ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22 травня 2025 року

справа № 380/15440/24

адміністративне провадження № К/990/19038/25

Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Ханової Р. Ф.,

суддів - Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Леодім»

на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року (суддя - Костецький Н. В.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року (судді: Іщук Л. П., Обрізко І. М., Шинкар Т. І.),

у справі №380/15440/24

за позовом Приватного підприємства «Леодім»

до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України

про скасування рішення, -

УСТАНОВИВ:

Рух справи

Приватне підприємство «Леодім» (далі - Підприємство, позивач у справі) звернулося з позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), Державної податкової служби України (далі - ДПС України), в якій просило визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних від 25 січня 2024 року № 10443623/34167342, зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкову накладну №181 від 19 грудня 2023 року; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних від 25 січня 2024 року № 10443627/34167342, зобов`язати ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну №183 від 21 грудня 2023 року; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних від 25 січня 2024 року №10443626/34167342, зобов`язати ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну №184 від 26 грудня 2023 року; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних від 25 січня 2024 року № 10443625/34167342, зобов`язати ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну №185 від 26 грудня 2023 року.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року здійснено перехід із спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25 вересня 2024 року.

23 жовтня 2024 року Львівський окружний адміністративний суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду на 13 листопада 2024 року. Представники сторін були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується особистими підписами на розписці від 23 жовтня 2024 року, яка знаходиться в матеріалах справи.

13 листопада 2024 року Львівський окружний адміністративний суд ухвалив розгляд справи відкласти на 20 листопада 2024 року у зв`язку із неявкою сторін у судове засідання. Про причини неявки представники сторін суд не повідомили. Від позивача та його представника до суду не надходили заяви (клопотання) про відкладення судового засідання чи розгляду справи за їх відсутності.

20 листопада 2024 року представники сторін в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Представник позивача належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 18 листопада 2024 року про отримання повістки до його електронного кабінету. Від позивача та його представника до суду не надходили заяви (клопотання) про відкладення судового засідання чи розгляду справи за їх відсутності.

Львівський окружний адміністративний суд ухвалив розгляд справи відкласти на 04 грудня 2024 року.

04 грудня 2024 року сторони не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Представник позивача належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 21 листопада 2024 року про отримання повістки до його електронного кабінету. Від позивача та його представника до суду не надходили заяви (клопотання) про відкладення судового засідання чи розгляду справи за їх відсутності.

04 грудня 2024 року Львівський окружний адміністративний суд постановив ухвалу, якою залишив позовну заяву без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 240 КАС України.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року без змін.

05 травня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Підприємства на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі №380/15440/24, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2025 року, справу витребувано з суду першої та/або апеляційної інстанції.

21 травня 2025 року справа №380/15440/24 надійшла до Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги

Позивач в касаційній скарзі, посилаючись на положення частини п`ятої статті 205, статті 240 КАС України, зазначає, що підставою для залишення позовної заяви без розгляду є повторне неприбуття позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, у судове засідання без поважних причин, за умови належного його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, за відсутності заяви про розгляд справи без участі позивача та за умови неможливості розгляду справи за його відсутності.

На думку скаржника, Львівський окружний адміністративний суд формально підійшов до вирішення питання можливості розгляду справи за відсутності позивача, обмежившись короткою фразою про те, що нібито неявка позивача у засідання перешкоджає розгляду справи. Восьмий апеляційний адміністративний суд без будь-якого обґрунтування констатував: «неявка представника позивача в засідання перешкоджала розгляду справи».

Здійснивши безпідставний висновок щодо одного з ключових питань (можливість чи неможливість розгляду справи за відсутності позивача), відповідь на яке передує прийняттю рішення про залишення позову без розгляду (що за своєю суттю означає припинення розгляду справи без вирішення вимог позивача по суті), суди попередніх інстанцій не забезпечили той рівень гарантованості права на справедливий суд, який вимагається Конвенцією та практикою Європейського суду з прав людини.

Позивач в касаційній скарзі зауважує на тому, що ця справа є справою незначної складності та, за загальною судовою практикою, підлягає розгляду у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення сторін. При цьому, постановивши ухвалу про перехід із спрощеного провадження в загальне позовне провадження, суд першої інстанції лише констатував, що, враховуючи характер спірних правовідносин, для всебічного та повного з`ясування фактичних обставин справи, є потреба перейти із спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Про який характер спірних правовідносин йдеться суд першої інстанції не обґрунтовує, а Восьмий апеляційний адміністративний суд - ігнорує. Таким чином, за висновком позивача, з матеріалів справи неможливо зробити висновок про неможливість розгляду справи за відсутності позивача.

Скаржник вважає, що усталена судова практика щодо розгляду подібних спорів, які здебільшого розглядаються судами в порядку спрощеного позовного провадження, свідчить про відсутність необхідності обов`язкової участі позивача в судовому засіданні під час розгляду справи, що спростовує висновки судів про неможливість розгляду справи за відсутності позивача.

Також в касаційній скарзі Підприємство зауважує, що неприбуття в судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, є повторним, коли ні позивач, ні його представник вдруге (на два чи більше судових засідань підряд) не прибули на розгляд справи. Позивач зазначає, що 13 листопада 2024 року судове засідання було відкладено на 11:30 год 20 листопада 2024 року. Будучи належним чином повідомленим, представник Підприємства - Віталій Чорненький з`явився у судове засідання, призначене на 20 листопада 2024 року, проте судове засідання не відбулося з причин, які не залежали від представника позивача, оскільки судове засідання у призначений час не розпочалося через затримки із завершенням розгляду іншої судової справи, яка розглядалася цим самим складом суду. Таким чином, інформація в оскаржуваній ухвалі про нібито неявку представника позивача у судове засідання 20 листопада 2024 року не відповідає дійсності.

У зв`язку з наведеним неявка позивача 04 грудня 2024 року у судове засідання не може вважатися повторною в розумінні пункту 4 частини першої статті 240 КАС України, яка вимагає щонайменше двох неявок підряд (оскільки в попереднє судове засідання позивач прибув, хоч воно і не відбулося).

Окремо позивач звертає увагу в касаційній скарзі на причину, з якої представник позивача не зміг з`явитися у судове засідання 04 грудня 2024 року. Відповідно до Медичного висновку №646Е-ХКЕ2-6ЕР6-Н46Е у період з 04 грудня 2024 року по 06 грудня 2024 року ОСОБА_1 перебував у стані тимчасової непрацездатності (лікарняний), який викликаний раптовим погіршенням здоров`я - гіпертонічним кризом. Раптовість його виникнення в сам день судового засідання не дозволила вчасно попередити Львівський окружний адміністративний суд про неможливість участі у судовому засіданні. Суд апеляційної інстанції цій обставині не надав жодної оцінки.

Скаржник наголошує, що наведені вище порушення призвели до постановлення передчасного судового рішення, що порушує його право на доступ до суду, тому оскаржувана ухвала від 04 грудня 2024 року після перегляду в апеляційному порядку підлягає скасуванню як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

16 травня 2025 року від податкового органу надійшов відзив на касаційну скаргу Підприємства, у якому відповідач, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Правове регулювання та позиція Верховного Суду

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам скаржника, Суд виходить з вимог частини першої статті 341 КАС України, згідно з якою, суд касаційної інстанції переглядає рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряє дотримання судами попередніх інстанцій, зокрема, норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із частиною п`ятою вказаної статті у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише в разі повторної неявки.

Пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Отже, залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 205, пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України, можливе виключно за наявності сукупності таких умов:

а) належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання;

б) ненадходження заяви позивача про розгляд справи за його відсутності;

в) неявка позивача в судове (підготовче) засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини такої неявки;

г) неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача;

ґ) відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів.

Наведений підхід узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/949/18, від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 9901/345/21.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що представник позивача про дату, час i місце судових розглядів (13 листопада 2024 року, 20 листопада 2024 року та 04 грудня 2024 року) повідомлявся належним чином, у призначені судові засідання не з`явився, про причини неявки, у тому числі, про їх поважність суду не повідомляв, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав.

При цьому колегія суддів Верховного Суду зауважує, що суд першої інстанції не визнавав неповажними підстави неявки представника позивача в судові засідання, призначені на 13 листопада 2024 року, 20 листопада 2024 року та 04 грудня 2024 року, про що свідчать так звані «протоколи судових засідань», які складені без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Слід звернути увагу й на те, що наявні в матеріалах справи «протоколи судових засідань» від 13 листопада 2024 року, 20 листопада 2024 року та 04 грудня 2024 року не відповідають вимогам частини другої статті 230 КАС України, яка визначає, що у протоколі судового засідання зазначаються такі відомості: 1) рік, місяць, число і місце судового засідання; 2) найменування адміністративного суду, який розглядає справу, прізвище та ініціали судді (суддів), секретаря судового засідання; 3) справа, що розглядається, ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи; 4) порядковий номер вчинення процесуальної дії; 5) назва процесуальної дії; 6) час вчинення процесуальної дії; 7) ухвали суду, постановлені в судовому засіданні без оформлення окремого документа; 8) інші відомості, встановлені цим Кодексом.

На переконання колегії суддів Верховного Суду, невизнання судом неповажними причини неявки позивача в судові засідання, призначені на 13 листопада 2024 року, 20 листопада 2024 року, 04 грудня 2024 року, унеможливлює застосування пункту 4 частини першої статті 240 КАС України, який передбачає залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям позивача в судове засідання саме без поважних причин.

Крім того, суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам скаржника щодо прибуття представника Підприємства в судове засідання 20 листопада 2024 року, але яке не відбулося у зв`язку з затримкою розгляду іншої судової справи, яка розглядалася цим самим складом суду.

Водночас суди попередніх інстанцій не встановили належним чином наявність такої умови для залишення позову без розгляду як неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що правила статті 205 КАС України є певною формою реалізації гарантій особи на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод.

У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.

Правила цієї статті встановлюють умови та підстави, спрямовані на те, щоб учасники судового процесу й, зокрема суд, не могли свавільно обмежити право особи на судовий розгляд справи по суті заявлених вимог через ухвалення будь-якого виду судового рішення, що припинить провадження у справі. Водночас правила цієї статті встановлюють наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження.

Частина п`ята статті 205 КАС України побудована таким чином, що дає суду можливість повернути позовну заяву особи без розгляду, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду.

Законодавче формулювання частини п`ятої статті 205 КАС України «… якщо неявка перешкоджає розгляду справи» означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов`язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладено у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/949/18 та від 27 травня 2020 року у справі № 9901/11/19.

Враховуючи саме таку позицію Великої Палати Верховного Суду, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності повноважень суду і підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

При цьому, колегія судів Верховного Суду враховує положення частини третьої статті 205 КАС України, якою встановлено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Отже в даному конкретному випадку, з огляду на характер спірних правовідносин, які в переважній більшості розглядаються судами в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки подібні справи за усталеною судовою практикою визнаються справами незначної складності, зважаючи на те, що суд не визнавав явку сторін обов`язковою, не витребовував додаткових доказів, а в матеріалах справи наявні всі процесуальні документи, у яких викладена позиція, зокрема, позивача, колегія суддів Верховного Суду визнає, що наслідком повторної неявки представника позивача в судове засідання мало бути вирішення справи за відсутності такого учасника справи на підставі наявних доказів.

Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 240 КАС України є помилковим, не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права, у зв`язку з цим оскаржувані рішення підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги позивача та необхідність скасування оскарженої ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Леодім» задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року скасувати, а справу №380/15440/24 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Р. Ф. Ханова

Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк