ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 380/13712/21

адміністративне провадження № К/990/17146/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желтобрюх І.Л.,

суддів: Блажівської Н.Є., Яковенка М.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2021 року (суддя: Кухар Н.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2022 року (судді: Хобор Р.Б., Бруновська Н.В., Шавель Р.М.) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Державне підприємство «Дрогобицьке лісове господарство» (далі -ДП «Дрогобицьке лісове господарство», позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області, відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення від 16.06.2021 року № 14395/13-01-13-10.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2022 року, позов було задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, а також на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що встановлені під час податкової перевірки обставини свідчать про продаж позивачем майна, яке перебувало у податковій заставі, а, відтак, вважає, що ним цілком правомірно та обґрунтовано застосовано штрафні санкції в розмірі вартості всього реалізованого майна.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 26.05.2021 року відповідач провів перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, за результатами якої склав Акт №10/13-01-13-10.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп.92.1 ст.92 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу, на суму 3 797 022 грн.

За результатами такої перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 16.06.2021 року № 14395/13-01-13-10, згідно з яким застосував до позивача штраф у сумі 3797022 грн, тобто у розмірі відчуженого майна.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та інтересів із даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не наведено достатніх доводів та не подано належних доказів, які б достеменно свідчили про продаж позивачем майна, яке перебуває у податковій заставі. Крім того, судами враховано, що, станом на час проведення перевірки у позивача відсутній податковий борг, що додатково свідчить про відсутність підстав для застосування до позивача штрафу на підставі п.116.1 ст.116 ПК України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Пунктами 88.1 та 88.2 статті 88 ПК України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом.

Відповідно до пункту 89.3 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Згідно з пунктом 89.8 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

У пункті 92.1 статті 92 ПК України зазначено, що платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом. Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою контролюючого органу, а також у разі, якщо контролюючий орган впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди.

Правила проведення перевірок стану збереження майна, яке перебуває в податковій заставі, відповідно до статті 91 ПК України, визначені Положенням про проведення перевірок стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 16 червня 2017 року № 584 (далі - Положення № 584).

Пунктами 1- 3 розділу II Положення № 584 визначено, що перевірка стану збереження заставного майна проводиться в разі поширення на майно платника податків права податкової застави. Право на проведення перевірки стану збереження заставного майна належить контролюючому органу, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції. Виконання повноважень щодо проведення перевірок стану збереження заставного майна покладається на податкових керуючих.

Відповідно до пунктів 5-7 розділу II Положення № 584, для проведення перевірки стану збереження заставного майна оформлюється повідомлення про проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі (далі - повідомлення) (додаток 1). Підставою для оформлення повідомлення є погоджене керівником контролюючого органу подання податкового керуючого, в якому обґрунтовується необхідність проведення перевірки стану збереження заставного майна.

Перевірка стану збереження заставного майна може проводитись безпосередню у платника податків (за його місцезнаходженням, за місцезнаходженням майна, що перебуває у податковій заставі, в інших місцях зберігання такого майна) або у відповідному контролюючому органі.

Перевірка стану збереження заставного майна може проводитись шляхом візуального контролю наявності у такого платника майна і стану його збереження, а також перевіркою відповідних документів бухгалтерського та податкового обліку та іншої інформації щодо наявності такого майна, його руху та стану збереження на момент проведення перевірки.

Пунктом 116.1 статті 116 ПК України передбачено, що відчуження платником податків майна, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу, якщо отримання такої згоди є обов`язковим згідно з цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі вартості відчуженого майна.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що перевірку збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, відповідач провів у приміщенні податкового органу. При цьому, свій висновок про наявність факту реалізації такого майна обґрунтував виключно відомостями, які відображені в ухвалі Личаківського районного суду м. Львова від 14.04.2021 року у справі № 463/3993/21. Жодної перевірки документів бухгалтерського та податкового обліку щодо наявності такого майна, його руху та стану збереження, на момент проведення перевірки, як того вимагає пункт 7 розділу II Положення № 584, податковий орган не проводив.

В свою чергу, за висновками судів, ухвала Личаківського районного суду м. Львова від 14.04.2021 року у справі № 463/3993/21 не є тим документом, який засвідчує юридичний факт реалізації позивачем майна, яке перебуває у податковій заставі, та, як наслідок, порушення ним вимог пп.92.1 ст.92 ПК України.

Крім того, судами встановлено, що станом на час проведення такої перевірки збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, у позивача був відсутній податковий борг, що підтверджується довідкою ГУ ДПС у Львівській області від 26.05.2021 року № 14604/6/13-01-13-01-09.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що відповідач протиправно наклав на позивача штраф, шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення № 14395/13-01-13-10 від 16.06.2021 року, а тому - вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Колегія судів погоджується із таким висновком судів попередніх інстанцій, адже касаційна скарга податкового органу не містить заперечень з приводу встановлених судами попередніх інстанцій обставин, так само як і не містить посилань на конкретні норми матеріального та/або процесуального права, які були помилково застосовані судами під час вирішення даної справи.

Таким чином, переглянувши судові рішення в межах вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому в задоволенні касаційної скарги ГУ ДПС у Львівській області слід відмовити.

Керуючись статтями 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2022 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: Н.Є. Блажівська

М.М. Яковенко