ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 380/12365/23

адміністративне провадження № К/990/7163/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Білак М.В., Загороднюка А.Г.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи як суд касаційної інстанції справу № 380/12365/23

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними

за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1

на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року, постановлену колегією суддів у складі головуючого судді Бруновської Н.В., суддів Хобор Р.Б., Шавель Р.М.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

1. У червні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви від 09.06.2023, просить:

1.1. визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату індексації грошового забезпечення та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення) за період із 26.09.2018 по день фактичної виплати 26.05.2023;

1.2. зобов`язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 26.09.2018 по день фактичної виплати, 26.05.2023, виходячи із середньоденного заробітку (грошового забезпечення), нарахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Постанова 100), у розмірі 86160,62 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при звільненні з військової служби (виключенні із списків особового складу військової частини) відповідач не здійснив з позивачем розрахунку з грошового забезпечення (виплати індексації грошового забезпечення та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасним нарахуванням та виплатою індексації грошового забезпечення). Позивач указує, що виплату зазначеної частини грошового забезпечення у розмірі 72839,90 грн відповідач здійснив лише 26.05.2023 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.10.2022 у справі №380/7299/22.

2.1. Позивач уважає, що такою несвоєчасною виплатою відповідач порушив вимоги статей 116 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а тому існують достатні правові підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 86160,62 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 72894,64 грн та зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 72894,64 грн.

4. Не погодившись із прийнятим рішенням, в/ч НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції.

5. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2024 апеляційну скаргу в/ч НОМЕР_1 залишено без руху, встановлено десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом подання клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку та наданням оригіналу документу про сплату судового збору в належному розмірі.

6. Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції, серед іншого, зауважив, що оскаржуване судове рішення постановлене 24.11.2023, копію якого отримано скаржником 30.11.2023, однак апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подана лише 25.01.2024.

7. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2024 визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, наведені в заяві в/ч НОМЕР_1 про поновлення строку апеляційного оскарження, відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційного оскарження та відмовлено в/ч НОМЕР_1 у відкритті апеляційного провадження на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2023.

7.1. Визнаючи неповажними причини пропуску строку звернення до суду з цією апеляційною скаргою, зазначені в/ч НОМЕР_1 у поданому клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження (з посиланням на те, що оскаржуване рішення на адресу апелянта не надходило, а про його існування апелянт дізнався лише із заяви позивача про виконання цього рішення), суд апеляційної інстанції урахував, що скаржнику було відомо про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, копію ухвали про відкриття військова частина отримала, відповідач подавав відзив на позовну заяву від 29.06.2023, однак з моменту подання відзиву до винесення рішення у справі апелянт не цікавився станом розгляду справи, хоч йому і було відомо про відкриття провадження та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

7.2. Тож, виходячи з того, що апелянт, як учасник справи, повинен вживати заходів та брати участь у розгляді справи, цікавитись її станом, проте жодного належного та допустимого доказу того, що апелянтом вживались активні дії щодо отримання оскаржуваного рішення та останній цікавився розглядом справи в суді першої інстанції апелянтом не надано, суд апеляційної інстанції уважав це неналежною організацією процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, що, за оцінкою суду цієї інстанції, є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. У цьому зв`язку, апеляційний суд наголосив, що відповідач, який діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

8. Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції в/ч НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду (далі - Суд) з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2024, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду

8.1. Ця касаційна скарга подана на підставі частини третьої статті 328 КАС України із посиланням скаржника у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

8.2. На обґрунтування касаційної скарги в/ч НОМЕР_1 зазначає, що судом не враховано того, що військова частина вживала заходів для реалізації свого права на оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду, а саме - апеляційна скарга на рішення Львівського окружного адміністративного суду була направлена 25.01.2024 (в десятиденний строк) з дати отримання повного рішення у даній справі. Скаржник уважає, що висновки апеляційного суду є надмірно формальними, оскільки статтею 251 КАС України визначено вичерпний перелік випадків, які підтверджують дату вручення судового рішення та обов`язок щодо направлення рішень суду.

8.3. У цьому зв`язку касатор підкреслює, що суд першої інстанції не направив на адресу в/ч НОМЕР_1 копії рішення за результатами розгляду справи №380/12365/23, військова частина НОМЕР_1 дізналась про наявність даного рішення лише із заяви представника позивача, а саме 15.01.2024.

8.4. Отже, враховуючи те, що військова частина НОМЕР_1 раніше, ніж зазначено в апеляційній скарзі та долученими доказами до даної скарги не знала про зміст рішення суду першої інстанції, скаржник вважає відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі частини 2 статті 299 КАС України такою, що обмежує гарантоване право відповідача на доступ до суду та позбавляє його можливості ефективного захисту своїх прав і законних інтересів в суді апеляційної інстанції.

9. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.03.2024 відкрите касаційне провадження за цією касаційною скаргою.

10. Правом подати відзив на касаційну скаргу позивач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанціїї в касаційному порядку.

11. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 11.09.2024 закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.

Позиція Верховного Суду. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

12. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.

13. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

14. За приписами частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

15. Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.

16. Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 296 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору.

17. Відповідно до приписів статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

17.1. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

17.2. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

17.3. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

18. Частиною третьою статті 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

19. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

20. Отже, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

21. З матеріалів справи слідує, що розгляд справи № 380/12365/23 відбувався за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи за наявними в ній матеріалами.

22. Відповідно ло частини п`ятої статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

23. Вичерпний перелік випадків, які підтверджують дату вручення судового рішення, наведений у частині шостій статті 251 КАС України, відповідно до якої днем вручення судового рішення є: (1) день вручення судового рішення під розписку; (2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; (3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; (4)день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; (5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

24. Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 251 КАС України).

25. Частиною п`ятою статті 18 КАС УКраїни, яка на час ухвалення судом першої інстанції рішення у цій справі діяла в редакції Закону України від 29.06.2023 № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами», визначено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

26. Пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 29.06.2023 № 3200-IX установлено, що справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються за правилами, що діють після введення в дію цього Закону.

27. Відповідно до пункту 3 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього ж Закону офіційні електронні адреси, зареєстровані до набрання чинності цим Законом, вважаються електронними кабінетами і використовуються судом, учасниками справи за правилами та в порядку, що діють після введення в дію цього Закону.

28. Пунктом 5.8 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 (у редакції до Рішення Вищої ради правосуддя № 977/0/15-23 від 12.10.2023), встановлювалося, що офіційна електронна адреса - це сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.

29. З матеріалів справи слідує, що офіційною електронною адресою військової частини НОМЕР_1 , яка вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, та яку цей учасник указував у поданому письмовому відзиві на позовну заяву, - є електоронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 . На цю адресу судом першої інстанції направлялася ухвала про відкриття провадження у справі №380/12365/23.

30. Водночас згідно з довідкою про доставку електронного листа від 30.11.2024 рішення від 24.11.2023 у справі № 380/12365/23 Львівським окружним адміністративним судом направлено відповідачу на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зазначена позивачем при подачі адміністративного позову. Судове рішення не надсилалося відповідачу в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

31. Наведене дозволяє дійти висновку, щ направлення рішення судом першої інстанції на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка не являється офіційною електронною адресою військової частини НОМЕР_1 , не є належним врученням судового рішення в розумінні статті 251 КАС України.

32. Військова частина НОМЕР_1 у клопотанні про поновлення строку на оскарження рішення суду першої інстанції посилалася на те, що електронна адреса, вказана позивачем в адміністративному позові ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є офіційною електронною адресою військової частини, якою є - ІНФОРМАЦІЯ_1 . У цьому клопотанні апелянт звертав увагу суду апеляційної інстанції, що навіть за умови, що ця електронна пошта є поштою одного з військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 - це не є належним повідомленням відповідача.

33. Оприлюднення судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень не скасовує обов`язок суду вчасно направляти копії судових рішень учасникам справи у спосіб, встановлений процесуальним законом.

34. Суд апляційної інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв`язку із неповажністю підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, не перевірив факт (не)належного надіслання судового рішення відповідачу, та не надав належної оцінки доводам апелянта, наведеним у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження.

35. Неналежне виконання судом обов`язку щодо вручення стороні справи судового рішення не може бути підставою для застосування до особи, яка самостійно не отримала таке рішення, негативних процесуальних наслідків.

36. За наведених обставин та правого регулювання Верховний Суд приходить до висновку про передчасність висновків суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

37. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного оскарження рішення суду (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012 та пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 №13-рп/2011).

38. Відповідно частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

39. На підставі викладеного Верховний Суд вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу та скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції з направленням справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

40. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити, ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 380/12365/23 - скасувати, справу направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько М.В. Білак А.Г. Загороднюк