ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 380/11815/23

адміністративне провадження № К/990/8239/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Прокопенка О.Б.,

суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року (суддя Мричко Н.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року (судді: Хобор Р.Б., Бруновська Н.В., Шавель Р.М.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та виплату допомого до 5 травня,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи і рішень судів попередніх інстанцій

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення його до переліку осіб, які мають право на отримання разової грошової допомоги, передбаченої Законом України від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-ХІІ), та неподання таких переліків (з його даними) до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати у 2020 - 2022 роках щорічної разової грошової допомоги до 5 травня;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування до суми, що належать працівникові при звільненні, невиплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020-2022 роки, в загальній сумі 26705 грн;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020-2022 роки, в сумі 26705 грн;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки виплати всієї суми, що належать працівникові при звільненні, з дня звільнення, з 31 січня 2023 року, по день фактичного повного розрахунку, з розрахунку по 1273,80 грн за кожен день.

19 червня 2023 року Львівський окружний адміністративний суд відкрив спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

23 листопада 2023 року Львівський окружний адміністративний суд, на підставі частини тринадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) залишив позовну заяву без руху та надав позивачу час для подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

На виконання вимог цієї ухвали 28 листопада 2023 року позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій вказав, що до 03 квітня 2023 року не був обізнаний з порядком нарахування та виплати разової грошової допомоги до 5 травня. 03 квітня 2023 року, під час влаштування на нове місце праці, позивачу стало відомо, що разова грошова допомога до 5 травня виплачується відділом фінансового забезпечення за місцем праці, тому, на його думку, строк звернення до суду позивач пропустив з поважних причин.

Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 04 грудня 2023 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року, керуючись пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України, залишив без розгляду позовну заяву в частині позовних вимог про:

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо невключення ОСОБА_1 до переліку осіб, які мають право на отримання разової грошової допомоги, передбаченої Законом №3551-ХІІ та неподання таких переліків (з його даними) до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення;

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо невиплати ОСОБА_1 у 2020 - 2022 роках щорічної разової грошової допомоги до 5 травня;

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо незарахування до суми, що належать працівникові при звільненні, невиплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 - 2022 роки, в загальній сумі 26705 грн;

- зобов`язання Головного управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 - 2022 роки, в сумі 26705 грн.

Залишаючи позовну заяву без розгляду в частині вказаних позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин.

За висновками цього суду, позивач міг добросовісно очікувати на проведення виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік до 30 вересня 2020 року, за 2021 рік до 30 вересня 2021 року та за 2022 рік до 30 вересня 2022 року.

Позовну заяву до суду ОСОБА_1 подав лише 24 травня 2023 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення з позовом, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, в частині позовних вимог, що стосуються виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2020-2022 роки.

Суд першої інстанції відхилив твердження ОСОБА_1 про те, що про порушення своїх прав щодо невиплати грошової допомоги до 5 травня за 2020 - 2022 роки він дізнався із листа Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 18 квітня 2023 року №1220/105/05/12-2023. За висновками Львівського окружного адміністративного суду це не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на отримання разової грошової допомоги до 5 травня і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року - без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності доводів позивача про поважність причин пропуску строку для звернення до суду в частині вказаних позовних вимог.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу і відповіді на відзив на касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи та не надали належної оцінки доводам обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Так, позивач наполягає на тому, що про порушення своїх прав він дізнався лише із листа Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 18 квітня 2023 року. Раніше він не міг передбачити, що відповідач не здійснює йому виплату щорічної разової грошової допомоги. Стверджує, що отримував різні види грошового забезпечення, які перераховувались на рахунок відкритий в АТ КБ «Приватбанк» та вказувались як зарплата. За період з 01 травня 2020 року по 31 січня 2023 року за місцем служби не отримував повідомлень про види грошових виплат (розрахунків нарахованих та виплачених сум), а був переконаний у добросовісності дій відповідача.

Зважаючи на вказане, скаржник доводить що за вказаних обставин, які не залежали від його волі, не міг дізнатися про порушення своїх прав та раніше звернутися до суду з відповідним позовом.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суддів попередніх інстанцій - без змін.

У відповіді на відзив на касаційну скаргу позивач наводить доводи, аналогічні доводам касаційної скарги та просить задовольнити його вимоги, викладені у скарзі.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2024 року справу призначено до розгляду.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву відповідача та відповіді позивача на відзив, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 342 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У цій справі спірні правовідносини виникли у зв`язку із ненарахуванням та невиплатою позивачу разової щорічної допомоги до 5 травня 2020 - 2022 років.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до частин першої, четвертої статті 17-1 Закону №3551-ХІІ у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 вказаного Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Отже, цим законом встановлено термін виплати разової грошової допомоги до 5 травня, який завершується 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується із доводами судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ОСОБА_1 міг добросовісно очікувати на проведення виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік до 30 вересня 2020 року, за 2021 рік до 30 вересня 2021 року та за 2022 рік до 30 вересня 2022 року. Тому строк звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 01 жовтня 2020 року (щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік), 01 жовтня 2021 року (щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік), з 01 жовтня 2022 року (щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік).

Позовну заяву ОСОБА_1 подав до суду (відповідно до відмітки на поштовому конверті) 24 травня 2023 року.

За таких обставин ОСОБА_1 пропустив шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, в частині позовних вимог, що стосуються виплати разової грошової допомоги до 5 травня.

Твердження позивача про те, що до отримання листа від Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 18 квітня 2023 року він не міг дізнатися про порушення своїх прав щодо ненарахування та невиплати разової грошової допомоги до 5 травня Верховний Суд не приймає, оскільки ОСОБА_1 на підтвердження доводів щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду не надав доказів того, що він не мав реальної, об`єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про виплачені йому види нарахувань, які є складовими його заробітної плати.

Отже, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_1 пропустив шестимісячний строк, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, в частині позовних вимог щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня.

Таким чином, переглянувши в передбачених статтею 341 КАС України межах рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень та погоджується з висновками судів в цій справі про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням викладеного Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у справі №380/11815/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.Б. Прокопенко

Судді: В.М. Соколов

С.А. Уханенко