 року, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.
41. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц; від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц; від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц; від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц).
42. У спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави (зокрема земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення), остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству. Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок, які набуваються лише згідно із законом (постанови від 07 листопада 2018 року у справі
№ 488/5027/14-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц,
від 14 листопада 2018 року № 183/1617/16, від 29 травня 2019 року у справі
№ 367/2022/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).
43. Постановою Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі
№ 373/240/17 визнано недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області № 703 від 02 липня
2009 року «Про передачу у власність земельної ділянки громадянці України ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства», оскільки цим розпорядженням незаконно передано у приватну власність спірну ділянку водного фонду, щодо якої встановлено спеціальний правовий
режим - обмеження в обороті.
44. Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
45. Отже, постановою Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі
№ 373/240/17 встановлено належність спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:039:0002 до земель водного фонду та підтверджено факт її незаконної передачі у приватну власність.
46. Суди попередніх інстанцій, врахувавши факт незаконної передачі земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:039:0002 у приватну власність ОСОБА_2 , яка не мала права її відчужувати, дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для усунення перешкод Циблівській сільській раді у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення від останнього набувача ОСОБА_1 на користь держави в особі Циблівської сільської ради.
47. Повернення територіальній громаді спірної земельної ділянки переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки.
48. Верховний Суд зазначає, що на підставі зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , проявивши розумну обачність, могла знати про те, що ця ділянка розташована на незначній відстані від урізу води, в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро, належить до земель водного фонду і її отримання у приватну власність є неможливим на підставі імперативних вимог законодавства України.
49. Посилання заявниці на те, що власником спірної земельної ділянки є Циблівська територіальна громада, а не держава, висновків судів не спростовують.
50. У справі, що переглядається, усунені перешкоди у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом повернення її на користь держави в особі Циблівської сільської ради.
51. Відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону земель» об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.
52. За змістом частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
53. Оскільки землі в межах території України є об`єктом особливої охорони держави, а прокурор уповноважений здійснювати у спірних правовідносинах саме захист інтересів держави, пред`явлення цього позову прокурором в інтересах держави в особі Циблівської сільської ради є правильним.
54. Формулювання резолютивної частини оскарженого рішення суду не призвело до неправильного вирішення спору по суті та не може бути підставою для скасування судових рішень.
55. За встановлених обставин справи висновки суддів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Судувід 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 22 травня
2018 року у справі № 469/1203/15-ц , від 28 листопада 2018 року у справі
№ 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц,
від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, у постановах Верховного Суду від 20 жовтня
2020 року у справі № 756/536/19, від 15 жовтня 2020 року у справі
№ 759/14004/15-ц, від 15 жовтня 2020 року у справі № 157/398/15-ц,
від 13 жовтня 2020 року у справі № 161/4641/17, від 20 жовтня 2020 року
у справі № 213/112/19, від 12 жовтня 2020 року у справі № 585/2958/17,
від 12 жовтня 2020 року у справі № 521/7401/15, від 09 жовтня 2020 року у справі № 161/7515/15-ц, на які заявниця посилалась у касаційній скарзі.
56. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
57. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija
v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
58. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.
59. Відповідно до першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.
60. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович