ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року

м. Київ

справа №380/10564/22

адміністративне провадження № К/990/26850/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Єзерова А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2023 (головуючий суддя: Онишкевич Т.В., судді: Сеник Р.П., Судова-Хомюк Н.М.) у справі № 380/10564/22 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Дрогобицької об`єднаної територіальної громади в особі Дрогобицької міської ради Львівської області про визнання протиправними і скасування рішень,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У серпні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка-1) і ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 або позивачка-2) звернулися з позовом до Дрогобицької об`єднаної територіальної громади в особі Дрогобицької міської ради Львівської області (далі - відповідач), в якому просили:

визнати протиправним і скасувати пункт 1.161 рішення XXXII сесії восьмого скликання Дрогобицької міської ради (далі - Міськрада) від 15.09.2022 у частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства;

визнати протиправним і скасувати пункт 1.154 рішення XXXII сесії восьмого скликання Міськради від 15.09.2022 у частині відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 05.04.2023 позов задовольнив.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 27.06.2023 скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивачки подали касаційну скаргу, у якій просять суд касаційної інстанції скасувати оскаржувану постанову і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 12.09.2023 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 17.02.2025 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачки стверджують, що відповідач своїми діями та рішеннями перешкоджає в реалізації їх конституційного права на отримання у власність бажаних земельних ділянок.

Наголосили, що у встановленому законом порядку звернулися до відповідача за отриманням дозволу на розробку проєкту землеустрою, проте отримали необґрунтовану відмову.

З такими рішеннями позивачки не погоджуються з посиланням на те, що частиною сьомою статті 118 ЗК України не передбачено підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, пов`язаної із дією воєнного стану.

Відповідач позов не визнав. Наголосив, що в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12.05.2015 № 389-VІІІ «Про правовий режим воєнного стану».

Своєю чергою, Законом України від 24.03.2022 № 2145-ХІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.

Так, вказаним Законом розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно із яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: 5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, з огляду на імперативні положення підпункт 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України відповідач на час дії в Україні воєнного стану не має повноважень для прийняття рішення про надання дозволу на складення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Відтак, приймаючи оскаржуване рішення в частині позивачів, Дрогобицька міська рада Львівської області діяла у відповідності до положень підпункту 5 пункту 27 розділу «Перехідні положення» ЗК України, оскільки інших альтернативних дій вказана місцева рада не вправі була вчиняти.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій установлено, що 30.07.2021 ОСОБА_1 звернулася до Дрогобицького міського голови (далі - Міський голова) із заявою про надання дозволу на виготовлення проєкту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,7296 га у с. Унятичі, Дрогобицької об`єднаної територіальної громади Львівської області (далі - Дрогобицька ОТГ) із земель запасу кадастровий номер 4621288400:02:000:0173. Разом із заявою було надано в копіях паспорт та ідентифікаційний код; графічний матеріал, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки.

Водночас листом від 07.02.2022 № 3-24/1184 виконавчий комітет Дрогобицької міської ради (далі - виконком) повідомив позивачку-1 про те, що її питання було винесено на розгляд сесії Міськради від 14.01.2022, однак проєкт рішення не набрав достатньої кількості голосів і її прохання не задоволено.

ОСОБА_2 також звернулася до Міського голови із заявою від 30.07.2021 про надання дозволу на виготовлення проєкту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,7296 га у с. Унятичі Дрогобицької ОТГ із земель запасу кадастровий номер 4621288400:02:000:0173. Разом із заявою було надано в копіях паспорт та ідентифікаційний код; графічний матеріал, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки.

Листом від 07.02.2022 № 3-24/1191 виконком повідомив її, що питання було винесено на розгляд сесії Міськради від 14.01.2022, однак проєкт рішення не набрав достатньої кількості голосів, тому прохання не задоволено.

Разом із тим, відповідно до рішення від 15.09.2022 № 1241 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства», розглянувши заяви фізичних осіб про надання згоди на розроблення проектів землеустрою щодо відведенні земельних ділянок, враховуючи рекомендації постійної комісії ради і питань регулювання земельних відносин (протоколи № 25 від 10.09.2021, № 31 від 26.10.2021, № 33 від 12.11.2021, № 35 від 26.11.2021, № 48 від 15.09.2022) на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу «Про введення воєнного стану в Україні», Указу Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», Указу Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 22.05.2022 № 2263-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», Указу Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15.08.2022 № 2500-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», керуючись статтями 12, 81, підпунктом 5 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», керуючись статтею 12, частина 9 статті 188, статтею 86 ЗК України, Законом України «Про землеустрій», Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» і відповідно до пункту 34 частини 1 статі 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», у порядку частини 5 статті 25 Регламенту Дрогобицької міської ради, міська рада, вирішила:

1. Відмовити у наданні дозволу на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства у зв`язку з забороною у наданні дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земель комунальної власності та розроблення такої документації під час дії воєнного стану:

1.154. ОСОБА_2 , прож. м. Дрогобич, земельна ділянка орієнтовною площею 17296 кв.м. на території с. Унятичі Дрогобицького району, для ведення особистого селянського господарства;

1.161. ОСОБА_1 , прож. м. Дрогобич, земельна ділянка орієнтовною площею 17296 кв.м. на території с. Унятичі Дрогобицького району, для ведення особистого селянського господарства.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позиваки звернулися із цим позовом до суду.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою визначений частиною сьомою статті 118 ЗК України, який не містить в собі такої підстави для відмови як введення обмежень щодо надання дозволів на розроблення проєкту землеустрою у період воєнного стану.

Також у контексті спірних правовідносин суд першої інстанції наголосив, що відповідачем порушено місячний строк розгляду порушених позивачками у заявах питань, що стало наслідком прийняття оскаржуваного рішення у період дії воєнного стану.

Суд апеляційної інстанції дійшов протилежних висновків.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан, який з урахуванням наступних указів Президента України продовжує діяти.

Своєю чергою, відповідно до вимог підпункту 5 пункту 27 розділу «Перехідні положення» ЗК України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, з огляду на пряму законодавчо передбачену заборону надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земельних ділянок, суд апеляційної інстанції констатував, що відмова позивачкам у наданні такої згоди оскаржуваним рішенням міськради № 1241 від 15.09.2022 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» є правомірною і підстав для визнання його протиправним і скасування немає.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга позивачок обґрунтована тим, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (щодо вичерпності переліку підстав для відмови у розроблені проєкту землеустрою), викладених у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 27.03.2018 у справі № 463/3375/15-а, від 10.07.2018 у справі № 806/3095/17, від 08.08.2022 у справі № 240/16949/20, від 30.08.2022 у справі № 809/1619/17, від 31.08.2022 у справі № 12/3254/19-а, від 14.09.2022 у справі № 912/929/21.

У контексті приведеної вище судової практики, скаржниці наполягають, що відповідач відмовив їм у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою із непередбачених частиною сьомою статті 118 ЗК України підстав.

Позивачки вважають, що обмеження, встановлені у період воєнного стану, не можуть бути підставою для відмови у реалізації їх права на отримання земельної ділянки у власність.

Своєю чергою, висновок Верховного Суду щодо застосування положень підпункту 5 пункту 27 розділу «Перехідні положення» ЗК України відсутній.

Водночас, скаржниці наголосили на процесуальних порушеннях суду апеляційної інстанції, що відповідно до частини третьої статті 353 КАС України має наслідком скасування оскаржуваної постанови з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Позивачки стверджують, що суд апеляційної інстанції позбавив їх права бути присутніми під час розгляду справи, а також не взяв до уваги наведені ними у відзиві на апеляційну скаргу аргументи в підтримку правильності рішення суду першої інстанції.

Також від позивачок на адресу суду касаційної інстанції надійшло письмове клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Клопотання обґрунтоване необхідністю відступлення від правових висновків Верховного Суду у постанові від 03.08.2022 у справі № 300/3771/22 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому із посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

У підтримку своєю позиції відповідач зазначає, що чинне законодавство, яке регулює відносини у період воєнного стану не містить винятків у застосуванні положень підпункту 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України, а тому у відповідача не було іншого правомірного варіанту поведінки, як відмовити заявницям у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення бажаних земельних ділянок у власність.

Аналогічного висновку також дійшов Верховний Суд у постанові від 03.08.2022 у справі № 300/3771/22.

Також відповідач заперечує твердження скаржниць про допущення судом апеляційної інстанції порушень норм процесуального права, оскільки справа розглядалася у відкритому судовому засіданні із викликом сторін (представник відповідача був присутнім у судовому засіданні), а також представник міськради ознайомлювався із відзивом позивачок. Відповідно такий відзив був врахований судом апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення.

Від скаржниць надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останні із посиланням на принцип належного урядування стверджують, що суд апеляційної інстанції не виконав покладених на нього КАС України обов`язків щодо ухвалення законного рішення.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам сторін, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Дотримання встановленого порядку відведення у власність земель державної або комунальної власності становить особливий суспільний інтерес, оскільки відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. У зв`язку з цим, важливим є суворе дотримання порядку відведення землі у власні фізичним або юридичним особам, а також забезпечити конкурентний спосіб розпорядження таким суспільним активом як земля, зокрема шляхом її продажу на торгах. Тільки такий підхід забезпечить раціональне використання землі, а також реалізацію принципу рівності перед законом та запобігання всім формам дискримінації.

Аналогічна позиція застосована Верховним Судом у постановах від 27.01.2023 у справі №120/19319/21-а та від 23.06.2023 у справі № 160/6214/21.

Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (стаття 3 ЗК України).

Згідно із частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно із частиною першою статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

За змістом частин першої - третьої та п`ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний зміст наведених норм права дає підстави зробити висновок, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами здійснюється поетапно.

Своєю чергою, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, а надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття в подальшому суб`єктом владних повноважень позитивного рішення щодо відведення земельної ділянки у власність.

У контексті предмету цього спору, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 03.08.2023 у справі № 300/3771/22 вже сформулював правову позицію, відповідно до якої рішення органу місцевого самоврядування про відмову в наданні дозволу на складення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є законним, якщо підставою для його прийняття є підпункт 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України.

Формуючи такий правовий висновок, Верховний Суд виходив з такого:

« 46. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан, який з урахуванням наступних указів Президента України продовжує діяти.

47. Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

48. Отже, як на дату прийняття спірного рішення відповідача так і на час розгляду цієї справи у суді в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом № 389-VIII.

49. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24 березня 2022 року № 2145-IX (далі - Закон № 2145-IX) внесено зміни, серед іншого, до ЗК України. Так, Розділ X «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктами 27 і 28. У підпункті 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України зазначено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Вказані зміни до ЗК України набрали чинності 7 квітня 2022 року.

50. З огляду на зміни, які внесені до ЗК України Законом № 2145-IX, із 7 квітня 2022 року до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.

51. При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

54. Відтак, приймаючи спірне рішення «…» Загвіздянська сільська рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області діяла у відповідності до положень підпункту 5 пункту 27 розділу «Перехідні положення» ЗК України, оскільки інших альтернативних дій вказана місцева рада не вправі була вчиняти.

55. Таким чином, cпірне рішення відповідача є таким, що прийняте у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, та відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, а тому не підлягає скасуванню».

У справі, що розглядається, колегія суддів не вбачає підстав відступати від запропонованого вище Верховним Судом правового підходу до вирішення такої категорії справ.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, правильно застосував норми матеріального права, зокрема підпункт 5 пункту 27 розділу «Перехідні положення» ЗК України, та прийняв законне та обґрунтоване судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Дрогобицької об`єднаної територіальної громади в особі Дрогобицької міської ради Львівської області про визнання протиправним і скасування рішення, а доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують.

Одночасно із цим, колегія суддів наголошує, що позивачі після закінчення воєнного стану в Україні не позбавлені можливості отримати у встановленому порядку відповідні дозволи на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Водночас колегія суддів виключає можливість застосування висновків Верховного Суду, наведених скаржницями у касаційній скарзі, до справи, що розглядається, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними, ухвалені за інших фактичних обставин справи, з урахуванням іншої нормативної бази, що у своїй сукупності не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства та, відповідно, правову позицію у справі, що розглядається.

Зокрема у постановах Верховного Суду, на які посилаються скаржниці, не має висновків щодо застосування положень підпункту 5 пункту 27 розділу «Перехідні положення» ЗК України.

Оцінюючи доводи скаржниць про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів доходить висновку, що такі не підтверджуються матеріалами справи.

Так, в матеріалах справи наявна інформація (а.с. 181 - 182) про завчасне (09.06.2023) повідомлення позивачок про розгляд справи у судовому засіданні, яке було призначено на 27.06.2023, відповідно твердження скаржниць про перешкоджання судом доступу до правосуддя не відповідають дійсності.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою відзив на апеляційну скаргу позивачок, оскільки в описовій частині оскаржуваної постанови (абз. 5, сторінка 2) міститься стислий зміст відзиву.

Вищевикладеним спростовуються доводи касаційної скарги позивачок.

Щодо клопотання про передачу цієї справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду з підстав, визначених частиною третьої статті 346 КАС України, із мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі № 300/3771/22, Верховний Суд зазначає таке.

Згідно із частиною третьою статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

За приписами частини першої статті 347 КАС України, питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Положеннями статті 2 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судом касаційної інстанції в адміністративній справі відповідно до статті 327 КАС України є Верховний Суд, у складі якого за змістом статей 36, 37 Закону № 1402-VIII діє, зокрема, Касаційний адміністративний суд. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Отже, до повноважень Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема, належить вирішення питань про правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення при вирішенні юридичних спорів в адміністративних справах чи проблем щодо забезпечення захисту прав, свобод або інтересів. Реалізація таких повноважень пов`язана із наявністю правових проблем.

Своєю чергою, клопотання не містить переконливих доводів необхідності відступити від висновків Верховного Суду у зазначеній постанові.

Фактично аргументи скаржниць зводяться до незгоди із висновками касаційного суду по суті вирішення касаційного провадження, а це не підстава для відступу.

До спірних правовідносин застосовуються особливості регулювання земельних питань, встановлені підпунктом 5 пункту 27 розділу «Перехідні положення» ЗК України в умовах воєнного стану, правовий висновок щодо яких сформований у постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі № 300/3771/22.

Водночас, зміст підстав, наведених у клопотанні про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, не спростовує висновку сформованого у постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі № 300/3771/22, у зв`язку із чим колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення.

Отже, оскільки скаржниками не наведено та судом не встановлено підстав для відступу від висновку, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду (постанова від 03.08.2023 у справі №300/3771/22), клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345 350 355 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про передачу справи № 380/10564/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2023 у справі № 380/10564/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

Я. О. Берназюк

А. А. Єзеров