ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2025 року
м. Київ
справа №380/14731/23
адміністративне провадження № К/990/29426/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стародуба О.П. та Стрелець Т.Г., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 380/14731/23
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Міністерства оборони України
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року (ухвалене суддею-доповідачем Костецьким Н.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Кузьмича С. М., суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2023 року ОСОБА_1 (далі -позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, скаржник), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - третя особа, ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в якому просив:
визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності II групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII);
скасувати рішення Міністерства оборони України від 27 грудня 2022 року у формі затвердження Міністром оборони України 05 грудні 2022 року протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27 грудня 2022 року №289 (далі - рішення Міноборони № 289) у частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності II групи, що настала внаслідок захворювань, пов`язаних з виконанням ним обов`язків військової служби;
зобов`язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням II групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з відповідною заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням другої групи інвалідності та додав до неї перелік необхідних документів. Однак відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 02 грудня 2022 року № 289 його документи розглянуто та відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності II групи, яка настала внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку відповідно до Закону № № 2011-XII.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в частині відмови ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги, оформлене пунктом 6 протоколу від 02 грудня 2022 року №289.
Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку, виходячи з щомісячного розміру грошового забезпечення позивача станом на 03 червня 2021 року.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ані страхової виплати, ані одноразової грошової допомоги з моменту встановлення ІІІ групи інвалідності у зв`язку з пораненням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку, а саме з 03 грудня 1998 року, позивач не отримував, тому останній має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно положень Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, Міністерство оборони України звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
6. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 16 Закону №2011-XII, пунктів 1-3, 6, 7 постанови Кабінету Міністрів України "Про Умови державного обов`язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов`язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум" від 19 серпня 1992 року №488 (далі - постанова КМУ №488), пунктів 1, 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" від 28 травня 2008 року №499 (далі - постанова КМУ №499), пунктів 3, 11 Порядку №975, у зв`язку із чим дійшли помилкового висновку про те, що позивач, з огляду на неотримання ним страхових виплат, має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі положень Порядку № 975.
7. Відповідач у касаційній скарзі наводить висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26 червня 2018 року у справі №750/5074/17, у якому здійснено відступ від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №276/322/17 (№К/9901/2174/17), відповідно до якого військовослужбовці строкової військової служби мають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у разі встановленні їм інвалідності, незалежно від часу її настання, та сформульовано наступний висновок:
"частиною шостою статті 16 Закону №2011-XII (в редакції чинній з 01 січня 2007 року до 1 січня 2014 року) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає".
8. На цій підставі, відповідач вважає, що оскільки позивачу інвалідність встановлена більше ніж через 23 роки після звільнення зі строкової військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону №2011-ХІІ (на дату встановлення ІІ групи інвалідності, 19 травня 2021 року), у нього відсутнє.
9. Крім того, на думку Міністерства оборони України, оскільки, у 1998 році було передбачене державне обов`язкове особисте страхування, у такому випадку позивач повинен був звернутися до страхової компанії "ОРАНТА" за виплатою відповідних страхових сум. Позивач мав реалізувати своє право на отримання відповідних страхових сум протягом трьох років з дня встановлення ІІІ групи інвалідності. Однак в період з 02 грудня 1998 року по 06 вересня 2022 року не вчинив жодних дій для реалізації свого права на отримання виплати страхових сум за страховим випадком, що стався до 01 січня 2007 року.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
10. Касаційна скарга надійшла до Суду 29 липня 2024 року.
11. Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 380/14731/23 витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.
12. Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 23 січня 2025 року.
13. Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2024 року клопотання Міністерства оборони України про зупинення виконання на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року в адміністративній справі № 380/14731/23 задоволено. Зупинено виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року в адміністративній справі № 380/14731/23 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
14. При розгляді цієї справи в касаційному порядку іншими учасниками справи клопотань заявлено не було.
Позиція інших учасників справи
15. Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій. При цьому колегія суддів зазначає, що ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження, згідно довідки про доставку документів в електронний кабінет сторони, відповідачем та третьою особою отримано 15 серпня 2024 року о 22:08.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
16. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що згідно довідки МСЕК № 2 серії 2-ЛВА-1 № 007725 від 03 грудня 1998 року ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку з пораненням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку в Республіці Афганістан з 25 жовтня 1985 року по 05 травня 1987 року, строком до 01 січня 2000 року.
17. Також, судом встановлено, що позивач правом на отримання суми відповідної страхової виплати під час встановлення йому ІІІ групи інвалідності не скористався, кошти не отримував.
18. Зі змісту довідки до акта огляду МСЕК №3 серії 12 ААБ №360694 від 03 червня 2021 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку з пораненням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку.
19. 06 вересня 2022 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, у зв`язку з пораненням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку.
20. Рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 02 грудня 2022 року № 289 оформлене протоколом, позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги.
21. Зі змісту вказаного витягу з протоколу від 02 грудня 2022 року № 289 вбачається, що підставами для відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги були наступні:
на час встановлення інвалідності в 1998 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги;
інвалідність у позивача, як особи, який проходив строкову службу, встановлена пізніше трьох місяців після звільнення зі служби;
позивачем не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва) відповідно до п. 11 Порядку № 975.
висновок про причинний зв`язок травми поранення, контузії складається на підставі документів передбачених пунктами 21.7 та 21.8 положення про військово лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, які позивач не подав не розгляд комісії.
22. Позивач вважаючи відмову відповідача щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум протиправною, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
23. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
24. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
25. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
26. Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних
27. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року не відповідають, а доводи касаційної скарги є прийнятними з огляду на наступне.
28. Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
29. Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
30. Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.
31. Статтею 16 Законом № 2011-XII (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІI групи інвалідності 03 грудня 1998 року) передбачалося, що військовослужбовці, а також військовозобов`язані, призвані на збори, підлягають державному обов`язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов`язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.
32. Підпунктом «б» пункту 6 Умов державного обов`язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов`язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою КМУ № 488, встановлено, що НАСК «Оранта» виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
33. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03 листопада 2006 року № 328-V статтю 16 Закону № 2011-XII викладено в новій редакції, яка діяла з 01 січня 2007 року, та якою було введено поняття «одноразова грошова допомога».
34. Відповідно до зазначеної редакції статті 16 Закону № 2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 499.
35. Пунктом 2 цієї постанови встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.
36. Пунктом 3 вказаної постанови також передбачено завершити виплату страхових сум за страховими випадками, що сталися до 1 січня 2007 року, відповідно до Умов державного обов`язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов`язаних, призваних на збори, і порядку виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою КМУ № 488, а також одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року № 284.
37. З системного аналізу правових норм убачається, що у разі встановлення особі інвалідності, що пов`язана із виконанням ним обов`язків військової служби, до 01 січня 2007 року, призначення та виплата такій особі страхових платежів здійснюється в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання таких платежів.
38. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 09 листопада 2018 року у справі № 759/5707/16-а.
39. Так, з оскаржуваних судових рішень вбачається, що вперше ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності з 03 грудня 1998 року, згідно довідки МСЕК № 2 серії 2-ЛВА-1 № 007725 від 03 грудня 1998 року, у зв`язку з пораненням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку, строком до 01 січня 2000 року.
40. Разом з тим, предметом спірних правовідносин, що виникли у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу як інваліду ІІ групи.
41. Суди попередніх інстанцій ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог виходили, зокрема, з того, що позивач правом на отримання суми відповідної страхової виплати під час встановлення йому ІІІ групи інвалідності не скористався, кошти не отримував, а тому у нього наявне право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому II групи інвалідності.
42. Звертаючись до суду з касаційною скаргою, Міністерство оборони України зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано положень Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975, які передбачають, що для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, а саме акцентовано на періоді часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги обмежено трьох місячним строком.
43. Оцінюючи обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій та доводи касаційної скарги, в контексті предмету спірних правовідносин, що виникли у цій справі, Суд вказує таке.
44. Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу.
45. Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232-XII (у редакції, чинній на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
46. Згідно із частиною четвертою статті 2 цього ж Закону існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
47. Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.
48. Верховний Суд у постанові від 26 червня 2018 року у справі №750/5074/17 зауважив, що частина шоста статті 16 Закону № 2232-XII від 25 березня 1992 року № 2232-XII є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема:
особливі суб`єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби;
визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби;
відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.
49. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 липня 2021 року у справі № 640/23667/19, від 13 січня 2022 року у справі № 813/2430/18 та від 22 червня 2023 року у справі № П/320/1189/20.
50. Колегія суддів вказує, що механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги врегульований статтею 16-3 Закону № 2011-ХІІ.
51. З метою реалізації норм статті 16-3 Закону № 2011-XII Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок № 975.
52. Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
53. Зі змісту довідки до акта огляду МСЕК №3 серії 12 ААБ №360694 від 03 червня 2021 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з 19 травня 2021 року у зв`язку з пораненням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку.
54. До моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року (далі - Закон № 1774-VIII) право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби.
55. Проте з 01 січня 2017 року, після набрання чинності Закону № 1774-VIII, пунктом 6 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який у разі настання інвалідності виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.
56. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону № 2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
57. Таким чином, аналізуючи вищезазначені положення, Суд доходить висновку, що ані статтею 16 Закону № 2011-XII, ані положеннями Порядку № 975, які діяли на час встановлення позивачу інвалідності ІІ групи, не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.
58. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2020 року у справі № 815/85/18, від 30 липня 2020 року у справі № 806/2653/18, від 11 березня 2020 року у справі № 813/1488/18, від 04 травня 2022 року у справі №140/133/19, від 22 березня 2023 року у справі №200/2935/20-а, від 04 липня 2023 року у справі №240/6023/18 та від 07 листопада 2023 року у справі № 200/10819/20-а.
59. Зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи те, що позивачу ІІ групу інвалідності встановлено 03 червня 2021 року в період, коли законодавством не було передбачено отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби, колегія суддів доходить висновку про те, що суди попередніх інстанцій помилково вказали на наявність у позивача права на призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку.
60. Крім того, Суд зауважує на помилковості посилання судів першої та апеляційної інстанції у цій справі на правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 22 березня 2018 року у справі № 278/307/17, та висновок, викладений Верховним Судом України у постанові від 10 березня 2015 року у справі № 21-563а14, оскільки у цих справах вирішувалося питання рівнозначності умов для виплати військовослужбовцям (не строкової військової служби) страхових сум, які були передбачені статтею 16 Закону № 2011-ХІІ в редакції до 01 січня 2007 року, та одноразової грошової допомоги, яка була запроваджена з 01 січня 2007 року, та сформульовано висновок, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.
61. Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги Міністерства оборони України щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій статті 16 Закону №2011-XII, пунктів 1-3, 6, 7 постанови КМУ № 488, пунктів 1, 2, 3 постанови КМУ № 499, пунктів 3, 11 Порядку № 975.
62. З огляду на вищезазначене, колегія суддів зазначає про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій у цій справі та доходить висновку про необхідність ухвалення нового рішення, яким позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії залишити без задоволення.
63. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статі 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
64. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
65. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
66. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
67. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
68. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у зв`язку із неправильним застосуванням норм матеріального права рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі підлягають скасуванню, а касаційна скарга відповідача задоволенню.
Висновки щодо розподілу судових витрат
69. Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб`єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя -доповідач Я.О. Берназюк
Судді О.П. Стародуб
Т.Г. Стрелець