№ 380/12913/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2022 року

м. Київ

справа №380/12913/21

адміністративне провадження № К/990/18133/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Стрелець Т.Г. та Чиркіна С.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства внутрішніх справ України,

третя особа - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області,

про визнання дій протиправними

за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Шевчук С.М., суддів Носа С.П., Кухтея Р.В.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі також - відповідач), у якому просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови, оформленої листом №27812/15-2021 від 18 червня 2021 року;

зобов`язати відповідача прийняти рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (22 січня 2020 року) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 в сумі 315 300 грн та скерувати таке рішення до Головного управління МВС України у Львівській області для здійснення виплати.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

3. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що правова природа спірних правовідносин вказує на наявність у Кодексі адміністративного судочинства України (далі - КАС України) спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, що виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. При цьому, суд встановив, що юридичну оцінку спірним правовідносинам, щодо права позивача на прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги відповідача, вже надавалася Львівським окружним адміністративним судом у справі №380/6724/20.

4. З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що фактичний зміст правовідносин, які виникли між сторонами після ухвалення рішення суду від 27 жовтня 2020 року у справі №380/6724/20, полягає у судовому контролі за його виконанням. У разі наявності ознак протиправності рішень, дій чи бездіяльності відповідача суб`єкта владних повноважень, вчинених (допущених) ним при виконанні рішення в адміністративній справі, до адміністративного суду слід подавати відповідну заяву, а не новий адміністративний позов.

5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2021 року скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову повністю.

6. Ухвалюючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зміст спірних правовідносин, за результатами розгляду яких винесено рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі №380/6724/20, полягав у тому, що відповідачем в першому випадку повернуто заяву позивача та документи без розгляду та без прийняття жодного фактичного рішення, з якого вбачалось визначені законодавством підстави для відмови позивачу у призначенні названої допомоги.

7. У справі, яка розглядається, МВС України в особі Департаменту фінансової облікової політики МВС України розглянуто подану заяву та документи позивача по суті та за наслідками розгляду яких повідомлено позивача про прийняте рішення щодо відмови йому у призначенні одноразової грошової допомоги, з якого вбачаються чіткі підстави такої відмови, що вказує на завершення процедури виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі №380/6724/20 та виникнення інших спірних правовідносин. А відтак, суд апеляційної інстанції погодився з доводами позивача, що зміст спірних правовідносин вийшов за межі судового контролю у справі №380/6724/20, що дає право позивачу звернутися з новим адміністративним позовом, у якому зміст спірних правовідносин полягає у необхідності суду надати правову оцінки доказам та підставам, які визначені відповідачем у якості відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги.

8. З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції не погодився із висновком суду першої інстанції про те, що зміст спірним правовідносин у даній справі є таким, що виник між сторонами після ухвалення рішення суду від 27 жовтня 2020 року у справі №380/6724/20 і повинен бути урегульований виключно в порядку судового контролю за його виконанням.

9. Стосовно суті спірних правовідносин, то суд апеляційної інстанції, проаналізувавши зміст прийнятого відповідачем рішення про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, про яке позивача повідомлено листом №27812/15-2021 від 18 червня 2021 року, зазначив, що відповідач відмовив позивачу у призначенні вказаної допомоги з підстав того, що медико-соціальну експертизу позивача проведено з порушенням пунктів 10, 16 Положення про медико-соціальну експертизу, відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС. Зокрема, повідомлено, що у порушення вимог вказаного Положення при проведенні медико-соціальної експертизи представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучалися.

10. Водночас таку підставу для відмови у призначені позивачу одноразової грошової допомоги суд визнав незаконною та такою, що спростовується наявними у матеріалах доказами, оскільки з листа Львівського обласного центру МСЕК №1 від 20 травня 2020 року та листа ДУ «Територіального медичного об`єднання МВС України» №33/34-305 від 3 квітня 2019 року встановлено, що рішення обласної МСЕК №1 від 22 січня 2020 року стосовно позивача прийнято за участю представника ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України» - лікаря Лисенко Л.І., який уповноважений приймати участь у засіданні Обласної МСЕК №1 при проведенні медико -соціальної експертизи службовців та колишніх пенсіонерів МВС з ЕТС.

11. У зв`язку із вищезазначеним, суд апеляційної інстанції погодився із твердженням позивача про те, що йому відмовлено у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги з підстав, які суперечать нормам чинного законодавства та не передбачені пунктом 14 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року (далі - Порядок № 850).

12. Крім цього, вирішуючи питання про найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з огляду на положення статті 245 КАС України адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції. При цьому суд послався на аналогічну правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 27 вересня 2021 року у справі № 380/8727/20, від 3 червня 2021 року у справі №2340/4545/18 та від 23 вересня 2021 року у справі №440/1389/19.

13. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки відповідач неодноразово вчиняв протиправні дії щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням позивачу інвалідності, що підтверджено судовим рішенням у справі №380/6724/20, яке набрало законної сили, та позивачем виконано всі умови, визначені законом, для затвердження МВС України висновку щодо призначення такої допомоги, то в силу положень статей 5 245 КАС України, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 у визначений ним спосіб, а саме, про зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку №850.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

14. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

15. На підтвердження своїх доводів, у касаційній скарзі відповідач вказує, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано у спірних правовідносинах положення Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) та Порядку №850, у зв`язку з чим прийнято протиправне рішення про зобов`язання МВС призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу. Скаржник вказує, що такий висновок суду апеляційної інстанції є прямим втручанням у дискреційні повноваження МВС України та не відповідає основним засадам і завданням адміністративного судочинства.

16. На підтвердження вказаного скаржником зазначено, що суд апеляційної інстанції не врахував позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 16 березня 2020 року у справі № 641/10426/16-а, від 23 вересня 2021 року у справі №569/7875/17 та від 15 грудня 2021 року у справі № 1840/2970/18, де Верховний Суд дійшов висновку про те, що зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу є передчасним і таким, що не відповідає засадам і завданню адміністративного судочинства, які насамперед полягають у здійсненні судового контролю за правомірністю рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які ним прийняті, вчинені чи допущені.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

17. Касаційна скарга надійшла до Суду 15 липня 2022 року.

18. Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі №380/12913/21, витребувано адміністративну справу та запропоновано позивачу надати відзив на касаційну скаргу.

19. Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 22 вересня 2022 року.

20. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Позиція інших учасників справи

21. Від позивача відзиву на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішення суду апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалу Верховного Суду від 27 липня 2022 року про відкриття касаційного провадження у справі позивачем отримано 2 серпня 2022 року.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

22. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України.

23. Відповідно до наказу №15/147 о/с Головного управління МВС України у Львівській області від 30 грудня 2008 року по особовому складу позивача звільнено з посади старшого оперуповноваженого з особливих доручень ГУ МВС з 30 грудня 2008 року згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України за пунктом 65 «б» у відставку (через хворобу).

24. 22 січня 2020 року під час первинного огляду позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ пожиттєво.

25. 3 червня 2020 року позивач звернувся до Голови Ліквідаційної комісії Головного управління МВС у Львівській області із заявою (рапортом) про проведення виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що йому встановлено ІІІ групу інвалідності через захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

26. Ліквідаційною комісією Головного управління МВС у Львівській області прийнято висновок про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням працівникові міліції інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 315 300 грн. Надалі Ліквідаційна комісія Головного управління МВС у Львівській області висновок з пакетом поданих позивачем документів надіслала до МВС України для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги.

27. 31 липня 2020 року Департамент фінансово-облікової політики МВС України скерував Ліквідаційній комісії Головного управління МВС у Львівській області лист з додатками, відповідно до якого за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги Департаментом охорони здоров`я та реабілітації МВС України вказано, що медико-соціальна експертна комісія проведена з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №11317 від 3 грудня 2009 року, відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС, оскільки при проведенні медико-соціальної експертизи позивача представники закладів охорони здоров`я МВС до складу Комісії не залучалися. Зазначене унеможливило прийняття рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги. Відтак, матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги повертаються на доопрацювання.

28. Не погодившись із позицією Міністерства внутрішніх справ України, позивач звернувся з позовом до суду (справа №380/6724/20).

29. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі №380/6724/20 визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без прийняття рішення матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги позивачу; зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути висновок про призначення одноразової грошової допомоги позивачу та прийняти рішення відповідно до пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

30. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі №380/6724/20 Міністерством внутрішніх справ України складено висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, яким відмовлено у призначенні такої. Листом відповідача №27812/15-2021 від 18 червня 2021 року «Про надсилання матеріалів» повідомлено позивача про результати розгляду такого питання.

31. Вважаючи відмову Міністерства внутрішніх справ України щодо призначення одноразової грошової допомоги протиправною, позивач звернувся з позовом до адміністративного суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

32. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

33. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

34. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

35. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

36. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на таке.

37. Відповідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

38. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

39. Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

У той же час, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

40. Статтею 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

41. Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

42. З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у цій справі є право позивача на призначення та виплату йому Міністерством внутрішніх справ України одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (22 січня 2020 року), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 в сумі 315 300 гривень.

43. Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржує відповідач, скасував рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та прийняв нове, яким позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України задовольнив повністю, зокрема, визнав протиправними дії відповідача щодо відмови, оформленої листом №27812/15-2021 від 18 червня 2021 року, та зобов`язав відповідача прийняти рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

44. Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема із того, що позивачу відмовлено у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги з підстав, які суперечать нормам чинного законодавства та не передбачені пунктом 14 Порядку № 850. Крім цього, вирішуючи питання про найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з огляду на положення статті 245 КАС України адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки відповідач неодноразово вчиняв протиправні дії щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності, що підтверджено судовим рішенням у справі №380/6724/20, яке набрало законної сили, та позивачем виконано всі умови, визначені законом для затвердження МВС України висновку щодо призначення такої допомоги, то в силу положень статей 5 245 КАС України, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 у визначений ним спосіб, а саме, шляхом зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку №850.

45. З доводів касаційної скарги вбачається, що відповідач не заперечує право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку №850. Водночас вважає, що, задовольняючи позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, суд апеляційної інстанції втрутився в дискреційні повноваження Міністерства внутрішніх справ України. Вказане свідчить по неправильне застосування судом норм матеріального права (Закону № 580-VIII та Порядку №850). При цьому скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 16 березня 2020 року у справі № 641/10426/16-а, від 23 вересня 2021 року у справі №569/7875/17, від 15 грудня 2021 року у справі № 1840/2970/18, про те, що зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу є передчасним і таким, що не відповідає засадам і завданню адміністративного судочинства, сенс якого насамперед полягає у здійсненні судового контролю за правомірністю рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які ним прийняті, вчинені чи допущені

46. Надаючи оцінку висновкам суду апеляційної інстанції та доводам касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити наступне.

47. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом №580-VIII, відповідно до частини першої статті 97 якого одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання.

48. Відповідно до абзаців 2, 3 пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №580-VIII за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

49. Вказаними абзацами пункт 15 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII доповнено згідно із Законом №900-VIII від 23 грудня 2015 року, який прийнято з метою відновлення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей, реалізації конституційних принципів рівності, справедливості, пропорційності й недискримінаційності під час унормування Законом соціального й правового захисту як поліцейських, так і колишніх працівників міліції, у тому числі пенсіонерів, інвалідів, а також членів їх сімей, інших осіб.

50. Таким чином, особа, яка втратила працездатність у зв`язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ не повинна позбавлятися права на отримання одноразової грошової допомоги та ставитися у менш вигідне становище порівняно з працівниками міліції, які змогли реалізувати своє право після звільнення з органів внутрішніх справ, або поліцейськими, які втратили працездатність під час проходження служби в поліції.

51. До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» порядок виплати одноразової грошової допомоги врегульовувався нормами статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядком №850.

52. Так, відповідно до частини шостої статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року №565-XII (в редакції Закону України від 13 лютого 2015 року №208-VIII, який набрав чинності 12 березня 2015 року) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

53. Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

54. Відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» затверджено Порядок №850, відповідно до пункту 2 якого днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності.

55. Згідно з пунктом 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

56. Таким чином, за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання чи встановлено інвалідність, що пов`язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», виплата якої здійснюється відповідно до Порядку №850. Таке право обумовлено наявністю визначених законодавством підстав, зокрема, захворювання особи повинно бути пов`язане, з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

57. Обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.

58. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13 березня 2018 року у справі №822/2597/17, від 21 червня 2018 року у справі №822/31/18, від 28 серпня 2018 року у справі №804/6297/17, від 28 серпня 2018 року у справі №822/3475/17, від 7 вересня 2018 року у справі №357/9387/16-а, від 19 вересня 2018 року у справі №750/2250/17, від 19 вересня 2018 року у справі №530/1280/17, від 19 вересня 2018 року у справі №806/1200/16, від 18 жовтня 2018 року у справі №369/13187/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №809/395/18, від 29 жовтня 2018 року у справі №806/881/18, від 14 листопада 2018 року у справі №821/182/18, від 11 грудня 2018 року у справі №379/497/17, від 31 січня 2019 року у справі №822/1883/18, від 20 лютого 2019 року у справі №822/1883/18 та від 31 березня 2020 року у справі №824/1046/17-а.

59. Так, судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 3 червня 2020 року позивач звернувся до Голови Ліквідаційної комісії Головного управління МВС у Львівській області із заявою (рапортом) про проведення виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що йому встановлено третю групу інвалідності через захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

60. 31 липня 2020 року Департамент фінансово-облікової політики МВС України повернув заяву позивача та додані нею матеріали без їх фактичного розгляду та прийняття будь-якого рішення по суті поданої заяви.

61. Водночас рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі №380/6724/20 зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути висновок про призначення одноразової грошової допомоги позивачу та прийняти рішення відповідно до пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

62. На виконання вищезазначеного судового рішення Головним Управлінням МВС України 16 червня 2021 року складено висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 315 300 гривень.

63. Листом відповідача №27812/15-2021 від 18 червня 2021 року «Про надсилання матеріалів» повідомлено позивача про результати виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі №380/6724/20 щодо розгляду його заяви та документів на предмет призначення йому одноразової грошової допомоги, за результатами розгляду яких прийнято рішення та затверджено висновок про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

64. Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши зміст прийнятого відповідачем рішення про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, про яке позивача повідомлено листом №27812/15-2021 від 18 червня 2021 року, зазначив, що відповідач відмовив позивачу у призначенні вказаної допомоги з підстав того, що медико-соціальну експертизу позивача проведено з порушенням пунктів 10, 16 Положення про медико-соціальну експертизу, відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС. Зокрема, повідомлено, що у порушення вимог вказаного Положення при проведенні медико-соціальної експертизи представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучалися.

65. Водночас таку підставу для відмови у призначені позивачу одноразової грошової допомоги, суд визнав незаконною та такою, що спростовується наявними у матеріалах доказами, оскільки з листа Львівського обласного центру МСЕК №1 від 20 травня 2020 року та листа ДУ «Територіального медичного об`єднання МВС України» №33/34-305 від 3 квітня 2019 року встановлено, що рішення обласної МСЕК №1 від 22 січня 2020 року стосовно позивача прийнято за участю представника ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України» - лікаря Лисенко Л.І., який уповноважений приймати участь у засіданні Обласної МСЕК №1 при проведенні медико -соціальної експертизи службовців та колишніх пенсіонерів МВС з ЕТС.

66. З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність відмови Міністерства внутрішніх справ України у призначенні і виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІII групи інвалідності внаслідок захворювання, що пов`язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ України, та задовольнив у вказані частині позов ОСОБА_1 .

67. З приводу задоволення судом апеляційної інстанції вимог позовної заяви про зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму та доводів касаційної скарги, що задоволення вказаних вимог є втручанням у дискреційні повноваження Міністерства внутрішніх справ України, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити наступне.

68. Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

69. Тобто дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

70. При цьому згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 7 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справі № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 3 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а, від 12 квітня 2018 року справі № 826/8803/15, від 21 червня 2018 року у справі №274/1717/17, від 14 серпня 2018 року у справі №820/5134/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №826/521/16, від 30 березня 2021 року у справі №400/1825/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20 та від 27 вересня 2021 року у справі № 380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

71. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

72. Суд також враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 806/965/17 та від 27 вересня 2021 року у справі №380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

73. У справі, що розглядається, cуд апеляційної інстанції, проаналізувавши зміст прийнятого відповідачем рішення про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, встановив, що відповідач відмовив позивачу у призначенні вказаної допомоги з підстав того, що у порушення вимог вказаного Положення при проведенні медико-соціальної експертизи представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучалися. Водночас таку підставу для відмови у призначені позивачу одноразової грошової допомоги, суд визнав незаконною та такою, що спростовується наявними у матеріалах доказами, оскільки рішення обласної МСЕК №1 від 22 січня 2020 року стосовно позивача прийнято за участю представника ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України» - лікаря Лисенко Л.І., який уповноважений приймати участь у засіданні Обласної МСЕК №1 при проведенні медико-соціальної експертизи службовців та колишніх пенсіонерів МВС з ЕТС.

74. Крім того, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, з січня 2020 року відповідач ухиляється від призначення позивачу одноразової грошової допомоги, що складає більш ніж 2 роки.

75. Водночас, з системного аналізу вищенаведених правових норм можна дійти висновку про те, що чинне законодавство передбачає чіткий алгоритм дій щодо порядку та умов призначення і виплати відповідної одноразової грошової допомоги, а також чітко регламентовані повноваження Міністерства внутрішніх справ України за результатами розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги, а саме: прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову у призначенні такої допомоги.

76. На цій підставі, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що безпідставне та протиправне відтермінування суб`єктом владних повноважень прийняття рішення про призначення і виплату позивачеві відповідної одноразової грошової допомоги прямо суперечить принципу правової визначеності.

77. У цій справі Суд також бере до уваги позицію Європейської комісії за демократію через право (Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 "Про верховенство права" (Venice Commission: the Rule of Law), що була прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року; пункти 11, 12 та 45), яка виходить з того, що у першій половині ХХ ст. верховенство права стало надзвичайно спірною концепцією тому, що архітектори "держави загального добробуту" тлумачили заперечення дискреційних повноважень влади, як заперечення ним державного втручання. В умовах суспільства, що стає все складнішим, дискреція розглядається як необхідний чинник прийняття рішень. Від середини ХХ ст. досягнуто порозуміння між концепцією верховенства права та питанням дискреційних повноважень. Дискрецію як таку було сприйнято. Проте її слід обмежувати буквою та метою закону, яким повноваження надаються, а так само іншими елементами верховенства права, приміром, шляхом забезпечення кожному доступу до справедливих процедур у безсторонньому та незалежному суді та шляхом застосування закону послідовно і однаково до всіх і у спосіб, позбавлений свавільності та не позбавлений здорового глузду. Комісія зауважує, що застосовуючи формулу "accordance to the law" ("відповідність закону"), ЄСПЛ загалом вимагає лише того, щоб владна дія держави спиралася на юридичну норму, існуючий зв`язок між демократією та верховенством права гарантував те, що певні дискреційні повноваження держави щодо обмеження прав людини були визначені законом (див.: Case of Iordachi and Others v. Moldova, заява № 25198/02). Також Комісія виходить з того, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними; у цьому контексті закон (a law), яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції; не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади; отже, закон повинен вказати на обсяг будь якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій влади.

78. Крім того, стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами суб`єктів владних повноважень Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі "Брайєн проти Об`єднаного Королівства" (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі "Путтер проти Болгарії" (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

79. Колегія суддів також враховує, що згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

80. Позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 14 серпня 2018 року у справі №820/5134/17, від 28 лютого 2020 року у справі №806/3304/18, від 16 листопада 2020 року у справі № 640/5615/19, від 4 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20 та від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19.

81. При цьому адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

82. Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

83. Колегія суддів також звертає увагу, що Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

84. Як зазначається в Указі Президента України № 231/2021 «Про Стратегію розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021- 2023 роки», незалежне та неупереджене правосуддя є запорукою сталого розвитку суспільства і держави, гарантією додержання прав і свобод людини та громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави, зростання добробуту та якості життя, створення привабливого інвестиційного клімату, своєчасного, ефективного і справедливого вирішення правових спорів на засадах верховенства права.

85. Засада ефективності захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві знайшла своє безпосереднє закріплення у положеннях КАС України.

86. Зокрема, вимога ефективності міститься у таких нормах КАС України: частинах першій та другій статті 2 (завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень; у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, розсудливо); частині другій статті 5 (захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень); абзаці 2 частини другої статті 9 (суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень); частині четвертій статті 242 (судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень).

87. Важливим є те, що КАС України орієнтує відповідачів (суб`єктів владних повноважень) забезпечувати ефективний захист прав і свобод до моменту ініціювання особою судового провадження, так відповідно до частини другої статті 17 КАС України особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення позову.

88. З цього слідує, що ефективно працююча система суб`єктів владних повноважень (головним чином, органів виконавчої гілки влади та органів місцевого самоврядування) є тим механізмом, який ефективно захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, що мінімізує можливість виникнення спорів у публічно-правовій сфері та, відповідно, робить непотрібним звернення до адміністративного суду; частина друга статті 2 КАС України орієнтує відповідачів (суб`єктів владних повноважень) забезпечувати ефективний захист та зобов`язує, у разі порушення таких прав, свобод чи інтересів, поновити їх до моменту ініціювання особою судового провадження.

89. При цьому адміністративний суд, зберігаючи самостійність і незалежність, діє не відособлено, а разом із законодавчою та виконавчою гілкою влади, які приймають власні рішення (обов`язкові до виконання), а також володіють гарантованою Конституцією України власною незалежністю та компетентністю.

90. Крім того важливо, що завданням суду у спорах, що виникають із публічно-правових відносин, в яких індивідуальне право особи (можливість реалізації майнових прав, зокрема права на соціальний захист, свобода використання власності у незаборонений спосіб, право на безперешкодну підприємницьку діяльність тощо) конкурує із суспільними (публічними) інтересами, є забезпечення необхідного балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами; ефективним може вважатися такий спосіб захисту порушеного права, при обранні якого обов`язково враховується суспільний (публічний) інтерес.

91. Отже, аналіз положень КАС України дає підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів.

92. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

93. Вищезазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 18 жовтня 2018 року у справах №822/584/18, №806/1316/18, від 23 листопада 2018 року у справі №826/8844/16 та від 20 грудня 2018 року у справі №524/3878/16-а.

94. У постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

95. Суд також враховує, що відповідач уже повертав позивачу документи про призначення одноразової грошової допомоги з тих підстав, що при проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 представники закладів охорони здоров`я МВС до складу Комісії МСЕК не залучалися. Правомірність такого повернення була предметом дослідження у справі №380/6724/20, у якій рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без прийняття рішення матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги позивачу та зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути висновок про призначення одноразової грошової допомоги позивачу та прийняти рішення відповідно до пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

96. Тобто, відповідач відмовив позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги з тих самих підстав, які були визнані протиправними під час розгляду справи №380/6724/20 про повернення позивачу його заяви про призначення одноразової грошової допомоги та доданих до неї документів.

97. З огляду на це, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що за встановлених обставин справи найбільш ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язати відповідача прийняти рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (22 січня 2020 року) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 та скерувати таке рішення до Головного управління МВС України у Львівській області для здійснення виплати.

98. Аналогічний підхід до вирішення питання про дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень у подібних правовідносинах застосовано Верховним Судом у постанові від 23 вересня 2021 року у справі №440/1389/19.

99. Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 16 березня 2020 року у справі № 641/10426/16-а, від 23 вересня 2021 року у справі №569/7875/17, від 15 грудня 2021 року у справі № 1840/2970/18, оскільки у вказаних справах судами було установлено, що суб`єкт владних повноважень не приймав жодного рішення, а повертав заяви та додані до них документи без розгляду. З огляду на зазначене, Верховний Суд і дійшов висновку про те, що зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу є передчасним і таким, що не відповідає засадам і завданню адміністративного судочинства, сенс якого насамперед полягає у здійсненні судового контролю за правомірністю рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які ним прийняті, вчинені чи допущені. У вказаних справах Верховний Суд зобов`язував Міністерство внутрішніх справ України розглянути подані заяви про призначення одноразової грошової допомоги та прийняти рішення по суті заявленого питання.

100. Водночас, у справі яка розглядається, Міністерство внутрішніх справ України на виконання рішення суду у справі №380/6724/20 (яким було зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти рішення стосовно призначення йому одноразової допомоги) розглянуло по суті заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги та прийняло рішення, яке є предметом судового контролю у цій справі. При цьому Верховним Судом було установлено, що спірне рішення у справі, яка розглядається, було прийнято із тих самих підстав, які були визнані протиправними у справі №380/6724/20.

101. Враховуючи вищенаведене, оскільки відповідач неодноразово вчиняв протиправні дії щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності, що підтверджено судовим рішенням у справі №380/6724/20, яке набрало законної сили та позивачем виконано всі умови, визначені законом для затвердження МВС України висновку щодо призначення такої допомоги, а тому, в силу статей 5 245 КАС України, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 у визначений ним спосіб, а саме про зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

102. Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи.

103. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

104. У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

105. Рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскарженому судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Висновки щодо розподілу судових витрат

106. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: Т.Г. Стрелець

С.М. Чиркін